Поиск по базе сайта:
Заборовський В. В. Можливі напрямки використання досвіду бойового застосування винищувальної авіації в сучасних умовах icon

Заборовський В. В. Можливі напрямки використання досвіду бойового застосування винищувальної авіації в сучасних умовах




Скачати 73.54 Kb.
НазваЗаборовський В. В. Можливі напрямки використання досвіду бойового застосування винищувальної авіації в сучасних умовах
Дата конвертації04.08.2013
Розмір73.54 Kb.
ТипДокументи

Заборовський В.В.

Можливі напрямки використання досвіду бойового застосування винищувальної авіації в сучасних умовах


У статті розглянуто вдосконалення застосування військово-повітряних сил у роки Великої Вітчизняної війни і значення досвіду війни для сучасності в період реформування Збройних Сил України.

Накопичений у роки війни досвід бойового застосування ВПС є досить багатогранним і всебічним, тому він широко використовувався в післявоєнні роки при розвитку теорії і практики будівництва і бойового застосування Радянських ВПС, він враховувався при підготовці і веденні бойових дій ВПС у локальних війнах і збройних конфліктах. Його вивчали і використовували військові фахівці багатьох закордонних країн.

У сучасних умовах командні кадри і весь особовий склад ВПС України можуть у цьому найбагатшому джерелі знайти відповіді на багато складних питань, що стоять перед нами. Цей досвід у першу чергу необхідно використовувати при рішенні питань, що стосуються будівництва ВПС України, і насамперед, при визначенні складу і підпорядкованості, розвитку організаційної структури об'єднань, з'єднань і частин ВПС.

В роки війни з урахуванням умов бойових дій, можливостей авіаційної промисловості по постачаннях літаків і інших видів забезпечення, можливостей системи підготовки льотних кадрів, був оптимізований бойовий склад ВПС Червоної Армії. Це створило необхідні передумови для успішного рішення бойових задач, що стояли перед ними, як разом з іншими видами Збройних Сил, так і самостійно. Тоді з урахуванням втрат літаків і льотного складу у воєнних операціях були визначені найбільш доцільні якісно-кількісні показники для авіаційної промисловості по середньомісячному виробництву літаків, вироблені нормативи для системи підготовки льотних кадрів по її ємності і якості навчання. Цей досвід оптимізації бойового складу ВПС Радянського Союзу, і його якісно-кількісного співвідношення з бойовим складом Люфтваффе має сьогодні не тільки теоретичне, але і практичне значення. Він зокрема дає відповідь на те, яке співвідношення сил у повітрі необхідно створювати сьогодні на відповідних стратегічних напрямках кордонів України для того, щоб ВПС могли успішно виконати поставлені перед ними завдання по захисту наших рубежів. Є також корисною і методика визначення кількості літаків і льотного складу, необхідного для заповнення втрат і підтримки оптимального співвідношення сил у повітрі.

В роки війни була знайдена найбільш доцільна форма підпорядкованості й організаційної структури авіаційних об'єднань. Напередодні війни внаслідок невірної оцінки досвіду попередніх збройних конфліктів (зокрема, “Зимової війни з Фінляндією”), авіацію фронтів визнали необхідним розділити на фронтову й армійську, що, як переконливо показав досвід бойових дій радянських ВПС у кампаніях 1942 року, привело до розпилення обмежених сил авіації, утрудняло реалізацію найважливіших принципів оперативного мистецтва ВПС. І тільки протягом 1942 року, у міру створення повітряних армій, цей недолік у застосуванні ВПС був усунутий. Централізоване керування всіма авіаційними з'єднаннями і частинами з боку командуючого ВА дозволило в наступних фронтових і повітряних операціях масовано застосовувати авіацію. Це сприяло максимальної реалізації її високих маневрених і ударних якостей, а також здібностей наносити удари не тільки по об'єктах на полі бою, але й у тилу.

Цей досвід сьогодні необхідно враховувати при удосконаленні керування авіаційними об'єднаннями, з'єднаннями і частинами, при вирішенні питань, що стосуються забезпечення взаємодії авіації з іншими видами і родами Збройних Сил. Він вчить тому, щоб керування силами авіації було централізованим. Тільки при дотриманні цього принципу керування ВПС здатні повною мірою реалізувати свої бойові можливості. У роки війни були також розроблені доцільні способи застосування авіаційних резервів Ставки ВГК. Наявність у розпорядженні Ставки ВГК настільки могутнього і рухливого авіаційного резерву, дозволило істотно підвищити маневреність ВПС ЧА, підсилити централізацію керування ними. Досвід створення і бойового застосування авіаційних резервів Ставки ВГК особливо важливий у сучасних умовах, коли при обмеженій чисельності літакового парку ВПС України може виникнути гостра потреба в негайному й істотному нарощуванні сил авіації на різних, у тому числі і віддалених від місць постійного базування ТВД.

Не втратив сьогодні своєї цінності і досвід організації і забезпечення тилового забезпечення ВПС Червоної Армії. У ньому особливо корисним є пошук шляхів оптимізації і побудови авіаційного тилу. Війна переконливо довела необхідність звільнення бойових авіаційних частин і з'єднань від підрозділів тилу для того, щоб вони не знижували маневреність бойових частин ВПС. Побудова тилу повинна здійснюватися на територіальному принципі. Про цьому важливо пам'ятати при обмеженій чисельності ВПС України і високої імовірності виконання швидкого і потайливого маневру авіаційними частинами і з'єднаннями на нові напрямки.

Однієї з найважливіших задач, виконуваних винищувальною авіацією, є боротьба за панування в повітрі. Як показав досвід війни, розгром або ослаблення авіації супротивника, сприяв зниженню втрат наземних військ, створенню угруповань для проведення фронтових і повітряних операцій без особливої протидії супротивника з повітря, забезпечував умови для більш якісного планування бойових дій і, що важливо, проведення цих операцій відповідно до розроблених планів. Тенденція до збереження пріоритету боротьби за панування в повітрі мала місце і в післявоєнні роки. У сучасних умовах, незважаючи на корінні зміни в авіаційній техніці, ця тенденція продовжиться. Боротьба за панування в повітрі збереже свою важливість і значимість. Виходячи з цього досвіду, випливає висновок про необхідність ретельної підготовки ВПС України до напруженої і безкомпромісної боротьби з повітряним супротивником. Тому, у зв'язку зі скороченням чисельності літакового парку ВПС України, зниженням середнього рівня бойової підготовки льотного складу, важливо розробити ефективні форми і способи боротьби за панування в повітрі. Це необхідно для того, щоб, використовуючи наявні обмежені сили авіації, досягти необхідного результату в боротьбі з ВПС і іншими засобами повітряного нападу супротивника.

По досвіду війни, одним з найбільш ефективних способів боротьби за панування в повітрі було знищення літаків супротивника на його аеродромах.

Однак досвід учить, що висока ефективність операцій подібного роду забезпечувалася тільки в тих випадках, коли авіаційні начальники керувалися при їх підготовці і проведенні найважливішими принципами оперативного мистецтва ВПС. І насамперед, якщо вони виділяли великі сили авіації для проведення повітряних операцій і для нанесення ударів по кожному аеродрому, проводили операції на широкому фронті, щоб утруднити супротивникові вивід своєї авіації з-під удару, ретельно планували бойові дії з'єднань і частин ВПС і готували до них льотний склад, потай готували і раптово наносили масовані авіаційні удари, виділяючи достатні сили винищувальної авіації для боротьби з винищувачами супротивника. Невиконання хоча б одного з цих вимог приводило, як правило, у кращому випадку, до зниження результативності масованого авіаційного удару, а в гіршому – до зриву всієї операції в цілому.

Не утратив свого значення для сучасних умов і досвід удосконалення авіаційної підтримки сухопутних військ, придбаний у роки війни. У ході тривалої і напруженої боротьби із супротивником, при проведенні численних оборонних і наступальних операцій авіаційні командири і штаби навчилися застосовувати авіацію в інтересах наземних сил.

Слід зазначити, що необхідність виконання основних вимог до організації і проведення авіаційної підтримки, вироблених у роки війни, цілком зберігається й у сучасних умовах. Наприклад, досвід останніх військових конфліктів, зокрема бойових дій Радянської Армії в Афганістані і Збройних Сил Російської Федерації в Чечні, показав, що сухопутні війська також, як і в роки Другої світової війни потребували безперервної підтримки великими силами авіації на головному напрямку своїх дій і в ході всієї операції, бою або бою. Це значить, що з метою підвищення якості авіаційної підтримки військ у сучасних умовах необхідно аналізувати і вивчати досвід ВПС, придбаний у роки війни. Шляхи і способи реалізації названих вимог до авіаційної підтримки, що застосовувалися в роки війни передбачають і удосконалення авіаційної техніки і засобів поразки, поліпшення підготовки особового складу, розвиток керування авіаційними з'єднаннями і частинами і взаємодії з з'єднаннями й об'єднаннями сухопутних військ.

У ході об'єднання ВПС і Військ ППО в єдиний вид Збройних Сил, з особливою гостротою стають питання, що стосуються забезпечення ефективного спільного виконання бойових завдань по прикриттю військ і об'єктів інфраструктури країни. Шляхи забезпечення тісної взаємодії між з'єднаннями і частинами ВПС і ППО, вироблені в роки війни, повинні сьогодні стати для командування ВПС надійним орієнтиром у пошуках ефективних способів спільного бойового застосування сучасних засобів ВПС і ППО.

Пильної уваги в досвіді бойового застосування ВВС, накопиченого в роки війни, заслуговує організація і здійснення оперативної і бойової підготовки об'єднань, з'єднань і частин ВПС у бойовій обстановці. Як уже раніше відзначалося, до початку війни рівень військової освіти і термін перебування в займаних посадах командно-начальницького складу ВПС РСЧА були невисокими, що було однієї з причин серйозних вад у бойових діях ВПС.

Щоб виправити це положення командування і штаб ВПС Червоної Армії надавали посильну допомогу командуючим ВПС фронтів і командирам авіаційних з'єднань в організації проведення цілеспрямованої й ефективної оперативної і бойової підготовки. У результаті проведеної роботи підвищився рівень оперативно-тактичної підготовки командного складу ВПС, якість планування бойових дій авіації і виконання поставлених бойових завдань.

Корисним є сьогодні і досвід спеціальної допідготовки льотного складу, що передислоковувався на новий стратегічний або оперативний напрямок з тилу, або з іншого фронту. Цей досвід особливо необхідно враховувати при підготовці авіаційних підрозділів і льотного складу, що готуються для участі в миротворчих операціях. Як показав досвід війни, така допідготовка льотного складу дозволяла швидше і з меншими витратами сил вводити його в бій у новому районі. І що важливо, такий льотний склад відразу починав ефективну бойову роботу.

Слід уважно вивчати і досвід введення в стрій і в бій молодого льотного складу, що прибував у бойові частини з військово-навчальних закладів або з запасних авіаційних полків, як правило, з відсутнім або недостатнім нальотом на бойове застосування. Цьому питанню в авіаційних об'єднаннях, з'єднаннях і частинах у другій половині війни почали приділяти винятково важливу увагу, оскільки це сприяло росту бойового потенціалу авіаційних частин.

Як показав досвід, ретельно продумане і виконане введення в стрій молодого льотного складу сприяло його збереженню, поступовому, але упевненому формуванню надійних повітряних бійців, здатних вирішувати найскладніші бойові завдання.

Бойові дії авіації в роки Великої Вітчизняної війни є скарбом безцінного бойового досвіду. Організація ретельного вивчення цього досвіду і доведення до частин усього того корисного, що цей досвід дає, буде служити справі подальшого підвищення бойової могутності наших ВПС.


Заборовський В.В.. Можливі напрямки використання досвіду бойового застосування винищувальної авіації в сучасних умовах // 11 Сумцовські читання: Конференція "Подвигу народному жити у віках”, присвячена 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні". - Харків, 2005



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації