Поиск по базе сайта:
Сценарій масового позакласного міроприємства на тему icon

Сценарій масового позакласного міроприємства на тему




Скачати 109.83 Kb.
НазваСценарій масового позакласного міроприємства на тему
Дата конвертації27.02.2013
Розмір109.83 Kb.
ТипСценарій


Міністерство освіти і науки

Луцький педагогічний коледж




Сценарій масового позакласного міроприємства на тему:


Підготували

студентки 3-В курсу


відділу “Початкове навчання”

Іщук Світлана
Маркович Катерина

Кузьмич Катерина

Шостак Руслана

Сачук Ольга

Хом’як Оксана




Луцьк, 2004


План

I. Сценарій.

1. Конспект уроку на тему: “А вже весна-красна!”

2. Оформлення класу.

3. Музичне оформлення.

4. Реквізити.

5. Костюми учасників міроприємства.

6.Хід уроку.


II. Сценарій.

1. Конспект уроку на тему: “Свято весни”

2. Оформлення класу.

3. Музичне оформлення.

4. Реквізити.

5. Костюми учасників міроприємства.

6.Хід уроку.

III. Вікторина.


IV. Масовий вихід на природу.





Учитель. Дорогі діти. Сьогодні у нас дійсно новина. Ми вперше в цьому році проводимо свято, яке присвячено чудовій порі року – весні! Нехай і всі дорослі, які присутні на цьому святі, теж повернуться у чарівний світ дитинства, де поруч були найдорожчі для нас люди: батько, мати, бабуся, дідусь, сестрички, братики.

загадка.

Зійшли сніги,

шумить вода,

буяє травка молода,

все мертве оживає,

коли, дітки, це буває?

(весною)

Учитель. Відгадали. Саме про весну ми й поговоримо сьогодні. І мені дуже хотілося, щоб ви, діти, не лише запам’ятали те, про що ми поговоримо на святі, щоб у вас виникло бажання розпитати своїх рідних як зустрічали весну колись, про що співали, на що сподівались, чим займались. І я думаю, що найбільше у цьому вам допоможуть ваші любі бабусі і дідусі. Запишіть почуте від них. Ось птахи принесли на своїх крилах весну-красну, а з нею і настрій весняний. Може, тому, що сонце яскравіше світить і вітер має особливий присмак волі та оновлення, у цей час не можна бути сумним, байдужим, невдоволеним. У душі виникає щось ніжне і радісне. Хочеться говорити про перші проліски і рожеві хмарки, а хлопчикам пускати паперові кораблики, кудись бігти. Що відбувається навкруги? А просто – весна!

Весна – це сонце і тепло.

Весна – це радість усього живого,

Що прокинулось від зимового сну.

Весна – це зелен цвіт і пахоші квітів,

Весна – світлі надії трудівників.

Здана люди зустрічали з великою радістю найкращу пору року – весну. Раділи весні й дорослі, й малі. Свою радість вони виражали танцями, піснями, хороводами.

(Пісня “Прийди, прийди, весна-красна...”. Звучить уривок з опери М. Лисенка “Зима і весна”. Вибігають струмочки під музику “А вже весна”).

1-й струмочок.

Лежать у полі ще сніги,

А води весняні шумлять

І сонні будять береги,

Біжать і грають, і дзвенять.


2-й струмочок.

Вони дзвенять на всі кінці:

“Іде весна, іде весна!

Весни ми юної гінці,

Вперед послала нас вона”.


^ 3-й струмочок.

Іде весна, іде весна!

За нею ллється срібний спів –

То лише вслід юрба гучна

Травистих дів веселих днів!


(Виходить Сонце і Весна. В руках у Весни відерце і кошик квітів.).


Сонце.

А Весна іде, як фея

В чарах шуму і пісень,

Біла, біла, як лілея,

В квітах яблунь і вишень,

Скрізь блукає,

Все вітає,

Йде і сіє срібний світ,

Обсипає білий цвіт.

С тане гляне Сонцю в очі

І спочить від щастя хоче.


Весна.

Я довго йшла сюди – стомилась,

Спіткнулась,

Впала – і розлилась

Води відерце, що несла я,

І ось у човнику на веслах

Приплила я до вас

У цей святковий час


(Весна всім вклоняється.)

Сонце.

Як на тебе все чекає –

І терпляче виглядає!

І землиця, і травинка,

І комашка, і билинка –

Все це хоче пити,

Жити і родити.

Чи не принесла ти сюди

Живодайної води?


(Веснянка “Що ти, весно, принесла?”).


Діти.

Ой, весна, весна – ти красна,

Що ти нам, принесла?


Весна.


Принесла я вам літечко,

Ще й зелене житечко,

Ще й озиму пшеницю

І усяку пашницю.


^ Діти.


Ой, весна, весна – ти красна,

Що ти, весно-красна, нам принесла?


Весна.


Принесла явам літечко,

Ще й запашне зіллячко,

Ще й зелену травицю,

І холодну водицю.

Принесла я вам ягнятко,

Ще й маленьке телятко.

Дзвенить вода моя радіє!

Вона, як небо голубіє.

Куди не глянеш оком –

Біжить стрімким потоком.

Веселі струмочки –

Це мої сини й дочки,

Повінь промениста –

Доня норовиста.

Джерела і криниці –

Це сховища водиці,

Які напуваю –

Водою доливаю.

Дітей моїх багато –

І всі прийшли на свято.


(Вперед вибігають струмочки.).


1-й струмочок.


Лежебока-сніжок

Почорнів і намок.

А з-під нього серед ниви

Пустотливо, дзюркотливо

Стрепенувся струмок.


^ 2-й струмок.


Другий, третій!...

Скільки їх

Розливає кволий сніг


3-й струмок.


Як рибинки в ополонці,

Мерехтять вони на сонці,

Плюскотять біля ніг.


Учитель.


А разом з весною завітали до нас весняні місяці. Зустрічайте їх.


(глядачі аплодують).


Березень.


Мов білі морквинки ясні,

Бурульки висять весняні.

З-під снігу весна вигляда

І капає тепла вода.


Учень.


Весна-красна”.

Весна-чарівниця,

Неначе цариця,

Наказ свій послала,

Щоб краса встала.

І проліски, і травинка,

Й зелена муравка,

І кульбаба рясна, й фіалочка ясна –

Всі квіти весняні,

Веселі, кохані,

З-під листя виходять,

Голівки підводять

Од сну зимового,

До сонця ясного!


Пролісок.


Зелені рученьки мої

Листочками зовуть.

Я полюбив ліси й гаї,

Живу із давна тут.

І вірю: люблять всі мене,

Як весну чарівну,

Бо знаю, що зима мине,

Коли я розцвіту!


(звучить пісня “Під сніжника-проліска”).


Учитель. Друзі, ця чудова дзвоникоподібна ніжно-біла квіточка все рідше і рідше зустрічається в наших лісах, а тому її потрібно охороняти. Після пролісків з’являються інші квіти, також неповторні у своїй різнобарвній красі.


Медунка.


Веною у лісі медунка заквітла

У ліс принесла я крапельку світла.

Дивились довкола на землю зігріту

Пучечки рожевого і жовтого цвіту,

Їй ніжно цвілося під сонячним небом.

Ласували медункою – медом..


Учитель.


У променях сонця ніжних

Край веселого струмка

Білий, росяний підсніжник

Раптом блиснув з-під листка.

Отакий малий, неначе

Ледь прокинувся від сну,

Тихий-тихий, а одначе,

Він привів до нас весну.


Підсніжник. Я – підсніжник. Теж ранній посланець зеленокосої весни. Мої квіточки – неначе виточені з коштовної порцеляни, мої білосніжні дзвіночки звеселяють все довкола. Та не поспішайте їх зривати.

Запам’ятайте, я потребую охорони. Багато моїх насаджень зникають, або вже і зовсім зникли, бо нищать мене, вириваючи з цибулиною. Хто любить підсніжники, посадять їх біля хати, у затінку дерев чи кущів. Я швидко розростаюсь, і щовесни радуватиму ваш зір молочно-білими ніжними квіточками.


Фіалка. Знайомтесь – я квітка скромності і чистоти – фіалка. Дивовижний, ніжний запах та лілове забарвлення зробило мене улюбленицею людини.


Барвінок. Мене колись, у давнину, вважали провісником весни, символом радісної життєвої сили, невмирущість. Не знайдеться в Україні такого села чи міста, де б не було барвінку.

Зі мною пов’язано чимало обрядових дій. Мною квітчають вишиванки; мене вплітають дівчата у віночки; використовують у весільному обряді. Мене вплітали в обжинковий вінок, коли закінчувалися жнива. Ось який я, Барвінок.


Квітень.


Я Квітень – славний квітникар,

Сонячно і рясно,

Уквітчав я календар

Першим цвітом рясним.


Учитель. А чим же місяць травень поміж братами славен?


Травень.

Іду і весело співаю,

Дощами землю поливаю,

Святковими піснями

І громом над полями,

Не з лійки-поливалки,

А з грозової хмарки.


Учитель. Бузок.... з ним у нас пов’язані спогади про весну, чудовий місяць, коли оновлена природа постає у всій красі. Обтяжений великими гронами білих та лілових квітів, бузок о цій порі – окраса наших садів. І так далеко лине його дивовижний запах.


Бузок.


Білі кетяги бузкові –

Як серце радують вони!

Це символ праці і любові,

Це – слово щастя і весни.


Учитель. Рано навесні, лише зійде сніг на лугах, на пагорбах, понад стежками в саду з’являються маленькі білі квіточки-зірочки...


Маргаритки. Ми – Маргаритки. Називають нас ще материнські сльози, стокротки. Про нас існує багато легенд.


Учитель. А тепер, діти, відгадайте хто ще до нас завітав?

Тюльпан. Я гордо голову тримаю

І перед вітром не схиляю.

Я жовтий, білий, полум’яний

І, наче яблуко рум’яний.

В саду я квітну навесні,

Скажіть, яке ім’я мені?


Нарцис. Я – найулюбленіша квітка англійців, у Швейцарії щорічно, у першу неділю травня, відбувається свято нарцисів. На щорічних святах у Китаї я незамінна квітка. І хоч називають мене “самозакоханим” чи символом “померлих та загиблих”, я не ображаюся, бо я в багатьох людей є улюбленою квіткою.


Кульбаба.


Як припустить теплий дощик,

Я згорнусь в зелений кошик.

Подивись!

А коли година гожа,

Я на сонце в небі схожа,

Усміхнись!

Одцвіту я жовтим цвітом,

Одягну на себе літом

Капелюх!

Набіжить вітерець, повіє,

Капелюшок мій розвіє, наче пух!


Учитель. Скільки квітів навкруги – справжній квітковий бал.

А що ще гарного, дітки, ви підготували до нашого свята?


^ 1-й учень.

Добрий день видно зранку, а рік з – весни.

З ранньої весни – небагато радощів.

Де у квітні річка, там липні болото.


2-й учень.

Не хвались у поле їдучи, а хвались, з поля везучи.

Грім гримить – хліб буде родить.

Зозуля приносить звістку про літо, а ластівка – тепло.


^ 3-й учень.

Дикі гуси кричать – весна наступила, а ти, вороно скільки не крякай весни не накличеш.

Пізня весна не обдурить.

Сівач весною знає, що восени жати буде.


^ 4-й учень.


Що в лісі найвеселіше?

(весна)


Старий дід мости мостив,

Прийшла молода – мости рознесла.

(мороз і весна)

Прилетіла пташка безногая, сіла на гілці,

Прийшла баба безротая,

З’їла пташку безногую.

(весна і сніг)


Учитель. Разом з пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народних весняних свят, пов’язаних з стародавніми літами та віруваннями, що супроводжуються піснями, іграми та хороводами. Народний образ весни – це образ краси, сили й надії. В нашого народу є багато весняних свят. Стрітення, Масляна, “Обретіння”, “Явдохи”, “Сорок святих”, Теплий Олекса, Благовіщення, Ярило, Великий піст, Вербна неділя, Велидень та багато інших.

Одним з найцікавіших звичаїв наших предків є закликання весни. Народна уява створила поетичний образ весни у вигляді дівчини-панночки, “що десь у садочку шиє сорочку”, а інколи у вигляді молодиці, що вже має, або повинна мати дочку.


1-й учень.


Ой, весна, весна та весняночка,

Ой, де ж твоя донька, та панночка...


Учитель. Вона, ця вродлива дівчина чи молодиця, дуже багато, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому і виглядають її рано-вранці: до схід сонця виглядають



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації