Поиск по базе сайта:
Конспект лекцій для студентів денної форми навчання icon

Конспект лекцій для студентів денної форми навчання




НазваКонспект лекцій для студентів денної форми навчання
Сторінка7/16
Дата конвертації03.12.2013
Розмір3.79 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16
ГЛАВА 8

^ ОБЛІК КРЕДИТНИХ АКТИВІВ ТА ОПЕРАЦІЙ КРЕДИТНОГО ХАРАКТЕРУ


8.1.Сутність банківського кредиту, його види та класифікація

Чинним банківським законодавством України кредит (кредитні операції) визначаються як вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів банками, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу).

Кредитні операції посідають ключове місце з-поміж активних операцій комерційних банків. У більшості банків позичкові рахунки складають не менше половини їх сукупних активів і забезпечують близько 70 % від отриманих ними доходів. До кредитних операцій належать: позичкові операції, операції кредитного характеру та послуги кредитного характеру:

Кредити класифікуються за певними ознаками, зокрема:

  • терміном кредитування;

  • суб’єктом і об’єктом кредитування;

  • галузевою спрямованістю кредиту;

  • видом валютних цінностей, в яких надано кредит;

  • забезпеченням;

  • ступенем ризику;

  • методом надання;

  • способом повернення;

  • строком повернення;

  • характером визначення та способом сплати процентів;

  • кількістю кредиторів;

  • призначенням.

За терміном кредитування розрізняють короткострокові, середньострокові та довго­строкові кредити. Короткострокові кредити надаються на строк до одного року, серед­ньострокові кредити — на період від одного до трьох років, а довгострокові — понад три роки. Зауважимо, що в обліковій системі банків України кредити класифікуються лише на короткострокові та довгострокові.

^ За суб’єктами кредитування розрізняють кредити, надані банкам, небанківським фінансово-кредитним установам; органам державної влади, суб’єктам господарюван­ня, фізичним особам.

^ За об’єктом, що кредитується кредити можна поділити на споживчі, іпотечні, кредити, надані на фінансування поточної, інвестиційної та 30внішньоекономічної діяльності.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяют такі його види:

  • кредити в промисловість;

  • кредити в сільське господарство;

  • кредити в торгівлю;

  • кредити в будівництво;

  • кредити в інші галузі.

За видом валютних цінностей, в якому надано кредит, кредити поділяються на:

  • кредити в національній валюті;

  • кредити в іноземній валюті;

  • кредити в банківських металах.

Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені та незабезпечені, або бланкові. Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. Фор­мами забезпечення банківських кредитів в основному є рухоме і нерухоме майно пози­чальника. Незабезпечені (бланкові) кредити банки надають рідко, переважно досить надійним постійним клієнтам або інсайдерам банку.

^ За ступенем ризику банківські кредити поділяються на стандартні та з підвищеним ризиком. До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що рані­ше своєчасно розраховувалися з банком за позиками і процентами та мають належну фінансову стійкість. Кредити з підвищеним ризиком — це бланкові кредити та креди­ти, надані клієнтам з нестійким фінансовим станом, або клієнтам, які раніше вчасно не погашали банківські кредити та нараховані за ними проценти.


^ 8.2. Характеристика рахунків, для обліку операцій з кредитування клієнтів банку

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про кредитні операції регламентуються на міжнародному рівні такими стандартами:

  • МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання»;

  • МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи»;

  • МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

  • МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Надані банком клієнтам кредити в національній та іноземній валюті обліковуються на рахунках другого класу «Операції з клієнтами», таких розділів і груп Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України:

^ Розділ 20 «Кредити, надані суб’єктам господарювання»:

  1. «Кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання»;

  2. «Кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання»;

  3. «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»;

  1. «Кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

  2. «Кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання»;

  3. «Іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання».

Розділ 21 «Кредити, що надані органам державної влади»:

  1. «Кредити, що надані органам державної влади»;

  2. «Кредити, що надані органам місцевого самоврядування»;

  3. «Іпотечні кредити, що надані органам державної влади»;

  4. «Іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування».

Розділ 22 «Кредити, що надані фізичним особам»:

  1. «Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам»;

  2. «Фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам»;

  3. «Кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам»;

  4. «Іпотечні кредити, що надані фізичним особам».


Усі рахунки для обліку наданих банком кредитів (2010,2020, 2030, 2062, 2063, 2072, 2073, 2074, 2082, 2083, 2102, 2103, 2112, 2113, 2122, 2123, 2132, 2133, 2202, 2203, 2220, 2232, 2233) є активними.

За дебетом цих рахунків проводяться суми наданих кредитів,

за кредитом — суми погашення заборгованості, а також суми заборгованості, що пере­раховані на рахунок простроченої заборгованості.

^ Рахунки для обліку неамортизованої премії за наданими кредитами (2065, 2075, 2085, 2105, 2115, 2125, 2135, 2205, 2235) є активними. За дебетом цих рахунків проводяться суми премії за наданими кредитами, а за кредитом — суми амортизації премії під час нарахування доходів за звітний період.

^ Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за наданими кредитами ( 2016, 2026, 2036, 2066, 2076, 2086, 2106, 2116, 2126, 2136, 2206, 2226, 2236) є контрактивними. За кредитом цих рахунків проводяться суми дисконту за наданими кредитами. За дебетом проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період.

^ Рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами (2027, 2037, 2067, 2077, 2087, 2107, 2117, 2127, 2137, 2207, 2227, 2237) є активними. За дебетом цих рахунків проводяться суми простроченої заборгованості за наданими кредитами, а за кредитом — суми погашення простроченої заборгованості за наданими кредитами та суми списання безнадійної заборгованості.

^ Рахунки для обліку нарахованих доходів за наданими кредитами (2018, 2028, 2038, 2068, 2078, 2088, 2108, 2118, 2128, 2138, 2208, 2228, 2238, 2607, 2627, 2657) є акшвними. За дебетом цих рахунків проводяться суми нарахованих доходів, а за кредитом — суми нарахованих доходів під час їх отримання; суми, що перераховані на рахунок прострочених нарахованих доходів.

^ Рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів за наданими кредитами (2029, 2039, 2069, 2079, 2089, 2109, 2119,2129, 2139, 2209,2229) є активними. За дебетом цих рахунків про­водяться суми прострочених нарахованих доходів, а за кредитом — суми отриманих доходів.

Облік спеціальних резервів за наданими банком кредитами клієнтам здійснюється за контрактивними рахунками 24 розділу групи ^ 240 «Резерви під заборгованість за креди­тами, що надані клієнтам».

Процентні доходи за наданими клієнтам кредитами обліковуються за рахунками шостого класу «Доходи», розділу 60 «Процентні доходи» таких груп рахунків:

  • 602 «Процентні доходи за кредитами, що надані суб’єктам господарювання»;

  • 603 «Процентні доходи за кредитами, що надані органам державної влади»;

  • 604 «Процентні доходи за кредитами, що надані фізичним особам».

зобов’язання з кредитування, тобто зобов’язання банку надати клієнту кредит на певних умовах, обліковується за рахунками 9 класу «Позабалансові рахунки», групи 912 «зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам».

Для обліку забезпечення кредитних операцій використовуються рахунки 9 класу «Позабалансові рахунки», груп 950 «Отримана застава» та 952 «Іпотека».


Уразі надання кредиту з отриманням процентів авансом або сплатою клієнтом банку комісії, що є невід'ємною частиною кредиту, здійснюються такі бухгалтерські проводки:

Дт Рахунки для обліку наданих кредитів ( 2062, 2063, 2072, 2073, 2074, 2082, 2083, 2102, 2103, 2112, 2113, 2122, 2123, 2132, 2133, 2202, 2203, 2232, 2233) - на суму кредиту

Кт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2605, 2620, 2625 та інші) — на суму кредиту за вирахуванням комісії та/або процентів, утриманих авансом

Кт Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за наданими кредитами (2066, 2076, 2086,2106,2116,2126,2136,2206,2236) — на суму комісії та/або процентів, отриманих авансом.


Якщо кредит надається банком за процентною ставкою, яка нижча, ніж ринкова, то банк одразу визнає збиток і здійснює в бухгалтерському обліку такі проводки:

• на суму наданого кредиту:

Дт Рахунки для обліку наданих кредитів ( 2062, 2063, 2072, 2073, 2074, 2082, 2083, 2102, 2103, 2112, 2113, 2122, 2123, 2132, 2133, 2202, 2203, 2232, 2233)

Кт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2605, 2620, 2625 та інші);

• на різницю між номінальною вартістю кредиту, зазначеною в договорі, та справедли­вою вартістю:

Дт 7390 «Витрати від наданих кредитів, розміщених вкладів (депозитів) за ставкою, яка нижча, ніж ринкова»

Кт Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за наданими кредитами (2066, 2076, 2086, 2106, 2116, 2126, 2136, 2206, 2236).


У разі надання банком кредиту за процентною ставкою, яка вища, ніж ринкова, банк відразу визнає прибуток і здійснює такі бухгалтерські проводки:

• на суму наданого кредиту:

Дт Рахунки для обліку наданих кредитів ( 2062, 2063, 2072, 2073, 2074, 2082, 2083, 2102, 2103, 2112, 2113, 2122, 2123, 2132, 2133, 2202, 2203, 2232, 2233)

Кт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2605, 2620, 2625 та інші);

• на різницю між номінальною вартістю кредиту, зазначеною в договорі, та справедли­вою вартістю:

Дт Рахунки для обліку неамортизованої премії за наданими кредитами (2065, 2075, 2085, 2105, 2115, 2125, 2135,2205,2235)

Кт 6390 «Дохід від наданих кредитів, розміщених вкладів (депозитів) за ставкою, яка вища, ніж ринкова».

Сума неамортизованого дисконту та премії за наданими банком кредитами має амортизуватися не рідше одного разу на місяць.

На суму наданого кредиту зменшується зобов’язання з кредитування, що облікову­ється за позабалансовими рахунками.

^ 8.3. Облік операцій із надання банком кредитів клієнтам та їх повернення


1)Надані банком клієнтам кредити в поточну та інвестиційну діяльність, а також іпо­течні кредити відображаються в бухгалтерському обліку такою проводкою:

Дт Рахунки для обліку наданих кредитів ( 2062, 2063, 2072, 2073, 2074, 2082, 2083, 2102, 2103, 2112, 2113, 2122, 2123, 2132, 2133, 2202, 2203, 2232, 2233)

Кт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2605, 2620, 2625 та інші).


2)Повернуто кредити в банк клієнтами

Дт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2605, 2620, 2625 та інші)

Кт Рахунки для обліку наданих кредитів ( 2062, 2063, 2072, 2073, 2074, 2082, 2083, 2102, 2103, 2112, 2113, 2122, 2123, 2132, 2133, 2202, 2203, 2232, 2233).


3)Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником (боржником) у визначений договором строк, наступного робочого дня відображається такою бухгал­терською проводкою:

Дт Рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами (2067, 2077, 2087, 2107, 2117, 2127, 2137, 2207, 2227, 2237)

Кт Рахунки для обліку наданих кредитів (2062, 2063, 2072, 2073, 2074, 2082, 2083, 2102, 2103, 2112, 2113, 2122, 2123, 2132, 2133, 2202, 2203, 2232, 2233).


4)Погашення простроченої заборгованості за наданим кредитом відображається такою бухгалтерською проводкою:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2605, 2620, 2625 та інші)

Кт Рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами (2067, 2077, 2087, 2107, 2117, 2127, 2137, 2207, 2227, 2237).


У разі визнання банком заборгованості за кредитними операціями безнадійною що­до отримання, така заборгованість списується за рахунок спеціальних резервів.

Облік спеціальних резервів за наданими банком кредитами клієнтам здійснюється за контрактивними рахунками 24 розділу групи 240 «Резерви під заборгованість за кре­дитами, що надані клієнтам» а саме:

^ 2400 «Резерви під кредити, що падапі клієнтам та оцінюються на індивідуальній основі».

За кредитом рахунку проводяться суми сформованих резервів; суми збільшення резервів. За дебетом рахунку проводяться суми зменшення резервів; суми використаних резервів у встановленому порядку.

^ 2401 «Резерви шд кредити, що надані клієнтам та оцінюються на портфельній основі». За

кредитом рахунку проводяться суми сформованих резервів; суми збільшення резервів.


5)Списання безнадійної заборгованості за кредитом за рахунок спеціального резерву відображається такою бухгалтерською проводкою:

Дт 2400 «Резерви під кредити, що надані клієнтам та оцінюються на індивідуальній основі»

Кт Рахунки з обліку простроченої заборгованості за кредитами 2067, 2077, 2087, 2107, 2117, 2127, 2137, 2207, 2237.

6) Банк обліковує списану за рахунок спеціальних резервів безнадійну заборгованість за наданим кредитом за позабалансовими рахунками до визначеного обліковою політикою банку часу з урахуванням вимог законодавства України щодо відшкодування збитків.

У цьому разі здійснюється така проводка:

Дт 9611 «Списана у збиток заборгованість за кредитними операціями»

Кт 9910 «Контррахунок».


Часткове або повне погашення позичальником раніше списаної за рахунок резерву суми безнадійної заборгованості за кредитом супроводжується такими бухгалтерськими записами:

а) якщо безнадійну заборгованість за кредитом було списано за рахунок резерву в поточному році:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2605, 2620, 2625 та інші)

Кт 7702 «Відрахування в резерви під заборгованість за наданими кредитами клієнтам»;

б) якщо безнадійну заборгованість було списано за рахунок резерву в минулому році:
Дт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500,
2600, 2605, 2620, 2625 та інші)

Кт 6712 «Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості за кредитами, що надані клієнтам».


Одночасно на суму отриманого платежу здійснюється проводка:

Дт 9910 «Контррахунок»

Кт 9611 «Списана у збиток заборгованість за кредитними операціями».


Визнані банком доходи від проведення кредитних операцій відображаються в бухга­лтерському обліку із застосуванням принципу нарахування та обачності.

Бухгалтерський облік нарахованих доходів здійснюється не рідше одного разу на мі­сяць за кожною кредитною операцією (договором) окремо.


Під час нарахування процентних доходів в національній валюті здійснюються такі проводки:

Дт Рахунки для обліку нарахованих доходів за наданими кредитами (2068, 2078, 2088, 2108, 2118, 2128, 2138, 2208, 2228, 2238, 2607, 2627, 2657)

Кт Рахунки для обліку процентних доходів (6026, 6027, 6029, 6030, 6031, 6032, 6033, 6042, 6043, 6046).


Амортизація дисконту за наданими кредитами супроводжується такими проводками:

• в національній валюті:

Дт Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за наданими кредитами (2066, 2076, 2086, 2106, 2116, 2126, 2136, 2206, 2236)

Кт Рахунки для обліку процентних доходів за наданими кредитами (6026, 6027, 6029, 6030, 6031, 6032, 6033, 6042, 6043, 6046);


У випадку амортизації премії за наданими кредитами виконуються наступні проводки:

• в національній валюті:

Дт Рахунки для обліку процентних доходів за наданими кредитами (6026, 6027, 6029, 6030, 6031, 6032, 6033, 6042, 6043, 6046).

Кт Рахунки для обліку неаморти30ваної премії за наданими кредитами (2065, 2075, 2085, 2105, 2115, 2125, 2135, 2205, 2235);

^ Облік забезпечення кредитних операцій

Основна маса банківських кредитів надається під заставу. Предметом застави мо­жуть бути нерухомість, товарно-матеріальні цінності, цінні папери, готова продукція, сировина, дорогоцінні метали, майнові права на грошові кошти, що розміщені на вклад тощо. Вартість предмета застави визначається банком за ринковою вартістю. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону Укра­їни «Про заставу».

Бухгалтерський облік забезпечення кредитних операцій здійснюється протягом дії відповідного договору про забезпечення виконання зобов’язань за такими позабалан­совими активними рахунками:

  • 9500 «Отримана застава»;

  • 9501 «Заставна за іпотечними кредитами»;

  • 9503 «Застава за складськими свідоцтвами»;

  • 9520 «Земельні ділянки»;

  • 9521 «Нерухоме майно житлового призначення»;

  • 9523 «Інші об’єкти нерухомого майна».

Застава, що отримана як забезпечення кредиту (майно, у тому числі майнові права на грошові кошти, які розміщені на вклад), відображається такою бухгалтерською про­водкою:

Дт Рахунки для обліку отриманої застави (9500, 9501, 9503, 9520, 9521, 9523)

Кт 9900 «Контррахунок».


^ 8.4. Особливості обліку окремих кредитних операцій

Облік кредитів овердрафт

Овердрафт — це короткостроковий кредит, який надається клієнту понад залишок коштів на його поточному рахунку в банку в межах встановленого ліміту.


Ліміт овердрафту визначається на підставі даних про фінансовий стан клієнта і залежить від обсягу та динаміки надходжень на його поточний рахунок. Кредит овердрафт та нарахова­ні за ним відсотки погашаються автоматично при поступленні коштів на рахунок клієнта.

На дату укладення договору, відповідно до якого передбачається надання кредиту овердрафт, банк відображає в обліку зобов’язання з кредитування такою бухгалтерсь­кою проводкою:

Дт 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам»

Кт 9900 «Контррахунок».


Суми наданих кредитів овердрафт відображаються в бухгалтерському обліку за дебе­том поточних рахунків клієнтів, а саме:

  • 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

  • 2605 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання для здійснення операцій з викорис­танням платіжних карток»;

  • 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»;

  • 2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням пла­тіжних карток»;

  • 2650 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ»;

  • 2655 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

1)У результаті надання кредиту овердрафт виникає дебетовий залишок на поточному рахунку клієнта і здійснюється така бухгалтерська проводка:

Дт Поточні рахунки клієнтів (2600, 2605, 2620, 2625, 2650, 2655)

Кт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2605,2620,2625 та інші).

2)Сума зобов’язання з кредитування, що обліковується за рахунком 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам», зменшується на суму наданого кредиту овердрафт, що супроводжується проводкою:

Дт 9900 «Контррахунок»

Кт 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам».

3)Нарахування і сплата відсотків за кредитами овердрафт відображається в бухгалтер­ському обліку такими проводками:

• за кредитами овердрафт, наданими суб’єктам господарювання:

Дт 2607 «Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані суб’єктам господа­рювання»

Кт 6020 «Процентні доходи за кредитами овердрафт, що надані суб’єктам господа­рювання»;

• за кредитами овердрафт, наданими фізичним особам:

Дт 2627 «Нараховані доходи за кредитами овердрафт, що надані фізичним особам»

Кт 6040 «Процентні доходи за кредитами овердрафт, що надані фізичним особам».

4)У випадку погашення заборгованості за кредитом виконується така бухгалтерська проводка:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1001, 1002, 1200, 1500, 2600, 2605, 2620, 2625 та інші)

Кт Поточні рахунки клієнтів (2600, 2605, 2620, 2625, 2650, 2655)


Облік факторингових операцій

Факторинг — це придбання банком (чи фактор-фірмою) права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями, що виникли між контрагентами в процесі реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У банківській факторинговій операції беруть участь З сторони:

  • дебітор — покупець товарів чи послуг клієнта банку;

  • клієнт, який продає банку свою дебіторську заборгованість;

  • банк — фактор (банк, який купує дебіторську заборгованість клієнта).

Взаємовідносини між банком-фактором та клієнтом-постачальником регулюються

угодою про факторингове обслуговування.

Постачальник здійснює відправлення товарів (виконання робіт чи надання послуг) на умовах відстрочення платежу.

  1. Постачальник подає банку-фактору відповідні документи, що підтверджують про­даж товарів (виконання робіт, послуг) та переуступає банку право грошової вимоги до покупця за поставлений товар (виконанні роботи, послуги).

  2. Банк-фактор виплачує постачальнику кошти, як правило, 80—95 % від вартості про­даних товарів (виконаних робіт, послуг).

  3. Покупець при настанні терміну платежу здійснює оплату на користь банку-фактора.


  4. Банк-фактор перераховує постачальнику різницю між сумою відступленої вимоги та наданим фінансуванням з врахуванням процентів та комісій.

1)На дату укладення факторингової угоди, сума, яку банк-фактор зобов’язується сплатити клієнту, відображається на позабалансовому рахунку 9129 «Інші зобов’язання з кредиту­вання, які надані клієнтам».

При цьому виконується така бухгалтерська проводка:

Дт 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам»

Кт 9900 «Контррахунок».

Отримані банком відповідно до умов договору факторингу розрахункові документи клієнта обліковуються за номінальною вартістю за рахунком 9800 «Розрахункові доку­менти за факторинговими операціями».

За дебетом цього рахунку проводяться суми номі­нальної вартості платіжних документів, які підлягають оплаті.

За кредитом рахунку списуються суми, що сплачені боржником за платіжними документами або в разі спи­сання заборгованості.

2)Отримання документів від клієнта за факторинговою угодою супроводжується проводкою:

Дт 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями»

Кт 9910 «Контррахунок».

3)Сума коштів, сплачених клієнту, відображається фактором (банком) такими бухгал­терськими проводками:

Дт 2030 «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»

Кт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

У разі утримання банком авансом процентних або комісійних доходів за факторин­говою операцією виконується проводка:

Дт 2030 «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання»

Кт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»

Кт 2036 «Неаморги30ваний дисконт за вимогами, що придбані за опфаціями факторингу із суб’єктами господарювання» — на суму утриманих банком авансом процентів або комісійних.

4)Одночасно на суму сплачених клієнту коштів відображається зменшення зобов’язання банку за факторинговою операцією, що супроводжується проводкою:

Дт 9900 «Контррахунок»

Кт 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам».

Доходи банку від проведення факторингових операцій складаються з комісійної ви­нагороди (у відсотках до суми дебіторської заборгованості), процентів за кредит та пені при затримці оплати боргових вимог дебітором.


5)Нарахування процентних доходів відображається в обліку такими проводками:

Дт 2038 «Нараховані доходи за вимогами що придбані за операціми факторингу із суб’єктами господарювання»

Кт 6023 «Процентні доходи за операціями факторингу із суб’єктами господарювання».

6)Отримані від боржника кошти банк-фактор спрямовує на погашення заборгованос­ті за кредитом, процентами та комісіями. У разі перевищення надходжень над сумою заборгованості за кредитом та процентами банк (фактор) повертає клієнту різницю, якщо інше не встановлено договором факторингу. При цьому здійснюються такі бух­галтерські проводки:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів та коштів клієнтів (1200, 1500, 2600, 2605) — на суму, що надійшла від боржника

Кт 2030 «Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарюван­ня» — на суму кредиту

Кт 2038 «Нараховані доходи за вимогами що придбані за операціями факторингу із

суб’єктами господарювання» — на суму нарахованих доходів за операцією

Кт 6111 Комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів — на суму комісійних

доходів

Кт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання» — на суму перевищення надхо­джень над сумою заборгованості банку за кредитом та процентами.

7)Одночасно банк — фактор здійснює списання з позабалансових рахунків оплачених боржником розрахункових документів за факторинговими операціями, що супрово­джується такою бухгалтерською проводкою:

Дт 9910 «Контррахунок»

Кт 9800 «Розрахункові документи за факторинговими операціями».

У разі часткового погашення боржником заборгованості банк робить відмітку про дату та суму частково погашених зобов’язань на зворотному боці відповідного платіж­ного документа.

8)Якщо за умовами договору сплата коштів за боргом здійснюється безпосередньо бо­ржником на рахунок клієнта, то після отримання платежу клієнт здійснює розрахунок з банком — фактором. У цьому разі в обліку фактора (банку) виконуються такі бухгал­терські проводки:

Дт 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»

Кт 2030 «Вимоги, що придбані за операціми факторингу із суб’єктами господарювання» — на суму кредиту

Кт 2038 «Нараховані доходи за вимогами що придбані за операціми факторингу із суб’єктами господарювання» — на суму нарахованих доходів

Кт 6111 «Комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів» — на суму комісій­них доходів.


ГЛАВА 9

^ ОБЛІК ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ


9.1. Економічний зміст валютних операцій, їх види та класифікація

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. № 15—93, валютні операції — це операції, пов'язані з:

  • переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

  • використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з переда­ванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

  • увезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.


До валютних цінностей, згідно із зазначеним вище Декретом відносяться:

валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але піддягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

  • платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

  • іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповід­ної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підтягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

  • платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (трат­ти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ін­ші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті;

  • банківські метали — це 30лото, срібло, платина, метали платинової групи, доведе­ні (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцін­них металів.

Відповідно до чинного законодавства України банки мають право здійснювати валютні операції тільки після отримання генеральної ліцензії НБУ.

Види операцій з валютними цінностями, які можуть здійснювати банки, порядок і умови видачі бан­ківських ліцензій регулюються нормами Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих опера­цій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275.

Згідно з цим нормативним документом банки мають право здійснюва­ти такі операції з валютними цінностями:

а) неторговельні операції з валютними цінностями;

 Поточними неторговельними операціями є такі розрахунки:
-
виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, повязані з відрядженнями;
-
здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;
-
виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам); 
-
купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами та нерезидентами);
-
виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;
-
перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів та інших міжнародних зустрічей;
-
оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;
-
перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;
-
платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;
-
виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказ за межі України (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо);
-
інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України. 

б) ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієн-
тів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

в) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній
валюті;

г) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці
України;

ґ) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

д) відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та
здійснення операцій за ними;

е) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
є) залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

ж) операції з банківськими металами на валютному ринку України;

з) операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

и) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійс­нення операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківсь­кими металами на міжнародних ринках мають право здійснювати такі види операцій з банківськими металами:

а) відкриття кореспондентських рахунків у банківських металах у банках-нерезидентах та проведення операцій за ними;

б) купівля-продаж банківських металів за іноземну валюту;

в) розміщення міжбанківських депозитів у банківських металах;

г) отримання міжбанківських кредитів у банківських металах;
ґ) надання та отримання банківських металів у заставу;

д) відповідальне зберігання банківських металів у банках-нерезидентах.

Широкий спектр банківських валютних операцій дозволяє провести їх класифіка­цію як за ознаками, що є загальними для всіх банківських операцій, так і властивими лише валютним операціям, Зокрема:

  • економічною суттю;

  • видами ринків, на яких здійснюються валютні операції;

  • видами валютних цінностей;

  • ступенем конвертованості іноземних валют;

  • видами руху грошових потоків;

  • характером посередницької діяльності;

  • контрагентами, з якими проводяться валютні операції;

  • наміром проведення;

  • джерелами коштів;

  • строками проведення;

  • впливом на валютну позицію банку;

  • відображенням на рахунках бухгалтерського обліку;

  • типом події;

  • видами доходів (витрат).


За економічною суттю валютні операції поділяються на касові, розрахункові, кредитні, депозитні, обмінні, гарантійні, довірчі та інші.


Обмінні операції — це операції з обміну одних валютних цінностей на інші.

В залежності від того, в якій формі одні валютні цінності обмінюються на інші, обмінні операції поділяються на готівкові, безготівкові та комбіновані (готівково-без­готівкові).

Готівкові обмінні операції — це фізична купівля чи продаж одних видів валютних цінностей за інші. Готівкові обмінні операції здійснюються банками через операційну касу або пункт обміну іноземної валюти. До комбінованих (готівково-без­готівкових) обмінних операцій відносяться операції з купівлі-продажу готівкових валютних цінностей за безготівкові.

Безготівкові обмінні операції — це операції з ку­півлі-продажу валютних цінностей, які здійснюються з використанням системи безго­тівкових розрахунків.

Залежно від строку поставки валютних цінностей, безготівкові обмінні операції по­діляються на спотові операції та строкові.

Операція спот — це операція з купівлі-продажу одних валютних цінностей за інші за обумовленим курсом на умовах їх поставки контрагентами не пізніше ніж на другий робочий день після дати укладення угоди.

Обмінні операції вважаються строковими, якщо період від дати укладення угоди до дати валютування становить понад два робочі дні. До строкових обмінних операцій належать форвардні, свопові, ф'ючерсні та опціонні операції.

Форвардні операції — це вид строкових валютних угод, за яких під час укладення угоди фіксується сума, валютний курс і термін поставки валюти, який перевищує два робочих дні. При цьому до настання обумовленого терміну платежі не здійснюються. Сума і строк угоди форвард не обмежені. Водночас найбільш поширеними термінами виконання форвардних угод є 1, 2, З, 6 і 12 місяців. Як правило, форвардні валютні операції здійснюють з метою страхування від несприятливих змін валютних курсів. Специфікою форвардних операцій є те, що форвардні валютні курси, на відміну від ін­ших видів угод, безпосередньо не фіксуються, а розраховуються..

Валютний свопи — це купівля-продаж однієї валюти за іншу на умовах зворотного ви­купу на певну дату в майбутньому за визначеним курсом. Класичні «свопи» залежно від послідовності виконаних операцій «спот» і «форвард» поділяють на репорт і депорт. Репорт — це продаж валюти на умовах «спот» і одночасна купівля на умовах «форвард». Депорт — це купівля валюти на умовах «спот» і продаж на умовах «форвард».

Залежно від термінів укладення угоди «свопи» поділяють на:

  • звичайні (операції репорту і депорту);

  • тижневі — «свои», коли перша угода виконується на умовах спот, а друга — на умовах тижневого «форвард»;

  • одноденні — «свои», коли перша операція виконується з датою валютування «завтра», а зворотна — на умовах спот;

  • форвардні свопи, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за форвардним курсом.

Валютними ф'ючерсами називають контрактні угоди на купівлю або продаж станда­ртизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют та уз­годженою ціною. Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, й зобов’язання обміняти обумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладення угоди. Здійс­нення валютних ф'ючерсних операцій відбувається тільки на біржовому ринку.

Особливостями валютного ф'ючерсного ринку є високий ступінь стандартизації контрактів; обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну; висока ліквідність контрактів; надійність укладених угод; можливість за незначних початкових витрат оперувати значними сумами.

Валютний опціон — контракт, який надає його покупцеві право, але не зобов’язання, придбати або продати визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим валютним курсом впродовж визначеного періоду або за курсом на визначену наперед дату. Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від ньо­го залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу. Продавець опціону зобов’язаний виконати валютну операцію за курсом обміну, встановленим за опціонною угодою та забезпечити власникові опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну.

^ 9.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку валютних операцій


Методологія відображення в бухгалтерському обліку інформації про операції в іно­земній валюті та банківських металах, що здійснюють банки України регулюється Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України, затвердженою постановою Правління НБУ № 555 від 17.11.2004 р.

Згідно з Інструкцією операції в іноземній валюті та банківських металах відображаються в обліку відповідно до їх економічної суті за балансовими і позабалан­совими рахунками.

План рахунків є мультивалютним і забезпечує ведення синтетичного обліку валютних операцій. Детальна інформація про здійснені валютні операції відображається на рівні аналітичного обліку, з використанням встановлених НБУ параметрів аналітичних рахунків. Одним із таких параметрів є код валюти або банківського металу.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті та банківських металах банки здійснюють у подвійній оцінці, а саме:

  • іноземна валюта — в номінальній сумі іноземної валюти та гривневому еквіваленті за офіційним курсом;

  • банківські метали — в одиницях ваги металу (тройських унціях) та гривневому еквіва­ленті за офіційним курсом.

Операції в іноземній валюті та банківських металах під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із за­стосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції.

Одним із визначальних факторів побудови фінансового обліку банківських валют­них операцій є їх вплив на валютну позицію банку.

^ Валютна позиція банку — це співвідношення вимог купівля (балансових і позабалансових) та зобов’язань продаж (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при не­рівності — відкритою.

Відкрита валютна позиція може бути довгою або короткою.

Відкрита валютна по­зиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою та банківськими ме­талами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов’язань.

Відкрита валютна позиція банку спричиняє виникнення нереалізованих прибутків або збитків.


До операцій банку, що впливають на розмір відкритої валютної позиції, на­лежать:

  • купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти та банківських мета­лів, у тому числі строкові операції, за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах (банківських металах), незалежно від способів та форм розра­хунків за ними;

  • нарахування, отримання, сплата іноземної валюти у вигляді доходів та витрат;

  • надходження коштів в іноземній валюті до статутного капіталу;

  • погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

  • формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

  • купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

  • інші обмінні операції з іноземною валютою.






Зниження курсу нац. валюти – Купівля більше продажу =прибуток

  • Продаж більше купівлі =збиток

Підвищення курсу нац.валюти- Купівля більше продажу =збиток

  • Продаж більше купівлі =прибуток


При відображенні перерахованих вище видів валютних операцій в бухгалтерському обліку використовуються такі активно-пасивні технічні рахунки (тобто рахунки, що не несуть економічного навантаження і використовуються для технічного здійс­нення операції):

  • ^ 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів». Рахунок призначений для обліку валютної позиції при відображенні операцій, які здійсню­ються у двох різних валютах або операцій з банківськими металами. За дебетом цього рахунку проводиться вартість іноземної валюти чи банківських металів, яка збільшує коротку або зменшує довгу відкриту валютну позицію. За кредитом про­водиться вартість іноземної валюти чи банківських металів, яка збільшує довгу або зменшує коротку відкриту валютну позицію;

  • ^ 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів». Раху­нок 3801 є контррахунком до рахунку 3800 і служить для обліку гривневого еквіва­ленту позиції щодо іноземної валюти та банківських металів. За дебетом рахунку проводяться еквіваленти сум іноземної валюти чи банківських металів, які збіль­шують довгу або зменшують коротку відкриту валютну позицію. За кредитом проводяться еквіваленти сум іноземної валюти чи банківських металів, які збіль­шують коротку або зменшують довгу відкриту валютну позицію.

Отже, рахунки валютної позиції відображають балансові позиції банку в іноземних валютах і банківських металах, а рахунки гривневого еквівалента валютної позиції — вартість валютних позицій у гривнях.

Наприкінці кожного операційного дня суми залишків у гривневому еквіваленті за технічними рахунками 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківсь­ких металів» та 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банків­ських металів» мають бути тотожними. Різниці між сумами залишків у гривневому еквіваленті відповідної іноземної валюти та банківських металів за аналітичними рахунками 3800 та 3801 у розрізі кодів іноземної валюти та банківських металів, що виникають у зв'язку із математичним округленням, відображаються за балан­совим рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Залишки за технічними рахунками 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» та 3801 «Еквівалент позиції ба­нку щодо іноземної валюти та банківських металів» не включаються до фінансової звітності.


Для відображення в обліку операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та банків­ських металів за позабалансовими рахунками використовується технічний рахунок 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами».

Доходи і витрати (нараховані, отримані, сплачені) в іноземній валюті відобража­ються в бухгалтерському обліку за рахунками 6 класу «Доходи» та 7 класу «Витрати» у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату їх ви­знання з використанням технічних рахунків групи 380 «Позиція банку щодо інозем­ної валюти та банківських металів».

Іноземна валюта та банківські метали, що прийняті банком на зберігання, обліко­вуються за позабалансовим рахунком 9703 «Інші активи на зберіганні» у гривнях за офіційним курсом на дату прийняття їх на зберігання.


^ 9.3. Особливості обліку готівкових валютио-обмінних операцій


Купівля валюти банком (фінустановою) на суму до 150 тис. грн. здійснюється за умови пред'явлення клієнтом (резидентом або нерезидентом) документа, що засвідчує особу. У квитанції вказуються П.І.Б. клієнта, який здійснив продаж іноземної валюти. Копіювання сторінок документа, що засвідчує особу, у цьому випадку забороняється.

Продаж готівкової іноземної валюти банком (фінустановами) одному клієнту в один операційний день на суму, що не перевищує в еквіваленті 150 тис. грн., здійснюється за умови пред'явлення клієнтом документа, що засвідчує особу і підтверджує його резидентність (паспорт).

Згідно з Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.12.2002 № 502, до готівкових валютно-обмінних операцій належать:

  1. купівля у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

  2. продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;

  3. зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гри­вень на готівкову іноземну валюту;

  4. купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-про­даж дорожніх чеків за готівкові гривні;

  5. конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на го­тівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

  6. прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.



Готівкові валютно-обмінні операції банки можуть здійснюватися через: операцій­ну касу банку або каси його філій чи територіально відокремлених безбалансових від­ділень; власні пункти обміну іноземної валюти; обмінні пункти, що діють на підставі агентських угод з юридичними особами-резидентами.

Банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями мають право відкривати пункти обміну іноземної валюти.

Під час здійснення валютно-обмінних операцій використовуються такі касові та розрахункові документи:

  • довідка-certificate за формою № 377;

  • квитанція за формою № З 77-А;

  • квитанція за формою № 377-і;

  • квитанція за формою № 377-І;

  • квитанція за формою N 377-К.

Довідка за формою № 377 видається пунктом обміну валюти або касою банку фізичній особі-нерезиденту як підтвердження проведення операції з купівлі в неї готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків за готівкові гривні. Ця довідка дійсна протягом 6 місяців з дати ї"ї видачі і надає право здійснення зворотного обміну неви­користаних гривень на іноземну валюту.

^ Квитанція за формою № 377-А видається пунктом обміну валюти фізичним особам-резидентам як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій та фізичним особам-нерезидентам як підтвердження здійснення зворотного обміну невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту.

Квитанція за формою № 377-і видається касою банку як підтвердження проведення операції з прийняття на інкасо банкнот іноземних держав.

Квитанція за формою № 377-І видається касою банку як підтвердження проведен­ня операції з прийняття на інкасо іменних чеків.

^ Квитанція за формою № 377-К видається касою банку фізичним особам як підтве­рдження здійснення таких валютно-обмінних операцій:

  • купівля у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

  • продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;

  • зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гри­вень на готівкову іноземну валюту;

  • купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту та за готівкові гривні;

  • конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави.

Оформлення і видача довідок та квитанцій без здійснення валютно-обмінних опе­рацій або їх невидача під час здійснення обмінних операцій забороняються.


^ 9.4. Облік операцій з купівлі та продажу іноземної валюти за гривні
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації