Поиск по базе сайта:
Школа Осінь ніжна І ласкава Осінь любимо ми всі. І прийшли ми всі до школи Дуже любимо її. Школа жить нам помагає Вчить нас школа про усе: І читати, І писати, Рахувати й малювать, з усіма навкруг ладнать icon

Школа Осінь ніжна І ласкава Осінь любимо ми всі. І прийшли ми всі до школи Дуже любимо її. Школа жить нам помагає Вчить нас школа про усе: І читати, І писати, Рахувати й малювать, з усіма навкруг ладнать




Скачати 80.72 Kb.
НазваШкола Осінь ніжна І ласкава Осінь любимо ми всі. І прийшли ми всі до школи Дуже любимо її. Школа жить нам помагає Вчить нас школа про усе: І читати, І писати, Рахувати й малювать, з усіма навкруг ладнать
Дата конвертації15.02.2013
Розмір80.72 Kb.
ТипДокументи








Школа



Осінь ніжна і ласкава

Осінь любимо ми всі.

І прийшли ми всі до школи

Дуже любимо її.


Школа жить нам помагає

Вчить нас школа про усе:

І читати, і писати,

Рахувати й малювать,

З усіма навкруг ладнать.

Редька О.


Учителька



Учителька – це слово строге й миле,

Учителька – це та свята людина,

Що учить нас на світі білім жити.

Вона буває молода й не дуже,

Красива, мудра, справедлива.

Вона – це друг, вона – особа.

Людина все-таки вона.

Турботлива, а інколи і зла,

Але турбується й пережива

Як написали ми контрольну,

Як вивчили вірша.

І шана незмінна, вчителько наша,

Лише тобі.


Гордійчук М.







^ Рідна моя Україно,

Ти моя світанкова зоря.

Небо блакитне ти маєш,

Й мов золото, жовті поля.

Земле моя, Батьківщино,

Ти в світі у мене одна.

Може тебе я й покину:

Оці ріки, ліси і поля.

Та мови цуратись не буду,

Бо вона для мене свята.


Барчук О.


Рідна мова моя українська,

Веселим струмком ти для мене звучиш.

Цілюща, мов любов материнська,

На крилах лелечих ти, ненько, летиш.


Владолюбна Росія нас не здолала,

Нас не занурила у багно,

І не скувала нам народ у кайдани,

Адже ми і ще живемо.


Та все одно ти, на жаль, постраждала

Незуміла повністю себе вберегти.

І страждає тепер вся держава,

Відцурались нас деякі наші брати.


Тож давайте усіх навчимо:

Рідну мову повік шанувать,

Щоб не впасти у чорне багно

І русизми із мови прогнать.


Барчук О.


Батьківщина


Батьківщина моя люба,

Моя незрадлива.

Ти у мене, немов ненька,

На весь світ єдина.

Як поїду я далеко,

Тебе не забуду

Я на своїй рідній мові

Розмовляти буду.


Гордійчук М.



Рідна мова



Рідна мова! Рідна мова!

Українська колискова.

Буду нею розмовляти,

Україну прославляти.


Кваша М.





^ Лист Попелюшці


О, напиши, Попелюшко, мені:

Як склалася доля твоя нелегка?

Чи досі живеш ти щасливим життям,

Чи доля ласкава з тобою,

Як сестри твої?

Чи добрі жінки вони мужам своїм?

Чи мачуха прагне добра геть усім?

Чи доля навчила їх добрими бути?..

Ну все, Попелюшко,

Закінчую я.

Надіюсь отримаєш мого листа.

Адресу мою пам’ятай!

Та нікуди не дівай.

Район Шепетівський,

Хмельницькая область,

Білопіль – це рідне село моє.

Ну все, Попелюшко, бувай.

Та прошу не забувай.


Гордійчук М.

Моїй матусі



Мама – то сонечко ясне,

Мама – то квіти й вода,

Мама – то дух мій життєвий

Без якого не виживу я!

Мамо моя люба,

Ти моя єдина.

Я тебе кохаю більше за життя,

Бо ти ж моя мама,

Рідненька моя.

Гордійчук М.

^ Моїй матусі!



Матусю, дай руки твої поцілую

За шию тебе обійму,

І щічки погладжу.

Ти знаєш, матусю,

Як ніжно тебе я люблю.


Андрощук А.

8 Березня – свято жінок!



День жінки та дівчини, а також бабусі.

Я люблю свою бабусю,

Хоч вона старенька.

Хоч вона старенька, та зате все ніжна.

Я ходжу до неї, а вона до мене.

На дорозі бабусеньку зустрічаю:

Радісно бабуся мене обіймає

На губах у неї усмішка сіяє.

Пригорне ласкаво, мов мале курчатко,

Засміється ніжно приголубить щиро.

Моя бабуся найкраща у світі!


Гордійчук М.

ВЕСНА



Сніжок мов іскринка

Упав на поля.

І все він засипав,

І все затрусив.

Але ось як прийде

Весна чарівна.

Розстануть сніги,

Зашумить і ріка.

Все стане зелене,

Могуче, співуче.

У зеленім гайочку

Почується спів,

Оживе все в садочку,

Від щебету птахів.


Редька О.


Мокіївці


За стародавніми переказами на території сучасного села Мокіївці протікала річка Мока. Біля цієї річки люди розташовували свої будинки. Старійшиною села було обрано старого чоловіка Івана, Якого в селі називали Івкою. Чоловік мудро керував селом, але назви села не могли підібрати. Ось чоловік одного разу запропонував назвати село так, як називається річка Мока. А люди хотіли прославити мудрого старця і до наймення річки дописали імення Івки. От і склалася назва Мокіївка, мабуть від цього і пішла назва села – Мокіївці.




Кравчук Л.


Мокіївці


Було це давно. На наш край насувались татари. Вони вогнем і мечем винищували міста і села, несли тортури і смерть, сіяли спустошення і рабство. Невдовзі вороги підійшли до дрімучого лісу, за яким було село.

В цей час узліссі збирала ягоди красива мудра дівчина Мокрина. Татари, побачивши її, накинули на шию ласо і звеліли вести до села. Дівчина вела їх і вела, все далі, у ліс, де непрохідні хащі і болота. У самій гущині лісу дівчина сказала: „Не поведу я вас далі, і вам звідси ніколи не вийти”. Розлючені татари вбили Мокрину. А де пролилась її кров – з’явилось джерельце. Струмочок звився через ліс, до того села, де жила Мокрина. Татари блукали по лісі і там зустріли свою смерть. На честь дівчини назвали річку Мокра, а це і дало назву селу. Багато змінилось від тоді. Порідшав ліс, висохли болота, але річка і село зберегли свою назву.

Барчук О.

Білопіль





Колись давно-давно на місці села Білопіль було багато непрохідних хащ і лісів. Тут було дуже красиво. В лісі водилось багато різноманітних тварин і птахів. З ранку до ночі в лісі лунав пташиний спів. Це місце було справжнім раєм. Одного чудового дня в лісі зчинився страшний переполох. Сюди прийшли люди. Вони були першими розумними істотами, що навідались сюди за багато-багато років. За деякий час люди повикорчовували ліси і повирубували хащі, а на їхньому місці з’явились помешкання цих людей, поля і пасовиська. Вони вирощували пшеницю, ячмінь, овес, але найбільше сіяли гречку.

І от одного разу, а саме тоді, коли цвіла гречка, один чоловік вийшов на поле і зачудовано сказав: „Яка краса! Які чудові і запашні ці білі поля!”

З цього вислову і пішла назва села Білопіль, тобто “білі поля”.


Попова О.

Пиляї





З давніх-давен люди поселялися в місцях багатих на дичину, хороший ґрунт і воду. Від цього залежало їхнє життя. Так було і з нашим селом. Воно було розміщене у лісі на горбу. А земля селян була розміщена біля річки. Під час набігу татарської орди село було спалено разом із лісом, через який татари не могли пройти. Це сталося досить давно.

Кілька рядків з історії нашого краю. 1589 року село було спалено татарами і по тому пішла назва – „Палії”.


Выписка с «Церковно-приходской книги» – село Пиляи под именем села Пилии Заславской волости, как имение князя Заславского, воеводы Подляского, от Житомира 140 вёрст, от Заславля 15 вёрств

(упоминается в акте от 7 декабря 1601 года). Владелица села Мария Потоцкая.


Андрощук І.

ВЕСНА



^ Весна-красуня до дерев шепоче:

Прокиньтесь швидше” – та вони не хочуть.

От збирає вона птахів,

Щоб ті розбудили,

То такого шуму й гаму вони наробили.

І прокинулись дерева, розквітати стали,

Та своєю красою весь світ прикрашали.

^ Горобці веселі от-от засміються,

І листочки на деревах вже до сонця в’ються.

Барчук О.

ПОЛЕ



Чи доводилось вам, колись спостерігати за полем? Яка ж це невимовна краса!

Я стану, бувало, за нашим селом і дивлюсь на поле, любуюсь, захоплююсь. Мені поле нагадує чимось море. Воно таке ж безмежне, неосяжне. Скільки не дивись, а кінця-краю не видно. Там, десь в далині пливе корабель поля комбайн. Він погойдується у золотавій пшениці, яка від легкого подиху вітру перекочується хвилею. Так і хочеться пірнути в це жовте море, в цю золоту стихію.


Барчук О.





Мокіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів


2002 р.



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації