Поиск по базе сайта:
Положення частини 1 статті 3 та частини 1 статті 11 Закону України \"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом\" та зазначив, що призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство боржника є прерогативою суду icon

Положення частини 1 статті 3 та частини 1 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зазначив, що призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство боржника є прерогативою суду




Скачати 44.03 Kb.
НазваПоложення частини 1 статті 3 та частини 1 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зазначив, що призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство боржника є прерогативою суду
Дата конвертації19.11.2012
Розмір44.03 Kb.
ТипПоложення




ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.05.2004 р. 

N 04/227 (справа N 6/260-4/201)



Розглянувши касаційну скаргу Львівського регіонального управління з питань банкрутства на постанову Вищого господарського суду України від 04.02.2004 року N 6/260-4/201, встановила:

У березні 2003 року Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова (далі - Інспекція) звернулася в господарський суд Львівської області із заявою про визнання державного підприємства дослідного заводу "Хвиля" (далі - Підприємство) банкрутом, мотивуючи заяву тим, що Підприємство неспроможне погасити податковий борг, який станом на 20 серпня 2003 року складає 438158 грн. 39 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.09.2003 року заяву Інспекції прийнято до розгляду та порушено провадження у справі про банкрутство Підприємства, призначено дату підготовчого засідання суду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна - арбітражного керуючого Коваля В. В.

Львівське регіональне управління з питань банкрутства оскаржило зазначену ухвалу в частині призначення розпорядника майна до Вищого господарського суду України з тих мотивів, що у порушення вимог закону кандидатура розпорядника майна не була попередньо погоджена Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2004 року N 6/260-4/201 ухвалу господарського суду Львівської області від 18.09.2003 року залишено без змін. Суд касаційної інстанції вмотивував постанову посиланням на положення частини 1 статті 3 та частини 1 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зазначив, що призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство боржника є прерогативою суду.

22 квітня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою Львівського регіонального управління з питань банкрутства порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 04.02.2004 року N 6/260-4/201. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови з мотивів порушення положень статті 19 Конституції України, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування мотивів касаційної скарги щодо неоднозначного застосування судами положень частини 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зроблено посилання на інформаційний лист Вищого господарського суду України від 01.04.2002 року N 01-8/376 "Про порядок подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих у справах про банкрутство".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.

Згідно зі статтею 2 Указу Президента України від 23.10.2000 року N 1159/2000 "Про Міністерство економіки України" повноваження державного органу з питань банкрутства покладено на Міністерство економіки України, яке Указом Президента України від 21.08.2001 року N 724/2001 перейменовано у Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України. Наказом Міністерства економіки України від 03.11.2000 року N 238 утворено територіальні органи з питань банкрутства, у тому числі Львівське регіональне управління з питань банкрутства (Львівська, Волинська, Рівненська області), що діє на підставі Положення, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.12.2000 року N 274. Пунктом 2 цього Положення, зокрема, передбачено, що регіональне управління утворене з метою організаційного забезпечення виконання Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України повноважень державного органу з питань банкрутства відповідно до статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Визначаючи повноваження державного органу з питань банкрутства, частина 2 статті 2 цього Закону встановлює, що зазначений орган пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом. Механізм реалізації вказаного положення Закону регламентовано Порядком подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 25.04.2001 року N 87 (у редакції наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 20.05.2003 року N 127).

Боржник, щодо якого порушено провадження у даній справі про банкрутство, є державним підприємством. Проте при вирішенні питання щодо призначення розпорядника майна місцевим господарським судом не дотримано зазначених правил частини 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чим порушено визначені Законом повноваження державного органу з питань банкрутства, а Вищий господарський суд України на це уваги не звернув.

Допущене судами порушення норм матеріального права дає підстави для скасування оскарженої постанови Вищого господарського суду України, часткового скасування ухвали господарського суду Львівської області від 18.09.2003 року та передачі справи на розгляд суду першої інстанції для вирішення питання щодо призначення розпорядника майна Підприємства відповідно до закону.

Керуючись статтями 11117 - 11121 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Касаційну скаргу Львівського регіонального управління з питань банкрутства задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 04.02.2004 року N 6/260-4/201 та пункт четвертий резолютивної частини ухвали господарського суду Львівської області від 18.09.2003 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації