Поиск по базе сайта:
Основи теорії бухгалтерського обліку київ — знання 2004 зміст icon

Основи теорії бухгалтерського обліку київ — знання 2004 зміст




НазваОснови теорії бухгалтерського обліку київ — знання 2004 зміст
Сторінка1/4
Дата конвертації14.02.2013
Розмір0.63 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3   4



ОСНОВИ ТЕОРІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ


Київ — знання 2004

ЗМІСТ


Передмова 13

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 17

  1. Сутність, функції, мета та особливості бухгалтерського обліку 18

  2. Предмет та об'єкти бухгалтерського обліку 21

  1. Визначення предмета та об'єктів бухгалтерського обліку 21

  2. Класифікація активів підприємства 22

  3. Характеристика капіталу підприємства 24

  4. Класифікація зобов'язань 25

  5. Інші об'єкти бухгалтерського обліку 26

  1. Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності 28

  2. Метод бухгалтерського обліку ЗО

  1. Визначення методу та його елементів ЗО

  2. Документація та інвентаризація ЗО

  3. Оцінка та калькулювання 34

  4. Бухгалтерські рахунки та подвійний запис 36

  5. Баланс та звітність 45

6 Зміст

  1. Синтетичний та аналітичний облік, облікові регістри 49

  2. Форми бухгалтерського обліку 52

  3. Порядок ведення обліку 55

  4. Практичні завдання з теорії бухгалтерського обліку 57

Розділ 1

^ ОСНОВИ ТЕОРІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ


Нормативна база

  1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

  2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283.

  3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.

  4. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

  5. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку № 1—25, затверджені наказами Міністерства фінансів України.

  6. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88.

  7. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 08.94 р. № 69.

  1. Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

  2. Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.05.96 р. № 112.




  1. Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2003 р. № 422.

  2. Накази Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29.12.95 р. № 352, від 22.05.96 р. № 144 і 145 та ін.

  3. Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затверджений наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. №41.

  4. Порядок подання фінансової звітності, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.02.2000 р. № 419.

  5. Наказ Міністерства фінансів України "Про примітки до річної фінансової звітності" від 29.11.2000 р. № 112.


1.1. Сутність, функції, мета та особливості бухгалтерського обліку


Господарський облік виник у давні часи, коли люди почали вступати в перші господарські взаємовідносини.

Господарський облік — це спосіб кількісного відображення і якісної характеристики господарської діяльності з метою управління нею.

Традиційними видами господарського обліку є:

  • бухгалтерський;

  • статистичний;

  • оперативний.

Основи теорії бухгалтерського обліку

На сьогодні існує ще податковий облік.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам.

Статистичний облік — це облік масових та окремих типових господарських операцій та соціально-громадських явищ.

Оперативний облік — це облік окремих господарських та технологічних операцій для оперативного керівництва.

Податковий облік можна визначити як систему фінансових взаємовідносин між платником податків і бюджетом з податків, зборів та податкових платежів.

Метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередже-ної інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Користувачі бухгалтерського обліку поділяються на зовнішніх і внутрішніх.

Зовнішні користувачі — банки, кредитори, інвестори, органи статистики, податкові органи тощо; внутрішні — керівництво підприємства, засновники, акціонери, працівники підприємства.

Нині виділяють два види бухгалтерського обліку — фінансовий і управлінський.

Фінансовий облік охоплює всі ділянки обліку, завершується складанням фінансової звітності і ведеться для зовнішніх користувачів.

Управлінський (внутрішньогосподарський) облік — ведеться для внутрішніх користувачів.

Бухгалтерський облік дає інформацію для багатьох інших видів обліку, для аналізу, контролю та прийняття управлінських рішень, оскільки він ведеться безперервно і відображує всю господарську діяльність підприємства. Бухгалтерський облік тісно пов'язаний з іншими економічними науками — аналізом господарської діяльності, статистикою, галузевими економіками, фінансами, податковим обліком, менеджментом, маркетингом тощо.

Засновником бухгалтерського обліку вважають Луку Пачолі, який в 1494 р. видав книгу "Трактат про рахунки і записи", хоча першим написав про подвійну бухгалтерію Б. Котрульї в 1458 р. У літописах вперше згадується бухгалтер (книгодержатель) в 1498 р., аудитор (контролер обліку) — в 1324 р.

На сьогодні роль і можливості бухгалтерського обліку в суспільстві настільки підвищилися, що бухгалтер повинен бути не тільки обліковцем, а й екаунтером, тобто не тільки формувати інформацію, а й активно її використовувати.

У сучасному суспільстві інтеграція економіки набула таких розмірів, що стала необхідною уніфікація бухгалтерського обліку для того, щоб звітність одних держав була зрозумілою в інших державах. З цією метою в 1979 р. створено Комітет із міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) і розпочато розробку міжнародних стандартів бухгалтерського об­ліку (МСБО) — ІА8. В 1999 р. в Україні розпочалося реформування бухгалтерського обліку згідно з МСБО і національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО). З 2000 р. бухгалтерський облік в Україні ведеться відповідно до П(С)БО та нового Плану рахунків [6, 3, 4].

Особливості бухгалтерського обліку:

  1. безперервний, суцільний;

  2. обов'язкове документальне підтвердження кожного господарського факту;

  3. узагальнення в грошовому вираженні;

  4. використання специфічних способів — рахунки, подвійний запис, баланс.

Функції бухгалтерського обліку:

  • інформаційна (облікова);

  • обліково-контрольна;

  • обліково-аналітична.

Продукт бухгалтерського обліку — це облікова інформація, облікові рішення та проекти управлінських рішень. Продукт бухгалтерського обліку нематеріальний, матеріальні тільки його носії.

Вимірники бухгалтерського обліку:

— натуральні (кілограми, метри тощо);

  • трудові (людино-година, людино-день);

  • грошові (всі показники приводяться до єдиного грошового вимірника).


^ 1.2. Предмет та об'єкти бухгалтерського обліку


1.2.1. Визначення предмета та об'єктів бухгалтерського обліку

Предмет бухгалтерського обліку — це вивчення та відображення стану активів (господарських засобів) підприємства, їх використання та результатів роботи підприємства, узагальнених у грошовому вираженні, для задоволення потреб управління підприємством.

Сутність предмета бухгалтерського обліку розкривається через його об'єкти.

Об'єкти бухгалтерського обліку:

  1. Активи.

  2. Капітал.

  3. Зобов'язання.

  4. Господарські процеси.

  5. Витрати.

  6. Доходи.

У П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" подано визначення об'єктів бухгалтерського обліку.

Активами вважають ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Зобов'язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, сприятиме зменшенню ресурсів підприємства, Що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Господарські процеси — це процеси заготівлі матеріалів, виробництва продукції (робіт, послуг) та реалізації. Вони складаються з окремих господарських операцій, кожна з яких повинна бути задокументована.

Розглянемо докладніше об'єкти бухгалтерського обліку.


^ 1.2.2. Класифікація активів підприємства

Активи підприємства поділяють на оборотні, необоротні та залучені.

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати Балансу.

Необоротні активи — всі активи, що не є оборотними.

Залучені активи — активи, що не належать підприємству.

Склад активів із зазначенням номера стандарту, в якому розкривається облік відповідного активу, подано в табл. 1.1.

З погляду економічної теорії необоротні активи належать до засобів праці.

Засоби праці беруть участь у процесі виробництва неодноразово і переносять вартість на знову створений продукт частинами.

Засоби праці разом з предметами праці становлять засоби виробництва.

Предмети праці — беруть участь у процесі виробництва один раз і переносять вартість на створений продукт повністю (виробничі запаси).

Таблиця 1.1


№ пор.

Назва активів

Склад активів

1. Необоротні активи

1.1

Основні засоби




1.2

Інші необоротні ма­теріальні активи (П(С)БО 7)

Бібліотечні фонди

Малоцінні необоротні матеріальні ак­тиви

Природні ресурси Тимчасові (нетитульні) споруди Інвентарна тара Предмети прокату та ін.

1.3

Нематеріальні акти­ви (П(С)БО 8)

Права користування природними ре­сурсами

Права користування майном Права на знаки для товарів і послуг Авторські та суміжні з ними права тощо

2. Оборотні активи

2.1

Запаси (П(С)БО 9)

Виробничі запаси (сировина і матеріа­ли, паливо, запчастини, напівфабри­кати таін.)

Малоцінні та швидкозношувані пред­мети (МШП)

Незавершене виробництво готова про­дукція

Тварини на вирощуванні та відгодівлі Товари та ін.

2.2

Грошові кошти

В касі, на рахунках у банках

2.3

Дебіторська заборго­ваність (П(С)БО 10) (дебітор — боржник підприємства)

Борги покупців, підзвітних осіб та ін­ших дебіторів

3. Залучені активи

Орендовані основні засоби, активи на відповідальному зберіганні та ін.


Розділ 1Предмети праці та засоби в обігу (товари, готова продукція, гроші, дебіторська заборгованість) становлять, як видно із на­веденої класифікації, оборотні засоби.

^ 1.2.3. Характеристика капіталу підприємства

Нагадуємо: власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Це співвідношення активів, капіталу та зобов'язань називають балансовим рівнянням:

Активи = Капітал + Зобов

До капіталу належать:

  1. Статутний капітал.

  2. Додатковий капітал.

  3. Резервний капітал.

  4. Цільове фінансування та цільові надходження.

  5. Прибуток та ін.

Створення підприємств (крім неприбуткових) починається з формування їх статутного капіталу. Мінімальний розмір статутного капіталу для різних видів підприємств визначається законодавчо. Статутний капітал може формуватися із грошей, основних засобів, нематеріальних активів тощо. Таким чином, підприємство відразу після створення матиме капітал і активи, з яких він складається, причому в однаковому розмірі. Ця рівність покладена в основу формування бухгалтерського балансу. В процесі діяльності підприємства зростатимуть його активи, можливо, і капітал, з'являться зобов'язання, але балансове рівняння завжди виконуватиметься, про що докладніше йтиметься далі.

Якщо статутний капітал підприємства формується державою, такі підприємства називаються підприємствами державної форми власності, якщо статутний капітал формується засновниками — фізичними або юридичними особами, — це підприємства недержавної форми власності, або недержавні підприємства.

Недержавні підприємства в процесі діяльності повинні створювати резервний капітал у розмірі 25 % статутного капіталу за рахунок відрахувань від прибутку не менш 5 % чистого прибутку за рік.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, вартості безоплатно отриманих активів, сум дооцінки активів тощо.

Прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Максимізація прибутку — одне з основних завдань підприємства.

Цільове фінансування — це надходження з бюджету, від підприємств чи від фізичних осіб на визначені цілі (на капітальні вкладення, наукові розробки, покриття збитків підприємств тощо).


^ 1.2.4. Класифікація зобов'язань

Види і склад зобов'язань згідно з П(С)БО 11 "Зобов'язання" подано у табл.1.2.

Таблиця 1.2


№ пор.

Види зобов'язань

Склад зобов'язань

1

2

3

1

Довгострокові

Довгострокові кредити банків Інші довгострокові фінансові зобов'язання Відстрочені податкові зобов'язання Інші довгострокові зобов'язання

2

Поточн

Короткострокові кредити банків Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

Короткострокові векселі видані Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (перед постачальниками та іншими кредиторами)

Інша поточна заборгованість: перед бюджетом, органами соціального страхування, позабю­джетними фондами, за розрахунками з опла­ти праці, із внутрішніх розрахунків тощо

3

Забезпечення

Створюються для відшкодування майбутніх витрат на оплату відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань, додат­кове пенсійне забезпечення тощо

4

Непередбачені

Відображаються на позабалансових рахун­ках підприємства

5

Доходи май­бутніх періодів

Отримані наперед кошти за послуги (про­дукцію, роботи), які будуть надані в майбут­ньому (за надані в оренду приміщення, за періодичні видання передплата тощо)


Поточні зобов'язання повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати Балансу або протягом операційного циклу підприємства.

Довгострокові зобов'язання — всі, які не є поточними. Якщо термін погашення довгострокового зобов'язання настає в наступному році менше ніж через 12 місяців з дати Балансу, таке зобов'язання переводиться до складу поточної заборгова­ності за довгостроковими зобов'язаннями.

Кредиторська заборгованість — грошові кошти підприємства, організації або установи, що підлягають сплаті відповідній юридичній або фізичній особі (кредитору).

Кредитор — позикодавець, який дає що-небудь у борг, надає кредит.


^ 1.2.5. Інші об'єкти бухгалтерського обліку

Господарські процеси — це процеси заготівлі, виробництва та реалізації.

Активи підприємства постійно змінюють свою форму — за гроші купуються виробничі запаси, які потім використовуються у виробництві готової продукції; реалізація продукції знову приносить гроші і так далі. Отже, господарські процеси зумовлюють постійний кругообіг активів.

В окремих галузях діяльності може бути відсутній той чи інший процес: в торгівлі практично відсутній процес виробництва, в науковій та навчальній діяльності часто майже відсутній процес заготівлі. Бувають і специфічні процеси, до яких, наприклад, можна віднести організацію споживання в громадському харчуванні.

Господарські процеси складаються з окремих господарських операцій, наприклад, операції оприбуткування на склад виробничих запасів, їх оплата, передача зі складу у виробництво тощо.

У процесі діяльності підприємство здійснює певні витрати [П(С)БО 16] і отримує доходи [П(С)БО 15, 3].

У бухгалтерському обліку окремо обліковують доходи і витрати від різних видів діяльності підприємства (рис. 1.1).

^ Основна


Інша операційна

Різниця між доходами від усіх видів діяльності та витратами за всіма видами дає фінансовий результат діяльності підприємства, виражений у формі прибутку або збитку.

Доходи від основної діяльності — це кошти, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, які виробляє (здійснює, надає) підприємство, за цінами, визначеними ринком. Витрати на виробництво цієї продукції складаються з витрат живої (оплата праці працівників) та уречевленої (сировина, матеріали, паливо, електроенергія тощо) праці.

Доходи та витрати від іншої операційної діяльності включають доходи від операційної оренди активів, дохід і втрати від операційної курсової різниці, штрафи, пені, неустойки отримані та сплачені та ін.

Фінансова діяльність — це одержані дивіденди, відсотки тощо, витрати — це витрати на сплату відсотків за кредит тощо.

Інші доходи і витрати включають доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів за вирахуванням їх собівартості, витрати від списання та уцінки необоротних активів, доходи і втрати від неопераційної курсової різниці тощо.

  1   2   3   4



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації