Поиск по базе сайта:
Прохоров Андрій Миколайович Колекція листівок періоду 1-ї світової війни в зібранні хім icon

Прохоров Андрій Миколайович Колекція листівок періоду 1-ї світової війни в зібранні хім




Скачати 68.57 Kb.
НазваПрохоров Андрій Миколайович Колекція листівок періоду 1-ї світової війни в зібранні хім
Дата конвертації04.08.2013
Розмір68.57 Kb.
ТипДокументи

Прохоров Андрій Миколайович

Колекція листівок періоду 1-ї світової війни в зібранні ХІМ


Перша світова війна – один з великих і трагічних повчальних уроків даних людству історією. Вона знаменує початок новітньої історії, тому має особливе значення у висвітленні подальших подій всього 20-го століття. Для вітчизняної історії дослідження цього явища актуальне ще через безпосередній зв'язок з наступними революціями, періодом громадянської війни та визвольних змагань українського народу.

У висвітленні музейними засобами подій першої третині 20-го століття, не можна обійтися без таких прикметних речей доби, як листівки – найбільш поширеного в цей час виду агітації та пропаганди. Вони є яскравим елементом культури індустріальної доби та, зокрема, елементом феномена “масової культури”, поряд з масовим виробництвом, масовими партіями, арміями і т.д., причому, деякі з них приймають світовий характер, що можна розглядати як пролог до глобалізації.

Їх особливість, як одного із засобів масової комунікації та цікавого музейного предмета, полягає у можливості використання для висвітлення обох боків процесу комунікації. Отже, вони здатні продемонструвати, як офіційну державну чи партійну точку зору, спрямованість впливу, так і той чи інший ефект сприйняття суспільством (або прошарком, групою) викладеної інформації, його настрої, оцінки та дії.

Листівок, які безпосередньо відносяться до зазначеної теми, в колекції музею відносно мало: близько 80 штук, деякі з них в декількох примірниках. Для умовної класифікації увесь загал листівок, на наш погляд, доречно розподілити за їх тематичною спрямованістю на дві великі групи: “воєнні”, тобто ті, що так чи інакше, висловлюють позитивне ставлення до війни та листівки антивоєнного характеру. Безумовно, реальна кількість випущених з друку листівок мала іншу пропорцію – з дуже суттєвим кількісним переважанням першої групи. За призначенням можна виділити такі види: а) листівка-оголошення; б) агітаційна листівка; в) агітаційно-пропагандистські листівки. За локалізацією їх можна розподілити на три групи: а) загальнодержавні; б) губернські; в) місцеві. Тираж більшості листівок не перевищує однієї або декількох тисяч примірників. Матеріалом слугував звичайний папір або тонкий, іноді червоного чи жовтого кольорів, які повинні були привернути увагу перехожих. Переважна більшість зроблена типографським способом, а меншість – гектографом, декілька примірників – машинописні. За розмірами вони також суттєво не відрізняються: більшість – приблизно 30 см на 20 см. Майже всі листівки потрапили до фондів Історичного музею з колекції Музею революції й після закінчення Великої вітчизняної війни були повернуті з Уфи.

На нашу думку, у “Великій війні”перед політичними елітами постало завдання забезпечення контролю над масовою свідомістю, боротьби за впровадження саме своєї оцінки подій. З іншого боку, для радикально опозиційних власним урядам сил війна давала потенційну можливість здійснити свою мету по здобуттю влади, завдяки її негативним наслідкам і зростаючої непопулярності війни у суспільстві.

Таким чином, можливо, вперше у міжнародному збройному конфлікті та внутрішньополітичному полі – мети досягав переможець інформаційної війни. Це підтверджує зростаючу роль та технічний рівень засобів масової комунікації в цей період. “Велика війна” стала першим випробуванням новітніх технологій суспільного управління. Для унеможливлювання подібних конфліктів та суспільно-політичних зловживань у майбутньому, слід добре пам'ятати про цю особливість суспільного життя новітнього часу, нагадувати про актуальні уроки минулого.

Про вступ Росії у війну проти Німеччини, Австрії та Туреччини населення сповістили три імператорські маніфести (відповідно: інв. №: 4195, 4196, 4197). Вони мають стандартну форму і дуже цікавий зміст, бо в них були по суті заявлені ті цілі, які ставила перед собою у війні Російська імперія. Маніфест про війну з Болгарією було видано 1915 р. (інв. №: 4213).

До нашої території відноситься наказ Харківського губернатора про мобілізаційні заходи (інв. №: 4964), оголошення Богодухівського повітового начальника (інв. №: 4961).

Про події на фронтах населення дізнавалося, зокрема, з листівок Петербургського телеграфного агентства (інв. №: 15144, 15145, 15146, 15148), або з його української філії (інв. №: Л-7102). Ґрунтовне роз'яснення для пересічних громадян-українців причин та цілей, які поставили перед собою воюючі держави знаходимо в листівці під назвою “С кем война и из-за чего?”(інв. №: 4200), видана 1914 р. в Катеринославі.

Важливим завданням для агресивного налаштовування народних мас тилу та фронту було створення образу ворога. Цьому присвячені наступні листівки, які розкривають “звірячий характер”німецької цивілізації через наведення реальних фактів антигуманного поводження німців з російськими військовими та цивільними громадянами, які не встигли вчасно залишити Німеччину чи опинились у фронтовій зоні (інв. №: 4202, 4210, 4642). Листівка видана 1915 р. Губернською науковою архівною комісією м. Курська закликає збирати в місцевому музеї матеріали-свідчення учасників бойових дій (“в войне руссокого народа за освобождение славянства от германского ига”) та тилу, пов'язані з підтримкою фронту для систематизації, збереження та видання.

З першими успіхами російської армії (галиційська операція) знайомить листівка “Отторжимая возвратих”,надрукована Комітетом безкоштовних народних видань (-4 арк., інв. №: 4209), що, навіть, своєю назвою красномовно свідчить про тлумачення царизмом “українського питання”, а факту приєднання західноукраїнських земель, лише як повернення власних. Автори листівки, звертаються до населення Галичини закликають зберегти те, що кожен народ вважає своїм найціннішим скарбом – віру та мову, але мають на увазі не українську, а ту , на якій начебто спілкуються їх брати малороси на підросійській Україні, тобто російську.

Отже, агітаційно-пропагандистська машина Російської імперії відверто працювала на повну культурну асиміляцію українського населення, продовжувала вбивати штампи в масову свідомість населення імперії (що, на жаль, дається взнаки і сьогодні) та ігнорувати факти етнографічної окремішності українського народу. “Свободу и счастье несем мы возвращенным братьям, задыхавшимися в цепких руках исконных врагов славянства” –такими словами закінчується цей псевдоісторичний опус, що має порівняно яскраве художнє оформлення та фотозображення портрету Миколи ІІ.

Підтримати бойовий дух армії та патріотичні настрої в тилу повинні були листівки подібні до таких, як “Оборона Осовца”, “Наша слава”(інв. №: 4206, 4202), які були видані Комітетом народних видань у Петербурзі. Від штабу Верховного головнокомандувача ген.-ад. Миколи Миколайовича видавались подібні листівки суто для армії (інв. №: 4215, 4216). Перша присвячена святкуванню православного свята, а друга застерігає від розповсюдження чуток про зрадництво у вищому військовому керівництві, що мали місце після засудження військового міністра Сухомлінова й відступу з Галичини. Деякі листівки місцевого характеру містять: правила пересування в межах Галичини (інв. №:4198), заклик полтавського губернатора до населення зберігати спокій у зв'язку з наступом ворога (інв. №: 4236), заклик-пересторога про виявлення дезертирів та шпигунів на Полтавщині (інв. №: 4212, 4217), оголошення про додатковий призов (інв. №: 4221).

В 1915 р. поширились чутки про можливість заключення між Росією та Німеччиною сепаратного миру. Цьому присвячена листівка з викладом міркувань полоненого німецького солдата про війну та майбутній мир (інв. №: 4242). Проти подібних сподівань та для підвищення авторитета нового Головнокомандуючого, спрямований зміст листівок надрукованих з нагоди очолювання армії імператором (інв. №: 4222).

Життя тилу також висвітлюють листівки присвячені активізації допомоги армії пожертвами (інв. №: 4228, 4224 – товариств “Народная помощь” та “Волынская копейка” ), участю у виконанні військових замовлень та забезпеченні фронту – Курського Воєнно-Промислового Комітету та Товариства громадських металевих заводів, 1916 р. (інв. №: 4229, 4220), жителів Миргорода біженцям (інв. №: 15089).

Зміст цієї групи листівок постає відповідним відображенням імперської ідеології – “православ'я, самодержавство, народність”. Як “стимулюючи” елементи офіційної агітації-пропаганди, постійно присутні заклики про захист своєї віри, єдиновірців, братів-слов'ян, православної держави, монархії з монархом, Вітчизни-неньки всього “русского народа”, а, окрім звинувачення у розв'язанні війни німецьких держав та народів, обґрунтовані певним чином “справедливі” підстави панславістської політики царизму, заклики до “єднання народу зі своїм монархом”, утримання від внутрішніх свар під час війни.

Останні заклики про продовження війни та підтримку фронту знаходимо в листівках виданих Тимчасовим урядом та Всеросійським Комітетом Рад солдатських та робітничих депутатів.

Треба зазначити, що на початковому етапі війни антивоєнні настрої дуже поступалися патріотичним, тому листівки 1914-1915 рр. не знаходили значного відгуку в широких масах, хоч і залишали певний слід. Такими в колекції ХІМ можна вважати: листівку видану Харківським комітетом РСДРП – “Товарищи солдати, к вам слово” (інв. №: 6679), де, також, згадується арешт членів більшовицької фракції Державної думи, “Долой войну!” (інв. №: 4137), “Европейская война” (-4 арк., інв. №: 4533). Остання має наприкінці тексту рукописну резолюцію з власною печаткою, вірогідно, одного з харківських поліцмейсторів про надіслання до канцелярії губернатора. Заклик до байкотування робітниками діяльності Воєнно-промислових комітетів містить листівка 1915 р. (інв. №: Л-7425).

Врадянськійісторичнійлітературізначеннявоєнногочинника, тобто, погіршеннясоціально-економічноїситуаціївнаслідоквійни, увиникненніреволюційноїситуаціїзменшувалосяпропорційнодопідвищенняролібільшовицькоїпартіїйісторичнообумовленогорозвиткуподій. ЛистівкиколекціїХІМдозволяютьпродемонструвати, щоантивоєннілозунгизаймаличільнемісцевїхагітаціїтапропаганді(інв. №: 6686, Л-7426, 9628, 8214, 6675). Так само, слід звернути увагу на наявність в них гасел суто економічного або загальнодемократичного характеру, які, насправді, відстоювали значний спектр опозиційних політичних сил та партій (напр., інв. №: 5943).

Дуже цінною також, на наш погляд, видається листівка видана 1916 р. УСДРП (інв. №: 4142). Окрім традиційних соціалістичних гасел тут присутнє гасло здобуття автономії України. Не меншу цінність має листівка Харківської соціал-демократичної студентської фракції (інв. №: 6687), де згадуються події вересня 1916 р. – невдалий виступ під антивоєнними та революційними гаслами.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що колекція листівок ХІМ періоду1-ої світової війни має більш експозиційний, ніж науковий інтерес, однак, дозволяє продемонструвати як загальну канву подій, так і поставити важливі для громадського переосмислення акценти, в світлі сучасної історичної думки.


Прохоров Андрій Миколайович. Колекція листівок періоду 1-ї світової війни в зібранні ХІМ // 11 Сумцовські читання: Конференція "Подвигу народному жити у віках”, присвячена 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні". - Харків, 2005



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації