Поиск по базе сайта:
Розділ 1 теоретичні основи дослідження дієвості міжбанківського кредитування icon

Розділ 1 теоретичні основи дослідження дієвості міжбанківського кредитування




НазваРозділ 1 теоретичні основи дослідження дієвості міжбанківського кредитування
Сторінка1/10
Дата конвертації09.07.2013
Розмір0.64 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЄВОСТІ МІЖБАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ


1.1. Значення міжбанківських кредитів у розвитку банківської системи


Нинішній стан розбудови незалежної України характеризується складними процесами трансформації її економіки. Час показав, що подолати кризові явища в суспільно-економічному житті нашої держави лише політичними методами без докорінних змін в економіці неможливо. Об’єктивною потребою є прискорене формування ринкової інфраструктури та перехід до ринкових методів господарювання. Тому в Україні все більше осмислюється необхідність функціонування досконалих кредитних відносин. Кредитна діяльність комерційних банків тісно пов’язана з міжбанківським кредитуванням, адже міжбанківський кредит є одним з різновидностей кредиту.

Не дивлячись на актуальність проблем міжбанківського кредитування, залишаються недостатньо вивченими питання сутності, функцій, тенденцій розвитку цього кредиту. Варто зазначити, що поняття “міжбанківського кредиту” потребує більш глибокого науково-теоретичного дослідження, узагальнення наукових підходів та концепцій, оскільки в економічній літературі відсутня єдина думка щодо розуміння сутності даного поняття.

Так, у великому тлумачному словнику економічних та юридичних термінів “міжбанківський кредит” визначається як грошові ресурси фінансово-кредитних установ, які розміщують один в одного у формі короткострокових депозитів [110, с.300]. Ми вважаємо, що помилковим є твердження про строковість надання, адже міжбанківські кредити можуть надаватися на різні терміни, зокрема і на довгостроковій основі. Тому, на нашу думку, таке визначення потребує уточнення.

За визначенням Л.О. Дробозіної “міжбанківські позики – одна з найбільш поширених форм господарської взаємодії кредитних організацій” [62, с.249]. Слід зазначити, що такі поняття, як “позика” та “кредит” не варто ототожнювати. Так, на думку Л. Рябко при дослідженні кредитних відносин вживання терміну “позика” є неможливим [162, с.45]. Крім того, дане визначення підкреслює лише зовнішній бік кредитних відносин, адже з цього визначення залишається незрозумілим, що ж дає міжбанківський кредит та як він впливає на банківську систему та економіку в цілому?
^

Вырезано. Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


Варто зауважити, що на відміну від російських економістів, у вітчизняній економічній літературі дослідженням поняття “міжбанківського кредиту” уваги приділяється значно менше.

У праці [142, с.53] автори міжбанківський кредит визначають як позиковий капітал комерційного банку, що передається іншому банку у тимчасове користування на умовах повернення і платності.

Більш повне визначення дає О.В. Васюренко. Автор вважає, що міжбанківські позики – це операції, що надають можливість банкам з недостатнім обсягом ресурсів забезпечувати виконання резервних вимог НБУ та задовольняти потреби власних клієнтів у кредитах шляхом залучення необхідних для цього ресурсів у інших комерційних банків, які мають тимчасовий надлишок грошових коштів [25, с. 121].

У працях таких українських вчених, як В.Д. Лагутіна, Р.І. Тиркала, В.І. Міщенка, Р. Коцовської, В. Ричаківської, І. Гумена розглядається роль та значення міжбанківських кредитів, але не має визначення самого поняття “міжбанківського кредиту” [8; 48; 113; 132; 174].

У фінансовому словнику поняття “міжбанківського кредиту” визначається як “кредит, наданий банкові іншим банком. Здебільшого має короткотерміновий характер. Завдяки кореспондентським відносинам між комерційними банками та використанню системи електронних платежів кредит міжбанківський є надзвичайно оперативним видом кредитів, одним із способів дотримання банками необхідного рівня ліквідності” [179, с.244]. Варто зауважити, що міжбанківські кредити надаються на загальновідомих принципах кредитування, тобто на засадах платності, строковості, поверненості та забезпеченості, тому і дане визначення поняття “міжбанківського кредиту” потребує уточнення. Цікавим є той факт, що в попередньому виданні цього ж фінансового словника взагалі не має визначення поняття “міжбанківського кредиту”, а є визначення лише міжбанківського ринку [178].
^

Вырезано. Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


Досліджуючи законодавчу базу, бачимо, що поняття “міжбанківського кредиту” взагалі не визначено ні в законі України «Про банки і банківську діяльність», ні в Цивільному кодексі України, ні в інших нормативних документах Національного банку України. Отже, можна зробити висновок, що у вітчизняній фінансовій літературі та в нормативній базі недостатньо досліджень щодо суті міжбанківського кредиту. Зокрема, не має навіть визначення, яке б охопило всю глибину й значення цього поняття.

Ми вважаємо, що суть “міжбанківського кредиту” визначається крім суб’єктів кредиту його первинними елементами, характером та напрямами їх руху, а також платністю. Первинні елементи міжбанківського кредиту – це банківські ресурси; характер руху міжбанківського кредиту – це платний обмін ресурсами між банком-кредитором та банком позичальником; напрями міжбанківського кредиту – це два етапи руху: при видачі кредитів та при їх погашенні.

Отже, на наш погляд варто дати наступне визначення поняття “міжбанківського кредиту”:

Міжбанківський кредит – це сукупність економічних відносин між банком-кредитором та банком-позичальником з приводу руху позичкового капіталу, результатом яких є розширення активних операцій, забезпечення виконання резервних вимог Національного банку України та підвищення ліквідності.

Міжбанківські кредити функціонують на ринку міжбанківських кредитів, де реалізуються міжбанківські кредитні відносини. З цієї точки зору важливим видається вірне розуміння самої дефініції “ринок міжбанківських кредитів”, де суб’єктами виступають банки-кредитори та банки-позичальники. Переважна більшість вітчизняних вчених ототожнює поняття міжбанківського кредитного ринку та ринку міжбанківських кредитів і визначає його, як частину ринку позичкових капіталів, де тимчасово вільні грошові ресурси одних кредитних установ залучаються іншими і взаємо розміщуються між ними переважно у формі міжбанківських депозитів [7; 8; 11; 63; 170; 178; 179]. Варто зауважити, що на ринку міжбанківських кредитів розміщуються не лише міжбанківські депозити, але й різні інструменти міжбанківського кредитування і в першу чергу міжбанківські кредити. Адже вітчизняна практика розвитку ринку міжбанківських кредитів свідчить, що угоди на ньому переважно укладаються на купівлю-продаж саме міжбанківських кредитів. Тому дане визначення є не повним і потребує уточнення.

Автори С.В. Гагарін, Ю.Б. Нікольский, Г.А. Шамаєв у своїй праці визначають ринок міжбанківських кредитів як сегмент ринку позичкових капіталів, на якому банки виступають як контрагенти. На нашу думку таке визначення є теж не повним, оскільки в ньому залишається не з’ясованим суть операцій, які здійснюють банки-контрагенти. З практики видно, що більшість вітчизняних банків працює на ринку міжбанківських кредитів з різноманітними інструментами міжбанківського кредитування, зокрема з: міжбанківськими кредитами, міжбанківськими депозитами, операціями РЕПО, тощо.

Таким чином, можна стверджувати, що ринок міжбанківських кредитів, це частина ринку позичкових капіталів, де відбувається перерозподіл вільних грошових ресурсів між комерційними банками та Національним банком України, а також поміж собою використовуючи різноманітні інструменти міжбанківського кредитування.

Як бачимо, зазначене вище поняття ринку міжбанківських кредитів трактується за допомогою іншого поняття “міжбанківське кредитування”. З цього приводу, доцільним є дослідження суті даного поняття.

Так, Г. Коробова відзначає, що міжбанківське кредитування представляє собою велику частку фінансового ринку, де організовується купівля-продаж кредитних ресурсів у вигляді міжбанківських кредитів та депозитів [82, с.359]. З даним визначенням не можна погодитися, адже організовується купівля-продаж міжбанківських кредитів на ринку міжбанківських кредитів, який і є частиною фінансового ринку. Отже, не можна погодитися з твердженням, що міжбанківське кредитування є частиною фінансового ринку, адже в першу чергу, на нашу думку, це є певний процес.

Варто зауважити, що у вітчизняній економічній літературі визначення поняття “міжбанківське кредитування” не зустрічається. Так, з нашої точки зору, міжбанківське кредитування – це процес надання банку-позичальнику міжбанківських кредитів, що включає сукупність механізмів реалізації міжбанківських кредитних відносин.

Міжбанківські кредитні відносини мають поворотний та платний характер. Суб’єктами міжбанківських кредитних відносин є: кредитори та позичальники. Кредиторами у міжбанківських кредитних відносинах виступають комерційні банки та Національний банк України. Позичальниками виступають комерційні банки, які отримують міжбанківські кредити. Об’єктом міжбанківських кредитних відносин є тимчасово вільні грошові кошти, які надаються у позику з метою отримання прибутку (якщо кредиторами виступають комерційні банки) та регулювання грошового обігу і підтримання стійкості банківської системи (якщо кредитором виступає Національний банк України). Метою банку-позичальника є задоволення тимчасової потреби у грошових ресурсах для забезпечення резервних вимог НБУ, розширення активних операцій та підвищення ліквідності. Зазначені вище категорії перебувають у певному ієрархічному взаємозв’язку, що в цілому відображає реалізацію міжбанківських кредитів, як економічної категорії (рис.1.1).




Рис. 1.1. Ієрархічний взаємозв’язок економічних понять

міжбанківського кредитування


Так, бачимо, що міжбанківські кредити є основою для здійснення міжбанківських кредитних відносин, реалізація яких складає процес міжбанківського кредитування. Відповідно міжбанківське кредитування здійснюється на ринку міжбанківських кредитів.

З даного дослідження чітко прослідковується ієрархія економічних понять, які перебувають у тісному взаємозв’язку між собою.

На ринку міжбанківських кредитів вільними кредитними коштами торгують фінансово стійкі банки, в яких завжди є надлишок коштів, і щоб вони приносили дохід, банки прагнуть розмістити їх у інших банках-позичальниках. Так, у наш час банкові вигідніше позичити кошти іншому банкові, аніж підприємствам, тому що гарантія повернення кредиту банком більша, ніж підприємством. Отож можна стверджувати, що міжбанківський кредит має ряд переваг над іншими джерелами поповнення ресурсної бази банків, а саме:

  • надійність повернення позичених коштів, на відміну від інших позичальників, значно вища, оскільки банки вважаються більш надійними позичальниками;

  • швидкість отримання (мобільність), адже в разі виникнення потреби у ресурсах можна в будь-який момент отримати кошти від інших банків, які мають вільні кошти;

  • короткостроковий характер, на відміну від інших джерел поповнення ресурсної бази, міжбанківські кредити в разі необхідності можна залучати на досить короткий час (від 1 дня і до 1 місяця);

  • порівняно нижча вартість, на противагу залучення коштів юридичних і фізичних осіб.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації