Поиск по базе сайта:
Лекція Еластичність попиту і пропозиції та її застосування Мета вивчення теми: Поглибити розуміння попиту і пропозиції, визначити притаманну їм властивість еластичність. План лекції icon

Лекція Еластичність попиту і пропозиції та її застосування Мета вивчення теми: Поглибити розуміння попиту і пропозиції, визначити притаманну їм властивість еластичність. План лекції

Реклама:



НазваЛекція Еластичність попиту і пропозиції та її застосування Мета вивчення теми: Поглибити розуміння попиту і пропозиції, визначити притаманну їм властивість еластичність. План лекції
Сторінка3/11
Дата конвертації14.12.2012
Розмір1.62 Mb.
ТипЛекція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

^ Середні валові (загальні) витрати (ATC) за будь-якого обсягу продукції знаходять як відношення валових (загальних) витрат (TC) до обсягу продукції, або як суму: ATC=AFC+AVC або TC/Q.

Відповідні дані містяться у стовпці 7 таблиці 3-2. Графічно AVC знаходять додаванням по вертикалі кривих AFC і AVC. Це відображено на графіку 3-3. Середні постійні витрати (AFC) зменшуються бо дана величина постійних витрат розподіляється на щораз більший обсяг продукції. Середні змінні витрати (AVC) спочатку зменшуються внаслідок зростання граничної віддачі, але потім збільшуються внаслідок спадання граничної віддачі. Середні загальні (валові) витрати (ATC)- це сума по вертикалі середніх змінних витрат (AVC) та середніх постійних витрат (AFC).

д) ^ Граничні витрати (MC)- це додаткові витрати на виробництво ще однієї одиниці продукції, їх обчислюють по формулі MC= ΔTC/ΔQ.

В таблиці 3-2 граничні витрати знаходяться в стовпці 8. Розраховані вони наступним чином. Виробництво першої одиниці продукції збільшує загальні (валові) витрати зі 100 грн. до 150 грн. А обсяг продукції збільшується на одиницю продукту. ΔTC=190-100=90. А ΔQ=1-0=1; 90/ 1=90 і так далі.

Граничні витрати можна також обчислити, використавши дані стовпця загальних змінних витрат, оскільки загальні (валові) витрати і загальні змінні витрати відрізняються лише на сталу величину постійних витрат (1ООгрн.) Тому зміна загальних витрат і зміна загальних змінних витрат, пов'язані з кожною додатковою одиницею продукції, завжди однакові.

^ Граничні витрати – це саме ті витрати, які фірма може безпосередньо і негайно контролювати.

Ухвалення рішень щодо обсягу виробництва продукції за звичай носить граничний характер, тобто розв'язується питання про те, на скільки більше, на скільки менше одиниць продукції фірмі варто виробляти. Граничні витрати відображають зміни у витратах, коли обсяг продукції збільшується або зменшується на одну одиницю.

Порівняння граничних витрат із граничним виторгом дозволяє фірмі визначити прибутковість внаслідок зміни обсягу продукції в тому або іншому напрямку.

Графічне зображення кривих середніх і граничних витрат

iv)Графік 3-3



Крива граничних витрат круто спадає, досягає мінімуму і далі знову різко підноситься вгору.

Крива граничних витрат (MC) перетинає криві ATC і AVC у точках їхніх мінімумів. Це пояснюється тим, що додаткова, або гранична величина, яка додається до суми загальних (або змінних) витрат, менша за середні значення загальних витрат, тому середні витрати знижуються. І навпаки, коли граничні витрати, що додаються до загальних (змінних) витрат більші за середні загальні (змінні) витрати, середні витрати зростатимуть.

Зміни цін ресурсів або технології спричиняють переміщення кривих. Але закономірності їх взаємозв'язку, які були розглянуті перед цим, залишаються незмінними.

3. Витрати виробництва у довгостроковому періоді

а) Як раніше було визначено, у довгостроковому періоді фірма може змінити свої виробничі потужності, а у галузі може змінитися кількість фірм (збільшитися, чи зменшитися). Наслідки вступу фірм у галузь і виходу з неї буде проаналізовано у наступній темі: тут зосередимося лише на змінах виробничих потужностей, що здійснює окрема фірма. У довгостроковому періоді зникає необхідність поділу витрат на постійні і змінні тому, що всі витрати є змінними.

б) Як буде діяти фірма якщо вона вже використала всі можливості короткострокового періоду для досягнення максимуму загального економічного прибутку, а ринок потребує збільшення пропозиції продукту фірми? Рішення можуть бути різними. І одне з них – нарощування виробничих потужностей. Треба тільки з'ясувати, як нарощування виробничих потужностей вплине на загальні середні витрати.



На графіку 3-4 цю ситуацію проілюстровано стосовно п'яти різних розмірів підприємства. Крива ATC-1 характеризує динаміку короткострокових середніх загальних (валових) витрат найменшого розміру підприємства, а крива ATC-5-найбільшого.

Збільшення виробничих потужностей (розмірів підприємства) знижуватиме мінімальні витрати на одиницю продукції аж до досягнення третього розміру. Проте подальше нарощування виробничих потужностей означатиме підвищення мінімального рівня середніх загальних витрат. На графіку 3-4 це відбувається починаючи з ATC-4.

в) Вертикальні лінії, перпендикулярні до горизонтальної осі на графіку 3-4, показують ті обсяги продукції, за якими фірмі варто збільшити розмір підприємства для досягнення ще нижчих витрат виробництва на одиницю продукції, ніж при цьому розмірі. Але це збільшення розмірів підприємства має межу. Найнижчі середні загальні витрати досягаються третім розміром. Четвертий розмір має вже більші середні загальні витрати. П'ятий розмір – ще більші. Таким чином, формується довгострокова крива середніх загальних витрат . Вона складається з відрізків короткострокових кривих середніх загальних витрат, які лежать між вертикальними лініями розмірів, що послідовно збільшуються підприємств. Вона має дугоподібну вибоїсту форму (графік 3-4). Якщо кількість можливих розмірів підприємств дуже велика, крива довгострокових середніх загальних витрат є практично плавною. Крива довгострокових середніх валових витрат (LAC) відображає найнижчі витрати виробництва одиниці продукції, з якими можуть виробляти будь-який обсяг продукції за умови, що фірма мала достатньо часу для проведення відповідних змін у розмірі підприємств.

г) Дугоподібна форма довгострокової кривої середніх загальних витрат не визначається дією закону спадної віддачі. Спадна віддача передбачає незмінну пропозицію одного з ресурсів (виробничі потужності), тоді як у довгостроковому періоді всі ресурси змінні. Крім того, в аналізі припускається, що ціни всіх ресурсів постійні.

Дугоподібну форму кривої довгострокових середніх загальних витрат можна пояснити за допомогою понять позитивного і негативного ефектів від зростання масштабів виробництва.

Позитивний ефект масштабу або, простіше – економія, обумовлений зростанням масштабів виробництва, він пояснює спадну частину кривої довгострокових середніх загальних витрат. Зниження середніх витрат виробництва у довгостроковому періоді зумовлює низка чинників.

По-перше, це спеціалізація праці. Зі збільшенням розмірів підприємств можливе поглиблення спеціалізації праці. Упродовж усього робочого дня робітники можуть виконувати ті конкретні операції, для виконання яких їхній рівень кваліфікації є найпридатніший. На невеликому підприємстві кваліфіковані працівники можуть витрачати до половини свого часу на виконання завдань, які не потребують їхньої кваліфікації.

Великий розмір підприємства дає змогу поділу виробничих операцій, що дозволяє робітникам набувати значного досвіду у виконанні конкретних завдань.

Нарешті поглиблення спеціалізації усуває втрати часу на перехід робітників від виконання однієї операції до іншої.

По-друге, це спеціалізація управлінської праці. Потенціал менеджера, який може контролювати працю двадцяти робітників, не повністю використовуватиметься на невеликому підприємстві, де їх всього десять. Виробничий персонал можна подвоїти, не збільшуючи адміністративні витрати.

По-третє, це ефективне використання капіталу. Невеликі фірми часто не спроможні застосовувати технологічно найефективніше устаткування. Ефективне використання такого устаткування потребує значних коштів для його придбання і великих обсягів виробництва. Тільки великі виробники можуть придбати і ефективно експлуатувати найкраще устаткування.

По-четверте, це можливість великих підприємств виробляти побічні продукти з відходів виробництва основного продукту.

По п'яте, це проведення досліджень та розробка вдосконалень виробництва. На великих підприємствах ці витрати на одиницю продукції менші, ніж на малих.

Негативний ефект масштабу пов'язаний, перш за все, з проблемами управління, які виникають при намаганні ефективно управляти та координувати діяльність фірм, що перетворилися на великого виробника. На малому підприємстві сам керівник приймає рішення і організує їх виконання. А на великому багато організаторів, які можуть впроваджувати рішення керівника з певними відхиленнями і між собою недостатньо погоджено. Зростає бюрократизація управління. Існує багато рівнів управління, що відокремлює адміністративний апарат від виробничого процесу.

Збільшується час між надходженням певної інформації про стан виробництва до прийняття рішень і від прийняття рішень до їх виконання.

На великих підприємствах робітники можуть надмірно відчужуватися від своєї діяльності і не відчувати відповідальності за підвищення ефективності виробництва. Посилення відчуження робітників та збільшення можливості для ухилення від роботи на великих підприємствах може потребувати збільшення кількості контролерів, що підвищує витрати.

У деяких випадках може виникати досить значний інтервал між обсягом виробництва, за якого вичерпується дія позитивного ефекту масштабу, та обсягом виробництва, коли виявляється його негативна дія. Іншими словами, існує інтервал постійної віддачі від масштабу, на якому довгострокові середні витрати залишаються постійними.

д) Позитивний та негативний ефекти масштабу є важливими чинниками структури галузі. Одним із важливих складових визначення структури галузі є мінімальний ефективний розмір.

Це розмір, коли виробляється найменший обсяг продукції, за якого фірма може мінімізувати довгострокові загальні витрати.

Якщо мінімальний ефективний розмір досягається при незначних обсягах виробництва, то галузь буде складатись з великої кількості малих підприємств. Наприклад, роздрібна торгівля, громадське харчування, різні послуги.

Якщо мінімум середніх витрат досягається за відносно незначних обсягах виробництва, а негативний ефект наступає за значного обсягу виробництва, то має місце постійна віддача від масштабу. В цьому випадку ефективні як малі, так і великі підприємства. Наприклад: меблева, деревообробна, швейна, взуттєва галузі.

Якщо позитивний ефект масштабу тривалий, а негативний відносно віддалений, то мінімальний ефективний розмір досягається лише за значних обсягів виробництва. В цьому випадку галузь буде представлена лише великими підприємствами, що характерно для автомобільної, алюмінієвої, сталеварної та інших галузей важкої промисловості. В цих галузях малі підприємства нежиттєздатні.

Слід зазначити, що структура галузі залежить не лише від позитивного та негативного ефектів масштабу. При пояснені структури конкретної галузі, треба брати до уваги географічні розміри ринку, урядову політику, кваліфікацію управлінського персоналу та інші чинники.

Питання самоконтролю

  1. Що визначає кількість продуктів, яку фірма хоче і може поставити на ринок?

  2. Що таке економічні витрати?

  3. Які витрати називають явними, а які неявними?

  4. Які витрати є економічними витратами окремої фірми?

  5. Який прибуток є нормальним і яку економічну функцію він виконує?

  6. Який прибуток є економічним (чистим) і як він розраховується?

  7. Який прибуток називають бухгалтерським і як він розраховується?

  8. Який період називають короткостроковим періодом виробництва?

  9. Який період називають довгостроковим періодом виробництва?

  10. В чому сутність закону спадної віддачі?

  11. Як змінюється продуктивність змінного ресурсу в залежності від приєднання його додаткових одиниць до незмінного ресурсу?

  12. Що таке гранична продуктивність змінного ресурсу?

  13. Що таке середня продуктивність змінного ресурсу?

  14. Як розраховується середня і гранична продуктивність змінного ресурсу?

  15. Який зв'язок існує між зміною загального обсягу виробництва і граничною продуктивністю, як це відображається графічно?

  16. Який зв'язок існує між граничною і середньою продуктивністю?

  17. Що таке постійні, змінні і загальні витрати, як вони розраховуються?

  18. Що таке середні постійні, середні змінні і середні загальні витрати та як їх розраховують?

  19. Що таке граничні витрати та яка існує залежить між ним і граничною продуктивністю?

  20. Яка закономірність руху середніх загальних витрат існує в залежності від збільшення розмірів підприємства і обсягів виробництва у довгостроковому періоді?

  21. Яку форму має крива довгострокових середніх загальних витрат і з яких відрізків кривих короткострокових середніх загальних витрат вона складається?

  22. Що таке позитивний ефект росту масштабів і які фактори його визначають?

  23. Що таке негативний ефект росту масштабів і який основний чинник його визначає?

  24. Що визначає постійна віддача від росту масштабів виробництва?

  25. Що визначає величину інтервалу постійної віддачі від росту масштабів?

  26. Що таке мінімальний ефективний розмір підприємства?

  27. Яким чином дія позитивних і негативних ефектів росту масштабів підприємств впливають на структуру галузі?


Лекція 4. Ринки товарів та послуг. Визначення ціни та обсягу виробництва в умовах чистої конкуренції

Основна мета вивчення теми: усвідомити та набути знання про різноманітність ринкових структур виробничих галузей, їх ознаки і особливості; якою є ринкова структура чистої конкуренції, поведінка окремої фірми на цьому ринку відносно ціни, обсягу виробництва, максимізації прибутку чи мінімізації збитків, як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді, суспільна ефективність чисто конкурентної фірми.

План лекції

  1. Чотири моделі ринкових структур, їх характерні риси.

  2. Поняття чисто конкурентної структури ринку, її особливості, розповсюдження в практиці.

  3. Попит на продукт конкурентного продавця:

  • досконало еластичний попит на продукцію окремої фірми;

  • середній, загальний і граничний виторг в умовах чистої конкуренції.

  1. Максимізація прибутку у короткостроковому періоді:

  • співставлення загального виторгу і загальних витрат;

  • співставлення граничного виторгу із граничними витратами;

  • граничні витрати і крива короткострокової пропозиції;

  • рівноважна ціна фірми і галузі в короткостроковому періоді.

  1. Максимізація прибутку у довгостроковому періоді:

  • визначення довгострокового періоду, припущення для простоти аналізу того, що з’ясовується в поведінці фірми в цьому періоді;

  • графічна модель нульового економічного прибутку, механізм усування економічних прибутків та збитків;

  • пропозиція галузі з постійними, зростаючими та спадними витратами у довгостроковому періоді.

  1. Чиста конкуренція і ефективність:

  • ефективне використання обмежених ресурсів;

  • ефективність виробництва;

  • розподільна ефективність.

Література

Кемпбел Р.Макконнелл, Стенлі Л. Брю. Мікроекономіка –Львів: Просвіта, 1999, с. 224-251.

Кемпбел Р. Макконнелл, Стенли Л. Брю. Экономикс. – М: Республика, 1992, том ІІ, с. 65-88.

Н.Грегори Менкью. Принципы Экономикс. – С-Пб-Москва-Харьков-Минск, 1999, с. 296-313.

Долан Э. Дж., Линдсей Д., Микроэкономика – С-Пб: АО“Санкт-Петербург оркестр”, 1999, с. 160-176.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1994, с. 245-251.


1. Чотири моделі ринкових структур, їх характерні риси

Кожен товар має свій ринок, його особливу структуру. Для дослідження ринків кожної галузі потрібно знати загальні закономірності їх функціонування. Для визначення цих закономірностей ринки всіх товарів можна звести в чотири види ринкових структур, або моделей ринку. Це чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, чиста монополія.

Визначеною ознакою 4 видів ринкових структур є співвідношення тиску на виробника та споживача двох сил:

  1. Конкурентної сили (що тисне на виробника в бік зниження витрат на виробництво).

  2. Монопольної сили (що примушує споживача платити більшу ціну, ніж в умовах чистої конкуренції).

Ці сили в певній мірі визначають, за якою ціною продається продукт і обсяг його пропозиції. Характерні риси кожної ринкової моделі вказані в таблиці:

Таблиця 4-1.

^ Характерні риси

Моделі ринку

Чиста конкуренція

Монополістична конкуренція

Олігополія

Чиста монополія

1. Кількість фірм

Дуже багато

Багато

Декілька

Одна

2. Тип продукту

Стандартизований

Диференційований

Стандартизований або диференційований

Унікальний, нема близьких замінників

3. Контроль над цінами

Немає

Дуже незначний

Обмежений взаємозалежністю, значний при таємній змові

Значний

4. Умови входження в галузь

Жодних перешкод

Відносно легкі

Серйозні перешкоди

Входження заблоковане

5. Нецінова конкуренція

Відсутня

Значна

Значна в умовах диференціації продукту

Реклама зв’язків з громадськими організаціями

Приклади

Сільське господарство

Роздрібна торгівля, виробництво жіночого одягу

Виробництво сталі, автомобілів

Місцеві підприємства комунальних послуг

2. Поняття чисто конкурентної структури ринку, її особливості, розповсюдження в практиці

Основні характерні риси чистої конкуренції перелічені в таблиці. Тепер їх трохи пояснимо:

  1. ^ Дуже велика кількість фірм. Вони незалежні одна від одної, які зазвичай пропонують свою продукцію на добре організованому ринку. Прикладами є ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа та ринок іноземних валют.

  2. ^ Стандартизований продукт. Це означає, що при однаковій ціні споживачеві байдуже, у кого з продавців купити продукт. Кожен продукт однієї фірми є досконалим замінником продукту іншої фірми. Внаслідок стандартизації відсутні підстави для нецінової конкуренції, тобто конкуренції, що базується на відмінностях у якості продукту, рекламі чи стимулюванню збуту.

  3. ^ Відсутній контроль над цінами. Окремі фірми не здійснюють жодного значного контролю над ціною продукту. В умовах чистої конкуренції кожна фірма виробляє таку незначну частку загального обсягу продукту, що зростання або зменшення її випуску помітно не впливає на загальну пропозицію.

Це означає, що окремий конкуруючий виробник перебуває під владою ринку; ціна продукту для нього є даною величиною, на яку цей виробник не має впливу. Фірма отримає однакову ціну за одиницю продукції як за більшого, та і за меншого її обсягу виробництва.

  1. ^ Вільне входження у галузь і вихід із неї. Немає жодних серйозних перешкод – законодавчих, технологічних, фінансових та інших – які могли б заважати формуванню чи входженню у галузь нових фірм і збуту їхньої продукції на конкурентних ринках.

На практиці чиста конкуренція рідко зустрічається. Але аналіз чисто конкурентного ринку є доцільним тому, що:

  1. Декілька галузей найкраще описує саме модель чистої конкуренції, а не будь-якої іншої ринкової структури.

  2. Чиста конкуренція – це найпростіша ситуація, для дослідження якої можна застосовувати поняття доходу (виторгу) і витрат. Вона є відправним пунктом для аналізу визначення цін та обсягу виробництва.

  3. Чиста конкуренція є стандартом, або зразком, з яким можна порівнювати і оцінювати ефективність реальної економіки.

3. Попит на продукт конкурентного продавця

Як вже визначено, конкурентна фірма не проводить власної цінової політики – вона неспроможна регулювати ціну. Фірма може лише пристосовуватися до ринкової ціни. Конкурентний продавець не встановлює ціну, він її приймає. Ціна встановлюється взаємодією галузевого попиту та пропозиції як одна для всіх фірм галузі.

Крива попиту окремої конкурентної фірми є досконало еластичною. Фірма не може отримати вищу ціну, скорочуючи обсяг виробництва. Водночас, не має потреби знижувати ціну, щоб збільшити свій обсяг продаж.

Але ринкова (галузева) крива попиту на конкурентному ринку є недосконало еластичною. Це складна крива, про що свідчить графік 4-1



Цю розбіжність можна пояснити тим, що для сукупності фірм (галузі), що виробляють певний продукт, обсяг продажу можна збільшити тільки за умови зниження ціни товару. Усі фірми, що діють самостійно, але одночасно всі разом можуть вплинути і впливають на загальну величину пропозиції, а отже, і на ринкову ціну. Для окремої фірми ситуація інша. Якщо лише один із виробників збільшить або зменшить обсяг продукції за незмінних обсягів виробництва усіх інших фірм, то це не вплине на загальну величину пропозиції і ринкову ціну.

Оскільки ціна на продукт окремої фірми є незмінною, якщо не змінюється ринкова (галузева) ціна, то ця ціна є виторг на одиницю продукції, або середній виторг (AR), для продавця. Ціна і середній виторг – це одне й те саме, побачене з різних точок зору.

Загальний виторг (TR) за будь-якого рівня продажу можна визначити як добуток ціни та кількості одиниць товару, що продала фірма. В умовах чистої конкуренції загальний виторг зростає на постійну величину, від продажу кожної одиниці продукції. Кожна продана одиниця додає рівно свою ціну до загального виторгу.

Коли фірма планує зміни у своєму обсязі виробництва, вона неодмінно враховує те, як зміниться її виторг внаслідок зміни обсягу продукції.



Граничний виторг (MR) – це зміна загального виторгу, тобто додатковий виторг, що є результатом продажу однієї додаткової одиниці продукції. Граничний виторг за чистої конкуренції постійний, бо додаткові одиниці продукції можна продати за постійної ціни.

Криву попиту конкурентної фірми і криву загального та граничного виторгу показано на графіку 4-2. Крива попиту, або середнього виторгу – є досконало еластичною. Крива граничного виторгу (MR) збігається з кривою попиту, бо для конкурентної фірми ціна продукту є постійною. Кожна додаткова одиниця продажу збільшує виторг на ціну. Крива загального виторгу зображається прямою лінією, що є висхідною. Нахил цієї прямої постійний, оскільки постійним є граничний виторг.

5. Максимізація прибутку у короткостроковому періоді

У короткостроковому періоді конкурентна фірма має незмінні виробничі потужності і максимізує свої прибутки або мінімізує збитки, пристосовуючи свій обсяг виробництва через зміну величини змінних ресурсів. Економічні прибутки, до яких прагне фірма, визначаються як різниця між виторгом і витратами (виторг-витрати).

Є два підходи до визначення рівня виробництва, за якого конкурентна фірма максимізує прибуток або мінімізує збитки:

  1. порівняння загального виторгу і загальних витрат;

  2. порівняння граничного виторгу і граничних витрат.

Обидва підходи можна застосувати не лише до чисто конкурентної фірми, але й до фірм, які функціонують за умов будь-якої з трьох інших основних структур ринку.

Ринкова ціна на продукт ставить перед виробниками три пов’язані між собою запитання:

  1. Що варто взагалі робити: виробляти певні продукти чи ні?

  2. Якщо виробляти, то скільки?

  3. Який буде прибуток (або збитки)?

Відповідь на перше запитання буде залежати від того, в якій мірі виторг буде відшкодовувати змінні і постійні витрати. Треба мати на увазі, що в короткостроковому періоді фірма здійснює постійні витрати і коли вона виробляє продукт, і коли вона не працює.

Працювати фірмі вигідно тоді, коли виторг повністю відшкодовує змінні витрати і хоча б частково – постійні витрати. В цьому випадку збитки будуть менші в разі виробництва, ніж у випадку закриття. Виробництво дає змогу відшкодувати всі змінні і частково постійні витрати. В разі, коли виторг більше змінних і постійних витрат разом узятих, фірма має прибуток.

Відповідь на друге запитання буде така: у короткостроковому періоді фірмі варто виробляти обсяг продукції, за якого вона максимізує прибутки або мінімізує збитки.

Відповідь на третє запитання визначається аналізом обчислення прибутків і збитків в залежності від обсягів виробництва і витрат при певній ціні. Проаналізуймо виробничі рішення фірми, яка стикається з трьома різними цінами на продукт. Для цього використаємо таблицю 4-2

v)Таблиця 4-2

^ Кількість продукту (од.)

Загальні постійні витрати (грн.)

Загальні змінні витрати (грн.)

^ Загальні витрати (грн.)

Ціна=131 грн.

Ціна=81 грн.

Ціна=71 грн.

Загальний виторг (грн.)

Прибуток (грн.)

Загальний виторг (грн.)

Прибуток (грн.)

Загальний виторг (грн.)

Прибуток

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

0

100

0

10

0

-100

0

-100

0

-100

1

100

90

190

131

-59

81

-109

71

-119

2

100

170

270

262

-8

162

-108

142

-128

3

100

240

340

393

+53

243

-97

213

-127

4

100

300

400

524

+124

324

-76

284

-116

5

100

370

470

655

+185

405

-65

355

-115

6

100

450

550

786

+236

486

-64

426

-124

7

100

540

640

917

+277

567

-73

497

-143

8

100

650

750

1048

+298

648

-102

568

-182

9

100

780

880

1179

+299

729

-151

639

-241

10

100

930

1030

1310

+280

810

-220

710

-320


Аналіз даних таблиці показує, що за ціни 131 грн. фірмі потрібно виробляти 9 одиниць продукції. Це дає фірмі 299 грн. економічного прибутку. Менший чи більший обсяг виробництва дає менший економічний прибуток чи збитки (стовпці 5, 6).

Якщо ринкова ціна встановиться на рівні 81 грн., то будь-який обсяг виробництва із десяти можливих дає збитки. Але ці збитки різні. Виробляючи 6 одиниць продукту, збитки фірми будуть мінімальними – 64 грн., і вони менші постійних витрат. Коли фірма буде працювати і виробляти 6 одиниць продукції, то збитки фірми менші, ніж коли фірма не буде працювати (збитки 100 грн.). Виробництво 7,5,4,3 одиниць продукції дає збитки теж менші постійних витрат, але вони більші 64 грн.

Коли ж ринкова ціна понизиться до 71 грн., фірмі краще зупинити виробництво тому, що будь-який обсяг виробництва дає збитки більші постійних витрат в 100 грн. (стовпчик 10).

Другий підхід ґрунтується на тому, що метою фірми є досягнення якомога більшого валового економічного прибутку, а не прибутку на одиницю продукції, і тому треба виробляти всі одиниці продукту, які дають більше виторгу, ніж витрат. Це зумовлює прийняття певного рішення. Треба нарощувати обсяг виробництва, поки кожна додаткова одиниця продукту більше додає виторгу до попереднього, ніж витрат. Коли ж граничний виторг зрівнюється з граничними витратами, то наступну одиницю продукту виробляти вже не варто. Чому наступну? Справа в тому, що, коли граничний виторг буде дорівнювати граничним витратам, то фірма додаткового економічного прибутку не отримає, але будуть повністю відшкодовані всі витрати і фірма одержує нормальний прибуток. Виробництво наступної додаткової одиниці продукту не дає фірмі навіть нормального прибутку. А це, як визначалося раніше, той мінімальний доход, який робить людину підприємцем і утримує її в цій підприємницькій справі.

Ці закономірності називають правилом:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



Реклама:

Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації