Поиск по базе сайта:
Тема організація введення-виведення І bios icon

Тема організація введення-виведення І bios




Скачати 428.61 Kb.
НазваТема організація введення-виведення І bios
Сторінка3/4
Дата конвертації15.11.2012
Розмір428.61 Kb.
ТипДокументи
1   2   3   4
1. /AKC/БЛАНК_контролю_нау.doc
2. /AKC/КОНТРОЛЬНА_АКС.doc
3. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/01_ЛЕКЦIЯ__1.doc
4. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/02_ЛЕКЦIЯ__2.doc
5. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/03_ЛЕКЦIЯ__3.doc
6. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/04_ЛЕКЦIЯ__4.doc
7. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/05_ЛЕКЦIЯ__5.doc
8. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/06_ЛЕКЦIЯ__6.doc
9. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/07_ЛЕКЦIЯ__7.doc
10. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/01_x86.doc
11. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/02_Поколiння_процесорiв_з_1_по_7.doc
12. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/03_Процесори_молодших_поколiнь.doc
13. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/04_Мiкропроцесори_шостого_поколiння.doc
14. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/05_Архiтектура_IA64.doc
15. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/06_Огляд_сучасних_процесорiв.doc
16. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/_00_ЛЕКЦIЯ__8.doc
17. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/_ПРОЦЕСОРИ_мат.doc
18. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/_Типи процесорiв.doc
19. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_01_ОРГАНIЗАЦ_ПАМ+.doc
20. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_02_ДИНАМIЧНА_ПАМ+.doc
21. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_03_ТАЙМIНГИ+.doc
22. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_а_ЛЕКЦIЯ_ОП.doc
23. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_б_ЛЕКЦIЯ_Таймiнги.doc
24. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_в_ЛЕКЦIЯ_Огляд_ОП.doc
25. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_00_Фiзична структура HDD.doc
26. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_01_НАКОПИЧУВАЧI_+.doc
27. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_02_ЛЕКЦIЯ_RAID_.doc
28. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_02_ПРИСТР_ЗБЕРЕЖ_ДАНИХ_1+.doc
29. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_03_IDE.doc
30. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_04_SCSI_.doc
31. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_12/12_01_ШИНИ_розширення.doc
32. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_12/12_01а_PCI.doc
33. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_12/12_01б_PCI_express.doc
34. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_00_Iнтерфейси.doc
35. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_01_СОМ.doc
36. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_02_LPT.doc
37. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_03+06_Iнтерфейси.doc
38. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_04_USB+FireWire.doc
39. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_05_Fibre Channel.doc
40. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_07_Bluetooth.doc
41. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_08_IrDa.doc
42. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_14/14_00_Вiдесистема.doc
43. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_14/14_00_вiдеоадаптер.doc
44. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_14/14_01_Аудио_ГУК_Р12.doc
45. /AKC/ПИТАННЯ+модуль2+акс.doc
46. /AKC/ПИТАННЯ_МОДУЛЬ_ь1+.doc
47. /AKC/тесты с ответами.doc
Національний авіаційний унуверситет
Завдання на контрольну роботу завданям курсової роботи з дисципліни «Архітектура комп’ютерних систем»
Тема 1 Класичні основи побудови еом. Покоління комп’ютерів
Тема 2 Основні архітектури кс
Тема: Системні ресурси Системними ресурсами
Тема: Системні ресурси. (продовження) Система переривань
Тема: Системні ресурси (продовження) Прямий доступ до пам'яті dma
1. Поняття системної плати
Тема організація введення-виведення І bios
X86 Intel 80x86
Архітектура і мікроархітектура процесорів. Покоління процесорів
Мікропроцесори фірми Intel молодших поколінь
Мікропроцесори шостого покоління
Архітектура ia-64
Arhitektura komp system
Рис 1 Верхній рівень структурної організації комп‘ютера
Зміст Введення
Тип процессора Микро-архитектура
Підсистеми пам'яті
Динамічне озп. Конструктивні особливості
Таймінги пам'яті поняття «таймінгів»
Тема 12. Класифікація запам’ятовуючих пристроїв. Типи оперативної пам’яті план лекції Поняття «пам’ять еом»
Тема 13. Таймінги
Arhitektura komp system
Тема 14. Фізична структура жорсткого диску
Жорсткі диски. Введення 2 Фізичний пристрій жорсткого диска 2
Raid-масиви початкового рівня Що таке raid?
Устройства хранения данных
Интерфейс ide ata/atapi и sата
Arhitektura komp system
8. pci/pci-x
Шини pci/pci-x
Шина pci express Шина pci express
Usb fireWire ps/2 ata (ide)/ атарі
Інтерфейс rs-232C — com-порт
Паралельний інтерфейс — lpt-порт
Універсальна послідовна шина
Usb (Universal Serial Bus універсальна послідовна шина) є промисловим стандартом розширення архітектури рс, орієнтованим на інтеграцію з телефонією І пристроями побутової електроніки. Версія 1
Fibre Channel Fibre Channel
Arhitektura komp system
Arhitektura komp system
Arhitektura komp system
Тема 11. Відеоадаптер
Img src= 44 html 2f3a33e
Питання до модуля №2
2) Основні компоненти машини фон Неймана 3) Які покоління комп’ютерів характеризуються децентралізацією управління процедурами вводу-виводу (системи переривання програм)
Які принципи програмно-керованих еом не використовувалися Нейманом

У традиційному заголовку присутні лише перші 3 поля, покажчики на структури PCI і ISA PNP ввели пізніше.

В разі виявлення коректного модуля POST далеким викликом (Call Far) викликає процедуру ініціалізації модуля, що починається з 3-ої адреси заголовка модуля. Відповідальність за її коректність повністю лягає на розробника. Процедура може перевизначати вектори переривань, обслуговуваних BIOS. Перевизначивши на себе Bootstrap (Int 19h), можна отримати управління при завантаженні, що і використовувалося, наприклад, для видаленого завантаження комп'ютерів через локальну мережу (remote boot reset). З впровадженням технології PNP спосіб включення пристроїв з ПЗП в процес завантаження упорядкували.

Процедура ініціалізації і програмна підтримка пристрою в ПЗП мають бути написані так, щоб їм були байдужі абсолютні адреси, за якими вони розміщуються в просторі пам'яті. На картах розширення, як правило, є апаратні засоби зміни базової адреси, а інколи і розміру ПЗП (джемпери або програмно-керовані перемикачі). Це дозволяє безконфліктно розмістити модулі ПЗП декільком встановленим картам.

В порівнянні з традиційним способом використання ПЗП, коли він, будучи дозволеним, постійно присутній в області пам'яті, з'явився раціональніший спосіб підключення розширень ROM BIOS, заснований на моделі DDIM (Device Driver Initialization Model – модель ініціалізації драйвера пристроїв).


8. DMI BIOS

Інтерфейс управління настільними комп'ютерами (Desktop Management Interface, DMI) служить для видаленого адміністрування комп'ютерів. Підтримка DMI введена в BIOS більшості сучасних комп'ютерів.

Ідеї централізованого управління робочими станціями розвиваються багатьма фірмами-виробниками комп'ютерів і мережного устаткування. У 1992 р. компанії Digital, Hewlett-Packard, IBM, Intel, Microsoft. Novell, Sun і Synoptics організували групу DMTF (Distributed Management Task Force – робоча група для вирішення завдань розподіленого управління комп'ютерами). Пізніше до них прилучилися фірми Apple, AST, Compaq, Dell, Symantec і ряд інших, і тепер під прапором DMTF об'єднано більше 400 виробників комп'ютерів і ПЗ. У 1994 році була випущена перша специфікація інтерфейсу DMI, яка була суто локальною і не передбачала управління через мережу. У 1996 році вийшла специфікація DMI 2.0, в яку вже була включена можливість дистанційного управління через мережу. Основна ідея DMI – загальний облік і контроль (у сенсі можливості примусового управління).

Настільний комп'ютер є набором апаратних засобів (hardware), вбудованого (firmware) ПЗ (наприклад, ROM BIOS) і завантажуваного (software) ПЗ (ОС і прикладне ПЗ). Для того, щоб виконати які-небудь адміністративні дії (наприклад, встановити або відновити мережне ПЗ), в загальному випадку може знадобитися інформація по будь-якому елементу цього набору. Інтерфейс DMI дозволяє адміністраторові, не підходячи до робочого місця користувача, дізнатися про його комп'ютер все. Наведемо як приклад список параметрів DMI BIOS виробництва фірми Award:

  • ROM BIOS – назва, версія, виробник, дата випуску, розмір, підтримувані шини, спосіб завантаження і т. д.;

  • система (комп'ютер) – назва, виробник, версія, серійний номер;

  • системна плата – те ж;

  • корпус (шасі) – виробник, заводський і інвентарний номери;

  • процесор – тип, сімейство, ідентифікатор, версія, тип сокета, частота шини, частота ядра (максимальна і поточна);

  • контролер пам'яті – підтримувані типи пам'яті, допустима кількість модулів пам'яті (слотів), напруга живлення, швидкодія модулів, методи виявлення і виправлення помилок;

  • модулі пам'яті – тип слота, використовувані банки, швидкість, тип пам'яті, розмір, контроль/виправлення помилок, наявність виявлених помилок;

  • кеш-пам'ять – тип, розмір (допустимий і поточний), швидкість, допустимі типи пам'яті;

  • порти (COM, LPT, Mouse) – логічні параметри, а також тип конекторів, внутрішніх і зовнішніх (DB-9 або DB-25 для сом-портів);

  • слоти шин розширення – тип (ISA, PCI, PCI-E, ...), розрядність шини, частота, напруга, позначення і т. д;

  • вбудована периферія (графічний, аудіо-, відеоконтролер) – детальна інформація;

  • журнал системних подій.

Всі встановлювані адаптери і контролери повинні повідомляти подібну детальну інформацію про себе. Також представлятися повинні і для ОС зі всіма драйверами, і з додатками та DMI, що підтримуються.

Окрім повної інвентаризації DMI надає можливість дистанційного запуску на призначеному для користувача комп'ютері процедур, використовуючи протокол RPC (Remote Procedure Call – видалений виклик процедур). Видалено можуть запускатися, наприклад, утиліти обслуговування дисків, антивірусні програми, і видалений запуск процедур установки і оновлення ОС і прикладного ПЗ.

Сучасні мережні карти можуть виконувати віддалене пробудження (remote wake up) або пробудження через мережу (wake on LAN).

Інтерфейс DMI-2 і видалене пробудження підтримують багато мережних карт, призначених для клієнтських машин (для серверів такий сервіс дуже небезпечний). У специфікації Microsoft на апаратні засоби (РС99 Hardware Design Guide) інтерфейс DMI не згадується, але там йдеться про ініціативу WFM (Wired for Management – підключення дротами для управління), а за подробицями посилають на сайти http://www.inte!,com/managedpc/spec.htm (версія 1.0) і http://develоper.intel.com/ial/wfm/ (версія 2.0).


9. Інтерфейс ACPI

Інтерфейс ACPI (Advanced Configuration and Power Interface – розширений інтерфейс конфігурації і живлення) є складною комбінацією функцій, частина з яких раніше покладалися на відносно незалежні системи PNP (у частині конфігурації) і АРМ. Специфікація ACPI розроблена фірмами Compaq, Intel, Microsoft Phoenix і Toshiba для стандартизації механізмів OSPM (Operating System-directed configuration and Power Management), що дозволяють ОС управляти конфігурацією і енергоспоживанням пристроїв і комп'ютера в цілому. У ACPI визначаються апаратні і програмні інтерфейси, а також набори даних (таблиці).

Також в ACPI розрізняють глобальні стани системи (global system state) за наступними критеріями:

  • чи працюють додатки;

  • наскільки тривала затримка їх реакції на зовнішні події;

  • який рівень живлення;

  • чи потрібне перезавантаження ОС для повернення в робочий режим;

  • чи можна розбирати комп'ютер;

  • чи можна входити в цей стан і виходити з нього електронним способом (не механічним вимикачем).

Існують наступні глобальні стани системи:

  • G3 (Mechanical Off) – механічне відключення. Додатки не працюють, живлення немає (окрім як від батареї CMOS RTC), для переведення в робочий стан потрібні механічне включення живлення і завантаження ОС. Комп'ютер можна сміливо розбирати лише в цьому стані;

  • G2/S5 (Soft Off) – програмне відключення. Додатки не працюють, живлення мінімальне, включитися в робочий стан може програмно (і від кнопки), потрібне завантаження ОС;

  • G1 (Sleeping) – «сон», в якому комп'ютер здається вимкненим. Призначені для користувача процеси не виконуються, живлення мале, але перехід в робочий стан може і не вимагати завантаження ОС. Для цього весь контекст комп'ютера (стан всіх пристроїв і пам'яті) має бути збережений (велика частина – апаратно, залишок – програмно). Системна плата при цьому отримує чергове живлення, її знеструмлення веде до втрати контексту;

  • G0 (Working) – робочий стан, в якому комп'ютер працює на повну потужність. При цьому периферійні пристрої можуть динамічно міняти свій стан, балансуючи живлення відповідно до вимог за продуктивністю.

Стани живлення пристроїв (device power state) розрізняються за споживаною потужністю, частиною контексту пристрою, що зберігається, діями драйвера, необхідними для приведення пристрою в робочий стан, і часом переведення в повністю робочий стан.

За контекст пристрою відповідає ОС:

  • D3 (Off) – повністю знеструмлений і непрацюючий пристрій, що не зберігає жодного контексту і що не декодує свою адресу. Для включення вимагає повної ініціалізації;

  • D2 і D1 – стани зниженого енергоспоживання, специфічні для кожного класу пристроїв. Можуть виконуватися не всі функції і зберігатися не весь контекст. В стані D2 живлення і об'єм виконуваних функцій і збереженого контексту менші, ніж в D1, а час, потрібний для переведення в робочий режим, – більший;

  • D0 (Fully-On) – повністю робочий (активний) стан, в якому пристрій постійно зберігає весь свій контекст.

Глобальний стан сну (G1) має набір градацій «глибини»:

  • S1 – неглибокий сон з швидким пробудженням, весь контекст зберігається в своїх пристроях;

  • S2 – стан з майже таким же швидким пробудженням, але контекст процесора і кеш-пам'яті в них самих не зберігається (за його збереження і відновлення відповідає ОС);

  • S3 – стан з невеликою затримкою пробудження, в якому на системній платі інформація зберігається лише в ОЗП (процесор, кеш, чіп сети, пристрої нічого не пам'ятають);

  • S4 (Non-Volatile Sleep) – незалежний сон. За командою переходу в цей стан виконується повне збереження контексту у файлі або незалежній пам'яті, зберігається і маркер-покажчик на збережений контекст. Всі завдання почнуть працювати з тієї крапки, в якій їх «відправили спати». «Спати» комп'ютер із збереженим контекстом може скільки завгодно довго (живлення вимкнене);

  • S5 (Soft Off) – стан програмного відключення, формально званий сном, але на відміну від стану S4, жоден контекст не зберігається. Введення цього стану використовується як ознака, за якою при включенні живлення визначається, чи потрібно шукати збережений контекст для відновлення (після S4), або виконувати повне завантаження ОС (після S5).

Стани живлення процесора розрізняються за затримкою реакції, зберіганням даних у внутрішньому кеші і сприйняттям зовнішніх циклів стеження за зверненнями до пам'яті (для підтримки когерентності кеша і пам'яті):

  • С0 – виконання інструкцій на повній швидкості;

  • С1 – пониження живлення з мінімальною затримкою обробки звернень, таке що ОС і додатки не помічають відмінності від С0;

  • С2 – ще більше зниження живлення, затримка обробки звернень істотна, і для переходу в робочий стан потрібні засоби ACPL;

  • СЗ – максимальне зниження живлення, стан кеша зберігається, але стеження не виконується. Для забезпечення когерентності пам'яті після виходу з цього стану потрібні зусилля з боку ОС.

Для процесора і пристроїв розрізняють стани рівня продуктивності:

  • Р0 – стан максимальної продуктивності.

  • P1... Рп – стани зі спадним рівнем продуктивності. Пристрої можуть підтримувати різне число рівнів (n < 16).

Інтерфейс ACPI надає ОС можливість прямого (і ексклюзивного) управління живленням (OSPM) і конфігурацією пристроїв системної плати. При запуску OSPM забирає ці функції від старих інтерфейсів BIOS (АРМ BIOS, PNP BIOS) і бере на себе відповідальність за обробку подій конфігурації пристроїв системної плати, управління живленням, продуктивністю і температурним станом системи відповідно до переваг користувача і вимог додатків.

Області, що охоплюються специфікацією ACPI:

  • Управління живленням системи (G0...G2). ACPI визначає механізми, що переводять комп'ютер (цілком) в сплячий стан і з нього. Також визначається загальний механізм, яким будь-який пристрій може розбудити комп'ютер;

  • Управління живленням пристроїв (D0 ... D3). Таблиці АСРi описують пристрої системної плати, їх стани живлення, живлення підключених до них пристроїв і управляють переведенням пристроїв в різні стани живлення. Це дозволяє ОС переводити пристрої в стан малого живлення відповідно до використовуваних застосувань;

  • Управління живленням процесора. Коли ОС знаходиться в стані чекання (але не спить), вона використовує команди ACPI для переведення процесора в стан мінімального живлення (С0.. СЗ);

  • Управління продуктивністю процесора і пристроїв. Коли система активна, OSPM управляє переведенням пристроїв і процесора в різні стани продуктивності (Р0... Рn), забезпечуючи баланс між продуктивністю і енергозбереженням з урахуванням різних вимог (акустичний шум, видимість зображення);

  • Plug-and-Play. ACPI визначає інформацію, використовувану для нумерації і конфігурації пристроїв системної плати. Ця інформація організовується ієрархічно так, що для подій на зразок підключення і відключення док-станції або знімних пристроїв ОС точно і заздалегідь взнає, на які пристрої ці події вплинуть;

  • Системні події. ACPI забезпечує загальний механізм сповіщення, використовуваний для таких подій, як зміна температури (перегрів яких-небудь пристроїв), управління живленням, підключення до док-станції, установка і зняття знімних пристроїв і т.п.;

  • Управління батареями. Для цього пристрій з батарейним (акумуляторним) живленням повинен мати спеціальний інтерфейс (Smart Battery або Control Methood Battery Interface), що дозволяє стежити за станом (рівнем зарядження/розрядження) батарей;

  • Термоконтроль. ОС управляє живленням процесора і пристроїв, і ACPI є проста (але масштабована) модель, що дозволяє розробникові визначати температурні зони зі своїми індикаторами і методи охолоджування цих зон;

  • Вбудовані контролери. ACPI визначає стандартні апаратні засоби і програмний інтерфейс взаємодії між шинним нумератором ОС і вбудованими контролерами. Таким чином, стандартний драйвер дозволяє ОС і додаткам використовувати специфічні можливості, що надаються вбудованими контролерами;

  • Контролер SMBus (допоміжної послідовної шини системного управління). ACPI визначає стандартні апаратні засоби і програмний інтерфейс взаємодії між шинними драйверами ОС і контролером SMBus. Це дозволяє створити для ОС стандартний драйвер, який безпосередньо взаємодіє з пристроями, підключеними до SMBus. У свою чергу, це дає можливість ОС і додаткам використовувати можливості спілкування з пристроями по SMBus для специфічних функцій управління.

Ще раз нагадаємо, що потрібно для реалізації вищеописаних можливостей управління:

  • Системна плата, що апаратно підтримує ACPI (в конструктиві АТХ, в якому передбачено програмне включення-відключення живлення);

  • BIOS з підтримкою ACPI;

  • Пристрої, що підключаються до системної плати з підтримкою ACPI;

  • ОС, що підтримує ACPI, (наприклад, Windows 98/ME/2000).

Системні плати і пристрої, що підтримують PnP і АРМ, тепер вважаються застарілими.

10. Складові частини ВІОS (Base Іnput Output System)

BIOS – Базова система вводу-виводу (Basic Input Output System) називається так тому, що містить в собі великий набір програм вводу-виводу, завдяки яким ОС і прикладні програми можуть взаємодіяти з різними модулями як самого комп'ютера, так і приєднаними до нього. Взагалі, в ПК система BIOS займає особливе місце. З одного боку, її можна розглядати як складову частину апаратних засобів, з іншого боку, вона є як би одним із програмних модулів ОС. Сам термін BIOS, запозичений з ОС СР/М, в якій модуль з подібною назвою був реалізований програмно і виконував приблизно подібні дії.

Більшість сучасних відеоадаптерів, а також контролери накопичувачів мають власну систему BIOS, що звичайно доповнює системну. В багатьох випадках, програми, що входять в конкретну BIOS, заміняють відповідні програмні модулі основної BIOS. Виклик програм BIOS, як правило, здійснюється через програмні чи апаратні переривання.

Зазначимо, що система BIOS, крім програм взаємодії з апаратними засобами на фізичному рівні, містить програму тестування при включенні живлення комп'ютера POST (Power-On-Self-Test – самотестування при включенні живлення комп'ютера). Тестуються основні компоненти, такі як процесор, пам'ять, допоміжні мікросхеми, диски, клавіатура і відеопідсистема. Якщо при включенні живлення комп'ютера виникають проблеми, BIOS не може виконати початковий тест, ви почуєте послідовність звукових сигналів (Основні з них наведені табл.9.6):

Таблиця 9.6. Звукова діагностика POST

Код сигналу

Значення

1

Помилка регенерації DRAM

2

Відмова схеми парності

3

Відмова базового ОЗП 64 Кб

4

Відмова системного таймеру

5

Відмова процесора

6

Помилка адресної лінії A20 контролера клавіатури

7

Помилка вилучення віртуального режиму Virtual Mode Exception

8

Помилка тесту читання, запису пам’яті дисплею

9

Помилка контрольної суми ROM-BIOS


Система BІOS в ПК реалізована у вигляді однієї мікросхеми, установленої на материнській платі комп'ютера. Назва ROM BІOS в даний час не зовсім справедлива, тому що "ROM" – припускає використання постійних запам'ятовуючих пристроїв (ROM – Read Only Memory), а для збереження кодів BІOS застосовуються, в основному, перепрограмувальні (ті, що можуть стиратися електрично чи за допомогою ультрафіолетового випромінювання) запам'ятовуючі пристрої. Мало того, найбільш перспективним для збереження системи BІOS є флеш-пам’ять. Це дозволяє легко модифікувати старі чи додавати нові функції для підтримки нових пристроїв, що підключаються до комп'ютера.

Оскільки вміст ROM BІOS фірми ІBM було захищено авторським правом, тобто його не можна піддавати копіюванню, то більшість інших виробників комп'ютерів змушені булі використовувати мікросхеми BІOS незалежних фірм, системи BІOS яких, зрозуміло, були практично цілком сумісні з оригіналом. Найбільш відомі з цих фірм три: Amerіcan Megatrends Іnc. (AMІ), Award Software і Phoenіx Technologіes. Конкретні версії BІOS нерозривно пов'язані з набором мікросхем (chіpset), використовуваним на системній платі. Компанія Phoenіx Technologіes вважається піонером у виробництві ліцензійно-чистих BІOS. Саме в них вперше булі реалізовані такі функції, як завдання типу твердого диска, підтримка приводу флоппі-дисків ємністю 1,44 Мбайта і т.д. Більш того, вважається, що процедура POST цих BІOS має саму могутню діагностику. Треба відзначити, що BІOS компанії AMІ найбільш поширені. За деякими даними, AMІ займає близько 60% цього сегменту ринку. Крім того із програми Setup AMІ BІOS можна викликати кілька утиліт для тестування основних компонентів системи і роботи з накопичувачами. Однак при їх використанні особливу увагу варто звернути на тип інтерфейсу, що використовує привід накопичувача.

Система BІOS в комп'ютерах нерозривно пов'язана з Сmos RAM. Під цим розуміється "незмінна" пам'ять, в якій зберігається інформація про поточні показання часу, значення часу для будильника, конфігурації комп'ютера: кількості пам'яті, типах накопичувачів і т.д. Саме на цій інформації будуються програмні модулі системи BІOS. Своєю назвою Сmos RAM зобов'язана тому, що ця пам'ять виконана на основі КМОП-структур (CMOS-Complementary Metal Oxіde Semіconductor), що, як відомо, відрізняється малим енергоспоживанням. Помітимо, що CMOS-пам'ять енергонезалежна тільки тоді, коли постійно підживлюється, наприклад, від акумулятора, розташованого на системній платі, чи батареї гальванічних елементів, як правило, змонтованій на корпусі системного блоку. Більшість системних плат допускають живлення CMOS RAM як від вбудованого, так і від зовнішнього джерела.

У випадку пошкодження мікросхеми CMOS RAM (чи розрядження батареї акумулятора) програма Setup має можливість скористатися деякою інформацією (BІOS Setup Default Values), що зберігається в таблиці відповідної мікросхеми ROM BІOS. До речі, на деяких материнських платах живлення мікросхеми CMOS RAM може здійснюватися як від внутрішнього, так і від зовнішнього джерела. Вібір визначається установкою відповідної перемички.

Програма Setup підтримує установку декількох режимів енергозбереження, наприклад Doze (дрімаючий), Standby (чекання, чи резервний) і Suspend (припинення роботи). Дані режими перераховані в порядку зростання економії електроенергії. Система може переходити в конкретний режим роботи через визначений час, зазначений в Setup. Крім того, BІOS звичайно підтримує і специфікацію АРМ (Advanced Power Management). Як відомо, вперше її запропонували фірми Mіcrosoft і Іntel. В їхньому спільному документі містилися основні принципи розробки технології керування споживаною потужністю портативного комп'ютера.

Нагадаємо, що завдання повної конфігурації комп'ютера здійснюється не тільки установками з програми Setup, але і замиканням (чи розмиканням) відповідних перемичок на системній платі. Призначення кожної з них зазначено у відповідній документації.

BIOS складається із двох головних частин:

1. BootBlock.

В його функцію входять самі перші кроки з ініціалізації регістрів чіпсета та розпаковки головної частини в пам’ять для послідуючого виконання. При неспівпадінні підрахованої контрольної суми BIOS він (bootblock) запускає програму аварійного відновлення BIOS (з дисковода).

2. Основна частина.

Головній виконуваний код складається із декількох «модулів» і зберігається в запакованому вигляді як архів LHA з дещо зміненими заголовками. Як правило, використовуються наступні назви для складових частин (модулів) цього «архіву» (детально можливо проглянути за допомогою утиліти cbrom):
1   2   3   4



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації