Поиск по базе сайта:
Програма контролю викладання історії викладання історії ставить за мету icon

Програма контролю викладання історії викладання історії ставить за мету




Скачати 80.26 Kb.
НазваПрограма контролю викладання історії викладання історії ставить за мету
Дата конвертації03.07.2013
Розмір80.26 Kb.
ТипПрограма

ПРОГРАМА КОНТРОЛЮ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ


Викладання історії ставить за мету:

• Розвиток особистості учня на основі знань минулого і вміння орієнтуватися у найважливіших подіях сучасного.

• Формування творчого мислення, здатності критичного ситуа­ційного аналізу, вміння робити власні висновки на основі вивчення історичних джерел.

• Постановка проблем морального вибору методом демонстрації складності і неоднозначності моральних оцінок історичних подій.

• Надання права на суб'єктивність, на обгрунтування своїх рішень щодо моральних проблем історії.

• Виховання істинного патріотизму, вміння підніматися до рівня бачення державних інтересів і пріоритетів.

• Допомога в соціалізації вступаючої в життя людини, самови­значенні її як особистості.

^ Завдання, які відповідають цій меті, передбачають:

• Зміни підходу до висвітлення історичного досвіду людства: від «Історії держав» до «Історії людини».

• Перехід від пасивного запам'ятовування оцінок і фактів до вміння самостійно орієнтуватись в історичних подіях, знаходити причинно-наслідкові зв'язки між історичними явищами, відділяти суттєве від другорядного.

• Виховання патріотизму, вміння розуміти і оцінювати події ми­нулого в їх взаємозв'язках, усвідомлювати постійну мінливість світу і суспільства в цілісності, відслідковувати процес виникнення, роз­витку і зникнення суспільних явищ.

• Формування цілісних орієнтацій учнів, допомога їм у розв'я­занні морально-етичних проблем, виховання гуманізму.

^ I етап. Підготовча робота контролю

1. Вивчення нормативних документів:

— навчального плану;

— програми для загальноосвітніх і профільних класів;

— стандартів історичної освіти.

2. Вивчення особових справ і атестаційних кваліфікаційних ха­рактеристик учителів-предметників.

3. Аналіз навантаження і позакласна робота вчителів, їхній роз­клад.

4. Аналіз матеріального забезпечення кабінету.

5. Вивчення відповідних розділів річного плану.

6. Вивчення результативності роботи вчителів.

II етап. Індивідуальна робота з учителем

1. Обговорення програми і плану-графіка контролю.

2. Співбесіда за програмами і календарним плануванням на цей період, відображення в них профільної і рівневої диференціації.

3. Вивчення особистої документації вчителя:

— наявність календарних планів;

— ведення класних журналів;

— ведення зошитів;

— ведення журналів факультативів, гуртків;

— ведення зошитів занять на дому.

4. Участь учителя у методичній роботі науково-методичних ка­федр, позашкільній методичній і науковій роботі.

5. Тема самоосвіти, способи її реалізації, форма звітності.

6. Внесок учителя в поповнення, обладнання кабінету, наявність матеріальної бази для виконання програм, дидактичних матеріалів.

7. Визначення ступеня взаємодії вчителя з класним керівником, батьками.

8. Виявлення труднощів у роботі вчителя, позначення способів їх усунення.

III етап. Відвідування циклу уроків із метою:

I. Контролю знань, умінь і навичок учнів за питаннями:

1. Сформованість в учнів знань, умінь і навичок відповідно до вимог програми, які поставлені до вивчення кожного розділу курсу історії (на основі таких критеріїв, як науковість, системність, по­внота і міцність).

2. Сформованість в учнів уміння порівнювати, аналізувати, ро­бити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

3. Наявність в учнів навичок розглядати історичні питання з точ­ки зору світоглядного аспекту.

4. Організація роботи учнів під час екскурсій.

5. Вміння учнів вести реферативно-пошукову роботу, бібліогра­фічний пошук, працювати з науково-популярною літературою, з підручником.

6. Активність і аргументованість виступів під час проведення семінарів, диспутів, конференцій, дискусій.

II. Перевірки світоглядних аспектів викладання історії:

1. Аспект гуманізації забезпечується таким:

• Пізнання історичних закономірностей, вирішення історичних проблем, розуміння змісту історії повинно йти не способом абстракції і логічними конструкціями, а від людини і через людину.

• Народи повинні виглядати не як безликі маси, а як сукупність людей зі своїми інтересами, мотивами, а також з особливостями істо­ричної, національної свідомості.

• Фактичний матеріал повинен перестати бути переліком імен, дат, економічних показників, що ілюструють готову схему, а стати засобом вивчення людини в системі культурних, економічних, по­літичних та інших відносин тієї чи іншої епохи.

• Підвищена увага до історичних осіб. Негативні персонажі теж повинні посісти своє місце в історії.

• Історія повинна формувати уявлення про значення загально­людських цінностей, повагу до культури і звичаїв інших народів.

• Історія повинна звертатись до особистості учня, задовольняти його пізнавальні, моральні, світоглядні запити.

• Історія повинна бути цікавою, художньою, емоційною, повин­на навчати мислити, усвідомлювати, співпереживати.

2. Розвивальний аспект історії полягає:

• У можливості спонукати як мислительну, так і емоційно-мораль­ну роботу особистості, способи формування історичного мислення.

• У розвитку творчих, пізнавальних здібностей учнів способом переходу від простого до складного.

• У заохоченні дитини до самостійного мислення, поваги до її точки зору, права на власне оцінювання історичних подій.

• У моральному розвитку школяра через емоційне ставлення до історії, співпереживання з людьми минулого через засвоєння іде­алів і моральних цінностей, вироблених людством, а також за допо­могою ситуацій морального вибору.

• У лояльному ставленні вчителя до ситуації, невідповідності думки учня загальноприйнятій думці чи думці вчителя.

3. Науковість змісту курсу реалізується:

• У відповідності постановки і варіантів розв'язання історичних проблем сучасному рівню історичної науки.

• У забезпеченні можливості наукового пошуку в області історії, освоєнні окремих елементів роботи історика-дослідника, зокрема роботи з історичними джерелами.

4. Варіативність навчання історії забезпечується:

• Наявністю різнорівневих (випереджувальних, орієнтованих на розширення обсягу і часткове поглиблення знань, профільних) про­грам та індивідуальних планів.

• Введення факультативних курсів.

• Введення спеціалізації у старших класах зі значним розширен­ням викладання історичних і суспільствознавчих предметів.

• Пропозиції курсів за вибором.

ІІІ. Перевірки якості викладання за аспектами:

1. Організаційний аспект:

• Ступінь організаційної підготовленості до уроку.

• Участь учнів у роботі на уроці.

• Раціональне використання часу на уроці, відповідність часу, відведеного на різні види і форми роботи, нормативним вимогам.

• Виконання санітарно-гігієнічних норм уроку, правил техніки безпеки, охорони праці.

• Ступінь забезпечення уроку наочними технічними засобами навчання, ефективність їхнього використання.

• Ведення документації учителем.

• Організаційна завершеність уроку, запис домашніх завдань (обсяг, ступінь складності, диференціація, коментар).

2. Дидактичний аспект:

• Постановка цілей та завдань уроку.

• Дотримання дидактичних принципів (науковості, наочності, міцності, доступності та ін.).

• Дотримання логіки викладання навчального матеріалу, оптимальність структури уроку.

• Використання різних форм, засобів і методів навчання.

• Активізація пізнавальної діяльності учнів.

• Організація самостійної роботи учнів.

• Відповідність ходу і результату уроку вимогам, що ставляться до уроку, загальній дидактичній меті.

• Забезпечення високого рівня пізнавальної активності учнів.

• Реалізація принципів диференціації та індивідуалізації на уроці.

3. Методичний аспект:

• Діяльність учителя і учнів в основних структурних компонен­тах уроку.

• Сукупність заходів і методів, що використовуються для втілен­ня дидактичної функції уроку.

• Ефективність використання дидактичних принципів.

• Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці.

• Оптимальність поєднання методів і форм перевірки знань учнів.

• Види та місце самостійної роботи учнів на різних етапах уроку.

• Керівна роль учителя у процесі роботи учнів.

• Методи диференціації роботи з учнями залежно від індивіду­альних здібностей та можливостей.

4. Психологічний аспект:

• Рівень психологічної взаємодії вчителя та учнів, ступінь впли­ву вчителя.

• Ступінь відповідності змісту й структури уроку принципам розвивального навчання.

• Врахування вікових особливостей учнів.

• Виконання психологічних та гігієнічних вимог до організації уроку.

• Ступінь активності учнів.

5. Виховний аспект:

• Вивчення ступеня та прийомів виховного впливу уроку на учнів.

• Ступінь естетичного впливу уроку на учнів.

• Рівень культури праці, організованості, дисциплінованості учнів, стиль ставлення один до одного та до вчителя.

IV. Контроль проведення та нормативність оцінювання конт­рольних зрізів.

IV етап. Позакласна робота

^ V етап. Аналітична та узагальнююча робота

I. Вироблення рекомендацій.

II. Документальне оформлення підсумків контролю за такою схе­мою:

План узагальнення підсумків контролю

1. Об'єктивна інформація про вчителя:

— прізвище, ім'я, по батькові;

— предмет;

— педагогічний стаж;

— кваліфікація.

2. Професійний рівень;

— організаційно-методичний рівень уроків;

— ступінь науковості;

— рівень знань учня, результативність роботи вчителя;

— міцні та слабкі сторони роботи вчителя.

3. Методична робота вчителя:

— методична тема, над якою працює вчитель, способи її реалі­зації, форми звітності;

— обмін досвідом із колегами, наставництво;

— участь у семінарах, конференціях, проведення відкритих уроків;

— методичні розробки, статті.

4. Підвищення кваліфікації:

— К.П.К.;

— атестація.

5. Виховна робота:

— класне керівництво, робота з батьками.

6. Виявлені недоліки, рекомендації щодо їх усунення.

7. Висновки.

VI етап. Обговорення підсумків контролю з учителем



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації