Поиск по базе сайта:
Щербина Є. Б. Музей як носій історичної традиції народного мистецтва icon

Щербина Є. Б. Музей як носій історичної традиції народного мистецтва




НазваЩербина Є. Б. Музей як носій історичної традиції народного мистецтва
Дата конвертації04.08.2013
Розмір29.4 Kb.
ТипДокументи

Щербина Є.Б.

Музей як носій історичної традиції народного мистецтва


У музеях України образотворчого чи ужитково-декоративного мистецтва завжди одним з найцікавіших розділів експозиції є розділи, де представлені твори народного мистецтва. І це цілком закономірно: адже народна творчість є грунтом національної культури, саме вона пов'язана з усіма видами художньої діяльності людей.

У народному мистецтві поєднується давнина і сучасність, стійкість тем, форм і безкінечна численність їхніх варіантів, лаконізм і, одночасно, виразність твору, продуманість і викінченість усіх елементів. Саме такий чудовий синтез змісту і форми змушує художників, попри всі зміни суспільних орієнтирів, звертатися до невичерпного джерела народного мистецтва.

З часом почала складатися тенденція звертатися від ужитковості (як першооснови витвору народного мистецтва) до художніх достоїнств твору, бачачи в ньому прояв істинного нев'янучого мистецтва.

З-посеред багатьох видів декоративно-ужиткового та станкового мистецтва Слобожанщини особливо виділяється станковий і декоративний народний живопис.

На Харківщині цей вид мистецтва має глибокі витоки. По-перше, саме в нашому місті виникли перші осередки художньої освіти на Україні. У1768 році при Харківському колегіумі були створені перші малювні класи. Біля витоків художньої освіти в Харкові стояли такі видатні діячі в галузях науки, культури, мистецтва як поет і філософ Г.С.Сковорода, засновник Харківського університету В.Н.Каразін, художники-педагоги М.Д.Раєвська-Іванова, Д.І.Безперчий та ін.

У 1896 році почала свою діяльність міська школа рисунку та живопису, на базі якої у 1912 році створене художнє училище, яке 1921 року було трансформоване в художній технікум, що надалі був реформований у інститут.

З 1963 року вуз був реорганізований у художньо-промисловий. Нині - це відомий центр учбової, наукової та науково-методичної роботи всього східного регіону України.

Різноманітні виставки демонструються в Харківському художньому музеї, виставковій залі Харківської організації Національної спілки художників України, а також у художніх галереях нашого міста. Все це сприяє розвитку інтересу до образотворчого мистецтва у харків'ян і мешканців області, формує їх естетичний смак, підносить розвиток народного і самодіяльного мистецтва.

Слобожанщина традиційно багата народними живописцями. Найбільш визнаним успіхом користується живопис заслуженого майстра народного мистецтва Андрія Степановича Г'унька. Основу його творчого доробку складають станкові твори: сюжетні картини, натюрморти, пейзажі, портрети. Лейтмотив його творів - невгамовне захоплення красою рідної природи. А.С.Гунько намагався всім серцем оспівати її щедру стихію. Немає жодного пейзажу де б автор не захоплювався багатющим різнотрав'ям, яким дихають степи та поля, переливами квітів та тугого колосся пшениці. Ця пісенність і ліричність поєднує творчість А.С.Гунька з фольклором - народними думами, піснями. Його художня спадщина поєднує в собі минуле і сучасне України. Незвичайний інтерес до глибокої історії свого народу, його бойовому духу, мужності, прагнення до волі втілилися у серії його живописних полотен.

Мова його творів близька стилістиці лубка, де домінує описовість, любов до деталі. А Гунько також використовував основні прийоми народного живопису: умовність у трактуванні фігур, деяку площинність просторового рішення, комбінацію яскравих, локальних і, в той же час, згармонованих кольорів.

Найтоншим ліриком, чудовим знавцем душі природи, відтінків її настрою був Григорій Павлович Чернишенко, заслужений майстер народної творчості України. Головна тема його творчого доробку - земля у всі пори року. Найзаповітніші надії він пов'язував з матінкою-землею.

Пейзажі-роздуми «Еспарцет квітує», «Соняшники», «Фацелія» возвеличують неозорі ниви як основу всього існуючого на землі. Світосприйняття майстра по суті народне. Він обирає мотиви близькі серцю кожного українця. Це охайне село, ліс і річка, поля в їх цвітінні і зрілості.

Незважаючи на багату мистецьку спадщину, лише невелика частина творів цих художників була продемонстрована пошановувачам мистецтва. Потрібні великі спільні зусилля, щоб зберегти цю спадщину, зібрати найкращі твори цих талановитих майстрів, щоб помітити їх у музейні експозиції нашого міста.


Щербина Є.Б.. Музей як носій історичної традиції народного мистецтва // 6 Сумцовські читання: Конференція, присвячена 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди. - Харків, 2000



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації