Поиск по базе сайта:
Зміст Вступ icon

Зміст Вступ




Скачати 107.78 Kb.
НазваЗміст Вступ
Дата конвертації27.11.2012
Розмір107.78 Kb.
ТипДокументи

Міністерство освіти і науки України

Новокаховський приладобудівний технікум

Краєзнавчий гурток « Патріот »


Олександр Кузнєцов  перший керівник
Ради Ветеранів міста Нова Каховка



Науково дослідна робота

виконана студентом

групи Т04-2Д

Партика Владиславом

Науковий керівник:

Офатенко О.В.


-Н.Каховка-





Кузнєцов Олександр Іванович  ветеран Великої
Вітчизняної війни і перший керівник Ради

Ветеранів міста Нова Каховка


Зміст


1. Вступ.............................................................................. 1

2. Життя та доля О.І.Кузнєцова........................................... 2

2.1 Дитячі та юнацькі роки.......................................... ........... 2

2.2 Обрання військового шляху в житті................................. 2

2.3 Початок Великої Вітчизняної Війни.................................. 3

2.4 Бойове хрещення в боях за Кавказ...................................... 3

2.5 Участь у Курській битві..................................................... 4

2.6 Подальші етапи воєнної доби офіцера Кузнєцова О.І ..... 4

2.7 Урядові нагороди та поранення фронтовика................... 5

2.8 Служба в ГРВН та Прикарпатському військовому

окрузі в післявоєнний час.................................................... 6

2.9 Звільнення в запас і переїзд до Нової Каховки.................. 7

2.10 Активна творча праця О.І.Кузнєцова в нашому місті

в 60-80 рр. 20ст.

3. Заключна частина..................................................... 8

4. Список використаної літератури.......................... 9

1.Вступ

Велика Вітчизняна війна... Війна, що забрала мільйони життів і в результаті якої всі воюючі сторони понесли важкі втрати, і тривала вона надзвичайно довго – цілих чотири роки . Тоді фашисти, які завоювали всю Європу за надзвичайно короткий час, зустріли на своєму шляху серйозну перешкоду – Радянський Союз, який так і не спромоглися подолати. Рішення напасти на СРСР стало найбільш суперечливим і катастрофічним з усіх найважливіших рішень Гітлера. Після ланцюжка поразок 1941/42 рр. ініціатива у війні перейшла в руки СРСР , радянські війська перейшли в контрнаступ, і 8 травня 1945 року Німеччина капітулювала .Велика Вітчизняна війна закінчилася.

Олександр Кузнєцов був одним з тих численних учасників війни, хто ніс на собі тягар простої воєнної роботи, хто був певною часткою в тій величезній машині управління армії переможців. О.Кузнєцов, як солдат, пройшов майже всю війну від початку до кінця і це відбилося на всьому його подальшому житті.

Отже, предметом нижченаведеного дослідження є життєдіяльність офіцера-переможця Олександра Івановича Кузнецова , який був військовим за покликанням, жив і працював в нашому місті.

Зараз, у сучасний час, дуже важливо висвітлювати життя тих людей, які приймали участь у тій найбільшій і найстрашнішій війні, героїчно захищаючи нашу Батьківщину від загарбників, і яких з кожним роком стає дедалі менше і менше. Це потрібно для того, щоб люди, які були ніби краплинками в тій величезній армії, не були забуті не тільки сьогоднішніми, але й майбутніми поколіннями.

Таким чином , мета роботи: дослідити ступінь участі конкретної особистості в глобальних історичних процесах Великої Вітчизняної, підкреслити , в чому проявився особистий внесок кожного захисника Вітчизни в загальну велику Перемогу.

Хронологічні та географічні межі роботи обумовлені датами життєвого шляху Кузнецова О.І. , його військовою та життєвою долею.

Основні джерела – це архівні матеріали та документи особистої справи Кузнецова О.І., глибокі історичні дослідження з історії Великої Вітчизняної війни, мемуари видатних полководців – Г.Жукова, І.Конєва.

В процесі дослідження автор поставив перед собою певні конкретні завдання:

  • Ознайомитися з найважливішими біографічними даними Кузнецова О.І. (коли,де,в якій родині народився).

  • Простежити процес становлення особистості в конкретному соціальному середовищі(яку освіту ,де , коли отримав,якою професією оволодів).

  • Де і як зустрів початок Великої Вітчизняної війни?

  • Як і коли вступив до лав Червоної Армії

  • В яких конкретних військових операціях брав участь(дати проведення , фронти, хто керував військами, результати та наслідки операцій)?

  • Які отримав нагороди від командування? За які вчинки ?Скільки разів був поранений?

  • Де , в яких умовах зустрів Перемогу?

  • Як і коли опинився в нашому місті?

  • Як склалося післявоєнне життя (де, коли, ким працював)?

В роботі


2. Життя та доля О.І.Кузнєцова

2.1 Дитячі та юнацькі роки

Кузнєцов Олександр Іванович народився 3 жовтня 1917 року у місті Сталінграді (сучасне місто Волгоград, Росія), вулиця Орловська, дім № 30, у сімї кустаря Петрухіна Степана Григоровича і домогосподарки Петрухіної Євдокії Іванівни (дівиче прізвище – Кузнєцова). Батько все своє життя був кустарем (помер в 1940 році). Дитинство маленького Олександра було не з легких. Матері він не памятав (вона померла через рік після його народження -

в1918 році), а після її смерті батько відразу віддав Олександра на виховання до батьків його покійної дружини – Кузнєцова Івана Якимовича і Кузнєцової Євдокії Данилівни, які згодом його усиновили. Дід усе своє життя займався столяруванням, бабуся була домогосподаркою. Дідусь помер в 1924 році, надалі Олександра виховувала його бабуся (вона померла в 1942 році, в Сталінграді).

В 1925 році Олександр пішов навчатися в початкову школу, яку закінчив в 1929 році. Цього ж року вступив до неповної середньої школи імені ІІІ Інтернаціоналу міста Сталінград, яку закінчив в 1932 році. Одразу після її закінчення вступив до школи ФЗУ Сталінградського тракторного заводу, закінчивши її в 1934 році. В період з 1934 по 1937 рік він працював в школі ФЗУ СТЗ інструктором слюсарно- інструментальної справи, налагоджувачем прес - штамповочного відділу, а згодом завідуючим відділенням обліку особового складу. Одночасно, без відриву від виробництва, закінчив в 1937 році 3 курси рабфаку при СТЗ. Отримав цивільну професію слюсар-інструментальник

.

2.2 Обрання військового шляху в житті

У вересні 1937 року Олександр Кузнєцов вступив до Ярославського автомобільного технічного училища, яке згодом було перейменоване в Полтавське військове автомобільне технічне училище, до якого оформлювався, при вступі до нього, через Єрманський райвійськкомат міста Сталінград. Провчившись повний курс і закінчивши його у вересні 1939 року на

“відмінно”, він отримав звання військового техніка 2 рангу і був залишений працювати в цьому ж навчальному закладі, на посаді командира курсантського взводу.

В 1938 році Олександр Кузнєцов одружився з Шишкаловою Клавдією Федіровною і в 1940 році у них народилася донька Емма.


2.3 Початок Великої Вітчизняної Війни

22 червня 1941 року в щасливе сімейне життя Кузнєцових увірвалася Велика Вітчизняна Війна. В цей час Олександр Іванович займав посаду командира курсантського взводу Полтавського військового автомобільного технічного училища, а з червня по серпень 1942 року працював адютантом курсантського взводу цього ж училища, але вже в місті Пятигорськ (воно було туди евакуйовано).


2.4 Бойове хрещення в боях за Кавказ

Важко було в серпні 1942 року на Кавказі. Ворог стрімко йшов до узбережжя Чорного Моря, щоб по ньому здійснити обхід до кавказької нафти. Він прорвався до Майкопу, створивши смертельну загрозу в цьому напрямку. В звязку з цим, дивізії, які там стояли, були доповнені іншими військовими частинами і також туди була передислокована 32 гвардійська військова дивізія. Також в обороні Кавказу приймав і Олександр Кузнєцов (який вже дослужився до старшого технічного лейтенанта і мав посаду адютанта батальйону). Він воював з частиною складу училища, в якому служив, у складі 2 гвардійської дивізії. Під час цієї оборони багато воїнів загинуло, стоячи до самої смерті і не пустивши фашистів до кавказької нафти. Багато з цих сміливців не дожило до Перемоги, але серед виживших був і Олександр Кузнєцов. На Закавказькому фронті він пробув лише декілька місяців (з серпня по грудень 1942 року), бо за приказом Ставки Верховного Головнокомандування його відіслали з діючої армії для подальшої служби і роботи в училищі, яке знову було евакуйовано в туркменське місто Мари.


-3-


2.5 Участь у Курській битві

Розпочалося літо 1943 року. О.Кузнєцов продовжував служити в армії, але вже в складі 87 окремого мотоциклетного батальйону (з квітня по травень був на посаді командира роти бронемашин цього ж батальйону), але наближався час Курсько-Орловської операції, якій фашисти дали назву - операція “Цитадель”. Радянське командування, отримавши інформацію про цю операцію, розробило план, який би затримав і дав відсіч фашистам і вони почали підтягувати підкріплення в район міста Курськ і так утворилася Курська дуга – це система оборонних укріплень, глибиною 250-300 кілометрів. 2 танкова армія (до якої входив 87 окремий мотоциклетний батальйон, в якому служив, на посаді старшого адютанта батальйону, О.Кузнєцов) ввійшла до складу військ Центрального фронту, яким командував генерал Рокосовський, які зайняли оборонну позицію на північному фланзі Курської дуги. Розпочалася ж битва 5 липня 1943 року і це була одна з найбільших за весь час війни операцій. А ударною силою в ній були механізовані частини. Тривала вона з 5 липня до 23 серпня 1943 року. Завдяки мужності бійців, вмілим діям командирів і адютантів, які були безпосередньо у вирі подій, СРСР виграв війну, і зокрема цю битву. Курська битва стала початком кінця фашистів, в її результаті фашисти понесли важкі втрати: були розбиті 30 дивізій, в тому числі 7 танкових; їх загальні втрати становили близько 700 тис. чоловік, 1500 танків, 3000 гармат і більш чим 3700 літаків. Під час битви також був звільнений Харків, 23 липня.
^

2.6 Подальші етапи військової доби офіцера Кузнєцова О.І.


Після цього О.І. Кузнєцов продовжував служити в 87 окремому мотоциклетному батальйоні аж до самого його розформування (листопад 1943

року), в звязку з цим цого перевели в 411 окремий батальйон звязку 3 танкового корпуса 2 танкової армії (1 та 2 Український фронти) на посаду начальника штабу батальйону.

В липні 1944 року він був переведений у 87 окремий мотоциклетний батальйон 3 танкового корпуса на посаду адютанта батальйону (мав звання капітан). Служачи в цьому батальйоні, О.Кузнєцов разом своєю частиною входив до військ І Білоруського фронту, яким командував маршал СРСР Жуков. 14 січня 1945 війська фронту перейшли в наступ в напрямку річки Вісла, де німці створили оборонні рубежі. В результаті цього наступу війська фашистів були розгромлені і вже не мали змогу стримувати радянські війська, які пішли далі, на Берлін , до Перемоги.

Після розгрому фашистів на річці Одер СРСР продовжив наступ на Берлін і 1 травня 1945 року перші підрозділи ввірвались в центр Берліну.Його захоплення здійснювали війська трьох найвідоміших маршалів СРСР:Жукова, Рокосовського і Конева. Також в числі військ, які здійснювали захоплення Берліну і чистку міста від фашистів був і 74 окремий мотоциклетний батальйон 3 танкового корпуса 2 танкової армії 1 Білоруського фронту. О.Кузнєцов служив тоді адютантом цього ж батальйону в званні майора (йому його присвоїли 8 березня 1945 року).

Після капітуляції фашистів настала перемога, і СРСР залишив групу радянських (окупаційних) військ в Німеччині(ГРВН). О.Кузнєцов залишився в складі 17 окремого мотоциклетного батальйону 9 гвардійської танкової дивізії 2 гвардійської механізованої армії ГРВН на посаді начальника штабу батальйону.

2.7 Урядові нагороди та поранення фронтовика

За час війни О.Кузнєцов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеню в 1943 році, двума орденами Вітчизняної війни 1 ступеню – в 1944 і 1945 роках і орденом Червоної зірки в 1945 році. Найпершу ж медаль він отримав в вересні 1942 року – це була медаль “За відвагу”.Всі ці ордени й медалі він отримав за бойові відзнаки. За час війни він був нагороджений ще 4 медалі:”За захист Кавказу”(1944 рік), “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній Війні”(1945 рік) , “За визволення Варшави”(1945 рік). Після війни він отримав ще декілька нагород: орден Червоної зірки і медалі – “За бойові відзнаки”, “За бездоганну службу”, “30 років Радянської Армії і Флоту”(ювілейна), “40 років Збройних Сил СРСР”(ювілейна) та інші.

В 1943 році він був двічі легко поранений на Центральному фронті: перший раз – 3 серпня, в щелепу і спину; другий раз його поранили також у спину.


2.8 Служба в ГРВН та Прикарпатському військовому

окрузі в післявоєнний час

Після війни Олександр Кузнєцов продовжував служити в діючій армії. З кінця війни до 4 грудня 1947 року він залишався в складі військ ГРВН. 4 грудня 1947 року він прибув в розпорядження командуючого військами Прикарпатського військового округу, а з 7 квітня 1948 року по 12 лютого 1952 року перебував на посаді начальника штабу 137 мотоциклетного батальйону 32 гвардійської механізованої дивізії 8 механізованої армії ПрикВО. Перебуваючи в ньому, О.Кузнєцов підвищив своє звання, вступивши до Ленінградської вищої офіцерської школи в лютому 1951 року; після її закінчення отримав звання підполковника.

З вересня 1952 року по серпень 1960 року О. Кузнєцов проходив службу в складі ГРВН. Прибувши в Німеччину в жовтні 1952 року він одразу був призначений на посаду начальника штабу і він був на цій посаді увесь час перебування там, але в різних частинах – 90 окремий мотоциклетний батальйон 9 танкової армії 1 гвардійської механізованої армії ГРВН(1952 рік); 64 гвардійський важкий танково-самохідний полк 8 гвардійської механізованої дивізії 1 гвард. мех. армії ГРВН(1954 рік); в звязку з розформуванням 64 гвардійського важкого танково-самохідного полку його призначили в 134 мотострілковий полк 9 танкової дивізії 1 гвард. мех. армії ГРВН(1957 рік); а потім, в звязку з розформуванням 134 мотострілкового полку, знову був переведений, але тепер вже в 40 гвардійський танковий полк 2 гвардійської танкової дивізії, все тієї ж 1 гвардійської танкової армії ГРВН. В цьому полку він був аж до самого кінця своєї служби.


Олександр Кузнєцов, в звязку зі скороченням Збройних Сил СРСР, був звільнений в запас з посади начальника штабу танкового полку в званні підполковника. Цього ж року він разом з сімєю переїхав до міста Нова Каховка (раніше його сімя жила там, де він служив).


    1. ^ Активна творча праця О.І.Кузнєцова в нашому

місті в 60-80 рр. 20 ст.

Першою роботою О.Кузнєцова стала робота екскурсовода на Новокаховській турбазі, але проробив він там недовго – лише 3 місяці (з травня по червень 1962 року). Потім його призначили начальником штабу громадянської оборони м. Н.Каховка, але в звязку з розгортанням штабу ГО і заміною цивільної категорії штатної посади кадровим військовим (офіцер РА), в самому кінці 1979 року він змушений перейти на посаду помічника начальника штабу ГО. Але він був на цій менше року, і в листопаді 1980 року його перевели на посаду інструктора по спецчастині і організаційній роботі. Одночасно з цією роботою, він з серпня 1962 року працював на посаді інструктора по оргспецроботі міськвиконкому і дванадцять разів обирався секретарем партбюро Новокаховського міськвиконкому, але останній раз звільнився з цієї посади, в звязку з його обранням головою міської ради Новокаховської організації ветеранів війни . Так він і став першим керівником цієї організації.

Живучи в Н.Каховці О.Кузнєцов приймав активну участь в житті міста: був начальником міського штабу добровільних дружин, членом адміністративної комісії при міськвиконкомі і активним членом товариства “Знання”.


Заключна частина

За час війни О.Кузнєцов приймав участь в багатьох військових операціях: Курська дуга, Вісло-Одерська операція, захоплення Берліну та інші. Його формування, як радянського офіцера, розпочалося ще тоді, коли він служив в військовому училищі, а остаточний гарт він отримав тоді, коли вже приймав участь безпосередньо в боях. Його внесок в досягненні перемоги такий самий великий, як і усіх воїнів, які воювали за рідну землю.

Люди, які героїчно захищали свою Батьківщину, не будуть забуті ніколи і їх імена ми маємо назавжди вписати в історію нашої країни.


Висновки


2.9 Звільнення в запас і переїзд до Нової Каховки

В1960 році


Досліджуючи життя О.І. Кузнєцова , я визначив шлях його формування , як особистості , як радянського офіцера. Він розпочався ще в військовому училищі , а остаточний гарт пройшов в бойових операціях Великої Вітчизняної. Його внесок в досягнення Перемоги такий самий великий, як і усіх воїнів, які воювали в боях. Вірогідно, що він був військовим за покликанням, адже все життя перебував на посадах, що були пов”язані з військовою справою.


Список використаної літератури

  • Матеріали особистї справи О.І.Кузнєцова з архіву Ради Ветеранів міста Нова Каховка

  • Василевський А.М., ”Справа всього життя” (спогади), Москва, 1988 р.

  • Г.К.Жуков, “Спогади і роздуми”, Москва, 1988 р.

  • І.С.Конєв, “Нотатки командуючого фронтом”, Москва, 1989 р.







Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації