Поиск по базе сайта:
Usb fireWire ps/2 ata (ide)/ атарі icon

Usb fireWire ps/2 ata (ide)/ атарі




НазваUsb fireWire ps/2 ata (ide)/ атарі
Сторінка8/9
Дата конвертації15.11.2012
Розмір0.6 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9
1. /AKC/БЛАНК_контролю_нау.doc
2. /AKC/КОНТРОЛЬНА_АКС.doc
3. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/01_ЛЕКЦIЯ__1.doc
4. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/02_ЛЕКЦIЯ__2.doc
5. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/03_ЛЕКЦIЯ__3.doc
6. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/04_ЛЕКЦIЯ__4.doc
7. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/05_ЛЕКЦIЯ__5.doc
8. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/06_ЛЕКЦIЯ__6.doc
9. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/07_ЛЕКЦIЯ__7.doc
10. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/01_x86.doc
11. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/02_Поколiння_процесорiв_з_1_по_7.doc
12. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/03_Процесори_молодших_поколiнь.doc
13. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/04_Мiкропроцесори_шостого_поколiння.doc
14. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/05_Архiтектура_IA64.doc
15. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/06_Огляд_сучасних_процесорiв.doc
16. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/_00_ЛЕКЦIЯ__8.doc
17. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/_ПРОЦЕСОРИ_мат.doc
18. /AKC/ЛЕКЦIф_м1/ЛЕКЦIЯ__8_процесори/_Типи процесорiв.doc
19. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_01_ОРГАНIЗАЦ_ПАМ+.doc
20. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_02_ДИНАМIЧНА_ПАМ+.doc
21. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_03_ТАЙМIНГИ+.doc
22. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_а_ЛЕКЦIЯ_ОП.doc
23. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_б_ЛЕКЦIЯ_Таймiнги.doc
24. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_10/10_в_ЛЕКЦIЯ_Огляд_ОП.doc
25. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_00_Фiзична структура HDD.doc
26. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_01_НАКОПИЧУВАЧI_+.doc
27. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_02_ЛЕКЦIЯ_RAID_.doc
28. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_02_ПРИСТР_ЗБЕРЕЖ_ДАНИХ_1+.doc
29. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_03_IDE.doc
30. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_11/11_04_SCSI_.doc
31. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_12/12_01_ШИНИ_розширення.doc
32. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_12/12_01а_PCI.doc
33. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_12/12_01б_PCI_express.doc
34. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_00_Iнтерфейси.doc
35. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_01_СОМ.doc
36. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_02_LPT.doc
37. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_03+06_Iнтерфейси.doc
38. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_04_USB+FireWire.doc
39. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_05_Fibre Channel.doc
40. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_07_Bluetooth.doc
41. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_13/13_08_IrDa.doc
42. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_14/14_00_Вiдесистема.doc
43. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_14/14_00_вiдеоадаптер.doc
44. /AKC/ЛЕКЦIф_м2/ЛЕКЦIЯ_14/14_01_Аудио_ГУК_Р12.doc
45. /AKC/ПИТАННЯ+модуль2+акс.doc
46. /AKC/ПИТАННЯ_МОДУЛЬ_ь1+.doc
47. /AKC/тесты с ответами.doc
Національний авіаційний унуверситет
Завдання на контрольну роботу завданям курсової роботи з дисципліни «Архітектура комп’ютерних систем»
Тема 1 Класичні основи побудови еом. Покоління комп’ютерів
Тема 2 Основні архітектури кс
Тема: Системні ресурси Системними ресурсами
Тема: Системні ресурси. (продовження) Система переривань
Тема: Системні ресурси (продовження) Прямий доступ до пам'яті dma
1. Поняття системної плати
Тема організація введення-виведення І bios
X86 Intel 80x86
Архітектура і мікроархітектура процесорів. Покоління процесорів
Мікропроцесори фірми Intel молодших поколінь
Мікропроцесори шостого покоління
Архітектура ia-64
Arhitektura komp system
Рис 1 Верхній рівень структурної організації комп‘ютера
Зміст Введення
Тип процессора Микро-архитектура
Підсистеми пам'яті
Динамічне озп. Конструктивні особливості
Таймінги пам'яті поняття «таймінгів»
Тема 12. Класифікація запам’ятовуючих пристроїв. Типи оперативної пам’яті план лекції Поняття «пам’ять еом»
Тема 13. Таймінги
Arhitektura komp system
Тема 14. Фізична структура жорсткого диску
Жорсткі диски. Введення 2 Фізичний пристрій жорсткого диска 2
Raid-масиви початкового рівня Що таке raid?
Устройства хранения данных
Интерфейс ide ata/atapi и sата
Arhitektura komp system
8. pci/pci-x
Шини pci/pci-x
Шина pci express Шина pci express
Usb fireWire ps/2 ata (ide)/ атарі
Інтерфейс rs-232C — com-порт
Паралельний інтерфейс — lpt-порт
Універсальна послідовна шина
Usb (Universal Serial Bus універсальна послідовна шина) є промисловим стандартом розширення архітектури рс, орієнтованим на інтеграцію з телефонією І пристроями побутової електроніки. Версія 1
Fibre Channel Fibre Channel
Arhitektura komp system
Arhitektura komp system
Arhitektura komp system
Тема 11. Відеоадаптер
Img src= 44 html 2f3a33e
Питання до модуля №2
2) Основні компоненти машини фон Неймана 3) Які покоління комп’ютерів характеризуються децентралізацією управління процедурами вводу-виводу (системи переривання програм)
Які принципи програмно-керованих еом не використовувалися Нейманом

PCIExpress або PCIe або PCI-E, (також відома як 3GIOfor 3rdGenerationI/O; не плутати з PCI-X або PXI) — комп\'ютерна шина, що використовує програмну модель шини PCI і високопродуктивний фізичний протокол, заснований на послідовній передачі даних.

Шина PCI Express — це ще один приклад переходу персонального комп'ютера від паралельного до послідовного інтерфейсу. Особливістю архітектури шин попередніх поколінь є паралельна компоновка, при якої біти даних одночасно передаються по декількох паралельно розташованих виводах. Чим більше кількість одночасно передаваних бітів, тим вище пропускна спроможність шини. При цьому особливого значення набуває синхронізація (узгодження за часом) всіх паралельних сигналів яка при використанні швидших і протяжніших з'єднань стає досить складною. Не дивлячись на те що шини PCI або AGP дозволяють передавати одночасно до 32 біт даних, затримки передачі сигналу і інші чинники приводять до спотворення отримуваних даних, що виникає із-за різниці в часі між прибуттям першого і останнього біта.

Розвитком стандарту PCIExpress займається організація PCISpecialInterestGroup (PCI-SIG).

На відміну від шини PCI, що використала для передачі даних загальну шину, PCIExpress, в загальному випадку, є пакетною мережею з топологією типу зірка, пристрої PCIExpress взаємодіють між собою через середовище, утворене комутаторами, при цьому кожен пристрій безпосередньо зв'язаний з'єднанням типу точка-точка з комутатором.

Крім того, шиною PCIExpress підтримується:

  • гаряча заміна карт;

  • гарантована смуга пропускання (QoS);

  • управління енергоспоживанням;

  • контроль цілісності передаваних даних.

Розробка стандарту PCI Express була почата фірмою Intel після відмови від шини InfiniBand. Офіційно перша базова специфікація PCI Express з'явилася в липні 2002 року.

Шина PCI Express націлена на використання тільки як локальна шина. Оскільки програмна модель PCI Express багато в чому успадкована від PCI, то існуючі системи і контроллери можуть бути допрацьовані для використання шини PCI Express заміною тільки фізичного рівня, без доопрацювання програмного забезпечення. Висока пікова продуктивність шини PCI Express дозволяє використовувати її замість шин AGP і тим більше PCI і PCI-X, очікується, що PCI Express замінить ці шини в персональних комп\'ютерах.




Рис.17. Слоти PCI Express (x4, x16, x1, x16, внизустандартний 32-розряднийслот PCI, наматеринськійплаті DFI LanParty nForce4 SLI-DR)


Основними особливостями PCI Express є:

  1. сумісність з існуючою шиною PCI і програмними драйверами різних пристроїв;

  2. фізичне з'єднання, здійснюване за допомогою мідних, оптичних або інших фізичних носіїв і що забезпечує підтримку майбутніх схем кодування;

  3. максимальна пропускна спроможність кожного виводу, що дозволяє створювати шини малих формфакторів, знижувати їх собівартість, спрощувати конструкцію плат а також зменшувати проблеми, пов'язані з цілісністю сигналу;

  4. вбудована схема синхронізації, що дозволяє швидше змінювати частоту (швидкодія) шини, чим при погодженій синхронізації;

  5. ширина смуги частот (пропускна спроможність), що збільшується при підвищенні частоти і розрядності (ширина) шини;

  6. низький час чекання, найбільш відповідний для додатків, що вимагають ізохронної (залежною від часу) доставки даних, що відбувається, наприклад, при обробці потокових відеоданих;

  7. можливість "гарячої" комутації і "гарячої" заміни (тобто без виключення електроживлення);

  8. можливості управління режимом живлення

Для підключення пристрою PCI Express використовується двонаправлене послідовне з'єднання типа точка- точка , так зване lane; це різко відрізняється від PCI, в якій всі пристрої підключаються до загальної 32-розрядної паралельної двонаправленої шини. З'єднання між двома пристроями PCI Express називається link, і складається з одного (званого 1x) або декількох (2x, 4x, 8x, 12x, 16x і 32x) двонаправлених послідовних з'єднань lane. Кожен пристрій повинен підтримувати з'єднання 1х.


PCI Express 2.0

Група PCI-SIG випустила специфікацію PCI Express 2.0 15 січня 2007 року. Основні нововведення в PCI Express 2.0:

  1. Збільшена пропускна спроможність. — специфікація PCI Express 2.0 визначає максимальну пропускну спроможність одного з'єднання lane як 5 Гбіт/с, при цьому збережена сумісність з PCI Express 1.1 таким чином, що плата розширення, що підтримує стандарт PCIE 1.1 може працювати, будучи встановленою в слот PCIE 2.0. Внесені удосконалення в протокол передачі між пристроями і програмну модель.

  2. Динамічне управління швидкістю — для управління швидкістю роботи зв'язку.

  3. Оповіщення про пропускну спроможність — для сповіщення ПО (операційної системи, драйверів пристроїв і тому подібне) про зміни швидкості і ширину шини.

  4. Розширення структури можливостей — розширення регістрів, що управляють, для кращого управління пристроями, слотами і інтерконнектом.

  5. Служби управління доступом — опціональні можливості управління транзакціями крапка-крапка.

  6. Управління таймаутом виконання Скидання на рівні функцій — опціональним механізм для скидання функцій (маються на увазі PCI funcs) усередині пристрою (PCI device).

  7. Перевизначення межі по потужності — для перевизначення ліміту потужності слота при приєднанні пристроїв, споживаючих велику потужність.

Пропускна спроможність, з врахуванням двонаправленої передачі, для шин PCI Express з різною кількістю зв'язків вказана в таблиці 4.

Таблиця 4: Пропускна спроможність шин PCI Express

ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ЗВЯЗКІВ









12х

16х

32х

Пропускна здатність PCI Express 1.0, ГБ/c

0,5

1

2

4

6

8

16

Пропускна здатність PCI Express 2.0, ГБ/c

1

2

4

8

12

16

32


10.COM-порт

В послідовному інтерфейсі для передачі даних в одному напрямі використовується одна сигнальна лінія, по якій інформаційні біти передаються один за одним, — послідовно. Англійські назви послідовного інтерфейсу і порту — Serial Interface і Serial Port, інколи їх неправильно переводять як «серійні». Послідовна передача дозволяє скоротити кількість сигнальних ліній і добитися поліпшення зв'язку на великих відстанях.

Починаючи з перших моделей в РС був послідовний інтерфейс — СОМ-порт (Communications port — комунікаційний порт). Цей порт забезпечує асинхронний обмін за стандартом Rs-232c. Синхронний обмін в РС підтримують лише спеціальні адаптери, наприклад SDLC або V.35. СОМ-порти реалізуються на мікросхемах універсальних асинхронних приймачів (UART), сумісних з сімейством 18250/16450/16550. Вони займають в просторі введення-виводу по 8 суміжних 8-бітових регістрів і можуть розташовуватися по стандартних базових адресах. Порти можуть виробляти апаратні переривання Irq4 (зазвичай використовуються для СОМ1 і CОМ3) і Irq3 (для CОМ2 і CОМ4). Із зовнішнього боку порти мають лінії послідовних даних передачі і прийому, а також набір сигналів управління і стану, відповідний стандарту Rs-232c. СОМ-порти мають зовнішні роз'єми-вилки (male — «папа»), виведені на задню панель комп'ютера. Характерною особливістю інтерфейсу є вживання не ТТЛ-сигналів — всі зовнішні сигнали порту двополярні. Гальванічна розв'язка відсутня — схемна «земля» пристрою, що підключається, з'єднується з схемною «землею» комп'ютера. Швидкість передачі даних може досягати 115 200 біт/с. Комп'ютер може мати до чотирьох послідовних портів СОМ 1—COM4 (для машин класу AT типова наявність двох портів) з підтримкою на рівні BIOS.

Назва порту вказує на його основне призначення — підключення комунікаційного устаткування (наприклад, модему) для зв'язку з іншими комп'ютерами, мережами і периферійними пристроями. До порту можуть безпосередньо підключатися і периферійні пристрої з послідовним інтерфейсом: принтери, плоттери, термінали та інші. СОМ-порт широко використовується для підключення миші, а також організації безпосереднього зв'язку двох комп'ютерів. До СОМ-порту підключають і електронні ключі.

Практично всі сучасні системні плати (ще починаючи з РСІ-плат для процесорів класу 486) мають вбудовані адаптери двох СОМ-портів. Один з портів може використовуватися і для безпровідного інфрачервоного зв'язку з периферійними пристроями (IRDA). Існують карти ISA з парою СОМ-портів, де вони найчастіше є сусідами з LPT-портом, а також з контролерами дискових інтерфейсів (FDC і IDE). «Класичний» COM-порт дозволяв здійснювати обмін даними лише програмним способом, при цьому для пересилки кожного байта процесору доводилося виконувати декілька інструкцій. Сучасні порти мають FIFO-буфер даних і дозволяють виконувати обмін по каналу DMA, істотно розвантажуючи центральний процесор, що особливо важливо на великих швидкостях обміну.

Пристрої, які традиційно використовують СОМ-порт, рекомендується переводити на послідовні шини USB і Firewire. Проте і дотепер СОМ-порти продовжують широко використовуватися. На сучасних системних платах присутні два СОМ-порти: СОМ1 виводиться на зовнішній роз’їм, а CОМ2 використовується для інфрачервоного зв'язку.


Використання СОМ-портів

СОМ-порти широко застосовуються для підключення різних периферійних і комунікаційних пристроїв, зв'язку з технологічним устаткуванням, об'єктами управління і спостереження, програматорами, внутрішньосхемними емуляторами і іншими пристроями по протоколу Rs-232c. СОМ-порт може функціонувати і як двонаправлений інтерфейс, в якого є 3 програмно-керованих вихідних лінії і 4 програмно-читаних вхідних лінії з двуполярними сигналами.

СОМ-порти найчастіше застосовують для підключення маніпуляторів (миша, трекбол). В цьому випадку порт використовується в режимі послідовного введення. Миша з послідовним інтерфейсом — Serial Mouse — може підключатися до будь-якого справного порту. Для підключення зовнішніх модемів потрібний повний (9-проводний) кабель АПД-АКД. Для зв'язку двох комп'ютерів, віддалених один від одного на невелику відстань, використовують і безпосереднє з'єднання їх СОМ-портів нуль-модемним кабелем. СОМ-порт придатний і для підключення електронних ключів (security devices), призначених для захисту від неліцензованого використання ПО. Ці пристрої можуть бути як «прозорими», тобто що забезпечують можливість підключення периферії до цього порту, так і що повністю займають порт.


COM-порт і РnР

Сучасні ПП, що підключаються до СОМ-порту, можуть підтримувати специфікацію РnР. Основне завдання ОС полягає в ідентифікації підключеного пристрою, для чого розроблений нескладний протокол, що реалізовується на любих СОМ-портах чисто програмним способом . Протокол дозволяє визначити факт підключення пристрою, рахувати його рядок ідентифікатора РnР і визначити факт відключення.


11.Паралельний інтерфейс — LPT-порт

Порт паралельного інтерфейсу був введений в РС для підключення принтера — звідси і пішла його назва LPT-порт (Line Printer). Традиційний, він же стандартний, LPT-порт (так званий Spp-порт) орієнтований на виведення даних, хоча з деякими обмеженнями дозволяє і вводити дані. Існують різні модифікації LPT-порту — двонаправлений, ЕРР, ЕСР та інші, що розширюють його функціональні можливості, що підвищують продуктивність і що знижують навантаження на процесор. Спочатку вони були фірмовими продуктами окремих виробників, пізніше був прийнятий стандарт IEEE 1284.

Із зовнішнього боку порт має 8-бітову шину даних, 5-бітову шину сигналів стану і 4-бітову шину сигналів, що управляють, виведені на роз'єм-розетку Db-25s. У LPT-порту використовуються логічні рівні ТТЛ, що обмежує допустиму довжину кабелю із-за невисокої перешкодозахищеної ТТЛ-інтерфейсу. Гальванічна розв'язка відсутня — схемна земля пристрою, що підключається, з'єднується з схемною землею комп'ютера. Через це порт є уразливим місцем комп'ютера, страждаючим при порушенні правил підключення і заземлення пристроїв. Оскільки порт зазвичай розташовується на системній платі, в разі його «випалювання» частенько виходить з ладу і його найближче оточення, аж до вигорання всієї системної плати.

З програмного боку LPT-порт є набір регістрів, розташованих в просторі вводу-виводу. Порт може використовувати лінію запиту апаратного переривання. У розширених режимах може використовуватися і канал DMA. Порт має підтримку на рівні BIOS — пошук встановлених портів під час тесту POST і сервіси друку забезпечують виведення символу (по опиту готовності, не використовуючи апаратних переривань), ініціалізацію інтерфейсу і принтера, а також опит стану принтера.

Практично всі сучасні системні плати (ще починаючи з pci-плат для процесорів 486) мають вбудований адаптер LPT-порту. Існують карти ISA з LPT-портом, де він найчастіше є сусідами з парою СОМ-портів, а також з контролерами дискових інтерфейсів (Fdc+IDE). LPT-порт зазвичай присутній і на платі дисплейного адаптера MDA (монохромний текстовий) і HGC (монохромний графічний «Геркулес»). Є і карти PCI з додатковими LPT-портами.

До LPT-портів підключають принтери, плоттери, сканери, комунікаційні пристрої і пристрої зберігання даних, а також електронні ключі, програматори і інші пристрої. Інколи паралельний інтерфейс використовують для зв'язку між двома комп'ютерами — виходить мережа, «зроблена на коліні» (Laplink).


Традиційний LPT-порт

Традиційний, він же стандартний, LPT-порт називається стандартним паралельним портом (Standard Parallel Port, SPP), або SPP-портом, і є однонаправленим портом, через який програмно реалізується протокол обміну Centronics. Назва і призначення сигналів роз'єму порту відповідають інтерфейсу Centronics.

Паралельний порт Centronics — порт, використовуваний з 1981 року в персональних комп'ютерах фірми IBM для підключення друкуючих пристроїв, розроблений фірмою Centronics Data Computer Corporation; вже давно став стандартом де-факто, хоча насправді офіційно на даний момент він не стандартизований.Спочатку цей порт був розроблений лише для сімплексної (однонаправленої) передачі даних, оскільки передбачалося, що порт Centronics повинен використовуватися лише для роботи з принтером. Згодом різними фірмами були розроблені дуплексні розширення інтерфейсу (byte mode, EPP, ECP). Потім був прийнятий міжнародний стандарт IEEE 1284, що описує як базовий інтерфейс Centronics, так і всі його розширення.


Розширення паралельного порту

Недоліки стандартного порту частково усували нових типів портів, PS/2, що з'явилися в комп'ютерах. Двонаправлений порт 1 (Турe 1 parallel port) — інтерфейс, введений в PS/2. Такий порт окрім стандартного режиму може працювати в режимі введення або двонаправленому режимі. Даний тип порту «прижився»'' і в звичайних комп'ютерах, в CMOS Setup він може називатися PS/2 або Bi-Di. Порт з прямим доступом до пам'яті (Туре 3 DMA parallel port) застосовувався в PS/2 моделей 57,90,95. Був введений для підвищення пропускної спроможності і розвантаження процесора при виводі на принтер. Програмі, що працює з портом, потрібно було лише задати в пам'яті блок даних, що підлягають виводу, а потім вивід по протоколу Centronics вироблявся без участі процесора. Пізніше з'явилися інші адаптери lpt-портів що реалізовують протокол обміну Centronics апаратний, — Fast Centronics. Деякі з них використовували fifo-буфер даних — Parallel Port FIFO Mode. He будучи стандартизованними, такі порти різних виробників вимагали наявності власних спеціальних драйверів. Програми, що використовують пряме управління регістрами стандартних портів, не могли задіювати їх додаткові можливості. Такі порти часто входили до складу мультікарт VLB. Існують їх варіанти з шиною ISA, а також вбудовані в системну плату.


Фізичний і електричний інтерфейси

IEEE 1284 описує два рівні інтерфейсної сумісності:

  1. Перший рівень (Level I) визначений для пристроїв повільних, але використовуючих зміну напряму передачі даних;

  2. Другий рівень (Level II) визначений для пристроїв, що працюють в розширених режимах з високими швидкостями і довгими кабелями.

Стандарт IEEE 1284 визначає три типи використовуваних роз'ємів. Типи А (Db-25) і В (Centronics-36) характерні для традиційних кабелів підключення принтер, тип С — новий малогабаритний 36-контактний роз'єм.

У стандарті IEEE 1284 визначено 2 рівні якості кабелів:

  1. Level I — звичайні кабелі (один загальний дріт GND), як для Centronics, але обов'язково із зв'язком 17 (А)-36 (В); на дешевих кабелях цей дріт інколи відсутній, в цьому випадку робота пристроїв 1284 неможлива, оскільки програма вимагає «двонаправлений кабель». Логічно кабелі достатні, але при довжині більше 2 м вони не дають працювати на високій швидкості;

  2. Level II — джгут витих пар, кожен сигнальний ланцюг має свій зворотний дріт(GND). Такий джгут дозволяє працювати на високих швидкостях(до 2 Мбайт/с) при довжині до 10м.



Рис.18. Гнізда та роз’єми LPT


Паралельний порт і функції РnР

Більшість сучасних периферійних пристроїв, що підключаються до LPT-порту, підтримують стандарт 1284 і функції РnР. Для підтримки цих функцій комп'ютером в апаратній частині досить мати контроллер інтерфейсу, відповідний стандарту 1284. Якщо пристрій, що підключається, підтримує РnР, воно по протоколу узгодження режимів 1284 здатне «домовитися» з портом, що представляє «інтереси» комп'ютера, про можливі режими обміну. Далі, для роботи РnР підключений пристрій повинен повідомити операційній системі всі необхідні відомості про себе. Як мінімум, це ідентифікатори виробника, моделі і набір підтримуваних команд. Розгорнута інформація про пристрій може містити ідентифікатор класу, детальний опис і ідентифікатор добре відомого пристрою, з яким даний пристрій сумісний. Відповідно до прийнятої інформації для підтримки даного пристрою операційна система може зробити дії з установки необхідного програмного забезпечення.

Пристрої з підтримкою РnР розпізнаються ОС на етапі її завантаження, якщо, звичайно ж, вони підключені до порту інтерфейсним кабелем і у них включено живлення. Якщо ОС Windows виявляє підключений пристрій РnР, що відрізняється від того, що прописане в її реєстрі для даного порту (або просто новий пристрій), вона намагається встановити потрібні для пристрою драйве¬ри з дистрибутива ОС або з комплекту постачання нового пристрою. Якщо Windows знову не бажає помічати підключений пристрій РnР, це може свідчити про несправність порту або кабелю. Система РnР не працює, якщо пристрій підключається дешевим «не двонаправленим» кабелем, в якого відсутній певний зв'язок по лінії.


Використання LPT-порту

Зазвичай, lpt-порт використовують для підключення принтера, проте цим його вживання не вичерпується. Для зв'язку двох комп'ютерів по паралельному інтерфейсу застосовуються різні кабелі залежно від режимів використовуваних портів. Найпростіший і повільніший — напівбайтний режим, що працює на всіх портах. Для цього режиму в кабелі досить мати 10 сигнальних і один загальний дріт. Зв'язок двох РС даним кабелем підтримується стандартним ПО типа Interlіnk з MS-DOS або Norton Commander. Відмітимо, що тут застосовується свій протокол, відмінний від протоколу полубайтного режиму. Високошвидкісний зв'язок двох комп'ютерів може виконуватися і в режимі ЕСР (режим ЕРР незручний, оскільки вимагає синхронізації шинних циклів вводу-виводу двох комп'ютерів).

Підключення сканера до lpt-порту ефективно лише якщо порт забезпечує хоч би двонаправлений режим (Bi-di), оскільки основний потік — введення. Краще використовувати порт ЕСР, якщо цей режим підтримується сканером (або ЕРР, що малоймовірно).

Підключення зовнішніх накопичувачів (Iomega Zip Drive, CD-ROM і ін.), адаптерів ЛВС і інших симетричних пристроїв вводу-виводу має свою специфіку. У режимі SPP поряд з уповільненням роботи пристрою помітна принципова асиметрія цього режиму: читання даних відбувається в два рази повільніше, ніж запис (теж, до речі, нешвидкий). Вживання двонаправленого режиму (Bi-di або Ps/2 Туре 1) усуває цю асиметрію — швидкості вирівнюються. Лише перейшовши на ЕРР або ЕСР, можна отримати нормальну швидкість роботи. У режимі ЕРР або ЕСР підключення до LPT-порту майже не поступається за швидкістю підключенню через ISA-контроллер. Це справедливо і при підключенні пристроїв із стандартним інтерфейсом шин до LPT-пoртам через перетворювачі інтерфейсів (наприклад, LPT — IDE, LPT — SCSI, LPT — PCMCIA). Відмітимо, що вінчестер IDE, підключений через адаптер до LPT-порта, для системи може бути представлений як пристрій SCSI (це логічніше з програмної точки зору).


12.Fibre Channel

Fibre Channel може бути описаний як технологія інтерфейсу передачі даних з гарантованою швидкістю 1.0625 Gbit/s, що підтримує такі поширені способи обміну, як SCSI або IP. Завдяки такій універсальності, FC-AL може використовуватися як у високошвидкісних шинах вводу/виводу (канал зберігання), так і в LAN (мережевий канал) з максимальною довжиною фізичної лінії до 10 кілометрів при використанні оптоволокна. До інших очевидних достоїнств Fibre Channel можна віднести підтримку різних топологий (точка-точка, петля з арбітражним доступом і комутована зірка). Враховуючи, що основною топологією цього методу була вибрана петля з арбітражним доступом (Arbitrated Loop), то його повна назва - Fibre Channel Arbitrated Loop або FC-AL.

У основу технології покладена методика простого переміщення даних з буфера передавача в буфер приймача з повним контролем цій і лише цій операції. Завдяки такому "розмежуванню прав і обов'язків" для FC-AL абсолютно неважливо, як обробляються дані індивідуальними протоколами до і після приміщення в буфер, унаслідок чого тип передаваних даних (команди, пакети або кадри) не грає жодної ролі.

І щоб зовсім наблизитися до ідеалу, власний розмір кадру в FC-AL збільшений до 2148 байт для ефективної роботи з великими масивами. В той же час, для зменшення накладних витрат при передачі коротких повідомлень розмір кадру може пропорційно зменшуватися аж до 36 байт. Таким чином, технологія Fibre Channel може сміливо претендувати на роль універсальної Магістралі, пропускаючої потоки даних як існуючих шин вводу/виводу, так і LAN мереж.

1   2   3   4   5   6   7   8   9




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації