Поиск по базе сайта:
Індивідуально-психологічні особливості дітей, які слід враховувати вчителю у період адаптації першокласників до умов навчання icon

Індивідуально-психологічні особливості дітей, які слід враховувати вчителю у період адаптації першокласників до умов навчання




Скачати 53.69 Kb.
НазваІндивідуально-психологічні особливості дітей, які слід враховувати вчителю у період адаптації першокласників до умов навчання
Дата конвертації05.07.2013
Розмір53.69 Kb.
ТипДокументи

Індивідуально-психологічні особливості дітей,

які слід враховувати вчителю у період адаптації першокласників до умов навчання.


Труднощі

Можливі причини труднощів

Критерії труднощів

Рекомендації

Агресивна поведінка дитини

(мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві; відображення внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо неї).

Деякі соматичні захворювання чи захворювання головного мазку; виховання в родині; характер покарань, що застосовують батьки у відповідь на прояв гніву (придушують агресивність у своїх дітей).

Дитина:

1. Часто втрачає контроль над собою.

2. Часто сперечається, лається з дорослими.

3. Часто відмовляється виконувати правила.

4. Часто спеціально дратує людей.

5. Часто звинувачує інших у своїх помилках.

6. Часто сердиться і відмовляється зробити що-небудь.

7. Часто заздрісна, мстива.

8. Чуттєва, дуже швидко реагує на різних навколишніх (дітей і дорослих), що нерідко дратує її.

Працюючи з агресивною дитиною потрібно:

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятим способам вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустраційної події.

7. Навчати розпізнаванню власного емоційного стану і стану оточуючих людей.

8. Розвивати здатність до емпатії.

9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

10. Відпрацьовувати навички дитини реагування в конфліктних ситуаціях.

11. Учити брати відповідальність на себе.

Гіперактивна дитина (дефіцит активної уваги, рухове разгальмування, імпульсивність)


Генетичні фактори, особливості побудови і функціонування головного мозку, пологові травми, інфекційні захворювання, перенесені дитиною в перші місяці життя тощо.

Дефіцит активної уваги:

1. Непослідовна, їй важко довго утримувати увагу.

2. Не слухає, коли до неї звертаються.

3. З великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його.

4. Зазнає труднощів в самоорганізації.

5. Часто втрачає речі.

6. Уникає нудних і потребуючих розумових зусиль завдань.

7. Часто буває забудькуватою.

Рухове розгальмування:

1. Постійно крутиться.

2. Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, рухається в кріслі, бігає, забирається будь-куди).

3. Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у дитинстві.

4. Дуже балакуча.

Імпульсивність:

1. Починає відповідати, не дослухавши питання.

2. Не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перебиває.

3. Погано зосереджує увагу.

4. Не може чекати винагороди (якщо між дією та винагородою є пауза).

5. Не може контролювати і регулювати свої дії. Поведінка слабо керована.

6. При виконанні завдань поводиться по-різному і показує різні результати.

Постійні окрики, зауваження, погрози покарання, не поліпшують поведінку гіперактивної дитини.

Працюючи з гіперактивною дитиною потрібно:

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.

2. Зменшити робоче навантаження дитини.

3. Поділяти роботу на більш короткі, але більш часті періоди.

4. Використовувати фізкультхвилинки.

5. Бути драматичним, експресивним педагогом.

6. Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати почуття успіху.

7. Посадити дитину під час занять поруч з дорослим.

8. Використовувати тактильний контакт (дотик, поглажування).

9. Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.

10. Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.

11. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

12. Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

13. Надавати дитині можливість вибору.

14. Залишатися спокійним. Немає холоднокровності – немає переваги!

Тривожна дитина, якщо стан тривоги повторюється часто й у самих різних ситуаціях (при відповіді біля дошки, спілкуванні з незнайомими дорослими і т.п.)

Порушення відносин між батьками і дітьми, авторитарний стиль батьківського виховання в родині, авторитарний стиль роботи вчителя, перевантаження організму дитини навчанням, завищені вимоги до дитини, постійні порівняння її з іншими дітьми, розлучення батьків, неврози чи інші психічні розлади.

Тривожна дитина:

1. Не може довго працювати, не утомлюючись.

2. Їй важко зосередитись на чомусь.

3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.

4.Під час виконання завдань дуже напружена скута.

5. Бентежиться частіше за інших.

6. часто говорить про напружені ситуації.

7. Як правило, червоніє в незнайомій обстановці.

8. Скаржиться, що їй сняться страшні сни.

9. Не упевнена у собі, своїх силах.

Працюючи з тривожною дитиною:

1. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

2. Не порівнюйте дитину з оточуючими людьми.

3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хвалить її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіше звертайтеся до дитини по імені.

6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.

7. Не пред’являйте до дитини завищених вимог.

8. Будьте послідовним у вихованні дитини.

9. Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.

10. Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.

11. Не принижуйте дитину караючи її.

Аутична дитина (аутизм – крайня форма порушення контактів, відхід від реальностей у світ власних переживань).

Порушення внутрішньоутробного розвитку і хвороби раннього дитинства, мозкові дисфункції і порушення біохімічного обміну.

Аутична дитина:

1. Уникає спілкування.

2. Від колективної гри відмовляється, віддаючи перевагу індивідуальній грі на самоті.

3. Любить дотримуватися визначених ритуалів.

4. Говорить про себе у 2-й чи 3-й особі, як роблять це оточуючі стосовно неї.

5. Ні до кого не звертається з прямими запитаннями.

6. Ухиляється від прямих відповідей на запитання, звернені до неї (часто вона їх навіть не чує).

7. При спілкуванні не використовує міміку та жести.

8. Пізніше інших дітей навчається вдягатися, роздягатися.

Працюючи з аутичною дитиною потрібно:

1. Приймати дитину такою, яка вона є.

2. Виходити з інтересів дитини.

3. Дотримуватися визначеного режиму і ритму життя дитини.

4. Дотримуватися щоденних ритуалів (вони забезпечують безпеку дитини).

5. Навчатися уловлювати найменші вербальні і невербальні сигнали дитини, що свідчать про її дискомфорт.

6. Частіше бути присутнім у класі, де займається дитина.

7. Як найчастіше розмовляти з дитиною.

8. Забезпечити комфортну обстановку для спілкування і навчання.

9. Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, картки тощо).



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації