Конспект лекцій з промислової вентиляції снозик олександр володимирович доцент кафедри безпеки життєдіяльності Хмельницького національного університету icon

Конспект лекцій з промислової вентиляції снозик олександр володимирович доцент кафедри безпеки життєдіяльності Хмельницького національного університету




НазваКонспект лекцій з промислової вентиляції снозик олександр володимирович доцент кафедри безпеки життєдіяльності Хмельницького національного університету
Сторінка5/7
Дата конвертації17.11.2012
Розмір1.03 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7

^ 15.2.1. Системи водяного опалення з природною циркуляцією

При нагріванні у водогрійному котлі 5 (рис.15.1) густина води зменшується, і вода, піднімаючись вгору по подавальному трубопроводі 2, надходить у нагрівальний прилад 3, де віддає частину свого тепла приміщенню. Охолоджена вода, маючи більшу густину, повертається вниз по зворотному трубопроводу 4.



Рисунок 15.1 - Принципова схема системи водяного опалення із природною циркуляцією: 1 - розширювальна посудина; 2 – подавальний трубопровід;
3 - нагрівальний прилад; 4 - зворотний трубопровід; 5 - водогрійний котел


В систему водяного опалення обов'язково входить розширювальна посудина 1, призначення якої – поглинати зміни об’єму води при її нагріванні. У системах з природною циркуляцією через розширювальну посудину також відділяється повітря з системи. Розширювальні посудини встановлюються вище найвищої точки системи (на горищі опалювального будинку). Для того щоб забезпечити видалення повітря з системи через розширювальну посудину, головна магістраль прокладається від розширювальної посудини з нахилом 0,005-0,01. Зворотна магістраль прокладається з нахилом 0,005- 0,002 в напрямку руху води. Нахили необхідні також і для спуску води з системи.

Для визначення величини циркуляційного тиску, що виникає в системі, припустимо, що вода, нагріта в котлі, буде охолоджуватись тільки в нагрівальному пристрої. В котлі температура води збільшується від t1 до t2, а в нагрівальному пристрої знижується від t1 до t2. Знайдемо тиск, що діє на перетин А-А зворотного трубопроводу 4. З правої сторони на зріз давить стовп охолодженої води, а з лівої сторони на цей перетин давить стовп нагрітої води. Так як густина охолодженої води ρа більше густини гарячої води, то і тиск на перетин А-А з правої сторони буде більше тиску з лівої сторони, і під дією різниці цих тисків у системі виникає циркуляція води.

Ділянки з однаковою температурою h1 та h5 не можуть створювати різниці тисків і тому в циркуляційному тиску не беруть участь. Різниця тисків у перетині А-А створюється тільки ділянками h2, h3 та h4.

Тиск на перетині А-А праворуч:

. (15.1)

Тиск на перетині А-А ліворуч:

. (15.2)

Різниця тиску (р12) створює піднімальну силу р:

(15.3)

На рис. 15.1 видно, що - відстань від середини котла до середини нагрівального приладу. Тоді циркуляційний тиск, Па

, (15.4)

Щоб збільшити циркуляційний тиск у системах опалення з природною циркуляцією, котел потрібно розміщувати якомога нижче.

Так як циркуляційний тиск для нагрівальних приладів неоднаковий і залежить від h, то розрахунок трубопроводів систем опалення починають робити для того нагрівального приладу, який перебуває в найменш сприятливих умовах, тобто розташований нижче інших нагрівальних приладів і найбільш віддалений у горизонтальному напрямі від котла.

^ У системах водяного опалення з верхнім розведенням (рис.15.2,а) головні (подавальні) магістралі розташовуються вище нагрівальних приладів. Такі магістралі прокладають або на горищах, або під стелею верхнього опалювального поверху.

У цих системах повітря, що витісняється водою при заповнені системи, і повітря, що виділяється при нагріванні води, видаляється в атмосферу через розширювальну посудину. Повітря має меншу густину у порівнянні з водою і тому збирається у верхніх точках системи.





Рисунок 15.2 - Схеми двотрубної системи водяного опалення з природною циркуляцією: а- з верхнім розведенням, б - з нижнім розведенням; 1 - головна магістраль; 2 – вентилі; 3 – засувки; 4 – труба для виходу повітря в атмосферу; 5-розширювальна посудина; 6 – відгалуження нагрівальних пристроїв з регулюючими вентилями; 7 - нагрівальні прилади; 8 - подавальні стояки; 9 - головний стояк; 10 - контрольна труба; 11 - зворотні стояки; 12 - запобіжний клапан; 13 - водогрійний котел; 14 - трійники з пробками; 15 - зворотна магістраль; 17 - спускна лінія; 18 - повітряний вентиль; 19 - повітряна труба

Двотрубні системи з верхнім розведенням мають наступні переваги: автоматичний відвід повітря із системи через розширювальну посудину та саморегулювання, тобто при сильному охолодженні приладів якого-небудь стояка в ньому посилюється циркуляція.

Недоліки цієї системи: більші втрати тепла від головної магістралі, прокладеної на горищі; порушення циркуляції води, якщо система не повністю заповнена водою, що може привести до замерзання води в системі в холодний період року.

^ У двотрубній системі водяного опалення з природною циркуляцією і нижнім розведенням (рис. 15.2, б) вода з котла надходить у головні магістралі, розташовані нижче нагрівальних приладів (або в підлогових каналах першого поверху, або в підвалі будинку).

У цій системі верхні точки стояків, де збирається повітря, не з'єднуються з розширювальною посудиною, тому розширювальна посудина не може бути використана для збору повітря. Видалення повітря в цих системах виконується або через повітряну трубу 19, або через повітряні крани 18 в нагрівальних приладах верхнього поверху.

Двотрубна система з нижнім розведенням має цілий ряд переваг перед системою з верхнім розведенням, а саме:

- менші тепловитрати при прокладанні магістралей у підвальному приміщенні або в закритих каналах;

- збереження циркуляції води в системі при частковому її заповненні (наприклад, при вимиканні приладів верхнього поверху для ремонту);

- більше просте обслуговування системи (крани та вентилі перебувають в одному місці на подавальному та зворотному стояках, завдяки чому зручніше виключати стояки).

Система з нижнім розведенням має такі недоліки:

- зменшення циркуляційного тиску в системі при охолодженні води в стояках, що подають;

- для обслуговування повітряних вентилів у нагрівальних приладів верхнього поверху потрібно періодично обходити приміщення;

- при заповненні системи водою необхідно відкривати всі повітряні крани у приладів верхнього поверху;

- щоб уникнути утворення в повітряних трубах крижаних пробок труби необхідно прокладати під стелею верхнього поверху, що погіршує вид приміщень, а крім того, на повітряних стояках установлюють запірні вентилі або крани для їхнього вимикання, що здорожує систему,

В однотрубних системах водяного опалення з метою зменшення витрати труб подавальні і зворотні стояки сполучають (рис. 15.3).

Стояк, по якому вода переміщається вниз, біля кожного нагрівального приладу розгалужується, внаслідок чого частина води йде в нагрівальний прилад, а частина її проходить далі по стояку вниз. Охолоджена вода, що виходить з нагрівального приладу, змішується з гарячою водою, що йде по стояку, і направляється до наступного нагрівального приладу, де стояк знову розгалужується, і т.д. Таким чином, в однотрубній системі опалення в кожний розташований нижче прилад вода входить з більш низькою температурою, чим у розташований вище. Тому поверхня нагрівання приладу нижніх поверхів при однотрубній системі збільшується в порівнянні з поверхнею, необхідною при двотрубній системі. Розрахунок нагрівальних приладів і трубопроводів однотрубних систем складніший, ніж двотрубних.




Рисунок 15.3 - Схема однотрубної системи водяного опалення
з природною циркуляцією і верхнім розведенням


Однотрубні системи опалення мають більш кращий зовнішній вигляд, ніж двотрубні, первинна вартість їх менша, тому що вони мають меншу довжину трубопроводів і простіший монтаж.

В однотрубних системах, так само як й у двотрубних, на відгалуженнях до нагрівальних приладів установлюють вентилі подвійного регулювання.

Системи водяного опалення з природною циркуляцією мають невеликий радіус дії (не більше 30 м по горизонталі при різниці висоти котла до середини висоти нижнього нагрівального приладу не менше 3 м), інакше потрібно буде використовувати труби великих діаметрів.


^ 15.2.2. Системи водяного опалення зі штучною циркуляцією

Для створення достатнього циркуляційного тиску останнім часом і в індивідуальних, і в централізованих системах опалення замість опалювальних систем з природною циркуляцією все частіше застосовують системи з штучною циркуляцією, в яких вода переміщується по трубопроводах і нагрівальних приладах за допомогою насосів (рис. 15.4).

Циркуляційний насос, як правило, встановлюється на зворотній магістралі перед котлом, тому що в цій точці температура води найнижча, отже, насос буде працювати в більш сприятливих умовах. Розширювальна посудина в системах з штучною циркуляцією приєднується до зворотної магістралі перед насосом, щоб уникнути закипання води в системі, що може відбутися, якщо тиск у трубопроводах буде нижче атмосферного.





Рисунок 15.4 - Схеми двотрубної системи водяного опалення зі штучною циркуляцією: а - з верхнім розведенням, б - з нижнім розведенням;

1 - повітрозбірник; 2 - насос; 3 - повітряна труба; 4 - повітряні клапани


У системах з штучною циркуляцією вода рухається з досить великою швидкістю (w≥0,3 м/с), тому вона захоплює за собою бульбашки повітря, для видалення якого головну магістраль прокладають з підйомом від головного стояка, чим виключають зустрічний рух води та повітря, а в найвищій точці системи встановлюють повітрозбірник.

Застосування систем водяного опалення зі штучною циркуляцією дає можливість:

- опалювати з одного центра велику кількість будинків, тобто збільшити радіус дії;

- створювати в трубопроводах значно більші швидкості, ніж у системах з природною циркуляцією, у результаті чого можна використати труби менших діаметрів і тим самим знизити матеріалоємність і вартість систем;

- опалювати приміщення, розташовані незалежно від рівня котельні;

- застосовувати воду з температурою до 150°С, що дозволяє встановлювати меншу кількість нагрівальних приладів а, отже, зменшувати вартість систем опалення.

Недоліками насосних систем опалення є:

- складніше влаштування, ніж при природній циркуляції, що вимагає вищої кваліфікації обслуговуючого персоналу;

- можливість замерзання води в системах у зимовий час при тривалій аварійній зупинці насосів або при неправильному пуску їх у дію;

- залежність від подачі електроенергії;

- шум, що виникає при роботі насоса й електродвигуна.

^ Розширювальна посудина. Для регулювання кількості води в системах водяного опалення обов'язково встановлюється розширювальна посудина (рис. 15.5). У деяких випадках вона служить і для випуску повітря із системи.




Рисунок. 15.5 - Схема встановлення розширювальної посудини:

1 - циркуляційна труба; 2 - розширювальна труба; 3 - контрольна труба; 4 - переливна труба


Розширювальну посудину встановлюють в утепленій будці на горищі. Щоб забезпечити циркуляцію води, його приєднують таким чином: у системах з природною циркуляцією розширювальною 2 і циркуляційною 1 трубами до головної магістралі, а в системах з штучною циркуляцією тими ж трубами до зворотної магістралі перед насосом на відстані від нього не менше 2 м. Циркуляційну трубу в розширювальній посудині не роблять, якщо виключається можливість замерзання в ньому води. Переливна 4 і контрольна 3 труби розширювальної посудини виводяться до раковини, установленої в котельні. Через переливну трубу видаляється повітря з системи і відводиться вода при переповнені розширювальної посудини, тому на цій трубі не встановлюють запірних пристроїв. Про висоту розташування рівня води в розширювальній посудині можна судити не тільки по контрольній трубі (з крана якого повинна обов'язково йти вода), але й за показниками манометра, встановленого на трубопроводі системи опалення в котельні.

У системах теплофікації і районного теплопостачання розширювальні посудини не ставлять, а воду в систему додають підживлювальними насосами. Якщо ж виникає надлишок води, то вона йде з системи через запобіжний клапан.

Повітрозбірники. Для нормальної роботи системи водяного опалення дуже важливо, щоб повітря з системи якнайшвидше видалялося в атмосферу, інакше може порушитися циркуляція води та підсилиться окислювання труб.

Істотним фактором, що впливає на видалення повітря, є швидкість руху води. У системах водяного опалення з природною циркуляцією, коли швидкість руху води не перевищує 0,2 м/с, видалення повітря проводиться через розширювальну посудину, а в системах з штучною циркуляцією, де швидкість руху води більше 0,2 м/с, повітря відводиться через спеціальні пристрої - повітрозбірники.

Повітрозбірник представляє собою сталевий бачок, встановлений в найвищій точці повітряної лінії. Він оснащений двома трубками: перша, що перебуває в днищі бачка, приєднується до повітряної лінії, а друга, у кришці, бачка, оснащена краном для періодичного видалення, що скопилося в посудині повітря.

При невеликій швидкості руху води в трубопроводах для видалення повітря застосовуються непротічні повітрозбірники (рис. 15.6, а), а при великій швидкості проточні повітрозбірники (рис. 15.6, б), інакше повітря може пройти повз повітрозбірник. Конструкція проточного повітрозбірника наведена на рис.15.6, в.

Протічні повітрозбірники забезпечують добре видалення повітря із системи і вода в них завдяки циркуляції не замерзає.

Замість повітряних трубок з кранами, що вимагають ручного обслуговування, на повітрозбірниках часто встановлюють вантузи, за допомогою яких повітря з системи випускається автоматично. В автоматичному повітрозбірнику (рис. 15.6, г) поплавець 1, що зазвичай вільно пропускає повітря в отвір 2, закриває його, спливаючи при заповненні корпуса водою; при зниженні рівня води поплавець опускається та відкриває отвір 2 для виходу повітря.

^ Регулювання систем водяного опалення. Робота систем водяного опалення регулюється зміною температури води в котлі. Температура води в системі водяного опалення повинна відповідати прийнятому для системи температурному графікові. При зниженні температури зовнішнього повітря температуру води в котлі збільшують, а при підвищенні температури зовнішнього повітря температуру води в котлі зменшують. Можна також регулювати роботу системи, включаючи і виключаючи частину нагрівальних приладів, а також змінюючи регулюючими кранами кількість води, що протікає через прилад.



Рисунок 15.6 - Повітрозбірники:

а - непротічний; б, в - протічні; г - автоматичний; 1 - поплавець; 2 – отвір


^ 15.3. Системи парового опалення

З формули (15.4) випливає, що при використанні системи водяного опалення для багатоповерхових будинків тиск у нагрівальних приладах може перевищити допустиме значення, тому для таких будинків краще передбачати системи парового опалення, оскільки густина пари значно менша густини води. Але густина пари менше щільності повітря, тому в системах парового опалення повітря відводиться через конденсаційну магістраль, оснащену повітряною трубою. При нормальній роботі систем парового опалення пара повинна повністю заповнювати нагрівальні прилади.

Залежно від тиску пари системи парового опалення підрозділяють на системи низького тиску та системи високого тиску. У системах низького тиску пара має надлишковий тиск до 70 кПа, а в системах високого тиску - звичайно 300 кПа.

Системи парового опалення, як і системи водяного опалення, можуть бути з нижнім і верхнім розведенням, але іноді ці системи влаштовують і з середнім (змішаним) розведенням пари. Вони виконуються з «сухим» або «мокрим» конденсатопроводом. Конденсатопроводи (конденсаційні магістралі), в яких вода не заповнює весь переріз трубопроводу, називають «сухими». Конденсатопроводи, у яких переріз повністю заповнений конденсатом, називають «мокрими». «Сухі» конденсатопроводи служать одночасно для відводу конденсату та повітря.

У системах парового опалення низького тиску з верхнім розведенням і з самопливним поверненням конденсату (з «сухим» конденсатопроводом) пара з парового котла 1 (рис. 15.7) поступає у головний стояк 2, потім по паровій магістралі 3 у парові стояки 8 і через відгалуження з регулюючими кранами 6 в нагрівальні прилади 7.



Рисунок 15.7 - Схема системи парового опалення низького тиску з верхнім розведенням з самопливним поверненням конденсату (з «сухим» конденсатопроводом): 1 - паровий котел; 2 - головний стояк; 3 - парова магістраль; 4 - конденсаційний стояк; 5 - конденсаційна магістраль; 6 - відгалуження до нагрівального приладу з регулюючим краном; 7 - нагрівальний прилад ; 8 - паровий стояк; 9 - повітряна труба


Парова система опалення повинна бути розрахована так, щоб пара, що надійшла в нагрівальний прилад, повністю сконденсувалась.

Конденсат, що утвориться в нагрівальних приладах, стікає по конденсаційних стояках 4 у конденсаційну магістраль 5, звідки повертається в котел. Повітря відводиться з системи через повітряну трубу 9, крапка приєднання якої повинна бути вище рівня води в загальному конденсаційному стояку на 200-250 мм.

У цій системі пара надходить у нагрівальні прилади по парових стояках зверху вниз, при цьому конденсат, що утвориться в парових стояках, стікає по стінках труб униз в одному напрямку з рухом пари. У зв'язку з цим системи парового опалення з верхнім розведенням діють майже безшумно.

Парова магістраль прокладається з нахилом 0,01-0,005 в бік руху пари, а конденсаційна магістраль - з таким же нахилом вбік котла, щоб конденсат, що утвориться в них, міг самопливом стікати до місць його відводу.

У системах парового опалення низького тиску конденсат з конденсаційної магістралі або надходить самопливом у котел, або спочатку він надходить у конденсаційний бак, з якого потім перекачується в котел відцентровим насосом. Якщо конденсат у котел повертається самопливом, то перед котлом треба створити стовп конденсату висотою А, який би зрівноважив тиск пари в котлі. Наприклад, при розрахунковому надлишковому тиску в котлі 10 кПа рівень води в вертикальній ділянці конденсатопровода буде на 1 м вище рівня води в котлі, або h = 1м; при тиску 20кПа, h = 2м; і т.д.

При більш високому тиску пари довелося би заглиблювати котли, для чого необхідний було би влаштовувати підвали, а це пов’язане з додатковими витратами. Тому парові системи опалення, у яких конденсат надходять у котли самопливом, можуть застосовуватися лише при невеликому надлишку тиску пари (близько 20 кПа).

Найчастіше застосовують системи парового опалення з перекачкою конденсату в котли відцентровими насосами.



Рисунок 15.8 - Схема системи парового опалення високого тиску з верхнім розведенням: 1 - парові магістралі; 2, 9 - компенсатори; 3 - вентилі; 4 - нагрівальні прилади; 5-парові стояки; 6 - повітряний вентиль; 7 - конденсаційні стояки; 8 - конденсаційна магістраль; 10 - головні стояки; 11 - розподільна гребінка; 12 - редукційний клапан; 13 - конденсатовідвідники; 14 - запобіжний клапан; 15 – манометри


Тиск пари в котлі залежить від довжини системи тобто від відстані між котлом (генератором тепла) і найбільш віддаленим вертикальним стояком. За дослідними даними при довжині системи до 100 м надлишковий тиск пари приймають до 10 кПа; при довжині до 200 м - 20 кПа, при довжині до 300 м - 30 кПа. Тиск пари в котлі визначається втратою тиску на подолання гидравлічних опорів у трубопроводах, нагрівальних приладах та перед вентилями.

У системах парового опалення високого тиску з верхнім розведенням (рис. 15.8) у паровому котлі виробляється пара з тиском до 800 кПа, що йде на технологічні потреби виробництва. Ця ж пара використається і для опалення, але в редукційному клапані 12 тиск його знижується до 300 кПа. Перед редукційним клапаном і після нього встановлюються манометри 15, що вимірюють тиск пари. Після редукційного клапана встановлена розподільна гребінка 11, на якій після манометра є запобіжний клапан 14 на випадок, якщо редукційний клапан не понизить тиск.

Пара з розподільної гребінки надходить по головних стояках 10 у парові магістралі 1, звідки по парових стояках 5 до нагрівальних приладів 4. У кожного нагрівального приладу встановлені вентилі 3 як на парових, так і на конденсаційних відгалуженнях, за допомогою яких можна регулювати або повністю відключати той або інший нагрівальний прилад. У нагрівальних приладах пар конденсується і конденсат по конденсаційних стояках 7 стікає в конденсаційну магістраль 8, звідки самопливом надходить у конденсаційний бак, установлений у котельні, а потім насосами перекачується в котли.

На паровій і конденсаційній магістралях встановлюються компенсатори 2 та 9, які сприймають на себе подовження труб при їхньому нагріванні. Конденсат з розподільної гребінки та крапки підйому пари з котельні відводиться в конденсаційну магістраль через конденсатовідвідники 13. Для видалення повітря з системи наприкінці конденсаційної магістралі встановлений повітряний вентиль 6.

Системи парового опалення на 30-40% дешевше систем водяного опалення, мають значний радіус обслуговування, швидке нагрівання приладів при запуску і меншій небезпеці замерзання.

Але в цих системах опалення нагрівальні прилади мають більш високу температуру поверхні (не нижче 100°С), внаслідок чого такі системи не застосовуються ні в житлових ні в громадських будинках, тому що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.

Системи парового опалення низького тиску рекомендується влаштовувати в приміщеннях, призначених для тимчасового перебування людей, а також у будинках, де опалення може проводитися періодично (пральні, складські приміщення й деякі інші промислові підприємства).

Системи парового опалення високого тиску застосовуються в тих випадках, коли пар виробляється в заводських котельнях для технологічних потреб виробництва. При цьому в приміщеннях не повинне бути великого виділення пилу від технологічного процесу виробництва, пил не повинен бути вибухонебезпечним та горючим (може бути неорганічним).

Недоліки всіх систем парового опалення:

- відсутність центрального якісного регулювання, у результаті чого при підвищенні температури зовнішнього повітря подача пари в систему здійснюється періодами, що викликає коливання температури в приміщеннях;

- більші, ніж у системах водяного опалення, втрати тепла трубопроводами;

- менший строк експлуатації;

- гідравлічні удари та шум;

- складніший догляд.

1   2   3   4   5   6   7



Схожі:

Конспект лекцій з промислової вентиляції снозик олександр володимирович доцент кафедри безпеки життєдіяльності Хмельницького національного університету iconГалецька Інна Іванівна, кандидат психологічних наук, доцент
Львівський медичний інститут. Навчалася в аспірантурі кафедри психології 1996–1999. 1999–2000 асистент кафедри психології, з 2000...

Конспект лекцій з промислової вентиляції снозик олександр володимирович доцент кафедри безпеки життєдіяльності Хмельницького національного університету iconКурсовий проект з промислової вентиляції, опалення та кондиціювання повітря
Розрахунок необхідного повітрообміну загальнообмінної вентиляції в механічному цеху

Конспект лекцій з промислової вентиляції снозик олександр володимирович доцент кафедри безпеки життєдіяльності Хмельницького національного університету iconПрограма для Львівського державного університету безпеки життєдіяльності з підготовки бакалаврів за напрямом 170203 «Пожежна безпека» / Домінік А. М. Львів: лдубжд, 2011. 18 с
Автомобільна підготовка. Частина Загальна будова автомобіля. Автомобільні двигуни, їх механізми та системи: Конспект лекцій / Сичевський...

Конспект лекцій з промислової вентиляції снозик олександр володимирович доцент кафедри безпеки життєдіяльності Хмельницького національного університету iconЗразок оформлення титульного аркуша Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Ткаченко Олександр Кирилович, доцент Дніпропетровського національного університету, кандидат фізико-математичних наук

Конспект лекцій з промислової вентиляції снозик олександр володимирович доцент кафедри безпеки життєдіяльності Хмельницького національного університету iconПрограма курсу політична соціологія
Микола Поліщук, кандидат філософських наук, доцент кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка

Конспект лекцій з промислової вентиляції снозик олександр володимирович доцент кафедри безпеки життєдіяльності Хмельницького національного університету iconПрограма для Львівського державного університету безпеки життєдіяльності мнс україни / Підгородецький Я.І. Львів, 2006 р. 16 с
Зовнішньоекономічна діяльність: Навч методичний посібник Кузьмін О.Є., Загородній А. Г., Гладунський В. Н., Підгородецький Я.І.,...

Конспект лекцій з промислової вентиляції снозик олександр володимирович доцент кафедри безпеки життєдіяльності Хмельницького національного університету iconПроект "Польща приклад змін на краще", який фінансується рамках програми "
Доцент кафедри економічної теорії і міжнародних економічних відносин, Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи