Поиск по базе сайта:
Зміст icon

Зміст




НазваЗміст
Сторінка4/12
Дата конвертації12.12.2012
Розмір2.25 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
^

1.6 Практика бухгалтерського обліку в країнах СНД



У даний час усі країни СНД тою чи іншою мірою переживають процес реформування національних економік, зв'язаний з переходом до ринкових механізмів регулювання виробництва. Цей процес містить принципові зміни в сфері організації та ведення бухгалтерського обліку, спрямовані на адаптацію діючих правил обліку до основних положень, що містяться в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

У липні 1992 р. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) разом зі Світовим банком (World Bank) організувала в Києві конференцію, присвячену реформі бухгалтерського обліку в країнах СНД. У конференції взяли участь представники восьми республік (Бєларусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Російської Федерації, Туркменістану, України й Узбекистану); вони обговорили насущні проблеми, зв'язані з перебудовою обліку, а також удосконалюванням законодавства. Була створена Координаційна рада з методології бухгалтерського обліку, в завдання якої входила розробка пропозицій щодо модернізації облікової практики на основі стандартизації принципів обліку країнами-учасниками конференції.

Засідання Ради відбулися вже в листопаді 1992 р. і в травні 1993 р.; вони показали, що всі країни-члени СНД розробляють нове законодавство в частині бухгалтерського обліку і проекти облікових стандартів, що спираються на міжнародні. Крім того, була визнана важливість підготовки кваліфікованих облікових кадрів, а також перепідготовки облікових працівників, для чого країни СНД приступили до складання програм перепідготовки.

Засідання Координаційної ради проводилися й пізніше, протягом усіх наступних років. Робоча група з аудиту Координаційної ради з методології бухгалтерського обліку країн СНД має намір розробити єдиний модельний закон про аудиторську діяльність на території СНД.

Слід зазначити, що практика інтерпретації МСБО в країнах Західної Європи й Америки, збігаючись за духом (тобто концептуально) у конкретних питаннях ведення обліку, істотно розрізняється (наприклад, щодо обліку резервів, оцінки запасів, формату звітності, співвідношення бухгалтерського та податкового обліку, ступеню регулювання методології обліку з боку держави і т.д.).

У цих умовах кожна з країн-членів СНД вибирає для себе найбільш прийнятний зразок як основу для реформування національного обліку. У результаті колись єдина система ведення бухгалтерського обліку та складання звітності в СРСР утрачає свою однаковість, усе далі й далі відрізняється в країнах Співдружності.

Зрозуміло, дана тенденція, відбиваючи об'єктивний процес суверенізації колишніх радянських республік, не може не робити негативного впливу на розвиток економік цих держав, тому що входить у суперечність із протилежною тенденцією, зв'язаною з розвитком спільних підприємств, кооперацією виробництва, формуванням загального ринку капіталів, здійсненням загальних інвестиційних проектів і т.п.

З метою збереження переваг єдиного економічного простору країни-члени СНД дійшли висновку про необхідність погодженого реформування національних систем бухгалтерського обліку, що забезпечує єдність підходів до обсягу й правил складання звітності.

При цьому здійснювані зміни в обліку повинні бути спрямовані на стандартизацію й інтеграцію згідно з вимогами, закладеними в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку. Для реалізації зазначеної задачі була створена Координаційна рада з методології бухгалтерського обліку країн-членів СНД (Координаційна рада), в яку ввійшли представники міністерств фінансів, а також провідні економісти країн-членів СНД. Організація роботи Координаційної ради будується за двома напрямками [12]:

  • розробка проектів нормативних актів, їхнє обговорення на засіданнях і робочих зустрічах;

  • наступна остаточна доробка й утвердження на конференціях Координаційної ради.

У даний час спільними зусиллями країн-учасників розроблені Основні принципи бухгалтерської (фінансової) звітності в країнах-членах СНД і Загальні положення формування бухгалтерської (фінансової) звітності в країнах-членах СНД.

Перший документ носить концептуальний характер, у ньому розкривається склад звітності, визначаються коло користувачів, їхні специфічні інтереси, наводиться визначення вірогідності звітності, встановлюються найважливіші принципи її формування, в тому числі відчуженості майна, безперервності, нарахування, обачності, пріоритету змісту перед формою, нейтральності.

У цілому, прийняття загальної концепції бухгалтерської (фінансової) звітності в країнах-членах СНД повинне забезпечити вироблення єдиних підходів і правил формування, представлення й публікації бухгалтерської звітності організацій, її методологічну порівняність, а також однакову інтерпретацію у всіх країнах Співдружності.

Слід зазначити істотний внесок - як теоретичний, так і організаційний - у роботу Координаційної ради з боку Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) та деяких інших міжнародних установ. Участь у роботі експертів провідних економічних організацій дозволила ближче познайомитися з практикою ведення бухгалтерського обліку в країнах Західної Європи та Північної Америки, сприяла більш точному розумінню тенденцій розвитку обліку у світі.

Хотілося б сподіватися, що підготовлені проекти основних документів з організації й ведення бухгалтерського обліку в країнах Співдружності будуть сприяти розвиткові процесу інтеграції економік країн-членів СНД.

^ РОЗДІЛ 2 ПРИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ


2.1 Мета фінансової звітності та її користувачі


Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в Концептуальній основі МСБО та МСБО 1 «Подання фінансових звітів». Концептуальна основа МСБО містить:

  • мету фінансових звітів;

  • якісні характеристики інформації, наведеної у фінансових звітах;

  • визначення та порядок визнання елементів фінансових звітів;

  • концепції збереження капіталу.

Фінансові звіти загального призначення - це звіти, що відповідають потребам тих користувачів, які не можуть вимагати складання звітів з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

Метою фінансових звітів загального призначення є надання інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень.

До користувачів фінансових звітів належать існуючі та потенційні інвестори, працівники, кредитори, клієнти, урядові установи, громадськість. Інформаційні потреби різних груп користувачів наведено в таблиці 2.1.


Таблиця 2.1 - Користувачі фінансової звітності та їхні інформаційні

потреби

Користувачі фінансової

звітності

Інформаційні

потреби

1

2

Інвестори

Здатність підприємства сплачувати дивіденди. Прийняття рішень відносно придбання, утримання або продажу інвестицій

Працівники

Стабільність і прибутковість підприємства. Збереження робочих місць, оплата праці та пенсійне забезпечення

Банки

Фінансова стабільність і платоспроможність підприємства для своєчасності повернення позики та відсотків

Постачальники

Своєчасність оплати рахунків

Клієнти

Можливість отримання замовлених товарів і послуг в обумовлений строк

Уряд

Своєчасність і повнота сплати податків. Визначання національного доходу й розподіл ресурсів

Громадськість

Вплив діяльності підприємства на благополуччя суспільства


Фінансова звітність, складена згідно з МСБО, задовольняє інформаційні потреби, які є загальними для всіх користувачів. Такі фінансові звіти не здатні забезпечити окремих користувачів усією інформацією, потрібною їм для прийняття рішень. У зв’язку з цим окремі групи користувачів можуть встановлювати інші або додаткові вимоги до інформації. Наприклад, уряд країни може встановити додаткові звіти для визначення й контролю податків. У свою чергу, керівництво підприємства визначає склад і зміст внутрішньої звітності, необхідної для планування, контролю та прийняття рішень.

Але КМСБО підкреслюють, що будь-які додаткові вимоги не повинні впливати на фінансові звіти, що складаються для інших користувачів. Такий підхід означає, що жодна група користувачів не повинна мати пріоритету щодо змісту фінансової звітності загального призначення.


^ 2.2 Склад і елементи фінансової звітності


Згідно з МСБО 1 «Подання фінансових звітів», фінансова звітність підприємства повинна містити:

  • Баланс;

  • Звіт про прибутки та збитки;

  • Звіт про зміни у власному капіталі;

  • Звіт про рух грошових коштів;

  • викладення облікової політики та пояснювальні примітки.

Призначення компонентів фінансової звітності показано в таблиці 2.2.

Компоненти фінансової звітності взаємопов'язані, оскільки відображують відповідні аспекти господарської діяльності підприємства.

Жодний звіт не може надати всю потрібну користувачам інформацію, а тому й компоненти фінансової звітності слід розглядати та інтерпретувати в комплексі.


Таблиця 2.2 - Компоненти фінансової звітності і їхнє призначення

Компоненти

Призначення

Баланс

Інформація про фінансовий стан підприємства на певну дату

Звіт про прибутки та збитки

Інформація про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період

Звіт про зміни у власному капіталі

Інформація про зміни у власному капіталі протягом звітного періоду

Звіт про рух грошових коштів

Інформація про надходження й вибуття грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду

Викладення облікової політики та пояснювальні примітки

Повне розкриття інформації про діяльність підприємства та обрані ним методи обліку


Сукупність однорідної інформації, яка відображується у фінансових звітах, називають їхніми елементами. Основними елементами фінансових звітів є такі:

  • активи;

  • зобов'язання;

  • власний капітал;

  • доходи, витрати, прибутки та збитки;

  • рух грошових коштів.

Ці елементи, в свою чергу, поділяються на окремі статті, які можуть об'єднуватись в однорідні групи, виходячи з певної класифікації.

^ Визнання елементів фінансової звітності

Визнання - це процес відображення в обліку того або іншого об'єкту фінансово-господарської діяльності, що підходить під визначення однієї зі статей обліку й відповідає критеріям визнання, до яких відносяться наступні:

  1. Визнані об'єкти обліку можуть привести (або бути обумовлені) до виникнення або втрати асоційованих з ними економічних вигод - це концепція можливості. Вона використовується для відображення невизначеності, яка характеризує умови фінансово-господарської діяльності організації. Так, лише тоді, коли існує впевненість у тім, що дебіторська заборгованість буде погашена, ця заборгованість буде визнана як актив. Дана умова визнання об'єктів обліку дозволяє при формуванні облікових даних дотримувати вимогу обачності, тобто в обліку будуть відбиватися лише ті об'єкти обліку, що напевно обумовлять надходження (або, можливо, відтік) економічних вигод. Так, сумнівна дебіторська заборгованість не буде віддзеркалюватися в складі активів організації, щоб не завищувати величину її активів.

Взаємозв’язок розділів фінансової звітності показано на рисунку 2.1.





Рисунок 2.1 - Взаємозв'язок розділів фінансової звітності

  1. Усі об'єкти обліку повинні мати надійно визначену вартість (або оцінку), інакше об'єкт не буде відображено в обліку. Даний критерій забезпечує дотримання вимог:

а) вірогідності облікової інформації, тому що надійна оцінка об'єктів обліку дозволяє уникнути значущих помилок і необ'єктивності;

б) нейтральності, тому що об'єктивна оцінка не занижує зобов'язання й витрати, і, відповідно, не збільшує активи й доходи, і жодним чином не буде впливати на прийняття користувачем рішень.

Для відображення в обліку об'єкт обліку повинний задовольняти обом критеріям, тобто мова йде про співвідношення критеріїв: обидва необхідні, але жоден з них не є достатнім. Наприклад: очікувані надходження від судового позову підходять під визначення як активу, так і доходу, і відповідають критерієві ймовірності для визнання. Але, якщо величина позову не може бути надійно визначена, він не буде визнаний як актив або дохід.

Існують різні умови визнання різних елементів обліку. Так, наприклад, актив буде визнаватися в обліку, коли є очевидним надходження асоційованих з ним економічних вигод у результаті його використання, і актив має надійно визначену вартість (оцінку).

При придбанні активів вони відбиваються в обліку за їхньою первісною вартістю, тобто сумою заплачених за них коштів (або їхніх еквівалентів), або за вартістю того, що було надано в обмін на них. Але потім, коли мине деякий час, первісна вартість об'єктів перестане відбивати їхню реальну вартість (споживчу цінність) і, відповідно, перестане бути надійною. Тому для забезпечення вимоги надійності оцінки активів необхідно визначити їхню поточну вартість. Для цього може бути використаний один з підходів: поточна вартість активів буде визначена за відновною або за ліквідаційною вартістю.

Актив не буде визнаний в обліку, якщо визначено, що зв'язані з ним економічні вигоди можуть не надійти на підприємство. Так, сумнівна дебіторська заборгованість не буде відбиватися в складі активів організації, щоб не завищувати величину активів організації.

Такий спосіб визнання активів забезпечує правдивість представлення даних, не дозволяє дезінформувати користувача про реальний стан активів.

Зобов'язання буде визнано в обліку, якщо його величина може бути точно визначена й у результаті задоволення цього зобов'язання може виникнути відтік ресурсів, що містять економічні вигоди.

При виникненні зобов'язань вони визнаються в обліку за їхньою первісною вартістю, тобто за сумою засобів, надходження якої обумовило виникнення необхідності задовольнити це зобов'язання. З часом дана оцінка наявних у підприємства зобов'язань стає ненадійною, і для забезпечення визнання їх в обліку потрібне відображення їх за поточною вартістю, тобто в залежності від конкретної господарської ситуації - за ліквідаційною або відновною вартістю.

При відображенні в балансі зобов'язань важливим є дотримання вимоги обачності, тобто недопущення заниження зобов'язань підприємства. З вимогою обачності перегукується й вимога нейтральності (неупередженості формування звітності), і правдивості представлення даних.

Як уже було сказано вище (і показано на схемі), дохід обумовлює зменшення зобов'язань або збільшення активів. Але при цьому важливим є надійне визначення оцінки цих величин зменшення і збільшення.

Витрата веде до відтоку економічних вигод, що виявляється в збільшенні зобов'язань або зменшенні активів, що повинні мати надійну оцінку.

Понесені витрати зіставляються з доходами за відповідними статтями доходів. Так, різні статті витрат, що складають вартість товарів, визнаються витратами в той самий момент, що й доходи, отримані від продажу цих товарів.

Бувають випадки, коли виникнення економічних вигод очікується протягом декількох облікових періодів, а зв'язок із доходом можна простежити тільки в цілому або побічно, тоді витрати будуть систематично й поступово розподілятися між періодами та визнаватися (наприклад, нарахування амортизації при використанні основних засобів).

Усі об'єкти фінансово-господарської діяльності, що відповідають критеріям визнання, повинні відбиватися в обліку. Їхнє невизнання не компенсується ні розкриттям використовуваної облікової політики, ні примітками або пояснювальними матеріалами.

Значення критеріїв визнання за тим або іншим об'єктом обліку можуть змінюватися в залежності від різних умов. Так, об'єкти обліку, які в певний момент часу не задовольняють критеріям визнання, пізніше, в результаті наступних подій або нових умов, можуть бути визнані (наприклад, зміна фінансового стану організації-боржника може перемістити дебіторську заборгованість з розряду сумнівних у розряд очевидних до сплати. Інший приклад - очікувані доходи, отримані в результаті задоволення законних претензій, але раніше не визнані в обліку через неможливість точного визначення їхньої величини, потім, при їхньому надходженні, коли їхня величина стає очевидною, будуть визнані в обліку). І, навпаки, визнаний раніше об'єкт обліку в результаті наступних подій може вже не задовольняти критеріям визнання (наприклад, погіршення фінансового стану боржника раніше визнану дебіторську заборгованість може перевести в розряд сумнівних).

Таким чином, визнання реалізується в первинному обліку у формі:

  1. словесного опису об'єкту;

  2. вираження об'єкту у вигляді грошової суми.

Потім ця сума відбивається в обліку у вигляді конкретного запису на рахунках бухгалтерського обліку.


^ 2.3 Загальні вимоги до подання інформації у фінансових звітах


Головна вимога МСБО до фінансових звітів полягає в тому, що фінансові звіти мають правдиво відображувати фінансове становище, фінансові результати діяльності та потоки грошових коштів підприємства,

Критерії правдивого подання інформації згідно з МСБО наведені на рисунку 2.2.

Error: Reference source not found


Рисунок 2.2 - Критерії правдивого подання інформації в звітності


Згідно з МСБО 1, облікова політика - це певні принципи, основи, домовленості, правила та практика, прийняті підприємством для складання та подання фінансових звітів.

Оскільки існують різні методи та основи оцінки активів і зобов'язань, нарахування амортизації, підготовки консолідованих звітів тощо, підприємства можуть обирати різну облікову політику.

Залишаючи за підприємством право вибору облікової політики, МСБО 1 вимагає, щоб керівництво підприємства обирало та застосовувало облікову політику в такий спосіб, щоб його фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам кожного конкретного МСБО та тлумаченням ПКТ. Це означає, що підприємство має застосовувати, передусім, ті підходи та методи обліку й подання інформації у фінансових звітах, які передбачені МСБО.

У разі, коли МСБО (або тлумачення ПКТ) не містять конкретних вимог щодо певних аспектів облікової політики, підприємству слід самостійно розробити таку облікову політику, яка забезпечувала б усі якісні характеристики інформації, яка наводиться у фінансовій звітності.


^ 2.4 Якісні характеристики фінансових звітів


Необхідною умовою правдивого відображення діяльності підприємства є подання інформації в спосіб, який забезпечує якісні характеристики фінансових звітів. Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, яка наведена у фінансових звітах. КМСБО виділяє чотири основні якісні характеристики фінансової інформації: зрозумілість, доречність, достовірність та зіставність.

Зрозумілість - це якість інформації, яка дає можливість користувачам сприймати її значення. Однак з цього не випливає, що користувачі зможуть правильно зрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у галузі бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим інформація про складні поняття, яка є корисною для прийняття економічних рішень, не повинна виключатися зі звітності через складність розуміння її окремими користувачами.

Отже, інформація, яка подається у фінансових звітах, має бути розрахована на її розуміння та однозначне тлумачення користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені в сприйнятті цієї інформації.

Доречність характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі. Іншими словами, інформація вважається доречною, якщо здатна вплинути на прийняття рішень користувачами та допомогти їм оцінити минулі, поточні та майбутні події.

Доречність інформації визначається її суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування.

Суттєвість. Інформація є суттєвою, якщо її пропускання або неправильний розрахунок можуть вплинути на рішення користувачів. У свою чергу, включення в звіт несуттєвої інформації може погіршити її зрозумілість. Через це окремі вимоги МСБО щодо розкриття інформації можна не виконувати, якщо вона є несуттєвою.

Своєчасність. Найдостовірніша інформація втрачає сенс, якщо вона надана користувачам із запізненням. Тому фінансові звіти мають бути надані користувачам в строки, що забезпечують їхнє ефективне використання. Виходячи з цього, згідно з МСБО 1, підприємство повинно бути здатним надавати свої фінансові звіти в термін 6 місяців після дати балансу, а конкретніші строки визначаються законодавством.

^ Можливість використання для прогнозування. Інформація, наведена у фінансових звітах, повинна не тільки відображувати результати минулої діяльності, а й бути корисною для прогнозування майбутніх прибутків, дивідендів та інших виплат.

Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та упереджених суджень. Вона визначається повнотою, нейтральністю, обачністю, превалюванням сутності над формою, правдивим відображенням фінансового стану й результатів діяльності.

Повнота означає повне висвітлення діяльності підприємства, тобто фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій та дій, яка здатна вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Нейтральність передбачає, що інформація має бути об'єктивною. Інформація не є нейтральною, якщо за допомогою методів оцінки або форми її подання можна впливати на прийняття рішень.

Обачність зумовлена невизначеністю певних подій (наприклад, отримання сумнівних боргів, строку експлуатації основних засобів тощо). У зв'язку з цим при оцінці наведеної в звітах інформації слід уникати завищення активів і доходів або заниження витрат і зобов'язань підприємства.

Це означає, що витрати та зобов'язання потрібно відображувати в бухгалтерському обліку відразу ж після отримання свідчення про ймовірність виникнення їх, а акти та доходи - лише тоді, коли вони реально отримані або зароблені. Тому, наприклад, сумнівну дебіторську заборгованість слід списувати на витрати та вираховувати з загальної суми дебіторської заборгованості в тому періоді, коли з'явились сумніви щодо можливості її погашення.

Проте обачність не означає створення прихованих або надмірних резервів, навмисне заниження оцінки активів та доходів чи завищення зобов'язань або витрат.

^ Превалювання сутності над формою означає, що операції та події мають обліковуватись і подаватися в звітності відповідно до їхньої економічної сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Такий підхід застерігає від абсолютизації юридичної трактовки подій та операцій, які відображуються в бухгалтерському обліку, оскільки сутність операцій та інших подій не завжди адекватна тому, що випливає з їхньої юридичної (або встановленої) форми. Наприклад, передавання активу у фінансову оренду не означає переходу права власності на нього від орендодавця до орендаря. Проте на практиці цей актив зараховується на баланс орендаря, оскільки до останнього фактично перейшли всі вигоди та ризики, пов'язані з використанням цього активу.

І навпаки, звичайно реалізація продукції означає перехід права власності до іншої сторони. Однак якщо угода забезпечує подальше використання продавцем економічних вигод, втілених у проданому активі, відображення цієї операції як реалізації не забезпечить правдивого подання інформації про неї у фінансовій звітності.

^ Правдиве відображення фінансового стану й результатів діяльності. Для правдивого відображення фінансового стану й результатів діяльності підприємства при складанні фінансових звітів слід дотримуватись:

  1. припущення безперервної діяльності;

  2. принципів нарахування та відповідності;

  3. окремого подання активів і зобов'язань, доходів і витрат;

  4. окремого подання та об'єднання статей, виходячи з їхньої суттєвості;

  5. послідовності подання інформації;

  6. зіставності інформації.

Припущення безперервності діяльності

МСБО 1 вимагає від керівництва підприємства здійснювати оцінку його здатності продовжувати свою діяльність у доступному для огляду майбутньому. Таке припущення є важливим, оскільки в разі банкрутства або ліквідації підприємства його фінансова звітність складається виходячи з інших принципів та вимог щодо оцінки статей, ніж в умовах звичайної діяльності.

Отже, безперервність означає, що фінансову звітність складають виходячи з припущення, що підприємство не має ні наміру, ні потреби ліквідувати або суттєво скоротити свою діяльність.

Оцінюючи доречність припущення щодо безперервної діяльності підприємства, його керівництву необхідно зібрати всю наявну інформацію та розглянути чинники, які визначають прибутковість операцій та доступ до фінансових ресурсів в досяжному майбутньому (принаймні, протягом 12 місяців після дати балансу).

Якщо після проведеного аналізу в керівництва є значна невпевненість, що ґрунтується на інформації про події та умови, які можуть вплинути на здатність підприємства продовжувати діяльність на безперервній основі, це слід викласти у примітках до фінансових звітів, зазначивши причини.

У разі, якщо фінансові звіти складені не на основі припущення безперервності діяльності, про це також слід повідомити в примітках з описом причин, з яких підприємство не вважається безперервно діючим, і основи оцінки, яка була застосована для складання фінансових звітів.

^ Принципи нарахування та відповідності

Вимога МСБО 1 складати фінансові звіти (крім Звіту про рух грошових коштів) за принципом нарахування означає, що результати операцій та інших подій слід відображувати в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує або сплачує кошти.

Такий підхід до складання фінансових звітів дає можливість інформувати користувачів не тільки про надходження або сплату грошових коштів у минулому, а й про зобов'язання сплатити кошти або про їх надходження в майбутньому.

Виходячи з цього принципу, доходи слід відображувати в Звіті про прибутки та збитки в тому періоді, коли вони були зароблені, а витрати - на основі відповідності їх цим доходам. Принцип відповідності забезпечує визначення фінансового результату звітного періоду зіставленням доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання доходів.

Однак не всі витрати можна безпосередньо пов'язати з певним доходом. Через це застосування принципу відповідності не означає можливості визнання в балансі статей, які не відповідають визначенню активів і зобов'язань.

У зв'язку з цим витрати, які не мають безпосереднього зв'язку з певними доходами, слід відображувати в Звіті про прибутки та збитки в тому періоді, коли вони виникли.

^ Окреме подання активів і зобов'язань, доходів і витрат

МСБО 1 підкреслює, що активи та зобов'язання не слід згортати, окрім випадків, коли це вимагається чи дозволяється іншими стандартами.

Це означає, що лише в окремих обмежених випадках (передбачених МСБО) можна наводити в активі балансу суму активів за вирахуванням суми відповідних зобов'язань або навпаки показувати в пасиві балансу суму зобов'язань за вирахуванням суми відповідних активів. Інакше кажучи, не можна звичайно згортати (взаємозараховувати) дебіторську та кредиторську заборгованість. Між тим, наприклад, МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання» вимагає згортати фінансовий актив і фінансове зобов'язання та наводити чисту суму в балансі, якщо підприємство:

  • має на це право, яке забезпечене юридично (законодавчо або в інший спосіб);

  • має намір або погасити зобов'язання на нетто-основі, або реалізувати актив з одночасним погашенням зобов'язання.

Статті доходів та витрат слід згортати лише в таких випадках:

  • певний МСБО вимагає чи дозволяє це;

  • доходи та пов'язані з ними витрати не є суттєвими та виникають у результаті однакових та подібних подій.

^ Окреме подання та об'єднання статей виходячи з їхньої суттєвості

Оскільки МСБО жорстко не визначають формати фінансових звітів, єдиним критерієм щодо подання суми окремою статтею або об'єднання її з іншими сумами є суттєвість. Згідно з МСБО 1, кожну суттєву статтю слід наводити у фінансових звітах окремо, а несуттєві статті окремо не виділяють, а об'єднують з сумами статей, подібних за характером або функціями.

Суттєвість статті визначається її розміром і характером активів, які розглядаються разом. Через це окремі однакові за характером активи (будівлі, машини, устаткування) часто об'єднують в одну статтю «Основні засоби», навіть якщо величина кожного виду цих активів є суттєвою. Водночас статті, які мають суттєвий розмір і відрізняються за характером або функціями, слід подавати окремо. При цьому треба мати на увазі, що стаття, яка не є суттєвою для окремого подання її у фінансових звітах, може, однак, бути достатньо суттєвою для окремого подання її в примітках. Наприклад, вартість будівель, машин і устаткування, які об'єднані в балансі в статтю «Основні засоби», слід подавати в примітках до балансу окремими статтями.

^ Послідовність подання інформації

МСБО 1 вимагає, щоб підхід до подання та класифікації статей у фінансових звітах зберігався від одного періоду до іншого. Винятки з цього правила дозволяються в двох випадках:

1) сталися суттєві зміни в характері діяльності підприємства, або його керівництво дійшло висновку, що зміни приведуть до більш відповідного відображення господарських операцій та інших подій;

2) зміни вимагаються МСБО або ПКТ.

У разі, якщо були будь-які зміни у поданні інформації, підприємство має зробити відповідну перекласифікацію своєї зіставної інформації.

^ Зіставність інформації

Вона характеризує можливість користувачів звітності порівнювати:

  • фінансові звіти підприємства за різні періоди;

  • фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дає можливість оцінити динаміку розвитку підприємства та його позицію на ринку.

Передумовами зіставності є розкриття інформації про облікову політику підприємства, наведення відповідної інформації за попередні періоди та послідовність застосування обраних методів обліку.

Для забезпечення зіставності в кожному фінансовому звіті слід наводити всю числову інформацію за попередній період у спосіб, який дає змогу зіставити її з даними за звітний період. Зіставну інформацію описового характеру доцільно наводити в примітках до фінансових звітів, якщо вона є доречною для розуміння фінансових звітів користувачами.

Наприклад, у примітках до фінансових звітів за 1998 р. підприємство навело інформацію про позов, що надійшов до арбітражного суду, згідно з яким підприємство є відповідачем. Оскільки на кінець 1998 р. ще не були відомі наслідки цього позову, в примітках до звіту за 1999 р. підприємству доцільно повідомити про хід розгляду цього позову та можливі наслідки рішення суду, спираючись на наявну інформацію та попередні оцінки фахівців. Як уже зазначалося, забезпечення зіставності інформації не означає, що підприємство не може з часом змінити методи обліку для повнішого забезпечення вимоги доречності та достовірності інформації. Проте якщо подання або класифікація статей у фінансових звітах змінилися, відповідні суми за попередній період треба перекласифікувати для забезпечення зіставності їх зі звітним періодом. При цьому в примітках до фінансових звітів слід пояснити характер будь-якої перекласифікації, зазначити її суму та причину.

Іноді на практиці перекласифікувати інформацію для забезпечення її зіставності з поточним періодом неможливо. Наприклад, у попередньому році підприємство проводило облік реалізації на касовій основі (по мірі надходження коштів від покупців), у поточному - застосовує метод нарахування. У цьому разі суми відповідних статей («Виручка від реалізації», «Собівартість реалізованої продукції» тощо) за поточний рік не можна зіставити з даними попереднього року. Для цього потрібні відповідні коригування, а саме - перехід від касового методу відображення доходів до методу нарахування їх. Це потребує розкриття (в примітках до фінансових звітів) причини відсутності перекласифікації та характеру коригувань відповідних сум, які були б зроблені в разі перекласифікації. Коригування, необхідне для забезпечення зіставності інформації внаслідок змін облікової політики, розглядаються в МСБО 8 «Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни облікової політики».


^ 2.5 Концепції капіталу та збереження капіталу


Власний капітал організації може бути визначений як сукупність чистих активів (перевищення величини активів над зобов'язаннями).

Поняття капіталу взаємозалежне з поняттям прибутку, і цей зв'язок установлюють принципи підтримки капіталу, визначаючи підхід для визнання прибутку. Відповідно до концепції збереження капіталу прибуток рахується тільки тоді, коли грошова оцінка чистих активів наприкінці звітного періоду після здійснення всіх розподілів прибутку буде перевищувати оцінку чистих активів на початку цього звітного періоду після здійснення всіх розподілів.

У випадку відсутності прибутку (збитку) підприємство збереже свій капітал, тобто величина його чистих активів на кінець звітного періоду буде відповідати величині чистих активів на початок періоду. А прибуток визнається в розмірі перевищення величини чистих активів на кінець звітного періоду над величиною чистих активів, якими володіло підприємство на початок періоду.

Відповідно до цієї концепції, там, де капітал оцінюється в номінальних грошових одиницях, його збільшення за звітний період принесе прибуток. Таким чином, збільшення цін на активи повинне дати прибуток. Але треба відзначити, що лише та частина підвищення оцінки активів, яка перебільшить підвищення загального рівню цін, відбиває реальну зміну споживчої цінності цих активів об'єкту, і тому може вважатися прибутком.

Наприклад, результати періодично проведених переоцінок основних засобів можуть бути розділені на дві складові: цінності, що відбивають зміну споживчої цінності об'єкту, й одиниці, що відбивають зміну виміру об'єкту (інфляція). І лише перша складова, яка характеризує підвищення реальної вартості об'єкту, буде формувати реальний прибуток.

Можна говорити про два підходи збереження капіталу: фінансовий і фізичний. Концепція фінансової підтримки капіталу є універсальною, тому що, звичайно, користувачів у першу чергу цікавить підтримка капіталу, яка забезпечується можливістю його реалізації, тобто ліквідністю. Але в тих випадках, коли користувачів цікавить продуктивна потужність підприємства, найважливіше - організувати ведення обліку, орієнтуючись на фізичну концепцію підтримки капіталу, відповідно до якої фізичний капітал зростає тільки в тому випадку, якщо фізична продуктивність підприємства (або ресурсів, або фондів, необхідних для такої здатності) наприкінці періоду перевищує фізичну продуктивність на початку періоду. У такому випадку різниця між величиною фізичного капіталу на кінець і на початок періоду принесе прибуток.

Відповідно до фізичної концепції підтримки капіталу будь-які зміни оцінки активів або зобов'язань можуть бути обумовлені змінами у фізичній продуктивній здатності підприємства, тобто визначаються як коректування підтримки капіталу, який є частиною власних коштів, а не прибутком.


^ 2.6 Порядок подання фінансових звітів


МСБО 1 «Подання фінансових звітів» застосовується при поданні фінансових звітів загального призначення підприємств усіх типів та поширюється на фінансові звіти окремого підприємства та консолідовані фінансові звіти.

При цьому МСБО 1 дозволяє подання в межах одного документу (річно тощо) консолідованих фінансових звітів згідно з МСБО та фінансових звітів материнської компанії, підготовлених відповідно до вимог національного законодавства, якщо основа складання кожного з таких звітів чітко пояснена при викладенні облікової політики.

Фінансові звіти можуть подаватися окремо або разом з іншою інформацією, наприклад, проспектом емісії або в складі річного звіту. Типова структура річного звіту корпорації наведена в таблиці 2.3.

МСБО рекомендує підприємствам подавати пояснення окремо від звітів фінансового огляду, підготовлених керівництвом, щодо таких питань:

  • основні чинники, які визначають результати діяльності підприємства;

  • джерела фінансування підприємства, його політика щодо позикового капіталу та управління ризиками;

  • ресурси, вартість яких не відображена в балансі згідно з МСБО.


Таблиця 2.3 - Структура річного звіту корпорації

^ КЛЮЧОВІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ

ЗВІТ ГОЛОВИ РАДИ ДИРЕКТОРІВ


ФІНАНСОВА

ЗВІТНІСТЬ

Баланс

Звіт про прибутки та збитки

Звіт про зміни у власному капіталі

Звіт про рух грошових коштів

Викладення облікової політики та

пояснювальні примітки

^ ЗВІТ КЕРІВНИЦТВА

ЗВІТ АУДИТОРІВ


Крім того, в міжнародній практиці багато підприємств включають до складу річного звіту екологічний звіт, звіт про додану вартість та інші додаткові звіти.

Водночас слід пам'ятати, що міжнародні стандарти бухгалтерського обліку стосуються лише фінансових звітів і не застосовуються до іншої інформації, яка включена разом з ними до річного звіту або іншого документу. У зв'язку з цим користувачі повинні мати можливість відрізняти фінансові звіти від іншої інформації, наданої в комплекті з ними.

Згідно з МСБО 1, кожний компонент фінансових звітів слід чітко ідентифікувати, навівши заголовки сторінок та скорочені назви колонок на кожній сторінці фінансових звітів або в інший спосіб, якщо він забезпечує краще подання та правильне розуміння такої інформації.

Крім того, для належного розуміння інформації, наведеної в фінансових звітах, слід чітко визначити та повторювати в разі необхідності:

  • назву або інший спосіб ідентифікації (код тощо) підприємства, яке надає звіт;

  • масштаби, які охоплюються звітами (одне підприємство або група їх);

  • дату балансу, а для інших фінансових звітів - період, який вони охоплюють;

  • валюту звітності та рівень точності (наприклад, у тисячах або мільйонах одиниць валюти звітності), використаний при поданні чисел.

МСБО 1 визначає, що відповідальність за складання та подання фінансових звітів несе рада директорів та (або) інший керівний орган підприємства.

Отже, згідно з МСБО, підписання фінансової звітності головним бухгалтером не є обов'язковим.

Відповідно до МСБО 1 фінансові звіти слід подавати принаймні щороку. Цей стандарт не розглядає поточну фінансову звітність, яка подається за місяць, квартал або інший період у межах звітного року. Порядок подання такої звітності визначає МСБО 34 «Проміжна фінансова звітність». МСБО 1 не вимагає, щоб звітний рік збігався з календарним, а також дозволяє практику складання звітів за 52 тижні. Це зумовлене обставиною, що в багатьох країнах звітний рік розпочинається з місяця або кварталу створення підприємства.

Такий підхід є зручним для аудиторів та інших контролюючих органів, оскільки дозволяє рівномірно розподілити навантаження їх протягом календарного року.


^ РОЗДІЛ 3 СКЛАДАННЯ ОСНОВНИХ ФОРМ

ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ


3.1 Вимоги до облікової інформації у фінансовій звітності


Інформація, яка міститься у фінансових звітах і відбиває результати фінансово-господарської діяльності, має своєю метою забезпечення користувачів інформацією про майнове та фінансове становище, результати діяльності й динаміку основних фінансових показників організації для прий-няття ними економічних рішень.

Прийняті користувачами рішення ґрунтуються на наступних мотиваційних положеннях:

  • оцінка здатності підприємства акумулювати грошові кошти та їхні еквіваленти;

  • розрахунок часу їхнього акумулювання;

  • упевненість в отриманому результаті.

Для цього фінансові звіти повинні задовольняти ряду вимог, сутністю яких є якісні характеристики, що роблять інформацію корисною для споживачів.

До якісних характеристик звітної інформації відносяться зрозумілість, значущість, порівняність.

Зрозумілість

Основною якістю наданої у фінансових звітах інформації є її доступність для розуміння користувачами. Однак інформація про складні питання, але необхідні для прийняття користувачами економічних рішень, не повинна виключатися через те, що може виявитися занадто складною для розуміння певними користувачами.

Значущість

Щоб бути корисною, інформація повинна бути значущою. Такою інформація є тоді, коли впливає на прийняті користувачем економічні рішення, орієнтуючи користувача щодо оцінки минулих, дійсних і майбутніх подій, при цьому підтверджуючи або виправляючи їхні минулі оцінки.

Для оцінки значущості варто враховувати характер і істотність інформації. У деяких випадках для визначення значущості інформації досить знати лише характер інформації. Наприклад, інформація про освоєння організацією нового сегменту ринку може вплинути на оцінку ризиків і можливостей підприємства незалежно від конкретних результатів, отриманих від упровадження на новий ринок у звітному періоді. В інших же випадках важливе значення мають як характер, так і істотність, наприклад, розміри основних видів запасів, що відповідають даному підприємству.

Інформація вважається істотною, якщо її пропускання або перекручування можуть уплинути на рішення користувачів. Треба відзначити, що інформація, яка є істотною для одних організацій, тому що її пропускання або перекручування можуть значно вплинути на правильне формування звітних даних, може виявитися зовсім незначною для інших.

Таким чином, істотність - це не якісна характеристика інформації, а скоріше - критерій або обмеження.

Порівняність

Для визначення тенденцій у фінансовому становищі й результатах діяльності організації користувачі повинні мати можливість зіставляти фінансові звіти за різні періоди часу. Користувачам також важливо здійснювати порівняння фінансових звітів різних підприємств для того, щоб оцінити їхнє відносне фінансове становище, результати діяльності й зміни у фінансовому становищі.


^ 3.2 Бухгалтерський баланс: його зміст та структура


3.2.1 Елементи балансу, їхнє призначення й оцінка


Баланс віддзеркалює фінансове становище підприємства на певну дату, тому його іноді називають звітом про фінансове становище підприємства. Основними елементами балансу є активи, зобов'язання та капітал власників (власний капітал). Складання й інтерпретація балансу вимагають чіткого визначення та належного відображення цих елементів.

Активи. Відповідно до визначення КМСБО актив - це ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій, використання якого, як очікується, забезпечить збільшення економічних вигод у майбутньому. Об'єкт бухгалтерського обліку вважають активом, якщо він відповідає трьом умовам:

1) підприємство одержало його внаслідок минулих операцій або подій (придбання, будівництва і т.п.), тому що намір підприємства придбати, наприклад, запаси не означає появу активів;

2) отримані ресурси втілюють майбутні економічні вигоди. ^ Майбутня економічна вигода - це потенційна здатність активу сприяти (прямо або побічно) надходженню на підприємство коштів або їхніх еквівалентів.

Так, реалізація товарів зв'язана з надходженням коштів, а використання більш сучасного устаткування знижує собівартість продукції, що забезпечує економію коштів (тобто побічно сприяє їх зростанню).

Що стосується коштів, то вони безпосередньо вигідні підприємству, оскільки забезпечують оборотність усіх інших ресурсів підприємства;

3) ресурси контролюються підприємством. Такий контроль випливає з права власності на активи або іншого юридичного права (наприклад, використання активу на умовах фінансового лізингу), що дає підприємству можливість контролювати майбутні вигоди, які воно очікує одержати від цього активу. Майбутні вигоди, втілені в активах, можуть бути отримані різними способами: використанням активу в процесі виробництва продукції, товарів, послуг для реалізації, обміном його на інші активи, погашенням заборгованості або розподілом між власниками. Якщо в підприємства є сумнів щодо можливості одержання майбутніх економічних вигод, актив варто негайно списувати з балансу та відбивати в складі витрат поточного періоду в Звіті про прибутки та збитки.

Іншим критерієм визнання активу є можливість його достовірної оцінки. Навіть при наявності ймовірності одержання майбутніх вигод від активу його не відбивають у балансі, якщо неможливо здійснити його достовірну (обґрунтовану) оцінку.

У випадку, якщо підприємство має інтелектуальну власність, вірогідно оцінити яку неможливо, вона не включається до складу нематеріальних активів підприємства. Якщо інформація про цю власність має істотне значення, її варто привести в примітках (поясненнях) до фінансових звітів.

^ Для визначення балансової вартості активів використовують такі види оцінки.

Історична (фактична) собівартість активу (Historical cost) - сума коштів, їхніх еквівалентів або інших форм компенсації, наданих на момент одержання активу. Формою компенсації можуть бути інші активи або прийняті зобов'язання. Історична собівартість придбаних активів містить ціну їхнього придбання (за винятком знижок) і всі витрати, необхідні для приведення їх у робочий стан (транспортні витрати, витрати на установку).

^ Поточна (поновлювана) собівартість (Current of replacement cost) - сума коштів, їхніх еквівалентів або інших форм компенсації, котру необхідно було б витратити на придбання (створення) такого ж або аналогічного активу на сучасний момент (дату балансу).

^ Чиста вартість реалізації (Net Realizable Value) - ціна реалізації активу в умовах звичайної діяльності за винятком витрат на завершення виробництва та збут.

Ринкова вартість активу (Market Value) - чиста вартість його придбання або реалізації на активному ринку. Вона визначається двома способами: як вхідна ціна (чиста ціна купівлі) або як вихідна ціна (чиста ціна реалізації).

Відповідно до першого способу


(3.1)


Відповідно до другого способу


(3.2)


Сума очікуваного відшкодування (Recoverable amount) - сума, яку підприємство очікує одержати в результаті майбутнього використання активу, включаючи його ліквідаційну вартість.

^ Дійсна вартість активу (Present Value) - дійсна (дисконтована) вартість майбутніх грошових надходжень, що очікують одержати від використання активу в умовах звичайної господарської діяльності.

^ Справедлива вартість активу (Fair Value) – сума, за яку актив може бути виміняний в операції між ознайомленими, зацікавленими та незалежними сторонами.

Зобов'язання - це дійсна заборгованість підприємства іншим юридичним або фізичним особам, яка виникла внаслідок зроблених у минулому господарських операцій або інших подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання мають юридичну чинність (як наслідок укладених контрактів, статутних вимог, законодавчих актів) або є результатом бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію.

Погашення зобов'язань може відбуватися такими способами:

  • сплатою коштів;

  • наданням послуг;

  • передачею інших активів;

  • заміною даного зобов'язання іншим;

  • відмовленням кредитора від своїх прав або позбавлення них.

Забезпечення (Provisions) - це зобов'язання, для яких сума або час майбутніх платежів не визначені. Для визначення балансової вартості забезпечення використовують такі види оцінки.

Історична собівартість зобов'язання - сума надходжень, отриманих в обмін на нього, або сума коштів або їхніх еквівалентів, що підлягають сплаті для погашення зобов'язань у процесі звичайної господарської діяльності.

^ Поточна собівартість зобов'язання - сума недисконтованих коштів або їхніх еквівалентів, що були б необхідні для погашення зобов'язання на сучасний момент (дату балансу).

^ Вартість розрахунку (платежу) - сума недисконтованих коштів або їхніх еквівалентів, що, як очікується, будуть сплачені для погашення зобов'язання в процесі звичайної господарської діяльності.

^ Теперішня вартість зобов'язання - поточна (дисконтована) вартість майбутніх чистих грошових платежів, що, як очікується, необхідні для погашення зобов'язання в процесі звичайної господарської діяльності.

^ Справедлива вартість зобов'язання – сума, за якою може бути погашене зобов'язання в операції між ознайомленими, зацікавленими та незалежними сторонами.

Власний капітал - частина активів підприємства, яка залишається після відрахування його зобов'язань.

^ 3.2.2 Структура та зміст балансу


У МСБО не визначають форму балансу, але містять основні вимоги щодо розкриття статей активів, зобов'язань і власного капіталу. Статті, що підлягають розкриттю, можуть бути приведені безпосередньо в балансі або в примітках до нього. Наприклад, у балансі або в примітках до нього розкривається така інформація про власний капітал:

1) для кожного класу статутного капіталу:

а) кількість акцій, дозволених до випуску;

б) кількість випущених і цілком сплачених акцій, а також випущених, але не цілком сплачених акцій;

в) номінальна вартість однієї акції;

г) узгодження кількості акцій в обороті на початок і кінець року;

д) права, привілеї й обмеження щодо акцій даного класу;

е) акції на підприємстві, що зберігаються самим підприємством, або його дочірніми, або асоційованими компаніями;

ж) акції, зарезервовані для випуску на умовах опціонів і контрактів із продажу (включаючи умови й суми);

2) опис характеру та призначення кожного виду резерву власного капіталу;

3) суму дивідендів, що були запропоновані (або оголошені) після дати балансу, але до затвердження фінансових звітів до випуску.

МСБО 1 містить наступний мінімальний перелік статей, які варто приводити в Балансі:

  • грошові кошти та їхні еквіваленти;

  • фінансові інвестиції, що враховуються методом участі в капіталі;

  • заборгованість покупців і інша дебіторська заборгованість;

  • інші фінансові активи;

  • основні засоби; нематеріальні активи; запаси;

  • заборгованість постачальникам і іншим кредиторам; податкові зобов'язання й податкові активи, передбачені МСБО 12 «Податки на прибуток»;

  • забезпечення майбутніх витрат і платежів;

  • частина меншості (частина в капіталі дочірнього підприємства, яка не належить материнському підприємству);

  • випущений (вкладений) капітал і резерви.

Приведений перелік не є вичерпним, тому в балансі необхідно приводити додаткові статті (або рядки), заголовки та проміжні підсумки, якщо цього вимагають інші МСБО.

Згідно з МСБО 1 «Подання фінансових звітів», підприємства можуть використовувати один з альтернативних підходів до надання статей у балансі:

  • поділ активів і зобов'язань на поточні та непоточні;

  • надання активів і зобов'язань у порядку їхньої ліквідності.

Відповідно до першого підходу до поточних активів відносяться:

  • грошові кошти або їхні еквіваленти, що не обмежені у використанні;

  • активи, що будуть реалізовані (використані) в звичайному процесі операційного циклу підприємства;

  • активи, що будуть реалізовані (використані) протягом 12 місяців з дати балансу.

Всі інші активи - непоточні. До них відносяться основні засоби, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість.

До поточних зобов'язань відносяться зобов'язання, якщо вони задовольняють таким умовам:

1) будуть погашені в звичайному процесі операційного циклу;

2) повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу.

До непоточних зобов'язань відносяться:

    • зобов'язання за фінансовою орендою;

    • зобов'язання за пенсійними програмами;

    • довгострокові кредити банку.


^ 3.2.3 Формати балансу


МСБО не визначає форму балансу, тому підприємства самі вибирають форму надання інформації про фінансове становище, якщо інше не передбачене законодавством. У міжнародній практиці широко поширені такі моделі балансу (таблиця 3.1)


Таблиця 3.1 - Формати балансу

Форма

Формула, на якій основана структура балансу

Горизонтальна

Активи = Зобов'язання + Власний капітал

Вертикальна

Активи = Зобов'язання + Власний капітал

Горизонтальна

Активи – Зобов'язання = Власний капітал


Крім того, в межах цих моделей балансу його статті можуть бути наведені в послідовності зростання або зменшення їхньої ліквідності [7].

Прикладом першої моделі, де статті розташовані по мірі зменшення їхньої ліквідності, є консолідований баланс групи «Emerson Electro Co.» (див. Додаток А).

Прикладом другої моделі, де статті розташовані по мірі зростання їхньої ліквідності, є консолідований баланс групи „Bayer” (Додаток Б).

Прикладом третьої моделі, яку традиційно застосовують британські компанії, є консолідований баланс „Burman Castrol PLC” (Додаток В). Така модель дозволяє побачити робочий капітал (різницю між поточними активами та поточними зобов’язаннями), який характеризує фінансовий стан підприємства.


^ 3.2.4 Події після дати балансу


МСБО 10 "Події після дати балансу" наводить приклади, коли підприємству слід коригувати фінансові звіти відносно подій після дати балансу та зміст інформації, яку слід надавати про дату, коли фінансові звіти затверджені до випуску, та про події після дати балансу.

Приклад подій, які коригують після дати балансу, наведено на рисунку 3.1.




Error: Reference source not found

Рисунок 3.1 - Події, які підприємства коригують після дати балансу


Даний стандарт вимагає, щоб підприємство не складало фінансові звіти на безперервній основі, якщо події після дати балансу свідчать про неприйнятність припущення про безперервність. У стандарті зазначено, що події після дати балансу - це сприятливі чи несприятливі події, які відбуваються від дати балансу до дати затвердження фінансових звітів до випуску. Можна ідентифікувати два типи подій:

1) події, які свідчать про умови, що існували на дату балансу (події, які коригують після дати балансу);

2) події, які свідчать про умови, що виникли після дати балансу (події, які не коригують після дати балансу).

Підприємству не слід коригувати суми, визнані в його фінансових звітах для відображення подій, які не коригують після дати балансу.

Прикладом події, яка не коригується після дати балансу, є зниження ринкової вартості інвестиції в період з дати балансу до дати, коли фінансові звіти затверджують до випуску; падіння ринкової вартості, як правило, не пов'язане зі станом інвестицій на дату балансу, але відображає обставини, які виникли в наступному періоді. Отже, підприємство не коригує суми, визнані в його фінансових звітах для інвестицій.

Підприємству слід розкривати інформацію про дату затвердження фінансових звітів до випуску та про те, хто дав дозвіл на затвердження. Якщо власники підприємства або інші особи мають повноваження вносити зміни до фінансових звітів після випуску, підприємству слід розкривати інформацію про цей факт.

Якщо підприємство після дати балансу отримує інформацію про умови, які існували на дату балансу, підприємству слід поновити розкриття інформації, пов'язаної з цими умовами, з урахуванням нової інформації.

Іноді підприємству необхідно поновити розкриття інформації в його фінансових звітах для відображення відомостей, отриманих після дати балансу, навіть якщо ці відомості не впливають на суми, які підприємство визнає у фінансових звітах. Приклад в необхідності оновлення розкриття інформації: після дати балансу отримано відомості про непередбачене зобов'язання, яке існувало на дату балансу. Підприємство, крім розгляду того, чи має воно тепер визначити забезпечення згідно з МСБО 37 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені події", поновлює розкриття інформації про непередбачене зобов'язання з урахуванням отриманих відомостей.

У разі, коли події, які не коригують після дати балансу, настільки важливі, що нерозкриття інформації про них вплинуло б на здатність користувачів фінансових звітів належно оцінювати та приймати управлінські рішення, підприємству слід розкривати таку інформацію про кожну значну категорію подій, які не коригують після дати балансу:

- характер події;

- оцінка її фінансового впливу або констатація, що така оцінка неможлива.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації