Поиск по базе сайта:
Курсова робота з дисципліни: \"Фінансовий ринок\" icon

Курсова робота з дисципліни: "Фінансовий ринок"




Скачати 167.8 Kb.
НазваКурсова робота з дисципліни: "Фінансовий ринок"
Дата конвертації07.07.2013
Розмір167.8 Kb.
ТипДокументи


КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: “Фінансовий ринок”

на тему:

“Характеристика операцій з цінними паперами”


ЗМІСТ



ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. Ринок цінних паперів та принципи його функціонування 4

1.1. Характеристика ринку цінних паперів 4

РОЗДІЛ ІІ. Біржовий ринок України 9

2.1. Організація функціонування фондової біржі 9

2.2. Механізм здійснення біржових операцій 11

РОЗДІЛ ІІІ. Шляхи удосконалення державного регулювання ринку цінних паперів 13

3.1. Зарубіжний досвід регулювання ринку цінних паперів 13

^ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 16



ВСТУП




Метою курсової роботи є поглиблене вивчення здійснення операцій з цінними паперами, що відбуваються на фондовому ринку в Україні та за кордоном. Ми розглядатимемо визначення “цінні папери” як інструмент фондового ринку; зазначимо принципи, без яких неможливе функціонування ринку цінних паперів.

Користуючись Законом України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” з'ясуємо, які види цінних паперів існують та за якими ознаками вони поділяються.

Другий розділ присвячено темі “Фондова біржа”, в якому розглянемо як саме в Україні створювався біржовий ринок та, використовуючи історичні факти, порівняємо основи його організації у країнах з розвинутими ринковими відносинами та в нашій державі.

Зазначимо порядок проведення операцій на фондовій біржі. З’ясуємо, хто є членами фондової біржі та ознайомимось з чотирма основними категоріями їх.

Функціонування будь-якого ринку в сучасних умовах не можливо собі уявити без законодавчої бази регулювання та впливу держави. Отож з’ясуємо, які методи і прийоми встановлює держава з метою упорядкування діяльності всіх учасників фондового ринку і операцій між ними, та створення системи захисту прав цих учасників.

І обов’язково вкажемо шляхи удосконалення державного регулювання ринку цінних паперів.
^

РОЗДІЛ І. Ринок цінних паперів та принципи його функціонування

1.1. Характеристика ринку цінних паперів




Важливою складовою фінансового ринку виступає ринок цінних паперів. Під ринком цінних паперів — у широкому розумінні — розуміють такий розділ фі­нансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови та відбуваються швидка мобі­лізація, ефективний перерозподіл і раціональне роз­міщення фінансових ресурсів у соціально-економіч­ному просторі держави з урахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій цін­них паперів різними емітентами. У вузькому ж розу­мінні, ринок цінних паперів, як правило, означає взаємодію, що відбувається на ринку між його суб'єк­тами з приводу випущених цінних паперів.

Головною метою ринку цінних паперів кожної країни має стати становлення цілісного, високо ліквідного, ефективного і справедливого ринку, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

Процеси реформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки і зумовлю­ють створення фондового ринку, як складової части­ни ринкових відносин, що забезпечує вільний обіг коштів у формі цінних паперів. Фондовий ринок має сприяти обігу та раціональному розміщенню фінан­сових ресурсів. Він дає змогу самостійно оцінювати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмеження монополізму.

Уже не потрібні докази того, що ринок цінних паперів є обов’язковим елементом ринкової економіки. Фондовий ринок як сегмент фінансового ринку, став потужним механізмом у розподілі, перерозподілі та мобілізації фінансових ресурсів для динамічного розвитку економіки. Фондовий ринок сприяє накопиченню інвестиційного капіталу у виробничій та соціальній сферах.

На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси. А саме однією з основних функцій ринку цінних паперів (РЦП) є залучення додаткового капіталу шляхом емісії забезпечених цінних паперів – акцій, облігацій, векселів, депозитарних розписок тощо.

Становлення ефективного ринку цінних паперів в Україні неможливе без активізації процесу соціально-економічних та політичних реформ. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізовувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.

Розвиток вітчизняного ринку має свої характерні особливості, пов'язані з реформуванням форм власності в суспільстві. У процесі приватизації з 1992 по 1998 рік понад 60,5 тис. підприємств змінило форму власності, в тому числі 9,5 тис. - шляхом перетворення у відкриті акціонерні товариства, що становить 16 відсотків від загальної кількості приватизованих товариств в Україні.

Отже, фондовий ринок формується не еволюційним, а досить-таки революційним шляхом. Але немало на ньому і перешкод, а саме: недовіри вітчизняних інвесторів до фінансових інструментів, обмеженості вітчизняних інвестиційних ресурсів, відсутності відповідної інфраструктури, практики активного просування акцій на ринку, досвіду та культури корпоративного управління товариствами, недосконалості правової бази, непослідовності у проведенні приватизації, негативного іміджу цінних паперів, що був сформований у населення в ході трастових скандалів.

Аналізуючи процес реформування системи власності шляхом приватизації, можна вивести таку закономірність: починаючи з 1994 року держава все більше й більше позбавляється функцій безпосереднього управління підприємствами, але водночас з кожним роком посилюється і потреба у державному регулюванні ринку цінних паперів. Його розвиток також має свої особливості, оскільки відбувається одночасно з проведенням ринкових

озброєності, а й рівня розвитку культури ринкових відносин щодо цінних паперів.

Всі цінні папери можна поділити на види і типи. У рамках певного виду цінного паперу простежуються її різновиди. Вид - це якісна визначеність будь-якого цінного паперу, що відрізняє його від інших цінних паперів. Наприклад, акція - вид цінного паперу, а звичайна або привілейована (префакція) - різновиди акцій. Різновиди - це цінні папери одного виду, що розрізняються між собою рядом ознак. Різноманіття фінансових інструментів пов'язане з їх місцем і значенням у системі відтворення, із ступенем суспільного розподілу праці, із загальним рівнем розвитку економіки і фондового ринку зокрема та із ступенем участі держави в емісії цінних паперів тощо.

Крім найбільш поширеного фінансового інструмента - акцій, існують і такі їх види, як: облігації, векселі, банківські сертифікати, ф'ючерси, опціони, коносаменти, чеки, варанти, купони, ордери тощо.

Тип формує поєднання різних комбінацій видів (різновидів) цінних паперів, що об'єднуються за певною загальною ознакою. Іншими словами, тип цінних паперів поділяється на їх види, а останні - на різновиди цінних паперів. За характером відносин, що фіксуються цінним папером, можна виділити боргові і пайові типи цінних паперів. Боргові папери, що випускаються з певною процентною ставкою у вигляді боргових зобов'язань, передбачають повернення суми боргу до певної дати. Пайові ж папери свідчать про вкладення певної частки їх власниками в капітал емітента.

Виділяються також папери, що вимагають державної реєстрації (ті ж акції) і що не вимагають такої (деякі комерційні сертифікати, а також векселі). Самостійний тип утворюють емісійні папери.

Емісійні - це будь-які цінні папери, в тому числі бездокументарні, які характеризуються одночасно такими ознаками: закріплюють сукупність майнових і немайнових прав, що підлягають посвідченню поступці і безумовному здійсненню з дотриманням встановленої форми і порядку; розміщуються випусками; характеризуються рівними обсягами і термінами

може бути значна кількість цінних паперів, що визначається умовами їх випуску.

^ З точки зору форми отримання прибутку цінні папери поділяють на: процентні (купонні), безпроцентні, дивідендні, дисконтні (прибуток тут отримують як різницю між сумою погашення і ціною придбання цінного паперу; ця різниця і називається дисконтом). Виділяють також курсові папери, коли прибуток отримують за рахунок приросту курсової вартості. Папери, що забезпечують при цьому швидке зростання курсу, називаються "агресивними". Нарешті, можна виділити папери, що забезпечують фіксований прибуток (облігація, префакція) або змінний прибуток (звичайна акція).

^ Залежно від характеру обігу виділяють ринкові і неринкові цінні папери. Перші вільно продаються і перепродуються як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. При цьому характер продажу не обов'язково повинен бути масовим. Ступінь "ринковості" того чи іншого цінного паперу може бути різним. Загалом будь-який цінний папір тією чи іншою мірою може бути товаром. "Неринковість" або обмежена "ринковість" того чи іншого паперу визначається її емітентом. "Неринкові" цінні папери мають тільки первинний ринок і не мають вторинного. Вони не перепродуються, а значить, і не мають ринкового котирування (останнє - це встановлення курсу цінного паперу на фондовій біржі або в рамках іншої торгової позабіржової системи).

"Неринкові" - це іменні папери, тоді як "ринковими" можуть бути: іменні, пред'явницькі і ордерні папери. До теперішнього часу цінними паперами офіційно визнані акції, сертифікати акцій, державні облігації, облігації, вексель, депозитний і ощадний сертифікати, банківська ощадна книжка на пред'явника, коносамент, приватизаційні цінні папери (сертифікат), цінні папери в іноземній валюті, а також товаророзпорядчі документи, які передаються заставодержателем при заставі товарів.

Крім того, сюди входять чеки, опціони, ф'ючерси. Можна відмітити також папери традиційні і нетрадиційні. Перші - це, як правило, основні папери, а другі - похідні.

Розглянемо спочатку цінні папери першого порядку, тобто ті, які підприємства, державні та муніципальні органи використовують для фінансування своєї діяльності.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку в формі дивідендів, а також на участь в розподілі майна у випадку ліквідації товариства.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації відрізняються від акцій головним чином тим, що їх власник не є членом акціонерного товариства, а відтак і не має права голосу на зборах акціонерів.

^ Державне казначейське зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що на добровільних засадах розповсюджуються серед населення, свідчать про внесення їхніми власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу. Казначейські зобов'язання випускаються на такі строки:

- до одного року (короткострокові);

- від 1 до 5 років (середньострокові);

- від 5 до 10 років (довгострокові).

^ Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, що надає його власнику право по закінченні обумовленого строку одержати депозит і відповідні проценти. Має місце випуск сертифікатів як іменних, так і на пред'явника. Проте в обіг і на ринок можуть надходити тільки сертифікати на пред'явника, адже продаж (відчуження) іменних сертифікатів, за законодавством, є недійсним.

Вексель - цінний папір (документ), який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
^

РОЗДІЛ ІІ. Біржовий ринок України

2.1. Організація функціонування фондової біржі




Біржа — це некомерційна ринкова структура або частка організованого, регулярно діючого ринку това­рів та послуг у рамках якого здійснюється ряд опера­цій (перерозподіл капіталу, товарів та інших фондо­вих цінностей), історія бірж нараховує майже п'ять століть, хоча окремі фахівці стверджують, що перша біржа в Японії існувала в першому столітті до нашої ери.

Перша біржа міжнародного рівня була створена з Антверпені 1531 року. Вона мала власне приміщен­ня, над входом до якого було написано: «для торго­вих людей усіх народів і мов». Характерною озна­кою Амстердамської біржі було те, що вона була то­варною та фондовою одночасно (створена в 1602 ро­ці). На ній здійснювалась торгівля акціями голланд­ської Вест-Індійської компанії, Лондонська фондо­ва біржа виникла в XVII ст, Нью-Йоркська — в 1792 році. В 1703 році з'явилася перша біржа в Ро­сійській імперії (Санкт-Петербург), в 1763 році — перша біржа в Україні (Одеса).

Зміст поняття «фондова біржа» в історичному пла­ні зазнавав постійних змін. На перших порах фондо­вими біржами називалися спеціальні місця, де збира­лися продавці та покупці цінних паперів і здійснюва­лись угоди купівлі-продажу, Для обох сторін було зручно зустрічатися в певному місці, знаючи про те, що там вони зможуть знайти партнерів по угоді.

Надалі фондові біржі стали перетворюватися в за­клади, що спеціалізувалися на наданні послуг в ор­ганізації та матеріальному забезпеченні торгівлі цін­ними паперами. Це вплинуло на способи укладання та здійснення угод купівлі-продажу, які стали укла­датися в конкретні дати і час. Стали більш чітко визначатися коло учасників біржової торгівлі та пе­релік цінних паперів на купівлю-продажу яких доз­волялося укладати угоди на біржі.

до банку даних біржі, виплачують більш високі ставки комісійних при укладанні угод.

Управління фондової біржі здійснює ^ Біржова рада. У різних країнах вона є різною й кількість її членів (від 19 до 33). У Біржову раду входять представники торгово-промислових та банківських компаній, які є постійними членами, а також представники вчених, ділових та політичних кіл, які не є членами біржі.

На чолі ради стоїть голова, роботою біржі керує виконавчий директор. Усі члени Біржової ради обираються її постійними членами. Якщо біржа державного типу, то до складу ради державні органи влади делегують своїх представників. Вибори до складу ради здійснюються раз на три роки. Термін роботи голови Біржової ради може бути і меншим.

Отже, крім Біржової ради, активну участь у роботі фондової біржі беруть розрахункова палата (здійснює, контролює і регулює систему розрахунків), котирувальна комісія (шляхом співставлення попиту-пропозиції цінних паперів визначає їх реальну вартість), комітет з правил біржової торгівлі, арбітражна комісія, експертна комісія, реєстраційне бюро. Інші біржові підрозділи створюються за необхідністю.

Основним принципом функціонування фондової біржі незалежно від того, до якого типу вона нале­жить, є принцип добровільної участі. Це означає, що всі члени біржі самостійно вирішують питання про членство на біржі та у випадку його позитивного вирішення обирають форму членства.

^ Член фондової біржі — це юридична особа, яка володіє біржовим місцем як засновник або акціонер біржі і має право укладати угоди від свого імені.

Основними формами членства на фондовій біржі є постійне членство, тимчасове членство, денна участь та гостьова участь. Відповідно до форми членства на біржі визначається й статус його члена. Статус рег­ламентує участь у роботі виборних органів управлін­ня біржею, права на отримання комерційної інфор­мації, на розміщення реклами у виданнях, які нале­жать біржі тощо.


^

2.2. Механізм здійснення біржових операцій




Важливим моментом операцій з цінними паперами на фондових біржах є сам механізм їх здійснення, який включає в себе поняття біржової операції, її різ­новиди, біржове котирування цінних паперів тощо.

^ Під біржовою операцією слід розуміти угоду, яка укладається між членами фондової біржі в її примі­щенні у встановлений нею час і яка має своїм пред­метом фондові цінності, допущені до обігу та коти­рування на даній біржі. Крім цього, угода повинна бути укладена за участю біржового маклера, який зобов'язаний зробити відповідний запис у книзі ре­єстрації біржових угод та оформити її відповідним маклерським записом.

Найбільш важливим критері­єм класифікації фондових операцій є термін, на який укладається угода. Розрізняють касові та стро­кові операції (угоди).

^ Касова угода — це операція, розрахунок за яку здійснюється в найближчі біржо­ві або календарні дні. В Німеччині, наприклад, касо­ві розрахунки здійснюються уже другого біржового дня після укладання угоди. У Великобританії, США та Швейцарії — протягом 5-ти днів, в Японії — до 14 днів.

Розрахунок за касовими угодами (тобто угодами за готівку), у випадку якщо це спеціально обумовле­но маклерським записом, може бути проведений від­разу. В такому випадку допускаються приймання та передача фондових цінностей у приміщенні, де здій­снюються біржові операції.

^ Строкова біржова операція — це операція з фондо­вими цінностями, виконання якої має відбутися в строки, обумовлені відповідним договором. Такі опе­рації дозволені не в усіх країнах. На державних біржах існують обмеження на їх проведення. Справа в тому, що укладання строкових угод пов'язане з терміном встановлення ціни. Якщо в момент укладання угоди ціна фондової цінності не обумовлена, то в , обох сторін є можливість впливати на

виконувати доручен­ня замовника (купити-продати товар, вкласти гроші в справу, провести вигідний обмін товару, розміщу­вати замовлення на підприємствах). Брокеру притаманні такі функції:

• Надання приміщення для зберігання цінних паперів. У цьому випадку інвестор звільняється від необхід­ності орендувати приміщення для зберігання цін­них паперів. Тому брокер має збирати купони згід­но з нормою відсотків, інкасувати дохід та пере­раховувати його на рахунок клієнта (інкасувати до­хід — отримувати гроші за дорученням клієнта).

Надання інформації про стан ринку на замовлен­ня клієнта. Ця інформація може мати різноманіт­ні форми: від буклетів для починаючих інвесторів до інформації, яка виводиться на магнітні диски на вимоги фінансових аналітиків компанії. Деякі брокерські контори забезпечують брошурами про ціни на товари, курси валют тощо.

• Обслуговування будь-яких комбінацій щодо роз­поділу фондів компанії, включаючи найрізнома­нітніші угоди та їх кредитування.

• Безпосередня робота з маклерами за дорученням клієнта щодо здійснення реєстрації укладених угод. Крім цього, до функцій брокерських підроз­ділів при державних біржах входить: збирання комерційної інформації за бажанням замовника; створення оптимальних умов для обігу цінних па­перів, включаючи і державні; супроводження не членів біржі, які мають спеціальні запрошення; участь у роботі органів управління фондовою біржею.

Дилер — це посередник, але, на відміну від броке­ра, він укладає угоди від свого імені і за свій рахунок-купляє фондову цінність, а потім її перепродає Від брокера дилер відрізняється ще й тим, що він працює на фондових і валютних біржах. Дилерами також на­зивають працівників банку, які виконують операції з валютою, депозитами і цінними паперами.

Головне завдання дилера — отримати прибуток від діяльності на біржі, керуючись при цьому стату­том біржі.

Функції дилера: збирання комерційної інформації з метою визначення товару чи цінного папера, який котирується на біржі найвище, для отримання у
^

РОЗДІЛ ІІІ. Шляхи удосконалення державного регулювання ринку цінних паперів

3.1. Зарубіжний досвід регулювання ринку цінних паперів




З часу прийняття Закону України "Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" минуло два з половиною роки. Розроблено практично всі нормативно - правові акти щодо регулювання діяльності Національної депозитарної системи, в яких відтворено міжнародний досвід І норми Європейського співтовариства та адаптовано їх з реаліями українського законодавства.

Однак, сподівання на будівництво ринком нормально діючої системи обліку прав на ринку цінних паперів, нажаль, не виправдалися. Відсутність достатньої капіталізації учасників ринку та передумов щодо їх консолідації для вирішення стратегічних проблем розбудови в Україні фундаменту фондового ринку постійно супроводжується конфліктами, байдужістю, "гарячими пресовими коментарями" і некомпетентністю.

Якби в Україні затягнули б з розбудовою власної платіжної системи важко уявити наслідки цього для фінансової системи і взагалі незалежності країни. При грошовій приватизації відсутність в Україні надійної системи обліку прав за цінними паперами і виконавчої системи щодо угод з цінними паперами може мати не менш фатальні наслідки для безпеки держави.

Фінансові ринки різних країн функціонують за різними моделями, мають свої власні правила роботи і систему органів управління, але організаційна будова системи регулювання в переважній більшості держав ґрунтується на концепції дворівневої системи регулювання. Перший рівень становлять органи державного регулювання, другий рівень утворюють само регульовані організації (СРО), створені професійними учасниками ринку цінних паперів, до яких належать різного роду союзи, асоціації, ліги професійних учасників, фондові біржі та організатори позабіржової торгівлі. Розподіл функцій і

^ 3.2. Державне регулювання ринку цінних паперів: сучасний стан та перспективи розвитку


Для здійснення державою регулювання ринку цінних паперів необхідне створення відповідної структури державного регулювання цього ринку та обов’язкове запровадження його різноманітних форм.

Формами державного регулювання ринку цінних паперів є:

  • прийняття законодавчих та нормативних актів з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

  • видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

  • заборона та припинення професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення згідно з чинним законодавством до відповідальності за здійснення такої діяльності;

  • реєстрація випусків цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;

  • контроль за системою ціноутворення на ринку цінних паперів;

  • забезпечення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів та ін.

Для збільшення інвестиційних ресурсів в економічному просторі України та активізації діяльності на ринку цінних паперів (РЦП) здійснюється ряд заходів щодо відпрацювання механізмів залучення іноземних інвестицій шляхом випуску цінних паперів українських емітентів на міжнародні фондові ринки та встановлення вимог допуску на український РЦП іноземних емітентів з метою захисту вітчизняного інвестора.

Глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської діяльності диктує відповідні вимоги, кількісні та якісні параметри для
^

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ




Отже, фондова біржа – це організований ринок, де власники цінних паперів здійснюють через членів ФБ, які виступають як посередники, угоди купівлі-продажу. Членом фондової біржі може стати будь-який посередник на ринку цінних паперів, який дотримується і виконує вимоги, встановлені статутом і правилами цієї біржі.

Під біржовою операцією слід розуміти угоду, яка укладається між членами фондової біржі в її приміщенні у встановлений нею час і яка має своїм предметом фондові цінності, допущені до обігу та котирування на даній біржі. Найбільш важливим критерієм класифікації фондових операцій є термін, на який укладається угода.

Створення ринку цінних паперів вимагає врахування відомих загальносвітових принципів та стандартів функціонування фондового ринку.

Цілісність ринку забезпечується функціонування єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної фондової біржі, систем національного депозитарію і клірингу ( розрахунків) за цінними паперами. Принцип цілісності потребує впровадження єдиних основних правил щодо ціноутворення та ринку цінних паперів на всій території України.

Для забезпечення достатньої прозорості фондового ринку має забезпечуватися широке інформування про доходність операцій з цінними паперами та ризики, пов’язані як з емітентами, так і з діяльністю посередників на фондовому ринку.

На початку 2003 року провідні позиції на біржовому ринку за обсягами укладених угод займала Київська міжнародна фондова біржа – 46% від загального обсягу угод, Українська міжнародна валютна біржа посідала друге місце – 30%, на третьому – Українська міжнародна фондова біржа – 11%.


^

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ




1.Благун І.Г., Сорока Р.С.,Єлейко І.В.Фінанси:Навчальний посібник.- Львів: «Магнолія -2006»,2007-314с

2.Васильєва В.В., Васильченко О.Р.Фінансовий ринок.Навчальний посібник.-К.:Центр учбової літератури,2008.-368с

3. Кравченко Ю.Я.Рынок ценных бумаг.:Курс лекций.-К.:ВИРА-Р,2002-368с.

4.Леоненко П.М., Юхименко П.І.,Ільєнко А.А.Теорія фінансів:Навчальний посібник./За редакцією О.Д.Василика.-Київ:Центр навчальної літератури,2005-480с.

5.Маслова С.О., Опалов О.В.Фінансовий ринок.Теорія і практика:Навчальний посібник.-Житомир:ЖІТІ,2002,-415с.

6. В.І.Павлов, І.І. Пилипенко, І.В.Кривовязнюк.Цінні папери в Україні: Навчальний посібник.-Видання 2-ге, доповнене,-К.:Кондор, 2004.-400с.

7.Смолянський О.Ю.Фінансовий ринок:Навчальний посібник.-Київ:Центр навчальної літератури,2005.-384с.

8. Стеців Л.П., Кирилюк О.І.Фінанси:Навчальний посібник.-К.: Знання, 2007-235с.

9.Суторміна В.М., Радзієвська В.М.,Стеценко Б.С.Фінансовий ринок.Навчальний методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.-К.:КНЕУ,2001-100с.

10.Шелудько В.М.Фінансовий ринок:Навчальний посібник.-К.:Знання-Прес,2002.-535с.

11.Хоружий С.Г. Про деякі прблеми ринку цінних паперів//Фінансові ризики//.-2000.-№2.

12. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 14 жовтня 1992 р. № 2680 – ХІІ .

13. Постанова КМУ «Концепція розвитку фондового ринку в Україні»





Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації