Поиск по базе сайта:
З а к о н у к р а ї н и про внесення змін до Закон icon

З а к о н у к р а ї н и про внесення змін до Закон




НазваЗ а к о н у к р а ї н и про внесення змін до Закон
Сторінка1/3
З А К О Н У К Р А Ї Н И <><><> <> <> Про внесення змін до Закон
Дата конвертації02.03.2013
Розмір0.75 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3


                                                          


З А К О Н У К Р А Ї Н И



Про внесення змін до Закону України
"Про Загальнодержавну програму реформування
і розвитку житлово-комунального господарства
на 2004-2010 роки"


Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

Внести зміни до Закону України "Про Загальнодержавну програму
реформування і розвитку житлово-комунального господарства на
2004-2010 роки" ( 1869-15 ) (Відомості Верховної Ради України,
2004 р., N 46, ст. 512), виклавши його в такій редакції:

"З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Загальнодержавну програму реформування
і розвитку житлово-комунального господарства
на 2009-2014 роки



1. Затвердити Загальнодержавну програму реформування і
розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки
(далі - Програма), що додається.

2. Кабінету Міністрів України:

при підготовці проектів законів України про Державний бюджет
України на відповідний рік передбачати видатки на адресне
фінансування заходів, передбачених Програмою;

протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям,
органам місцевого самоврядування під час розроблення та
затвердження проектів місцевих бюджетів передбачати у них
необхідні кошти для забезпечення виконання регіональних та
місцевих програм (заходів).

4. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім
розділу VII "Фінансове забезпечення виконання завдань Програми"
Загальнодержавної програми реформування і розвитку
житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки, затвердженого
цим Законом, який набирає чинності з 1 січня 2010 року".


Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 11 червня 2009 року
N 1511-VI


ЗАТВЕРДЖЕНО
Законом України
від 11 червня 2009 року N 1511-VI

^ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА РЕФОРМУВАННЯ
І РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
НА 2009-2014 РОКИ


I. Сучасний стан житлово-комунального господарства

Упродовж останнього десятиліття проблеми, пов'язані з
функціонуванням житлово-комунального комплексу, перебувають у
фокусі пильної політичної уваги, проте серйозних позитивних
зрушень у цій сфері досі не відбулося.

Ситуація в житлово-комунальному господарстві продовжує
ускладнюватися, відсутні позитивні зміни у становленні ринкових
засад господарювання, розвитку конкуренції та залученні приватних
інвестицій у підприємства галузі.

Неефективність реформування галузі призвела до критичного
стану основних фондів підприємств житлово-комунального
господарства. Недосконала тарифна політика зумовила хронічну і
постійно зростаючу збитковість підприємств. Недосконалість системи
управління житлом та підприємствами житлово-комунального
господарства, а також системи регулювання природних монополій
призвела до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно
працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належної
якості.

Нестача власних і бюджетних фінансових ресурсів, їх
неефективне розміщення, відсутність дієвого механізму залучення
позабюджетних коштів не сприяють вирішенню завдань технічного
переоснащення житлово-комунальних підприємств та розвитку
комунальної інфраструктури. Не налагоджена ефективна співпраця з
приватними інвесторами, міжнародними фінансовими установами та
донорськими організаціями, не створений сприятливий інвестиційний
клімат.

Значними і постійно зростаючими є втрати води і теплової
енергії. Питомі витрати енергетичних ресурсів під час виробництва
і надання житлово-комунальних послуг майже удвічі перевищують
відповідні показники країн Європейського Союзу.

Недосконалість системи соціального захисту населення у сфері
надання житлово-комунальних послуг, недостатня поінформованість
населення, неузгодженість норм законодавства щодо регулювання
взаємовідносин споживачів і виробників/виконавців
житлово-комунальних послуг зумовлюють зростання незадоволення
серед населення.

Про відсутність реальних зрушень та зволікання з належною
реалізацією житлово-комунальної реформи яскраво свідчить
статистика. Так, за станом на 1 січня 2009 року дебіторська та
кредиторська заборгованість галузі становила відповідно 10,1 млрд
та 9,4 млрд гривень. Збитки підприємств за підсумками роботи у
2008 році склали 1,6 млрд гривень.

Кожен третій житловий будинок потребує капітального ремонту.
В аварійному стані перебуває більше третини
водопровідно-каналізаційних та теплових мереж, близько
30 відсотків теплопунктів, понад 20 відсотків мостів та
шляхопроводів.

Потребує заміни 87 відсотків рухомого складу міського
електричного транспорту, 70 відсотків автотранспорту, який
використовується у сфері благоустрою, близько 40 відсотків
насосного обладнання та котлів, понад 20 тисяч ліфтів тощо.

Не відповідають санітарним нормам близько половини полігонів
для твердих побутових відходів. Щороку утворюється значна
кількість несанкціонованих сміттєзвалищ.

Вирішення цього питання потребує удосконалення підходів до
фінансового забезпечення виконання Програми, приведення її у
відповідність із загальнодержавними пріоритетами, додержання
ефективного використання бюджетних коштів під час реалізації
державної політики, розроблення ефективних механізмів залучення
позабюджетних коштів, зокрема коштів міжнародних фінансових
установ та донорських організацій, для формування житлового фонду
і реформування житлово-комунального господарства в рамках розвитку
публічно-приватного партнерства.

II. Мета Програми та шляхи реформування
житлово-комунального господарства

1. Мета Програми полягає у визначенні засад реалізації
державної політики реформування житлово-комунального господарства,
здійснення заходів щодо підвищення ефективності та надійності його
функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення
потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних
послугах відповідно до встановлених нормативів і національних
стандартів.

Реформування галузі проводиться з урахуванням інтересів
кожної конкретної людини та передбачає широке роз'яснення процесу
і результатів реформ.

Для досягнення мети реформування галузі необхідно вирішити
питання щодо:

узгодження економічних інтересів держави та суб'єктів
господарювання;

забезпечення можливості розв'язання громадянами України
житлових проблем;

оптимізації виробничої та територіальної інфраструктури
житлово-комунального господарства відповідно до потреб населення;

створення умов для надійного і безпечного надання
житлово-комунальних послуг за доступними цінами, які стимулюють
енергозбереження;

усунення диспропорції у попиті та пропозиції на ринку житла і
житлово-комунальних послуг;

оновлення виробничої бази галузі з урахуванням новітніх
досягнень науково-технічного прогресу, запровадження інноваційної
моделі розвитку житлово-комунального господарства;

підвищення ефективності використання енергоносіїв та інших
ресурсів, радикального зниження енергоємності виробництва,
підвищення енергоефективності будинків, створення стимулів та умов
для переходу економіки на раціональне використання та економне
витрачання енергоресурсів;

стимулювання приватної підприємницької ініціативи у виконанні
завдань розвитку житлового фонду та комунальної інфраструктури;

мінімізації техногенного впливу галузі на навколишнє
середовище і людину в цілому;

розвитку ринкових відносин та відповідної інституційної
інфраструктури, поетапного дерегулювання і лібералізації
потенційно конкурентного ринку за умови розвитку системи
державного регулювання природних монополій;

розроблення законодавчих актів щодо розмежування повноважень
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у
сфері житлово-комунального господарства;

поліпшення якості управління житлом та комунальною
інфраструктурою.

Реформування галузі здійснюється шляхом формування відповідно
до вимог світових стандартів ринку житла, запровадження
недискримінаційних економічних відносин між суб'єктами ринку та
державою з поступовим обмеженням функцій держави як суб'єкта
господарювання та посиленням її впливу на формування ринкової
інфраструктури, що передбачає:

проведення взаємоузгодженої тарифної, інвестиційної політики
і політики у сфері розвитку внутрішнього ринку;

реалізацію ефективної антимонопольної політики та здійснення
інституційних перетворень на ринку житла і житлово-комунальних
послуг, спрямованих на розвиток ринкових відносин та конкуренції;

стимулювання інноваційної, інвестиційної та енергозберігаючої
активності суб'єктів господарювання;

підвищення енергоефективності галузі шляхом зменшення обсягів
втрат паливно-енергетичних ресурсів, зниження енергоємності
виробництва окремих видів продукції (послуг);

розроблення прозорого механізму формування цін і тарифів на
продукцію та послуги підприємств, що провадять діяльність у
житлово-комунальній сфері.

За своїм змістом економічна модель розвитку
житлово-комунального господарства полягає у формуванні оптимальних
для суспільства і держави економічних відносин шляхом
запровадження ринкових методів господарювання, стимулювання
енергоефективності тарифної, інвестиційної, науково-технічної,
зовнішньоекономічної та екологічної політики, інституційних і
структурних змін у сфері обслуговування житла.

2. Передбачається здійснення заходів Програми в таких сферах:

1) формування державної житлової політики;

2) утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, у
тому числі проведення реконструкції застарілого житлового фонду;

3) надання послуг з централізованого водопостачання та
водовідведення;

4) виробництва, транспортування, постачання теплової енергії,
надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої
води, у тому числі з використанням альтернативних джерел енергії
та видів палива;

5) ремонту приміщень, будинків, споруд;

6) благоустрою населених пунктів;

7) міського електротранспорту.

3. Державна політика реформування житлово-комунального
господарства базується на таких основних принципах:

1) спільна відповідальність держави та органів місцевого
самоврядування за якісне виконання Програми, забезпечення
населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних
соціальних стандартів та ефективність сфери житлово-комунального
господарства в цілому;

2) доступність для всіх верств населення житлово-комунальних
послуг, що відповідають вимогам державних стандартів;

3) пріоритетне спрямування державної підтримки на
забезпечення соціальним житлом визначених законом категорій
громадян з одночасним створенням доступної для інших верств
населення системи довгострокового кредитування житла;

4) формування та дотримання державних соціальних стандартів
(норм і нормативів) у сфері житлового фонду та
житлово-комунального обслуговування;

5) створення умов для прозорого та незалежного державного
регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, захисту прав
споживачів і налагодження зворотного зв'язку із суспільством;

6) забезпечення ефективного використання людських, грошових
та матеріальних ресурсів у сфері житлово-комунального
господарства;

7) відповідальність держави (щодо управління, регулювання,
стимулювання і технічної підтримки) та органів місцевого
самоврядування (щодо планування розвитку житлового фонду та
комунальної інфраструктури, ефективного використання майна
територіальних громад) за ефективність функціонування
житлово-комунального господарства;

8) перехід до економічно обґрунтованих цін і тарифів за
користування житлом та комунальні послуги, запровадження надання
адресних субсидій окремим категоріям громадян для компенсації
витрат, пов'язаних з оплатою житла та комунальних послуг;

9) створення рівних умов для всіх суб'єктів господарювання і
споживачів на ринку житла та житлово-комунальних послуг;

10) забезпечення збалансованого розвитку енерго-, тепло-,
водо-, газопостачання та водовідведення під час виконання програм
житлового та промислового будівництва;

11) забезпечення населення високоякісною питною водою;

12) технічне переоснащення галузі на основі широкого
застосування вітчизняних і зарубіжних науково-технічних досягнень,
зокрема в енерго- та ресурсозбереженні, впровадження екологічно
чистих технологій;

13) стимулювання будівництва шляхом зняття адміністративних
бар'єрів та розвитку конкуренції на ринку будівельних матеріалів;

14) розвиток публічно-приватного партнерства у сфері
будівництва та реконструкції житлового фонду і комунальної
інфраструктури;

15) гласність, громадський контроль, прозорість та участь
громадян у прийнятті рішень з питань реформування та розвитку
житлово-комунального господарства, інформування населення органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно
до їх повноважень щодо основних принципів та завдань державної
політики у сфері житлово-комунального господарства;

16) створення рівних умов для всіх суб'єктів підприємницької
діяльності у сфері житлово-комунального господарства, забезпечення
рівних умов для всіх інвесторів.

III. Основні завдання Програми та засоби,
необхідні для їх виконання

1. Основними завданнями Програми є:

1) розвиток державного регулювання діяльності природних
монополій на ринку комунальних послуг;

2) формування державної житлової політики, створення
розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування
житла, у тому числі впровадження комплексної реконструкції
кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду із залученням
інвесторів-забудовників на конкурсних засадах;

3) забезпечення беззбиткового функціонування підприємств
житлово-комунального господарства;

4) технічне переоснащення житлово-комунального господарства,
скорочення питомих показників використання енергетичних і
матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва (надання)
житлово-комунальних послуг, у тому числі створення дієвого і
прозорого механізму стимулювання використання альтернативних
джерел енергії та видів палива;

5) залучення інвестицій і співпраця з міжнародними
фінансовими установами та донорськими організаціями;

6) залучення громадськості до процесів формування житлової
політики та реформування житлово-комунального господарства.

2. Виконання завдань Програми потребує реалізації заходів
інституціонального, організаційного, фінансового,
нормативно-правового та науково-технічного забезпечення.

IV. Інституціональне забезпечення
виконання завдань Програми

Інституціональне забезпечення виконання завдань Програми
включає такі заходи:

визначення функцій та відповідальності центральних, місцевих
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо
виконання програм забезпечення населення житлом, модернізації
житлово-комунальної інфраструктури, здійснення державного
регулювання, гарантування надійності, ефективності, високої якості
та економічно обґрунтованої вартості житлово-комунальних послуг;

розмежування функцій управління та державного регулювання у
житлово-комунальній сфері, підвищення ролі центрального органу
виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства щодо
здійснення стратегічного управління галуззю;

удосконалення ліцензійної політики у сфері тепло-,
водопостачання та водовідведення щодо посилення відповідальності
суб'єктів, які провадять діяльність у зазначеній сфері;

розмежування монопольного і конкурентного ринків у сфері
житлово-комунальних послуг;

посилення впливу мешканців будинків на умови свого проживання
та якість обслуговування житла шляхом стимулювання створення
об'єднань співвласників багатоквартирного будинку;

сприяння створенню системи управителів на ринку житлових
послуг.

Інституціональні заходи виконання Програми наведено в додатку
N 1 до Програми.

V. Нормативно-правове та науково-технічне забезпечення
виконання завдань Програми

Нормативно-правове забезпечення виконання завдань Програми
передбачає запровадження системного підходу до правового
регулювання у сфері житлової політики та житлово-комунального
господарства. Планування і провадження нормотворчої діяльності
здійснюються з урахуванням концептуальних документів, що після
загального громадського та фахового обговорення беруться за основу
для розроблення та ухвалення законів та інших нормативно-правових
актів, прийнятих на їх виконання. Запровадження такого підходу
дасть змогу запобігти виникненню суперечностей та дублюванню норм
нормативно-правових актів.

1. Нормативно-правове та науково-технічне забезпечення
виконання завдань Програми передбачає:

1) розроблення проектів нормативно-правових актів з питань
регулювання відносин у сфері житлово-комунального господарства;

2) створення нормативно-правової бази, необхідної для
впровадження нового ефективного механізму фінансування розвитку
галузі та визначення стратегічно важливих напрямів співпраці з
міжнародними фінансовими інституціями та донорськими
організаціями;

3) гармонізацію національних стандартів та інших нормативних
актів у сфері житлово-комунального господарства з директивами та
стандартами Європейського Союзу;

4) збереження і розвиток наукового, науково-технічного
потенціалу, модернізацію науково-технічної бази та систематизацію
наукової інформації;

5) проведення науково-технічних досліджень з питань тарифної
політики, визначення економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з
виробництвом (наданням) житлово-комунальних послуг,
фінансово-економічної діяльності житлово-комунальних підприємств,
експлуатації та технічного обслуговування об'єктів
житлово-комунального господарства, міського електротранспорту,
благоустрою населених пунктів, захисту територій від шкідливої дії
вод;

6) розроблення та впровадження новітніх технологій і
обладнання, необхідних для технічного переоснащення підприємств
житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат
енергетичних і матеріальних ресурсів;

7) проведення прогнозно-аналітичних розрахунків для
визначення потреб населення у житлі та об'єктах
житлово-комунальної інфраструктури на середньо- та довгострокову
перспективу;

8) розвиток державного регулювання на ринку природних
монополій та конкурентному ринку у сфері житлово-комунального
господарства (тарифоутворення, ліцензування, контроль за
ліцензованою діяльністю, забезпечення недискримінаційного доступу
до послуг);

9) створення нової моделі забезпечення населення
високоякісною питною водою;

10) налагодження виробництва нових зразків техніки та
обладнання для забезпечення потреб житлово-комунального
господарства;

11) проведення соціологічних досліджень серед населення щодо
реформування житлово-комунального господарства, вивчення
громадської думки стосовно пріоритетів такого реформування;

12) удосконалення методологічних засад моніторингу стану
галузі (статистичні спостереження, вивчення громадської думки,
експертна оцінка);

13) внесення змін до чинного законодавства та розроблення
нових підзаконних актів щодо відновлення застарілого житлового
фонду і забезпечення населення якісним житлом;

14) розроблення законодавчої бази щодо стимулювання
використання альтернативних джерел енергії та видів палива;

15) внесення змін до будівельних норм і правил, забезпечення
технічного регулювання та стандартизації у сфері
житлово-комунального господарства для більш активного використання
науково-технічних досягнень та оновлення на їх базі основних
засобів підприємств галузі;

16) розроблення та забезпечення виконання програм
стимулювання економного використання споживачами питної води і
теплової енергії.

2. Заходи щодо нормативно-правового та науково-технічного
забезпечення виконання завдань Програми наведено в додатку N 2 до
Програми.
  1   2   3




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації