Поиск по базе сайта:
Лекція Еластичність попиту і пропозиції та її застосування Мета вивчення теми: Поглибити розуміння попиту і пропозиції, визначити притаманну їм властивість еластичність. План лекції icon

Лекція Еластичність попиту і пропозиції та її застосування Мета вивчення теми: Поглибити розуміння попиту і пропозиції, визначити притаманну їм властивість еластичність. План лекції




НазваЛекція Еластичність попиту і пропозиції та її застосування Мета вивчення теми: Поглибити розуміння попиту і пропозиції, визначити притаманну їм властивість еластичність. План лекції
Сторінка1/11
Дата конвертації14.12.2012
Розмір1.62 Mb.
ТипЛекція
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Лекція 1. Еластичність попиту і пропозиції та її застосування

Мета вивчення теми: Поглибити розуміння попиту і пропозиції, визначити притаманну їм властивість - еластичність.

План лекції

1. Цінова еластичність попиту.

а) сутність цінової еластичності;

б) формула цінової еластичності;

в) оцінка еластичності попиту за показником загального виторгу;

г) чинники еластичності попиту за ціною.

2. Перехресна еластичність попиту і еластичність попиту за доходом.

3. Еластичність пропозиції.

4. Державне регулювання цін і наслідки контролю над цінами.

Література

Кемпбелл Р., Макконнелл, Стенлі Л. Брю. Мікроекономіка – Львів: Просвіта, 1999, с. 151-174.

Пол А. Семюелсон, Вільям Д. Нордгауз. Мікроекономіка – Київ: Основи, 1998, розділ 5, с. 110-134.

Кемпбелл Р, Макконнелл, Стенли Л. Брю. Экономикс 11-е изд. – Москва: Республика, 1992, том 2, гл. 22, с. 12-30.

С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р.Шмалензи Экономика – Москва: Дело, 1993, гл. 5, с 74-96.

Роберт С. Піндайк, Декіел Л. Рубінфелд. Мікроекономіка – Київ: Основи, 1996, розділ 4, с. 96-127.

Олександр Ястремський, Олена Гриценко. Основи мікроекономіки. Підручник – Київ: Знання, 1998, розділ 2, с. 50-65.

Степан Дзюбик, Ольга Ривак. Основи економічної теорії – Київ: Основи, 1994, с. 195-208.


1. Цінова еластичність попиту:

а) сутність цінової еластичності.

Як уже вказувалось раніше, за законом попиту, величина попиту змінюється обернено пропорційно до зміни ціни продукту. Проте ступінь реагування споживачів на зміну ціни може істотно відрізнятися, в залежності від продукту, а також від різних інтервалів ціни одного й того ж продукту. Чутливість попиту споживачів до зміни ціни продукту називають еластичністю попиту за ціною, або ціновою еластичністю попиту. Якщо навіть невеликі зміни ціни спричиняють значні зміни у кількості купленого товару, то попит на такі товари називають еластичним. А якщо істотні зміни ціни зумовлюють лише незначні зміни у кількості купленого товару, то попит називають нееластичним.


б) формула цінової еластичності.

Ступінь еластичності попиту вимірюють за допомогою коефіцієнта Еd, який є відношенням відсотка зміни попиту до відсотка зміни ціни.

Еd = (Відсоток зміни величини попиту на продукт Х)/(Відсоток зміни ціни продукту Х).

Зміни у відсотках знаходяться як частка від ділення зміни ціни на початкову ціну і зміни величини попиту на початкову величину попиту. Отже, формула буде мати такий вигляд:



де Q - зміна попиту; Р - зміна ціни; Q1 - початкова величина попиту; Р1 - початкова ціна.

Внаслідок того, що ціна і величина попиту перебувають у оберненій залежності, коефіцієнт еластичності за ціною математично завжди матиме від’ємне значення. Для уникнення невизначеності економісти нехтують знаком “мінус” і просто визначають абсолютне значення коефіцієнта.

Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків зміниться попит при зміні ціни на один відсоток.

Попит є еластичним, якщо коефіцієнт Еd >1; це означає, що зміна ціни на 1% спричиняє більшу ніж на 1% зміну величини попиту.

Попит є нееластичним, якщо коефіцієнт Еd <1; цє засвідчує, що зміна ціни на 1% спричиняє меншу ніж на 1% зміну величини попиту.

Якщо коефіцієнт Еd =1, то таку еластичність називають одиничною еластичністю. В цьому випадку зміна ціни на 1% зумовлює зміну величини попиту також на 1%.

Можливі також і крайні випадки еластичності попиту: абсолютно нееластичний і абсолютно еластичний попит. Абсолютно нееластичний - це такий попит, коли його величина зовсім не реагує на будь-які зміни ціни. На графіку такий попит зображають вертикальною лінією (Д1). І навпаки, якщо величина попиту нескінченно еластична, то це означає, що найменші зміни у ціні спричиняють невизначено великі зміни у величині попиту, що відображається горизонтальною кривою попиту (Д2).



Як відомо, ціни можуть як зростати, так і знижуватися в певному інтервалі. Тому при обчисленні коефіцієнта еластичності попиту виникає проблема вибору бази для підрахунку відсоткових змін , що може вплинути на результати обчислення. Щоб уникнути розбіжностей, необхідно взяти за основу середній із можливих рівнів зміни цін і середній із можливих обсягів попиту. Тобто еластичність оцінюється у середній точці інтервалу цін. В даному випадку формула еластичності з урахуванням середньої точки має такий вигляд:




в) оцінка еластичності попиту за показником загального виторгу.

Найпростішим способом визначення еластичності попиту, еластичний попит чи нееластичний - це застосування оцінки за показником загального виторгу, тобто простежити, що станеться із виторгом (а з точки зору споживачів із сукупними видатками), коли ціна продукту змінюється.

Загальний виторг (валовий доход) - це добуток ціни на кількість (PxQ).

Якщо попит нееластичний, то зниження ціни зменшує загальний виторг, а підвищення ціни збільшує виторг. Тобто ціна і виторг змінюються в одному напрямку.

Якщо попит еластичний, то зниження ціни збільшує виторг, а підвищення ціни його зменшує. Тобто ціни і виторг змінюються в протилежних напрямках.

У випадку одиничної еластичності попиту зниження або підвищення цін не викликає жодних змін в загальному виторгу.


г) чинники еластичності попиту за ціною.

Аналізуючи цінову еластичність попиту, потрібно з’ясувати, чому окремі товари характеризуються еластичним попитом, тоді як інші майже не реагують на ціни?

Найважливішими чинниками, які визначають еластичність попиту є:

1. Замінюваність. Чим більше добрих замінників даного продукту пропонується споживачеві, тим еластичнішим буде попит на нього.

Наприклад, якби завтра ціни на всі продукти харчування або взуття зросли на 100%, то не можна сподіватися, щоб люди нічого не їли і ходили б босоніж. Тому попит на продукти харчування і взуття нееластичний. З іншого боку, якщо збільшиться ціна на яловичину і на взуття з натуральної шкіри, то люди зможуть задовольнити свої потреби в м’ясі, купуючи баранину та птицю, а шкіряне взуття замінити на штучне. Тому яловичина і шкіряне взуття мають високу цінову еластичність.

^ 2. Предмети першої потреби і предмети розкоші.

Попит на предмети першої необхідності (щоденного вжитку), такі, як продукти харчування, паливо, взуття є нееластичним. Перелічені блага становлять основу життя, від них нелегко відмовитись, навіть якщо ціни зростають. Наприклад, стале і значне підвищення цін на хліб в Україні не призвело до скорочення його споживання. І навпаки, предмети розкоші, без яких можна обійтися, якщо ціни на них зростають, мають еластичний попит.

^ 3. Частка доходу, або економічна вага товару у бюджеті споживача.

За інших рівних умов, чим більшу частку бюджету споживача становитиме ціна товару, тим вище буде еластичність попиту на нього. Зростання на 20% ціни олівців становить всього декілька копійок і не спричинить істотних змін у попиті споживача, а 20% зростання цін на автомобілі або квартири становить вагому частку річних доходів сімей, тому попит на них значно зменшиться.

4. Час.

Час, протягом якого люди повинні зреагувати на зміни у цінах, також відіграє певну роль. Попит на продукт є еластичнішим у тривалому періоді часу, бо багато споживачів є людьми звички. Якщо ціна продукту зростає, то споживачам потрібен час, щоб знайти інші продукти як замінники, аби пристосувати свою поведінку до нових умов. У короткостроковому періоді реакція споживачів на зміну цін нееластична. Таким чином, підвищення цін у короткостроковому періоді для продавця може бути вигідним - зросте загальний виторг, а в довгостроковому періоді може призвести до фінансових труднощів.

2. Перехресна еластичність попиту і еластичність попиту за доходом

Як нам відомо, величина попиту на даний продукт залежить не лише від його ціни, але й від цін на інші взаємо замінювані і взаємо доповнювані товари.

Перехресна еластичність попиту дає змогу виміряти, наскільки чуттєвий споживчий попит одного продукту (скажімо, X) до зміни ціни деякого іншого продукту (скажімо, Y). Перехресна еластичність розраховується за формулою:

^ EXY=(відсоток зміни попиту на продукт X)/(відсоток зміни ціни продукту Y).

Із формули видно, що перехресна еластичність попиту - це відсоткова зміна обсягу попиту на даний продукт при зміні ціни іншого продукту на 1%.

Якщо перехресна еластичність попиту додатна, тобто величина попиту на даний продукт X перебуває у прямій залежності від зміни ціни іншого продукту Y, то X і Y називаються взаємо замінюваними продуктами. Так, зростання ціни масла (Y) спонукатиме споживачів більше купувати маргарину X.

Якщо перехресна еластичність від’ємна, то це означає, що продукти X і Y є взаємо доповнюваними продуктами. Так, зростання ціни на програми (Y) зменшить кількість куплених комп’ютерів (X).

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності нульовий або близький до нуля, то продукти не пов’язані між собою і є незалежними товарами.

Еластичність попиту за доходом дає змогу виміряти, наскільки чуттєвий споживацький попит на продукт при зміні доходу споживача.

Еластичність попиту за доходом розраховується за формулою:

^ Еі =(відсоток зміни величини попиту)/(відсоток зміни доходу).

Із формули видно, що еластичність попиту за доходом – це відсоткова зміна величини попиту на даний продукт при зміні доходу споживача на 1%.

До більшості товарів коефіцієнт еластичності за доходом буде додатнім. Ці товари називають нормальними товарами, або товарами вищої споживчої цінності.

Якщо коефіцієнт еластичності за доходом має від’ємне значення, то це вказує на товари нижчої споживчої цінності. Споживачі зменшують обсяг закупівель таких товарів, коли їх доходи зростають.

3. Еластичність пропозиції за ціною

Еластичність пропозиції за ціною має важливе значення для визначення реакції виробників на зміну цін на продукти.

Якщо виробники чутливі до зміни ціни, то пропозиція еластична. Якщо вони відносно нечутливі до зміни ціни, то пропозиція нееластична.

Рівень еластичності або нееластичності пропозиції обчислюється так само, як і еластичність попиту, за допомогою коефіцієнта еластичності пропозиції.

^ ЕS = (Відсоток зміни величини пропозиції продукту Х)/(Відсоток зміни ціни продукту Х).

Із формули видно, що цінова еластичність пропозиції вимірюється відсотком зміни величини пропозиції внаслідок зміни ціни товару на 1%.

Оскільки ціна та величина пропозиції перебувають у прямій залежності, то коефіцієнт ЕS завжди додатній.

Основний чинник еластичності пропозиції за ціною - це кількість часу, який має виробник, щоб зреагувати на конкретну зміну ціни товару.

Чим більше часу має виробник для пристосування до певної зміни ціни, тим більше зміниться обсяг продукції і тим більшою буде еластичність пропозиції. Час потрібен виробнику для переміщення ресурсів.

При аналізі впливу часу на еластичність пропозиції розрізняють три періоди: найкоротший (миттєвий) ринковий період, короткостроковий період і довгостроковий.

Найкоротший ринковий період є настільки коротким, що виробники не можуть відреагувати на зміну величини попиту та ціни, не вистачає часу для зміни обсягу виробництва , а тому пропозиція є абсолютно нееластична і на графіку виглядає як вертикальна пряма.

Короткостроковий період - це період часу, коли виробничі потужності окремих виробників і всієї галузі залишаються незмінними. Проте фірми мають час для більш або менш інтенсивного використання своїх потужностей і збільшення або зменшення змінних ресурсів (праці, сировини, енергії). Якщо попит збільшиться, зросте ціна продукту і пропозиція збільшиться, тому пропозиція еластична.

Довгостроковий період - це період часу, достатній для того, щоб змінити (розширити або скоротити) всі ресурси, в тому числі і виробничі потужності; нові фірми також можуть увійти у галузь або залишити її. Ці зміни означають ще більшу зміну пропозиції, тобто ще еластичнішу криву пропозиції.

Вплив часу на еластичність пропозиції на графіку можна зобразити таким чином.



У найкоротшому ринковому періоді (а) виробникові не вистачає часу для зміни обсягу виробництва, тому пропозиція є повністю нееластичною.

У короткостроковому періоді (б) виробничі потужності є фіксованими, але обсяг продукції можна змінити за рахунок інтенсивності їх використання; тому пропозиція еластична.

У довгостроковому періоді (в) можна змінити і виробничі потужності, вийти з галузі і увійти в галузь; еластичність пропозиції зростає.

4. Державне регулювання цін і наслідки державного контролю над цінами

Раніше ми вияснили, як взаємодіють попит і пропозиція і встановлюється ринкова ціна. Але інколи у громадян та уряду складається враження, що ринковий механізм зумовлює ціни або несправедливо високі, або несправедливо низькі для покупців. У такому випадку держава втручається у ситуацію і законодавчо встановлює максимальні чи мінімальні ціни.

Максимальна ціна (стеля цін) – це законодавчо встановлена найвища ціна, яку продавець може правити за товар або послугу. Такі ціни уможливлюють споживачам доступ до товарів і послуг, які вони не можуть отримати за рівноважною ціною. Прикладом може слугувати контроль за квартирною платою, максимальні процентні ставки. Максимальні ціни або загальний контроль за цінами використовується для зниження загального рівня інфляції в економіці.

Якщо встановлено максимальну ціну, то попит і пропозиція не збігаються. Величина попиту перевищує обсяг пропозиції. Формується постійний дефіцит продукту. В такому випадку розподіл можна вирішити за принципом “Хто перший прийшов, той і купив” з обмеженням, або без обмеження, продажі кожному покупцеві. Уряд може розробити і інший розподіл – нецінового нормування через прямий розподіл або карткове нормування. При картковому нормуванні кожен повинен мати разом із грошима талон для того, щоб купити товар. Застосування карткової системи породжує проблему чорних ринків – ринків, на яких продукти купують і продають за цінами, що перевищують встановлені державою. Крім того, виникає проблема розповсюдження фальшивих талонів.

Але найбільшим економічним недоліком встановлення максимальної ціни є те, що порушується ринковий механізм ліквідації дефіциту, коли конкуренція між покупцями підвищує ціну, що стимулює збільшення виробництва.

На графіку встановлення максимальної ціни виглядає таким чином:



Окрім максимальної ціни держава може встановлювати і мінімальні ціни.

Мінімальна ціна – це найнижча можлива ціна, яку дозволив уряд. Вона вища рівноважної. Ціна, що нижча за мінімальну, - незаконна. Мінімальна ціна зазвичай встановлюється на ресурси, а також на деякі продукти тоді коли вільне функціонування ринкової системи не забезпечує достатнього доходу певним групам постачальників ресурсів або виробникам. Двома найвідомішими прикладами мінімальних цін є встановлення мінімуму зарплати і підтримання рівня цін на сільськогосподарські продукти.

Встановлення мінімальної ціни зумовлює постійні надлишки. У розпорядженні уряду є два основних підходи для розв’язання проблеми товарних надлишків.

По-перше, можна обмежити пропозицію, або збільшити попит. Таким чином можна зменшити величину надлишку.

По-друге уряд може закупати надлишок продукції.

Встановлення мінімуму зарплати може призвести до збільшення безробіття. Пропозиція робочої сили перевищує її попит.

На графіку 1-4 встановлення мінімальної ціни виглядає слідуючим чином.



Приклади державного втручання у функціонування ринків можна знайти в усіх суспільствах. Але потрібно пам’ятати: якщо уряди втручаються у взаємодію попиту і пропозиції, то закони ринку порушуються, гроші не виконують розподільчу функцію. Зниження ефективності, погіршення економічного становища – це результати такого втручання.

Питання для самоконтролю

1. Як працює ринковий механізм ціноутворення?

2. Що таке цінова еластичність попиту?

3. Як визначається коефіцієнт еластичності попиту?

4. Як визначається еластичність попиту за допомогою загального виторгу?

5. Що таке перехресна еластичність та її практичне значення?

6. Що таке еластичність по доходу?

7. Сутність цінової еластичності пропозиції.

8. Вплив часу на цінову еластичність пропозиції.

9. Періоди часу, що впливають на еластичність пропозиції.

10. Як встановлюється максимальна ціна?

11. Які економічні наслідки встановлення максимальної ціни?

12. Мінімальна ціна і її економічні наслідки.


Лекція 2. Поведінка споживача та максимізація корисності

Мета вивчення теми: вияснити економічну природу щоденного вибору, принципи поведінки кожної людини у сфері споживання, зрозуміти, як споживачі розподіляють свої обмежені грошові доходи між різними доступними їм товарами і послугами. Аналіз зазначених проблем допоможе поглибити розуміння закону попиту.

^ План лекції

1. Два пояснення закону попиту:

а) ефект доходу та ефект заміни;

б) гранична корисність, закон спадної граничної корисності.

2. Вибір споживачів, правило максимізації корисності.

3. Вартість часу в споживанні.

4. Бюджетна пряма споживача.

5. Крива байдужості. Карта кривих байдужості.

6. Рівноважний стан споживача.

Література

Кемпбелл Р., Макконнелл, Стенлі Л. Брю. Мікроекономіка – Львів: Просвіта, 1999, с.175-196.

Пол А. Семюелсон, Вільям Д. Нордгауз. Мікроекономіка – Київ: Основи, 1998, с. 134-150.

Кемпбелл Р, Макконнелл, Стенли Л. Брю. Экономикс – Москва: Республика, 1992, том 2, гл.23, с. 30-45.

С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р.Шмалензи, Экономика – Москва: Дело, 1993, гл.6, с 96-119.

Роберт С. Піндайк, Декіел Л. Рубінфелд. Мікроекономіка – Київ: Основи, 1996, розділ 3 с. 66-96.

Олександр Ястремський, Олена Гриценко. Основи мікроекономіки. Підручник – Київ: Знання, 1998, розділ 3,4, с. 92-187.


1. Два пояснення закону попиту:

а) ефект доходу та ефект заміни.

Ефект доходу - це вплив зміни ціни продукту на реальний доход споживача, а отже – і на величину попиту на цей продукт. Якщо ціни даного продукту знижуються, то реальний доход, тобто купівельна спроможність покупця, зростає, і попит збільшується. Наприклад, за сталого грошового доходу у 50грн. за тиждень покупець може купити 5кг. м’яса за ціною 10 гривен за 1кг. Проте, якщо ціна м’яса знизиться до 5грн, то щотижня вивільняються 25грн., для збільшення попиту як на цей, так і на інші товари. Таке явище назвали ефектом доходу.

Ефект заміни. Якщо ціна на даний продукт збільшується, то він стає дорожчим відносно інших товарів - замінників. Споживачі зменшують попит на цей продукт, замінюючи його іншим. Якщо м’ясо стає дорожчим, то споживачі будуть менше споживати м’яса і більше риби.

Поєднання ефектів доходу та заміни зумовлюють спадний характер кривої попиту: спроможність і готовність споживача купити більше продукту за низькою ціною, ніж за високою.


б) гранична корисність (MU), закон спадної граничної корисності.

Друге пояснення закону попиту обумовлене дією закону спадної граничної корисності. Корисність товару або послуг - це задоволення або насолода, яку отримують від їх споживання. Корисність є суб’єктивним поняттям. Корисність конкретного продукту може бути дуже різною для різних осіб. Оскільки корисність суб’єктивна, її важко виміряти кількісно. З метою наглядності і кращого пояснення поведінки споживача застосовують умовну одиницю виміру корисності, яку назвали «утиль».

Щоб використати категорію “корисність” в теорії попиту, необхідно чітко розрізняти загальну корисність і граничну корисність. Загальна корисність - це сумарна величина задоволення чи насолоди, яку отримує особа від споживання деякої конкретної кількості продукту, скажімо 3-х одиниць товару або послуг. Гранична корисність - це додаткове задоволення, яке споживач отримує від додаткової одиниці цього продукту. Точніше, гранична корисність - це зміна загальної корисності внаслідок споживання однієї додаткової одиниці продукту.

Коли економісти досліджували корисність, вони сформулювали закон спадної граничної корисності. Цей закон стверджує, що величина граничної корисності зменшується зі збільшенням споживання особою певного товару.

Загальну і граничну корисність можна проілюструвати за допомогою цифр і графіку.

i)Таблиця 2-1.

Кількість спожитого товару

Загальна корисність

Гранична корисність

0

0


4

3

2

1

0

-1

1

4

2

7

3

9

4

10

5

10

6

9



Таблиця та графіки розкривають зв’язок між загальною та граничною корисністю. На графіку (а) видно, що для перших 4-х одиниць загальна корисність зростає, але спадним темпом. Загальна корисність досягає максимуму за п’ятої одиниці і далі знижується. Це пов’язано з дією закону спадної граничної корисності. Як видно з графіка (б) гранична корисність для перших 4-х одиниць додатна, але зменшується. Для п’ятої одиниці гранична корисність дорівнює нулю. Для шостої одиниці гранична корисність стає від’ємною.

Закон спадної граничної корисності пояснює спадний характер кривої попиту на конкретний товар. Якщо кожна наступна одиниця продукту приносить щораз меншу граничну корисність, то споживач буде купувати додаткові одиниці продукту лише при зниженні їх ціни.

Величина, на яку зі збільшенням кількості спожитих одиниць продукту знижується гранична корисність, визначатиме його еластичність попиту за ціною. За інших рівних умов, якщо гранична корисність різко знижується зі споживанням наступних одиниць, то попит буде нееластичним. Повільне зниження граничної корисності зі збільшенням обсягу споживання продукту передбачає еластичний попит.

2. Вибір споживачів. Правило максимізації корисності

Явище спадної граничної корисності не лише обґрунтовує закон попиту, але й пояснює, як споживачам варто розподіляти свої грошові доходи між товарами і послугами, які вони купують.

Поведінка типового споживача визначається такими чинниками. По-перше, споживач є раціональною, розумною людиною, яка намагається використати свій грошовий доход так, щоб отримати максимальну загальну корисність.

По-друге, споживач має чітке уявлення про граничну корисність різних продуктів, що їх може купити.

По-третє, оскільки споживач постачає діловим підприємствам обмежену кількість людських та матеріальних ресурсів, грошові доходи його також обмежені.

В четвертих, оскільки всі товари та послуги мають свою ціну, а доход споживача обмежений, він може придбати лише обмежену кількість товарів та послуг. Споживач повинен вибирати між альтернативними продуктами, щоб за обмеженого доходу отримати найліпший, з його точки зору, набір товарів і послуг.

^ Правило максимізації корисності. Для максимізації задоволення, грошовий доход споживача слід розподілити так, щоб остання гривня, витрачена на кожний продукт, приносила однакову додаткову (граничну) корисність. За цієї умови споживач перебуватиме у стані рівноваги. Будь яка зміна у наборі куплених товарів, при умові незмінності смаків, доходу і цін, призведе до зменшення загальної корисності.

Умовний приклад. Припустимо, що споживач на свій особистий доход, що дорівнює десять гривень, має намір придбати два товари: товар А - по ціні одна гривня і товар Б - по ціні дві гривні.

Гранична корисність цих товарів і гранична корисність в розрахунку на одну гривню наведені в таблиці.

Таблиця 2-2




Товар А: ціна = 1грн.

Товар Б: ціна = 2грн.

Одиниці товару

Гранична корисність (утилів)

Гранична корисність на 1 грн. (MU: ціна)

Гранична корисність (утилів)

Гранична корисність на 1 грн. (MU: ціна)

Перша

10

10

24

12

Друга

8

8

20

10

Третя

7

7

18

9

Четверта

6

6

16

8

П’ята

5

5

12

6

Шоста

4

4

6

3

Сьома

3

3

4

2

Раціональний споживач повинен порівнювати граничну корисність від кожного продукту з граничними витратами на нього (тобто з ціною продукту).

Із таблиці видно, що споживач повинен витратити перш за все дві гривні на першу одиницю продукту Б, оскільки його гранична корисність у розрахунку на гривню найбільша і становить 12 утилів. Далі споживачу байдуже, що купувати - другу одиницю продукту Б чи першу одиницю продукту А, оскільки гранична корисність в обох випадках становить 10 утилів на 1 гривню. Тому споживач купує і те, й інше. При цьому його витрати становлять 5грн. із 10. Далі споживач повинен витратити дві гривні на третю одиницю продукту Б, оскільки гранична корисність у розрахунку на одну гривню становить 9 утилів. Три гривні, що залишились, споживач використає для покупки 4-ої одиниці продукту Б і другої одиниці продукту А. Гранична корисність у розрахунку на одну гривню становить тепер 8 утилів для останньої гривні, витраченої на кожен із продуктів, а грошовий доход споживача повністю витрачено (2х1грн)+(4х2грн)=10.

Таким чином комбінація товарів, яка максимізує корисність, що досяжна для споживача, становить дві одиниці товару А і чотири одиниці товару Б. Загальна корисність буде становити 96 утилів (18утилів від 2-х одиниць продукту А + 78 утилів від 4-х одиниць продукту Б). Всі інші комбінації продуктів А і Б, які доступні споживачам з доходом 10 грн., принесуть йому меншу загальну корисність .

Правило максимізації корисності можливо виразити в алгебраїчній формі.



Де, MU – гранична корисність, P – ціна.

У нашому прикладі з таблиці комбінація з двох одиниць товару А і 4-х одиниць товару Б задовольняє зазначені умові,

оскільки 8/1=16/2 і при цьому 10 грн. доходу споживачем витрачено повністю.

3. Вартість часу в споживанні

Теорію поведінки споживача розроблено таким чином , щоб врахувати економічну цінність часу. Будь-яка діяльність, як споживацька так і виробнича, потребують часу, а час є цінним економічним ресурсом. Витрачаючи час на споживання або дозвілля, людина несе збитки від того, що вона не використовує години часу для виробничої діяльності, щоб заробити гроші. В зв’язку з цим, «повна ціна» споживчих товарів повинна включати не лише ринкову ціну, а й вартість часу, необхідного для споживання.

Наприклад, ринкова ціна гри у теніс протягом 3-х годин коштує 8 гривень, а відвідування концерту протягом 1,5 години - 10 гривень, і якщо за годину ви заробляєте 4 гривні, то «повна ціна» гри у теніс становить 20 гривень (4грн. х 3+ 8грн.=20грн.), а повна ціна концерту – 16 гривень (4грн. х 1,5 + 10 грн.=16грн.).

Якщо тепер припустити, що граничні корисності гри у теніс та концерту одинакові, то, згідно з традиційною теорією, споживачеві варто було б грати більше у теніс, ніж відвідувати концерти, оскільки ринкова ціна першого (8грн.) менша, ніж другого (10грн.). Проте, якщо врахувати і час, то ситуація змінюється на протилежну. Тепер дорожчою вже є гра у теніс (20грн.), а не концерт (16грн.). Отже, розумний споживач буде відвідувати концерти, а не грати у теніс.

Якщо врахувати цінність часу, то можна пояснити, чому керівники корпорацій, час яких є дуже цінним, літають літаком а некваліфіковані робітники використовують для поїздки з одного місця в інше автобус.

З врахуванням вартості часу стає зрозумілим, чому в тих країнах, де висока продуктивність праці і висока вартість часу (заробітки), спостерігається надзвичайна економність у використанні часу, і така економіка багата товарами, але бідна часом. І навпаки, в тих країнах, де низькі заробітки, низька продуктивність праці, багато вільного часу і мало товарів.

4. Бюджетна пряма споживача

Бюджетна пряма показує різні комбінації двох продуктів, які досяжні, тобто може купити споживач за незмінного грошового доходу.

Якщо ціна продукту А становить 1,5 грн., а продукту Б - 1грн., тоді за доходу 12 грн., споживач може купити всі комбінації продукту, показані у таблиці.

Таблиця 2-3.

Одиниці продукту А

(ціна 1,5грн.)

Одиниці продукту Б

(ціна 1,0грн.)

Сукупні видатки (грн.)

8

0

12 (=12+0)

6

3

12 (=9+3)

4

6

12 (=6+6)

2

9

12 (=3+9)

0

12

12 (=0+12)

Використовуючи дані таблиці побудуємо бюджетну криву споживача (МН).



Необхідно звернути увагу на два крайні випадки. В одному із них споживач може витратити весь свій доход на купівлю товару А, і в нього не залишається грошей на купівлю жодної одиниці продукту Б (точка М). В другому - він може витратити весь доход на купівлю продукту Б (точка Н).

Між цими крайніми точками можлива безліч комбінацій покупки двох продуктів в межах доходу споживача. Бюджетна пряма - це межа купівельної спроможності споживача. Будь яка комбінація за межами прямої недосяжна для нього. Нахил бюджетної лінії визначається відношенням ціни продукту Б до ціни продукту А. В нашому прикладі величина нахилу становить PБ/PА=1/1,5=2/3. Це означає, що при переміщенні вниз по бюджетній прямій треба відмовитися від 2-х одиниць товару А (по ціні 1,5грн.), щоб отримати три одиниці продукту Б (по ціні 1грн.). Звідси і нахил 2/3.

Положення бюджетної прямої змінюється: по-перше, в залежності від зміни доходу. Збільшення доходу переміщуватиме пряму вправо, зменшення переміщує її вліво; по-друге, від зміни ціни продукту. Якщо ціни обох продуктів зменшуються, то це є еквівалентним збільшенню реального доходу і пряма переміщується праворуч, і навпаки, якщо ціни збільшуються, то пряма переміщується ліворуч. Зміна ціни одного із продуктів призведе до переміщення відповідного кінця бюджетної прямої.

5. Крива байдужості. Карта кривих байдужості

Крива байдужості показує усі можливі комбінації продуктів А і Б, які дають споживачеві однаковий загальний рівень корисності.

Для побудови кривої байдужості використаємо умовний приклад шкали байдужості.

Таблиця 3. Шкала байдужості.

Комбінації

Кількість одиниць продукту А

Кількість одиниць продукту Б

В

12

2

Г

6

4

Д

4

6

Е

3

8

Використовуючи дані таблиці, побудуємо криву байдужості споживача.



Кожна точка на кривій байдужості відповідає деякій комбінації продуктів А і Б, які однаково задовольняють потреби споживача, мають однаковий рівень загальної корисності; тобто споживачеві байдуже яка комбінація продуктів йому дістанеться.

Крива байдужості має такі властивості:

1. Крива байдужості є спадною. Оскільки загальна корисність у будь-якій точці кривої однакова, то збільшення одиниць продукту Б зумовлює зменшення одиниць продукту А. Тобто кількість продуктів А і Б перебувають в оберненій залежності, а крива, яка відображає обернену залежність змінних, є спадною.

2. Крива байдужості є вгнутою, якщо дивитись з початку координат. Це значить, що нахил кривої зменшується, а крива стає пологішою, коли переміщується вниз від точки В до Г, потім до Д і так далі. Нахил показує, якою мірою споживач замінює один продукт іншим. Зменшення нахилу кривої байдужості означає, що готовність споживача замінювати продукт А продуктом Б зменшується з переміщенням вниз по кривій. Це пов’язано з тим, що зі збільшенням кількості продукту Б гранична корисність додаткових одиниць продукту Б зменшується, а зі зменшенням кількості одиниць продукту А його гранична корисність збільшується.

Для аналізу поведінки споживача корисно використовувати не одну, а цілу низку кривих байдужості, або карту кривих байдужості.

На графіку карту кривих байдужості можна відобразити наступним чином.



Кожна крива відображає інший рівень корисності. Крива, яка розміщена праворуч від нашої початкової кривої (К2), відповідає комбінаціям продуктів А і Б, які мають більшу корисність, ніж К3. Кожна крива ліворуч від К2 відображає меншу загальну корисність, ніж К2. Чим далі від початку координат розміщена кожна наступна крива байдужості, тим вищому рівневі корисності вона відповідає.

6. Рівноважний стан споживача

Рівноважний стан споживача можна визначити через поєднання бюджетної прямої і карти кривих байдужості. Як було визначено раніше, бюджетна пряма показує всі комбінації продуктів А і Б, досяжні споживачеві за певного грошового доходу та цін. Серед досяжних споживачеві комбінацій він віддасть перевагу тим, які забезпечують найбільшу корисність. Така комбінація знаходиться на найвіддаленішій від початку координат, але досяжній для нього кривій байдужості.

Рівноважний стан споживача можна визначити за допомогою графіка. Якщо бюджетну пряму накласти на карту кривих байдужості, то в точці, в якій бюджетна лінія буде дотичною до кривої байдужості (К2), і буде знаходитись рівновага споживача.



Рівноважний стан споживача досягається в точці С, в якій бюджетна пряма дотикається до найвищої з досяжних кривих байдужості К2. У цьому випадку споживач, що має доход у 12грн.,купить 4 одиниці продукту А за ціною 1,5грн. і 6 одиниць продукту Б за ціною 1грн. Споживачеві доступні і всі комбінації на кривій байдужості К1 в межах бюджетної лінії, але вони принесуть меншу загальну корисність. Хоча точка П забезпечила б вищу корисність, ніж точка С, але вона є недосяжною для споживача, бо лежить вище бюджетної прямої.

Питання самоконтролю

1. Поясніть дію ефекту доходу і ефекту заміни та їх вплив на попит споживача.

2. Що таке корисність і гранична корисність?

3. У чому відмінність між загальною і граничною корисністю?

4. Поясніть дію закону спадної граничної корисності.

5. В чому суть розумного вибору споживача, яким правилом він користується.

6. Яким чином враховується вартість часу в споживанні?

7. Що виражає бюджетна пряма споживача? Поясніть її властивості.

8. Що виражає крива байдужості?

9. Поясніть властивості кривої байдужості.

10. Що таке карта кривих байдужості?

11. Яким чином визначається рівноважний стан споживача?

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації