Поиск по базе сайта:
„Є люди, долі яких осявають одна одну, мов зорі у сузір\

„Є люди, долі яких осявають одна одну, мов зорі у сузір'ї




Скачати 20.28 Kb.
Назва„Є люди, долі яких осявають одна одну, мов зорі у сузір'ї
Дата конвертації31.12.2012
Розмір20.28 Kb.
ТипДокументи

„Є люди, долі яких осявають одна одну, мов зорі у сузір'ї. Чимось схожі на таке сузір'я наші земляки - Гнат Хоткевич, Опанас Матюшенко, Марія Олешко, Данило Семенченко, Олександр Олесь (Кандиба), Павло Савченко, Гнат Михайличенко та Петро Лісовий (Свашенко)” - так писав про своїх земляків письменник Данило Олександрович Бакуменко. Яскравою зіркою у сузір'ї наших земляків сяє ім'я і самого письменника.

Життя минуще, а слово вічне. Данило Бакуменко -це письменник просвітленої правди, письменник життєвих реалій, а не вигаданих, пустопорожніх банальностей. „Пишу так, як диктує правда”, - сказав Данило Олександрович перед тим, як рушати в останню дорогу. Сказав, як солдат, що ніколи не здається...

Данило Олександрович Бакуменко народився 31 грудня 1918 року в селі Деркачі на Харківщині в родині лісника. Протягом 1926-1936 років навчався у Дергачівській середній школі №1. Тут почав перші поетичні спроби. Закінчив філологічний факультет Харківського державного університету (1946 рік) та редакторський факультет Військової політичної академії (1952р.).

У перші дні Великої Вітчизняної війни добровільно пішов на фронт у складі Харківського студбату. Був двічі поранений і тяжко контужений. Починав війну рядовим розвідником, а закінчив її капітаном. Пройшов фронтами Великої Вітчизняної війни і закінчив її на Далекому Сході у вересні 1945 року після перемоги над Японією.

У 1961 році у званні підполковника звільнився в запас. Потім працював у Спілці письменників України директором Бюро пропаганди художньої літератури (1961-1967 р.р.). Нагороджений п'ятьма бойовими орденами та багатьма медалями.

Член Спілки письменників України з квітня 1955 року. Поет, прозаїк, перекладач. Перший вірш Д. Бакуменка було надруковано в 1930 році у газеті „Пионерская правда” в перекладі російською мовою, коли він ще вчився в 4 класі Дергачівської школи № 1. Потім було багато публікацій у місцевій та республіканській пресі. І відразу „вразила неабияка широта світогляду юного поета, його таланту, глибоке розуміння ним суспільного значення поезії” (з рецензії того часу).

У 1939 році в збірнику „Молодість” (видання Харківського державного університету) публікувалися вірші поета, витримані в манері народного епосу. В повоєнні десятиліття тема героїчного подвигу була головною не лише у воєнній ліриці, а й у творах більших жанрів - поем, балад та романів.

Поступово йшло дозрівання поета до потреби поетизації подвигу непоодиноких героїв, а маси, всього народу; так і постала необхідність повороту його творчого шляху до літературного перекладу та широкомасштабної прози.

Д.О. Бакуменко — автор поетичних збірок: „На щастя землі” (1953 р.), „Корінь життя” (1955 р.), і „Переможці Каспію” (1961 р.), „Земля і зорі” (1963 р.), „Зорецвіт” (1965 р.), „Які в тебе очі?” (1966 р.), „Обрії” (1968 р.), „Вогнепад” (1973 р.), і „Обличчям до сонця” (1978 р.), „Чую серце твоє” (1979 р.), „Небояни” (1977 р.), „Рейс життя” (1989 р.), „Кардіограма мужності” (1998 р).

У 2000 році Дмитра Олександровича посмертно нагороджено премією імені Павла Тичини „Чуття єдиної родини” за останю збірку „Кардіограма мужності”.



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації