Поиск по базе сайта:
Різні народи святкують Новий рік по-своєму: у різний час, з різною символікою, своїми особливими звичаями та прикметами. Пропоную здійснити невеличку мандрівку по земній кулі, щоб ознайомитися з новорічними традиціями різних народів icon

Різні народи святкують Новий рік по-своєму: у різний час, з різною символікою, своїми особливими звичаями та прикметами. Пропоную здійснити невеличку мандрівку по земній кулі, щоб ознайомитися з новорічними традиціями різних народів




Скачати 345.11 Kb.
НазваРізні народи святкують Новий рік по-своєму: у різний час, з різною символікою, своїми особливими звичаями та прикметами. Пропоную здійснити невеличку мандрівку по земній кулі, щоб ознайомитися з новорічними традиціями різних народів
Дата конвертації27.02.2013
Розмір345.11 Kb.
ТипДокументи





Скільки народів – стільки й традицій


Різні народи святкують Новий рік по-своєму: у різний час, з різною символікою, своїми особливими звичаями та прикметами. Пропоную здійснити невеличку мандрівку по земній кулі, щоб ознайомитися з новорічними традиціями різних народів.

КОЛИСЬ


На календарі 1 січня. В цей день, як відомо, починається Новий рік. В усі часи і в усіх народів прихід Нового року вважався святом, але не завжди цей день припадав на 1 січня.

Вперше календар, в якому рік почався з 1 січня, ввів римський імператор Юлій Цезар.

Звичай дарувати новорічні подарунки також прийшов до нас із Древнього Риму. Кажуть, що першими подарунками були гілочки лавра, які віщували щастя й удачу у новому році. “Бажаю тобі сприятливого і щасливого Нового року”, - писали римляни на новорічних подарунках, іноді додаючи жартівливі вірші, адже Новий рік – веселе свято.

У Древньому Єгипті, наприклад, Новий рік святкували на початку літа, під час повені на Нілі. У Древній Греції початок року – 22 липня. А літочислення греки вели від знаменитих Олімпійських ігор, які влаштовувалися на честь легендарного Геракла. В середні віки в Англії Новий рік зустрічали з приходом весни – 1 березня.

У Франції, в часи Великої Французької революції, Новий рік святкували 22 вересня – в день утворення Республіки.

В Україні переддень Нового року називали “щедрий вечір”. Діти ходили від хати до хати, носили велику солом’яну ляльку Коляду, вітали господарів, співали “щедрівки” або “колядки”.

Гостям дарували випечених із тіста конячок, корівок, півників.

У Росії в новорічну ніч по домівках ходили “ряжені”: діти й дорослі. Одягнені в маски і шкіри тварин, вони співали, танцювали, посипали підлогу зерном, бажали господарям багатого урожаю. Святкували Новий рік на початку осені – 1 вересня.

У 1700 році Петро I переніс святкування Нового року на 1 січня, як це було прийнято в усіх європейських країнах.

СЬОГОДНІ


В Англії, наприклад, про прихід Нового року сповіщає Санта Клаус, який приїздить на оленях з торбою подарунків. Десь перед дванадцятою годиною ночі в кожному місті, в кожному населеному пункті починає лунати дзвін. Спершу “пошепки” – продемонструвати всю міць заважає ковдра, в яку він загорнутий, Але рівно о дванадцятій дзвін “роздягають” і він починає “співати” на повний лад. Саме цієї миті закохані мають поцілуватися під магічною гілкою омели (якщо хочуть бути разом і в наступному році).

В новорічні дня для дітей у театрах розігруються видовища на сюжети старовинних англійських казок. Лорд Гармидер веде за собою веселу карнавальну процесію, в якій беруть участь казкові персонажі: Хоббі Хорс, Березневий Заєць, Шалтай-Болтай, Панч та інші. Всю новорічну ніч вуличні продавці пропонують іграшки, піщики, свистки, маски, повітряні кульки.

В Англії виник звичай обмінюватися до Нового року вітальними листівками. Перша новорічна листівка була видрукована у Лондоні в 1843 році.

А до новорічного святкового столу в Англії подають аж ніяк не вівсянку, а щось набагато смачніше, наприклад запечену індичку з каштанами й смаженою картоплею під соусом, тушковану брюссельську капусту та пироги з м’ясом. А на десерт – традиційний пудинг, солодощі та фрукти.

В Італії Новий рік починається шостого січня. Італійського новорічного чарівника звуть Баббо Натале. Він, ніби тамада на святі, підіймає келихи, виголошує вітання, запрошує до всіляких розваг. А власне подарунки роздає Фея Бефана. Вона прилітає на мітлі пізніше, коли всі поснуть, відчиняє вікно чи двері маленьким золотим ключиком і розкладає подарунки у святкові панчохи, які навмисне підвішують на камінних ґратках заздалегідь.

Тому, хто погано навчався або робив шкоду, Бефана залишає дрібку попелу або вуглинку. Образливо, але ж сам заробив!

Італійці переконані, що на Новий рік треба неодмінно звільнятися від усього старого. Тож уночі напередодні свята вони викидають з вікон старі речі. А оскільки роблять вони це з темпераментом, притаманним усім південним народам, випадковим перехожим варто бути особливо обережними. Під час цього “небезпечного” ритуалу не шкодують абсолютно нічого. А навіщо? Адже місце, яке звільнилося, обов’язково заповниться чимось новеньким.

В італійській провінції здавна існує і такий гарний звичай: першого січня вранці слід принести з джерела “нову воду”. Вважається, що з нею до господи ввійде щастя.

Для італійців дуже важливо, кого вони побачать уранці першим. Якщо, скажімо, ченця чи священника – погано. Небажано також зустрітися з малою дитиною. А якщо трапиться симпатичний дідуган – це дуже добре. Ще краще, якщо він буде горбатим. Тоді вже достеменно новий рік буде щасливим!

До французьких дітей новорічної ночі приходить Пер Ноель. Але подарунки він розкладає не в панчохи, а в чобітки. Це сантони – маленькі дерев’яні або глиняні фігурки, які ставляться біля ялинки. До столу ж печеться спеціальний новорічний пиріг, в який кладеться біб. Той, кому він дістанеться, отримує титул “бобового короля” – святкової ночі всі мають виконувати його накази.

В Угорщині в перші секунди нового року… свистять! Використовують при цьому не пальці, а дитячі дудочки, ріжки, свищики. Вважається, що саме вони відганяють злих духів і закликають у домівки радість і добробут. Не забувають угорці і про магічні сили новорічних страв: квасоля й горох, за старовинними повір’ями, зберігають силу духу й тіла, яблука – красу й любов, горіх може захистити від біди, часник – від хвороб, а мед – підсолодити життя.

Веселий чоловічок, одягнений у хутряну шубку, високу овечу шапку, з коробом за спиною, приходить до чеських і словацьких дітей. Його звати Мікулаш. Для тих хто добре навчається, у нього завжди знайдуться подарунки.

У Нідерландах Дід Мороз припливає на кораблі. На пристані його зустрічають діти. Новорічний чарівник любить різноманітні розіграші й сюрпризи. Та й про подарунки не забуває: діти отримують солодкі марципанові фрукти, іграшки та льодяникові квіти.

А от у Швеції нікого не чекають… а самі обирають! І не його, а її. Обрану дівчину величають Королевою, а звуть Світлою Лючією. Зодягнута у сніжно-білу сукню, вона тримає на голові корону із запаленими свічками (за кількістю років поточного десятиріччя). Королева приносить подарунки не лише людям, а й усім живим створінням – песикам – мозкову кісточку, котам - вершки, віслючкові – солодку морквинку. А щоб у Новорічну ніч Світла Лючія не заблукала, в усіх приміщеннях має бути ввімкнене світло. Уявляєте, який світлий і яскравий у шведів Новий рік!

У різних частинах Індії Новий рік святкують у різний час і по-різному. Скажімо, в західній Індії наприкінці жовтня відзначають Дівалі – свято вогнів. У святкову ніч на дахах та підвіконнях розставляють безліч світильників. А маленькі дівчатка пускають на воду невеличкі човники, в яких також горять вогники.

В деяких інших регіонах на початку літа – свято Лорі. Діти зарані збирають біля помешкання сухі гілки, солому, старі речі. Увечері розпалюють великі вогнища, біля яких танцюють і співають.

Мешканці півночі Індії прикрашають себе рожевими, червоними та білими квітами. В центральних районах країни у святкові дні на будинках розвішують оранжеві прапори.

У М’янмі Новий рік настає у період між 12 та 17 квітня. Про його точну дату сповіщає спеціальним наказом Міністерство культури, після чого свято триває три дні. В цей час люди намагаються задобрити духів зірок, в чиїй владі залишити країну без дощу. Щоб улестити та розважити богів, бірманці придумали змагання – перетягування каната. У сільській місцевості у цих змаганнях беруть участь чоловіки з двох сусідніх селищ, а в місті – з двох сусідніх вулиць. Жінки та діти в цей час оплесками та криками підбадьорюють чоловіче населення, а заразом підганяють лінивих духів дощу.

У В’єтнамі Новий рік називають “тет”. Його зустрічають у період від 21 січня та 19 лютого. (Дата змінюється щороку). В’єтнамці вважають, що в кожній оселі живе свій бог. А під Новий рік він вирушає на небеса, щоб розповісти там, як провів минулий рік кожен член родини. А перший гість, який відвідує домівку в новому році, приносить у хату або удачу або невдачу на цілий рік.

Гілочки розквітлого персика – символ Нового року – повинні бути у кожній оселі. Діти з нетерпінням чекають півночі, коли дозволяється розпочати стрілянину маленькими саморобними хлопавками.

У далекій Японії Новий рік, як і в нас, святкують 1 січня. Про його настання сповіщають 108 ударів дзвону. В перші секунди Нового року японці починають сміятися – вони вірять, що сміх принесе удачу в новому році. Після цього японські діти пишуть свої побажання на аркушиках паперу, кладуть їх під подушки і лягають спати .

Палаци і замки із криги, величезні снігові скульптури казкових героїв прикрашають під Новий рік північні японські міста. На двері будинків під Новий рік чіпляють гілочки сосни, бамбука і сливи. Сосна символізує довголіття, бамбук – вірність, а слива – життєлюбність.

У кожній родині готують новорічну страву моті – колобки, коржики, булочки з рисової муки. У будинках ставлять гілки, прикрашені кульками моті, - новорічне деревце мотібана. Улюблена новорічна розвага дівчаток – гра у волан. У дні свята хлопчики запускають традиційного повітряного змія.

А наступного дня народ вітає Сьогацу-Сан – Пан Новий рік, зодягнений у символічне вбрання року. Він посипає людей рисом і бажає їм усіляких гараздів та добробуту. А дітлахи, повернувшись додому, знаходять у ліжках новорічні подарунки, про які попросили звечора.

Китайський Новий рік святкується в період між 17 січня та 19 лютого – коли на небі з’являється новий місяць. Окраса свята – урочисті процесії, під час яких палають вогники. Китайці вважають, що Новий рік оточують злі духи. Тому вони стараються відлякати їх яскравим світлом, петардами, хлопавками.

У далекій Панамі на Новий рік також гамірно. Опівночі починають дзвонити всі дзвони, лунають сирени, гудуть автомобілі… а дорослі й діти у цей час голосно кричать і грюкають якомога сильніше будь-чим, що трапиться під рукою. Задля чого? Щоб “умилостивити” Новий рік.

Головний герой новорічного карнавалу в Колумбії – Старий рік. Він прогулюється в натовпі на високих ходулях і розповідає малечі кумедні історії. А колумбійського Діда Мороза кличуть Папою Паскуале. Ніхто не вміє влаштовувати фейєрверки краще за нього!

На Кубі Дідів Морозів” аж три – королі Бальтазар, Каспер і Мельгор. Вони роздають дітям і дорослим подарунки, які ті замовляють їм заздалегідь.

Новий рік в Ефіопії приходить 11 вересня. Він співпадає із закінченням великих дощів і початком збирання врожаю. У новорічну ніч влаштовують святкові процесії, веслі ігри та гуляння, найсміливіші змагання із стрибків через вогонь.


У кожній оселі на Новий рік сяє красуня-ялинка, прикрашена яскравими кульками та солодощами. А звідки пішла ця традиція? Чому, наприклад, ми прикрашаємо до свята саме ялинку, а не якесь інше дерево?

Про це наша наступна розповідь
^

НОВОРІЧНЕ ДЕРЕВО


Традиція прикрашати ялинку дуже давня. Вона існує понад дві тисячі років. Чому ж люди почали прикрашати дерева?

Далекі предки сучасних європейських народів вірили в магію дерева. Друїди, наприклад, вважали, що в деревах мешкають духи рослинності й родючості, які могли бути як добрим до людей, так і не дуже. Тому треба було періодично улещувати їх подарунками. Тож і чіпляли вони на гілки найдорожче – коштовності та їжу. А ялинка посідала поміж дерев особливе місце. Це дерево вважали священним, називали “деревом світу”: воно символізувало життя та відродження з темряви. Щороку наприкінці грудня на ялинці розвішували різні подарунки для духів – на добрий урожай. Давні германці чіпляли на ялинкові гілки яблука, яйця, горіхи – символи родючості, нового життя.

Зауважимо: в ті часи дерева на свята не рубали. Навіщо? Адже ялинки росли скрізь, навіть на сільських подвір’ях. З часом гарний звичай “простолюдинів” перекочував до королівських замків – тож ялинки почали рубати і привозити до міст. Особи королівського роду через шлюби з вельможними дамами інших країн поширювали улюблену традицію далі по світу. Так, першу ялинку в Англії прикрасила юна німецька принцеса, яка взяла шлюб з наступником британського престолу. Інша вельможна німкеня навчила цього звичаю французів. Згодом (десь у 30-х роках XIX сторіччя) ця традиція прийшла і до слов’янських народів. Ви можете заперечити: мовляв, слов’яни також здавна прикрашали дерева, щоб умилостивити вередливих лісовиків і мавок. Усе саме так! Але священною вважалася квітуча гілка вишні. Сам6е її вирощували в горщиках до свята Нового року. Тож новорічним деревом слов’ян була колись не колюча ялина, а запашна біло-рожева вишня.


^

ТРАДИЦІЇ НОВОРІЧНОГО СТОЛУ



Кожна страва на новорічному й різдвяному столі наділена у різних народів особливим змістом і значенням


У ^ Франції свято не свято, якщо на новорічному столі немає смаженої індички.

А от в Австрії, Угорщині та Югославії ніколи не подають на ці свята птицю. Щоб не відлетіло щастя.

У Румунії, Австралії, Болгарії печуть новорічні пироги, причому не прості, а з сюрпризами: кому дістанеться запечена в начинці монетка, горішок, стручок перцю, тому посміхнеться удача.

У Польщі на новорічному столі можна побачити рівно дванадцять страв. І жодної м’ясної! Грибний суп чи борщ, ячмінна каша з чорносливом, галушки з маслом, на солодке – шоколадний торт. Обов’язково – риба. Вона в багатьох країнах вважається символом сімейного щастя і благополуччя.

Схожий набір страв і на новорічних столах ^ Чехії й Словаччині. Щоправда, там віддають перевагу перловій каші. І обов’язковим є струдель – листковий рулет з яблуками, предмет гордощів кожної гарної господині.

У Німеччині на Новий рік обов’язково подають яскраво розфарбовану таріль з яблуками, горіхами, родзинками й пирогами. Яблуко тут – плід пізнання добра і зла, горіхи з їхньою твердою шкаралупою у смачною серцевиною символізують таємниці й труднощі життя. Німці кажуть: ”Бог дав горіх, а людина має розколоти його”.

В Іспанії, Португалії, на Кубі символом достатку й щасливого родинного вогнища здавна вважають виноградну лозу. Тому їхні жителі з боєм годинників опівночі з’їдають дванадцять виноградин – за кількістю ударів. З кожною виноградиною загадують бажання на кожен місяць наступного року. В Італії так само прийнято подавати до новорічного столу виноград, а також горіхи, чечевицю як символ і запоруку здоров’я, довголіття й достатку.

В Америці традиційною стравою вважається фарширована індичка. Її нашпиговують усім, що залежалося в холодильнику: хлібом, сиром, чорносливом, часником, квасолею, грибами, яблуками, капустою.

У Голландії одна з головних національних новорічних страв – солоні боби.

У Камбоджі новорічний стіл ставлять біля вікна й подають найулюбленіші в родині солодощі.

У Тибеті існує такий милий новорічний звичай: господині печуть гори пиріжків з найрізноманітнішою начинкою і обдаровують ними всіх знайомих і незнайомих людей. Чим більше буде роздано, тим багатшим станеш.

В Японії на Новий рік готують страви з продуктів, що, як вважається, приносять щастя. Морська капуста дає радість, смажені каштани – успіх у справах, горох і боби – здоров’я, варена риба – спокій і силу духу, ікра оселедця – багато дітей. Трапеза проходить тихо й спокійно, без гамірливих бесід і застольних пісень – ніщо не має відволікати від думки про те, що чекає на кожного в новому році.





^ Чому Різдво на Заході святкують 25 грудня,

а в Україні – 7 січня

У Древньому Римі початком року довгий час вважали 1 березня, поки в 45 році до нашої ери Юлій Цезар не переуклав календар. Початком року став найкоротший день року – день зимового сонцестояння.

Люди святкували початок нового року. Дні ставали довшими, сонце народжувалось знову, і наближався кінець зими. День зимового сонцестояння вважали перемогою Сатурна над зимою. Це свято називалося Сатурналіями. Римляни святкували і дарували одне одному подарунки.

Станові розходження не дотримувалися. Обирався жартівливий цар Сатурналій. Бенкети супроводжувалися карнавалом. Бідним громадянам дарували гроші. Сатурналії – це сучасні Різдво і Новий рік, об’єднані воєдино.

На початку ІУ сторіччя Християнська церква прийшла до влади в Римській імперії легалізували християнство. Церква не схвалювала дикі святкування „поганського” бога Сатурна. Так приблизно в Х столітті Церква вирішила замінити Сатурналії на день народження Христа.

Слово „Різдво” походить від староанглійської „Cristes maesse” – Меса Христа.

До 1100 року Різдво стало головним релігійним святом в Європі. Святий Микола вважався дарувальником подарунків у багатьох європейських країнах. У ХУ столітті багато художників зображували на своїх полотнах сцену народження Ісуса.

Популярність Різдва була дещо підірвана в часи реформації (релігійний рух 1500 –х, із якого виникло протестантство. В часи реформації багато християн стали вважати Різдво поганським святом через нерелігійні обряди, що супроводжують святкування Різдва. У зв’язку з цим у ХУІІ столітті в Англії і деяких англійських колоніях в Америці святкування Різдва були на деякий час скасовані.

Тимчасова невідповідність святкування Різдва різноманітними церквами в даний час пов’язана з тим, що ряд церков користуються Юліанським календарем, 25 грудня якого відповідає 7 січня Григоріанського календаря.

У Юліанському календарі середня тривалість року в інтервалі 4-х років рівнялася 365,25 доби, що на 11 хв. 14 сек. Довше тропічного року. Довжина року в Григоріанському календарі в середньому дорівнює 365,2425 доби.

У нашій країні Григоріанський календар був введений у 1918 році, але наша церква продовжує користуватись Юліанським календарем і донині.

Розходження між старим і новим стилями в 1582 році складало 10 діб, у ХУІІІ столітті – 11 діб, у ХІХ столітті – 12 діб, у ХХ – 13 діб.


^ Як святкують Різдво у різних країнах


У Великобританії прикрасою столу є пиріг. За стародавнім рецептом

він повинен бути начинений предметами, які нібито пророкують долю на найближчий рік: каблучка – до весілля, монета – до багатства, маленька підківка – до удачі. Дім тут прийнято прикрашати гілками гостролистника і амели білої. За звичаєм, раз на рік, у переддень Різдва, у чоловіків є право поцілувати будь-яку дівчину, яка зупинилась під прикрасою з цієї рослини. Трапляється це не часто. Один винахідливий чоловік, щоб не витрачати марно часу, вирішив прикрасити гілками амели дзеркало, що можна було поцілувати всіх дівчат, які зупинилися помилуватися собою.

На противагу лютеранам, які не дотримуються посту, католики Литви напередодні Різдва їдять тільки пісну їжу. Їх різдвяний стіл складається з кусоча (куті), салатів, страв із риби й інших пісних наїдків. Тільки наступного дня, на саме Різдво, після сімейних відвідин костелу, дозволено покуштувати смаженого гусака.

У Данії підготовка до різдвяних канікул починається приблизно за два місяці. На вулицях і площах з’являються гірлянди, червоне сонце з паперу та шовку і солом’яні козлики. У кожному вікні – різнобарвні лампочки. На головній міській площі, біля ратуші, встановлюють центральну ялинку, а під нею – великий скляний ящик, в який треба кидати гроші для бідних дітей з різний країн. Дитячі свята в Данії починаються вже 22 грудня. Як правило і діти, і дорослі із задоволенням водять хороводи навколо ялинки з кульками, бантами і свічками.

Головною стравою різдвяного столу є смажений гусак із яблуками, а також солодка рисова каша з додаванням родзинок та кориці. За звичаєм, каструлю з кашею залишають відкритою на всю Різдвяну ніч, для того, щоб гноми могли нею поласувати і не шкодило господарям вдома протягом усього майбутнього року. Неодмінний напій, крім прийнятого скрізь шампанського, - глег (суміш кориці, гвоздики, вина і води).

Уряд Данії надзвичайно тривожиться про своїх нетверезих громадян у Різдвяну ніч. Для того, щоб вони не сіли за кермо автомобіля, по Копенгагену всю ніч ходять додаткові автобуси, водії яких не беруть у рот ні краплі.

В Італії перед Різдвом проводять особливо масштабне генеральне прибирання. У саму святкову ніч міське життя тихе і спокійне, знайти магазин, аптеку, ресторан, дискотеку чи бар, що працюють, неможливо. Громадський транспорт теж практично не працює. Різдвяне Богослужіння починається рівно опівночі і триває півтори години. У Ватикані месу служить сам Папа Римський. І в кожному храмі обов’язково встановлюють ргегерю – мініатюрні ясла з фігуркою немовляти Христа. За традицією на месі повинна бути присутня вся сім’я без винятку. Але за останні декілька років відсоток віруючих італійців катастрофічно зменшився. На сьогодні їх тільки 20 відсотків. Тому до церкви ходять аж ніяк не всі. Зате урочистій вечері надається гідна увага: свинячі ніжки, ковбаски, запечена риба і „морські фрукти” (різні молюски разом із традиційним спагеті), паска з цукатами і родзинками...

В Іспанії дуже веселе Різдво. Центральні вулиці Мадрида, Барселони й інших міст 25 грудня заповнені людьми. Населення наряджається в національні костюми, починає пританцьовувати і співати. Безтурботні веселощі супроводжуються повсюдною ілюмінацією, ялинками на кожному кутку, бродячими Санта Клаусами, фокусниками і жонглерами. Перед початком Різдвяної меси прийнято збиратись біля центрального входу в храм і танцювати, взявшись за руки.

У Чехії з особливою старанністю наряджають ялинки ввечері 24-го. Це час доби називають щедрим. Спочатку для гарного настрою дарують одне одному подарунки і тільки потім усією сім’єю вечеряють. На столі обов’язковою стравою є запечений з кмином короп. Його неодмінно купують ще живим, дають якийсь час поплавати у ванні, а потім холоднокровно вбивають і кладуть до духовки. Після вечері ворожать. Найпоширеніший спосіб – на яблуках. Плід розрізають впоперек, і якщо в середині утворюється правильна зірочка з кісток, то майбутній рік буде щасливим. Крім того, прийнято пускати по воді запалені свічки у шкаралупках ві волоських горіхів. Якщо свічка не тоне, то щастя наступить напевно і дуже швидко.

В Австрії 24 грудня прийнято всією сім’єю йти до церкви. Тільки після урочистого Богослужіння австрійці повертаються додому і дозволяють собі трохи підкріпитися. У кожному домі радує око велика ялинка, щедро обвішана мармеладом і шоколадом. За вечерею спочатку їдять національний суп-локшину, а на друге – коропа. Під час трапези австрійці не звикли зачиняти вхідні двері. У будь-який момент до господарів можуть приєднатися далекі родичі, друзі та просто знайомі.

У Німеччині Різдво – найголовніше свято. Останнім часом замість старих міфологічних персонажів (кошлатого страшного старця Кнехта Рупрехта або немовляти Христа) подарунки дітям роздає Різдвяний Дід, на вигляд схожий на нашого Діда Мороза. Подарунки Дід розкладає у шкарпетки, які розвішує на дверні ручки, зі зворотного боку. Різдвяна вечеря по-німецьки – це смажений гусак і пиріг з горіхами, марципанами і родзинками.

Франція. За декілька днів до Різдва в усіх французьких соборах починаються вечірні концертні програми. Головна Різдвяна служба проходить у Notre Dame de Paris. Сяючими вогнями прикрашають не тільки святкові ялинки, але й квартири, вулиці та під’їзди будинків. Масово готують традиційний різдвяний делікатес – гусячу печінку. Французи прагнуть, щоб у Різдвяну ніч добре було всім, у деяких міських ресторанах можна навіть повечеряти безоплатно й одержати „різдвяну корзинку” зі святковою їжею.

Різдво у Швейцарії починається з церковної Різдвяної меси, що проходить у всіх містах і селах. Релігійні Різдвяні пісні співають вдома навколо святкової ялинки. Іграшки, дзвіночки і банти для ялинки у кожній родині прийнято робити самим. Взагалі, до Різдва швейцарці починають готуватися за місяць: на спеціальний столик кладуть вінок із гілок і квітів, а щонеділі ставлять у нього по свічці. Поява четвертої свічки означає прихід Різдва.

У ^ Сполучених Штатах до Різдва готуються особливо тремтливо і подарунків дарують багато. Їх складають під ялинку протягом усього святкового тижня, а в Різдвяну ніч дітям подарунки приносить ще й Санта Клаус. На випадок, якщо він буде голодним, діти залишають йому біля ялинки всілякі ласощі – шоколад, печиво, трохи молока.


^



Традиції святкування Дня Св. Валентина


Італійці у День Святого Валентина вважають своїм обов’язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають – “солодкий”.


^ У французів заведено дарувати одне одному коштовності. До речі, вони ж перші ввели “валентинки” – любовні послання у вигляді вірша (створення першої валентинки приписується Шарлю, герцогу Орлеанському, який, сидячи 1415 року в одиночній камері в’язниці, боровся з нудьгою писанням любовних послань власній дружині).


Поляки цього дня відвідують Познань Там, за повір’ям, лежать мощі Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.


В Японії проводять змагання з найгучнішого освідчення в коханні – юнаки та дівчата почергово кричать щосили всілякі любовні послання. Також в них це свято вважається більше чоловічим, ніж жіночим, а поширеним подарунком є шоколад.


У датчан заведено дарувати у цей день коханим людям засушені білі квіти.


^ У Шотландії та Англії існує повір’я за яким хлопець, якого дівчина першим зустріла 14 лютого, повинен був стати її Валентином.


А от Саудівська Аравія є єдиною в світі країною, де це свято офіційно заборонене, причому під страхом великих штрафів.


^ ПЕРШЕ КВІТНЯ – ДЕНЬ ОБМАНІВ



Звичай обманювати в день першого квітня існує майже в усій Європі й Азії. Початок цього звичаю губиться в сутінках старовини.

Індійці напередодні весняного рівнодення, що припадає на початок квітня за стародавнім літочисленням Вед, святкують – чи святкували – народження богині Сіти )або бога Шиви). Це свято називається у них “Голі”, або “Голак”.

Святкуючи “Голак”, індійці влаштовували сценічні вистави, а в тих виставах обманювали один одного. Обманюючи, стародавні індійці вірили, що цим вони умиротворяють своє божество.

Римський ретор і філософ Апулей (II-ге століття по Христі) першоквітневий обман виводив з римського свята на честь божества сміху – Risus. Це свято відбувалося на весні, коли дні робилися довші. Апулей пише: “Забави (ігри), які кожног7о року ми влаштовуємо на честь Сміху, завжди мають яку-небудь нову вигадку. Ми – єдиний з усіх народів, що уласкавлюємо забавами, веселощами та жартами божество, яке називається Сміхом”.

Ісландські саги кажуть, що звичай обманювати в день першого квітня введений асами (богами) в пам’ять Скадеї, дочки Тіясса. Цей звичай дуже поширений у Данії, Швеції і Норвегії.

В Англії перше квітня – це день усіх дурнів (“all fools day”). Обманутий в цей день називається квітневим дурнем (aprilfool). У Шотландії першоквітневий обман називається “гонити шуліку” (“hunting the gowk”).

У французів обман у день першого квітня називається квітневою рибою – “poisson d’avril”. Походить ця дивна назва ніби від того, що в день першого квітня втік із в’язниці Людовік ХІІІ. Він переодягнувся в одяг селянина і переплив річку, “як риба”. Але таке пояснення викликає сумнів, бо звичай обманювати в день першого квітня значно старший у Франції, ніж перша половина XYII століття, коли жив Людовік XIII (1610-1643). Деякі дослідники уважають слово “poisson” зіпсутим “paisson” – страждання і надають йому релігійного значення: страждання Ісуса Христа. Який це має стосунок до обману – невідомо.

У німців існує звичай в день першого квітня посилати хлопця до сусідів чи знайомих, щоб він побачив або попросив те, чого не можна ані побачити, ані попросити. Наприклад: голос якогось птаха або свист диявола. Це у них називається “in den April schicken” (посилати в квітень). Обманутий таким способом називається “Aprilnarr”.

Походження цього звичаю пояснюється тим, що за середньовіччя в країнах Європи любили робити вистави сцен св. Письма. Зокрема на весні, напередодні Великодня, темою вистав були Страсті, а там водять Ісуса Христа від Кайяфи до Пілата, а від Пілата до Ірода. Це ніби дало підставу до виникнення німецької приповідки: “Jemanden vom Piatus zum Herodes schikken”. Вживається ця приповідка тоді, як хочуть сказати: ”Послати когось даремно”.

У чехів і словаків кажуть: “Poslati koho s Aprilem” Цей же звичай відомий і в Польщі, і в Литві під назвою „Primaprilis”. В цій назві є вказівка на римське походження цього звичаю, бож по-польськи “квєцєнь” а не апріль. Це дає підставу думати, що звичай обманювати на перше квітня прийшов до Європи з Риму разом з назвою місяця – “априль”.

Якби ми мали більше відомостей про релігійні обряди дохристиянського періоду, нам було легше встановити джерело – довідатися, звідкіля походить цей звичай. Більшість дослідників погоджується з тим, що обманювати в день першого квітня – поганий звичай, а до християнства він приплетений лише штучно.

У нас, в Україні серед сільського населення цей звичай зовсім невідомий. Міське населення його знає. Імовірно, до наших міст цей звичай принесли німці не раніше, як у XYII столітті. В наших фольклорних матеріалах звичай обманювати в день першого квітня зовсім не занотований.





^ Традиції та звичаї Великої Британії


Національним днем Англії є день Святого Георга (23 квітня).

Святий Георг є святим покровителем Англії. За історією, яка уперше з’явилась у YI столітті, святий Георг вбив страшного вогнедишного дракона, щоб врятувати нещасну дівчину! Ім’я цього святого було бойовим кличем англійських лицарів, які билися під червонохресним прапором Святого Георга під час Столітньої війни (1338-1453 рр.). Це знайшло увінчення у п’єсі Шекспіра “Генріх Y” у таких рядках:

^ I see you stand like greyhounds in the slips,

Straining upon the start. The game’s afoot:

Follow your spirit; and, upon this charge

Cry “ God for Harry! England and Saint George!”

Сьогодні червоний хрест святого Георга майоріє над кожним англійським церковним приходом на відзнаку дня цього святого.


Національний день Шотландії – день Святого Андрія (30 листопада), але зараз його значно затьмарила Ніч Бернса. Святий Андрій, один із дванадцяти апостолів Христа, є покровителем Шотландії. Кажуть, що його кістки у IY столітті було перевезено у місце, яке зараз називається Сейнт Єндрюз на Файфі. Із середньовічних часів хрест у формі “Х”, на якому, вважається ,був розп’ятий Святий Андрій, є символом Шотландії.


День Святого Давида (1 березня) – національний день Уельсу. Святий Давид (520 – 588 р.), святий покровитель Уельсу, був засновником і першим настоятелем-єпископом Меневії, зараз це називається Святий Давид на Дайфеді у Південному Уельсі. У цей день валлійські патріоти носять блідо-жовті нарциси або дику цибулю. Обидві рослини традиційно вважаються


День Святого Патріка (17 березня) – офіційний банківський день в Північній Ірландії. Діяльність Святого Патріка (389 – 461рр.) була життєво важливим фактором у поширенні християнства в Ірландії. Народжений у Британії, він був вивезений піратами і провів шість років у рабстві, перш ніж втекти і стати місіонером. Цей день відзначається носінням трилисника (рослини, схожої на конюшину), національного символу і Північної Ірландії, і Республіки Ірландії.


Як британці святкують традиційні та релігійні свята?


РІЗДВО

У Британії Різдво святкують вдома, з родиною, і це вважається знаком родинності та її цілісності, нерозривності, спадкоємництва).

Підготовка до свята починається заздалегідь, з того, що розсилаються різдвяні листівки та встановлюється прикрашена ялинка на почесному місці в домі. Хоча зараз це здається дуже давньою традицією, різдвяна ялинка була вперше популяризована чоловіком Королеви Вікторії, принцом Альбертом, який запровадив традицію рідної Німеччини у 1840р.

Деякі будинки прикрашають вічнозеленими рослинами (тими, які не втрачають своє листя взимку): віночками з падуба ззовні на дверях, гірляндами з падуба, плюща та ялинки всередині будинку. Оберемки омели часто підвішують над дверима – якщо під ними опиняється пара, вони повинні обмінятися поцілунками! Готується традиційна їжа: солодкі пироги, різдвяний торт та різдвяний пудинг. Кожна родина має свій улюблений рецепт, але в будь-якому з них завжди повинно бути багато спецій, горіхів, сушених фруктів і бренді.

Подарунки купують та запаковують, а напередодні Різдва увечері за традицією складають під ялинку. Різдво – це одночасно і мирське, і релігійне свято, тому багато родин люблять перед різдвом відвідати нічне богослужіння в церкві або святкувати різдво у церкві вранці різдвяного дня.

Серед дітей починається пожвавлення увечері перед Різдвом, коли вони підвішують свої шкарпетки (старі гольфи або навіть напірники) коло каміна або на бильцях свого ліжка для того, щоб Різдвяний Дід наповнив їх подарунками. У Англії Різдвяний Дід або Санта Клаус уперше був відображений у своєму традиційному червоному з білим костюмі у 1653 р. на гравюрі по дереву, але історії про Санта Клауса, який приїжджає на санях, у які запряжені олені, і спускається комином, щоб наповнити дитячі шкарпетки подарунками, походять із Сполучених Штатів Америки.

Рано після полудня на різдво майже усі сідають за різдвяний обід, традиційною стравою якого є смажена індичка, а в деяких сім’ях віддають перевагу або ростбіфу. За індичкою йде різдвяний пудинг, який подають до столу гарячим та палаючим. Пудинг зверху поливають бренді, а потім підпалюють. День закінчується тихим сімейним відпочинком, коли усі члени родини разом дивляться телевізор або грають в ігри на відгадування, подібно до шарад.


^ ДЕНЬ ПОДАРУНКІВ

День Подарунків (Boxing Day) – 26 грудня – називається тому, що у цей день робітники отримують “різдвяні коробочки” (Christmas box) – деякі гроші, які є преміальними за їхню гарну роботу упродовж цілого року.

У цей день традицією відвідувати родичів та друзів і продовжувати святкування та застілля. День є популярним для проведення футбольних матчів та інших спортивних заходів.

Цей день є вихідним, тому крамниці та банки зачинені. Але не так давно деякі крамниці відмовилися від традиції і відкриті 26 грудня, щоб покупці могли витрачати свої різдвяні гроші!


^ НОВИЙ РІК

Новий Рік найчастіше святкують вечіркою – або вдома з родиною та друзями, або збираються у місцевих пабах чи клубах. Веселі розваги починаються увечері та наростають до півночі. Бій годинника опівночі – це сигнал для голосних радісних вигуків, свисту, поцілунків та виголошення тостів.

Згідно з традицією, перша людина, яка переступить поріг дому у перший день Нового Року символізує талан, який матиме хазяїн упродовж цілого нового року. Цей день ще називають “Перший гість”. Опівночі 31 грудня, особливо в Шотландії та північній Англії, “перші гості” (традиційно високі, чорняві, гарні чоловіки) переступають поріг дому, щоб принести новорічну удачу. Перший гість, як правило, приносить з собою шматок вугілля, хлібину та пляшку віскі. Після того, як він зайде в дім, він повинен покласти вугілля до вогню, хлібину на стіл і налити чарку хазяїну. Як правило, гість не розмовляє і до нього не звертаються, аж поки він не побажає кожному щасливого Нового року. Звичайно, гість має зайти з парадного ходу, а вийти з чорного.

В Уельсі з першим ударом годинника опівночі двері з чорного ходу відчиняються, щоб випустити Старий Рік. Потім їх запирають, щоб “утримати удачу всередині”, і з останнім ударом відчиняють двері з парадного входу, щоб впустити Новий Рік.

У Шотландії Новий Рік залишається самим великим із всіх річних свят. Він називається “Хогманай” (значення цього слова досі не було чітко визначено) і відзначається вечірніми пиятикою та веселощами, з кульмінацією опівночі, коли величезні натовпи людей, що збираються на Трон Кірк в Единбурзі і Джордж Сквер в Глазго зустрічати Новий Рік, беруться за руки і співають “Auld Lang Syne”.


ХЕЛОУІН

Хелоуін (31 жовтня) та його асоціації з відьмами та привидами походить від кельтського Старого Нового року – ночі усіх відьом, коли, як кажуть, духи ходять по землі. Про відьом та надприродних істот згадують по всій Британії, коли групи дітей бродять вулицями у диявольських костюмах, несучи ліхтарі Хелоуіну – пусті всередині гарбузи, на одній стороні яких ніби вирізане страшне обличчя, яке світиться, коли всередині запалена свічка. В останні роки набрав популярності звичай “trick or treal”. Хоча він у нас, як правило, асоціюється з Америкою, насправді він виник в Англії як “Ніч витівок”, коли діти оголошували одну “ніч беззаконня”, щоб бешкетувати скільки завгодно і не бути покараннями (звичайно це було напередодні травневого свята або в Хелоуін).

На вечірках, які проводяться в Хелоуін (в основному для дітей), грають в різні ігри, такі, наприклад, як “схопи яблуко”. Яблука або плавають у воді у великій посудині, або їх підвішують на нитках. Гравець має завести руки за спину і вхопити яблуко самими лише зубами.


ВЕЛИКДЕНЬ

Великдень в Британії називається Easter, і ця назва походить від імені саксонської богині весни Eostre, яку шанували у день весняного сонцестояння. Зараз Великдень є весняним святом християнської церкви, яке вшановує воскресіння Ісуса. Воно припадає на неділю між 22 березня та 25 квітня, згідно з церковним календарем.

Традиційними подарунками є великодні писанки, пофарбовані та розмальовані або зроблені з шоколаду, які символізують нове життя і прихід весни.

У Великодній понеділок у північній Англії проводяться змагання по катанню писанок: зварені вкруту яйця котять по похилій поверхні, а переможцем стає той, - згідно з місцевими традиціями – хто докотить яйце найдалі або успішно прокотить між двома кілочками. Найбільш відомі змагання проходять в Авенхамському парку в Престоні, Ланкашир.

Частиною Великодніх традицій також є великодні паради, учасники яких одягають святкові капелюшки, традиційно вбрані квітами та стрічками.


^ ЩО ТАКЕ ДЕНЬ МЛИНЦІВ?

День млинців або “прощений вівторок” (вівторок, який припадає на 41 день перед Великоднем) є останнім днем перед Великим Постом. У старі часи цей день усі християни в обов’язковому порядку сповідалися та просили прощення своїх гріхів, звідси походить і назва “прощений вівторок”, і в цей день у них була остання можливість наїстися скоромної їжі, забороненої під час посту. Тому усі яйця, масло та жир, що залишалися в домі, йшли на приготування млинців, звідси і назва свята “День млинців”.

Хоча суворе дотримання посту зараз зустрічається досить рідко, усі з задоволенням їдять млинці у традиційний день, а в деяких районах в цей день проводять біга з млинцями. Найстаріші і найбільш відомі перегони проходять в Оулні, Букінгемшир. У бігах на 415 ярдів (приблизно 380 метрів) приймають участь жінки старше 16 років, у фартухах та ковпаках. Вони повинні “перевертати” свої млинці (підкидаючи їх на пательні) щонайменше тричі під час бігу. Переможець отримує поцілунок від Млинцевого Дзвонаря – за традицією у цей день дзвонили у церковні дзвони, щоб нагадати прихожанам прийти на сповідь, - та молитовник від вікарія!


^ ЯКІ НАЙПОШИРЕНІШІ ЗАБОБОНИ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ?

У Британії багато забобонів, але один із найпоширеніших – не можна проходити під драбиною – це приносить невдачі. Британці, щоб уникнути цього, готові вийти навіть на проїжджу частину з інтенсивним рухом!

Якщо ж ви були вимушені пройти під драбиною, то ви можете уникнути невдачі, якщо схрестите пальці і будете тримати їх схрещеними, аж поки не побачите собаку. Інший спосіб. Щоб відвернути невдачі, ви маєте лизнути палець та намалювати хрестик на носках вашого взуття і не дивитися на нього, поки позначка не висохне.

Іншим розповсюдженим забобоном є те, що не можна розкривати парасольку у приміщенні – це принесе нещастя тому, хто це зробив, або хазяїну. Той, хто розкриє парасольку у гарну погоду, дуже непопулярний, адже це неминуче викликає дощ!

Дехто вважає число 13 нещасливим, і коли 13-й день місяця припадає на п’ятницю, той, хто хоче уникнути неприємних пригод, вважає за краще залишатися вдома.

Найгірше лихо, яке може статися – це розбити дзеркало, адже це приносить 7 років нещастя! Цей забобон виник у стародавні часи, коли дзеркала вважали речами богів.

Чорні коти, як вважають у Британії, приносять удачу, хоча вони і асоціюються з відьмами, особливою вдачею буде, якщо чорний кіт перейде вам дорогу, хоча, наприклад, в Америці це означає зовсім протилежне.

Нарешті, загальнопоширеним забобоном є постукати по дереву на вдачу. Це за звичай роблять тоді, коли думають, що сказали щось таке, що випробовує долю, наприклад, «моя машина ще ні разу не ламалася – постукаю по дереву!»


^ Традиції та звичаї Німеччини
Свята дуже тісно пов’язані зі звичаями та побутом і відіграють велику роль в житті людей. Є релігійні та державні свята, є місцеві свята, а є й сімейні свята. Крім цього, відзначають і професійні свята. Але найбільшими традиційними святами року є Різдво, Пасха та Трійця, які, звичайно, святкуються у сімейному колі. Ці свята відзначають в Німеччині всюди за християнськими традиціями. Німці дотримуються старих звичаїв.

Особливо Різдво чітко демонструє, що старих звичаїв дотримуються. Упродовж чотирьох тижнів до 24 грудня в багатьох містах відбуваються різдвяні ярмарки.

Про свято, що наближається сповіщає день Миколи, який з’являється 6 грудня. Перед цим увечері діти ставлять свої черевики підвіконня або біля дверей. Діти вірять в те, що вночі прийде Микола і покладе в них солодощі й маленькі подарунки. У багатьох сім’ях Микола з’являється і сам (перевдягнутий приятель або родич). Раніше діти часто боялися його, тому що він не тільки винагороджував їх за добрі вчинки, але й карав неслухняних різкою.


Різдвяне свято

Різдво-це свято народження Христа. Воно святкується вже ввечері 24 грудня, у святий вечір. Прикрашають різдвяну ялинку і запалюють свічки, співають різдвяні пісні, роздають подарунки.

У більшості сімей є традиція в цей день ходити до церкви на богослужіння. Різдвяна ялинка була ще в 16 столітті, або навіть ще раніше ставилась в житлових приміщеннях. У той час її прикрашали гарним печивом; у 17 столітті на ній з’явились високі свічки та блискучі прикраси. Між іншим, різдвяна ялинка відома у всьому світі й стоїть також на різдвяних площах або в садах біля житлових будинків.

Для дітей Різдво є найважливішим святом року – передусім через подарунки. На півночі Німеччини їх приносить Дід Мороз з білою бородою і в червоному пальті з капюшоном, з мішком за плечима. У деякі сім’ї, передусім у південній Німеччині, приходить дитина Христос. Він спускається, як розповідають дітям, прямо з неба на землю. Але при цьому він залишається незримим - тільки подарунки знаходять під ялинкою.


Новорічний вечір і Новий рік

Наступаючий Новий рік, новорічний вечір, у Німеччині святкують урочисто, голосно і весело. Запрошують гостей або спільно відвідують новорічний бал. Їдять і п’ють, танцюють і співають. Новорічний карп, заливний лящ і розсилання карток з добрими побажаннями на Новий рік належать до старих звичаїв. Опівночі, коли годинник б’є дванадцять, тобто старий рік закінчився, а наступний рік починається, бокали наповнюють шампанським або вином, п’ють за здоров’я, бажають один одному щасливого нового року. Потім виходять на вулицю, де величезний феєрверк освітлює небо над містами і селами. Багато людей влаштовує свій власний феєрверк. У Німеччині заведено купувати для новорічного вечора ракети та піротехніку і запускати їх.


Пасха

На Пасху християни святкують воскресіння Ісуса Христа з мертвих. Але пасхальні звичаї виникли, мабуть, ще до виникнення християнства. Особливу роль відіграють пасхальні яйця. Це варені яйця, які розмальовують яскраво діти або навіть дорослі. Ці пасхальні яйця разом з упакованими шоколадними яйцями, маленькими пасхальними зайцями з шоколаду і різними солодощами ховають в саду, де потім діти мають їх шукати. Маленькі діти вірять, що пасхальний заєць ці смачні речі заховав для них в саду.

Яйце – це символ життя, життєрадісності та життєвої енергії. Воно одержало в пасхальному звичаї особливу роль.

А хто приносить яйця? Хто ховає їх? У минулому на це питання в різних місцевостях відповідали по-різному: лис, півень, курка, зозуля, лелека або навіть заєць. Припускають, що розмальовування яєць бере свій початок у 1553році. Яйця, які дарували, або знаходили, ставали традиційною пасхальною їжею. Пошук яєць та їх дарування це лише частка старих пасхальних звичаїв. На свято печуть паски. Кімнати прикрашають зеленими гілками. Часто пасхальне дерево зустрічається за населеним пунктом. Це маленькі дерева або кущі, на яких висять розмальовані яйця. Розмальовують яйця діти в дитячому садку багато разів. У сільських районах молоді дівчата носять пасхальну воду, бо то значить, що хто нею помиється, той стане красивим. Але коли несеш воду, не можна ні з ким розмовляти, інакше вона втратить дію. Дорогою на них чекають молоді хлопці, щоб спонукати молодих дівчат до розмови. А в північному Гарці розпалюють пасхальний вогонь. Хто переплигне через нього, той очищається від усіх бід. Пасха означає новий початок життя і надію на майбутнє.


Літературні джерела


1. Краєзнавство та шкільний туризм. - 1997. - №1 (6).

2. Урядовий кур’єр. – 2002.- № 244.

3. Наталя Кир’якова //Дошкільне виховання. – 2003. - № 12

4. Вікторовський В.Г. Енциклопедія німецьких тем. – Харків: Торсінг, 2002. – 454с.

5. Олекса Воропай .//Краєзнавство та шкільний туризм. -1997.- № 13(18).

6. Відповіді на 100 запитань про Сполучене Королівство. Видання Міністерства закордонних справ та у справах Співдружності перекладено українською мовою та надруковано Посольством Великої Британії в Україні, 2001р.


Зміст

Колись стор. 3

Сьогодні стор.3

Новорічне дерево стор. 8


Традиції новорічного столу стор. 9

Чому Різдво на Заході святкують 25 грудня,

а в Україні – 7 січня стор.11

Як святкують Різдво у різних країнах стор. 13
Традиції святкування Дня Св. Валентина стор. 16

Перше квітня – день обманів стор.17
Традиції та звичаї Великої Британії стор.19
Традиції та звичаї Німеччини стор.25

Літературні джерела тор.27





Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації