Поиск по базе сайта:
Сценарій просвітницького заходу, присвячений 100-річчю від дня народження Степана Бандери, національного Героя України icon

Сценарій просвітницького заходу, присвячений 100-річчю від дня народження Степана Бандери, національного Героя України




Скачати 153.18 Kb.
НазваСценарій просвітницького заходу, присвячений 100-річчю від дня народження Степана Бандери, національного Героя України
Дата конвертації01.02.2013
Розмір153.18 Kb.
ТипСценарій


ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ


НЕЗЛАМНИЙ БОРЕЦЬ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ


(сценарій просвітницького заходу, присвячений 100-річчю

від дня народження Степана Бандери, національного Героя України)


Автор: Л. Антончик

Редактор: В. Квітневий


Львів – 2007


Над сценою портрет Степана Бандери і роки життя (1909 – 2009 рр.). Під портретом напис: «Здобудем Українську Державу,

або загинем у боротьбі за неї.»

Є. Коновалець

До постановки сценарію залучені: хор, ведучі, читці.

^ Хор виконує Гімн України «Ще не вмерла Україна»

муз м. Вербицького, сл. П. Чубинського


Читець: Збудись, могутня Україно,

Козацьке плем’я, стань на змаг,

Туди, де сонце, де вершини –

До перемоги йде твій шлях.


Готуйся у бойовії лави,

Козацьке плем’я молоде.

До перемоги і до слави

Тебе Бандера поведе.


Повстане Київ заповітний,

Шапки козацькі зацвітуть.

Залопотить блакитно-жовтий…

Софії дзвони загудуть.


Ведуча: Степан Бандера – це Герой ХХ століття, людина-легенда, видатна постать у літописі історії України. Настав час піднести його ім’я по всій вільній Україні, щоб кожна жива душа подякувала Богові за те, що послав нам таку світлу постать в найтемніші часи більшовицького тоталітаризму.


Ведучий: Саме Бандера врятував честь України в ХХ столітті і зумів організувати народ на відчайдушну боротьбу проти сатанинського комунізму, фашизму і шовінізму. Цей змаг був настільки героїчним, що став неперевершеним в історії людства. Бандера підніс український патріотизм до найвищої жертовності. Його гасло: Бог і Україна!

За це ми любимо Бандеру.

^ Хор виконує пісню про УПА «Родились ми великої години»

(муз. і слова отця Прийми)


Ведуча: Народився Степан Бандера 1 січня 1909 року в с. Старий Угринів біля Калуша на Івано-Франківщині. Його батько Андрій, 1882 р. н., був греко-католицьким священиком. Мама, Мирослава Глодзинська , 1890 р. н. була донькою священика. У 1906 році вони одружилися і подарували Україні восьмеро дітей: Марту – 1907 р. н., Степана – 1909 р. н., Олексу – 1911 р. н., Володимира – 1913 р. н., Василя – 1915 р. н., Оксану – 1917 р. н., Богдана – 1919 р. н., Мирославу – 1921 р. н.


Ведучий: Під час воєнного лихоліття їх мати перестудилася і померла навесні 1922 року, маючи лише 32 роки.

Батько, отець Андрій, був вольовою людиною і брав найактивнішу участь у боротьбу за кращу долю України. Зумів вивчити і виховати своїх

дітей і прищепити їм любов до Бога і України. Сповідав воїнів УПА, хворих на тиф, і заразився, але чудом вижив. Відверто виступав проти польських і московських окупантів, за що його і переслідували.


Ведуча: Отець Андрій був середнього зросту, сивоголовий і з маленькою борідкою. Вдача його була жвава і весела. У розмові з ним щезали сум, журба й тривога. Коли прийшли більшовики, о. Андрій сказав до священиків: «Усе в Божих руках. У них доля нашого народу. Ми, священики – душпастирі, не будьмо слабодухими в очах парафіян.»


Ведучий: У 1940 році отець Андрій Бандера відмовився виїхати за кордон і спокійно відповів: «З приходом совєтського режиму моя донька Марта, на моє доручення, придбала мені валянки і теплий одяг. Я сьогодні готовий на все! Щось гірше від Соловків чи Сибірської Воркути або Колими не може мене зустріти. Насильна смерть від більшовицької кулі або від катувань у в’язницях НКВД прискорить мою зустріч із споконвічним Богом!»


Ведуча: У травні 1941 року отець Андрій сказав: «Німеччина готується до війни з Москвою і тепер треба всього сподіватися від більшовиків. Та моїх парафіян я добровільно не залишу. Розлучити мене з ними може тільки наказ моєї церковної влади або насильство ворога, остаточно – смерть!»

Так і сталося. Російські окупанти заарештували отця Бандеру 23.25.1941 року і вивезли до Києва, де після довгих допитів і катувань розстріляли 10 липня 1941 року. Через 50 років прокуратура України реабілітувала отця Андрія Бандеру.

^ Звучить хоровий твір «Коли ви вмирали»

(слова Р. Купчинського, муз. М. Гайворонського)


Ведучий: Як бачимо Степан Бандера мав патріотичних і побожних батьків, був вихований у такому ж дусі. Він казав «Змагання за волю і правду, за Бога і Батьківщину – мусить бути головним змістом життя поневоленого народу.» А тому вже з дитячих років готував себе до боротьби за кращу долю України. Вранці і ввечері щиро молився, а на шиї носив образок Матері Божої. Потайки від людського ока бив себе ланцюгом і колов голками, щоб бути готовим до поліційних тортур. Успішно закінчив гімназію у Стрию в 1927 р., а пізніше Львівську Політехніку. Займався спортом. Був середнього зросту, кремезний, завзятий і дуже витривалий, дотепний і веселий. У вільний час залюбки грав у шахи, співав у хорі, умів грати на гітарі і мандоліні. Ніколи не вживав спиртного і не курив.


Ведуча: З 1922 року належав до Пласту, з 1928 р. – до Української Військової Організації, з 1929 р. і аж до смерті – член ОУН.

Маючи 24 роки, Степан Бандера, став крайовим провідником ОУН. З його ініціативи поширився культ символічних могил борців за волю України, які насипали в усіх місцевостях України. Поляки забороняли цю акцію і чинили репресії. Все це пригадувало людям політичну дійсність – стан національного поневолення. Народ чинив опір і в такий спосіб широкі маси залучалися до активної боротьби.

^ Хор: Пісня «Не пора, не пора»

(сл. І. Франка, муз. Д. Січинського)


Ведучий: А який значущий клич Бандери: «Геть з українських сіл і міст горілку і тютюн, бо кожний сотеник, виданий на це, збагачує фонди окупантів, які вживають їх для знищення України.» Ця акція зробила велику шкоду слугам диявола і, навпаки, піднесла добробут українського села. Українські селяни й робітники вже при самому погляді на чарку чи цигарку усвідомлювали проблему національного поневолення України.


Читець 1: На вас, завзяті юнаки,

Борці за щастя України,

Кладу найкращії думки,

Мої сподіванки єдині.

У вас юнацька грає кров,

У вас в думках немає бруду,

Палає в серці лиш любов

До обездоленого люду.


Не занехайте ж ви її,

Не розгубіть по світу всує, –

Нехай вона ваш дух гартує

У чесній славній боротьбі!

(Вірш «До молоді» М. Старицького,

коректура В. Квітневого)


Читець 2: Слава УПА

Ой не одна вкраїнська хата

Була форпостом боротьби…

Не по одній із автоматів

палили злісно вороги.


Ой не одна горіла хата –

вся Галицька земля горіла!..

За волю билися завзято.

В огні юнацька кров кипіла.


Усі повстали проти ката.

Подвір’я фронтом видавались.

Ой не одна ридала мати,

як на очах сини вмирали.

За волю билися повстанці!

Був героїзм і смерть була.

…Та все ж здолали окупантів.

Тож хай живе повік УПА.

  1. ^ Володимир Квітневий


Ведуча: Бандера організував акцію в оборону української школи проти калічення душ дітвори польською шовіністичною пропагандою. На той час поляки забороняли в школах все українське. Одного дня по всій Західній Україні діти відмовилися відповідати в школі польською мовою, викидали герби окупантів і закликали вчителів забиратися з українських земель. Батьки й матері активно підтримували своїх дітей і ця акція засіяла добре зерно в душах майбутніх борців за волю України.

^ Звучить українська народна пісня

«Чи ви чули, українці…» (додається текст)

Чи ви чули, українці

Трагічну новину,

Як поляки катували

Борців за Вкраїну.

Перший був то Данилишин,

Другий – Василь Білас.

Третій – студент молоденький –

Мар’ян Жураківський.

А як стали судді кляті

Вироки читати,

Не злякалися герої

Смерть лиху прийняти.

Попрощався Данилишин

З матір’ю своєю.

Попрощався Жураківський

І Білас з ріднею.

За свободу України

Мусіли вмирати!

Будем, браття українці,

Їх вік пам’ятати.

(За коректурою В. Квітневого)


Ведуча: Великим поштовхом до боротьби стала смерть молодих членів ОУН Дмитра Данилишина і Василя Біласа. Вони мужньо тримали себе на допитах, а Дмитро й слова не видавив з себе. Навіть думали всі, чи він не став німим. І раптом на суді встає і каже: Я знаю, що мене жде. Я був і є на все готовий. Тільки шкодую, що не зможу дальше працювати для нашої Неньки-України!»


Ведучий: На світанку 23.12.1932 р. їх було страчено у Львові в тюрмі Бригідки. Завдяки Бандері цей день став днем загального українського трауру. У час страти жалібно голосили дзвони по всій Галичині, взиваючи кожну українську душу вшанувати пам'ять героїв і боротися аж до перемоги за найвищу ідею.


Ведуча: Польська окупаційна влада в Західній Україні поставила собі за мету стерти з лиця землі все українське. Хоч перед цілим світом обіцяла надати автономію корінному населенню. У 1930 році почалася пацифікація, тобто

«втихомирення» краю. Польська поліція, військо і цивільні шовіністи, як зграя вовків, накинулися на українців. Вбивали, катували і нищили всіх підряд, навіть священиків.


Ведучий: 3 листопада 1935 року і по січень 1936 року відбувся у Варшаві голосний політичний процес проти 12 членів ОУН. Уже з першого дня Степан Бандера надав процесові особливого характеру, бо відмовився відповідати польською мовою, кажучи, що суд мусить визнавати право української мови і волю судженого. Своїм мужнім виступом Бандера запалив іскру завзяття в інших підсудних. Коли до суду ввели українську студентку Віру Свєнціцьку, дочку директора національного музею у Львові, то вона привітала підсудних окликом: «Слава Україні!» А коли винесли смертний вирок Бандері, то Степан гордо вигукнув: «Хай живе Україна!» Ажіотаж навколо суду був неймовірний. Весь світ заговорив про молодих українських націоналістів і навіть польська преса почала їм симпатизувати.


Ведуча: Коли ж на суді прокурор хотів принизити ОУН зауваженням, що бойова діяльність ОУН є терором і суперечить засадам християнської моралі, то Бандера дав таку відповідь:

«Відповідальним за все те морально є тільки польський уряд та польський народ, що потоптавши Божі і людські закони, поневолили український народ і створили стан, в якому український народ у власній обороні мусить вбивати катів і зрадників».


Ведучий: Поведінка Бандери і його друзів на суді принесла українському визвольному руху симпатії в цілому світі, тому польська влада не відважилася виконати смертний вирок, а замінила його довічним ув’язненням . Усі тортури, голодовки і знущання Степан переносив настільки мужньо, що викликав повагу не тільки друзів, але й серед ворогів.


Ведуча: Ось що казав отець Йосиф Кладочний, який тричі на рік сповідав його у тюрмі: «Бандера був побожний, релігійний, сповідався, приступав до св. Причастя завжди, коли я був у в’язниці, і хоч ми були під пильним наглядом, він змушував наглядачів у час сповіді бути на достатній віддалі. Від нього била сила волі і прагнення поставити на своє. Якщо є надлюдина, то він, власне, був з такої особливої породи, він був тим, який ставив Україну понад усе».

Бандера сам керував хором на чотири голоси, і в’язні співали Службу Божу так гарно, що нею захоплювалася тюремна охорона. На початку Другої світової війни, під час бомбардування м. Бреста, Степан Бандера чудом вирвався з тюрми і пішки дістався до Львова.

^ Пісня «Ми йдем вперед»

(слова і музика Левка Лепкого)


Ведучий: Перед самим початком війни почалися жахливі тортури українського населення. По-сатанинськи замордували більшовики сотні тисяч невинних людей у багатьох селах і містах України. Німці повідкривали тюрми і народ побачив страшну трагедію. Все було забито трупами, особливо з числа інтелігенції і патріотів України. Згорьовані люди сумно споглядали на нових окупантів і дуже скоро зрозуміли, що комунізм і фашизм – це два виродки сатанізму.


Ведуча: За дорученням Бандери був створений Український Національний Комітет, до складу якого ввійшли представники всіх існуючих тоді українських політичних середовищ. У будинку «Просвіти» у Львові 30 травня 1941 року відбулася історична подія та передане по радіо українському народові і всьому світові – Акт Відновлення Української Держави. Цю історичну подію благословили ієрархи українських церков.

^ Хор виконує пісню «За Україну»

(сл. М. Вороного, муз. Я. Ярославенка)


Ведучий: На цій події були присутні понад 100 представників зі всієї України, а також майбутній патріарх Йосиф Сліпий. Акт 30 червня 1941 року засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України. Цю радісну вістку понесли на Східну Україну 6 тисяч борців за волю України, розділені на три похідні групи, які повсюди творили українську адміністрацію та осередки ОУН. Найбільший з них на Дніпропетровщині – 5 тисяч осіб, Кіровоградщині – 1100, на Донбасі, Кубані і в Криму.


Ведуча: Довідавшись про Акт проголошення самостійності України,

Гітлер видав наказ негайно знищити рух Бандери: «Стверджено поза

всяким сумнівом, що організація Бандери приготовляє повстання в Райхкомісаріяті (України) з метою встановлення самостійної української держави. Всі члени Організації Бандери мають бути негайно заарештовані і після строгих допитів зліквідовані в таємниці під претекстом грабежів.»


Ведучий: Таємне! Звіт про події в Україні, ч. 164. Осідок: Київ.

«Захоплені друковані матеріали та зізнання заарештованих в між часі різних людей Бандери доказують ще раз, що є неможливим притягнути членів організації Бандери до якоїсь позитивної співпраці (з німецькими чиновниками).»


Ведуча: Повідомлення ч. 26. 23.10.1942 р. «Організація Бандери зайняла явно бойове становище проти Німеччини і змагає всіма засобами, включно зі збройною боротьбою, до відновлення самостійності України.»


Ведучий: Цей документ згодом відіграв важливу роль на Нюрнберзькому процесі, і ОУН-УПА була визнана цивілізованим світом як воююча сторона. На ультиматум Гітлера – відкликати Акт Відновлення Української Держави, Провідник ОУН-УПА Степан Бандера, прем’єр уряду Ярослав Стецько і голова УНК Володимир Горбовий дали гідну відсіч і мужньо вистояли, не похитнулися, поневіряючись у концтаборі Заксенгавзен.

Моральна сила характеру Бандери та його фізична видержливість на тортури виявилися міцнішими, ніж уся фізична сила гестапо. Все це зміцнило авторитет ОУН в народі і заохотило до геройської боротьби проти фашизму та всіх окупантів, які нищили Україну. Степан сказав: «Нам йдеться про захист найвищих загальнолюдських цінностей – віри в Бога, волі, гідності, права й вільного розвитку народу й людини. Адже ціле визвольне змагання ведеться якраз для того, щоб у власній незалежній державі найповніше, якнайкраще забезпечити, розвинути й піднести ці всі цінності…»


Ведуча: За перших півроку німці знищили три мільйони українців. Вістря гестапо було спрямоване особливо на бандерівців. З шести тисяч похідної групи на Схід загинуло понад чотири тисячі, але своє завдання вони виконали – підняли народ на боротьбу проти Гітлера і Сталіна. У боротьбі проти руху Бандери дружньо співпрацювали з фашистами польські шовіністи і московські комуністи. У ті самі дні, коли гестапо вивезло Степана до Берліна у Києві КГБ розстріляли його батька і вивезли до Сибіру трьох сестер – Марту, Володимиру і Оксану. У фашистських концтаборах закатовано ще двох братів.


Ведучий: З розвалом гітлерівської Німеччини Бандера вийшов на волю і відразу почав прикладати зусилля повернутися на рідну землю. ОУН в Україні вирішила, що краще буде, аби Провідник перебував за кордоном з огляду на міжнародну ситуацію, яка була досить складною.


Ведуча: З часом в еміграції з’явилася опозиція, яка вимагала від Бандери будувати майбутню українську державу на принципах марксизму – безкласового суспільства і без приватної власності. Відкинути ідеалістичний світогляд і визнати матеріалізм найвищим досягненням та відлучити політичний рух і все громадське життя від релігії. І знову Бандера зумів показати свою лицарську вдачу – вміти дивитись далеко вперед і відповісти твердо – «ні!» - бо за тим всім стояли московські агенти.


Ведучий: Його відповідь була така: «У питанні соціального ладу ОУН і далі відкидає систему безкласового суспільства та знесення приватної власності, яка чужа і противна духовності соціальної структури українського народу. ОУН стоїть і стоятиме на позиціях християнського ідеалізму та буде далі боротися за збереження української духовності в усіх ділянках життя.»


Ведуча: Така відповідь розбила московські плани морального знищення Провідника ОУН. Після війни Німеччина запропонувала Бандері репарацію за ув’язнення в концтаборі, але він принципово відмовився від грошей. Цей вчинок ще раз підтвердив, що Бандера є еталоном Українця для якого ідея «Бог і Україна» понад усе.

Бандера міцно стояв при кермі боротьби українського народу, задивлений у світлу мету.


Читець: Поглянь, брате любий,

На рідну Україну,

На знищений ордами край:

Візьмися за зброю,

Борись до загину,

Правду й свободу захищай.

О, Ненько кохана,

Розп’ята Україно,

Скатована земле моя.

За твою свободу,

За щастя народу –

З любов’ю віддам я життя.

Хай Бог нам поможе

В цю тяжку годину

З руїни підняти народ.

Щоб знов над степами,

Над синіми горами

Слава лунала з висот.


Ведучий: Більшовики вирішили вбити Степана Бандеру, але пильність Служби Безпеки ОУН впродовж багатьох років зводила нанівець наміри КГБ. Лиш на 15 році після закінчення війни терористи з Москви досягли ганебної мети: 15 жовтня 1959 р. Степан Бандера став жертвою російських спецслужб.


Ведуча: Ця смерть відкрила очі убивці Мирославу Сташинському. Згодом він утік до Західної Німеччини і здався в поліцію. У жовтні 1962 року відбувся суд, на якому убивцю засудили на 8 років ув’язнення, а головним злочинцем визнали московський уряд Микити Хрущова та голову КГБ Шелєпіна. Завдяки широкому висвітленню судових засідань пресою світ ще раз переконався, що політичний тероризм у СРСР був піднесений до рангу державної політики.


Ведучий: Ось що сказала на суді Наталка Бандера: «Мій покійний батько був утомлений постійною охороною і деколи був необережний. Він твердо вірив, що стоїть під особливою Божою опікою і говорив: якщо мене хочуть звести зі світу, то знайдуть спосіб зліквідувати мене разом з охороною. Він їздив своїм авто до української католицької церкви, де підсудний вперше його побачив.

Мій незабутній батько виховав нас в любові до Бога і України. Він був глибоко віруючим християнином і загинув за Бога та незалежну вільну Україну – за свободу всього світу.»


Ведуча: Похорон Степана Бандери відбувся 20 жовтня 1959 року у Мюнхені. Зранку о 9 годині в церкві св. Івана Хрестителя отець Петро Голинський відправив у співслужінні багатьох священиків і в присутності Екзарха Кир Платона Корниляка, заупокійну Службу Божу. Церква була переповнена вірними і делегаціями з цілого світу. Було зложено 250 вінків. Тисячі людей вже від ранку перебували на кладовищі, щоб останній раз глянути на свого Провідника, який для них став прапором і бойовою сурмою, прикладом невтомного борця за найвищі ідеали нації і людства. Біля відкритої, вимощеної бетоном могили похоронний похід зупинився і домовину опустили вниз, складаючи на ній чаші з землею з України та водою з Чорного моря.


Ведучий: Домовина Степана Бандери стоїть так, що не торкається чужої німецької землі, а чекає того часу, коли буде перенесена на рідну українську землю. Я вірю, той час настане від Бога і тоді мільйони старих, молодих і з немовлятами не те, що пішки, а на колінах підуть, щоб зустріти і попрощатись, щоб віддати частку свого серця і любові, своєї пам’яті тому, хто стільки зробив для них і згорів для України…


Читець: В жалобі і смутку земля восени:

Не стало великого сина.

Йдемо до його дорогої труни –

Востаннє схилити коліна.

Але прапори, що квітчають Його

Шумлять, як розбурхані води:

– Ніколи не можна забути того,

Хто прапором став для народу!

З над Чорного моря, Карпат і Дніпра,

І з древнього Дону рівнини

Під прапор безсмертя йде брат і сестра

Безсмертний народ України.

І клятва мільйонів гримить до небес

Сину України – Бандері:

Твій дух у мільйонах навіки воскрес,

Твій дух перед нами, як сяючий хрест,

Як символ нової – державної ери!

(Вірш Л. Полтави «Бандері»)

Хор виконує «Боже великий, єдиний»

Муз. М. Лисенка, сл. А. Кониського


__________________________________________________________________

Використана література:


  1. Арсенич П., Федорів Т. Родина Степана Бандери. - Ів.-Франківськ, 1998.

  2. Борець Ю. За Україну, за її Волю. - Львів, 1998.

  3. Дужий П. Степан Бандера – Символ Нації. - Львів, 1996 .

  4. Мірчук П. Степан Бандера. - Нью-Йорк – Торонто, 1961.

  5. Чайковський Д. Вбивство Степана Бандери. - Мюнхен, 1965.





Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації