Поиск по базе сайта:
Загальний огляд Азії. Склад регіону. Формування сучасної політичної карти. Різноманітність країн. Природно-ресурсний потенціал. Особливості господарства країн. icon

Загальний огляд Азії. Склад регіону. Формування сучасної політичної карти. Різноманітність країн. Природно-ресурсний потенціал. Особливості господарства країн.




Скачати 174.54 Kb.
НазваЗагальний огляд Азії. Склад регіону. Формування сучасної політичної карти. Різноманітність країн. Природно-ресурсний потенціал. Особливості господарства країн.
Дата конвертації01.01.2013
Розмір174.54 Kb.
ТипЛекція

Лекція для учнів 10 – х класів на тему: Загальний огляд Азії. Склад регіону. Формування сучасної політичної карти. Різноманітність країн. Природно-ресурсний потенціал. Особливості господарства країн. Роль країн Азії в світі. Регіон – перехрестя важливих морських комунікацій. Туризм. Економічні Зв’язки України з державами регіону
Географічне положення. Японія. ЕГП, історико-культурні особливості країни. Особливості природних умов. Рівень забезпеченості природними ресурсами. Особливості населення Японії. Роль НТР в економіці країни. Спеціалізація країни в світовому господарстві. Зовнішні економічні зв'язки
Площа — 44,0 млн км2.

Населення — 3,84 млрд осіб (2005 р.).

49 держав (35 — республік і 14 — монархій).

На території макрорегіону виробляють майже 42 % світового ВВП, розташована значна кількість провідних в економічному та геополітичному відношенні країн світу, розташований один із трьох головних світових центрів економічного розвитку — Азіатсько-Тихоокеанський регіон (Японія, Китай, країни — "азіатські тигри"). Водночас Азія є макрорегіоном надзвичайної бідності, де річні доходи мільйонів жителів становлять менше ніж 600 доларів США, регіоном голоду і найжорстокіших воєнно-політичних та релігійно-етнічних конфліктів, які щорічно забирають життя тисяч людей.Окремі частини Азії надзвичайно різняться між собою. Зумовлено це насамперед великими відмінностями у природних умовах, географічному положенні, історії розвитку. Беручи до уваги політичні, соціально-історичні, економіко-географічні особливості, в Азії здебільшого виділяють шість великих регіонів: Північну Азію (азійську частину Росії); Центральну (або Середню) Азію; Східну Азію; Південно-Західну Азію; Південну Азію; Пів-денно-Східну Азію.
^ Географічне положення. Азія займає близько третини поверхні Землі. Вона простяглася в широтному напрямку від гір Уралу і Кавказу до Тихого океану. На півночі Азія омивається водами Північного Льодовитого, на сході — Тихого, на півдні — Індійського, на південному заході — Атлантичного океанів. Цей регіон умовно поділяють на субрегіони: Північна, Південно-Західна, Південна, Південно-Східна, Центральна та Східна Азія. Країни Південно-Східної та Східної Азії об'єднують в Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР). Особливості економіко-географічного положення азіатських країн полягають у тому, що: більшість з них мають безпосередній вихід, до одного з океанів; сусідство країн субрегіонів сприяє об'єднанню їх у економічні співтовариства. Природні умови та ресурси. Азія багата на різноманітні природні ресурси, особливо на мінеральні. Так, у районі Перської затоки розташована одна з найбільших у світі нафтогазоносних провінцій. Вона охоплює такі країни, як Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар. Значні запаси нафти і газу є і в Індонезії, Малайзії, Індії; кам'яного вугілля (крім Росії) — у передгірських районах Китаю, Індії, у Казахстані і Північній Кореї. Великі родовища залізних руд є в Китаї, Індії, Казахстані, марганцевих — Індії, Казахстані, Китаї, хромітів — у Туреччині, на Філіппінах, олова і вольфраму — в Індонезії, М'янмі, Таїланді, Китаї, поліметалічних руд — у Китаї, країнах Закавказзя, нікелевих — на Філіппінах, в Індонезії, алюмінієвих в Китаї, Індонезії, Індії, Казахстані, мідних — Казахстані, Китаї, Ірані, Індії. Коштовне каміння (алмази, рубіни, агати, бірюзу, яшму та ін.) видобувають в Індонезії, М'янмі, Індії, Таїланді. Значні поклади сірки є в Ірані, Іраку, Індії, Туркменистані, кам'яної солі — в Туреччині, Індії, Казахстані, Китаї, фосфоритів — у Ізраїлі, Сирії, Йорданії, Казахстані. Країни Азії мають значні водні ресурси, хоча розміщені вони нерівномірно.

У Північній і Південно-Східній Азії мережа річок є досить густою. Водночас у Півден-но-Західній Азії проблема питної води — одна з основних. На цей регіон припадає найбільша в світі частка зрошувальних систем, які забезпечують водою посушливі райони. Азія — частина світу, що лежить у межах усіх кліматичних поясів і характеризується різноманітністю природних ландшафтів і природних зон. Значна частина країн мають екстремальні кліматичні умови. В Азії височать найвищі гори планети — Гімалаї, простяглася найбільша за площею рівнина — Західносибірська, там розташувався полюс холоду — м. Оймякон та найрухливіша частина земної кулі — Тихоокеанська сейсмічна область. Родючі ґрунти зосереджені в Південній, Південно-Східній і Східній Азії (бурі лісові, червоноземи, жовтоземи, коричневі), а в Південно-Західній переважають малопродуктивні грунти з проявами вітрової ерозії. За наявністю лісових ресурсів виділяються (крім Росії) країни Південно-Східної Азії, де збереглися вологі тропічні ліси з цінною деревиною ( червоне, чорне, залізне, камфорне, сандалове та інші цінні породи дерев). Багато країн мають значні рекреаційні ресурси, що сприяє розвитку туризму. Населення. Регіон населяють близько 3,5 млрд осіб, це 60% населення Землі. Багато країн перебувають на стадії демографічного вибуху (Китай, Індія), що певною мірою впливає на економічні, екологічні та соціальні проблеми народів, які там проживають. І Через це уряди окремих країн змушені проводити демографічну політику, спрямовану на зниження народжуваності. В Азії етнічний склад населення є досить різноманітним: налічується близько 1 тис. народів, які належать до 9 мовних груп і розмовляють майже 600 мовами. Більшість країн можна назвати багатонаціональними (Індія, Філіппіни, Індонезія, Китай та ін.). До найбільших етнічних груп належать китайці, хіндустанці, бенгальці, японці, біхарці. Густота населення в різних районах істотно різниться між собою. Якщо в Бангладеші вона досягає 900 осіб на 1 км2, то в окремих місцях Центральної і Південно-Західної Азії становить 2 особи на 1 км2. Рівень урбанізації нижчий, ніж в інших регіонах світу, але темпи її є досить значними. З 20 найбільших міст світу 12 розташовані в Азії - Токіо (27 млн осіб), Колката (15 млн), Шанхай (15 млн), Мумбаї (14 млн), Пекін (ІЗ млн), Тегеран (понад 12 млн), Сеул (12 млн), Джакарта (11 млн), Осака (11 млн), Тяньцзінь (11 млн), Нью-Делі (10 млн), Стамбул (10 млн осіб).

Азія — батьківщина світових релігій. Найпоширенішими є мусульманство, буддизм, індуїзм. Складність стосунків, що пов'язана з релігійними віруваннями населення окремих країн регіону, призводить до міжетнічних та релігійних конфліктів (Індія, Пакистан, Афганістан та ін.), які часто відбуваються під гаслами сепаратизму — прагнення до відокремлення. Важливу роль у розвитку господарства окремих країн відіграють міжнародні міграції. Основна сфера діяльності мігрантів: будівництво, нафтова промисловість, транспорт, сфера послуг. Так, у Саудівській Аравії іммігранти становлять 70 % усіх зайнятих, у Кувейті — 80%, а в ОАЕ - майже 90 %. Господарство. За рівнем розвитку промисловості країни Азії дуже різняться між собою. Є держави, що за рівнем ВВП посідають 2-ге (Японія) і 3-тє (Китай) місця у світі, а є й такі, де промисловість майже не розвинута (Непал, Бутан). Країни Перської затоки, спираючись на доходи від видобутку, переробки та експорту нафти й газу, перетворилися на важливий промисловий регіон світу із сучасними розвинутими центрами (мал. 159). Високий рівень розвитку промисловості мають країни нової індустріалізації (Південна Корея, Сінгапур, Тайвань та ін,). Прикладом стрімкого зростання національної економіки у країнах, що розвиваються, може бути Індія, яка з 90-х років XX ст. взяла курс на реформування господарства і за обсягом промислової продукції на сучасному етапі посідає 5-ще місце в світі після США, Китаю, Японії, ФРН, але за доходами на душу населення відстає від більшості країн світу.

Високий рівень економічного розвитку характерний також для таких країн, як Ізраїль, Туреччина, Іран, Пакистан. Але в регіоні є країни, які можна назвати найменш розвинутими — це Ємен, Афганістан, Бангладеш, Непал, Бутан, М'янма, Лаос, Камбоджа деякі інші. Більшість населення країн Азії зайнята в сільському господарстві, що характеризується поєднанням різних типів господарств і землеволодінь: дрібно- і високотоварного, державного і приватного, плантаційного і дрібно-надільного землеволодіння. У структурі посівних культур провідне місце займають продовольчі, адже забезпечення регіону продуктами харчування - одна з найгостріших проблем, особливо для країн Південної та Південно-Західної Азії. Серед зернових домінує вирощування рису. Його культивують у Східній, Південно-Східній та Південній Азії, у дельтах великих річок - Гангу, Брахмапутри, Меконгу, Янцзи та інших, де врожай збирають двічі на рік (у травні та листопаді).

Вирощування рису зумовило виникнення специфічного безвідходного АПК. Серед зернових поширені також пшениця, просо, ячмінь і кукурудза. Вирощують також велику кількість технічних культур, фруктів і овочів, прянощів, чаю, найвідоміші сорти якого походять з Китаю, Японії, Індії, Шрі-Ланки. Китай посідає 1-ше місце у світі з вирощування бавовни, Бангладеш - джуту. На Південну і Південно-Східну Азію припадають 90% світового вирощування гевеї. Азія є батьківщиною екзотичних рідкісних культур. Тваринництво розвинуто в основному в гірській і напівпустельній місцевостях Південної та Південно-Західної Азії. Там розводять велику рогату худобу, овець, свиней, коней, верблюдів, кіз. В Азії розвинуто всі види транспорту, хоч і нерівномірно по різних регіонах, що зумовлено певними природними та економічними чинниками. І в наші дні велике значення має гужовий вид транспорту, а також поширені вело- і моторикші.

^ Зовнішньоекономічні зв'язки. У міжнародному поділі праці країни Азії є постачальниками продукції металургійної, машинобудівної, електротехнічної та інших галузей промисловості. Значна частка в експорті традиційно припадає на продукцію сільського господарства: чай, спеції, тропічні фрукти, натуральний каучук, джут. На 3-му місці за обсягом експорту — сировина: нафта, газ, марганець, олово, залізні руди, руди кольорових металів. Країни регіону імпортують сировину, товари промислового виробництва та продукти харчування. З окремими країнами Азії Україна має торговельно-економічні стосунки.

^ Японія

Площа — 372,8 тис. км2. Населення — 127,5 млн осіб.

Конституційна монархія — 47 префектур. Столиця — Токіо.

ЕГП

Японія — острівна держава. Більша частина території держави розташована на островах Хоккайдо, Хонсю, Кюсю та Сікоку, які омиваються морями Тихого океану. Крім того, їй належать ще близько 7 тис. дрібних островів.

До Японії географічно найближчими є Росія, Південна Корея, КНДР, Китай, Тайвань. Сусідні держави — дуже різні за політичним устроєм та економічним потенціалом. Південна Корея і Тайвань — це нові індустріальні країни першої хвилі з високими показниками економічного розвитку. Китай і КНДР — соціалістичні країни, проте Китай поєднує адміністративно-командну і ринкову економічні моделі. Японія є активним членом ООН, Організації економічного співробітництва і розвитку, Азіатсько-Ти-хоокеанського економічного співробітництва.

Японія - високорозвинута держава, один із центрів світової економіки. Ще на початку XX ст. ця країна була політично та економічно самоізольованою, відсталою і відокремленою від усього світу острівним положенням. За надзвичайно короткий час вона стала найрозвинутішою країною світу. Займаючи лише 0,3 % земного суходолу, Японія виробляє 10 % світового валового продукту. Вона є країною «Великої сімки», членом ООН, ОЕСР.

^ Форма правління і державний устрій. За формою правління Японія - конституційна монархія. Глава держави — імператор, але він не має реальної влади. Законодавчим органом є двопалатний парламент (палата представників і палата радників). За адміністративно-територіальним поділом в Японії виділяють 147 префектур.

^ Географічне положення. Країна розташована у Східній Азії на чотирьох великих (Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю) і на кількох тисячах маленьких островів у Тихому океані. Ці острови витягнуті з південного сходу на південний захід майже на 3,5 тис. кілометрів. Найближчими сусідами Японії є Росія, Китай, Південна Корея, Північна Корея.

^ Природні умови і ресурси. Основу Японських островів становлять підводні гірські хребти, що виникли внаслідок землетрусів. Це зона активної сейсмічності й вулканізму. В країні налічується 150 вулканів, з них 4 є діючими. Країна часто потерпає від цунамі й тайфунів. Рельєф на більшій частині території гірський — 70 % країни займають молоді гори. Найвища точка країни — вулкан Фудзіяма, який є символом Японії. Країна лежить у помірних і субтропічних широтах. На півночі клімат помірний, на решті території — субтропічний, на південному сході завдяки вітрам з Тихого океану — мусонний. Серед фунтів переважають алювіальні, підзолисті, чорноземи і жовтоземи. Японія має достатні гідроресурси. Більшість річок у країні — несудноплавні через пороги і малу довжину, але вони є джерелом гідроенергії та питної води для населення і потреб господарства. Японія бідна на мінеральну сировину. Невеликі запаси паливних і рудних корисних копалин не мають промислового значення. Для внутрішніх потреб видобувають вапняки, сірку, мідну руду, золотo. Майже дві третини території зайнята лісами: на Хоккайдо — хвойними, у центрі країни - мішаними, на півдні — субтропічними вічнозеленими. Японія — одна з країн, яка штучно створює природні умови: здійснює намивання земель, збільшуючи свою територію.

Населення. Японія — однонаціональна країна, майже 99% її жителів - японці. Рівень урбанізації високий: 76 % населення проживають у містах. Там велика кількість багатомільйонних агломерацій і мегалополісів: Токіо - Йокогама, Осака — Кобе — Кіото, Кітакюсю — Фукуока. У найбільшому мегаполісі — Токайдо, який простягнувся вздовж Тихоокеанського узбережжя на 600 км, проживають понад 60 млн осіб. Приріст населення за рік - 0,4%. Це зумовлено державною політикою контролю над народжуваністю і прагненням населення підвищити рівень життя. В Японії зафіксована найбільша в світі середня тривалість життя — близько 80 років. Панівними релігіями є буддизм і синтоїзм. У Японії сформувався тип відтворення населення, характерними рисами якого є невисокі показники народжуваності (9 на 1000 осіб), низький річний приріст населення (0,2 %), процес "старіння нації" (середня тривалість життя — 81 рік). Країна першою в Азії здійснила демографічний перехід від традиційного типу відтворення населення і наблизилася до стану стабілізації кількості населення. Незначні розміри міграції (сальдо міграції на початку третього тисячоліття близьке до 0).

Вони належать до монголоїдної раси. Японська мова утворює окрему мовну сім'ю, оскільки зовсім неподібна до мов сусідніх народів. На півночі о. Хоккайдо проживає нечисленний (близько 20 тис. осіб) аборигенний народ Японії — айни. Основні релігії — синтоїзм і буддизм.

Японія — густонаселена країна (близько 337 осіб на км2). Особливо велика густота населення в південних прибережних районах о. Хонсю і на півночі о. Кюсю — понад 500 осіб на 1 км2. У гірських районах і на півночі країни густота населення — 60 осіб на 1 км2.

^ Японія є однією з найурбанізованіших країн світу — 78 % населення проживає в містах. У країні є десять міст-мільйонерів. Три найбільші агломерації Японії зливаються у найбільший у світі мегаполіс Токкайдо з кількістю населення бО.млн осіб, який простягся на 600 км.

Зайнято близько 66 млн економічно активного населення (52 %). Із них у промисловості — понад 25 %, сільському господарстві — 5.% і близько 70 % у сфері послуг. Для Японії характерна порівняно незначна кількість безробітних (1,3 млн осіб).

Господарство. Чинників японського «економічного дива», завдяки яким напівфеодальна держава стала лідером у світовій економіці, є багато. Вони охоплюють усі сфери життя - історичну, економічну, політичну, соціальну. Нині важливими гарантами економічного розвитку країни є значні капіталовкладення в наукові дослідження і розробки. Витрати на науку в Японії становлять 10% ВВП, це найбільший показник у світі. В Японії створено технополіси - зони наукових установ з університетами та науково-дослідними інститутами. Пріоритетними в господарстві вважаються наукомісткі галузі промисловості. У сфері наукових досліджень зайнято близько 550 тис. осіб. Японці мають унікальну здібність сприймати новітні ідеї і швидко впроваджувати їх у життя, вони користуються останніми світовими досягненнями науки і техніки, нарощуючі темпи економічного зростання. Японія імпортує всі види сировини, на якій працюють електроенергетика, металургія, машинобудування, хімічна та легка промисловість. На частку важкої промисловості припадає 3/4 загального обсягу промислового виробництва. Однією з економічних проблем Японії є залежність від імпорту енергоносіїв. Тривалий час основою енергетики країни було власне вугілля, вода та деревина. Потім масштаби споживання імпортної нафти, коксівного вугілля, газу почали стрімко зростати. Великі нафтопереробні підприємства розміщені у портових містах (Йокогама, Нагоя, Кітакюсю).

Основна частка електроенергії виробляється на теплових електростанціях, які сконцентровані у промислових районах, центрах видобування та доставки вугілля та нафти. Потужні ГЕС побудовано в центральній частині Хонсю. Однак зростання важкої промисловості зумовило подальший ріст споживання електроенергії. Це спричинило розвиток атомної енергетики і використання альтернативних джерел енергії. Сьогодні в Японії діють 40 атомних реакторів.

Чорна та кольорова металургія базується, в основному, на довізній сировині. Модернізована металургія Японії є однією з найпотужніших у світі. Японія щорічно виплавляє понад 100 млн т сталі (друге місце у світі після Китаю). Кольорова металургія охоплює підприємства з виробництва міді, цинку, свинцю, алюмінію. За виробництвом міді та алюмінію Японія також посідає передові позиції у світі. Боксити й рудну сировину завозять з країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки, Африки, Австралії.

Машинобудування — провідна галузь промисловості. У галузевій структурі виділяються транспортне машинобудування, верстатобудування, виробництво електротехнічних виробів, електроніки, гірничошахтного устаткування, будівельних машин, оптичної та медичної апаратури, устаткування для текстильної, хімічної, харчової промисловості, побутових електротоварів.

Особливе місце посідає транспортне машинобудування. У галузі суднобудування на частку Японії припадає понад третини світового тоннажу спущених на воду суден. Щорічне виробництво сягає близько 9 млн легкових автомобілів та 3 млн вантажних, понад 2 млн мотоциклів. Значним рівнем розвитку та широким асортиментом продукції виділяються електронна промисловість, що спеціалізується на виробництві спеціальних електронних приладів та апаратів, радіо-, теле-, відеоапаратури, навігаційних приладів, медичного обладнання.

Більша частина підприємств хімічної промисловості розміщені в околицях Токіо, Осахи, Наґої, Кавасакі. Переважають виробництва органічної хімії та біохімії, які орієнтуються на найбільші нафтопереробні комплекси, що розташовані на о. Хонсю.

Розвинені деревообробна і целюлозно-паперова, поліграфічна, текстильна і харчова галузі. Традиційними залишаються виробництва натурального шовку, порцеляни, кераміки, лаків, ляльок та інших іграшок.

Промисловість зосереджена переважно в центральній і південній частинах о. Хонсю. На індустріальну зону, яка простягнулась від Токіо до Нагасакі, припадає 3/4 всієї промислової продукції країни. В районі Токіо зосереджені сталевари і, машинобудівні, електротехнічні, суднобудівні, хімічні, нафтопереробні підприємства. Агломерація Наґої виділяється авіаційними й автомобільними підприємствами, нафтохімією. У районі Осаки, Кобе, Кіото виробляється 2/5 сталі і прокату, 1/4 кольорових металів. Суднобудування — головна галузь Осаки і Кобе.

П а л и в н о - е н е р г е т и ч н и й   к о м п л е к с використовує привізну сировину. В енергобалансі Японії переважає частка нафти і газу (60 %). На вугілля припадають майже 20%, решта потреб задовольняються завдяки атомній енергетиці. Основне виробництво електроенергії забезпечують ТЕС. Незначна кількість ГЕС розташована в центральній гірській частині острова Хонсю. Кількість електроенергії, що виробляють АЕС, поступово збільшується (на початок XXI ст. діяли 23 атомні станції). Останнім часом набувають поширення нетрадиційні виробництва електроенергії: геотермальні, припливно-відпливні, геліоелектростанції та ін.

Підприємства ч о р н о ї    і    к о л ь о р о в о ї    м е т а л у р г і ї   в основному зосереджено на островах ^ Хонсю і Кюсю, де її великими центрами є Токіо, Йокогама, Кавасакі, Осака, Кобе. На острові Хоккайдо найбільшим центром є Муроран, який за обсягом виробництва металу посідає 1-ше місце в світі. Характерною рисою кольорової металургії Японії є винесення «брудних» виробництв за межі країни.

М а ш и н о б у д у в а н н я — провідна галузь промисловості Японії. Вона характеризується впровадженням новітніх технологій. Основні галузі: транспортне машинобудування, верстатобудування, електроніка, виробництво гірничошахтного обладнання, приладів, комп'ютерів, точної електротехніки, засобів зв'язку, спецапаратури, промислового, космічного устаткування. Пріоритетними є автомобіле- і суднобудування. Майже 70% продукції цих галузей іде на експорт. В Японії виробляється найбільша кількість автомобілів у світі: близько 10 млн легкових, 4 млн вантажних і 3 млн мотоциклів. У всьому світі відомі японські автомобільні фірми: «Тойота», «Хонда», «Ніссан». Центрами автомобілебудування є Токіо, Кобе, Нагоя. Вироби машинобудівної промисловості становлять основу експорту Японії.

Х і м і ч н а     і     н а ф т о х і м і ч н а    п р о м и с л о в і с т ь представлена виробництвом синтетичних смол, пластмас, синтетичного каучуку, фарб, кислот, мінеральних добрив тощо. Хімічні підприємства сконцентровано в Токіо, Осаці, Нагої, Кавасакі.

Д е р е в о о б р о б н а     і    ц е л ю л о з н о - п а п е р о в а     п р о м и с л о в і с т ь працює на власній і довізній сировині. Характерною особливістю галузі є безвідходне виробництво. Папір і картон становлять чималу частку в експорті Японії. У країні діє могутня поліграфічна база.

Л е г к а    п р о м и с л о в і с т ь відіграє значну роль в економіці країни. За експортом текстилю Японія входить до п'ятірки провідних країн світу. Традиційними товарами Японії залишаються бавовняні тканини, вироби з натурального шовку.

Основою   х а р ч о в о ї    п р о м и с л о в о с т і    є рибоконсервні та рибопереробні підприємства. Важливе значення мають підприємства з виробництва чаю. Борошномельна, цукрова галузі промисловості працюють на довізній сировині, тому вони зосереджені в портових містах.

Для    с і л ь с ь к о г о    г о с п о д а р с т в а Японії характерним є дрібне землегосподарювання. Максимально продуктивна віддача невеликих загальних площ сільськогосподарських угідь зумовлена застосуванням новітніх технологій господарювання, а також високою кваліфікацією спеціалістів. Обробляють у країні лише 12 % її площі, проте самозабезпеченість сільськогосподарською продукцією становить 80%. Основну частину продукції дає рослинництво. Особливості географічнощ положення, рельєфу і клімату уможливлюють на багатьох територіях збирання 2—З врожаїв за вегетативний сезон. Головною культурою є рис. Вирощують також картоплю, бобові, цукрові буряки, цукрову тростину, тютюн, різні овочі і фрукти, батат, чай. У тваринництві провідне місце посідає рибальство. За виловом риби, промислом морепродуктів, перлин, аквакультурою Японія посідає 1-ше місце в світі. Японці традиційно вживають багато риби і морепродукті (водоростей; трепангів, креветок, кальмарів, різних молюсків, м'ясо китів та інших морських ссавців). На другому місці в тваринництві — розведення свиней. Наявність незначного за кількістю поголів'я великої рогатої худоби пояснюється національною традицією японців - вживати дуже мало м'яса і молока. У країні розвинуто шовківництво. Обробляється близько 12 % земель, а пасовища займають тільки 2 % площі. Зрошується 2,8 млн га сільськогосподарських угідь. Понад 2/3 загальної кількості господарств є дрібними селянськими господарствами із земельними ділянками площею до 1 га. Держава сприяє створенню великих спеціалізованих ферм, надає підтримку виробникам сільськогосподарської продукції. Завдяки цим заходам японське сільське господарство на 70 % забезпечує потреби населення держави.

Найважливішою галуззю сільськогосподарського виробництва є рослинництво. Головна зернова культура — рис. На півночі о. Хонсю і о. Хоккайдо є посіви пшениці, ячменю, проса, кукурудзи і вівса. З овочевих культур найважливішою є батат (п'яте місце у світі), також вирощують картоплю. Найпоширеніші технічні культури в Японії — тютюн, чай. Традиційно високорозвиненими є городництво і садівництво. В Японії культивують багато різних квітів. Багато уваги приділяється розвитку птахівництва і молочного тваринництва.

Велике значення в харчовому раціоні населення відіграють продукти моря. Японія посідає друге місце у світі за виловом риби.


Транспорт. Японія має надзвичайно великий автомобільний парк, що становить майже 40 млн легкових і близько 25 млн вантажних машин. У країні розвинутий залізничний транспорт для внутрішніх вантажо- та пасажироперевезень. Залізниці Японії є унікальними: найсучаснішими за своїми технологіями, з найбільшими швидкостями і своєрідним дизайном транспортних засобів, не схожими на жодні залізниці світу. Залізничні тунелі проходять не тільки крізь гірські системи островів, а й морським шельфом, з'єднуючи острови держави. Оскільки Японія — острівна держава, то для неї першорядне значення має морський транспорт. Морські перевезення здійснюються через десятки портів країни. Велику роль у внутрішніх і зовнішніх перевезеннях відіграє авіаційний транспорт. У країні діють понад 70 аеропортів, побудованих за новітніми технологіями. Звідти здійснюються рейси в усі куточки світу. На півдні острова Кюсю є космічний центр Кагосіма, де проводять космічні дослідження. Острівне положення країни в Тихому океані визначає особливе значення розвитку морського торгового флоту і цивільної авіації. Морський флот відіграє провідну роль не тільки у зовнішніх, але й у внутрішніх перевезеннях. У країні — приблизно 1000 портів і якірних стоянок. За тоннажем флоту Японія посідає третє місце у світі. В країні понад 70 аеропортів з Постійними рейсами, найбільші — Токіо, Осака, Наріта.

Гірські хребти ускладнюють сухопутні транспортні зв'язки всередині країни. Зручний гірський прохід, відомий під назвою Великий рів (довжина 250 км), перетинає центральну частину о. Хонсю. Уздовж нього прокладені головні шляхи сполучення, які зв'язують Токіо з портами узбережжя Японського моря.

Автомобільний транспорт посідає друге місце за вантажообігом. Дороги мають велику кількість інженерних споруд (мости, тунелі, естакади, віадуки). Між островами Хонсю і Хоккайдо діє підводний морський тунель Сейкан (54 км). Споруджена система мостів між островами Хонсю і Сікоку.

Провідне місце у перевезеннях пасажирів посідає залізничний транспорт. Довжина залізниць — понад 23 тис. км (понад 10 тис. км — електрифіковані). Діє система швидкісних залізниць Сінкансен, протяжністю 2000 км.

В Японії діє космодром Танегосіма.

^ Зовнішньоекономічні зв'язки. Географічне положення Японії зумовило залежність її економіки від умов зовнішнього ринку. За обсягами зовнішньої торгівлі Японія посідає 3-тє місце в світі після США та ФРН. Імпорт орієнтований на довезення палива, сировини, продовольчих товарів і кормів. Експортуються обладнання, продукція машинобудування, прокат, шаль, хімікати. Основний торговий партнер — США, частка якого у структурі товарообороту Японії становить 30 %. З України Японія імпортує продукцію чорної( металургії, а експортує в Україну продукцію хімічної промисловості та електротехніки. Країна підтримує торговельно-економічні зв'язки з країнами усіх континентів. Японія належить до небагатьох розвинутих країн, що експортують на світовий ринок капітал.

Країна розташована поблизу багатих на мінеральні ресурси Китаю і Росії, що є для Японії дуже важливим. Найважливіша для Японії "комора" корисних копалин — Австралія, розташована на зручних морських шляхах до Країни Сонця, що сходить.

Японія є центром економічного розвитку не тільки регіону, але й світу. Більшість сусідніх країн динамічно розвиваються і мають значний ресурсний і економічний потенціали і з часом закономірно відіграватимуть провідну роль у світі. Країна характеризується величезними обсягами експорту (понад 450 млрд дол. США) та імпорту (понад 350 млрд дол. США). В експорті Японії переважають машини й устаткування, судна, електронні прилади, метали і металовироби, хімічні продукти, товари легкої промисловості. Країна імпортує сировину для промисловості, продукти харчування, паливо.

Країна торгує з більшістю країн світу, традиційні торгові партнери — США і Канада, країни ЄС і Південно-Східної Азії, Китай.

Найважливіша тенденція зовнішньоекономічної діяльності країни — перехід від переважно зовнішньої торгівлі до інтенсивної інвестиційної діяльності. Експорт капіталу став головною формою зовнішньоекономічної діяльності, а Токійська фондова біржа є "фінансовим пульсом" планети.



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації