Поиск по базе сайта:
Зміст icon

Зміст




Скачати 425.6 Kb.
НазваЗміст
Сторінка2/4
Дата конвертації09.07.2013
Розмір425.6 Kb.
ТипДокументи
1   2   3   4

РОЗДІЛ 1


ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ КОРПОРАЦІЙ

    1. ^

      Формування промислових корпорацій як результат інтеграційних процесів в економіці




Корпорація, як форма організації господарської діяльності, почала розвиватися ще в докапіталістичну епоху. Деякі вчені відносять їх появу до XV-XVI ст. і пов'язують із періодом первісного нагромадження капіталу, коли корпорації були життєвим укладом і виникали у формі професійних об'єднань, груп торговців або маклерів, що об’єднувалися в торговельні гільдії [14].

Однак, на думку Е. Дюркгейма, корпорації варто відносити до більше раннього часу, до моменту виникнення ремесла, до того, як виробництво перестало бути винятково сільськогосподарським [29]. У Греції корпорації були не відомі, оскільки ремесла там нехтувалися та ними займалися винятково іноземці, іншими словами, корпорації перебували поза правовою системою, але фактично мали місце. У Стародавньому Римі перші корпорації датуються початком утворення республіки. Довгий час Рим був сільськогосподарським і військовим суспільством, а ремесла становили лише допоміжну і вторинну форму соціальної діяльності римлян, тому, за специфікою виникнення, римські корпорації були позасоціальним інститутом та не входили в систему римських установ. Ремісничі корпорації того часу не носили яскраво вираженого професійного характеру. Крім того, була відсутня регламентація методів роботи, примусового учнівства та монополії. Метою корпорації не було об'єднання коштів, оскільки підставою та головною функцією інституту корпорації того часу була релігійна спільність.

Протягом тривалого періоду корпорації не мали широкого розповсюдження, однак в епоху імперії їх число значно збільшилося. Практично в кожній досить численній категорії працівників з'явилися професійні асоціації, які виступали як корпорації (колегії). Помітно змінився й характер цих груп. Тепер «вони виконували офіційні функції; кожна професія розглядалася як суспільна служба, за виконання якої відповідна корпорація несла відповідальність перед державою» [29, c. 13]. Подібна залежність від держави привела до того, що з розпадом імперії зникли й корпорації. Обтяжуючою обставиною розпаду корпорацій стали громадянські війни, ворожі вторгнення.

Корпорації відродилися в європейських суспільствах на початок XII ст., коли «ремісники почали відчувати потребу в об'єднанні, утворювали свої перші асоціації» і активно прагнули до монополістичного положення [29, c. 14]. XIII ст. стало періодом розквіту подібного роду об'єднань, а реформа Тюрго – моментом скасування, у результаті того що корпорації перестали справлятися зі своїми функціями. Основні причини розпаду корпорацій, на думку Тюрго, полягали в недоліках фінансового управління, фактичній монополії родинних кланів, утиску і конкуренції.

В Англії попередниками сучасних корпорацій були компанії, створювані відповідно до норм звичайного права (common low company): це були незареєстрованні партнерства із частками, які можна було продавати. Їх кількість швидко зростала наприкінці XVIII і початку XIX ст., незважаючи на сильний опір з боку законодавчої влади. Це обумовлено тим, що такі корпоративні утворення найчастіше використовували послуги безпринципних людей для здійснення шахрайських проектів. Внаслідок цього було прийнято відомий закон про «дуті» підприємства, який діяв до 1825 р.

Активізація процесів створення корпорацій у XIX ст. привела до необхідності чіткої та офіційної регламентації їх діяльності. Процедура створення корпорацій стала формальною. Корпорація почала сприйматися у вигляді організації, яка займається на законних підставах певними видами діяльності. Склалося розуміння корпорації як зареєстрованого у встановленому порядку підприємства, що володіє правами юридичної особи, у тому числі правами на економічну діяльність, володіння власністю та її продажем, одержання кредитів, правом виступати позивачем або відповідачем у судовому процесі тощо. Крім цього, використання з другої половини ХІХ ст. принципу обмеженої відповідальності по відношенню до сумісного капіталу дозволяло виявити дійсний потенціал промислової кооперації, що додатково сприяло бурхливому зростанню акціонерного капіталу. Так, в Англії до кінця XIX ст. щорічно створювалося до 4000 компаній з обмеженою відповідальністю, тоді як товариства з необмеженою відповідальністю практично перестали існувати.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

В економічній літературі зазначається, що головною частиною механізму виступають організаційно-економічні відносини, що охоплюють такі, які складаються в процесі організації суспільної праці, відносини по обміну результатами діяльності (ринкові відносини) і відносини управління, або в більш широкому змісті, – господарювання.

З цієї позиції більшість науковців визначають «організаційно-економічний механізм» як цілісну сукупність методів та інструментів управління, за допомогою яких організуються, регулюються та координуються процеси діяльності окремих складових досліджуваного об’єкта [53, с.96].

Виходячи з зазначеного, організаційно-економічний механізм розвитку промислової корпорації можна визначити як систему зв'язків і відносин, яка забезпечує перетворення і передачу дії від рушійних сил (зовнішніх і внутрішніх чинників, причин) до підсистем та елементів, внутрішнім і зовнішнім елементам промислової корпорації, що породжує процес її трансформації, включаючи перетворення складу, структури, організації, сукупності зовнішніх зв'язків, якісних і кількісних характеристик економічної діяльності.

Ці сили різноспрямовані і тільки в сукупності визначають загальний вектор процесу. Трансформаційний механізм, таким чином, являє собою систему організаційно-економічних відносин і є формою зв'язків між різноспрямованими рушійними силами процесу. Його склад і структура детерміновані природою об'єкта, що трансформується, конкретно-історичними умовами держави, особливостями її економічної системи, характеристиками конкретної промислової корпорації і чинниками, що визначають її функціонування. В основі дії механізму лежить сукупність об'єктивних законів системної, організаційної та економічної динаміки.

Проведене дослідження дозволяє виявити такі основні сутнісні характеристики організаційно-економічного розвитку промислових корпорацій.

1. Обов’язковим є динамічний процес кількісних і/або якісних змін у внутрішній будові та системі економічних відносин (виробничо-господарських, соціально-економічних, інноваційно-інвестиційних, кредитно-фінансових) промислових корпорацій, метою якого є ефективне використання внутрішнього ресурсного потенціалу, зростання конкурентоспроможності та розвиток нової здатності адекватної реакції на зміни зовнішнього середовища.

2. На організаційно-економічний розвиток промислових корпорацій впливають такі екзогенні чинники (лежать поза системою), як поширення нових технологій та інновацій, зміна споживчих якостей продукції, глобальне впровадження мереж зв'язку в організацію діяльності корпорацій, динамічне зростання і розширення масштабів діяльності промислових корпорацій у світовій економіці.

3. Ефективна реалізація стратегії планомірного і керованого організаційно-економічного розвитку промислової корпорації можлива за умов врахування двох груп ендогенних чинників (закладених всередині системи):

використання внутрішніх резервів через нагромадження і розширення виробництва (внутрішньокорпоративна інтеграція; концентрація акціонерного капіталу; концентрація власних нагромаджень);

використання залучених зовнішніх джерел шляхом реалізації стратегії і тактики злиття і поглинання (міжкорпоративна інтеграція; диверсифікованість діяльності; перерозподіл ризиків).

4. Організаційно-економічний розвиток промислових корпорацій можливий за умови формування та ефективної реалізації відповідного механізму, який становить систему зв'язків і відносин, що забезпечує перетворення і передачу дії від рушійних сил до внутрішніх і зовнішніх елементів промислової корпорації, породжуючи процес трансформації її структури, якісних і кількісних характеристик економічної діяльності.

5. Необхідність організаційно-економічного розвитку промислових корпорацій обумовлено нестабільністю зовнішнього середовища та посиленням конкурентної боротьби у світовому масштабі.


1.3. Типологія структурної трансформації промислових корпорацій


Модернізація української економіки на інноваційних засадах, що є неодмінною умовою зростання її конкурентоспроможності, передбачає структурний розвиток діючих корпорацій відповідно до сучасних світових тенденцій організаційного розвитку та з ураху­ванням особливостей ринкових перетворень у країні. Зміни, що відбулись у суспіль­но-економічній системі за останні роки, спричинили істотні перетворення в органі­зації господарської діяльності та появу нових типів структурної трансформації корпорацій, специфіка ба­гатьох з яких пов'язана з перехідним станом національної економіки. Особливої актуальності поява та розвиток нових типів взаємодії корпорацій набуває для промислового комплексу, де корпоративний сектор є основою розвитку високоефективного виробництва та забезпечення конкурентної боротьби на внутрішніх та зовнішніх ринках.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

У подальшому стає очевидним, що далеко не всі прогнозовані переваги конгломератів підтверд­жуються на практиці, і більшість інтегрованих структур конгломератного типу зазнає нового етапу трансформації, результатом якого для більшості з них стає виокремлення непрофільних виробництв в окремі компанії та повернення до стандартного вертикального ланцюга.

Отже, з часом під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників один тип структурної трансформації корпорації перетворюється на інший. Таким чином, відбувається оптимізація структури інтегрованих корпорацій.

^ Таблиця 1.4

Вырезано.


Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Проведення аналізу процесів формування та структурної трансформації корпорацій у промисловому комплексі має таку послідовність:

дослідження умов розвитку корпоративного сектору в Україні;

характеристика динаміки кількості акціонерних товариств та виявлення чинників, що на неї впливають;

аналіз організаційно-структурних змін в акціонерних товариствах та визначення їх впливу на результати діяльності;

визначення питомої ваги великих акціонерних товариств у формуванні основних фінансових показників промислового регіону;

оцінка впливу організаційно-економічного розвитку акціонерних товариств у машинобудівній галузі на результати діяльності всього промислового комплексу.

Розвиток корпоративного сектора у Донецькому регіоні відбувався в умовах механічного перенесення форм ринкових відносин, які сформувалися на західних зразках форм власності, на адміністративно-планову та одержавлену економіку, яка не досягала повного розвитку товарно-грошових та ринкових відносин [138]. Це спричинило значні труднощі в адаптації західної моделі ринкових відносин в українських умовах господарювання. Приватизаційні процеси, як основа формування корпоративного сектора, супроводжувались трансформацію цілої низки питань управління як економічного, так і правового характеру, в результаті чого в Україні поступово було сформовано систему корпоративних відносин [119, с.32].

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

легка промисловість (на 13%) (у галузі передбачається скорочення використання давальницьких схем за рахунок посилення виробничих зв'язків підприємств з постачальниками сировини та розвитку власної сировинної бази);

у металургії питома вага продукції кінцевого споживання зросте до 70,0%;

2) в структурі промисловості збіль­шиться питома вага продукції:

машинобудування – на 1,0 відс. пункт до рівня 2005 р.;

харчової промисловості – на 0,6 відс. пункта;

електроенергетики – на 2,5 відс. пункти.

Ефективну реалізацію зазначених заходів та виконання планових показників розвитку базових галузей здатні забезпечити саме великі промислові корпорації регіону, які, максимально використовуючи власні виробничі можливості та мінімізуючи потенційні загрози через структурну трансформацію, сприятимуть розвитку всієї території без значного залучення ззовні фінансових, матеріальних та трудових ресурсів.

На сьогодні основними складовими потенціалу розвитку промислових корпорацій Донецького регіону, зокрема в машинобудівній галузі, є такі:

значні виробничі потужності, здатні до реалізації сучасних технологій і швидкого нарощування обсягів виробництва в інвестиційноспроможних напрямах діяльності;

масштабна науково-технічна система, яка включає академічні організації, вузівські науково-технічні центри, галузеві науково-дослідні інститути, конструкторські і технологічні установи з розвинутою інфраструктурою, що спроможна задовольнити потреби інноваційного розвитку промисловості;

наявність працівників високої кваліфікації, у тому числі понад 10 тис. наукових працівників, та системи відтворення кадрів;

природні ресурси, які дають змогу виробляти конструкційні та функціональні матеріали в обсягах, достатніх для самозабезпечення замкнених технологічних циклів у промисловості.

Перелічені складові потенціалу можна назвати вихідними умовами для розвитку машинобудівних корпорацій. Однак наявність цих умов ще не гарантує їм ефективне функціонування. Тому, базуючись на закономірностях організаційно-економічного розвитку таких акціонерних товариств, як ЗАТ «Новокраматорський машинобудiвний завод», ВАТ «Ясинуватський машинобудiвний завод», ВАТ «Новогорлiвський машинобудiвний завод», ЗАТ «Iнститут керамiчного машинобудування», ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», пропонується нове бачення процесів структурної трансформації промислових корпорацій. Представлена на рис. 3.2 концепція організаційно-економічного розвитку промислової корпорації в умовах структурної трансформації враховує вплив чинників внутрішнього та зовнішнього середовища промислової корпорації, баланс інтересів учасників, методи структурного розвитку, типи структурної трансформації, а також організаційні, економічні та правові умови структурної трансформації промислових корпорацій.

Серед організаційних умов найбільш важливими для розвитку промислових корпорацій, зокрема машинобудівної галузі, слід вважати:

взаємоузгодження стратегій розвитку держави, регіону, промислового комплекса, машинобудівної галузі та акціонерних товариств (корпоративного сектору);

експертизу державних та галузевих науково-технічних програм, що затверджені або перебувають на стадії розроблення, та надання переваги тим проектам, які мають інноваційну основу і на продукцію яких є високий потенційний попит;

можливість виходу на міжнародні фондові біржі з метою залучення значних інвестицій;

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

4. Зі всього набору методичних підходів до проведення структурної трансформації промислових корпорацій найбільш прийнятними пропонується вважати такі: еволюційний з оптимальним застосуванням методів приватизації і корпоратизації в межах необхідного (вимушеного) підходу; регіональний, що враховує виробничі, ресурсні та територіальні відмінності регіону; галузевий і міжгалузевий підходи, оскільки вони відображають основні напрями побудови економічних зв’язків між промисловими корпораціями (акціонерними товариствами); міжнародний, що враховує позицію корпорацій в міжнародному поділі праці; підхід, пов’язаний із забезпеченням конкурентних переваг, тому що він передбачає активізацію інвестиційно-інноваційних процесів у промислових корпораціях з метою підвищення рівня їх конкурентоспроможності в умовах посилення глобаль­ної конкуренції.

5. Результати проведеного аналізу машинобудівної галузі дозволило систематизувати та згрупувати чинники, які створюють можливості та загрози для організаційно-економічного розвитку машинобудівних підприємств акціонерної форми власності у Донецькому регіоні. При цьому пріоритетними напрямами організаційно-економічного розвитку промислових корпорацій було визнано: поширення процесів дедиверсифікації товариств з посиленням їх спеціалізації; орієнтація на досягнення ефекту економії за рахунок збільшення масштабів виробництва; формування висококонцентрованих інтегрованих господарських структур, в тому числі транснаціональних, що сприятиме захисту вітчизняного виробництва в умовах загострення міжнародної конкуренції та запобігатиме перетворенню їх на периферійні виробничі потужності для обслуговування міжнародних альянсів.

6. Основу формування і функціонування машинобудівних підприємств акціонерної форми власності становить система планування їх структурного розвитку. З метою підвищення її ефективності пропонується виділення трьох основних етапів. На першому (попередньому) діагностуються зовнішнє середовище, економічний стан промислової корпорації та її структурних підрозділів, визначаються стратегічні цілі, формується робоча група з організаційного проектування, розробляються та узгоджуються напрями структурного розвитку корпорації, формулюється концепція структурного розвитку. На другому (підготовчому) – розробляється програма структурних перетворень, система цільових завдань, створюється система моніторингу, розробляються механізми подолання опору персоналу. На третьому (реалізаційному) етапі здійснюється реалізація основних положень програми структурного розвитку, моніторинг та оцінка структурних перетворень промислової корпорації.

7. Для визначення послідовності аналізу кількісних і якісних критеріїв, на базі яких фахівці зможуть обґрунтовувати доцільність та вибір напряму організаційно-економічного розвитку промислової корпорації залежно від типу її структурної трансформації, пропонується науково-методичний підхід, який передбачає якісні та кількісні критерії вибору, а також економіко-математичну модель розрахунку синергетичного ефекту в розрізі горизонтального, вертикального та конгломеративного типів структурної трансформації.

8. На основі системи мотивуючих чинників розроблено економіко-математичну модель розрахунку синергетичного ефекту в розрізі горизонтального, вертикального і конгломеративного типів структурної трансформації, яка пристосована для факторного аналізу основних джерел синергії (операційний, управлінський і фінансовий види діяльності). Це сприятиме прийняттю обґрунтованого рішення щодо вибору типу структурної трансформації промислових корпорацій та визначенню їх подальшого організаційно-економічного розвитку в умовах ринкової економіки.

9. При обґрунтуванні вибору типу структурної трансформації промислових корпорацій доцільно користуватися запропонованим у роботі переліком якісних критеріїв, основними з яких є: ефективність системи управління, рівень контролю за ціноутворенням кінцевої продукції, ступінь взаємодоповнення та взаємозаміни ресурсів, рівень технологічної та фінансової взаємодії учасників при реалізації великих інвестиційних проектів, можливість направляти прибуток на виробництво високотехнологічної і конкурентоспроможної продукції.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

12. Орієнтуючись на закономірності структурного розвитку великих акціонерних товариств машинобудівної галузі Донецького регіону, зокрема ЗАТ «Новокраматорський машинобудiвний завод», ВАТ «Ясинуватський машинобудiвний завод», АТ «НОРД», ЗАТ «Артемiвський машинобудiвний завод «Вiстек», ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування», запропоновано нове бачення процесів структурної трансформації промислових корпорацій. Удосконалено концепцію організаційно-економічного розвитку промислових корпорацій в умовах структурної трансформації, яка враховує вплив чинників внутрішнього та зовнішнього середовища, баланс інтересів учасників, методи структурного розвитку, типи структурної трансформації, організаційні, економічні та правові умови та дозволяє визначити основні напрями структурно-інноваційних перетворень машинобудівних підприємств акціонерної форми власності, від ефективного функціонування яких залежать рівень конкурентоспроможності, продуктивність праці, темпи і напрями науково-технічного прогресу в інших базових галузях економіки та механізм її використання.


1   2   3   4



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації