Поиск по базе сайта:
Пияцтво тяжкий гріх повчання святителя Іоана Золотоустого icon

Пияцтво тяжкий гріх повчання святителя Іоана Золотоустого




Скачати 402.62 Kb.
НазваПияцтво тяжкий гріх повчання святителя Іоана Золотоустого
Сторінка1/8
Дата конвертації16.11.2012
Розмір402.62 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8

Молитви та акафісти

проти пияцтва

ПИЯЦТВО - ТЯЖКИЙ ГРІХ


Повчання святителя Іоана Золотоустого

Мені доводилося чути, як деякі люди казали: "Якби не було вина, ми б не стали пияками!" О лукаві! Люди грішать, а ми зневажаємо дар Божий! Та хіба ж вино - причина цього зла? Ні, не вино, а непоміркованість тих, які ним зловживають! Тому краще скажи: "О, якби не було пияцтва!" А якщо скажемо: „Кра­ще б не було вина", - то можемо дійти й до таких висновків: краще б не було заліза, тому що існує людиновбивство; краще б не було ночі, адже ж є злодії; краще б не було світла, оскільки є наклепники. Таким чином ти, врешті, захочеш все знищити. Але ти не чини так, оскільки це - сатанинський дух. Не зневажай ви­но, але зневажай пияцтво. Коли п'яний протверезіє, опиши йому всю огидність його вигляду в сп'янінні. Скажи йому, що вино дане нам для звеселення, а не для того, щоб спотворювати себе; дане, щоб бути радісним, а не щоб ставати посміховищем; дане для зміцнення здоров'я, а не для його розладу; для лікування ті­лесної немочі, а не для ослаблення духу. Бог винагородив тебе цим даром. То чому ж ти непоміркованістю своєю безчестиш се­бе? Прислухайся, що каже апостол Павло Тимофію: "Надалі пий не лише саму воду, але вживай трохи вина, заради шлунка та ча­стих твоїх недуг" (1 Тим. 5.23). Якщо святий, знесилений хворо­бами, не вживав вина, доки не звелів йому вчитель, то якого ж осуду заслуговуємо ми, коли здорові спиваємося? Вино дане для звеселення, адже сказано: вино веселить серце людини, а ви й цю його добру властивість зневажили. Бо що ж це за радість - бути не в собі, страждати від численних хвороб, бачити все хит­ким, у мороці, немовби перебуваючи в гарячці?

Тож молю вас, не заражайтеся цією хворобою, а тих, яких вона вже вразила, вирятовуйте з лиха, аби не було між вами лю­дей, що гірші від тварі безсловесної. Адже тварини не шукають нічого, окрім того, що їм необхідно; ці ж стають нижчими за них, переступаючи межі поміркованості. Усі тварини - чи їдять, чи п'ють - знають свою межу й не переступлять її, хоч би й примушувано їх. Тож непомірковані гірші від безсловесних. І не лише в той день, коли мучаться від сп'яніння, але й опісля. По­дібно, як і після того, коли спаде гарячка, зберігаються сліди її згубного впливу, так і в тебе, коли минеться сп'яніння, в душі й тілі бушує буря. Бідне тіло лежить розслаблене, як корабель, розбитий стихією; а ще нещасніша душа пияка, бо навіть у роз­битому тілі здіймає бурю й розпалює хіть. Як після втихомирен­ня бурі залишаються сліди її руйнівної дії, так і тут спостерігає­мо жахливу руїну. Як там змивається за борт дорогий вантаж, так і тут усе найцінніше викидається. Чи хтось розвивав у собі цнотливість чи сором'язливість, покірність або шанобливість - усе це пияцтво топить у морі безчестя. А згубних плодів пияцтва в майбутньому житті взагалі ні з чим не можна порівняти. Ніко­ли не бачити п'яниці Царства Небесного. "Не обманюйте себе! - каже апостол Павло, - ...ані злодії, ані зажерливі, ані п'яниці, ані грабіжники - Царства Божого не успадкують" (1 Кор. 6, 9-10). Та про що я взагалі говорю - Царства Небесного! П'яний не бачить навіть оточуючих предметів, оскільки пияцтво перетворює наші дні на ночі, світло - на пітьму; п'яний не бачить навіть того, що в нього під ногами. І не лише це зло зароджується з пияцтва, але й пізніше пияки зазнають іншої дуже жорстокої кари: бездумного смутку й зневіри, шаленства, розслаблення, насмішок, зневаги.

На яке ж помилування можуть сподіватися ті, які знищу­ють себе такими бідами? Безумовно, на жодне.

Тож постараймося запобігти цій недузі, щоб здобути справжні блага через благодать і чоловіколюбність Господа на­шого Ісуса Христа. Йому ж - слава і держава з Отцем і Святим Духом навіки віків.
^

ЯКЩО ЗЕМЛЯ ХИТАЄТЬСЯ - ЗА НЕБО ТРИМАЙСЯ


„Лише 15.VІ... Лише 20.VII... вас позбавлять від алкоголі­зму, тютюнопаління, ожиріння за унікальною методикою навіть з виїздом додому... Вас виведуть із запою..." - мажорна оптиміс­тична, багатообіцяюча реклама. Та зачувши її, серце аж стуго­нить, опираючись позитивній, на перший погляд, інформації. Натомість, пригадується пісня „Ах, ти, куме-веселуне, чарці не здавайся, якщо земля хитається - за небо тримайся". Після цих слів серце починається битися ритмічно, заспокоюється. Так, душа людська - християнка. Вона відчуває, що не все гаразд із тим кодуванням, як це гарантує реклама. Тим паче, що вона - рушійна сила торгівлі, а не здоров'я, і звернена до підсвідомості.

Чи можливо ось так відразу і від усього одужати? Тільки єдиний лікар Ісус Христос зціляв від усіх хвороб. Причому Він ніколи не рекламував цього, а настановляв: "...Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чогось гіршого!" (Ін. 5.14).

А що маємо натомість? Кілька разів на день чуємо з ефіру про кодування як найкращий, найефективніший метод лікуван­ня, у тому числі алкоголізму. На прикладі з життя нас намага­ються в цьому переконати.

Кодування, як метод лікування з'явилося в 50-х роках минулого століття. Що це був за період життя? Країна жила в умовах тоталітаризму та атеїзму. Були потоптані всі християнсь­кі основи моралі. Населення спивалося. Здавалося, воістину справджувалися слова з книги пророка Єремії (13.13): „Ось на­пою Я п'янством усіх мешканців краю цього..." Побутове пияцт­во стало нормою життя. „Випийте, куме. Що ви, мене не пова­жаєте?" - ось яке спотворене поняття поваги до ближнього ви­кохала та епоха. Про алкоголізм мовчали. Але щоб якось боро­тися з цим лихом, були створені медвитверезники, наркологічні відділення при психоневрологічних диспансерах, ЛТП. Алко­голь продавали в певні години, з обмеженням. Але всі ці заклади та заходи проблему не вирішували. Офіційна медицина під час лікування таких хворих за 10-14 днів знімала отруєння алкого­лем, проте вилікувати не могла.

Іноді на початкових стадіях захворювання алкоголік хва­литься, що не буде більше пити. Та за такою людиною в погоню пускається ціле „фараонове військо" спокус, і знову все повто­рюється. Алкоголізм став великою проблемою медицини. За те­рмінами типу „алкогольний делірій" (маячний стан) не було ви­дно душу людини. Про душу взагалі ніхто не згадував, бо вчені постійно робили спроби все зматеріалізувати і нейрофізіологізувати. Алкоголізм - це хвороба не так тіла, як душі. Доказом цьо­го є стан білої гарячки (піку захворювання), коли хворі бачать бісів. Та їх існування наркологія (психіатрія), стоячи на матеріа­лістичних позиціях, відкинула. Алкоголізм просто назвали різ­новидом наркоманії.

А втім, усі питання стосовно алкоголізму споконвіку пояснювала релігія. Власне, Біблія дає відповіді на порушені пи­тання: зміни в організмі алкоголіків відбуваються під дією злого духа пияцтва. Ці хворі люди ніби роздвоюються: „Бо що я ви­коную, не розумію; бо чиню не те, що хочу, а що ненавиджу, те я роблю"(Рим.7.15).

Але згадаймо, які цілющі властивості мають спиртові на­стоянки з лікарських рослин! Кращого дезінфікуючого і дубиль­ного засобу, ніж спирт, годі знайти. Без спиртового розчину йо­ду та брильянтового зеленого не обходиться жодна людина. Це лише дещиця позитивних дій алкоголю. Адже вино та спирт не є причиною зла, причина - в непоміркованості людській. Вино дане для зміцнення здоров'я, а не для його розладу; для лікуван­ня тілесної немочі, а не для ослаблення духу. Прислухайтеся до слів св. ап. Павла, які він написав Тимофієві: „Надалі пий не ли­ше одну воду, але вживай трохи вина заради шлунка та частих твоїх недуг" (1 Тим. 5.23). У Кані Галилейській Ісус Христос на весіллі перетворив воду на вино, та ще краще, ніж подали госпо­дарі. Проте через усю Біблію проходить повчання: „Будьте тве­резі".

У часи горбачовської боротьби з пияцтвом і алкоголізмом психіатри почали створювати свої методи лікування - кодуван­ня. Вони були типовими представниками своєї епохи, стояли на матеріалістичних позиціях.

У чому полягає метод лікування? У стані гіпнозу, тобто близькому до сну, кодувальник вводить код. Слід зауважити, що під час гіпнозу критичне сприйняття того, що говорить кодува­льник відсутнє, бо сам гіпноз, за висновком В.М. Бехтерєва, це штучно викликаний гальмівний рефлекс, який дозволяє лікареві-психотерапевту втручатися в психіку людини, впливати на осо­бистість („Психо" /лат./ — душа). „Я сильніший від них духом, їх воля в моїх руках, у моєму розпорядженні..." - читаємо у кни­зі про кодування. На перше місце ставиться „Я" кодувальника, котрий не знає, що „Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать" (Як. 4.6).

Підтвердження шкоди, яку завдає кодування, знаходимо в пророка Єремії (23. 16): „Вони роблять безглуздими вас, вислов­люють привиди серця свого, а не слово з уст Господніх". Ще великий фізіолог І.П. Павлов назвав гіпноз, під час якого загаль­мовується кора великих півкуль, „проклятим питанням". Він вказує на те, що гіпноз - це дуже небезпечна з огляду на майбу­тнє життя пацієнта справа. Гіпноз - це свідоме служіння злу, явище, котре руйнує дух людини. На енцефалограмі під час сеа­нсу гіпнозу фіксується не відпочинок, а мобілізація всіх мозко­вих ресурсів. Іншим підтвердженням того, що не слід активно втручатися в психіку людини, є висновок Наталії Бехтерєвої (дочки знаменитого В.М. Бехтерєва) про те, що пізнати мозок на­уково неможливо, бо він - зброя Бога. „Яка ж користь людині, яка здобуде увесь світ, але душу свою занапастить?" (Мф. 16.26). Коли людина закодована, то перебуває у страху, якщо вип'є, то помре. Але „не дав нам Бог Духа страху, але сили і любові, і здорового розуму" (2 Тим. 1.7). Бо Бог - це любов. „Страх Гос­подній - це мудрість, а відступ від злого - це розум" (Іов. 28.28).

Ще один негативний наслідок кодування - це схильність до самогубства, яка з'являється після закінчення терміну дії ко­ду. В 1984 році в колишньому СРСР було зафіксовано 81 тис. самогубств. Відбувається це найчастіше тому, що термін коду закінчився, а грошей на повторне лікування немає... Те, що стається з такою людиною описав, св. ап. Лука: „Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безводними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: „Вернуся до хати своєї, звід­ки я вийшов". А як вернеться він, то хату знаходить заметену і прибрану. Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, люті­ших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє лю­дині тій гірше за перше" (Лк. 11.24-26).

Цю програму самознищення можна нейтралізувати тільки через покаяння. Закодована людина - як білий чистий аркуш. Потрібна кропітка праця над її духовним наверненням. Головне питання - що буде написане на цьому листку: чи Слово Боже, чи прийдуть нові злі духи. Бо ж природа не терпить порожнечі.

Кодувальники домоглися узаконення свого методу в офі­ційній медицині. Мотивують вони свої досягнення тим, що бага­то людей повернулося до так званого нормального життя. Але з іншого боку, тут криється ще одне велике зло: „Сьогодні п'ю, а завтра закодуюся", - міркує пересічний пияк. Отже, поява нових лжецілителів породжує уседозволеність і безвідповідальність громадян за своє здоров'я. Бо „чи може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?" (Лк.6.39). Тож „не обманюйте себе, - пише св. ап. Павло, - ні користолюбці, ні п'яниці... Царст­ва Божого... не успадкують вони" (1 Кор.6. 9-10). Це застереження для тих, хто кодує і тих, хто кодується.

Зцілитися від пияцтва можна лише з милості Божої. Ліку­вання молитвами та зіллям здавна практикувалося в монастирях Київської Руси. Гіпноз та навіювання стало спробою підмінити релігію. Розвинулися вони в період атеїзму.

Ми, християни, зобов'язані до одержимих недугою пияц­тва ставитися по-християнськи: з лагідністю, доброзичливістю, зі співчуттям як до тяжко хворих, а головне - з любов'ю. Жах­ливий стан цих нещасних людей має заохочувати нас до ревної молитви і посту (Мк. 10. 28-29). Це не лише лікування, але й профілактика цієї недуги. Згадаймо слова основоположників ме­дицини про те, що захворюванню легше запобігти, ніж його лі­кувати. Необхідно спрямувати зусилля на розвиток духовності людини, - чуємо у виступах президента Всеукраїнського лікар­ського товариства академіка Л. Пирога. Треба відновлювати втрачену гармонію, молитися Богу, а не кодуватися. Тільки ду­ховні зміни, усвідомлення своїх гріхів виліковують людину. „Тож покладіться на міцну Божу руку... покладіть на Нього свою журбу, бо Він опікується вами! Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол - ходить ричачи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді у вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світу. А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас" (1 Петр.5.6-11). Американський психолог проф. Павло Поліщук, працюючи з такими пацієнтами, готує їх до зустрічі з духівником і до покаяння. Очищення душі - запорука зцілення від душевної хвороби.

Нехай усім нам у боротьбі з пияцтвом допоможе Бог, щоб ми разом на тверезий розум і з душею, а не закодовані, славили Його і будували нашу державу Україну.

Лікар-терапевт поліклініки № 3 м. Рівного, вчитель

християнської етики Галина Бараболя
  1   2   3   4   5   6   7   8




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації