Поиск по базе сайта:
Школа для мам Тетяна Скрипник, ст наук співробітник icon

Школа для мам Тетяна Скрипник, ст наук співробітник




Скачати 236.11 Kb.
НазваШкола для мам Тетяна Скрипник, ст наук співробітник
Дата конвертації17.11.2012
Розмір236.11 Kb.
ТипДокументи




Школа для мам

Тетяна Скрипник, ст.наук.співробітник

Інституту спеціальної педагогіки АПН України


З 18 червня по 1 липня 2006 року за ініціативою та підтримкою Міської спеціалізованої соціальної служби на базі табору „Журавушка”, що на Київщині, відбувалася „Літня мамина школа”. Учасниками Школи, яку проводили корекційний педагог і психолог київського центру „Сонячне коло” і психолог львівського центру „Відкрите серце”, стали мами дітей з важкими розладами психофізичного розвитку. Діти під час навчання мам були задіяні у розвивальних заняттях, які проводити соціальні працівники і волонтери.


^ Навіщо мамам вчитися?

Ученицями „Літньої маминої школи” були особливі люди, у яких не завадило б повчитися витримці і мужності. Більшість з них спромоглися адаптуватися до життя, незважаючи на тяжку обставину сімейного життя, але були і такі, для яких переживання власного нещастя є гострою раною, що не загоюється. Але і ті, і інші протягом усього свого важкого шляху переважно лишалися наодинці зі своєю проблемою, яка кардинально змінила все їхнє життя: пригнітила емоційний стан, звузила коло друзів і можливості самореалізації.

Організаторами „Літньої маминої школи” було опрацьвано Базовий компонент, у якому знайшло своє відображення системне ставлення до людини, а саме орієнтир на взаємоперетин таких змістовних аспектів, як особистісного (уявлення про себе, ставлення до себе, саморегуляція), міжособистісного (уявлення про інших, ставлення до інших, усвідомлення міжособистісних ролей) і соціального (уявлення про своє місце у світі, власна діяльність у мікро- і макросоціумі) вимірів.

Означені орієнтири слугували матеріалом опрацювання на різних видах занять для всіх учасників Школи.

Метою організації і проведення „Літньої маминої школи” стало створення умов для особистісного і міжособистісного розвитку матері кожної дитини як чинника підвищення продуктивності її життєдіяльності

Такими умовами стали:

  1. Створення атмосфери прийняття і довіри, що сприяло виникненню симпатії між учасниками Школи та бажанню бути щирими у стосунках. Поява такої атмосфери обумовлена доброзичливим і невимушеним стилем проведення занять ведучим групи; підбором певних вправ на початку зустрічей, що допомагають досягнути розкутості, надати відчуття підтримки з боку інших учасників. Слід зазначити, що на початку інформація про те, що протягом наміченої зміни буде впроваджуватися „Літня мамина школа” отримала у мам негативну оцінку. При з’ясуванні чинників такої реакції виявилося, що вони очікують чергових обтяжливих лекцій в закритому приміщення протягом трьох годин на добу. Для деяких з них принципово важливим було постійне перебування з власною дитиною, що також унеможливлювало тривале знаходження у приміщенні. Ведучі Школи прийняли рішення проводити заняття на свіжому повітрі (приміщення залишивши для занять у дощові дні), дозволити тим, кому це необхідно, перебувати на заняттях разом з дитиною.

  2. Налагодження так званих суб’єкт-суб’єктних стосунків, за яких з’являється відчуття цінності і значущості кожного учасника взаємодії, інтерес до його думок, почуттів і проявів. Такого типу стосунки формуються в групі завдяки особливій позиції ведучого, для якого найбільшою цінністю є особистість кожного учасника занять. Одним із головних завдань для ведучого при цьому стає налагодження справжнього діалогу з кожною присутньою у групі людиною. Ситуація діалогу є надзвичайно продуктивною для прагнення бути почутим і почути інших. Так, у кожній тренінговій групі (так само було і у нашому випадку) зустрічаються люди, які звикли були у центрі уваги. Вони будь-яким чином (чи постійним висловлюванням своїх думок, чи відмовою виконувати вправи, чи відвертими провокаціями, які зводять нанівець цінність перебування у групі інших) намагаються завоювати хоч на деякий час першу позицію серед інших. У цьому випадку важливо, щоб ведучий не піддавався на провокації, не починав грати роль директивного батька, що ставить дитину на місце, або навчає правилам пристойної поведінки. Діалоговий режим роботи у групі передбачає повноцінне задіяння усіх учасників у будь-якій ситуації, створення умов для відвертих висловлювань їхньої власної оцінки, аналізу процесів, що відбуваються.

  3. Включення учасників Школи в творчу продуктивну діяльність, подібну до ситуації гри, яка сприяє зняттю напруги, створенню атмосфери легкості, свята, свободи, заохочненя усіх. В умовах проведення цієї „Літньої маминої школи” такою діяльністю стала постановка вистави за мотивами „Казки про нерозумного мишеня”. Робота над постановкою здійснювалася протягом тижня по 1 годині на день. На початку група розбивалася на підгрупи, кожна з яких продукувала ідеї щодо розробки яскравого, насиченого оригінальними знахідками сценарію. Потім тривав розподіл ролей, репетиції, робота над костюмами, декораціями і фонограмою. Виставу було заснято на відеокасету, копію з якої отримали усі бажаючі учасники групи.

  4. Здійснення психологічних занять у цікавій формі з обов’язковою рефлексію (відстежуванням власних внутрішніх і зовнішніх проявів та загальної групової ситуації). Психологічним заняттям було присвячено одну годину у першій половині дня (перед роботою над виставою), і одну годину під вечір. Змістом психологічних занять стали вправи на самопізнання, розвиток більш тонкого відчуття інших і вміння налаштовуватися на їхній стан, оволодіння прийомами саморегуляції, розширення обсягу уваги, робота з власними стереотипами, а також вправи, що сприяли активізації інтелектуальних процесів і гармонізації та збагаченню емоційної сфери. Особливого значення надавалося тому матеріалу, що, по-перше, був актуальним для усіх учасників групи, а по-друге, тим процесам, що розгорталися безпосередньо перед очима усіх учениць „Маминої школи”.

Спеціально для „Літньої маминої школи” було розроблено структурований робочий зошит, до якого увійшли: інформаційні, діагностичні і рефлексивні блоки. Інформаційний блок містив як потрібні відомості для учасниць Школи, так і позиції, важливі для організаторів Програми (що вони очікують від участі у „Маминій школі”, інформацію від яких спеціалістів і якої тематики бажають отримати).

Діагностичні методики, що містилися у робочому зошиті були цікавими і необтяжливими. Вони дозволили дійти висновку щодо стану уявлення про себе кожної мами, її ставлення до себе, оцінки змістовності власного життя, наявної ситуації взаємодії з іншими. Психодіагностика здійснювалась на першому і заключному етапах роботи Школи.

Завдання рефлексивного блоку були спрямовані на розміркування над власним внутрішнім світ та світом своєї дитини, її привабливими рисами і сильними сторонами; самоспостереження за роботою групи; розмірковування після прослуханої доповіді спеціаліста (найважливіше, що містилося у доповіді та як мами це можуть застосовувати у житті).

У час за домовленістю психологами проводилися індивідуальні консультації, змістом яких були актуальні проблеми учасниць Школи.


^ Розвиток особистості як творча діяльність

Орієнтир у нашій роботі на особистісний розвиток кожної з учасниць „Літньої маминої школи” був обумовлений наступними положеннями. Ми виходили з того, що життєдіяльність людини – це організована у просторі і часі система її проявів у різних сферах, інтегрування нею умінь і знань, думок і почуттів, намірів і вчинків.

Робоча модель розвитку особистості, розроблена нами, містить наступні три рівні:


І-й рівень розвитку, для якого характерною є так звана реактивна поведінка:


1. Спрямованість особистості (потреби, інтереси, ідеали, мотиви діяльності, світогляд) - матеріальні потреби. Мотиви – захапати якнайбільше, володіти усім, що подобається. Світоглядна позиція: „все існує для мене”.

2. Цінності – комфортне існування, власність і прибуток. Орієнтація на речі.

Мета - накопичити матеріальні цінності. Здійснення універсального принципу володіння речами (за Е.Фромом).

3. Стан функціонування самосвідомості (уявлення про себе/інших, ставлення до себе/інших, саморегуляція): неусвідомлене існування; повна залежність від речей, зовнішніх умов. Відсутність цікавості до себе/інших. Інші люди – засіб досягнення власних цілей. Ситуаційне, фрагментарне самовідчуття „я – те, що я маю”.


ІІ-й рівень розвитку, для якого характерною є адаптивна поведінка:

1. Спрямованість особистості: потреба у самоствердженні, у причетності до суспільства, у визнанні цим суспільством, у повазі. Мотиви діяльності – бути чимось зайнятим; результат активності – поза власним „Я”. Світоглядна позиція: „я – крутий”.

2. Головна цінність – власна соціальна роль (статус), досягнення успіху. Орієнтація на себе. Цілі: досягти значущості серед людей, справляти враження на них. Універсальний принцип мати владу, вплив на навколишніх.

3. Самосвідомість: вибіркове усідомлення себе, егоцентризм, прагнення „справляти враження”, відчуття невпевненості у собі, нестійкість самооцінки. Почуття переваги над іншими. Ставлення до себе з позиції „я – те, що користується попитом; я такий, яким ви мене хочете бачити”.


ІІІ-й рівень розвитку, для якого характерною є активна поведінка (внутрішня активність, продуктивне використання своїх можливостей):

1. Спрямованість: потреба у самореалізації, яка здійснюється з орієнтації на власні здібності і можливості. Мотиви, що виконують функцію смислоутворення (щільний зв’язок зі свідомістю, особистісним смислом). Світоглядна позиція: „я існую задля повної самовіддачі”.

2. Головні цінності – розвиток, свобода: процес розгортання і зростання сутнісних сил (усвідомлений процес саморозвитку). Цілі: зростати, любити, долати обмеження ізольованого „Я”, творчо виявляти себе, служити людям. Орієнтація на суспільну корисність. Надособистісне сходження. Прагнення досягнути повноти буття.

3. Самосвідомість: встановлення внутрішньої цілісності і несуперечливості, відчуття себе як суб’єкта своєї діяльності: „я – те, що я є; ніхто неспроможен позбавити мене відчуття ідентичності”. Формування самоповаги, ціннісне ставлення до себе/інших, турбота про людей. Розуміння і прийняття себе, адекватна самооцінка, відповідальність за свої слова і дії, своє життя, відчуття її цінності; уміння регулювати свої почуття, думки, вчинки. Здійснення універсального принципу бути (а не володіти, за Е.Фромом).

Завдяки сформованій внутрішній саморегуляції та саморефлексії особистість розвиває життєві сили і свою неповторну унікальність, набуває ясне світосприймання, силу, чутливість, гнучкість і самодостатність, глибокі стосунки з іншими людьми, яскраву, насичене подіями життя.

У наведеній моделі йдеться про ідею змін, пов’язану з розвитком особистісного потенціалу, що співвідноситься з поняттями індивідуації (К.Юнг), самоактуалізації (А.Маслоу), особистісного зростання (К.Роджерс). В целому – це так звана реінтеграція особистісного «Я», підґрунтям якої є новий досвід і усвідомлення своїх нових можливостей.

На початку шляху особистісного зростання ведучий має створити умови для активізації інтересу учасниць групи до себе, оцінки ними власних особистісних ресурсів на спрямованості на самовдосконалення.


^ Уроки „Маминої школи” для психолога

В результаті проведення „Літньої маминої школи” (далі в таблиці - ЛМШ) досягнуто наступного психологічного ефекту:

на особистісному рівні:



ефект проведених занять

критерії оцінки

1

отримали розвиток здатність до кращого розуміння і прийняття себе, рефлексивні функції;

розширення спектру бачення власної ситуації

аналіз робочого зошита (робота над самоспостереженням), що демонструє, як виріс протягом занять обсяг уваги учасниць ЛМШ та спроможність фіксувати деталі зовнішнього і внутрішнього світу

2

сформовано навички саморегулятивних процесів

самооцінювання учасниць ЛМШ: покращено емоційний стан, поява відчуття врівноваженості; розвиток вміння знімати внутрішнє напруження

3

підвищився стан функціонування

інтернальності - інтегральної характе-ристики самосвідомості, що охоплює по- чуття відповідальності (в тому числі - за власне життя), готовності до активності

порівняльний аналіз результатів за діагностичним опитувальником „Локус-контролю” Дж.Роттера (62% учасниць ЛМШ підвищили рівень інтернальності як показника зрілої особистості)

4

поява в учасниць ЛМШ впевненості у собі, відчуття себе творчою особистістю, формування самоповаги

спостереження за проявами учасниць; аналіз робочих зошитів („Зміни, що відбулися у мене”)

5

активізація інтелектуальної діяльності

аналіз записів у робочих зошитах і підсумковій анкеті

6

розширення поведінкового репертуару учасниць ЛМШ

спостереження за проявами учасниць під час занять, репетицій спектаклю та виступу

7

сформована потреба у подальшому самовдосконалені і розвитку

аналіз пункту заключної анкети „Що із змісту ЛМШ будете використосувати? ”

8

поява кращого відчуття реальності

аналіз тесту „Вершини мого життя”


Аналіз наведеної таблиці дозволяє дійти висновку, що здійснено позитивний вплив на особистість кожної матері через залучення її до продуктивно-творчої діяльності та задіяння механізмів рефлексії і зворотнього зв’язку під час активного навчання.

^ На міжособистісному рівні:



ефект проведених занять

критерії оцінки

1

кардинальні зміни стосунків всередині гру- пи, підвищення власної ролі у груповій роботі, поширення продуктивних контактів

аналіз проективного тесту „Я і група”,

записів у робочих зошитах і підсумкової анкети

2

розвинулося відчуття значущості і цінності інших людей в особистому житті учасниць

аналіз проективного тесту „Я і група”,

записів у робочих зошитах, спостереження за взаємодією учасниць

3

розвиток комунікативних вмінь та навичок, підвищено ефективність контакту учасниць у ситуації взаємодії

спостереження за ефективністю виконання завдань під час психологічних занять

4

підвищено рівень емпатії (здатності відчувати стан іншої людини)

аналіз записів у робочих зошитах

5

здатність бачити себе очима інших

аналіз записів у робочих зошитах

6

усвідомлення механізмів динаміки відношень у мікро- і макрогрупах

спостереження за ефективністю виконання завдань під час психологічних занять

7

поява почуття причетності до загальногрупової справи

аналіз записів у робочих зошитах, спостереження за проявами учасниць


Матеріали, представлені у таблиці, демонструють наявність позитивного впливу на розвиток міжособистісної сфери учасниць ЛМШ, формування їхнього соціального інтелекту як уміння продуктивно і цілеспрямовно взаємодіяти з іншими на різних дистанціях (близька/віддалена взаємодія).

Отримані результати підтвердили доречність задіяння учениць „Літньої маминої школи” у творчій продуктивній діяльності, на тлі якої розгорталися психологічні заняття. Актуалізоване при цьому творче начало кожної з учасниць Школи уможливило дієвий вплив на її особистісний розвиток.

Таким чином, результатом активного психолого-педагогічного впливу, що здійснювався в ході проведення „Літньої маминої школи” стало підвищення стану розвитку особистісної і міжособистісної сфер матері кожної дитини, що є підгрунтям включення її в активне, насичене подіями, змістовне життя та покращення взаємодії з власною дитиною.


Эмоциональное отношение к «делу», поступку; ответственность за результат. Отношение к должному - Гармонизация внутренних конфликтов; оптимальные проявления в столкновениях с другими. Преодоление трудностей в действиях

Отношение к своей жизни; переход от внешней («объективной») к внутренней субъективной) ответственности - Умение преодолевать жизненные трудности. Контроль над различными сферами жизнедеятельности

Разработка жизненных стратегий - Активная жизненная позиция. Ценность развития (а не самоутверждение). Творец собственной событийно-насыщенной жизни

Внутренняя динамика активного социально-психологического обучения (АСПО)

Испытание Интеграция Смысложизненные ориентации


Як відомо, мета виникає під час діяльності і всередині неї. А це означає, що коли одна група людей (организатори, тренери) мають намір в развивальному плані впливати на іншу групу людей, то найоптимальнішею умвою донесення своїх ідей, з одного боку, і глибокого сприймання їх, з іншого, є спеціально організована продуктивна діяльність. Мета візначає загальну спрямованість діяльності групи, її склад і структуру, регулює характер взаємостосунків між усіма учасниками, а також інтегрує їх в узгоджену систему.

Схема влияния на потребностно-мотивационную сферу человека –

процесс перерастания внешней мотивации во внутреннюю

(внешнего влияния на уровень индивидуального поведения учасников)


актуализация устремлений, интереса,

идеалов и ценностей

личности

высвобождение

личностного потенциала

развитие личностных качеств

инициативность, исполнительность,

коммуникативная

компетентность

заданная цель и поставленные задачи -

осознание цели как личностно значимой, постановка задач

собственной деятельности


^ Мотивація смислу життя особистості є способом інтеграції різноманітних дій людини у певну систему, що забезпечує цілісність мети, цінності, життєвих ресурсів людини, спрямовує активність суб’єкта на саморозкриття.

Розвиток цієї мотивації пов’язан із впливом на формування самосвідомості (таких її складових, як уявлення про себе, ставлення до себе і саморегуляція), розширенням діапазону суб’єктивних цінностей.

При разработке нашей Программы теоретико-методологические основания конструктивного подхода к целостному изучению личности человека строились на основе онтологической модели. В основу этой модели положены представления о специфических потребностях человека («сущностных силах»): потенциальная универсальность, открытость миру, единство с другими людьми, стремление к целостности и самоактуализации.

На конструктивном этапе разработки Программы сформулирована гипотеза об «оптимальной модели» базового уровня личности (конкретной форме реализации сущностных свойств человека): взаимосвязи личностного, межличностного и социального аспектов в трех измерениях – познавательном (когнитивном), эмоционально-чувственном и поведенческом (действенном).

Методическое средство – Активное социально-психологическое обучение (АСПО)

В результате проходжения тренинговых процедур происходит личностная интеграция субъектов деятельности. Направленность на личностный рост, развитие структурных компонентов самосознания (представления о себе, отношения к себе и саморегуляции) способствует актуализации личностного потенциала каждого из участников Программы, налаживанию плодотворного и гармоничного взаимодействия с окружающими, определению своего места в жизни, (возможности самореализации в общественно значимом деле).


На кожному рівні виникає специфічний ефект синергії, ґрунтованої на тому, що особи дістають можливість об’єднувати власні потенціали, ресурси та стимулювати один одного, активізувати максимальний прояв своїх здібностей.

Провідним при взаємодії суб’єктів діяльності є принцип розвитку особистості, що сприяє а) розширенню можливостей вільного вибору (відчуття свободи), б) реалізації індивідуального потенціалу та в) успіху будь-якої справи.

Опосередкована поведінка (вміння виходити за межі ситуативної поведінки, усвідомлювати не тільки свої вчинки, але й мотиви, що стоять за ними) – це завжди прояви зрілої особистості. Тому вивчення проблеми регулятивної функції самосвідомості, на наш погляд, є надзвичайно перспективним для діагностичної та корекційної спрямованості в опрацюванні проблеми розвитку особистості.

На рівні соціального індивіда активність людини залежить від потреби в приналежності людини до спільноти, у визнанні цією спільнотою. Тут формується таке «приєднальне утворення» (В.Столін) як система соціальних самоідентичностей: статевої, вікової, етнічної, соціально-рольвої тощо. Життєва важливість для суб’єкта бути прийнятим іншими людьми відображається в ставленні до себе, яка є перенесене в середину ставлення інших – прийняття іншими чи відторгнення ними.

На рівні особистості активність суб’єкта викликана передусім потребою в самореалізації, яка здійснюється за допомогою орієнтації на власні здібності, можливості, мотиви.

інтернальність емоційний фон спектр прояву емоцій

спектр зацікавленностей, спектр інтеракцій, позиція в групі, здатність до взаємодії, ініціат-ть, вміння приймати і підтримувати

За допомогою психодіагностичних методик і проведеного дослідження

л.

має особисту ініціативу, спрямо-ваність на самовдосконалення

внутрішня цільність, послідовність

розвинена саморегуляція, здатність володіти своїми проявами

високий рівень усвідомлення подій, осмисленість вчинків

впевненість у собі, має почуття гідності

м.л.

комунікабельність

вміння досягати взаєморозуміння

розвинена емпатія, вміння приймати і підтримувати

значущість іншої людини

соц

прагення зробити свій внесок загальну справу групи

ставлення до усього, що відбува-ється у групі як до значущого

спрямованість на загальну для групи справи

відповідальність перед іншими


трансформировать изначально «чужие» для людей цели в «свои»

Лишь в этом случае цели обретают действенность и динамич силу, а деят по их достиж станов эффект ной

трансформировать изначально «чужие» для людей цели в «свои»

Лишь в этом случае цели обретают действенность и динамич силу, а деят по их достиж станов эффект ной


Науково обґрунтована технологія

розвивально-формувального впливу на суб’єктів реформи






методологічна основа:


системний та синергетичний

підходи




психологічна основа:


вплив на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери особистості представника влади





організаційно-методична основа:

використання роздаткового матеріалу

теорія функціональних систем


формування досвіду переживання

ідей реформи як основа підготовки

представника влади

активні методи роботи з суб’єктами

реформи


концепція Е.Фромма щодо

2-х позицій: „володіти владою” та „бути владою”


формування почуття

співпричетності та співтворчості

представників влади до реформи,

відповідальності за її результат

чергування індивідуальної та групової робіт

гуманістична психологія

орієнтація на особистісний

потенціал суб’єктів реформи

акцент на командну роботу


Базовый компонент программы:

личностный, межличностный и социальный компоненты Я-образа как взаимосвязанные аспекты целостной структуры.

Организация занятий состоит из трех блоков.

  1. Оптимальный: активное социально-психологическое обучение в контексте проработки базового компонента Программы. Продолжительность – 2 месяца, 8 занятий (отдельно для каждой группы участников).

  2. Дополнительный: расширение и углубление обозначенной проблематики, выявленной индивидуально при участии в Оптимальном тренинге. Продолжительность – 2 месяца, 8 занятий.

  3. Творческий: реализация творческого потенциала, раскрытого (усиленного) вследствие АСПО. Продолжительность (в тренинговом режиме) – 2 месяца, 8 занятий.


Эффект АСПО

Направленность на личностный рост, развитие структурных компонентов самосознания (представления о себе, отношения к себе и саморегуляции) способствует актуализации личностного потенциала каждого из участников Программы, налаживанию плодотворного и гармоничного взаимодействия с окружающими, определению своего места в жизни, (возможности самореализации в общественно значимом деле). Эффективность занятий обусловлена созданием особой учебно-экспериментальной обстановки, обеспечивающей осознание участниками происходящего в комплексном аспекте. Участие в группе активизирует процессы самоизменений субъекта при отсутствии советов, рекомендаций, критики, а также нравоучений и морализаторства. Воздействие достигает цели благодаря всей атмосфере межличностных взаимодействий в группе.

Активные групповые методы:

дискуссионные; игровые (ролевые, психодрамматическая коррекция, контр-игра как трансактный метод осознания коммуникативного поведения); сензитивный тренинг (самопонимание, межличностная чувствительность и эмпатия), психотехники, проективный рисунок.

Функции ведущего – выполнение четырех поведенческих ролей: эксперта, дирижера, катализатора общения (и конфликта), образца поведения.

Инвариантные составляющие Программы – психодиагностика, итогом которой является разработка психологической характеристики и карты личности, психотехники: развитие устойчивости и расширение объема внимания, владение психо-эмоциональными состояниями, развитие сензитивности.

Название стадии

глобальные компоненты нравственного облика личности

ответственность

контроль над жизненной ситуацией


1. Представление

Интерес к себе, оценка личностных ресурсов. Самопонимание,

самоуважение

Адекватность восприятия себя в мире, представление о себе, отношение к себе


2. Взаимодействие

Интерес к другому, отзывчивость, заступничество. Принятие другого.

Референтная группа (авторитеты)

Представление о других,

отношение к ним,

искусство эффективного взаимодействия


3. Испытание

Эмоциональное отношение к

«делу», поступку; ответственность за

результат. Отношение к должному

Гармонизация внутренних конфликтов; оптимальные проявления в столкновениях с другими. Преодоление трудностей в действиях


4. Интеграция

Отношение к своей жизни; переход от внешней («объективной») к

внутренней (субъективной)

ответственности. Осознание

руководящего нравственного

закона

Умение преодолевать жизненные трудности. Контроль над различными сферами жизнедеятельности. Решение: какой закон теперь будет определять мою жизнь (должное становится внутренней моральной свободой)


5. Смысложизнен-ные ориентации


Осознанная ответственность за

всех в мире. Разработка

жизненных стратегий

Активная жизненная

позиция. Ценность развития (а не самоутверждение). Творец собственной событийно-

насыщенной жизни



Игра – свободная деятельность, протекающая в свободное время, сочетание строгой определенности и подлинной свободы.

Благодаря правилам закладывается честность и порядочность в игре.

Игровое пространство является реально обособленным

«Детский» аспект игры:


Головний механізм особистісного перетворення - розвиток саморегуляції як вищого рівня функціонування самосвідомості особистості.

Шляхи позитивного перетворення самосвідомості:

уявлення про себе:

  • усвідомлення моделі уявлення про себе, захисні механізми, власні межі;

  • пошук внутрішніх ресурсів;

  • розвиток здатності до неперервного самоудосконалювання;

ставлення до себе

  • усвідомлення ставлення до себе (емоційно-чуттєва стереотипія);

  • розвиток чутливості до своїх станів, здатність до їхньої регуляції;

  • розвиток емпатії, спроможність розуміти причини виникнення небажаних реакцій у співбесідників;

саморегуляція

  • оволодіння прийомами та психотехніками саморегуляції як інструменту підтримки життєдіяльності на високому продуктивному рівні (розвиток стійкості і разширення обсягу уваги, оволодіння психо-емоційними станами;

  • розширити поведінковий репертуар, межі особистісних проявів;

  • формувати стійкі позитивні зміни в контексті самовідчуття та самовиразу

Цілісна інтегративна діяльність




Гностико-праксичні процеси




Саморегуляція




сфери м е х а н і з м и

сенсорна

рухова




рефлексія

регуляція

ідентифікація




довільна/післядовільна увага




досягнуті ефекти

утворення нових

психологічних систем

формування узагальненого способу дій




розвиток здатності до усвідомленого ставлення до власної діяльності, спроможності аналізувати свої дії


Без випробовування у вчинковому плані особистісних наработок об их глубине, устойчивости и целесообразности говорить не приходится, т.к. все представления о себе как истинно развивающейся личности могут оказаться блефом.


Развитый (актуализированный) человек

^ 1.Ракурс «Я-сам», микромир. Целостность, единство чувств, мыслей, поступков. Развитое самосознание во всех его компонентах: понимание и принятие себя, адекватная самооценка, ответственность за свои слова и действия, свою жизнь, ощущение ее ценности; умение регулировать свои чувства, мысли, поступки, управлять собой (научись управлять собой и ты сможешь управлять всем миром), открытость новому опыту, креативность, включенность в ситуацию настоящего (здесь и теперь).

^ 2.Ракурс «Я-другие», 1-я часть макромира. Развитый социальный интеллект: желание и умение контактировать с людьми, ощущение их значимости и ценности в собственной жизни; осознание механизмов динамики отношений в микро- и макрогруппах, умение продуктивно и целенаправленно взаимодействовать с другими, управлять конфликтами, поддержать человека в трудные минуты жизни. Развитая эмпатия (способность чувствовать чужое состояние), принятие ответственности за другого человека. Развитая душевная организация – богатый спектр интеллектуальных, нравственных и эстетических переживаний, умение любить, проявлять альтруизм.

^ 3.Ракурс «Я и мир», 2-я часть макромира. Ответственность за мир, желание и способность заняться социально значимой деятельностью. Ощущение радости от созидательных действий.


особистісний має особисту ініціативу, спрямо-ваність на самовдосконалення внутрішня цільність, послідовність розвинена саморегуляція, здат-ність володіти своїми проявами високий рівень усвідомлення подій, осмисленість вчинків впевненість у собі, має почуття гідності

міжособистісний комунікабельність розвинена емпатія, вміння приймати і підтримувати значущість іншої людини вміння досягати взаєморозуміння

соціальний прагення зробити свій внесок

загальну справу групи ставлення до усього, що відбува-ється у групі як до значущого спрямованість на загальну для групи справи відповідальність перед іншими


Інтеграція внутрішніх резервів у поле особистісного смислу діяльності. Стає чітким зв’язок рефлексії і смислової регуляції життєдіяльності у цілому.




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації