Поиск по базе сайта:
Прокопчук В. С., Прокопчук Т. К., Олійник С. В icon

Прокопчук В. С., Прокопчук Т. К., Олійник С. В




НазваПрокопчук В. С., Прокопчук Т. К., Олійник С. В
Сторінка3/9
Дата конвертації18.02.2013
Розмір0.7 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9
1. /Брошура Видатн_ люди. Випуск 1.docПрокопчук В. С., Прокопчук Т. К., Олійник С. В

Герої Соціалістичної Праці







Антонова Броніслава Петрівна

(1923 - 1981)

Народила­ся в селі Чаньків. Краща доярка колгоспу “Маяк”. Герой Соціалістичної Праці (1973). Її досягнення були представлені на Всесоюзній виставці народного господарства СРСР. Тривалий час передовим дояркам району вручався приз імені Б.П.Антонової.

Була відзначена багатьма державними нагородами, зокрема, двома орденами Леніна.


Література:

Про Б.П. Антонову


  • Герої Соціалістичної Праці Дунаєвеччини: Бібліографіч-ний список.- Дунаївці, 1989.

  • Михайлівський Т. Антонова Броніслава Петрівна //Ленін. шляхом.- 1981.- 4 черв.






Боднар Олександр Юхимович


Народився 1941 року в селі Балин Дунаєвецького району.

Після закінчення Балинського СПТУ-6 1958 року по комсомольській путівці їде працювати на цілину. Прийняли його механізатором в колгосп “Індустріальний” Нурільського району Карагандинської області. Незабаром приходять перші успіхи. Його нагороджують Почесною Грамотою Верховної Ради Казахської РСР, заносять до Книги Пошани республіки. 1971 року нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а через три роки – орденом Леніна. В березні 1974 року йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Так Батьківщина відзначила сумлінне ставлення до праці Олександра Юхимовича Боднаря.

Література:

Про О.Ю. Боднаря


  • Колісник С. Герой із Балина //Ленінським шляхом.- 1980.- 7 жовтня.






Глевич Леонтина Лук’янівна


Народилася 1938 року в селі Нестерівці Дунаєвецького району.

Працювала телятницею, у рільничій бригаді колгоспу “Дружба”, з 1955 року - дояркою. Саме тут найбільше проявилися її любов до професії, наполегливість і працьовитість.

Її рекордний надій – понад 7 тисяч кілограмів молока від кожної корови. За досягнуті успіхи 1971 року удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці.

Згодом очолила тваринницьку ферму у рідному колгоспі “Дружба”.


Література:

Про Л.Л. Глевич


  • Герої Соціалістичної Праці Дунаєвеччини: Бібліографіч-ний список.- Дунаївці, 1989.

  • Зубчевський А. Червоний рубіж //Молодь України.- 1971.- 14 серпня.

  • Перша на Поділі (Доярка, яка надоїла від кожної закріп-леної корови по 7780 кг молока) //Радянське Поділля.- 1980.- 1 січня.






Мазур Марія Миколаївна


Народилась 1935 року в селі Міцівці Дунаєвецького району. Закінчила Міцівецьку школу, працювала ланковою. Не раз відзначалася. Та найбільш вагомих успіхів досягла, працюючи дояркою.

За високі надої молока нагороджена орденом Леніна, а 1966 року удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці.

З 1972 року очолювала колгосп ім. Войкова в с. Вихрівка, залишила господарство в зразковому стані.


Література:

Про М.М. Мазур


  • Лисенко В. Якщо в серці неспокій: Про доярку колгоспу “Росія” с. Міцівці М. Мазур //Радянське Поділля.- 1965.- 18 травня.

  • Бутченко Ф. Правильна лінія: Про Героя Соціалістичної Праці доярку колгоспу “Росія” М. Мазур //Працею звеличені.- К., 1967.- Кн. 2.- С. 13-15.

  • Герої Соціалістичної Праці Дунаєвеччини: Бібліографіч-ний список.- Дунаївці, 1989.

  • Куницька М. Про сьогодення – правдиво, пристрасно // Радянське Поділля.- 1988.- 10 лютого.






Стеньгач Віталій Володимирович

(1922-1996)

Народився в селі Турчинці Городоцького району. Закінчив Севастопольське вище військово-морське училище. У роки Великої Вітчизняної війни служив на кораблі “Червона Україна” на Північному флоті.

У повоєнні роки працював учителем, в органах держбезпеки, 1961 року очолив колгосп “Україна” с. Маків Дунаєвецького району і вивів господарство у число кращих у республіці. Колгосп був нагороджений орденом Леніна, а його голова 1966 року удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці .

Література:

Публікації


  • Стеньгач В.В., Олійник В.Й. Передовий досвід виробни-цтва яловичини.- К.: Урожай, 1965.- 56с.

  • Стеньгач В. Не тот теперь Маков //Образ жизни, рождён-ный Октябрём.- К., 1977.- С. 62-69.


Про В.В. Стеньгача

  • Бутченко Ф. Світанки господаря: Про В.Стеньгача // Працею звеличені.- К., 1971.- С. 265-268.

  • Герої Соціалістичної Праці Дунаєвеччини: Бібліографіч-ний список.- Дунаївці, 1989.

  • Мацевич А. Маківський колос: Нарис.- К.: Дніпро, 1982.- 71с.




Вчені



Смотрицький Герасим Данилович

(перша пол. 16 ст. – 1594)


Народився в Смотричі Дунаєвецького району. Громадський діяч, учений, педагог, письменник. До 1576 року займав посаду писаря в Кам’янці-Подільському. З 1578 р. – перший ректор Острозької школи. Разом з І. Федоровим видав Острозьку біблію, інші книги.


Література:

Про Г. Смотрицького


  • Просвітителі з Поділля.- Дунаївці, 1992.- 24с.

  • Прокопчук В. Ректор Острозької академії// Рад.Поділля.- 1992.- 4 січня.

  • Смотрицький Герасим Данилович// УРЕ.- 2-ге вид.- К., 1983.- Т. 10.- С. 280.




Смотрицький Мелетій Герасимович

(близько 1578 - 1634)


Народився в Смотричі Дунаєвецького району. Письменник, учений-філолог, церковний та освітній діяч.

Закінчив Острозьку академію, Віленську єзуїтську

академію, слухав лекції у Вроцлавському, Лейпцігському, Нюрнберзькому, Віттенберзькому університетах.

Автор полемічного твору “Тренос”, підручника старослов’янської мови “Граматика слов’янська”, виданого 1619 р. і названого М. В. Ломоносовим “воротами ученості”, інших полемічних, художніх творів.


Література:

Твори


  • Смотрицький М. Грамматики словенскія правильное синтагма: Факсимільне видання “Граматики” 1619 року.- К., 1979.

Про М.Г. Смотрицького


  • Смотрицький Мелетій //УРЕ. Вид. друге.- К., 1983.- Т.10.- С. 280.

  • Кухльовський В. Полемісти в обороні українства// Джерело.- 2000.- січень.

  • Просвітителі з Поділля.- Дунаївці, 1992.- 24с.

  • Прокопчук В.С. Я спасіння шукав для народу// З народ-них глибин.- Хмельницький, 1991.- С. 3-10.

  • Прокопчук В.С. Ще раз про дату народження Мелетія Смотрицького// Дунаєвецький вісник.- 1997.- 22 листопада.

  • Прокопчук В.С. Подільський період в житті Смотриць-ких// Дунаєвецький вісник.- 1997.- 4 грудня.






Бабляк Дмитро Євгенович


Народився 1930 року в селі В.Жванчик Дунаєвецького району.

Лікар, доктор медичних наук, професор. Працював у клініці торакальної хірургії. Високу оцінку праці хірурга Бабляка дали академіки М. Амосов, О. Шалімов та інші. Проживає у Львові.





Бабійчук Микола Васильович

(1938 – 1984)


Народився в селі Блищанівка Дунаєвецького району. Кандидат сільськогосподарських наук. Закінчив Блищанів-ську семирічку, Рахнівську десятирічку.

Протягом 1955-1960 рр. навчався на зоотехнічному факультеті Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. З березня 1964 по квітень 1967 навчався в аспірантурі на кафедрі годівлі сільськогосподарських тварин Української сільськогосподарської академії в м. Києві.

1968 року захистив дисертацію.

1967-1971 років працював старшим науковим співробітником відділу технології кормів і годівлі сільськогосподарських тварин науково-дослідного інституту землеробства і тваринництва західних районів України, з 1971 по 1973 – на науковій роботі в Тернополі, потім в Українському науково-дослідному інституті кормів у місті Вінниці. Тут отримав ряд авторських свідоцтв.

Микола Васильович був організатором і активним учасником багатьох з’їздів, наукових конференцій і симпозіумів всесоюзного та міжнародного масштабу.

Трагічно загинув у 1984 році.


Література:

Про М.В. Бабійчука


  • Михайловська Л.А. М.В. Бабійчук – учений-аграрій з Блищанівки // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: Зб. наук.-краєзн. праць.- К.- Дунаївці - Кам’янець-Подільський, 2000- С. 223-224.

  • Прокопчук В.С. Два села – одна доля.- Кам’янець-Поді-льський: Оіюм, 2001.- С. 195-196.






Богацький Павло Олександрович

(1883-1962)


Палкий поборник української незалежності, військовик, письменник, журналіст, вчений, син нестеровецького на Дунаєвеччині священика О.Г. Богацького. Середню освіту здобував у Подільській духовній семінарії, 1906 року закінчив офіцерську школу у Вільно. Служив у Ромнах на Полтавщині. За революційну діяльність заарештований, з царської армії звільнений. З 1907 по 1914 рік разом з Микитою Шаповалом видавав “Українську хату”. Навколо журналу об’єднувались й публікувались В. Винниченко, М.Вороний, А. Животюк, М. Євшан, Г. Журба, О. Коваленко, Б. Лепкий, М. Рильський, П. Тичина, С. Черкасенко. 1914 року Богацький П.О. був заарештований і висланий до Сибіру.

До Києва повернувся з падінням царизму. У квітні 1917 року секретарював на І Українському Національному Конгресі. За рекомендацією товариша й однодумця М. Шаповала, як військовий, був призначений начальником столичної та Київської повітової міліції, відповідав за правопорядок. Був заарештований німецькими окупаційними властями наприкінці квітня 1918 року і звільнений врезультаті повстання й приходу до влади Директорії. Призначений столичним отаманом. Брав участь у боях з ворогами УНР навіть тоді, коли військова частина Столичного отамана була реорганізована в Кіш охорони Республіки. У червні 1919 року разом з урядом прибув до Кам’янця-Подільського. А коли в листопаді армія УНР відійшла за Збруч, обійняв посаду архіваріуса Кам’янець-Подільського державного українського університету. З поверненням українського війська став Кам’янецьким повітовим комісаром. 1920 року разом із штабом Головного отамана покинув Україну.

42-річний еміграційний період провів у Львові, Польші, Відні, Берліні, 1949 року перебрався до Австралії.

У ті часи був відомий як письменник – автор книги новел “Камелії”, повістей “Під баштою із слонової кості”, “На горбах Поділля”, “З пережитого” тощо. Залишив глибокий слід в науці. 1929 року став співробітником Українського соціологічного інституту, завідуючим Кабінетом Шевченкознавства, залишив сотні праць з історії літератури, культури, українознавства. Досліджував творчість Т.Г. Шевченка, редагував і видав твори Григорія Чупринки. Серед його наукових розвідок – статті “Нове про Шевченка 1924-1927” (Львів, 1927), “Кобзар Тараса Шевченка, виданий в Празі 1876 до 1926” (Прага, 1926), “Нове про Шевченка”: огляд за рр.1927-1929” (1935). За реакцією П.Богацького та В.Дорошенка в Празі побачили світ “Поезії Т.Г. Шевченка” (1930), а 1942 року – “Кобзар Тараса Шевченка за 100 років 1840-1940”. За наукову працю удостоївся ступеня доктора “Гоноріс кауза” по соціології.

В Австралії стояв біля витоків австралійського відділення Наукового товариства ім. Т.Шевченка, підготував “Малу літературну енциклопедію”, десятки наукових праць опублікованих у наукових збірниках, часописах, зокрема – “Вільній думці”. Помер 22 грудня 1962 року. Його ім’я й науково-літературна спадщина поступово повертається в Україну.


Література:

Про Богацького П.О.


  • Прокопчук В.С. Краєзнавство в діаспорі: українознавчі студії в Австралії //Історія України. Маловідомі імена, події, факти (Збірник наукових статей).- К.: Рідний край, 1999.- Вип.6.- С. 34-41.

  • Прокопчук В.С. Павло Богацький – учений, краєзнавець// Історія України. Маловідомі імена, події, факти (Збірник наукових статей).- К.: Рідний край, 1999.- Вип. 9.- С. 357-363.

  • Прокопчук В.С. Павло Богацький – наш земляк з австралійської діаспори, учений, краєзнавець // Дунаєвецький вісник.- 1999.- № 79.- 4 листопада, № 80 .- 6 листопада

  • Прокопчук В.С. Павло Богацький – повернення в Україну// Вільна думка (Австралія).- 2000.- С. 14-15.

  • Архіви/ Зібрав Левко Богацький.- Сідней (Австралія), 2003.- 360с.






Богацький Дмитро Олександрович

(1882-193?)


Син нестеровецького священика О.Г. Богацького, старший брат Павла. У родині Богацьких було десятеро дітей, всі отримали середню освіту, дехто й вищу. У роки національно-визвольних змагань всі вони стали на бік незалежної України, за що переслідувались: Ліда й Борис 1922 року були розстріляні чекістами, Микола, Михайло, Олена піддавалися арештам, Дмитро й Георгій вимушені були емігрувати.

Дмитро Олександрович навчався в Подільській духовній семінарії, 1909 року закінчив природничий факультет Дерптського університету. У роки І світової війни служив санітаром. 1919 року працював у Києві перекладачем у газеті “Останні вісті”, а згодом - у Бюро української преси. З приходом денікінців перебрався до Нестерівці, був заарештований чекістами у справі брата Павла, але відпущений.

З грудня 1920 року – у Кам’янці-Подільському: спочатку помічник завідуючого земельним відділом міськкомунгоспу, потім – викладач педкурсів робфаку, хімічного технікуму, сільськогосподарського інституту. Як відомий учений-природознавець входив до ініціативної групи по заснуванню Наукового товариства Всеукраїнської академії наук у Кам’янці-Подільському, очолював його природничо-математичну секцію, був казначеєм, заступником голови і найтриваліший період, 1926-1928рр., - головою товариства. Видав перший том “Записок” Товариства, часто публікував свої наукові статті.

З початком репресій у справі так званої

“Спілки визволення України” не раз зазнавав критики, розгляду на комісіях. 31 січня 1930 року був заарештований, звинувачений в антирадянській агітації, контрреволюційній діяльності і 25 лютого засуджений на 5 років таборів. Дальшу долю Д.О. Богацького поки що встановити не вдалося.


Література:

Про Богацького Д.О.


  • Прокопчук В.С. Трагічна доля Д. Богацького – голови Кам’янець-Подільського наукового товариства // Педагогічний вісник.- 2003.- №1 (16).- С. 34-36.

  • Прокопчук В.С. Богацькі з Нестерівців// Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: Зб. наук.-краєзн. праць.- К.- Дунаївці - Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2003.- С.259-263.

  • Прокопчук В.С. Трагічна доля Дмитра Богацького// Архіви/ Упоряд. Левко Богацький.- Сідней (Австралія), 2003.- С.191-197.






Гай-Нижник Павло Павлович


Народився 28 травня 1971 року в місті Дунаївці. Кандидат історичних наук. З 2004 р. доцент кафедри історії та теорії держави і права Національної академії державної податкової служби України, з 2005 р. – докторант Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Коло наукових інтересів – історія України першої половини ХХ ст., історія світової та української політичної думки, історія національно-визвольних змагань 1917 – 1920рр., історія вітчизняної соціально-економічної та фінансової політики, біографістика та історія українського монархічного руху.

Автор близько ста наукових праць та збірки поезій “Згадуй мене. Лірика кохання” (Київ, 2006).


Література:

Публікації:


  • Гай-Нижник П. Документальні джерела і матеріали до історії фінансової політики уряду Української Держави (29 квітня – 14 грудня 1918 р.). Довідник. - Київ, 2004.- 47с.

  • Гай-Нижник П. Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР (1917 – 1930 рр.). – Київ, 2006.- 316с.

  • Гай-Нижник П. П. Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана П. Скоропадського (29 квітня – 14 грудня 1918 р.) // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук: Спеціальність 07.00.01 – Історія України. - Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2000. - 20 с.

  • Гай-Нижник П. П. Гутник Сергій Михайлович // Енциклопедія сучасної України.- К.: Інститут енциклопеди-чних досліджень НАН України, 2006. - Т.6.- С.632.

  • Гай-Нижник П. Заснування Українського Державного банку і стан приватних кредитових закладів в УНР та Українській Державі (Гетьманаті) у 1917 – 1918 рр. // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика: Збірник статей. - К.: Інститут історії України НАН України, 2006. - Вип. 10.- С. 72-83.

  • Гай-Нижник П. П. З історії створення Державного Герба та Печатки Української Держави Павла Скоропадського // Архіви України. - 2001. - № 6.

  • Отт-Скоропадська О., Гай-Нижник П. Павло Скоропадський: коротка хроніка життя (1873-1945) // Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 - грудень 1918. - Київ; - Філадельфія, 1995.- С.35-43.

  • Гай-Нижник П. Шатавське летовище (З історії зародження військово-повітряних сил Української Галицької армії) // Дунаєвецький вісник. - 2004. - № 79. - 7 жовтня.



Про П.П. Гай-Нижника

  • Молоді науковці Дунаєвеччини [Павло П. Гай-Нижник]// Дунаєвецький вісник.- 2004.- 4 верес.






Дарманський Микола Миколайович

(1945 - 2005)

Народився в селі Колодіївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в родині вчителя.

Після закінчення Іванковецької СШ Дунаєвецького району упродовж 1962-1972 рр. навчався на фізико-математичному факультеті Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту ім. В.П.Затонського.

Кандидат педагогічних наук (1998), Заслужений працівник народної освіти України (1995), Відмінник народної освіти України (1981). Нагороджений медаллю А.С.Макаренка (1986), орденом «Знак Пошани» (1987), почесною відзнакою товариства «Україна-світ» (2001), Почесною Грамотою Верховної Ради України.

Автор 30 науково-педагогічних, методичних праць та посібників з теорії та історії освіти.


Література:

Праці


  • Дарманський М. М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні.- Хмельницький: Поділля, 1997.- 384с.

  • Дарманський М.М., Телячий Ю.В., Шумлянська Л.Ф. 80 років освітнього шляху. Сторінки історії Хмельницького педучилища, педколеджу, гуманітарно-педагогічного інституту.- Хмельницький: Поділля, 2001.- 132с.

  • Дарманський М.М., Телячий Ю.В. З вірою в Україну. Маргарита Борзаківська .- Хмельницький: ЯРМОРОК, 2004.- 70с.

Про М.М. Дарманського


  • Прокопчук В.С. Монографія нашого земляка Миколи Дарманського// Дунаєвецький вісник.- 1997.- 4 грудня.






Дунець Лілія Михайлівна


Народилась 28 серпня 1961 року у м. Дунаївці в родині журналістів. З батьками і старшим братом проживала у м. Красилові. З 1970 року по теперішній час – у м. Хмельницькому.

1986 року закінчила Одеський державний педагогічний інститут ім. К. Ушинського.

2001 року захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. У 2003 році – присвоєно звання доцента кафедри педагогіки та психології Хмельницького національного університету.

З 2004 року по теперішній час – директор Хмельницького регіонального відділення Київського інсти-

туту міжнародної економіки та підприємництва.


Література:

Праці


  • Психологія спілкування: Навчальний посібник для студентів спеціальностей “Соціальна педагогіка” та “Практична психологія”.- Хмельницький: ТУП, 2003.- 142с.

  • Психологія спілкування: Методичні вказівки для самостійного вивчення курсу студентами спеціальності “Соціальна педагогіка” .- Хмельницький: ХНУ, 2004.- 129с.

  • Поведінка особистості – складова професійної діяльності. Збірник наукових праць.- К.: КДПУ ім. М.Драгоманова.- 2000.- № 2.- Ч.2.- С. 155-159.

  • Професійне спілкування у підготовці особистості до життєвого успіху// Рідна школа.- 2000.- № 3.- С. 40-41.

  • Психологічні аспекти професійної мотивації особистості. Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.- Івано-Франківськ: Плай, 2003.- Вип. 8.- Ч.2.- С.120-128.

  • Авторитет викладача у форматі професійного спрямування майбутніх соціальних педагогів. Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка.- 2002.- № 10.- С. 26-29.

  • Роль професійного спілкування в профілактиці та запобіганні стресових станів// Наука і освіта: Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України.- Одеса, 2000.- № 1-2.- С. 174-175.



Костриба Петро Михайлович

(1925-1998)

Народився 3 липня 1925 року в с. Томашівка Дунаєвецького району в селянській сім’ї. Навчався в Томашівській початковій, Удріївській середній школах, 1947-1952 рр. – в Ужгородському державному університеті, 1952-1955 рр. - в аспірантурі Інституту історії Академії наук УРСР.

3 грудня 1955 року в Інституті історії АН УРСР захистив кандидатську дисертацію на тему “Соціалістичне перетворення і розвиток сільського господарства в Закарпатті (1945-1954 рр.)”. У продовж 1956-1961 рр. викладав історію в Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті. 1960 року отримав вчене звання доцента.

Плідними у науковому відношенні стали 1961-1967 рр. - час праці в Інституті історії Академії наук УРСР. П.М. Костриба був включений до авторського колективу, який підготував і видав трьохтомну працю “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні”, за яку разом з іншими колегами отримав Державну премію в галузі науки.

Був співупорядником ряду документальних збірників, співавтором “Історії Української РСР” у восьми томах, автором більше 100 наукових статей.

1967 року перейшов на роботу до Київського інституту культури, обіймав посади доцента, проректора, завідуючого кафедрою історії. Працював над докторською дисертацією “Ідейно-політична робота на окупованій ворогом території України в роки Великої Вітчизняної війни”. 1990 року йому було присвоєно вчене звання професора. Фронтовик, орденоносець Костриба П.М. був популяризатором подвигу Українського народу у Великій Вітчизняній війні, носієм правди про нелегкі фронтові дороги. Важке поранення все частіше давало відчути себе. 12 травня 1998 року професор історії Київського державного інституту культури П.М. Костриба пішов у пам’ять.


Основні видання:


  • Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Збірник документів і матеріалів.- К.: Держполітвидав УРСР, 1963 (Співупорядник).

  • Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945рр.: У трьох томах. Т.1.- К.: Політвидав України, 1967 (У співавторстві).

  • Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945гг.: В трех томах. Т.1. (Второе, дополненое и доработанное издание).- К.: Политиздат Украины, 1975 (В соавторстве).

  • Історія Української РСР: У восьми томах, десяти книгах. Т.7. Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941-1945 рр.).- К.: Наукова думка, 1977 (У співавторстві).

  • История Украинской ССР: В десяти томах. Т.8: Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941-1945гг.).- К.: Наукова думка, 1984 (В соавторстве).

  • Боротьба трудящих за встановлення Радянської влади на Поділлі.- Хмельницький: Обласне книжково-газетне видавництво, 1957 (Співупорядник).



Костриба Іван Михайлович

(1930-2005)


Народився 21 березня 1930 року в с. Томашівка Дунаєвецького району в селянській родині. До війни закінчив Томашівську початкову школу, 1946 року – Удріївецьку семирічну, 1949-го – Солобковецьку середню. Упродовж 1949-1953 рр. навчався на медичному факультеті Ужгородського державного університету, 1953-1955 рр. – на військовому факультеті Харківського медінституту.

Трудове життя присвятив медицині. До 1965 року служив в армії на лікарській посаді. 1965-1968 рр. навчався в аспірантурі Київського рентген-радіологічного онкологіч-ного інституту. 1970 року захистив кандидацьку дисертацію “Порівняльна характеристика рентген-радіо хірургічного методу лікування з іншими методами лікування сарком мяких тканин”. Був старшм науковим співробітником, завідуючим відділом пухлин опорно-рухового апарату Українського державного науково-дослідного інституту онкології та радіології у м. Києві.

Т.М. Костриба – автор ряду книг, статей, наукових повідомлень.


Література:

  • Злокачественные опухоли туловища и конечностей.- К.: Здоровье, 1981.- 196с.

Кшановський Станіслав Адольфович


(1912-1990)

Доктор медичних наук, професор Київського науково-дослідного інституту туберкульозу і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського.

Народився в селі Підлісний Мукарів у селян­ській сім'ї. 1940 року закінчив Донецькій медичний інститут. Воював на фронтах фінської та Великої Вітчизняної воєн. Упродовж 1945 - 1959 рр. працював головним лікарем Малієвецького протитуберкульозного дитячого санато-рію, експериментував, збирав матеріали для наукової роботи.

1959 року виїхав до Києва, працював лікарем-фтизіатром Київського нау­ково-дослідного інституту туберкульозу і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського. 1966 року захистив докторську дисертацію. 1972 року став професором, завідуючим дитячим відділенням цього інституту, автором багатьох наукових праць з профілактики і лікування дітей, уражених тубер­кульозною інтоксикацією. Професор Кшановський С.А. підготував надійну зміну - лікарів-фтизіатрів, учених з високими науковими ступеня­ми. А ще - добру пам'ять у земляків, які не раз зверталися до нього і зав­жди знаходили підтримку.


Література:

Про С.А. Кшановського


  • Жуковська Л. Лікар С. Кшановський – учасник руху опору // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: Зб. наук.-краєзн. праць.- К.- Дунаївці - Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2003.- С. 270-274.





Лендер Франц Францович


(1881-1927)

Народився в місті Дунаївці в чеській родині, що в першій третині ХІХ століття прибула сюди для виробництва сукна. Інженер-винахідник. Закінчив Петербурзький технологічний інститут. У роки навчання працював креслярем, згодом інженером на Путилівському заводі. Винахідник зенітної гармати. Більшість його наукових праць опубліковані упродовж 1919-1927 рр. Був головним конструктором артилерійського управління Червоної Армії.

Поряд з великою науковою і практичною інженерною роботою вів плодотворну педагогічну діяльність. Професор Лендер Ф.Ф. очолював кафедру “Теорії лафетів” Артилерійської академії, віддав багато сил підготовці молодих інженерно-артилерійських кадрів. Видав 25 наукових праць. Особливою популярністю користу-вався його “Теоретичний курс стрільби зенітної артилерії”.

Помер у віці 46 років. Похований на Гатчинському цвинтарі. Справу продовжував син Володимир, автор книги про батька «Труд, равный подвигу». Архів ученого, меморіальні речі зберігає та експонує Військово-історичний музей у Санкт-Петербурзі


Література:

Про Ф.Ф. Лендера


  • Лендер Франц Францович //Сов. военная энцикл.-М., 1977.- Т.4.- С. 598.

  • Лендер Франц Францович //Военный энцикл. словарь.- М., 1983.- С. 396.

  • Лендер Франц Францович //Вчені Хмельниччини: Бібліогр. покажч.- Хмельницький, 1988.- С. 52.

  • Лендер В. Ф. Труд, равный подвигу: Очерк о деятельно-сти Ф. Ф. Лендера.- М.: Воениздат, 1982.- 151с.

  • Прокопчук В.С. Творець першої зенітки// Подільської землі сини.- Хмельницький: Поділля, 1993.- С.67-70.

  • Прокопчук В.С. Дунаївці: Краєзнавчий нарис.- Львів: Каменяр, 1989.- С. 62.

  • Прокопчук В.С. Конструктор першої зенітки// Радянське Поділля.- 1992.- 24 січня.






Мартинюк Дмитро Іванович

(1942-1996)

Відомий математик, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1985).

Народився 11.03.1942 року в селі Іванківці Дунаєвецького району. Середню освіту здобув в Іванковецькій школі, вищу у Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті. Працював в Інституті математики АН УРСР, Київському державному університеті.

Педагогічна діяльність Д. І. Мартинюка поєднувалась з математичною науковою працею. Підготував 9 кандидатів наук, основні результати його досліджень містяться в більш ніж 90 наукових працях, шести монографіях, присвячених сучасним досягненням теорії диференціально-різницевих та різницевих рівнянь. Його монографії внесли фундаментальний вклад у математику та її викладання.

Помер 26.10.1996 року.


Література:

Про Д. І. Мартинюка


  • Прожонко А.В. Професор Д.І. Мартинюк // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: Збірник наук.-краєзнав. праць.- К.- Дунаївці - Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2003.- Вип. ІІІ. - С. 301-303.






Нейко Євген Михайлович


Народився 1932 року в селі Смотрич Дунаєвецького району.

Ректор Івано-Франківської державної медичної академії, завідувач кафедри факультетської терапії, дійсний член АМН України, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений працівник вищої школи України.

Є.М. Нейко – автор 6 винаходів, понад 66 рацпропозицій. Підготував 10 докторів і 33 кандидатів медичних наук. опублікував понад 560 наукових праць, автор і співавтор 22 монографій.


Література:

Про Є.М. Нейка


  • Семотюк М.М. Я син землі твоєї // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: Зб. наук.-краєзн. праць.- К.- Дунаївці - Кам’янець-Подільський, 2000.- С. 242-244.

  • Хто є хто на Хмельниччині: Довідково-бібліографічне видання.- К.: АТ “Книга”, 2003.- Вип. І.- С. 171.



Оліневич Валентин Олександрович

(1939-1991)


Відомий вчений, доктор сільськогосподарських наук, професор.

Народився 17 жовтня 1939 року в селі Катеринівка Дунаєвецького району. Закінчив Миньковецьку середню школу, Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут, аспірантуру Української сільськогосподарської академії.

Працював у м. Рівному, досліджував проблеми екології та меліорації, став членом Ради Західного наукового центру Академії наук України з екології, раціонального природо- використання і охорони навколишнього середовища.

З 1988 року працював у Кам`янець-Подільському сільськогосподарському інституті, продовжував займатися проблемами екології та меліорації.

Науковий доробок склав понад 150 праць.

Помер 17 червня 1991 року, похований в рідній Катеринівці.


Література:

Про В.О. Оліневича


  • Алещенко М.І. Професор Валентин Олександрович Оліневич // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: Зб. наук.-краєзн. праць.- Кам’янець-Подільський, 2000.- Вип. ІІ .- С. 221-223.






Прокопчук Віктор Степанович


Народився 20 липня 1944 року в селі Блищанівка Дунаєвецького району. 1958 року закінчив Блищанівська семирічку, 1961-го - Рахнівську СШ, 1967-го - історико-філологічний факультет Кам'янець-Подільського педінституту.

Пройшов різні сходини педагогічного життя - бібліотекаря, старшого піонервожатого, учителя історії, директора Маківської СШ, завідуючого Дунаєвецьким районним відділом освіти. 1994 року захистив дисертацію, став кандидатом історичних наук, 1996-го – доцентом, з 2004 року - професором Кам'янець-Подільського державного університету, підготував і видав 20 книг, брошур, 210 статей в наукових збірниках, журналах, 190 газетних публікацій на краєзнавчу тематику, був редактором, упорядником 8 видань.

Член-кореспондент Української академії історичних наук. Входить до складу правління Всеукраїнської спілки краєзнавців та Українського фонду культури, з 1992 року очолює Дунаєвецьку районну організацію Всеукраїнської спілки краєзнавців. Член Спілки журналістів України, член редколегій журналів „Краєзнавство" (Київ), „Педагогічний вісник" (Хмельницький), “Хмельниччина: Дивокрай” (Кам’янець-Подільський).

Науково-педагогічна праця В.С. Прокопчука відзначена п'ятьма Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, знаком „Відмінник освіти", медаллю „За трудову доблесть" та почесним званням Заслуженого працівника народної освіти України.


1   2   3   4   5   6   7   8   9




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації