Поиск по базе сайта:
1 Організація бухгалтерського обліку icon

1 Організація бухгалтерського обліку

Реклама:



Назва1 Організація бухгалтерського обліку
Сторінка5/5
Дата конвертації12.12.2012
Розмір0.65 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5

6.1 Характеристика та оцінка матеріалів бюджетних установ


Категорія матеріалів як предметів праці притаманна як сфері матеріального виробництва, так і бюджетним установам, основним продуктом діяльності яких є послуга. Під матеріалами бюджетних установ розуміють різноманітні речові елементи, що використовуються в процесі господарської діяльності як предмети праці. На відмі­ну від виробничої сфери, де матеріали переносять свою вартість на собівартість продукції, вартість спожитих матеріалів бюджетною установою відноситься на її фактичні видатки.

Склад матеріалів досить різноманітний, а тому потребує класифікації. В бюджетних установах основним є групування матеріалів за функціональним призначенням:

• матеріали для навчальних, наукових та інших цілей;

• продукти харчування;

• медикаменти й перев'язувальні засоби;

• господарчі матеріали і канцелярське приладдя;

• пальне, паливо та змащувальні матеріали;

• матеріали в дорозі;

• корми і фураж;

• запасні частини;

• інші матеріали.

Зауважимо, що зазначену класифікацію покладено в основу обліку за синтетичними рахунками.

Крім класифікації за функціональною ознакою, з метою відображення усіх видів матеріалів використовується більш деталізоване їх групування в розрізі підгруп, субпідгруп, найменувань, сортів і т.п.

Важливим моментом обліку матеріалів є їх оцінка. В бюджетних установах матеріали в обліку та звітності відображаються за купівельною ціною, при цьому націнки, транспортні видатки, сума ПДВ списуються на фактичні видатки установи. За облікову ціну приймають фіксовані ціни на рік (усереднені) чи середньозважені ціни.

Періодично, як правило, внаслідок чергового підвищення цін на матеріальні цінності, бюджетні установи здійснюють їх дооцінку.

Матеріальні запаси бюджетних установ нормуються. Норми запасів матеріальних цінностей визначаються в мінімальних розмірах, що забезпечують безперервну роботу установи, і встановлюються в днях або в процентах до їх річного споживання. Величина норми запасів матеріалів залежить від норм та обсягів їх споживання, організації матеріально-технічного забезпечення та умов зберігання. Виконання норм запасів матеріалів є одним із напрямків дотримання фінансової дисципліни бюджетними установами.


^ 6.2 Документальне оформлення надходження та вибуття матеріалів


У процесі господарської діяльності бюджетних установ відбу­вається рух матеріалів, який включає послідовні операції: надходження, передача в межах установи та витрачання (чи реалізація). Зазначені операції відображаються в обліку за допомогою первинних документів, оформлених належним чином.

Основними документами щодо надходження матеріалів виступають рахунки-фактури, прибуткові накладні, копії залізничних накладних, акти по прийняттю матеріалів. В цих документах фіксуються наступні відомості: від кого надійшли матеріали або продукти харчування, найменування, сорт, кількість (вага), ціна, сума, дата надходження на склад та підпис матеріально відповідальної особи, яка одержала цінності. Якщо при прийнятті матеріалів на склад не виявлено розбіжностей між їх фактичною наявністю і документаль­ною кількістю, матеріали можуть бути оприбутковані без виписки додаткових документів. Якщо при оприбуткуванні виявлено пошко­дження чи втрати матеріалів внаслідок транспортування, бюджетні установи складають комерційний акт, який передається транспортній організації, що виконувала доставку матеріалів.

Видача матеріалів зі складу здійснюється за документами, затвердженими керівником установи. Для цього потрібні:

— вимога ф.434 — при переміщенні матеріалів в установі. Вона виписується, як правило, в одному примірнику, якщо інший порядок не встановлено міністерствами і відомствами за погодженням з Міністерством фінансів України;

— меню-вимога ф. 298 та ф. 299 — для видачі продуктів харчування. Меню-вимога складається щодня на підставі даних про кількість людей, що відвідують їдальню, та норм розкладки продуктів харчування. Меню-вимога з підписом осіб про видачу і одержання продуктів харчування передається в бухгалтерію в строки, встанов­лені графіком, але не рідше як три рази на місяць;

— відомість на видачу кормів і фуражу ф. 397. По ній у межах встаноплсних норм відпускаються зі складу корми і фураж;

— відомість на видачу матерісуіів на потреби установи ф. 410 — для видачі господарських матеріалів, матеріалів для навчальної та іншої мети протягом місяця. Записи у відомості слід робити не в хронологічному порядку, а для кожного виду матеріалів — залиша­ти відповідну кількість рядків, щоб наприкінці місяця по кожному виду можна було зробити загальний підсумок;

— забірна картки ф. 431 — як при щоденному підпусканні матеріалів та палива, так і через відповідні проміжки часу протягом мі­сяця. Ця картка виписується на кожного одержувача на кілька най­менувань матеріалів для потреб за прямим призначенням. Забірна картка виписується у двох примірниках, один із яких із підписом одержувача зберігається на складі, другий — в одержувача. При щоденному відпуску матеріалів забірна картка виписується строком на 15 днів, а при періодичному — на місяць;

— матеріали і паливо видаються в межах встановленого ліміту при пред'явленні одержувачем свого примірника забірної картки. Видача матеріалів понад встановлений ліміт провадиться по накладній (вимозі) ;

—у випадках, коли видача палива зі складу по накладній або по забірній картці є неможливою, списання використаного палива проводиться за актами обміру залишків. При недостачі палива за актом заміру порівняно з установленими нормами витрачання керівник установи вживає заходів до виявлення причин перевитрат і в належних випадках — заходи стягнення;

— шляховий листок є підставою для списання на видатки автомобільного бензину. Бензин списується по фактичних видатках, але не вище норм, затверджених для окремих марок автомобілів;

— товарно-транспортна накладна ф. 1-т (типова) міжвідомча застосовується в установах і організаціях при перевезенні вантажів для потреб своєї установи на власних автомобілях.


^ 6.3 Методи обліку матеріалів


Відповідальність за приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей покладається на матеріально відповідальних осіб. Матеріальна відповідальність робітників і службовців наступає згідно з чинним трудовим законодавством. З матеріально відповідальними особами укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність на підставі однойменного типового договору. В бюджетних установах письмові договори про повну матеріальну відповідальність повинні укладатися із завідувачем господарства, робітниками, що виконують роботи з приймання (видачі) матеріальних цінностей робітникам установи.

Матеріали повинні зберігатися в спеціально пристосованих приміщеннях (складах, коморах), оснащених ваговимірювальним приладдям, що забезпечують точність підрахунку кількості прийнятих та відпущених матеріалів. Якщо в установі є кілька сховищ (у відділеннях, філіалах), то за кожним із них закріплюється певна група матеріалів.

Надходження матеріалів оформляється розпискою матеріально відповідальної особи на документах постачальника (рахунку, акті, накладній, товарно-транспортній накладній). При централізованій доставці матеріальних цінностей приймання їх підтверджується не тільки розпискою матеріально відповідальної особи в супровідному документі постачальника, але й штампом (печаткою) бюджетної установи.

Оформлення відпуску матеріалів зі складів установи здійснюється на основі документів, затверджених керівником установи. Видаткові документи, що описані раніше, за складом та призначенням можна об'єднати в дві групи: разові вимоги та накопичувальні відомості.

У бюджетних установах складський облік ведеться, як правило, за двома методами: кількісно-сумовим та оперативно-бухгалтерським.

У бухгалтерії облік ведеться тільки в грошовому виразі у відомостях прибуття та вибуття матеріалів за субрахунками та матеріально відповідальними особами.

У бухгалтерському обліку матеріали й продукти харчування відображаються на рахунку 20 «Виробничі запаси» та 23 «Матеріали і продукти харчування», яки розподіляються на субрахунки


^ 6.4 Інвентаризація матеріалів


Бюджетні установи й організації зобов'язані проводити інвентаризацію основних засобів, матеріальних цінностей, коштів, розрахунків та інших статей балансу.

Інвентаризація матеріалів, продуктів харчування, палива та інших матеріальних засобів проводиться за місцем зберігання і окремо — за матеріально відповідальними особами. Матеріали при інвентаризації записуються в описи по кожному окремому найменуванню із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту й кількості (рахунку, ваги або міри). На виявлені при інвентаризації зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких зазначаються причини, характер та ступінь псування, і вказуються винні в цьому особи. На матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, складається окремий акт, в якому по кожній відправці наводяться такі дані: найменування й кількість (згідно з документами бухгалтерського обліку), дата відвантаження, а також перелік і номери документів на відвантажені цінності. Матеріальні запаси, що надійшли під час проведення інвента­ризації, приймаються матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії і оприбутковуються після інвен­таризації. Ці матеріальні цінності заносяться в окремий опис під назвою «Матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації».

На великому складі при подовженому проведенні інвентаризації у виняткових випадках і тільки з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера установи в процесі інвентаризації матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії.

Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками і даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку:

— цінності, що виявлені в лишках, підлягають оприбуткуванню з наступним виявленням причин виникнення їх та винних у цьому осіб;

— недостача матеріальних цінностей у межах встановлених норм природного збитку списується за розпорядженням керівника установи на зменшення фінансування.

—недостача матеріальних цінностей понад норму природного збитку, а також втрати від псування відносяться на винних осіб і стягуються з них за державними роздрібними цінами, а за відсутності роздрібних цін —у порядку, встановленому Держкомцін України.

Щодо цінностей, що належать іншим організаціям, то за результатами їх інвентаризації з доданням копії опису також повинна бути зроблена відмітка про перевірку цін, такси та підбиття підсумків за підписами осіб, що проводили цю перевірку.

Виявлені бухгалтерією в описах помилки повинні бути виправлені та виправлення оговорені за підписами всіх членів комісії і матеріально відповідальних осіб.


^ 6.5 Облік МШП


Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) на складі аналогічний складському обліку матеріалів. Для аналітичного обліку МШП використовується вже відома з розділу 5 книга ф. 296, яке ведеться в розрізі матеріальних осіб, найменувань МШП, їх вартості та кількості. Списання МШП відбувається через вибуття за непридатністю.

Наявність і рух усіх малоцінних та швидкозношуваних предметів, що знаходяться в установі, обліковуються на активному рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» в розрізі субрахунків.

Згідно з ПСБО малоцінні та швидкозношувані предмети, термін служби яких перевищує один рік враховуються на рахунку 113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»

Аналітичний облік малоцінних і швидкозношуваних предметів по ведеться за найменуваннями предметів, їх кількістю, вартістю й матеріально відповідальними особами на картках.

При застосуванні в аналітичному обліку вкладних аркушів оборотні відомості не складаються.


^ ТЕМА 7 ОБЛІК ПОЗАБЮДЖЕТНИХ КОШТІВ


7.1 Поняття позабюджетних коштів, їх види та завдання обліку


Як вже зазначалось бюджетні установи в процесі своєї діяльності отримують кошти як із бюджету, так із інших джерел. Кошти, які бюджетні установи та організації отримують понад асигнування, що виділяються їм з державного або місцевих бюджетів, називаються позабюджетними.

Позабюджетні кошти неоднорідні за принципом походження та використання, а тому поділяються на спеціальні кошти, суми за дорученнями, депозитні та інші позабюджетні кошти. Спеціальні кошти — це доходи бюджетних установ і організацій, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи іншої діяльності, яка здійснюється відповідно до затверджених нормативно-правових актів. Суми за дорученнями — це кошти, які бюджетні установи та організації отримують від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб та благодійних фондів для виконання певних доручень. Депозитні суми — цс кошти, які над­ходять у тимчасове розпорядження бюджетних установ та організа­цій і з настанням відповідних умов підлягають поверненню. До ін­ших позабюджетних коштів відносять такі, що не входять до складу спеціальних коштів, сум за дорученнями та депозитних сум.

Використання позабюджетних коштів, зокрема спеціальних, як і коштів, отриманих із бюджету, планується відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України.

Позабюджетні кошти повинні використовуватися суворо за цільовим призначенням. Розпорядниками позабюджетних коштів є керівники бюджетних установ та організацій, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями. Тимчасово вільні позабюджетні кошти можуть спрямовуватися на видатки, передбачені розділом «Бюджетні асигнування» єдиного кошторису доходів і видатків установи, на здійснення видатків за захищеними статтями, з наступним відшкодуванням, якщо іншого не встановлено нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України та Головного управління Державного казначейства України.

Бухгалтерський облік операцій з позабюджетними коштами здійснюється на єдиному балансі за планом рахунків та новим стандартам.

Для зберігання позабюджетних коштів та проведення операцій за ними організаціям відкриваються поточні рахунки тільки в тих установах уповноважених банків, де їм відкрито бюджетні. Рахунки відкриваються за балансовим рахун­ком «Інші кошти клієнтів, які утримуються з державного бю­джету» або «Інші кошти клієнтів, які утримуються з місцевих бюджетів». Після переведення на обслуговування позабюджетних коштів до органів Державного казначейства поточні рахунки організацій закриваються і відкриваються аналогічні їм реєстраційні рахунки.


^ 7.2 0блік депозитних сум та інших позабюджетних коштів


Депозитні суми зберігаються на окремих поточних рахунках організацій в установах уповноважених банків. Порядок відкриття поточних рахунків за депозитними сумами аналогічний описаному механізму відкриття поточних рахунків. Кошти з рахунків за депозитними сумами видаються установам за іменними чеками або перераховуються платіжними дорученнями на ім'я тих осіб чи організацій які їх отримують. Відповідальність за правильність перерахування й видачу депозитних сум покладається на керівника уста­нови. Збереження на поточних рахунках депозитних сум обме­жується строками, встановленими законодавчими актами України.

Незатребувані депозитні суми, що знаходяться на поточному рахунку установи, після закінчення строку їх зберігання підлягають перерахуванню установою в дохід того бюджету, за рахунок якого вона утримується.

Порядок зберігання й використання установами депозитних сум в іноземній валюті, що знаходяться як на території України, так і за кордоном, встановлюється відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з Міністерством фінансів України.

Облік депозитних сум здійснюється за кожним одержувачем на картках ф. 292-а (у книзі ф. 292).


^ 7.3 Облік витрат на науково-дослідні роботи за договорами


Бюджетні установи, зокрема науково-дослідні інститути Національної академії наук України, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства освіти, науково-дослідні сектори чи частини вищих навчальних закладів, медичних закладів, які виконують науково-дослідні роботи за замовленням. Відносини між замовником і виконавцем регулює угода, де визначається договірна ціна замовлення, строки виконання, предмет угоди, вартість робіт, що будуть виконані, розрахунки витрат за статтями. Крім того, в угоді передбачається порядок прийняття та здавання виконаних робіт та відповідальність сторін (на випадок порушення умов угоди).

В процесі виконання замовлення, тобто науково-дослідних робіт, бюджетні установи здійснюють визначені витрати. Такі витрати носять більш конкретний, адресний характер, ніж видатки, однак без додаткового їх групування визначення собівартості робіт неможливе.

Основним угрупуванням серед наведених є класифікація за видами витрат, за якою витрати поділяються на економічні елементи й калькуляційні статті. Економічні елементи являють собою витрати на виконання продукції, робіт, надання послуг, згруповані за їх однорідними видами, без вказівки місця їх виникнення.

Для визначення собівартості науково-дослідних робіт використовується позамовний метод калькулювання, за яким прямі витрати обліковуються в розрізі статей калькулювання за замовленнями, а непрямі — за місцями виникнення в розрізі статей, після чого вони включаються у собівартість замовлень відповідно до бази розподілу. Необхідною умовою позамовного методу калькулювання є відкриття замовлень. Об'єктом обліку витрат та об'єктом калькулювання згідно з даним методом виступає замовлення, фактична собівартість якого визначається після виконання робіт. Замовлення реєструються та кодуються відповідним чином. Присвоєний код (шифр) надалі фіксується на всіх документах про витрати на науково-дослідні роботи, які можуть бути прямо віднесені на собівартість тієї чи іншої роботи. В бухгалтерії на кожне замовлення відкривається картка, в якій накопичується інформація про витрати на нього.

Облік за даним здійснюється в багатографних картках ф. 283.

Списання результатів від реалізації НДР, що виконувались за угодами, відбувається по закінчених темах, робота з яких здана замовником за актом прийому-здачі робіт. Цей акт свідчить про прийняття роботи і слугує підставою для включення роботи на оплату після підписання довідки по перевірці розрахунків. До акта додається звіт про виконання теми і висновок незалежної експертизи.


^ ТЕМА 8 ОБЛІК ФОНДІВ


8.1 Облік фондів в основних засобах та фонду в МШП


Відповідно до принципу двоїстості кожна трансакція відображається як в активі, так і пасиві суб'єкта господарювання. Зауважимо, що при цьому просліджується певний зв'язок між рядом субрахунків. Мова йде про постійний характер кореспонденції рахунків. Одним із багатьох прикладів такого зв'язку є фіксація інформації відносно основних засобів у активі по групі «основні засоби», в пасиві — по «фонду в основних засобах», та МШП які призначені для реєстрації сум вкладень в основні засоби і МШП.

У системі бухгалтерських рахунків облік фонду в основних засобах, що знаходяться в безпосередньому розпорядженні бюджетних установ, здійснюється на субрахунку 401 «Фонд у необоротних активах ». Цей субрахунок носить пасивний характер: за дебетом фіксується вибуття основних засобів внаслідок списання, реалізації, без­коштовної передачі, за кредитом — надходження основних засобів та суми зміни вартості основних засобів в результаті індексації.

Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, бюджетних установ відображається на рахунку 411 «Фонд у малоцінних і швидкозношуваних предметах». Субрахунок 411 пасивний, тобто за його дебетом фіксують вартість МШП, що вибули, за кредитом — оприбуткування вартості МШП.


^ 8.2. Облік фондів економічного стимулювання


Бюджетні установи відповідно до інструкції №61 можуть утворювати фонди економічного стимулювання, а саме: фонд матеріального заохочення та фонд виробничого й соціального розвитку.

Фонд матеріального заохочення формується за рахунок економії коштів за кошторисом та прибутку установи, отриманого від надання різноманітних послуг та виконання робіт. Зазначені кошти використовуються відповідно до рішення трудового колективу і направляються на:

— виплату премій;

— виплату матеріальної допомоги;

— придбання путівок;

— виплату дотації на харчування і т.п.;

Облік фонду матеріального заохочення ведеться на субрахунку 433 «Фонд матеріального заохочення». За економічним характером субрахунок пасивний, тобто за кредитом відображаються суми, що надійшли на утворення даного фонду, за дебетом фіксується використання зазначених коштів. Аналітичний облік за субрахунком 433 ведеться за джерелами надходження (утворен­ня) коштів і в розрізі напрямків їх використання на багатографних картках ф,283.

Кошти, отримані у фонд виробничого і соціального розвитку, використовуються для розширення та зміцнення матеріально-технічної бази бюджетних установ. Для обліку призначено субрахунок 434 «Фонд виробничого та соціального розвитку», який відносно балансу є пасивним. За кредитом зазначеного субрахунку фіксується надходження коштів у фонд, за кредитом — проведення видатків за рахунок даного фонду.

Аналітичний облік коштів фонду виробничого та соціального розвитку ведеться за джерелами надходження (утворення) коштів і в розрізі напрямків їх використання на багатографних картках ф. 283.


РЕКОМЕНДОВАНА література


  1. Ворончук П.Г., Онищук В.М.Довідник з питань бухгалтерського обліку – К.: Україна, 1991

  2. Белов А.Н. Бухгалтерский учет в учреждениях непроизводственной сферы М.: ФиС, 1995. – с.240

  3. Галицькі контракти. — 1997. —№ 12. —С. 35—60.

  4. Інструкція з обліку основних засобів в бюджетних установах: Наказ ГУДК України від 2 грудня 1997 р. № 124/136/71 // Галицькі контракти. — 1998. —№ 35.

  5. Інструкція про порядок використання й обліку позабюджетних коштів у бюджетних установах та звітності про них: Наказ ГУДК України від 11 серпня 1998 р. № 63 // Все про бухгалтерський облік. — 1998. — № 92.

  6. Кондраков Н.П., Кондраков И.Н. Бухгалтерский учет в бюджетных организациях. – М.: «КноРус», 1998. – 216с.

  7. Облік платних послуг у державних вищих навчальних закладах // Бухгалтерський облік і аудит. — 1997. — № 4. — С. 41—51.

  8. Положення про єдиний казначейський рахунок: Наказ Головного управління Державного казначейства України від 21 березня 1997 р. № 28 // Нормативні акти з фінансів, податків, страхування та бухгалтерського обліку. — 1997. —№ 6.

  9. Про внесення змін і доповнень до бюджетної класифікації: Наказ Мінфіну України від 18 березня 1999 р. № 71.

  10. Свірко С.В. Бухгалтерський облік і прийняття рішень у бюджетних організаціях: Навч.-метод. посібник для самост. вивчання диск. – К: КНЕУ, 2000. – 188с.

  11. Тимчасова інструкція про порядок касового виконання державного бюджету за видатками: Наказ Головного управління Державного казначейства України від 21 березня 1997 р. Я" 28 // Нормативні акти з фінансів, податків, страху пан ця та бух­галтерського обліку. — 1997. — № 6.

  12. Типова інструкція про порядок списання основних засобів бюджетних уста­нов: Наказ ГУДК України під 2 грудня 1997 р. № 126/137 // Галицькі контракти. — 1998.—№35.


1   2   3   4   5



Реклама:

Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації