Поиск по базе сайта:
Навчальний посібник для вищих навчальних закладів / За наук ред. В. Тарасун К.: 2004. 103 с icon

Навчальний посібник для вищих навчальних закладів / За наук ред. В. Тарасун К.: 2004. 103 с




НазваНавчальний посібник для вищих навчальних закладів / За наук ред. В. Тарасун К.: 2004. 103 с
Сторінка1/12
Дата конвертації17.11.2012
Розмір1.37 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ


Валентина Тарасун

Ганна Хворова


КонцепцIя

розвитку, навчання

I соцIалIзацII

дIтей з аутизмом






Київ-2004

УДК 376.3 : 001.11’ 075.8

В.Тарасун, Г.Хворова

Концепція розвитку, навчання і соціалізації дітей з аутизмом. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів / За наук. ред. В.Тарасун – К.: 2004. – 103 с.

У концепції висвітлено сучасні погляди на природу аутизму; розкрито зміст його теоретичних концептуальних моделей, охарактеризовано особливості прояву клінічної картини і психологічної структури асинхронного типу затримки розвитку; узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід психолого-педагогічної корекції цього виду дизонтогенезу.

Запропоновано авторський підхід до вирішення проблеми навчання, розвитку і соціалізації дітей з аутизмом. Обґрунтовано теоретико-методологічні (правові, філософські, соціокультурні, нейропсихологічні) засади та соціально-економічні передумови вирішення цієї проблеми. Представлено комплексну психолого-педагогічну модель допомоги дітям з аутизмом.

Для науковців, викладачів і студентів педагогічних навчальних закладів, учителів, психологів і батьків.


Роботу авторів над змістом концепції розподілено таким чином:

В.Тарасун – розділи 1, 2, 3, 4, 5 (5.1-5.3);

Г.Хворова – розділи 5 (5.4., 5.5.), 6.


Рецензенти:

Чепелєва Н.В., заступник директора Інституту психології АПН України, член-кореспондент АПН України, доктор психологічних

наук, професор

Шеремет М.К., заступник директора Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ ім. М.П. Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор

Вавіна Л.С., завідувач лабораторії тифлопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України, кандидат педагогічних наук, стар­ший науковий співробітник

Концепцію створено у рамках проекту „Обдаровані діти” Інституту спеціальної педагогіки АПН України, який координується Міністерством освіти та науки.

Концепція розвитку, навчання і соціалізації дітей з аутизмом друкується за рекомендацією вченої ради Інституту спеціальної педагогіки АПН України (протокол № 6 від 7 червня 2004 р.).


© В.Тарасун

© Г.Хворова

ЗМІСТ

^ РОЗДІЛ 1 4

ДИТЯЧИЙ АУТИЗМ: ВИЗНАЧЕННЯ, ПРОЯВИ, РІВНІ, ФОРМИ, КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ 4

Розділ 2 14

Основні напрями психолого-педагогічної 14

корекції і психокорекційних технологій 14

для дітей з Аутизмом 14

Розділ 3 24

Висхідні теоретико-методологічні позиції 24

3.1. Правові засади 25

3.2. Філософські та соціокультурні засади 28

3.3. Нейропсихологія когнітивних процесів і емоцій 38

Розділ 4 46

Стратегічні орієнтири вирішення проблеми навчання, розвитку і соціалізації дітей з 46

аутизмом 46

Розділ 5 48

Ключові пріоритети розвитку, навчання і соціалізації аутичних дітей 48

5.1. Розвиток, навчання і соціалізація дітей з аутизмом: актуальність, завдання і принципи створення 48

комплексної психолого-педагогічної моделі 48

допомоги дітям з аутизмом 48

5.2. Фази проходження соціалізації дитиною з 51

аутизмом 51

5.3. Етапи формування у дітей з аутизмом 55

когнітивних стратегій поведінки 55

(програмування, контролю, обробки інформації) 55

5.4 Консолідація освіти і сімейного виховання дитини з аутизмом. 74

5.5. Система психолого- медико-педагогічного та 81

соціального супроводу аутичної дитини 81

та її родини 81

^ РОЗДІЛ 6 95

Соціально-економічні передумови для вирішення проблеми навчання і соціалізації дітей з аутизмом 95

Література 100

Додаток 105


^

РОЗДІЛ 1

ДИТЯЧИЙ АУТИЗМ: ВИЗНАЧЕННЯ, ПРОЯВИ, РІВНІ, ФОРМИ, КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ



Дитячий аутизм (від лат. аutos – сам) є одним з клінічних варіантів такого типу дизонтогенезу, як спотворений розвиток (за термінологією В.В.Лебединського). Стосовно частоти випадків цієї патології розвитку, то в науковій літературі існують різні дані: від 6-17 (за В.Е.Каганом) до 57 (за К.Гілбертом) на 10000 дитячого населення (у хлопчиків аутизм зустрічається частіше, ніж у дівчаток). При цьому типі психічного дизонтогенезу спостерігаються складні поєднання загального психічного недорозвинення дитини, а саме: затриманий, ушкоджений та прискорений розвиток її окремих психічних функцій. Саме особливий асинхронний тип затримки розвитку визнається найважливішою особливістю дитячого аутизму (зокрема РДА Канера). Це проявляється, по-перше, в тому, що одночасно мають місце ознаки і ретардації (уповільнення), і акселерації в обмежених галузях (музиці, математиці тощо). По-друге, спостерігається порушення ієрархії психічного, мовленнєвого та емоційного дозрівання дитини з аутизмом. Встановлена варіантність аутистичних синдромів (від легких до важких) при різних типах походження (як при синдромі Канера, так і при аутизмі процесуального шизофренічного походження). На сьогодні на основі етіопатогенетичного підходу виділено (К.С.Лебединською) декілька варіантів аутизму:

  1. дитячий аутизм при різних захворюваннях ЦНС (органічний аутизм) проявляється в психічній інертності дитини, в руховій недостатності, а також у порушеннях уваги і пам’яті. Крім того, у дітей спостерігається неврологічна симптоматика (зміни по органічному типу ЕЕГ, епізодичні судоми та ін.) і затримка мовленнєвого та інтелектуального розвитку;

  2. психогенний аутизм виникає (за даними західних психіатрів, психологів) переважно у дітей до 3-4 років які зростають в умовах емоційної депривації, тобто при довготривалій відсутності матері, невірному домашньому вихованні чи в інтернатах тощо. Характеризується порушенням контакту з оточуючими, емоційною інфантильністю, пасивністю, відсутністю диференційованих емоцій, затримкою розвитку мовлення і психомоторики. Встановлено, що при нормалізації умов виховання цей варіант аутизму може зникнути. Проте у випадку перебування дитини в несприятливих умовах протягом перших трьох років життя аутистична поведінка і порушення мовленнєвого розвитку стають стійкими;

  3. діти з аутизмом шизофренічної етіології відрізняються більш вираженою відгородженістю від зовнішнього світу і слабкістю контактів з оточуючими. У них спостерігається виражена дисоціація психічних процесів, стирання меж між суб’єктивним і об’єктивним, занурювання в світ внутрішніх хворобливих переживань і патологічних фантазій тощо. У цьому зв’язку їх поведінка відрізняється вичурністю, амбівалентністю (при емоційній невираженості, наприклад, у спілкуванні з батьками діти можуть бути досить комунікабельними зі сторонніми людьми). Важливими діагностичними ознаками аутизму шизофренічного генезу є наявність:

а) хоча б короткого проміжку часу, коли у дитини (до появи аутизму) спостерігався нормальний психічний розвиток;

б) ознак прогредієнтності (прогресування захворювання) у вигляді наростання психічного дефекту (розпад мовлення, регрес поведінки з втратою набутих навичок, аспонтанність, поглиблення в’ялості);

  1. аутизм при захворюваннях обміну речовин;

  2. аутизм при хромосомній патології.

Синдром аутизму на відміну від інших аномалій розвитку характеризується складністю і дисгармонійністю як у клінічній картині, так і в психологічній структурі порушень.

^ Основними ознаками аутизму при всіх його клінічних варіантах є:

  • недостатня або повна відсутність потреби в контактах з оточуючими; активне прагнення самотності (почувають себе помітно краще, коли їх залишають одних);

  • відгородженість від зовнішнього світу;

  • слабкість емоційного реагування стосовно близьких людей, аж до повної байдужості до них (афективна блокада). Проте поруч з байдужістю, можлива також симбіотична форма контакту, коли дитина відмовляється залишатися без матері, хоча ніколи не буває з нею ласкавою;

  • слабка здатність (або нездатність) диференціювати живі і неживі об’єкти, чим, зокрема, пояснюється їх агресивна поведінка стосовно іншої дитини, яку вони можуть сприймати як ляльку;

  • недостатня реакція на зорові та слухові подразники, хоча можуть бути дуже чутливими до слабких подразників (не переносять шум побутових приладів, капання води тощо);

  • прагнення до збереження незмінності оточуючого простору (феномен тотожності, за А.Канером), яке проявляється (навіть на першому році життя) у прагненні до збереження звичної постійності;

  • страх всього нового (неофобія): перестановки ліжка, зміни місця проживання, нового одягу, взуття і т.д.;

  • одноманітна поведінка зі стереотипними, примітивними рухами (перебирання пальців, згинання і розгинання плечей і передпліч, розхитування тулубом чи головою, підстрибування навшпиньках тощо);

  • різноманітні мовленнєві порушення – від мутизму (повної втрати мовлення) до підвищеного вербалізму, що виявляється у вибірковому ставленні до певних слів та виразів (дитина постійно вимовляє слова або склади, що сподобалися їй). Дифузний характер зв’язку між словом і предметом, коли афективно насичена акустична сторона слова набуває у них самостійного значення, що проявляється в явищах автономного мовлення (за термінологією Р.Є.Левіної);

  • характерна зорова поведінка, яка проявляється в тому, що дитина не переносить погляду в очі, має „біжучий” погляд або погляд повз; переважання зорового сприймання на периферії поля зору (батьки відмічають, що „дитина бачить предмет, який вони ховають, потилицею”, або „через стінку”);

  • одноманітність гри, що є стереотипною маніпуляцією з неігровим матеріалом (мотузкою, ключем, пляшкою і т.п.; можуть годинами одноманітно перекладати предмет з місця на місце, переливати рідину з одного посуду в інший і т.п.);

  • різноманітні інтелектуальні порушення. За даними психометричних досліджень у 55-60% випадків у дітей з аутизмом спостерігається розумова відсталість; у 15-20% - легка інтелектуальна недостатність і 15-20% дітей мають нормальний інтелект. Підкреслюється нерівномірність їх інтелектуальної діяльності, низькі показники при виконанні невербальних завдань. Як особливість мислення молодших школярів з аутизмом виділено переважання у них перцептивних узагальнень (колір, форма, розмір предметів) при достатньо високому рівні розвитку понятійного мислення. Тому при розв’язанні задачі , де є конфлікт між зоровим сприйманням ситуації і її смислом, дитина з аутизмом орієнтується не на суттєві ознаки, а на перцептивні враження;

  • стан дифузної тривоги і невмотивованих страхів, а саме: а) надцінні страхи (втрати матері, страх чужих людей, незнайомого середовища); б) страхи, зумовлені афективною і сенсорною гіперчутливістю (до побутових шумів; зорових і тактильних подразників: світла люстри, гудіння бджоли тощо); в) неадекватні марення. Об’єкти страхів дітей з аутизмом важко виявляються, тому необхідно спостерігати за тим, біля якого предмета дитина стає напруженою, або відходить у бік, або починає розгойдуватися;

  • наявність рудиментарних способів обстеження предметів: обнюхування, облизування, покусування і т.п.;

  • високий рівень розвитку у дітей пам’яті, хоча сам процес запам’ятовування носить у них ізольований характер, а в її використанні виявляється виражена автономність;

  • парадоксальність поведінки, до якої дитину призводить постійний сенсорний дискомфорт, який вона намагається компенсувати аутостимуляцією (розхитуваннями, бігом по колу, стрибками). Їх непереборне тяжіння до води, вогню, бруду і т.п. також розглядається як важливий компенсаторний механізм з метою пом’якшити емоційний дискомфорт.

Узагальнюючи викладене, можемо висловити думку про те, що нормальному психічному розвитку дитини з аутизмом перешкоджають (або інакше – стають механізмами психічних порушень) такі розлади:

1) дефіцит психічної активності дитини;

2) вади сенсомоторних функцій;

3) вади інстинктивної сфери;

4) мисленнєво-мовленнєві порушення.

^ Причинами цих розладів переважна більшість учених вважають: а) біологічну недостатність всіх регуляторних систем (активуючої та інстинктивно-афективної), а також дефіцитарність аналізаторних систем (гностичних, мовленнєвих, рухових); б) соціальні (вторинні) фактори. Вихідна енергетична недостатність дітей (швидка виснаженість, швидке перенасичення будь-якою діяльністю, низькі сенсорні пороги з вираженим негативним фоном тощо) підвищує їхню готовність до формування реакції страху, що створює хронічну ситуацію дискомфорту. Тому, як вважають дослідники, аутизм для таких дітей є своєрідною компенсаторною реакцією, спрямованою на захист від травмуючого зовнішнього середовища. За образним виразом К.С. Лебединської: „Дитина ховається в аутизм, як равлик в мушлю, їй там набагато спокійніше і приємніше. Однак за аутичним бар’єром вона позбавляється необхідного для розвитку потоку інформації”.

^ Провідними патопсихологічними синдромами у дітей з аутизмом визначено:

  • відчуженість від навколишнього середовища (1-а група дітей);

  • відторгнення оточуючої реальності (2-а група);

  • заміщення як протистояння афективній поведінці – формування патологічних потягів та компенсаторних фантазій (3-я група);

  • підвищена вразливість (4-а група).

Специфіка проявів аутизму у дітей кожної з чотирьох груп (за К.Лебединською, І.Мамайчук) представлена в таблиці 1.1.


Узагальнення матеріалів, представлених у таблиці, дає можливість виділити у дітей специфічні прояви аутизму, які значною мірою залежать від ступеня тяжкості аутизму. Основними з них є:

  • дефіцит потреби у спілкуванні;

  • афективна дезадаптація;

  • порушення поведінки внаслідок недорозвитку регулятивних

функцій;

  • варіативність і специфічність інтелектуального та мовленнєвого

розвитку.


^ Таблиця 1.1.

Особливості психічного розвитку дітей з аутизмом у залежності від ступеня тяжкості порушення


^ Особливості розвитку

Група 1

Група 2

Група 3

Група 4

Спілкування

Практично є відсутнім (відвертають погляд від співрозмовника).

Обмежене, особливо в незвичних умовах (випадково зустрівши погляд когось, різко відвертаються, викрикують, закривають обличчя руками).

При обмеженій потребі спостерігається виражене вибіркове спілкування переважно з дорослими (погляд спрямований „крізь людину”).

Не виявляють ініціативи під час спілкування (здатні дивитися в обличчя співрозмовнику, але контакт має уривчастий характер, погляд часто спрямований у бік).


^ Продовження таблиці 1.1.


Афективної дезадаптації

Самоагресія як прояв аутичного захисту. Неадекватні ма­рен­ня, страхи.

Під час зміни оточуючого середовища, наприклад не вдома, афективні порушення підсилюються. Страхи, обумовлені підвищеною гіперчутливістю (страх сторонніх, малопомітних, зайвих шумів, запахів, яскравих блискучих предметів).

Реакцією на невдачу може бути негативізм. Можлива агресія, яка найчастіше проявляється у вербальних формах. Афективні переживання проявляються в постійних вербальних монологах, в однотипних малюнках (дитина може постійно говорити про пожежі, крадіжки, вбивства). Підвищена зацікавленість до предметів також може бути проявом страху (наприклад, зацікавленість до горщика, електророзетки, сір­ників).

Під час контакту з оточуючими помітна підвищена вразливість. Реакцією на невдачу є ізольованість від оточуючих. Спостерігаються страхи.

^ Психічної регуляції

Переважно „польова” поведінка (не звертають уваги на предмети, рухаються у невизначеному напрямі, неуважно зачіпають речі, часто не дивлячись на них).

Активність вибіркова, виявляють прихильність до постійності. Спостерігається «польова» поведінка, особливо в незвичних для дітей умовах.

Поведінка більш цілеспрямована. Діти майже не зосереджені на відчуттях свого власного тіла або на окремих зовнішніх враженнях. В зв’язку з цим мало цілеспрямованих маніпуляцій з предметами.

Поведінка загалом цілеспрямована. При напруженій ситуації можуть спостерігатися моторні стереотипії, переживання, зниження концентрації уваги.

^ Моторного розвитку

Під час мимовільних рухів можуть спостерігатися високо-координовані, пластичні рухи, (приклад, ходіння по тоненькій дощечці, стрибки зі складним чергуванням ніг, точні рухи руки при спробі зловити предмет).

Рухи мало координовані, але більш пластичні, порівняно з дітьми першої групи. Спостерігається напруження м’язового тонусу, недорозвинення тонкої моторики.

Моторна незграбність, порушення м’язового тонусу, слабка координація рухів тулуба, рук, ніг, тяжка хода.

Виражені порушення у розвитку моторних функцій не спостерігаються. Наявні труднощі в засвоєнні моторних навичок. В цілому рухи відрізняються уповільненістю, незграбністю (порівняно зі здоровими дітьми).


^ Продовження таблиці 1.1.


Когнітивних процесів

Проявляються через активні форми аутостимуляції (розгойдування, стрибки, лазіння). Під час обстеження предметів використовують дотикові вестибуляторні і смакові відчуття.

Проявляються через символічні ігри, які відрізняються вираженими стереотипами (наприклад, дитина може годинами гратися з мотузкою, палич­ками). Можливий високий рівень розвитку механічної пам’яті як в зоровій, так і в слуховій модальностях. Дуже чутливе сприймання (наприклад, дитина може помітити не­велику крапку, по­чу­ти слабкий звук ).

На ефективність сприймання суттєвий вплив чинить афективна установка. Сприймання вибіркове. Високий рівень розвитку пам’яті, особливо на афективно значущі події.

Ефективність сприймання в значній мірі залежить від емоційного стану дитини. В незнайомій ситуації, а також в ситуації, яка потребує максимального спілкування, ефективність когнітивних процесів знижується.

Інтелектуального розвитку

Різке зниження інтелекту. Можливі перцептивні узагальнення, засвоєння глобального читання в старшому віці.

Можливі узагальнення предметів, але переважно за афективними ознаками. Найбільш успішне виконання невербальних завдань.

Нерівномірний темп інтелектуальної діяльності. Збережені узагальнення, міркування за суттєвими ознаками, але мотивація відповідей утруднена. Обмеженість інтелектуальних інтересів (наприклад, одноманітні захоплення, стереотипні відтворення окремих вражень).

Прояви окремих здібностей, як правило, пов’язані з невербальною сферою (музикою, конструюванням, малюванням). Нормальний рівень розвитку спілкування, суджень, висновків. У надзвичайних ситуаціях можливі стереотипії мисленнєвих операцій, афективне забарвлення.


^ Закінчення таблиці 1.1.


Мовленнєвого розвитку

Мовленнєвий мутизм. Не відразу розуміють звернене мовлення, однак під час зміни інтонації, сили голосу (наприклад, пошепки) можуть виконати просту інструкцію.

У старшому віці спостерігаються ехолалії.

Можуть користуватися мовленням під час афективно значущих ситуацій. Набір мовленнєвих штампів жорстко пов’язаний із ситуацією. Ехолалії, телеграфний стиль мовлення. Не використовують звернене мовлення. Підвищена увага до афективної сторони мовлення, до віршованого мовлення. Виявляють здібності до словотворення.

Високий розвиток словникового запасу при слабкому розвитку комунікативної сторони мовлення. В надзвичайній ситуації можливі мовленнєві штампи.

В цілому рівень мовленнєвого розвитку в межах вікової норми. Під час мовленнєвого спілкування можливі агра­матизми.

Прогноз

Потребують постійної опіки з боку дорослих в умовах спеціального закладу або сім’ї.

Можливе навчання в домашніх умовах за індивідуальною програмою. Оволодіння елементарною лічбою, читанням. Потребують постійної опіки. Можливе оволодіння елементарними трудовими навичками.

Можливе навчання в домашніх умовах або в корекційних класах за спеціальною програмою. Завдяки цілеспрямованої корекції можливе самостійне проживання під наглядом родичів або опікуна і оволодіння трудовими навичками.

Прогноз сприятливий. Можливе навчання за масовою програмою в школі.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації