Поиск по базе сайта:
Древности степного причерноморья и крыма icon

Древности степного причерноморья и крыма




НазваДревности степного причерноморья и крыма
Сторінка2/16
Дата конвертації03.03.2013
Розмір2.91 Mb.
ТипСборник научных работ
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

^ ДО ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ КАМ'ЯНОЇ МОГИЛИ

Б. Д. МИХАЙЛОВ


Перші відомості про степовий феномен природи і пам'ятку первісної культури Кам'яна Могила, розташований у Північному Приазов'ї біля Мелітополя, відносяться до 1778 року, періоду російсько-турецької війни.

Великий російський полководець О. В. Суворов призначив пост біля пам'ятника з чотирнадцяти козаків для охорони поштового тракту з Олександрійської фортеці, вздовж р. Молочної до Криму (1). У 1793 році на карті Мелітопольського повіту названа пам'ятка була означена як Камінь-Юнь-Таш, що у перекладі з тюркської — гора, збірний камінь *, який, мабуть, був місцем збору татарських орд для походу на Московську державу (2, 76).

Під час вивчення Причорноморського степу у кінці XVIII—поч. XIX ст., степовий феномен залишався поза межами наукових інтересів російських вчених (З, с. 62—208). Тільки у 1837 році, у зв'язку з переліком пам'яток півдня, академік П. І. Кьоппен писав про пам'ятку: «Кам'яна Могила, так в Мелітопольському повіті називається бугор, що складається з величезних куп пісковина, і знаходиться на правому березі річки Молочної. Нагромаджена природою купа каміння, то виступає з-під землі, то, схиляючись у протилежні боки, утворює мовби навіси. В одному місці між скелями, що поросли мохом, знаходиться проміжок у вигляді вулиць завширшки 2 або 3 аршини. Колись тут був вхід до печери, де один з моїх провідників, який був у дитинстві пастухом та часто з товаришами тут прохолоджувався, бачив на стінах написи, один із них був довжиною з аршин або більше, що складали один рядок, в других місцях були визначені окремі слова. Вхід до цієї печери було занесено піском десь в 1822 році» (4, с. '17).

Не дивлячись на коротку інформацію П. І. Кьоппена, вчений світ Росії прийняв це повідомлення, як факт існування печер у Північному Приазов'ї, Де У тогочасній локалізації геродотівських повідомлень про Скіфію ніби могла жити змієнога богиня — родоначальниця скіфського народу (5, с. 28).

Згодом, через 50 років, у 1889 році Кам'яна Могила привернула до себе увагу в зв'язку з тим, що в її гротах випадково були знайдеш 5 срібних монет московської чеканки. Про цю знахідку чутка дійшла до місцевої преси, на що звернув увагу М. І. Веселовський, який розкопував скіфський курган поблизу с. ІПульгівка Мелітопольського повіту. Влітку цього ж року М. І. Веселовський на північній стороні пагорба побачив рисунок, який був розміщений на невеликому відкритому карнизі, де «в одному місці висічені... спочатку рамочка, вище 4 неглибоких ямки, на такій відстані, що можна ввести чотири пальці, далі щось у вигляді стріли та гілки, внизу коло з перехрещеними лініями» (6).

У 1890 році названий дослідник продовжив вивчення т. з. «фресок» на Кам'яній Могилі та зробив копію стародавнього зображення № 1, вивчене у 1936 році О. М. Бадером і більш детально у 50-х роках М. Я. Рудинським (7, с. 28—29, рис. 10).

М. І. Веселовський у звіті Археологічної Комісії (опублікованої ОАК у 1893 році) (8, с. 2—4), найбільш детально доповів, що у печері, (яка знаходилась поблизу місцезнаходження № 1, нумерація М. Я. Рудинського — Б. М) «на стелі накреслені досить глибоко деякі в 1/2 вершка прямі та ламані лінії, що пересікаються» (9), тобто так звані лінійно-геометричні зображення, згодом у великій кількості, в різні роки відкриті О. М. Бадером, В. М. Данилен-ком та М. Я. Рудинським.

* Переклад виконано в Інституті мовознавства АН СРСР, член-кореспон-дентом СРСР Е. Р. Теніщевим,


Крім описаних місцезнаходжень, М. І. Веселовський вивчив ще дві печери, одна з яких «...уявляє собою вузький коридор, стелю... місцями оброблено штучно, але без усяких рисунків, в другій печері, також досить довгій (розміщена на 2—1/2 сажені)... знайшли зображення козлів, коней грубо висічених вглиб та зображені... в натуральну величину» (10).

У доданні до звіту Археологічної Комісії М. І. Веселовського знаходяться рисунки двох биків (?) з композиції чотирьох тварин, та три тварини, які йдуть один за одним на невеликому карнизі, що походить з т. з. гроту «ма-монта-бика» (№ 9).

Таким чином, дослідження М. І. Веселовського дозволили відкрити північну та північно-західну групу місцезнаходжень, серед яких особливе місце, як показали дослідження О. М. Бадера, В. М. Даниленка, М. Я. Рудинського та В. М. Гладиліна, зайняв грот № 9, або як його названо грот «мамонта-бика».

Проте в дореволюційній Росії ніхто не звертав увагу на унікальні рисунки Кам'яної Могили, які могли стати поруч з- видатними зразками первісного мистецтва Західної Європи.

Все полягало в тому, що буржуазна наука перебувала в лещатах релігійного клерикалізму, який відкидав еволюціонізм — комплекс знань історичного 'розвитку жизої природи, розвитку людського суспільства, його культури та мистецтва. До того ж, ще у той період, російське суспільство захоплювалось стародавніми античними речами з дорогоцінних матеріалів: золота, срібла, мар-мура тощо. Всюди у стародавніх містах-полісах Північного Причорномор'я проводились на низькому науковому рівні археологічні розкопки, іноді вони несли за собою повне знищення унікальних пам'яток.

М. І. Ростовцев вимушений був признати, що у той час археологія «...наукових завдань не ставила... копати, щоб знайти «речі», по можливості золоті... Результатом було знищення одного пам'ятника за другим... головною причиною цього в високій ступені негативного явища було те, що до пам'ятників справжнього інтересу ні на місцях, ні в Петербурзі, ні в суспільстві не було і про їх існування негайно після їх відкриття легко, проте міцно забували» (11, с. 3—4).

Тільки значно пізніше (1936, 1938 рр.) розгорнулись планомірні дослідження стародавніх пам'яток нашої Батьківщини — почалось вивчення петроглі-фів Кам'яної Могили.

Першими дослідниками Кам'яної Могили стали співробітники Мелітопольського історико-краєзнавчого музею, які на степовому феномені та поблизу його епізодично проводили з 1932 по 1935 рр. розкопки гротів, печер та неолітичного поселення, розташованого на північному березі притоки (р. Секіз) р. Молочної (12, с. 37, с. 6).

Поворотним моментом у вивченні Кам'яної Могили став 1936 рік, і особливо 1938 рік, коли в Північно-Причорноморському степу працювала Азово-Чор-номорська експедиція Інституту історії матеріальної культури Всеукраїнської Академії наук під керівництвом О. М. Бадера.

Зокрема, судячи по першим публікаціям, О. М. Бадер на Кам'яній Могилі проник у печеру, відкриту ще в 1890 році М. І. Веселовським, де також побачив «...зображення тварин (биків, оленів, й можливо інших тварин) (13, с. 144).

Проте, стаціонарних розпокок на Кам'яній Могилі в 1936 році не було проведено, і тільки в 1938 році О. М. Бадер вивчив багаточисельні гроти, печери та 'поселення епохи неоліту-бронзи (14, с. 174—180).

Внаслідок цього, О. М. Бадер вивчив «печеру Веселовського», що набула його нумерації — № 1 (грот «мамонта-бика»). Тут, як відмічав названий ав-.тор, «стеля гроту — нерівна, багата на складки, заглибини, опуклості, серед яких е відносно рівні площини. І площини, і виступаючі «ребра», опуклості, покриті великою кількістю вибитих, накреслених, мов вирізаних у камінні, різноманітних зображень та знаків» (15, с. 129). І фіксує нові малюнки: схематичну фігуру тварини (мабуть, хижака), над яким знаходиться «зображення, що нагадує людину з дуже довгими руками й укороченими ногами» (16, с. 129).

Крім того, в південно-західному куті печери було відмічено «обширне поле з півкулеподібними ямками (діаметром 2—4 см), іноді з короткими лініями, що відходять від них, наче променями» (17, с. 129). В центрі печери зафіксова-


ні були вдруге після М. І. Весєловського зображення тварин (биків — ?), які стоять начебто по колу, й виконані в техніці оконтурівання широкою борозд-кою фігури та пробивання поглиблення або шліфування всієї площини рисунка (18, с. 129), а також багаточисельні середні та дрібні круглі ямки, знаки та раніше згадані М. І. Веселовським рисунки козлів та коней (19).

Особливе значення щодо вивчення Кам'яної Могили — стало відкриття В. М. Даниленком зображення т. з. «мамонта» (довжина — 65 см), який став пізніше предметом живої дискусії, тому що до ставлення дослідників він являвся яскравим свідоцтвом ранньої дати (епохи пізнього палеоліту) унікальної пам'ятки.

У польовий сезон 1938 року були відкриті та зафіксовані 43 місцезнаходження, серед яких особливе місце зайняли «пліти стоп», «кінські плити» та багаточисельні гроти з лінійно-геометричними зображеннями.

Результатом археологічних досліджень 1938 року стали публікації О. М. Ба-дера, в яких автор відмічав, що питання датування рисунків Кам'яної Могили не мають прямого зв'язку із знахідками залишків матеріальної культури, які на той час були відсутні, тому й застосовуючи віддалені аналогії Кавказу (Мгвімеві), Франції, Італії, Північної Африки він вважав можливим співвіднести щодо часу реалістичні (грот «мамонта») та лінійно-геометричні зображення до єдиного хронолігчного комплексу — до часу стоянок солютре — мад-лену (каспійський час) та епіпалеолітичного часу (20, с. 304—307).

В питанні хронологічних рамок петрогліфів Кам'яної Могили О. М. Бадер відмітив стратиграфічну особливість місцезнаходжень з петрогліфами, що «найстародавніша частина зображень, розміщується вище біля самого верха Кам'яної Могили. Далі за нею, західну групу ми бачимо вже приблизно на середині височини пагорба... пізніша південна группа розміщується нижче виключно біля підошви Кам'яної Могили» (21, с. 303).

У 1939 році на республіканській конференції Інституту матеріальної культури АН УРСР в доповідях О. М. Бадера та В. ,М. Даниленка було зроблено перші спроби в датуванні та інтерпретації семантики деяких зображень Кам'яної Могили (22, с. 48).

Предметом гострої дискусії на конференції стало зображення т. з. «мамонта». Б. Ф. Земляков висловив думку про те, що згаданий вище малюнок тварини не належить до зображення мамонта, а відтворює образ бика. У невеликій замітці до цього питання Б. Ф. Земляков більш впевнено висловив свою думку: «...якщо обґрунтовуватися на тому, що єдина в Приазов'ї верхньопа-леолітична стоянка мадленського часу — Амвросієвка — дала багату фауну биків, але зовсім були відсутні сліди мамонта, то зображення мамонта Кам'яної Могили треба датувати більш раннім часом, наприклад, епохою солютре або навіть ориньяком» (23!, с. 33).

Згаданий автор, щодо питання морфологічного визначення «мамонта» відмітив, що екстер'єр, форма та пропорції тулова з висунутими вперед рогами дозволяє трактувати його як бика (24, с. 35—36), що, по суті, звужувало хронологічний діапазон пам'ятника, тобто, визначалось нове датування — епохою неоліту-бронзи.

У післявоєнні часи, в 1947 році на Кам'яній Могилі поновились дослідницькі роботи Інституту археології АН УРСР. Приазовська археологічна експедиція під керівництвом В. М. Даниленка зосередила наукові інтереси на продовженні вивчення петрогліфів Кам'яної Могили (25, с. 78—89), та поселенні на правому березі притоки р. Молочної (26, с. 67—69).

В. М. Даниленко на підставі розмірів рисунків, техніки виконання, стилю та змісту розподілив петрогліфи на 6 хронологічних груп. До першої групи (скіфо-сарматський час) відносились зображення вершника на коні (грот № 25, нумерація М. Я. Рудинського); до другої (пізній неоліт, часу Середній Стог, верхній шар) належить також зображення коней (грот № 26), але в іншій схематичній манері, яка наче передає ловіння тварин серед багаточисельних перехрещених ліній-загонів; до третьої групи було віднесено багаточисельні зображення, тонко врізані в пісковик, у вигляді квадратних, трикутних рамок, заповнені косою або прямою сіткою, зигзагоподібними лініями, малюнки риб і т. д., які відбивають, на думку автора, рибальсько-магічну тематику, датова-


ні найбільш раннім неолітичним часом; до четвертої групи (генетичне пов'язана з III групою та за змістом ближче до II групи) названим автором були віднесені схематизовані зображення рук та людських ступнів, які являються, за думкою В. М. Даниленка, символами «...приготування мисливців-загонщиків та слідопитів до колективно-мисливських подій» (27, с. 83); до п'ятої групи (донеоліт — пізній палеоліт) — відомі зображення гроту № 9 та рисунок людини а довгими руками перед твариною, що відтморює мисливсько-магічну сцену; шоста група характеризується відомими зображеннями також із гроту № 9 — група з чотирьо хбиків, три тварини (козлів — ?) та унікального зображення мамонта-бика, які відносяться, за думкою В. М. Даниленка, «...до палеолітичного, після солютрейського віку» (28, с. 89).

Слід зазначити, що названий автор приділив особливу увагу до питання визначення датування полісуарів, вважаючи, що «...матеріал, який є в нашому розпорядженні, не дає можливості для більш точного датування віку цих шлифувадел. Проте їх не можна пов'язувати з існуванням біля східного схилу Кам'яної Могили поселення епохи пізньої бронзи. Немає також достатньо доказів, щоб пов'язати їх з багаточисельними знахідками епохи ранньої бронзи, які були виявлені на окраїні Кам'яної Могили» (29, с. 81). •

В 50-х роках, в зв'язку з будівництвом Молочанського водосховища, що намічалось в долині Молочної, на Кам'яній Могилі дослідження проводила Мелітопольсько-Терпіннівська археологічна експедиція під керівництвом М. Я. Рудинського. В результаті робіт п'яти польових сезонів (1951, 1952, 1954, 1956 та 1957 рр.) було обстежено 1,5 тис. гротів, печер та плит, серед яких вдалось відкрити 8 місцезнаходжень з петрогліфами.

В польовому сезоні 1951 року М. Я. Рудинським було вивчено раніше відкриті 37 місцезнаходжень та складено план пагорба Кам'яної Могили. Особливу увагу М. Я. Рудинський звернув на місцезнаходження № 17—24, які складались з лінійнО'-геометричних зображень і свідчать, як відмічав він, про їх різночасність, а також плит № 25—28 (кінські плити), «плитиступнів» та грот «мамонта».

У попередній публікації М. Я. Рудинський відмітив, що характерною рисою стародавніх художників було оформлення природних нерівностей пісковика та включення їх в «створюючі зображення та композиції» та припускав «можливим у цьому зв'язку висунути повністю виправдану пропозицію, що художнє оформлення того чи іншого гроту або навісу, зокрема, навісу над центральним гротом (грот № 5—7) могло- бути... утворенням групи присвячених осіб... що представляють на священій горі певний колектив, який мав на ньому своє святилище» (ЗО, с. 29).

М. Я. Рудинський відмітив, що хронологічне розчленування місцезнаходжень з петрогліфами, запропоноване О. М. Бадером, пов'язане з різницею висот, викликає сумнів, а хронологічні рамки пам'ятки, визначені О. М. Бадером та В. М. Даниленком, не можна прийняти* за відсутністю беззаперечних даних, а навпаки, нові спостереження на Кам'яній Могилі дозволяють «...встановлення хронологічної одношаровості знайдених в гротах та на плитах Кам'яної Могили зображень» (31, с. ЗО). На Кам'яній Могилі не відмічено випадків перехрещування більш стародавніх зображень пізнішими. Що стосується хронологічного діапазону пам'ятника, то М. Я. Рудинський висунув пропозицію про традиційне мистецтво місцевих племен неолітичної епохи, яке передало у спадщину родоплемінним об'єднанням епохи бронзи (32, с. 31).

Повертаючись до питання інтерпретації сюжетів-петрогліфів Кам'яної Могили, М. Я. Рудинський висловив сумнів в існуванні на плитах та гротах «риболовецької магії» (33, с. 70), та висловив думку, що петрогліфи свідчать про скотарсько-землеробську тематику, пов'язану з культом сонця та уявленнями про потойбічний світ (34, с. 70), які знаходять собі аналогії в писаницях Сибіру, та в північних і північно-східних регіонах, а лише деякі аналогії пізнім малюнкам можна знайти на півдні Скандинавії та малюнкам мегалітичних пам'ятників Західної Європи.

Цілком оцінюючи місце в загальному комплексі історичних подій унікальної пам'ятки, М. Я. Рудинський писав: «...петрогліфічний комплекс Кам'яної Могили є одним з проявів того світогляду, який складався в межах широкого

культурно-історичного поясу, що протягся через Старий Світ між Індією і європейським узбережжям Атлантики» (35, с. 140).

Наступні дослідження М. Я. Рудинського були направлені на ствердження датування окремих зображень, зокрема, особливу увагу він звернув на малюнок т. з. «мамонта». У своїх висновках він підтримав точку зору Б. Ф. Зем-лякова, що зображення тварини з гроту № 9 належить бику, «...яке свідчить про зовсім інший непалеолітичний уклад», в якому, «відбита скотарська або землеробсько-скотарська форма господарства» (36, с. 65—66). Що стосується останніх зображень з гроту № 9, М. Я. Рудинський вказував, що вони можуть бути віднесені до епохи розвинутого або пізнього неоліту. Що ж до питання інтерпретації плит № 17—24, названий автор висловив думку, що: «Вони дають підстави розглядати їх як перші на Кам'яній Могилі спроби на шляху оформлення образного письма» (37, с. 68). У датуванні зображень коней (грот № 26—28), солярних знаків і т. п., то він підтримував точку зору О. М. Бадера та В. М. Даниленка, які відносили їх до періоду приручення коня і явно двошарові.

Важливим відкриттям на Кам'яній Могилі стали пам'ятки сарматського часу: кенотаф з інвентарем та частина комплексу з напівземлянкою на південній стороні пагорба. Ці дані дозволили М. Я. Рудинському висловити думку, що «пагорб Кам'яної Могили привернув до себе увагу місцевого... сарматського населення», яке залишило на пагорбі зображення у вигляді людських ступенів (плити № 34-в, 34; 43; 49), а також «складні композиції з крупних елементів рослинного характеру, в яких відсутні зображення тварин, а також строго геометризовані фігури» (плити № 37, 46, 47) (38, с. 70).

Судячи про петрогліфи Кам'яної Могили М. Я. Рудинський відмічав, що «у пошуках розкриття змістового значення наскельних малюнків дослідник відразу наштовхується на нездоланні перешкоди в рішенні питання про мету цього далекого від нас мистецтва та мотиви, що його викликали» (39, с. 26).

За думкою М. Я. Рудинського, завдання ускладнювалось ще й наявністю ба-гаточисельних стилізованих малюнків, і тільки в одному гроті (№ 9) представлені реалістичні зображення биків. Складним залишалось питання датування. Знайдена поблизу матеріальна культура біля деяких гротів та печер, за думкою М. Я. Рудинського, не давала впевненої відповіді на чисельні питання з цієї проблеми. Особливе значення набули плити № 51 та 51-а, де знайдено кремневу світу, «чурінгу» з лінійно-геометричними гравіровками та посудину епохи бронзи, а також під плитою № 37 Б. Д. Копиловим було знайдено «...зображення парної волової супряги, що тягла двоколісний візок й... майже цілої посудини епохи бронзи» (40).

В цьому зв'язку слід відмітити, що в питанні датування кам'яномогильних петрогліфів М. Я. Рудинський відводив особливе місце полісуарам, яких за роки вивчення пам'ятника стало відомо 14 місцезнаходжень. Зокрема, він писав: «Якби нам вдалось переконатись, що ці полісуари утворені після зруйнування того чи іншого гроту або навісу з зображеннями, ми змогли б отримати досить міцні обгрунтування наших хронологічних припущень хоч би про частину зображень» (41, с. 29).

М. Я. Рудинський відносив полісуари до «культурно-хронологічної належності не раніше ніж епохи ранньої бронзи» (42, с. 29), і вважав, що їх «слід поставити., в зв'язку з паралелями скандинавськими та британо-ірландо-анг-лійськими для значної частини зображень Кам'яної Могили, та йдучи далі, чи не треба бачити в полісуарах Кам'яної Могили пам'ятників шліфувальної техніки більш пізнього часу» (43, с 97).

Висновком польових досліджень на Кам'яній Могилі став вихід посмертної монографії М. Я. Рудинського «Кам'яна Могила» (Київ, 1961 р), яка зібрала в собі коротку історію, засоби вивчення пам'ятника, корпуса наскельних малюнків (відомих у середині 50-х років), попередні розкопки та шурфування на Кам'яній Могилі, історичну характеристику та деяку інтерпретацію петроглі-фічних комплексів.

Цілком оцінюючи вивчення петрогліфів Кам'яної Могили М. Я. Рудинський писав: «При різноманітності наскельних рисунків Кам'яної Могили в них не можна не побачити відображення єдиного в своєму розвитку історичного яви-


ща. І, мабуть, розгадку цієї різноманітності і сюжетів, і техніки виконання накреслень треба шукати в тих змінах загального характеру виробництва, які позначилися на різних хронологічних групах її петрогліфів. В поясненні цієї різноманітності треба враховувати і ті побутові особливості, що могли виявитися в окремих комплексах наскельних рисунків, накреслених на плитах Кам'яної Могили різними суспільними групами єдиного етнічного масиву» (44, с. 38). В 1961 і 1963 роках на Кам'яній Могилі проводили дослідження В. М. Гла-дилін та Б. Д. Михайлов (45, с. 42). Було вивчено грот № 9 («мамонта-бика») та місцезнаходження № 36, 37, 46—48, де на стелях розміщувались зображення «супряг биків», стилізованих у верхній проекції.

Дослідження в гроті № 9 показали, що, крім вже відомих зображень, відкритих М. І. Веселовським, О. М. Бадером та В. М. Даниленком в глибині печери (нижче рівня підлоги на 1,7 м) є нові зображення реалістичних биків та лінійно-геометричні рисунки, розкидані на всій поверхні стелі, а також окремі композиції з зображенням антропоморфної скульптури, у основі якої знаходиться людина та тварина догори ногами й стилізована тварина-бик з вертикальнимирогами, серед яких нанесена велика кількість коротких лінійно-геометричних зображень.

Аналізуючи нові дані та накопичений матеріал попередніми дослідниками, В. М. Гладилін прийшов до висновку про належність частини рисунків в гроті № 9 до мезолітичного часу — раннього неоліту, визначаючи нижню дату в 10 тис. років до н. е. (46, с. 82—92). Крім того, В. М. Гладиліним датується грот «супряга биків» першою половиною II тис. до н. е. (47, с. 82—88). У той час, припускаючи, що наведені рисунки переконують у датуванні інших зображень, які займають проміжне місце між рисунками «грота № 9» «мамонта-бика», і рисунками на «кінських плитах» (№ 25—28), а тому перша група рисунків не мо,-лодша за епоху неоліту-енеоліту,; але остання, тобто, «кінські плити» явно повинна датуватися епохою бронзи (48, с. 87—88). Цілком хронологічні рамки рисунків Кам'яної Могили В. М. Гладилін визначив від епохи мезоліту до скіфського часу й фактично підтримав точку зору В. М. Даниленка.

На початку 70-х років на Кам'яній Могилі відновив дослідження В. М. Да-ниленко, який відкрив нові гроти «Чаклун» і «Чурінг» з 300 зображеннями та 90 плитками («чурінгами» — ?), які покриті лінійно-геометричними накресленнями (49, с. 38—39). В гроті «Чаклуна» на карнизах стелі, за думкою автора, були відкриті гравіровки, що включали чотири людські фігури: замаскованого мисливця з головою оленя, двох вепрів, благородного оленя, чаклуна і навіть мамонта, навколо якого зображено танцюючі люди в масках оленя, печерного лева, козлів і т. д. і т. п. На плитках («чурінгах» — ?) з лінійно-геометричними накресленнями, супроводжуючих названі рисунки, вищезгаданий автор розрізнює зо'браження-гравіровки людей, тварин, птахів і т. д., які були також віднесені до епохи пізнього палеоліту.

Крім того, В. М. Даниленко зробив спроби датування та інтерпретації не тільки нових знахідок, але і піддавав аналізу археологічні матеріали з поселення Червоне озеро та зображення, відкриті до 1973 р., вважаючи, що схема хронологічного розчленування петрогліфів Кам'яної Могили в його монографії «Неоліт України» (К., 1969 р.) цілком виправдана, яка нібито накладена «на культурно-стратиграфічну картину поселення» (50, с. 51).

Крім того, В. М. Даниленко знову повернувся до' тлумачення зображення тварини з гроту № д, тобто, «мамонта-бика». Як і в попередні роки разом з О. М. Бадером (51, с. 26—32), він відстоює думку, що в гроті зображена істота мамонта (52, с. 57), а не бика. Що стосується інших місцезнаходжень, В. Н. Даниленко зробив спробу переглянути їх датування, а в деяких випадках інтерпретує рисунки. Так, за його думкою, «кінські плити» відносяться до епохи енеоліту (Середній Стог II), а плити № 17—22, які мають лінійно-геометричні накреслення, датує добою неоліту.

Що стосується шлифуваден, то В. М. Даниленко висловив свою думку про виникнення • їх у час ранньої бронзи (53, с. 53). Однак, питання про пізньопа-леолітичний вік петрогліфів з гроту «Чаклуна» залишився відкритим. Комісія (О. М. Бадер, В. М. Гладилін, Ю. Г. Колосов) не прийняла датування В. М. Даниленка (54, с. 38—39).


Що стосується дискусійного «мамонта-бика», то цей тезис повинен бути переглянутий у зв'язку з новими петрогліфами печер № 57—58, 60, в яких знайдені зображення бика за типом аналогічного з гроту № 9. Крім того, плита над похованням усатівськго часу в кургані біля Великої Олександрівки на Херсонщині, з зображенням істоти, у якійсь своїй мірі дає аналогію зображенню бика з Кам'яної Могили (55, с. З—13).

В 1983—1991 р. на Кам'яній Могилі проводить дослідження Б. Д. Михайлов (56. с. 46—48). В результаті були відкриті нові гроти (36-6, -53—60), серед яких особливий інтерес становлять печера № 53 з зображенням ступенів у сусідстві з підковоподібним зображенням (57,~ с. 372—373; с. 131—135); рисунок жінки з рогами оленя поруч з трьома тваринами (бики) та композиції з трьох качок (№ 54) (58, с. 6—7); скульптура голови зооморфної істоти (вешап) (№ 55); зображення бика, лося, чаклуна (№ 57), рисунки на конкреціях, які відображають сцену мисливства на тварин (№ 60) тощо. Особливе значення відіграє крем'яна свита епохи / раннього* неоліту (сурсько-дніпровська культура) з печер 57—58.

Крім того, в дослідженій печері 36-6 (раніше частково вивчалась М. Я. Ру-динським) були вперше відкриті живописні рисунки, виконані чорно-рудою краскою (коні, олень), які перекриті гравіровками (мамонт, бізон, птах, змії) і знову перекриті живописом контурного стилю (олень—олениха, лучник). В східному _куті є зображення тварини (бик - - ?), виконаний крапковою технікою, на голові якого сидить жінка з собакою та поруч зображені дві фігури чоловіків, виконані силуетним живописом.

Таким чином, історія вивчення петрогліфів Кам'яної Могили розпадається на два хронологічних відрізка і пов'язана з іменами дослідників.

1. Дорадянський час (П. І. Кьоппен, М. І. Веселовський).

2. Радянський час '(О. М. Бадер, В. М. Даниленко, М. Я. Рудинський, В. М. Гладилін, Б. Д. Михайлов)

Однак, не зважаючи на більш як п'ятдесятирічні дослідження Кам'яної Могили, на сьогоднішній час можна констатувати факт відкриття більш як 60 гротів та печер з петрогліфами

Проте в багаточисельній літературі, присвяченій Кам'яній Могилі, до сьогоднішнього часу немає єдиної точки зору як на хронологічний діапазон пам'ятки, так і окремих місцезнаходжень з петрогліфами.

Дуже складним залишається інтерпретація сюжетів, які в результаті дозволяють глибше зрозуміти духовний світ стародавньої людини.

Слід відмітити, що в цьому напрямку, використовуючи певні джерела, перші кроки зробили О. М. Титова, яка розглянула «плити ступнів», пов'язуючи їх з сонячним божеством і датуючи хронологічним діапазоном: від пізнього неоліту до епохи бронзи (59, с. 5—14), та Б. Д. Михайлов, який переглянув лінійно-геометричні накреслення з гроту № 22, серед яких були виділені геральдичні зображення епохи бронзи (катакомбна культура) (60, с. 252—254), Які раніше В. М. Даниленком були віднесені до часу неоліту (61, с. 9—18, рис. 1). Крім того, Б. Д. Михайловим були виділені і тлумачені рисунки з гроту № 7, де зображені сонячний човен з єгипетською богинею смерті Меріт-Сегер (62, с. 46—47).

Все це підтверджує думку, що петрогліфи Кам'яної Могили вимагають чіткого типолого-стилістичного і стратиграфічного обгрунтування, визначення етно-історичної належності, впевненого датування та інтерпретації сюжетів.

Враховуючи унікальність степового феномену та історичну цінність петрогліфів Кам'яної Могили, як пам'ятки природи та первісної культури, розпорядженням Ради Міністрів УРСР територія в 15 га разом з пісковим пагорбом в 1954 році була оголошена заповідною зоною АН УРСР (63, с. 309), а в 1968 році віднесено до пам'ятників республіканського значення (64).

В 1984 році на захист охорони та збереження Кам'яної Могили виступила газета «Правда» (65, с. 6). За дорученням Ради Міністрів України в 1986 році Міністерство культури України утворило Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна Могила», завданням якого є охорона, вивчення та пропаганда пам'ятника.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації