Поиск по базе сайта:
Інформація про озеленення міста з метою зменшення екологічної проблеми міста Луцьк. Також подана інформація про проект «Збережімо річку Сапалаївку разом!», як найбільш екологічно забруднену річку Луцька. Рецензенти: С. В. Бобела icon

Інформація про озеленення міста з метою зменшення екологічної проблеми міста Луцьк. Також подана інформація про проект «Збережімо річку Сапалаївку разом!», як найбільш екологічно забруднену річку Луцька. Рецензенти: С. В. Бобела




НазваІнформація про озеленення міста з метою зменшення екологічної проблеми міста Луцьк. Також подана інформація про проект «Збережімо річку Сапалаївку разом!», як найбільш екологічно забруднену річку Луцька. Рецензенти: С. В. Бобела
Сторінка1/2
Дата конвертації16.11.2012
Розмір0.49 Mb.
ТипІнформація
  1   2


Луцький педагогічний коледж


ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ М. ЛУЦЬКА





Луцьк,2011

Луцький педагогічний коледж


ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ М. ЛУЦЬКА


Індивідуальна робота

з спецкурсу «Природознавство»

студента 22-шк групи

спеціальності 6.010102

«Початкова освіта»

Бобели Сергія


Науковий консультант:

викладач педагогіки

Кардашук Н.В.


Луцьк, 2011


Бобела С.В. Еколого-біологічні особливості формування зелених насаджень м.Луцька.-Луцьк.: Луцький педагогічний коледж, 2011. – 40с.


У посібнику подана інформація про озеленення міста з метою зменшення екологічної проблеми міста Луцьк. Також подана інформація про проект «Збережімо річку Сапалаївку разом!», як найбільш екологічно забруднену річку Луцька.


Рецензенти:


С.В.Бобела, студент Луцького педагогічного коледжу, спеціальність «Початкова освіта» з правом навчання інформатики, денна форма навчання, 22-шк. групи, заступник фізорга групи.


© С.В. Бобела, 2011

© Луцький педагогічний коледж, 2011

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………………………..4

розділ і. Ур­бо­еко­ло­гіч­ні умо­ви озе­ле­нен­ня містА……………………..5

1.1. Прог­ра­ма, об'єкти та ме­то­ди­ка дос­лід­жень…………………………………….6

1.2. При­род­но-іс­то­рич­ні особ­ли­вос­ті роз­вит­ку озе­ле­нен­ня м. Луць­ка…………...8

1.3. Сис­те­ма­ти­ка ден­дроф­ло­ри міс­та та по­ши­рен­ня де­рев­них рос­лин…………...8

1.4. Стан еко­то­пів місь­ких на­сад­жень та оцін­ка їхнь­ого впли­ву на життєвість де­рев­них рос­лин…………………………………………………………………...10

1.5. Шля­хи під­ви­щен­ня життєвос­ті та декоративності місь­ких зелених на­сад­жень……………………………………………………………………………….16

    1. Екологічні проблеми міського озеленення……………………………………17

Вис­нов­ки...................................................................................................................22

РОЗДІЛ ІІ. ОЧИСНІ РОБОТИ НА ВОДНИХ ОБ´ЄКТАХ…………………………...26

2.1. ПРОЕКТ ОЧИСТКИ РІЧКИ САПАЛАЇВКИ, м.ЛУЦЬК…………………....28

2.1.1. Результати та основні досягнення проекту………………………….28

2.1.2. Опис проекту…………………………………………………………..28

2.1.3. Про річку Сапалаївку………………………………………………...29

2.1.4. Етапи реалізації проекту……………………………………………...31

2.1.5. Проектна діяльність…………………………………………………...31

РОЗДІЛ ІІІ. СТАТТІ……………………………………………………………………....33

3.1. Екологічні проблеми міста та області: причини і наслідки!..........................33

^ СПИ­СОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………..36

ДЛЯ НОТАТОК……......................................................................................................37

ВСТУП

Роз­ви­ток міст, особ­ли­во ве­ли­ких, приз­во­дить до фор­му­ван­ня своєрід­но­го ур­ба­ні­зо­ва­но­го дов­кіл­ля з ком­плек­сом фак­то­рів, що не­га­тив­но впли­ва­ють на життєвість де­рев­них рос­лин. Дія несприятливих чин­ни­ків зумовлює пош­код­жен­ня аси­мі­ля­ційно­го апа­ра­ту, ско­ро­чен­ня ве­ге­та­ції, зни­жен­ня інтенсивності ростових та генеративних процесів і, загалом, до зменшення три­ва­лос­ті жит­тя місь­ких на­сад­жень. То­му, дуже ак­ту­аль­ним є вив­чен­ня ком­плек­сно­го впли­ву не­га­тив­них ур­бо­ген­них фак­то­рів на життєвість де­рев­них по­рід з ме­тою до­бо­ру стійких до нес­при­ят­ли­вих умов місь­ко­го се­ре­до­ви­ща ви­дів, під­ви­щен­ня про­дук­тив­нос­ті та де­ко­ра­тив­нос­ті зелених насаджень, по­си­лення їх рек­ре­аційних, са­ні­тар­но-гі­гієніч­них, ес­те­тич­них, за­хис­них та інших фун­кцій.

Ме­та роботи ­– вивчити ста­н ур­бо­ген­но­го се­ре­до­ви­ща та особ­ли­вос­ті фор­му­ван­ня ден­дроф­ло­ри м. Луць­ка, провести морфофізіологічну оцін­ку життєвос­ті деревних рослин в умо­вах ур­ба­ні­за­ції та роз­робити заходи щодо підвищення біологічної стійкості і декоративності міських зелених насаджень.

Для до­сяг­нен­ня цієї ме­ти пе­ред­ба­ча­ло­ся ви­рі­ши­ти та­кі зав­дан­ня:

  • вста­но­ви­ти та оці­ни­ти абі­отич­ні (еда­фо-клі­ма­тич­ні), по­лю­тан­тно-заб­руд­ню­ючі та бі­отич­ні (фі­то­це­но­тич­на взаємо­дія) умо­ви ство­рен­ня та рос­ту зе­ле­них на­сад­жень;

  • про­вес­ти сис­те­ма­тич­ний і фло­рис­тич­ний ана­ліз зе­ле­них на­сад­жень та про­ана­лі­зу­ва­ти сту­пінь по­ши­рен­ня, ві­ко­ві особ­ли­вос­ті та ха­рак­тер уш­код­жень де­рев­них по­рід міс­та;

  • дос­лі­ди­ти мор­фо­фізіоло­гіч­ні, фі­то­це­но­тич­ні та еко­ло­гіч­ні особ­ли­вос­ті роз­вит­ку зе­ле­них на­сад­жень міс­та;

  • роз­ро­би­ти ком­плек­сні за­хо­ди, спрямовані на під­ви­щен­ня життєвос­ті та декоративності місь­ких на­сад­жень і роз­ши­рен­ня їх асор­ти­мен­ту.

розділ і. Ур­бо­еко­ло­гіч­ні умо­ви озе­ле­нен­ня містА

У роз­ді­лі проаналізовано літературні дані, присвячені ха­рак­те­рис­ти­ці міс­та і його ур­бо­еко­ло­гіч­ній сис­те­мі, місь­ко­му бі­оге­оце­но­тич­но­му пок­ри­ву, не­га­тив­ним тен­ден­ці­ям по­гір­шен­ня при­род­но­го се­ре­до­ви­ща та шля­хам по­шу­ку його оп­ти­мі­за­ції, фі­то­ме­лі­ора­тив­ній ро­лі зе­ле­них на­сад­жень, дос­лід­жен­ню фло­рис­тич­но­го скла­ду місь­ких на­сад­жень, ур­бо­еко­ло­гіч­ним проб­ле­мам ін­тро­дук­ції деревних рослин та пар­ко­вої фі­то­це­но­ло­гії.

Ур­ба­ні­за­цію роз­гля­да­ють як об'єктив­ний іс­то­рич­ний про­цес під­ви­щен­ня ро­лі міст у роз­вит­ку ци­ві­лі­за­ції з од­но­час­ною тран­сфор­ма­цією при­род­но­го дов­кіл­ля (Su­kopp, 1990; Ку­че­ря­вий, 1991, 1999, 2003). Проб­ле­ми міс­та як ур­бо­еко­ло­гіч­ної сис­те­ми ві­доб­ра­же­ні у пра­цях ба­гатьо­х вче­них (Кон­дра­тюк, Та­раб­рин, Бак­ла­нов, 1980; Пре­об­ра­женсь­кий, 1988; Пер­цик, 1991; М.Ф. Реймерс, 1994).

Дос­лід­жен­нями місь­ких еко­сис­тем займа­ють­ся віт­чиз­ня­ні та за­кор­дон­ні ав­то­ри (El­len­berg, 1973; Одум, 1975; Яниць­кий, 1987; Го­лу­бець, 1989, 1994, 1997). Ними встановлено, що ур­ба­ні­зо­ва­ні еко­сис­те­ми пок­ри­ті пла­не­тар­ною плів­кою жит­тя і є ком­по­нен­та­ми бі­оге­оце­но­тич­но­го пок­ри­ву. Серед них ні­мець­кі вче­ні (Su­kopp, 1990; Su­kopp, Wit­tig, 1993) ви­різ­няють "ме­та­ге­ме­роб­ні" еко­сис­те­ми (мер­тві під­сти­ла­ючі по­вер­хні). Чим біль­ше міс­то, тим біль­ше в ньому про­яв­ляється, за ви­ра­зом Ю. Оду­ма, "па­ра­зит бі­ос­фе­ри". То­му по­даль­ший роз­ви­ток місь­ких еко­сис­тем не­мож­ли­вий без ство­рен­ня на­дійно­го ме­ха­ніз­му штуч­ної ре­гу­ля­ції.

Не­га­тив­ні тен­ден­ції по­гір­шен­ня ста­ну навколишнього се­ре­до­ви­ща, проблеми оцінки забруднення та охорони довкілля, пошук шляхів оптимізації міського середовища ві­доб­ра­же­ні у пра­цях багатьох вче­них (Рад­чен­ко, 1961; Фе­до­ров, 1980; Саєт, 1983; Гла­зи­чев, 1984; Вла­ди­ми­ров, 1986, 1999; Тка­чев, Гор­бич, 1990; Зер­бі­но, 1992; Пе­леш­ко, Го­рев, Кир­ныч­ный, 1992; Яцык, 1997; Стро­га­нов, Мяг­ко­ва, 1997; Дмит­рук, 1998; Моль­чак, 1999; Во­ло­шин, Леп­кий, 2004). Ве­ли­ке зна­чен­ня ма­ють ба­га­то­річ­ні дос­лід­жен­ня ро­лі зе­ле­них на­сад­жень в оз­до­ров­лен­ні місь­ко­го се­ре­до­ви­ща (Ма­шинсь­кий, 1951, 1973; Іль­кун, 1978; Ку­че­ря­вий, 1981; Єро­хі­на, Же­реб­цо­ва, 1987; Го­ри­ши­на, 1991). Ос­тан­нім ча­сом знач­ну ува­гу при­ді­ляють пи­тан­ням фор­му­ван­ня пар­ко­вих фі­то­це­но­зів та збільшенню біорізноманіття деревних рослин в умовах великих міст (Ку­че­ря­вий, 1973, 1981, 2003; Кон­дра­тюк, 1985; Шу­кель, 1990, 1999; Скро­ба­ла, 1996; Ім­ше­нець­ка, 2000; Кох­но, Кузнєцов, 2001; Ле­вон, 2004).

Про­те ефек­тив­них ме­то­дів впли­ву на під­ви­щен­ня життєвос­ті місь­ких на­сад­жень по­ки-що не роз­роб­ле­но. То­му пи­тан­ня ком­плек­сно­го дос­лід­жен­ня впли­ву ур­бо­еко­ло­гіч­них умов на ріст і роз­ви­ток де­рев­них рос­лин та структуру і функціонування фі­то­це­но­зів залишається актуальним і має як теоретичне, так і практичне значення.


    1. ^ Прог­ра­ма, об'єкти та ме­то­ди­ка дос­лід­жень

Прог­ра­мою дос­лід­жень пе­ред­ба­ча­ло­ся вив­чен­ня ур­бо­ген­но­го се­ре­до­ви­ща м. Луць­ка, особ­ли­вос­тей фор­му­ван­ня ден­дроф­ло­ри, роз­вит­ку і життєвос­ті де­рев­них рос­лин і їх уг­ру­пу­вань в умо­вах нес­при­ят­ли­вих ур­бо­ген­них фак­то­рів.

Об'єктом дос­лід­жен­ня бу­ли або­ри­ген­на та куль­ти­во­ва­на ден­дроф­ло­ра, а та­кож пар­ко­ві фі­то­це­но­зи м. Луць­ка і його при­місь­кої зо­ни. Ви­до­вий склад ден­дроф­ло­ри, умови міс­цез­рос­тан­ня, еко­ло­гіч­ні та де­ко­ра­тив­ні особ­ли­вос­ті вив­ча­ли­ся ме­то­дом мар­шрут­них об­сте­жень не ли­ше в скве­рах, пар­ках, ву­лич­них на­сад­жен­нях, але і в при­ват­но­му сек­то­рі та на роз­сад­ни­ках у Поль­щі, звід­ки садивний ма­те­рі­ал пот­рап­ляв до міс­та. Ін­вен­та­ри­за­ція зе­ле­них на­сад­жень здійсню­ва­лась за ме­то­ди­ка­ми, роз­роб­ле­ни­ми у На­ці­ональ­но­му лі­со­тех­ніч­но­му уні­вер­си­те­ті Ук­ра­їни. За сис­те­ма­тич­ним прин­ци­пом виз­на­ча­ли ро­ди­ну, рід, вид, са­до­ву фор­му. При цьому опи­су­ва­ли вік, ді­аметр і ви­со­ту стов­бу­ра, кіль­кість ек­зем­пля­рів, їх міс­цез­рос­тан­ня. Вив­ча­ли бі­оло­гіч­ні, мор­фо­ло­гіч­ні, еко­ло­гіч­ні та фі­то­це­но­тич­ні особ­ли­вос­ті рос­лин, ріст, роз­ви­ток та зи­мос­тійкість де­рев, ча­гар­ни­ків і лі­ан.

У ро­бо­ті прийня­то но­мен­кла­ту­ру так­со­нів та їх сис­те­ма­тич­не положення за С.К. Че­ре­па­но­вим (1981). Фло­рис­тич­ний ана­ліз здійсне­но від­по­від­но до бо­та­ні­ко-ге­ог­ра­фіч­но­го по­ді­лу сві­ту А.Л. Тах­тад­жя­на (1978). Вік рос­лин вста­нов­лю­ва­ли за лі­те­ра­тур­ни­ми та ар­хів­ни­ми да­ни­ми, а в ра­зі їх від­сут­нос­ті – ві­зу­аль­но, ви­хо­дя­чи із за­галь­но­го ста­ну рос­лин, так­са­ційних по­каз­ни­ків, умов міс­цез­рос­тан­ня. За до­по­мо­гою ме­то­ду ма­те­ма­тич­них під­ра­хун­ків скла­да­ли таб­ли­ці найбільш по­ши­ре­них де­рев та ча­гар­ни­ків міс­та. Фе­но­ло­гіч­ні дос­лід­жен­ня про­во­ди­ли за "Ме­то­ди­кой фе­но­ло­ги­чес­ких наб­лю­де­ний в бо­та­ни­чес­ких са­дах СССР" (1974) та ко­рис­ту­ва­ли­ся "Об­щей фе­но­ло­гией" Г.Э. Шуль­ца (1981). Зи­мос­тійкість оці­ню­ва­ли за вось­ми­баль­ною шка­лою, а та­кож за кар­тою зон мо­ро­зос­тійкос­ті рос­лин, яка роз­роб­ле­на на ос­но­ві дос­лід­жень W. He­in­ze і D. Schre­ibe­ra (2002) та кар­тою, роз­роб­ле­ною В.В. Джа­наєвою (1998).

При­род­но-іс­то­рич­ні умо­ви фор­му­ван­ня озе­ле­нен­ня м. Луць­ка та іс­то­рич­ні да­ні про ста­нов­лен­ня і роз­ви­ток са­до­во-пар­ко­во­го мис­тец­тва на Во­ли­ні вив­ча­ли під час ста­ці­онар­них дос­лід­жень та в про­це­сі оп­ра­цю­ван­ня лі­те­ра­тур­них дже­рел, ар­хів­них ма­те­рі­алів.

Ана­лі­з де­ко­ра­тив­ності де­рев і чагарників проводили на основі ме­то­дич­них роз­робо­к А.І. Ко­лес­ні­ко­ва (1974). Для визначення ре­ко­мен­до­ва­но­го для озеленення асор­ти­мен­ту де­рев­них рос­лин ви­ко­рис­то­ву­ва­ли пра­ці М.А. Кох­на, О.М. Кур­дю­ка (1994); М.А. Кох­на, С.І. Кузнєцо­ва (2001); О.А. Ка­лі­ні­чен­ка (2003). Для дос­лід­жен­ня пош­код­жень місь­ких на­сад­жень зас­то­со­ву­ва­ли ме­то­ди­ку мар­шрут­них об­сте­жень В.П. Ва­сильєва, В.П. Оме­лю­ти (1989) та ме­то­ди­ку ек­спе­ре­мен­таль­ної мі­ко­ло­гії В.І. Бі­лая. Збуд­ни­ки гриб­ко­вих зах­во­рю­вань виз­на­ча­ли за да­ни­ми В.П. Ге­лю­ти (1989), І.А. Дуд­ки, С.П. Вас­сера (1987). Мор­фо­ло­гіч­ні по­каз­ни­ки фо­то­син­те­тич­но­го апа­ра­ту де­рев дос­лід­жу­ва­ли відповідно до методичних рекомендацій (Ни­чи­по­ро­вич 1961). Ви­мі­рю­ван­ня ос­нов­них так­са­ційних по­каз­ни­ків де­рев про­во­ди­ли за за­галь­ноп­рийня­тою ме­то­ди­кою (Ану­чин, 1982).

Вміст ос­нов­них піг­мен­тів фо­то­син­те­тич­но­го апа­ра­ту в лис­тках (хвої) де­рев­них рос­лин м. Луць­ка та за­місь­кої зо­ни (кон­троль) виз­на­ча­ли за ме­то­ди­кою, вик­ла­де­ною в Ма­ло­му прак­ти­ку­мі з фі­зі­оло­гії рос­лин (1982), використовуючи спек­тро­фо­то­мет­р. Об­ра­хун­ки про­во­ди­ли за фор­му­лою (Вет­штейн, 1957).

Ха­рак­те­рис­ти­ку ґрун­то­во-клі­ма­тич­них умов по­дано згід­но з ві­до­ми­ми лі­те­ра­тур­ни­ми дже­ре­ла­ми: М.Й. Шев­чук (1999), Я.О. Моль­чак, В.О. Фе­сюк, О.Ф. Кар­та­ва (2003), К.І. Ге­рен­чук (1975). Хі­міч­ний ана­ліз ґрун­тів м. Луць­ка про­во­ди­ли в уп­рав­лін­ні "Об­лдер­жро­дю­чість" за ме­то­ди­ка­ми ГОСТ (вміст гу­му­су виз­на­ча­ли за Тю­рі­ним, гід­ро­лі­тич­ну кис­лот­ність – за ме­то­дом Кап­пе­на, ру­хо­мо­го фос­фо­ру і ка­лію – Кір­са­но­вим, кіль­кість каль­цію та маг­нію, вміст важ­ких ме­та­лів – атом­но-ад­сор­бційним ме­то­дом, вміст ніт­ра­тів – за ме­то­дом ЦИ­НАО. При обробці результатів дос­лід­жень використовували комп'ютер­ну прог­ра­му Win­dows 2000, Ex­cel.

    1. ^ При­род­но-іс­то­рич­ні особ­ли­вос­ті роз­вит­ку озе­ле­нен­ня м. Луць­ка

Про­ана­лі­зо­ва­но при­род­но-іс­то­рич­ні особ­ли­вос­ті району дос­лід­жень, охарактеризовано ос­нов­ні умо­ви фор­му­ван­ня су­час­но­го озе­ле­нен­ня м. Луць­ка. Вив­че­но іс­то­рич­ні етапи ста­нов­лен­ня зе­ле­ної зо­ни міс­та. На від­мі­ну від 90-х ро­ків, які пов'яза­ні з еко­но­міч­ною кри­зою і зни­жен­ням ін­те­ре­су до іс­ну­ючих осе­ред­ків як куль­ти­во­ва­ної, так і або­ри­ген­ної ден­дроф­ло­ри, з по­чат­ку по­точ­но­го де­ся­ти­річ­чя спос­те­рі­гається під­ви­ще­на зацікавленість місь­кої вла­ди і на­се­лен­ня міс­та до бла­го­ус­трою та озе­ле­нен­ня місь­ких і при­ват­них те­ри­то­рій, розширюються роботи з колекціонування ек­зо­тів. На рин­ках міс­та появився ши­ро­кий асор­ти­мен­т ін­тро­ду­цен­тів та їх де­ко­ра­тив­них форм, які інтенсивно впро­вад­жуються в куль­ту­ру зе­ле­но­го та лі­со­во­го гос­по­дарств. Сьогод­ні пло­ща зелених на­сад­жень м. Луцька ста­но­вить по­над 160 га, пло­ща рек­ре­аційних зон – близь­ко 150 га. Ана­лі­зу­ючи су­час­ний стан рек­ре­аційних зон м. Луць­ка, необхідно відзначити, що да­ні те­ри­то­рії заз­на­ють знач­но­го ан­тро­по­ген­но­го впли­ву, який зна­хо­дить своє ві­доб­ра­жен­ня у зов­нішньо­му ста­ні зе­ле­них на­сад­жень. Існує потреба у ре­конструк­ції наявних са­до­во-пар­ко­вих об'єктів, ство­рен­ні но­вих та роз­ши­рен­ні ме­ре­жі ста­рих рек­ре­аційних те­ри­то­рій.


    1. Сис­те­ма­ти­ка ден­дроф­ло­ри міс­та та по­ши­рен­ня де­рев­них рос­лин

У скла­ді ден­дроф­ло­ри м. Луць­ка ви­яв­ле­но 158 ви­дів де­рев, ча­гар­ни­ків та лі­ан, які пред­став­ля­ють 38 ро­дин, 84 ро­ди та 37 де­ко­ра­тив­них форм.

Від­діл Го­ло­на­сін­ні (Pi­nophyta, або Gymnos­per­mae) пред­став­ле­ний 5 ро­ди­на­ми (Ginkgo­aceae, Cup­res­sa­ceae, Pi­na­ceae, Ta­xa­ceae, Ta­xo­di­aceae), 11 ро­да­ми (Ginkgo, Pi­cea, Pi­nus, Thu­ja, Ju­ni­pe­rus, La­rix, Abi­es, Ta­xus, Pseu­dot­su­ga, Me­ta­seq­uoia, Platycla­dus), 18 ви­да­ми та 9 де­ко­ра­тив­ни­ми фор­ма­ми. Се­ред го­ло­на­сін­них міс­та пе­ре­ва­жа­ють ін­тро­ду­цен­ти. Або­ри­ге­ни пред­став­ле­ні ли­ше трьо­ма ви­да­ми: яли­ною зви­чайною, ялів­цем зви­чайним і сос­ною зви­чайною. Го­ло­на­сін­ні ста­нов­лять 11,6 % всьо­го ви­до­во­го скла­ду на­сад­жень, у то­му чис­лі де­ре­ва – 15 так­со­нів, ча­гар­ни­ки – 3 так­со­ни.

Від­діл Квіт­ко­ві або Пок­ри­то­на­сін­ні (Mag­no­li­ophyta, або An­gi­os­per­mae) пред­став­ле­ний 33 ро­ди­на­ми, 73 ро­да­ми, 140 ви­да­ми та 28 де­ко­ра­тив­ни­ми фор­ма­ми.

Згід­но з кла­си­фі­ка­цією рослин, за життєви­ми фор­ма­ми в м. Луць­ку 82 так­со­ни при­па­дає на де­ре­ва, 71 – ча­гар­ни­ки і ли­ше 5 – на лі­ани. У на­сад­жен­нях м. Луць­ка пе­ре­ва­жа­ють лис­то­пад­ні ви­ди. Із віч­но­зе­ле­них є ли­ше 11 так­со­нів, з них 9 – го­ло­на­сін­ні. Знач­ну час­ти­ну так­со­нів (близь­ко 55 %) ста­нов­лять ін­тро­ду­ко­ва­ні ви­ди. Пе­ре­ва­жа­ють рос­ли­ни ві­ком 20-50 ро­ків і ли­ше ок­ре­мі ек­зем­пля­ри ся­га­ють ві­ку 100 ро­ків і біль­ше.

Найбільш по­ши­ре­ни­ми у внут­рік­вар­таль­них на­сад­жен­нях є пло­до­ві таксони (66 %). Се­ред них найбіль­шу частку займають Ce­ra­sus vul­ga­ris – 44,5 % і Pru­nus di­va­ri­ca­ta – 27 %. Се­ред де­ко­ра­тив­них де­рев, на які при­па­дає 34 %, найбільш по­ши­ре­ни­ми є Sor­bus au­cu­pa­ria – 17,6 %; Be­tu­la pen­du­la – 13,8 %. У ву­лич­них на­сад­жен­нях до­мі­ну­ють Ti­lia cor­da­ta та Ti­lia platyphyllos, Aes­cu­lus hip­po­cas­ta­num, Acer pla­ta­no­ides (95 %). У скве­рах найбіль­шо­го по­ши­рен­ня до­ся­га­ють Acer pla­ta­no­ides – 35,3 %, Po­pu­lus nig­ra і Po­pu­lus pyra­mi­da­lis – 10,5 %.

Впро­довж 2000-2005 рр. ­ми ввели в при­ват­ний сек­тор міс­та 71 де­ко­ра­тив­ну фор­му хвойних, що на­ле­жать до 27 ви­дів, 3-х ро­дин (Ta­xa­ceae, Pi­na­ceae, Cup­res­sa­ceae) та 10-ти ро­дів (Pi­cea, Pi­nus, Thu­ja, Ju­ni­pe­rus, La­rix, Abi­es, Ta­xus, Tsu­ga, Platycla­dus, Cha­ma­ecypa­ris). З них 95 % ста­нов­лять ін­тро­ду­ко­ва­ні ви­ди. Потрібно від­зна­чи­ти, що найбіль­шою по­пу­ляр­ніс­тю ко­рис­туються ро­ди­ни Ки­па­ри­со­ві та Сос­но­ві.

При дос­лід­жен­ні фло­рис­тич­но­го скла­ду місь­ких на­сад­жень найбіль­ше ви­дів від­мі­че­но з Ат­лан­тич­но-Пів­ніч­но­аме­ри­кансь­кої фло­рис­тич­ної об­лас­ті – 25. Де­що мен­шою кіль­кіс­тю де­рев­них рос­лин пред­став­ле­на ден­дроф­ло­ра Євро­пейсь­кої фло­рис­тич­ної об­лас­ті – 18 так­со­нів. Схід­но-азі­атсь­ка фло­рис­тич­на об­ласть пред­став­ле­на 9 так­со­на­ми. Участь пред­став­ни­ків ден­дроф­ло­ри фло­рис­тич­них об­лас­тей Ске­ляс­тих гір і Се­ред­зем­но­морсь­кої є нез­нач­ною в на­сад­жен­нях міс­та.

За нас­лід­ка­ми про­ве­де­но­го на­ми ге­ог­ра­фіч­но­го і бі­омор­фо­ло­гіч­но­го ана­лі­зів ди­ко­рос­лої та ін­тро­ду­ко­ва­ної ден­дроф­ло­ри м. Луць­ка ви­яв­ле­но, що пе­ре­важ­на біль­шість ви­дів має Па­ле­ар­ктич­не, Пів­ніч­но­аме­ри­кансь­ке та Євро­пейсь­ке за­галь­не по­ши­рен­ня, мен­ша час­ти­на – Цен­траль­но­азі­атсь­ке і Ен­де­міч­не. З них за по­ши­рен­ням на Во­ли­ні найбіль­ша кіль­кість ви­дів належить до куль­ти­во­ва­них, ін­тро­ду­ко­ва­них та ви­дів За­галь­но­во­линсь­ко­го по­ши­рен­ня. За ти­пом ве­ге­та­ції в міс­ті пе­ре­ва­жа­ють літньо­зе­ле­ні ви­ди, за три­ва­ліс­тю життєво­го цик­лу – де­рев­ні фор­ми.


    1. ^ Стан еко­то­пів місь­ких на­сад­жень та оцін­ка їхнь­ого впли­ву на життєвість де­рев­них рос­лин

Опи­са­но особ­ли­вос­ті місь­ко­го еко­то­пу. Ком­бі­на­ція еко­ло­гіч­них фак­то­рів та їх ре­жи­мів у ме­жах пев­них од­но­рід­них міс­цез­рос­тань обу­мов­ле­на поєднан­ням еда­фіч­них, клі­ма­тич­них і по­лю­тан­тно-заб­руд­ню­ючих ком­по­нен­тів. Заз­на­че­но вплив ур­ба­ні­за­ції на ґрун­то­вий і клі­ма­тич­ний фак­то­ри, на рос­лин­ність да­ної те­ри­то­рії (особ­ли­вос­ті фе­но­рит­мі­ки де­рев­них рос­лин в умо­вах міс­та, стан лис­тко­вої плас­тин­ки, ха­рак­тер піг­мен­тів плас­тид, особ­ли­вос­ті он­то­ге­не­зу рос­лин у різ­них еко­ло­гіч­них умо­вах зрос­тан­ня, пош­код­жу­ючі фак­то­ри та їх ком­плек­сний вплив на ден­дроф­ло­ру).

За ре­зуль­та­та­ми ана­лі­зу еда­фіч­них умов на об'єктах дос­лід­жень опи­са­но ґрун­то­ві про­фі­лі, виз­на­че­но кис­лот­ність ґрун­то­во­го роз­чи­ну і вміст гу­му­су (табл. 1), виз­на­че­но за­па­си ос­нов­них мак­ро- і мік­ро­еле­мен­тів.


^ Таблиця 1

Вміст гу­му­су та кис­лот­ність ґрун­тів м. Луць­ка

Об'єкт дос­лід­жен­ня

Вміст
гу­му­су, %

рН
ґрун­ту

Те­ат­раль­на пло­ща (ясен зви­чайний)

1,15

7,6

Пр. Во­лі (клен гос­тро­лис­тий)

1,54

7,8

Парк ім. Ле­сі Ук­ра­їн­ки (100 м від проїжджої час­ти­ни)

2,25

5,6

Парк ім. Ле­сі Ук­ра­їн­ки (500 м від проїжджої час­ти­ни)

2,37

4,7

Вул. Рів­ненсь­ка (гір­ко­каш­тан)

1,21

7,0

Пр. Пе­ре­мо­ги (гір­ко­каш­тан)

1,17

7,6

Парк 900-річ­чя м. Луць­ка (вер­ба бі­ла)

2,58

7,6

Пр. Во­лі (ли­па ши­ро­ко­лис­та)

1,52

7,2

Сквер "Ал­ма­зо­ва" (ясен зви­чайний)

2,18

7,4

Пр. Мо­ло­ді (ли­па дріб­но­лис­та)

1,41

7,8

Пр. Від­род­жен­ня (гір­ко­каш­тан)

1,24

7,4

Ме­мо­рі­аль­ний ком­плекс (гір­ко­каш­тан)

1,35

7,0

Як видно з табл. 1, зе­ле­ні на­сад­жен­ня зрос­та­ють зде­біль­шо­го в умо­вах луж­ної (рН =7,4 8,0) ре­ак­ції ґрун­ту та не­ви­со­ко­го вміс­ту гу­му­су (1,15-2,58 %). Ме­ха­ніч­на пог­ли­на­юча здат­ність місь­ких ґрун­тів по­гір­шується за­леж­но від рів­ня ан­тро­по­ге­ні­за­ції. У пар­ках пи­то­ма ва­га ґрун­тів ста­но­вить 1 4 %, у скве­рах – 28-37 %, у ву­лич­них по­сад­ках – від 65 до 85 %. Ви­со­ка дре­наж­ність не­га­тив­но впли­ває на рі­вень во­ло­гос­ті місь­ких ґрун­тів. У ґрун­то­вих про­фі­лях поб­ли­зу тран­спор­тних ко­му­ні­ка­цій ви­яв­ле­но біль­шу кіль­кість об­мін­них Са+, К+, Nа+. Кіль­кість Мg2+, нав­па­ки, змен­шується в ґрун­то­вих про­фі­лях поб­ли­зу тран­спор­тних ко­му­ні­ка­цій.

Загалом місь­кі ґрун­ти пе­ре­ущіль­не­ні (об'ємна ма­са – 0,35 г/см³ – 44 кг/см³). Ґрун­ти скве­рів і ву­лиць ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ще біль­шою щіль­ніс­тю (об'ємна ма­са – 1,63 1,83 г/см³). В умо­вах міс­та спос­те­рі­гається по­ру­шен­ня аку­му­ля­ції, роз­кла­ду, мік­роб­но­го син­те­зу, гу­мі­фі­ка­ції і мі­не­ра­лі­за­ції пер­вин­ної ор­га­ніч­ної ре­чо­ви­ни.

Вста­нов­ле­но, що найви­ща ін­тен­сив­ність і найбіль­ші пло­щі заб­руд­нен­ня ґрун­тів ха­рак­тер­ні для еле­мен­тів першої гру­пи не­без­пе­ки (Rb, Zn), дру­го­го кла­су (СО, Ni, Cu) та третьо­го кла­су (Sr). Від­мі­че­но мо­за­їч­не чер­гу­ван­ня площ низь­ко­го, се­редньо­го та ви­со­ко­го рів­ня заб­руд­нен­ня з до­мі­ну­ван­ням се­редньо­го. Найбіль­ша за пло­щею і ве­ли­чи­ною заб­руд­нен­ня (0,70 км2) ано­ма­лія роз­та­шо­ва­на на схід­ній око­ли­ці міс­та (з цен­тром на те­ри­то­рії близь­ко Лу­АЗу, ЛЕ­АЗ, Луцькплас­тмас), яка зумовлена шкід­ли­ви­ми ви­ки­да­ми ав­то­за­во­ду та вих­лоп­ни­ми га­за­ми ав­тот­ран­спор­ту. Мен­ша за пло­щею ано­ма­лія ду­же ви­со­ко­го рів­ня заб­руд­нен­ня зосереджена в районі Гні­давсь­ко­го цук­ро­во­го за­во­ду. Менш знач­ні за ін­тен­сив­ніс­тю ано­ма­лії роз­мі­ще­ні в районі аві­аза­во­ду, КРЗ, СТО – 1, с. По­лон­ки, ДПЗ-28, зап­ла­ва р. Оме­ля­ник.


Рис. 1. Діаграма викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря
м. Луцька від пересувних джерел



За­га­лом го­лов­ним заб­руд­ню­ва­чем ат­мос­фе­ри м. Луць­ка є пе­ре­сув­ні тран­спор­тні за­со­би, від яких в по­віт­ря пот­рап­ляє 91 % за­галь­но­го об­ся­гу ви­ки­дів (рис. 1). Найбіль­шу час­тку ви­ки­дів від ав­тот­ран­спор­ту ста­нов­лять ок­сид вуг­ле­цю (78,5 %) і вуг­ле­вод­ні (13,7 %). Знач­не заб­руд­нен­ня ав­тот­ран­спор­том від­бу­вається за ра­ху­нок пе­ре­ви­щен­ня норм ви­ки­дів та ви­ко­рис­тан­ня не­якіс­но­го паль­но­го. Об­сяг ви­ки­дів заб­руд­ню­ючих ре­чо­вин від ста­ці­онар­них дже­рел (підприємств) за останні два роки також зріс, хо­ча і ста­но­вить всьо­го 9 % від за­галь­ного обсягу ви­ки­дів.

Із за­галь­ної кіль­кос­ті ви­ки­дів 89,4 % ста­нов­лять га­зу­ва­ті та рід­кі, реш­та – твер­ді ре­чо­ви­ни. У скла­ді пер­ших пе­ре­ва­жає ок­сид вуг­ле­цю – 29,7 %. Вста­нов­ле­но, що з кож­ним ро­ком рі­вень тех­но­ген­но­го заб­руд­нен­ня зрос­тає.

Вивчення ме­зо- і мік­рок­лі­ма­ту свід­чить про змі­ну клі­ма­тич­них по­каз­ни­ків у зв'яз­ку із зрос­тан­ням ур­бо­ген­но­го на­ван­та­жен­ня. Вона про­яв­ляється у ксе­ро­фі­лі­за­ції се­ре­до­ви­ща при пе­ре­хо­ді від за­місь­кої зо­ни до ву­ли­ці. Опів­дні різ­ни­ця тем­пе­ра­ту­ри по­віт­ря в цен­трі м. Луць­ка на Те­ат­раль­ній пло­щі і в при­місь­кій зо­ні (с. Стру­мів­ка) ста­но­ви­ла 1,2 2,0 °С. На Ки­ївсь­ко­му майда­ні тем­пе­ра­ту­ра по­віт­ря опів­дні бу­ла ви­щою, ніж у пар­ку іме­ні Ле­сі Ук­ра­їн­ки на 4,7 °С і у пар­ку 900-річ­чя м. Луць­ка – на 5,8 °С. У м. Луць­ку, згід­но з дос­лід­женнями, до­дат­ній вер­ти­каль­ний гра­дієнт (за Рад­чен­ком, 1961) спос­те­рі­гається на цен­траль­них ву­ли­цях, та­ких як пр. Во­лі, пр. Пе­ре­мо­ги, вул. Вин­ни­чен­ка, нез­нач­ний – на пр. Від­род­жен­ня. На пе­ре­важ­ній біль­шос­ті ву­лиць м. Луць­ка від­мі­че­но від'ємний вер­ти­каль­ний тем­пе­ра­тур­ний гра­дієнт. Все це не мог­ло не впли­ну­ти на життєвість де­рев­них рос­лин, особ­ли­во в зо­нах із ви­со­ким рів­нем заб­руд­нен­ня се­ре­до­ви­ща.

Про­ве­де­ні фе­но­ло­гіч­ні спос­те­ре­жен­ня ви­яви­ли пев­ні особ­ли­вос­ті фе­но­рит­мі­ки де­рев­них рос­лин. Ос­нов­ні фе­но­фа­зи у де­рев­них рос­лин у ме­жах міс­та по­чи­на­ють­ся ра­ні­ше і про­хо­дять у більш швид­ко­му тем­пі, по­рів­ня­но з зе­ле­ни­ми на­сад­жен­ня­ми, які ростуть у природних умо­вах. Знач­ний вплив на три­ва­лість жит­тя лис­тя здійсню­ють умо­ви ксе­ро­фі­лі­за­ції се­ре­до­ви­ща зрос­тан­ня. Спос­те­рі­гається зни­жен­ня наг­ро­мад­жен­ня ос­нов­них піг­мен­тів у лис­тко­во­му апа­ра­ті де­рев­них рос­лин, які ростуть в міс­ті (табл. 2).

Таблиця 2

Вміст ос­нов­них піг­мен­тів фо­то­син­те­тич­но­го апа­ра­ту у лис­тках (хвої) ви­щих рос­лин м. Луць­ка (17.08.04.)

Вид рослин

Хло­ро­філ а

Хло­ро­філ в

Ка­ро­ти­но­їди

Туя за­хід­на од­но­річ­на хвоя

контроль

3,055±0,855

1,992±0,600

0,793±0,196




місто

1,589±0,376

1,088±0,183

0,488±0,079

Туя за­хід­на дво­річ­на хвоя

контроль

2,978±0,684

1,703±0,414

0,657±0,098




місто

2,557±0,483

1,391±0,265

0,540±0,100

Сос­на зви­чайна од­но­річ­на хвоя

контроль

1,684*±0,152

1,134±0,126

0,365*±0,030




місто

1,646±0,088

0,948±0,075

0,344±0,030

Сос­на зви­чайна дво­річ­на хвоя

контроль

2,725±0,366

1,595±0,247

0,569±0,073




місто

1,967*±0,058

1,110*± 0,019

0,409±0,014

Яли­на ко­лю­ча од­но­річ­на хвоя

контроль

2,244±0,228

1,431±0,223

0,488±0,060




місто

1,857±0,272

1,167±0,189

0,368±0,055

Яли­на ко­лю­ча дво­річ­на хвоя

контроль

2,660±0,245

1,764±0,187

0,585±0,011




місто

2,312±0,144

1,405±0,044

0,471*±0,018

Бе­ре­за по­вис­ла

контроль

4,166±0,698

2,463±0,304

0,962±0,090




місто

4,103±0,502

2,543±0,277

0,848±0,110

Го­ро­би­на зви­чайна

контроль

6,322±1,186

4,354±1,328

1,376±0,263




місто

5,249±0,137

3,482±0,226

1,031±0,081

Гір­ко­каш­тан

контроль

8,205±0,801

5,648±0,738

1,957±0,347




місто

6,265*±0,347

4,185±0,504

1,397±0,026

Ли­па ши­ро­ко­лис­та

контроль

7,096±0,679

4,244±0,432

1,269±0,175




місто

4,826*± 0,715

2,854*±0,403

1,132±0,205

Клен гос­тро­лис­тий

контроль

7,544±0,198

5,120±0,291

1,710±0,160




місто

6,750±0,850

4,323±0,654

1,036*±0,267

Примітка: *– на­яв­ність дос­то­вір­ної різ­ни­ці

З даних табл.2 видно, що у біль­шос­ті де­ревних видів за вмістом хлорофілів (а + в) та каротиноїдів у листовому апараті не спос­те­рі­гається іс­тот­ної різ­ни­ці. Від­значено лише тен­ден­цію до зни­же­но­го вміс­ту піг­мен­тів у лис­ті (хвої) на­сад­жень міс­та. Однак, в окремих випадках, іс­тот­на від­мін­ність в на­ко­пи­чен­ні хло­ро­фі­лів і ка­ро­ти­но­їдів спос­те­рі­гається у сос­ни зви­чайної, в на­ко­пи­чен­ні хло­ро­фі­лів (а і в) – у ли­пи ши­ро­ко­лис­тої, хло­ро­фі­лу "а" – в гір­ко­каш­та­на зви­чайно­го, ка­ро­ти­но­їдів – у яли­ни ко­лю­чої та кле­на гос­тро­лис­то­го.

У пар­ко­вих на­сад­жен­нях ак­тив­но роз­ви­ва­ють­ся фі­то­па­то­ген­ні гри­би (бо­рош­нис­то­ро­ся­ні та де­рев­но­руйнів­ні) , що по­яс­нюється над­мір­но зво­ло­же­ним ґрун­том та ат­мос­фер­ним по­віт­рям під­на­ме­то­во­го пок­ри­ву, ве­ли­кою гус­то­тою по­са­док, значною кількістю ме­ха­ніч­них уш­код­жень. Однак найбільше ура­жен­ня шкід­ни­ка­ми і нек­ро­за­ми спос­те­рі­гається у ву­лич­них на­сад­жен­нях, до яко­го приз­во­дять нес­при­ят­ли­ві ґрун­то­ві умо­ви, су­хе місь­ке по­віт­ря, ви­со­кий і ду­же ви­со­кий сту­пінь тех­но­ген­но­го впли­ву, заб­руд­нен­ня ґрун­то­во­го пок­ри­ву важ­ки­ми ме­та­ла­ми.

Як свід­чать чис­лен­ні дос­лід­жен­ня Г.Н. Іль­ку­на (1978), де­рев­ні рос­ли­ни в уг­ру­пу­ван­нях (фі­то­це­но­зах) кра­ще пе­ре­но­сять нес­при­ят­ли­ві умо­ви місь­ко­го се­ре­до­ви­ща. Ви­ко­рис­то­ву­ючи фі­то­це­но­тич­ний під­хід (Го­лу­бець, Ма­ли­новсь­кий, Ку­че­ря­вий, 1973, 1981), для дос­лід­жен­ня пар­ко­вих фі­то­це­но­зів м. Луць­ка бу­ло ви­ко­рис­та­но так­со­но­міч­ну ієрар­хіч­ну схе­му ге­не­зи­су де­рев­ної рос­лин­нос­ті – від ти­пу рос­лин до асо­ці­ації, а в на­ших умо­вах до мік­ро­асо­ці­ації (рис. 2).



Березняки

Грабняки

Осичники

Дубняки

Сосняки

Кленовники (клен гостролистий)

Кленовники (клен-явір)

Кленовники (клен ясенолистий)

Тополеві (тополя чорна)

Тополеві (тополя біла)

Дубняки (дуб звичайний)

Дубняки (дуб червоний)

Акаційники (робінія)

Ялинники (ялина звичайна)

Ялинники (ялина колюча)

Модринники (модрина європейська)

Гіркокаштанові (гіркокаштан звичайний)

Березняки (береза повисла)

Вербові (верба біла)

Вербові (верба ламка)

Липові (липа дрібнолиста)

Липові (липа широколиста)

Горобинники (горобина звичайна)

Рис. 2. Еко­ло­го-фі­то­це­но­тич­на схе­ма ди­фе­рен­ці­ації пар­ко­вих
фі­то­це­но­зів м. Луць­ка


Аналіз наведеної еколого-фітоценотичної схеми показує, що паркові фітоценози в районі м. Луцька сформувались в умовах корінної асоціації – осоково-волосистої грабово-соснової судіброви і в даний період представлені 5-ма похідними природними та 18-ма штучними садово-парковими мікроасоціаціями.


    1. ^ Шля­хи під­ви­щен­ня життєвос­ті та декоративності місь­ких зелених на­сад­жень

Вик­ла­де­но шля­хи під­ви­щен­ня рек­ре­аційної цін­нос­ті зе­ле­них на­сад­жень та зап­ро­по­но­ва­но за­хо­ди що­до за­без­пе­чен­ня життєвос­ті де­рев­них рос­лин м. Луць­ка. Не­від­по­від­ність умов росту і розвитку деревних рослин ві­доб­ра­жається, насамперед, на по­чат­ку ве­ге­та­ції і три­ва­лос­ті її про­ход­жен­ня. У ці­лях ство­рен­ня дов­го­віч­них і ви­со­ко­де­ко­ра­тив­них зе­ле­них на­сад­жень на місь­ких ву­ли­цях, пло­щах, а та­кож на ущіль­не­них ґрун­то­вих до­ро­гах, у пар­ках, са­дах, скве­рах вкрай не­об­хід­но пок­ра­щи­ти еко­ло­гіч­ні умо­ви – оз­до­ро­ви­ти еда­фо­топ і клі­ма­топ.

Здійсне­но під­бір де­рев, ча­гар­ни­ків, лі­ан для різ­них еко­ло­гіч­них умов зрос­тан­ня, із вра­ху­ван­ням оп­ти­маль­но­го ді­апа­зо­ну то­ле­ран­тнос­ті, стійкос­ті до нес­при­ят­ли­вих ур­бо­ген­них фак­то­рів се­ре­до­ви­ща та під­ви­щен­ня їх де­ко­ра­тив­нос­ті. Для під­ви­щен­ня де­ко­ра­тив­нос­ті де­рев, ча­гар­ни­ків та лі­ан пот­ріб­но ком­плек­сно зас­то­со­ву­ва­ти усі скла­до­ві аг­ро­тех­ніч­но­го про­це­су за дог­ля­дом: до­щу­ван­ня кро­ни, об­ро­бі­ток ґрун­ту, по­лив, вне­сен­ня ор­га­ніч­них та мі­не­раль­них доб­рив, бо­роть­бу з шкід­ни­ка­ми та зах­во­рю­ван­ня­ми, здійснення своєчас­но­го і пра­виль­но­го об­рі­зу­ван­ня.

Зап­ро­по­но­ва­но роз­ши­рен­ня ви­до­во­го і фор­мо­во­го скла­ду ден­дроф­ло­ри шля­хом подальшого вве­ден­ня в місь­ке озе­ле­нен­ня ін­тро­ду­цен­тів, ос­кіль­ки клі­ма­тич­ні умо­ви м. Луць­ка є ціл­ком спри­ят­ли­ви­ми для роз­ши­рен­ня асор­ти­мен­ту ви­со­ко­де­ко­ра­тив­них де­рев­них рос­лин.

Здійснюючи благоустрій міських ландшафтів, за сучасних умов необхідно не лише озеленювати певні території, а й утворювати високоефективні в екологічному відношенні, стійкі до несприятливих умов середовища, декоративні рослинні сукупності із заданими фітомеліоративними характеристиками. Це можливо тільки при правильній інтродукції в озелененні урболандшафтів [5]. Зарубіжні науковці вважають, що на території великих промисловорозвинутих міст необхідно створювати зелені смуги, які б відгороджували житлову зону міста від промислової .

Цю роботу необхідно виконати з урахуванням сучасного стану зелених насаджень та видів і віку, пов'язавши їх з ландшафтно-кліматичною зоною; створити постійні декоративні розсадники з комплексом агротехнічних і меліоративних заходів та передовою технологією вирощування необхідної кількості (видового складу, віку та по роках) стандартного посадкового матеріалу для потреб систематичного озеленення міста Луцька.


    1. ^ Екологічні проблеми міського озеленення

Розкриваються едафо-кліматичні особливості розвитку зелених насаджень м.Луцька.

Деревна рослинність відіграє важливу біоценотичну, і економічну та естетичну роль в житті міст. Для того, щоб дерева досягли свого повного розвитку і виконували цю роль, необхідно чекати десятки років. Але в той же час вони дуже швидко відмирають і зникають з міського ландшафту. Багато архітекторів, будівельників, комунальних працівників не зовсім уявляють, для чого потрібно берегти в місті в буквальному розумінні слова кожне дерево.

Модифікація екологічних умов у містах може бути віднесена до проблем біоценотичних і абіотичних. Дерева, подібно до інших організмів в екосистемі, сформувались у взаємодії багатьох видів. Біотичні складові визначають гармонійну взаємодію багатьох популяцій зі сталим кількісним станом.

Садово-парковий біоценоз формує середовище свого місцезростання. Популяції, представлені чужоземними видами, часто характеризуються більшими опорними властивостями проти несприятливих біотичних і абіотичних чинників, ніж аборигени. Багатовидове озеленення характеризується багатством форм і водночас невеликою кількістю популяцій. Зміну структури озеленення і урбаністичних умов вважають причиною збіднення видового складу поліфагової фауни в бік одновидової. У спрощених системах модифікується співвідношення фіто-і зоофагів.

Дерева оживають весною, щоб літом охолоджувати стіни домів, асфальт і бетон вулиць і тротуарів. Водночас ми без хвилювання спостерігаємо, як дерева постійно усуваються з міського ландшафту внаслідок реконструкції насаджень або ж вони просто відмирають. Часто вже у середині літа бачимо як жовтіє і опадає листя з дерев.

Деревна рослинність зникає головним чином із центральної частини міста і реконструйованих транспортних комунікацій.

Одночасно недостатньо використовують можливості заново посаджених дерев на вулицях і площах. Рідко при будові нових або реконструкції старих транспортних комунікацій посадки ведуться за розробленими проектами. Ведуть ці роботи люди без відповідної підготовки.

Відсутність комплексних планів озеленення і використання нестандартного посадкового матеріалу веде до появи випадкових вуличних і паркових посадок. Буває й таке, коли повсюдно на вулицях висаджують тільки липу та каштан, оскільки їхній посадковий матеріал є в розсадниках. І все ж невідповідність екологічних умов і біологічних особливостей дерев є головною причиною втрат в озелененні та незадовільного розвитку рослин, що знижує фітомеліоративну (продукційну, санітарно-гігієнічну, інженерно-захисну, рекреаційну, естетичну та архітектурно-планувальну) ефективність міського озеленення [1, 4]. І тут на перше місце виступають едафічні та кліматичні, а також полютанто-забруднюючі чинники [2].

Міські ґрунти, на яких висаджують рослини, в основному пилуваті, а тому висихають значно швидше звичайних [3]. В умовах м. Луцька характер ризуються різною вологістю і якістю водного розчину. У зв'язку з цим окремі рослини вимагають вологих і навіть мокрих ґрунтів, (вільха чорна, ясен звичайний, верби) інші ж переносять коротке їх незначне пересушування (берест, клен гостролистий, гледичія). Окремі види стійкі до засушливих умов міста (айлант, скумпія, груша лохолиста). Названі види є рослинами широкої екологічної амплітуди, що дозволяє їх використовувати в різних умовах місцезростання.

У місті велика мозаїчність ґрунтів із різним рівнем родючості На малородючих ґрунтах зустрічаємо сосну звичайну, ялівці, березу повислу, акацію. Добре на цих ґрунтах почувають себе сосна чорна та гірська. Характерним для міських ґрунтів є їх засолення і алкалізація. Засолення найчастіше зустрічається вздовж вулиць і тротуарів, які зимою посипають сіллю для розтоплення снігу і льоду. У цих умовах досить добре розвивається айлант, гледчія, акація біла, берест, груша.

З різними історичними шляхами розвитку міста пов'язана алкалізація ґрунтів. Виступає вона мозаїчними плямами там, де у підґрунті знаходимо будівельні залишки колишніх будов. У таблиці подані рослини з різним ставленням до рівня рН: від алкафільних до ацедофільних. Атмосферне повітря міста забруднене пилом, димом і газами. Рівень забруднення залежить від відстані джерела. Тут добре ростуть акація біла, берест, айлант, скумпія, бірючина, ситник.

Повітря міста часто перегріте і пересушене, а тому тут спостерігається явище міської пустелі, яке веде до того, що ряд гідрофільних і чутливих до занадто високих температур рослин розвиваються погано) ясен звичайний, модрина європейська, гірко каштан кінський, береза повисла, сосна Веймутова). Завдання полягає в тому, щоб підібрати такі види, які б враховували особливості екоклинів міста [3]. Забруднення ґрунтових вод у місті має різні джерела: засолення ґрунтів, забруднення атмосферного повітря газами і пилом промисловості і транспорту, а також хімізація з метою підвищення біологічної продуктивності і захисту рослин. Ступінь забруднення поверхневих і ґрунтових вод однаковий і залежить від розташування стосовно джерела емісій. Забруднення вод є також чинником, який обмежує розвиток дерев і чагарників.

І все ж забруднення атмосферного повітря пилом і газами є одним з найважливішим чинником деградації міського природного середовища. У місті головним джерелом забруднення атмосферного повітря є автомобільний транспорт, якому належить близько 83 % газових викидів. До газів, які забруднюють атмосферне повітря, належать сполуки сірки, азоту, флюори, вуглекислий газ, окиси важких металів. Ці сполуки синергетично діють на стан рослин, а також ґрунтове середовище. Особливо чутливі до цих умов хвойні (смерека, сосни Веймутова Банкса, ялівці звичайні) і окремі види листяних порід (береза повисла, гірко каштан кінський). Забруднювачі атмосфери акумулюються в ґрунті, рослинах, створюючи додаткові труднощі для розвитку дерев. Ці перешкоди і є головною причиною обмеженого поширення дерев у місті.

Однією з істотних змін у міському кліматі є потепління порівняно з оточуючою місцевістю. Впливає воно перш за все позитивно на міську зелень, даючи можливість застосувати у посадках цілий ряд видів, яких немає в оточуючому місто ландшафті. З термічними умовами міста пов'язано також продовження вегетаційного періоду. Стійкими на короткий період вегетації до низьких середніх температур виявилися гледичія, горіх грецький, каштан їстівний, айлант.

Із загальним потеплінням міст пов'язана рідша поява пізніх (весняних) і передчасних (осінніх) заморозків. В умовах міст можна використовувати чутливі і дуже чутливі до пізніх заморозків деревні рослини, оскільки заморозки в місті бувають досить рідко, розширюючи тим самим асортимент деревних рослин.

Густа і висока забудова міст охороняє високі дерева від сильних вітрів, які досить часто викликають вітровали, а також засихання частини коренів. Бувають в містах довгі і широкі простори між забудовою, а також відкриті простори, де вітри мають велику силу. У цих місцях необхідно використовувати дерева із потужною кореневою системою, та висаджувати їх у просторі котловани. Забудова і тіснота міста створює труднощі доступу світла до рослин. Частину світла забирають дим і пил. У щільно забудованій частині міста необхідно садити більше тіневитривалих рослин, а світлолюбні висаджувати на відкритих просторах.

Проблема екології міських дерев має вирішуватися з підбору для озеленення стійких проти несприятливих чинників міського середовища рослин. Вони мають відповідати вимогам ландшафтного планування і едафон-кліматичним умовам. А для цього потрібні скоординовані дії на рівні планування і проектування ландшафтно-урбаністичних комплексів.

Вис­нов­ки

Про­ана­лі­зжувавши вплив при­род­них та іс­то­рич­них чин­ни­ків на фор­му­ван­ня зе­ле­них на­сад­жень м. Луць­ка. Було дос­лід­же­но і уза­галь­не­но ком­плек­сний вплив не­га­тив­них ур­бо­ген­них фак­то­рів на життєвість де­рев­них рос­лин. Оха­рак­те­ри­зо­ва­но ден­дроф­ло­ру міс­та, а та­кож пар­ко­ві фі­то­це­но­зи, їх ви­до­ву, ві­ко­ву, еко­ло­гіч­ну та прос­то­ро­ву струк­ту­ри, життєвість, ві­зу­аль­но-ес­те­тич­ні і де­ко­ра­тив­ні якос­ті, са­ні­тар­ний стан на­сад­жень. Обґрун­то­ва­но шля­хи оп­ти­мі­за­ції місь­ко­го се­ре­до­ви­ща та під­ви­щен­ня фі­то­ме­лі­ора­тив­ної ефек­тив­нос­ті зе­ле­них на­сад­жень.

Про­ве­де­ні дос­лід­жен­ня та ана­ліз іс­ну­ючо­го ста­ну зе­ле­них на­сад­жень да­ють змо­гу зро­би­ти такі вис­нов­ки та ре­ко­мен­да­ції.

1. Роз­ви­ток са­до­во-пар­ко­во­го мис­тец­тва Во­ли­ні вклю­чає чотири пе­рі­оди ста­нов­лен­ня ден­дроф­ло­ри. Су­час­ний, чет­вер­тий пе­рі­од, який ми ви­ді­лили, пов'яза­ний з умо­ва­ми лі­бе­ра­лі­за­ції еко­но­мі­ки і ха­рак­те­ри­зується прис­ко­рен­ням про­це­су ін­тро­дук­ції но­вих ви­со­ко­де­ко­ра­тив­них ви­дів і форм де­рев­них рос­лин у місь­кі на­сад­жен­ня.

2. У скла­ді ден­дроф­ло­ри міс­та ви­яв­ле­но 158 ви­дів де­рев та ча­гар­ни­ків, які пред­став­ле­ні 38 ро­ди­на­ми, 84 ро­да­ми та 37 де­ко­ра­тив­ни­ми фор­ма­ми. З них хвойні ста­нов­лять 5 ро­дин, 11 ро­дів, 18 ви­дів та 9 де­ко­ра­тив­них форм, що ста­но­вить 11,6 % усієї ви­до­вої су­куп­нос­ті на­сад­жень. Найчис­лен­ні­ши­ми за ро­до­вим скла­дом є ро­ди­ни: Ро­зо­ві (18), Сос­но­ві (5). Найбіль­шим чис­лом ви­дів ха­рак­те­ри­зу­ють­ся роди: То­по­ля (7), Вер­ба (6) і Клен (6). Найбільш по­ши­ре­ни­ми у внут­рік­вар­таль­них на­сад­жен­нях є пло­до­ві види де­ре­в (66 %). Се­ред них найбіль­ший від­со­ток займають Ce­ra­sus vul­ga­ris – 44,5 %; Pru­nus di­va­ri­ca­ta – 27 %. Се­ред де­ко­ра­тив­них де­рев, на які при­па­дає 34 %, найбільш по­ши­ре­ни­ми є Sor­bus au­cu­pa­ria – 17,6 % і Be­tu­la pen­du­la – 13,8 %. У ву­лич­них на­сад­жен­нях до­мі­ну­ють Ti­lia cor­da­ta та Ti­lia platyphyllos, Aes­cu­lus hip­po­cas­ta­num, Acer pla­ta­no­ides (95 %). У скве­рах найбіль­шо­го по­ши­рен­ня до­ся­га­ють Acer pla­ta­no­ides – 35,3 %, Po­pu­lus nig­ra і Po­pu­lus pyra­mi­da­lis – 10,5 %. За життєви­ми фор­ма­ми, на де­ре­ва при­па­дає 82 так­со­ни, чагарники – 71, лі­ани – 5 так­со­нів. Віч­но­зе­ле­ні на­сад­жен­ня включають 11 так­со­нів, з них го­ло­на­сін­ні ста­нов­лять 9 так­со­нів. Ге­но­фонд куль­ти­ген­ної ден­дроф­ло­ри в умо­вах Луць­ка ста­но­вить близь­ко 55 % усьо­го так­со­но­міч­но­го скла­ду.

Пе­ре­ва­жа­ють ви­ди з Ат­лан­тич­но-Пів­ніч­но­аме­ри­кансь­кої фло­рис­тич­ної об­лас­ті – 25 та Євро­пейсь­кої – 18 так­со­нів. Схід­но­азі­атсь­ка фло­рис­тич­на об­ласть пред­став­ле­на 9 так­со­на­ми. Участь пред­став­ни­ків ден­дроф­ло­ри фло­рис­тич­них об­лас­тей ске­ляс­тих гір і Се­ред­зем­но­морсь­кої об­лас­тей є нез­нач­ною в на­сад­жен­нях Луць­ка.

3. До складу зе­ле­них на­сад­жень міс­та ­ми вве­ли 71 де­ко­ра­тив­ну фор­му хвойних, що на­ле­жить до 27 ви­дів, 3-х ро­дин (^ Ta­xa­ceae, Pi­na­ceae, Cup­res­sa­ceae) та 10-ти ро­дів (Pi­cea, Pi­nus, Thu­ja, Ju­ni­pe­rus, La­rix, Abi­es, Ta­xus, Tsu­ga, Platycla­dus, Cha­ma­ecypa­ris), з яких 95 % ста­нов­лять іно­зем­ні ви­ди. Пе­ре­важ­на біль­шість ін­тро­ду­цен­тів є дос­татньо мо­ро­зос­тійки­ми і на­ле­жить до 3-ї; 4-ї та 5-ї зон мо­ро­зос­тійкос­ті.

4. Зе­ле­ні на­сад­жен­ня пе­ре­важ­но зрос­та­ють в умо­вах се­редньоущіль­не­но­го ґрун­ту луж­ної ре­ак­ції (рН 7,0-8,0) з нез­нач­ним вміс­том гу­му­су (1,5-2,58 %), при недостатньому вмісті ба­гатьо­х хі­міч­них еле­мен­тів та в умо­вах до­датно­го вер­ти­каль­но­го тем­пе­ра­тур­но­го гра­дієнта, який спос­те­рі­гається на цен­траль­них ву­ли­цях, пло­щах та не­га­тив­но впли­ває на про­ті­кан­ня фе­но­ло­гіч­них і фі­зі­оло­гіч­них про­це­сів.

Кри­тич­ні зо­ни тех­но­ген­но­го на­ван­та­жен­ня зде­біль­шо­го пов'язані з найви­щим рів­нем заб­руд­нен­ня ґрун­тів міс­та важ­ки­ми ме­та­ла­ми і при­уро­че­ні до районів кон­цен­тро­ва­ної за­бу­до­ви при ве­ли­кій гус­то­ті ав­то­ма­гіс­тра­лей та до ву­лиць з ін­тен­сив­ним ав­тот­ран­спор­тним по­то­ком.

5. Найбільш по­ши­ре­ни­ми збуд­ни­ка­ми хвороб де­рев­них по­рід є рід Мік­рос­фе­ра. Найпо­ши­ре­ні­ши­ми хворобами, що вик­ли­ка­ють стов­бур­ні гни­лі, є тру­то­ви­ки. Фітохвороби, ентомошкід­ни­ки, ме­ха­ніч­ні пош­код­жен­ня зни­жу­ють ес­те­тич­ний виг­ляд дерев, іс­тот­но пос­лаб­лю­ють за­галь­ний стан рос­лин та не­га­тив­но впли­ва­ють на фі­то­ме­лі­ора­тив­ні фун­кції зе­ле­них на­сад­жень.

6. В умо­вах м. Луць­ка найви­щий від­со­ток вко­рі­нен­ня до­сяг­ну­то у туї за­хід­ної ф. ве­рес­ко­вид­на (95 %), туї за­хід­ної ф. зо­ло­тис­та Ель­ван­ге­ра (93 %), сам­ши­та віч­но­зе­ле­но­го (93 %) і туї за­хід­ної ф. ку­ляс­та (88 %). Найбіль­ший ріст під­зем­ної час­ти­ни вко­рі­не­них жив­ців спос­те­рі­гав­ся в яли­ни ко­лю­чої ф. го­лу­бої (27 см). Найбіль­ший при­ріст над­зем­ної час­ти­ни від­мі­че­ний в туї за­хід­ної ф. ко­ло­но­подібна (12 см), ялів­ця ко­заць­ко­го (7 см).

7. Пар­ко­ві фі­то­це­но­зи міс­та ха­рак­те­ри­зу­ють­ся лі­со­вим ти­пом рос­лин­нос­ті, який від­по­ві­дає фор­ма­ції ду­бо­вих та суб­фор­ма­ції сос­но­во-ду­бо­вих лі­сів. Еко­ло­гіч­ну гру­пу асо­ці­ацій або тип лі­су ста­нов­лять сві­жі і во­ло­гі грабово-соснові су­діб­ро­ви, де умов­но ко­рін­ною асоціацією є осо­ко­во-во­ло­сис­та гра­бо­во-соснова суді­бро­ва з ха­рак­тер­ни­ми для неї по­хід­ни­ми при­род­ни­ми і штуч­ни­ми са­до­во-пар­ко­ви­ми мік­ро­асо­ці­аці­ями.

8. З ме­тою ство­рен­ня дов­го­віч­них і ви­со­ко­де­ко­ра­тив­них зе­ле­них на­сад­жень на місь­ких ву­ли­цях, пло­щах, ґрун­то­вих до­ро­гах, у пар­ках, скве­рах, са­дах ре­ко­мен­дуємо:

  • шир­ше ви­ко­рис­то­ву­ва­ти са­дін­ня де­рев у сму­гу від­кри­то­го ґрун­ту чи га­зо­ну ши­ри­ною не мен­ше 2-2,5 м у ву­лич­них на­сад­жен­нях і 1,5-2 м – на ущіль­не­них ґрун­то­вих тро­ту­арах з роз­мі­ром лу­нок не мен­ше 1,5 ´1,5 м. Гли­би­на рих­лен­ня ущіль­не­но­го верхньо­го ша­ру ґрун­ту в зо­ні розвитку ко­ре­не­вої сис­те­ми біль­шос­ті де­рев та чагарників не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти 5-10 см – для де­рев і 3-5 см – для ча­гар­ни­ків;

  • по­лив ґрун­ту здійсню­ва­ти на всю гли­би­ну за­ля­ган­ня ос­нов­ної ма­си ко­ре­не­вої сис­те­ми (в се­редньо­му до 50 см), час­ті­ше та ін­тен­сив­ні­ше – на штуч­них на­сип­них ґрун­тах, які над­мір­но заб­руд­не­ні бу­ді­вель­ним сміт­тям. Для за­без­пе­чен­ня мак­си­маль­но­го ефек­ту вно­си­ти роз­чи­ни по­віль­но­ді­ючих мін­доб­рив в нав­ко­лос­тов­бур­ні ді­лян­ки. Здійснювати до­щу­ван­ня кро­ни во­дою або ми­ючи­ми за­со­ба­ми, які не міс­тять від­бі­лювальних ком­по­нен­тів на по­чат­ку та в кін­ці ве­ге­та­ції, зро­шу­ва­ти ав­то­до­ро­ги та тро­ту­ари ву­лиць міс­та в літ­ній пе­рі­од;

  • у бо­роть­бі з фітохворобами ви­да­ля­ти від­ми­ра­ючі ек­зем­пля­ри де­рев та ви­во­зи­ти реш­тки по­ва­ле­них стов­бу­рів, які є осе­ред­ком роз­вит­ку стовбурних гнилей. Для по­пе­ред­жен­ня роз­вит­ку ко­ре­не­вої гни­лі – кор­чу­ва­ти пень­ки. У цін­них де­ко­ра­тив­них по­рід ви­да­ля­ти пло­до­ві ті­ла хвороб та про­во­ди­ти лі­ку­ван­ня стов­бу­рів сис­тем­ни­ми фун­гі­ци­да­ми;

  • по­ши­рен­ня бак­те­рі­аль­них і ві­рус­них ін­фек­цій по­пе­ред­жу­ва­ти роз­рід­жен­ням пар­ко­вих на­сад­жень;

  • у міс­цях мак­си­маль­но­го заб­руд­нен­ня ґрун­ту важ­ки­ми ме­та­ла­ми варто ви­сад­жу­ва­ти де­ре­ва, які ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ви­со­кою здат­ніс­тю аку­му­лю­ва­ти заб­руд­ню­ва­чі (ро­бі­нія псев­до­ака­ція, ясен зви­чайний, клен гос­тро­лис­тий, вер­ба бі­ла, оси­ка).

  • в озе­ле­нен­ні міс­та ви­ко­рис­то­ву­ва­ти та­кі ти­пи на­сад­жень: вер­ти­каль­не озе­ле­нен­ня, ма­си­ви, гаї, кур­ти­ни, гру­пи, со­лі­те­ри, алеї, жи­воп­ло­ти. Озе­ле­не­ні ді­лян­ки по­вин­ні бу­ти дос­татньо чи­сель­ни­ми, знач­ни­ми за пло­ща­ми і рів­но­мір­но роз­по­ді­ле­ни­ми по всій те­ри­то­рії міс­та. У пар­ках, са­дах, скве­рах не­об­хід­но фор­му­ва­ти склад­ні за вер­ти­каль­ною і го­ри­зон­таль­ною струк­ту­рою пар­ко­ві куль­тур­фі­то­це­но­зи із ра­ці­ональ­ним роз­по­ді­лом де­рев еди­фі­ка­то­рів та асек­та­то­рів;

  • ширше ви­ко­рис­то­ву­ва­ти для озеленення ін­тро­ду­цен­ти та вво­ди­ти в куль­ту­ру но­ві ви­ди іно­зем­них рос­лин, які спри­яти­муть зба­га­чен­ню ви­до­во­го скла­ду ден­дроф­ло­ри ви­со­ко­де­ко­ра­тив­ни­ми фор­ма­ми, зокрема, кулеподібними (Pi­cea glau­ca "Al­ber­ta Glo­be"; Pi­cea pun­gens "Glau­ca Glo­bo­sa"; Thu­ja oc­ci­den­ta­lis "Da­ni­ca", "Ho­se­ri"), ко­ло­ноподібними (Ju­ni­pe­rus com­mu­nis "Sue­ci­ca"; Ju­ni­pe­rus sco­pu­lo­rum "Skyroc­ket", "Blue Ar­row"; Thu­ja oc­ci­den­ta­lis "Co­lum­na"), пі­ра­мі­даль­ними (Ju­ni­pe­rus chi­nen­sis "Stric­ta"; Thu­ja oc­ci­den­ta­lis "Sma­ragd", Thu­ja oc­ci­den­ta­lis "Sun­kist"), пла­ку­чими (Be­tu­la pen­du­la "Yo­un­gii"; La­rix de­cid­ua "Pen­du­la"; Fa­gus sylva­ti­ca "Pur­pu­rea Pen­du­la"; Sa­lix in­teg­ra "Pen­du­la"); різними за кольо­ром (Thu­ja oc­ci­den­ta­lis "Sma­ragd"; Fa­gus sylva­ti­ca "Pur­pu­rea Pen­du­la"; Ju­ni­pe­rus com­mu­nis "Dep­res­sa Au­rea"; Ju­ni­pe­rus sa­bi­na "Va­ri­ega­ta"; Ju­ni­pe­rus x me­dia "Old Gold"; Pi­cea ori­en­ta­lis "Au­re­os­pi­ca­ta"; Thu­ja oc­ci­den­ta­lis "Re­in­gold"; Rhus typhi­na; Ber­be­ris thun­ber­gii "At­ro­pur­pu­rea"; Cha­eno­me­les su­per­ba "Ni­co­li­ne" та ін.).

^ РОЗДІЛ ІІ. ОЧИСНІ РОБОТИ НА ВОДНИХ ОБ´ЄКТАХ

Якщо не провести очисні роботи на водних об’єктах міста, то не виключено, що у Луцьку буде спалах інфекційних захворювань. Про це сьогодні, 2 червня, під час засідання виконавчого комітету Луцької міської ради розповів головний лікар міськрайонної СЕС Іван Ульчак. Під час розгляду питання по усунення недоліків санітарно-епідеміологічного стану водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок, що протікають територією міста Луцька, виступали низка чиновників та підприємець.

Першим доповідав начальник відділу екології Луцької міської ради Борис Сорока. За його словами, ситуація в місті майже катастрофічна. Однією з найбільш проблемних є річка Сапалаївка. За словами головного еколога, на прибережній території лучани побудували оселі та розбили ділянки для городництва, відповідно, не дотримані норми законодавства та відбувається забруднення. Крім того, заростають ставки, біля них жахлива ситуація з поваленими деревами.

За словами Івана Ульчака, процес гниття різних рослин шкідливий для організму. Він нагадав, що наразі на півдні України зафіксовані випадки холери. «Крим – це далеко, але не треба бути впевненими, що на Волинь хвороба не дійде, всяке буває», - зауважив він. Головний лікар СЕС зауважив, що треба визначити відповідальних за усі ставки. «ЖКГ і так мають багато будинків, за водоймами вони просто не мають часу і можливості прибирати», - пояснив він.

Начальник інспекції судноплавного і портового нагляду Прип’ятського регіонального представництва Держфлотінспекції України Анатолій Філіпчук заявив, що якщо не розчистити Стир – річка загине.

Крім того, чиновники зауважили, що соромно за Кічкарівські озера, мовляв, від рибгоспу їх забрали, а нікому не віддали, тепер все заростає, а поряд люди свиней вирощують і стоки в водойми справляють.

Один з підприємців зауважив, що в той час, коли міським головою був Антон Кривицький було прийнято рішення надавати ставки в оренду для ведення господарства. «Але влада помінялась, і минулій взагалі нічого не треба було. Сьогодні якесь чудо сталось, що про цю проблему заговорили», - заявив він. Підприємець вважає, що місто має перлини, але ніхто не вміє ними користуватись. «Якщо озера віддадуть в оренду, я навіть їх безкоштовно зроблю», - пообіцяв він.

Член виконкому Віктор Чорнуха заявив, що він буде оригінальним в цьому питанні. За його словами, в забрудненні винні місцеві жителі, а тому в першу чергу необхідно з ними проводити відповідні роботи.

Після довгого обговорення, підсумки підбив перший заступник Луцького міського голови Святослав Кравчук, який зауважив, що необхідно створити спеціальну комісію. Крім того, необхідно оголосити конкурс про надання озер в оренду. «Це все не можна затягувати і треба вирішувати проблеми якнайшвидше», - резюмував Кравчук.

2.1. ПРОЕКТ ОЧИСТКИ РІЧКИ САПАЛАЇВКИ, м.ЛУЦЬК

2.1.1. Результати та основні досягнення проекту

  • Очищення річки Сапалаївки від побутового сміття, благоустрій прибережної території, покращення хімічних показників води, надання естетичного вигляду;

  • Проведення круглого столу з представниками влади, ЗМІ, підприємствами для пошуків ефективного вирішення проблеми, вироблення генерального плану благоустрою території, вироблення юридичних документів про винесення меж річки Сапалаївки в натурі, закриття джерел забруднення річки, таких як каналізаційні стоки, вироблення алгоритму постійного контролю за екологічним станом річки місцевою владою;

  • Трансформація бачення людей суспільної проблеми (дбайливе ставлення до природи місцевої громади і суспільства в цілому, активна участь у вирішенні проблеми, а не її пасивне спостереження, виховання у молоді іншої моделі поведінки по відношенню до природи).

  • Просвітницька діяльність серед молоді, а саме: організація екологічних маршрутів школярів, організація годин «еколога» в школах, проведення виставок «Збереження малих річок», «Екологічні проблеми сучасності»;

  • Проведення благодійного концерту присвяченого збереженню річок для привернення уваги суспільства до цієї проблеми, розповсюдження листівок.

^ 2.1.2. Опис проекту

Ми живемо у складний період, коли екологічні проблеми хоч і є досить гострими для суспільства і впливають на якість життя громадян, проте вирішенню яких на державному рівні не приділяється достатньої уваги. Молодь, зростаючи та не бачачи позитивного досвіду поводження з природою, починає ставитися до забруднення навколишнього середовища як до норми. Ми повинні дати позитивний досвід турботи про природу для молодого покоління.

Поліпшення санітарного стану малих річок створить сприятливі умови для покращення екологічної безпеки, здорового способу життя та підвищення добробуту кожної кожної людини.

^ Мета проекту – очистити річку Сапалаївку в м. Луцьк та виробити механізм її збереження, змінити модель поведінки місцевої громади від «забруднення» до «очищення».

^ Завдання проекту:

  • Очищення річки Сапалаївки від побутового сміття, благоустрій прибережної території, покращення хімічних показників води);

  • Трансформація бачення людей суспільної проблеми (дбайливе ставлення до природи місцевої громади і суспільства в цілому, активна участь у вирішенні проблеми, а не її пасивне спостереження, виховання у молоді іншої моделі поведінки по відношенню до природи).

Ініціатор та керівник проекту: Ірина Романова

Організатор проекту: ГО «Громадська ініціатива»

Проект підтримали:

  • Відділ екології Луцької міської ради

  • Депутат Луцької міської ради Козюра А. Г.

  • «Волинська газета»

  1   2




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації