Поиск по базе сайта:
Для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012/2013 навчальному році, перелік рекомендованої літератури та фахових видань icon

Для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012/2013 навчальному році, перелік рекомендованої літератури та фахових видань




НазваДля практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012/2013 навчальному році, перелік рекомендованої літератури та фахових видань
Сторінка1/6
Дата конвертації02.02.2013
Розмір0.66 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6
1. /нормативн_ документи/02-10_3132.doc
2. /нормативн_ документи/827.doc
3. /нормативн_ документи/list_66_1_rozjasnennja_godina_psikhologa-1.doc
4. /нормативн_ документи/З А К О Н У К Р А ф Н И.doc
5. /нормативн_ документи/КАБ_НЕТ М_Н_СТР_В УКРАфНИ.doc
6. /нормативн_ документи/лист Про особливост_ орг_ нвп 2011-2012.doc
Для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012/2013 навчальному році, перелік рекомендованої літератури та фахових видань
Наказ №827 Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо запобігання торгівлі людьми на період до 2015 року
Український науково-методичний центр практичної психології І соціальної роботи
Закон україни про протидію торгівлі людьми
Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року
Б. М. Жебровський Про організацію навчально-виховного процесу в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2011/12 навчальному році



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49, ministry@mon.gov.ua




від 19.0712 _ 1/9-517___

на № ___ від

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,

Інститути післядипломної педагогічної освіти

Інструктивно-методичні

рекомендації щодо діяльності працівників

психологічної служби у 2012/2013 н. р.


Міністерство надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012/2013 навчальному році, перелік рекомендованої літератури та фахових видань.

Зазначені матеріали можна використати на серпневих конференціях, методичних об’єднаннях та педагогічних радах .

Рекомендуємо на серпневих конференціях працівників освіти “Про підсумки розвитку освіти у 2011/2012 навчальному році та завдання на 2012/2013 навчальний рік” заслухати питання про стан функціонування та перспективи розвитку психологічної служби системи освіти кожного регіону.

Необхідно вжити заходів щодо максимального забезпечення навчальних закладів практичними психологами та соціальними педагогами і налагодження належного психологічного супроводу всіх учасників навчально-виховного процесу.

Додатки: на 28 арк.




Заступник Міністра Б.М.Жебровський

Березіна Н.О.481-32-31

Панок В.Г. 252-70-11




Додаток 1


до листа МОНмолодьспорту

від „19”07. 2012 р. № 1/9-517


Про стан психологічної служби системи освіти України


Міністерство спільно із Українським науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи провели моніторинг забезпеченості навчальних закладів системи освіти фахівцями психологічної служби. Розрахунок потреби практичних психологів і соціальних педагогів здійснювався на основі нормативів чисельності, які вміщені у додатку до Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом МОН від 02.07.2009 р. № 616, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07. 2009 р. за № 687/16703. Під час розрахунку враховувалось наступне: тип навчального закладу (дошкільний, загальноосвітній, позашкільний, професійно-технічний навчальний заклад тощо), наповнюваність дітьми, учнями, студентами (кількість груп, класів), місце знаходження навчального закладу (місто, село/селище). При цьому враховувались статистичні дані, які надаються навчально-методичним центром в Автономній Республіці Крим, обласними, Київськими і Севастопольськими міськими навчально-методичними кабінетами (центрами) психологічної служби системи освіти у кінці 2011-2012 навчального року.

Так на кінець 2011/2012 навчального року кількість фахівців служби становить 23 тис.535 педагогічних працівників, серед яких практичні психологи, соціальні педагоги, методисти, які працюють у всіх типах навчальних закладів системи освіти України.

У порівнянні із попереднім навчальним роком кількість педагогічних працівників психологічної служби системи освіти збільшилася на 1 тис. 433 особи, або на 6,1 відсотка.

Згідно із звітністю, поданою із місць, позитивних показників у минулому році досягли всі регіони України за виключенням Полтавської та Черкаської областей, де кількість працівників служби зменшилася відповідно на 1 та 15 осіб.

Середній показник забезпечення ставками працівників психологічної служби відповідно до нормативів чисельності в Україні по регіонах на кінець 2011-2012 навчального року становить 50,1 відсотка. Найкращого забезпечення всіх типів навчальних закладів практичними психологами і соціальними педагогами відповідно до нормативів чисельності мають такі регіони:

м. Севастополь – 80,8%, Івано-Франківська область – 67,7%, Сумська область – 66,3%, Чернівецька область -63,5%, Київська область - 62,6%,

Не дивлячись на те, що органами управління освітою Миколаївської, та Житомирської областей вжито управлінських заходів - рівень забезпечення практичними психологами та соціальними педагогами залишається низьким. Так, прийшло працювати у навчальні заклади Миколаївської області 133 особи - забезпечення становить 37,5%, Житомирської 108 осіб – забезпечення 41%.

Найменший показник ставок працівників психологічної служби відповідно до нормативів чисельності, у Тернопільській області, який становить 29.8 %

Станом на кінець навчального року 16 463 навчальні заклади всіх типів забезпечені практичними психологами та 6928 соціальними педагогами.

Слід відмітити, що міські навчальні заклади забезпечені практичними психологами краще ніж сільські і показник відповідно становить 68,9% та 31,3%.

Як і минулого року найкращі показники забезпечення є у м.Севастополі-79,3%, м. Києві – 70.13% та Івано-Франківській області - 64,6%.

Серед навчальних закладів найкраще забезпечені практичними психологами спецшколи – інтернати на 96,8% , загальноосвітні навчальні заклади на 95, 6 % та спеціальні дошкільні навчальні заклади на 76,6 %, які знаходяться у містах.

Викликає занепокоєння стан забезпечення навчальних закладів соціальними педагогами. Так, лише 23,8% навчальних закладів різних типів, що знаходяться в сільській місцевості забезпечені соціальними педагогами. Середній показник по Україні становить 34,6%.

Найгірший стан справ по забезпеченню соціальними педагогами у вищих навчальних закладах І- ІІ рівнів акредитації: міські забезпечені на,7,4%, а ті що знаходяться в сільській місцевості взагалі не ввели в штатний розпис ці посади.

Забезпечення навчальних закладів психологічним супроводом потребує удосконалення.

Міністерство зосереджує увагу на необхідності вжиття запобіжних заходів щодо скорочення штатів, збереженні існуючих посад практичних психологів і соціальних педагогів, методистів з психологічної служби районних (міських) методичних кабінетів, працівників навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти та ввести відповідно до потреб регіону додаткові посади зазначеної категорії педагогічних працівників (статистичні дані щодо динаміки розвитку служби в розрізі регіонів наведені у додатку3).


Основні завдання психологічної служби системи освіти України на 2012/2013 навчальний рік


Психологічна служба є частиною системи освіти, тому її основні завдання і функції повинні виходити з місії системи освіти. Задекларовані у статті 6 Закону України «Про освіту» принципи гуманістичного характеру освіти, пріоритету загальнолюдських духовних цінностей, життя та здоров’я людини, свободи розвитку особистості та адаптивності системи освіти до рівня і особливостей розвитку особистості повинні бути організаційно забезпечені системою освіти. Відповідно, місія психологічної служби полягає у забезпеченні розвиваючого характеру освіти, тобто психолого-педагогічних умов для успішного вирішення завдань навчання та розвитку.

Пріоритетні напрями психологічного забезпечення освіти як система заходів, спрямованих на вирішення актуальних завдань освіти засобами та методами фахівців психологічної служби, включає:

  • інтеграцію структурних підрозділів психологічної служби, організацій, установ, громадських об’єднань, які здійснюють свою діяльність у сфері психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу освіти, в цілісну багаторівневу систему надання психологічної та соціально-педагогічної допомоги;

  • соціально-психологічне проектування, моніторинг та експертиза умов та результатів навчальної діяльності у зв’язку переходом на новий Державний стандарт початкової та загальної середньої освіти;

  • удосконалення програм професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників з метою підвищення рівня їхньої психологічної культури й психологічної компетентності;

  • уведення «години психолога» та факультативів психологічного спрямування у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та форм власності;

  • активну участь працівників психологічної служби процесі залучення дітей з особливими освітніми потребами до дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів;

  • активізацію превентивних заходів щодо різних форм узалежнень, соціально небезпечних ігор, фізичного насилля та агресивної поведінки в соціальних мережах;

  • розробка та запровадження психологічних програм і проектів, спрямованих на профілактику асоціальних явищ (алкоголізму, наркоманії, соціального сирітства, насилля тощо), труднощів у адаптації, навчання і виховання, порушень в поведінці.



Управління психологічною службою системи освіти


Психологічна служба системи освіти як служба не може ефективно функціонувати на рівні окремого навчального закладу, міста і навіть регіону. Психологічна служба системи освіти – це багаторівнева структура з єдиною вертикаллю управління, що має свої підрозділи та представництва (психологічні служби навчальних закладів, методичні об'єднання тощо) на різних управлінських рівнях. Практичний психолог і соціальний педагог навчального закладу – працівник цієї служби, який вирішує професійні завдання на своєму робочому місці з урахуванням наявних у нього ресурсів. Можливості психолога чи соціального педагога та служби різняться. Служба володіє значно більшим арсеналом засобів досягнення необхідного результату, ніж практичний психолог чи соціальний педагог навчального закладу.

Основні організаційні моделі діяльності психологічної служби на рівні області (АР Крим, міста Київ і Севастополь) затверджені нормами Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009 р. № 616, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07. 2009 р. за № 687/16703

До структури психологічної служби системи освіти області входять: обласний центр психологічної служби системи освіти, психологічна служба закладів профтехосвіти, психологічні служби вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, районні (міські) психологічні служби, психологічні служби закладів освіти обласного підпорядкування (позашкільні навчальні заклади, спеціальні навчальні заклади тощо) та психологічні служби ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації. Обласна психологічна служба у своїй діяльності забезпечує усі напрямки і види роботи психологічної служби системи освіти.

Усі названі вище структурні одиниці психологічної служби системи освіти області мають подвійне підпорядкування: адміністративно вони підпорядковані відповідним керівникам закладів і установ освіти, методично – обласному центру психологічної служби системи освіти. Обласний центр адміністративно підпорядкований начальнику обласного управління освіти і науки або його заступнику, методично – Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи.

Перша модель. Вона застосовується там, де психологічна служба іще недостатньо розвинута а її організаційна структура знаходиться на початковому етапі (Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Тернопільська та інші області). Обласний центр є структурним підрозділом обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ОІППО). До його складу входить 3-4 методисти.

Аналіз ситуації розвитку психологічної служби в областях показує, що ця модель, що й була історично першою, поступово відходить поступаючись місцем другій.

Друга модель. Центр є самостійною організацією, що має статус навчально-методичного центру з усіма правами. Підпорядкований він безпосередньо управлінню освіти і науки обласної держадміністрації. Директор (завідувач) центру є керівником психологічної служби області. Так організовані психологічні служби Донецької, Сумської, Чернігівської областей. Штатна чисельність працівників таких центрів досягає 10-15 осіб.

Третя модель. Так звані об’єднані центри. Вони схожі з центрами другої моделі, але до їх складу входить також обласна психолого-медико-педагогічна консультація (ПМПК). Досвід роботи за третьою моделлю організації обласного центру є у Вінницькій і Дніпропетровській областях.

Четверта модель. Її іще можна умовно назвати центрами розвитку дитини. Ця модель, на наш погляд, є перспективою розвитку психологічної служби на рівні області. Головною особливість цієї моделі є те, що до складу центру третьої моделі додається іще відділ корекції та розвитку дітей і відділ моніторингу освітньої ситуації в області. Зупинимося детальніше на функціях цих відділів.

Відділ корекції та розвитку – це відділ, спеціалісти якого надають безпосередню практичну допомогу всім учасникам навчально-виховного процесу. Тут наявні усі необхідні кадрові, методичні і технічні ресурси для надання логопедичної, дефектологічної, соціальної і психологічної допомоги учням. Перелічені види допомоги надаються або в умовах денного стаціонару, або протягом кількох тижнів в умовах постійного перебування дітей. Усе це дозволить дещо скоротити кількість логопедичних та інших груп у дошкільних навчальних закладах і школах, але не кількість шкіл-інтернатів.

Відділ моніторингу освітньої ситуації. Основними завданнями роботи даного відділу є:

- здійснення моніторингів і скринінгів закладів освіти області;

- підготовка аналітичних матеріалів (довідок) щодо стану освітньої ситуації, учнівських, студентських і педагогічних колективів, ефективності тих чи інших проектів і програм, що здійснюються у закладах освіти;

- розробка прогнозних моделей і прогнозів стану розвитку освіти в області, стану та ефективності виховної і навчальної роботи;

- розробка проектів управлінських рішень та оцінка їх можливих результатів.


Орієнтовні штати навчально-методичного кабінету (центру) психологічної служби системи освіти


- директор (завідувач) кабінету (центру);

- заступник директора (завідувача) – за потреби;

- методист - фахівець з питань діяльності психологічної служби у дошкільних та позашкільних навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань психологічного супроводу навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань психологічного супроводу навчально-виховного процесу у спеціальних і спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань діяльності психологічної служби в ПТНЗ, МНВК, ВНЗ;

- методист - фахівець з питань соціально-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу у навчальних закладах;

- методист - фахівець з питань інклюзивної освіти та роботи з дітьми з особливими освітніми потребами;

- методист - фахівець з питань організації експериментальної діяльності психологічної служби та психологічної експертизи педагогічних інновацій;

- секретар (лаборант).

У разі створення в структурі Центру відділу корекційно-розвиткової роботи до його штату включаються: практичні психологи, соціальні педагоги, логопеди, реабілітологи, дефектологи.


Зміст діяльності працівників психологічної служби у початковій школі


У 2012/2013 н.р. поступово вступає в дію новий Державний стандарт початкової загальної освіти (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462). У загальних положеннях зазначено, що Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти. Відповідно формується вихідна передумова і мета діяльності працівників психологічної служби щодо розвитку школяра у процесі його навчання в початковій школі:

психологічний супровід має бути орієнтований на оптимістичну перспективу кожного учня;

дитина має право на прояв і повноцінний розвиток свого потенціалу не залежно від індивідуально-психологічних особливостей, інтересів та схильностей, рівня розвитку в цілому;

допомога кожному учневі у соціалізації й адаптації до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.

Найважливіше завдання діяльності працівників психологічної служби у початковій школі – збереження психологічного здоров’я дітей.

Кожен освітній заклад, виходячи з своїх потреб та специфіки, вкладає свою ціннісну ідею в модель діяльності психологічної служби. Головна ідеологія діяльності психологічної служби у початковій школі – це супровід  дитини по її життєвому шляху. Це рух разом з нею, поруч із нею, іноді – трохи попереду, якщо треба пояснити можливі шляхи.  Педагогічні працівники не можуть змінити внутрішній світ дитини без її власної волі, власного бажання, але можуть взаємодіяти, пропонуючи різні шляхи вирішення тих або інших завдань чи проблем, можуть організовувати співробітництво, спрямоване на самопізнання та самовдосконалення.

Діалектика процесу супроводу полягає в тому, щоб допомогти дитині максимально використати надані соціально-педагогічним середовищем можливості для освіти й розвитку й одночасного адаптувати її індивідуальні особливості до умов шкільної і сімейної життєдіяльності.

Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетентностей (навчальних, здоров’язберігаючих, загальнокультурних, громадянських, підприємницьких, інформаційно-комунікативних) та на створення ефективних механізмів їх запровадження.

Наявність внутрішнього зв’язку в змісті навчально-виховної роботи, методах педагогічного керівництва, формах організації діяльності у початкових класах загальноосвітньої школи забезпечує цілісність процесу розвитку, навчання і виховання дитини.

«Особистість виховує особистість – це азбука виховного процесу». Від того, як молодший школяр сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи і до навчання. Ш.О. Амонашвілі привертає увагу до того, що навчаючи і виховуючи, вчитель залучає дітей до матеріальних і духовних цінностей минулих поколінь. Гуманний педагог, прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності.

Міністерство звертає увагу керівників навчальних закладів на необхідності координації зусиль педагогічних колективів, батьків та працівників психологічної служби в реалізації даних завдань.


Психологічне забезпечення і соціально-педагогічний супровід інклюзивної освіти

З урахуванням основних тенденцій в освіті визначаються пріоритетні напрями розбудови психологічної служби та окреслюються напрями діяльності, які потребують підвищеної професійної уваги. До таких питань відноситься психологічне забезпечення і соціально-педагогічний супровід інклюзивної освіти.

Шляхи впровадження інклюзивної освіти визначені у змісті Концепції розвитку інклюзивної освіти (затвердженої наказом МОН України від 01.10.2010 р. № 912) в частині навчально-методичного забезпечення освітнього процесу передбачають реалізацію корекційно-розвиткової складової особистісно-орієнтованого навчального плану в умовах інклюзивного навчання.

Зміст та основні завдання участі психологічної служби системи освіти у питаннях впровадження інклюзивної освіти визначена у низці відомчих документів:

1. План дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки (затверджений наказом МОН України від 11.09.2009р. № 855)

  1. Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах (затвердженого наказом МОН України від 09.12.2010 р. №1224)

3. Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872)

4. План заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.09.2012 року № 1482)

Основна місія соціального педагога по роботі з дітьми з особливими освітніми потребами полягає у прилаштуванні освітнього середовища до потреб дитини. Основна мета – забезпечення соціальних потреб дитини з урахуванням її особливостей та можливостей.

Практичний психолог в інклюзивному середовищі формує психологічну готовність учасників навчально-виховного процесу (учнів, батьків, вчителів, представників адміністрації) до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами. Психофізіологічні особливості такої дитини, рівень її розвитку, потенційні можливості щодо опанування знаннями визначаються основними індикаторами, які беруться до уваги при розробці індивідуального плану розвитку. Такий план є динамічним і відображає основні завдання стосовно розвитку дитини, її досягнення, перспективи. До виконання плану долучаються педагоги, батьки, асистенти, профільні спеціалісти. Практичний психолог в свою чергу координує діяльність, визначає напрями, коригує хід виконання плану. З іншого боку психолог працює безпосередньо з дитиною, котра має особливості психофізичного розвитку, щодо збереження її здоров’я, пошуку та реалізації траєкторії оптимального розвитку, формування позитивної мотивації та стимулювання інтенцій до розвитку.

Актуальним залишається питання застосування психодіагностичного інструментарію і корекційних програм у роботі з вказаною категорією дітей. Щодо першого, то очевидним є прилаштування інструментарію (стимулів) відносно можливостей дитини та критичного вибору методик, які дозволяють використати потенціал дитини (наприклад: для слабозорої дитини малюнки (методикака "4-й зайвий") повинні бути контрастнішими та більшими за розміром, для дитини зі спастикою кінцівок необхідно домовитися про сигнали, які говорять про відповідність чи невідповідність вибору (методика "Дошка Сегена" тощо). Таким чином психолог приймає рішення (за погодженням з працівниками ПМПК або центру психологічної служби системи освіти) які методики включити до діагностичної батареї з метою окреслення психологічного портрету дитини та визначення плану її розвитку.

З урахуванням вади розвитку та потенційних можливостей дитини організовується і психокорекційна робота. Більшість дітей з особливими освітніми потребами можуть бути долучені до роботи в корекційній групі. Однак психологу необхідно заздалегідь оцінити і продумати альтернативні вправи, виконанню яких не перешкоджає дефект розвитку. Однак, коли мова йде про корекцію чи розвиток окремих пізнавальних процесів краще організовувати індивідуальні заняття. Результати діагностичної роботи слугують орієнтирами для роботи психолога, педагогів, батьків і самої дитини. Водночас ступінь інтегрованості дитини в освітнє середовище є індикатором ефективності і адекватності психокорекційного впливу.

В узагальненому вигляді основні види робіт практичного психолога і соціального педагога,можна визначити так:

1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіда з представниками ПМПК.

2. Бесіда з дитиною і батьками. Визначення можливостей дитини.

3. Оцінка освітнього середовища відповідно до потреб і можливостей дитини, організація відповідних змін.

4. Діагностика особистісних особливостей дитини.

5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми (навчальної програми і програми розвитку).

6. Проведення зустрічі з батьками і учнями класу (школи), педагогами з метою формування психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.

7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.

8. Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.

9. Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення до позакласної і позашкільної діяльність.

10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості дитини, корекція відповідних індивідуальних програм, планів.


Профілактика насильства в освітньому середовищі


Проблема кривдження дітей та молоді на сьогоднішній день стає все більш актуальною. Насильство може чинитися як дорослими щодо дітей, так і самими дітьми відносно одне одного.

Школа – це місце де дитина проводить тривалий час свого життя. Саме тут з дітьми мають працювати кваліфіковані працівники – педагоги, фахівці психологічної служби – практичні психологи та соціальні педагоги, медичні працівники. Основною метою діяльності педагогічних працівників є не тільки навчання та виховання учнів, а й захист гідності дитини. На превеликий жаль, по даним досліджень, велика кількість дітей стають жертвами шкільного насильства. Ствердно відповіли про те, що зазнають насильства в школі 65% дівчат та 50% хлопців у віці 9-11 років; 84% дівчат та 70% хлопців у віці 12-14 років; 56% дівчат та 51% хлопців у віці 15-16 років (згідно з даними дослідження проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах: Вінницької, Кіровоградської, Київської та Черкаської областей). Серед форм насильства, які існують у навчальних закладах переважають такі форми як: побиття, образи, приниження, копняки, запотиличники, використання образливих прізвиськ, псування майна іншої особи, позбавлення їжі та грошей, неприємні дотики до тіла, бойкот тощо.

Дослідники звертають увагу на той факт, що всі виявлені у ході дослідження проблеми мають системний характер, майже не залежать від територіального чинника.

Отже, існує нагальна потреба в удосконаленні системи роботи в навчальному закладі з профілактики правопорушень та насильницьких дій серед дітей, тому що, на думку фахівців, насильство є засвоєною моделлю поведінки. Від агресії як прояву насильницької поведінки можна відучити, завдячуючи спільним зусиллям педагогів, психологів, батьків та самих учнів. Саме така діяльність може сприяти зміні поглядів та моделей поведінки дітей та учнівської молоді, що стосуються насильства.

Аналіз діяльності працівників психологічної служби дає змогу зробити висновок про те, що профілактика насильства та робота з випадками насильства щодо дітей та учнівської молоді проводиться у всіх регіонах України. Така робота здійснюється у вигляді форумів, семінарів, тренінгів з профілактики насильства для практичних психологів та соціальних педагогів, для педпрацівників, учнів та батьківської громадськості. Зокрема, у м. Київ відбулась Міжнародна науково-практична конференція «Порятунок дитини чи підтримка сім’ї: пошук кращих рішень»; у Сумській області проведено психологічний форум для керівників навчальних закладів за темою: «Профілактика злочинності та правопорушень серед учнівської молоді»; науковий семінар «Профілактика агресивності та жорстокості серед молоді» у Кіровоградській області – семінар для фахівців психологічної служби на тему: «Діти з важкою поведінкою: причини, наслідки та запобігання»; семінар для методистів з психологічної служби РМК (ММК) з питань підвищення психологічної культури батьків як одного з приоритетних завдань діяльності фахівців психологічної служби у Хмельницькій області; обласний семінар для керівників методичних об’єднань практичних психологів загальноосвітніх навчальних закладів з проблеми «Система психолого-педагогічної роботи з попередження, виявлення та подолання насильства щодо дітей» у Чернігівській області тощо.

Розроблено та видано методичні рекомендації для педагогічних працівників та батьків за темами: «Сімейне насильство над дітьми – загальна небезпека» з рекомендаціями для батьків щодо виховання дітей; «Реабілітація та профілактика насильства та жорстокості» - методичні рекомендації для фахівців психологічної служби (Сумська область); «Профілактика правопорушень серед підлітків», «Методичні рекомендації щодо просвітницької роботи з попередження поширення ксенофобських і расистських проявів серед дітей та учнівської молоді» (Кіровоградська область); для практичних психологів загальноосвітніх навчальних закладів: «Психологія дітей «групи ризику», Робота практичного психолога», «Профілактика торгівлі людьми та інших найгірших форм дитячої праці», «Профілактика комп’ютерного насильства і залежності в кіберпросторі» (м.Севастополь).

Працівники психологічної служби у питання превентивних заходів щодо соціально небезпечних ігор, фізичного насилля та агресивної поведінки в соціальних мережах повинні знайти нові підходи до взаємодії з учнями та їхніми батьками. У цьому можуть допомогти різні профілактичні програми навчання учнів новим формам поведінки, виховання стресостійкості особистості, здатної самостійно, ефективно і відповідально будувати своє життя. Програми профілактики асоціальної поведінки призначені для проведення групових занять з учнями від та їх батьками можуть включати:

групові заняття з розвитку комунікативних навичок як в учнів так і в батьків;

групові заняття з профілактики асоціальної поведінки з основами правових знань;

групові заняття, спрямовані на допомогу в досягненні позитивних життєвих цілей;

групові заняття з батьками підлітків для підвищення рівня обізнаності у питаннях виховання дітей та правових знань, що стосуються їхньої відповідальності та прав, передбачених українським законодавством.

Міністерство рекомендує вивчати передовий педагогічний досвід у питанні профілактики насильства та жорстокості. Після аналізу та експертизи впроваджувати кращі практики діяльності працівників психологічної служби.


Профілактика торгівлі дітьми


Закон України «Про протидію торгівлі людьми» від 20.09.2011 № 3739-VI визначено організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, з гарантуванням ґендерної рівності, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам тощо.

Одним із основних завдань у сфері попередження торгівлі людьми, які визначені у Законі, є підвищення рівня обізнаності населення про причини та наслідки торгівлі людьми шляхом проведення інформаційних кампаній з протидії торгівлі людьми серед населення, у тому числі серед дітей.

Законодавча база щодо попередження та профілактика торгівлі людьми:

Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми (постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 р. № 29);

Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року (постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. № 350);

Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 417).

У наступному навчальному році Міністерство рекомендує працівникам психологічної служби:

вживати соціальних, правових, психолого-педагогічних та інших заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і передумов, що сприяють торгівлі дітьми;

впроваджувати у навчальних закладах навчальні та виховні програми з протидії торгівлі дітьми;

вживати заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед дітей, батьків та осіб, що їх замінюють;

вживати заходів, що сприяють викоріненню передумов торгівлі людьми, зокрема щодо попередження насильства в сім'ї та дискримінації за ознакою статі;

під час проведення профілактичних та інформаційно-просвітницьких заходів залучати представників громадських та міжнародних організацій, які працюють у цій сфері.


Психологічна служба вищого навчального закладу


Активному розвиткові психологічної служби у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації сприяло прийняття нової редакції Положення про психологічну службу та наказу МОН України від 30.12.2009 № 1248 «Про покращання соціально-педагогічного і психологічного супроводу навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації»

Останні роки особливо актуальною є проблема пошуку найбільш ефективних форм і методів роботи зі студентською молоддю, які б відповідали як потребам суспільства, так і конкретним особливостям особистості сучасного студента.

Вирішенню цих проблем сприятиме створення психологічної служби ВНЗ, яка здійснюватиме психолого-педагогічну підтримку становлення й розвитку особистості студента, плануватиме свою роботу з урахуванням нових соціально-економічних реалій, сучасних тенденцій розвитку вищої освіти, закордонного й вітчизняного досвіду функціонування психологічних служб у ВНЗ, а також власних досліджень і розробок.

Аналіз інформації дозволяє зробити висновок, що єдиної, чітко визначеної структурно-функціональної організації психологічної служби у ВНЗ на даний час не існує. За результатами звітів психологічні служби існують у таких організаційних формах: окрема посада практичного психолога (у 17 ВНЗ), центр (5), лабораторія (3), кабінет (3), психологічна служба (2), сектор (1), а також «група практичної психології», «служба», «консультація», «відділ», тощо.

У більшості закладів задоволення нагальних потреб у психологічному забезпеченні навчально-виховного процесу здійснюється науково-педагогічними та педагогічними працівниками за відсутності належного фінансування та матеріально-технічного забезпечення – на волонтерських засадах. Фактором надання психологічних послуг на волонтерських засадах є нагальна потреба учасників навчально-виховного процесу у одержанні цих послуг.

Необхідно зазначити, що потреба у взаємодії з працівниками психологічної служби є особливо актуальною для студентів молодших (I-II) курсів, що пояснюється цілою низкою соціально-психологічних факторів. В період навчання на старших курсах актуальність потреби дещо знижується, але залишається досить високою. Основними проблемами для студентів, необхідність вирішення яких ініціює звернення до фахівців, є: особливості міжособистісної комунікації з ровесниками, адаптація до навчання і до нового колективу; міжособистісні стосунки у студентському колективі, особисті (інтимні) взаємини, взаємини з батьками, організація власної навчальної діяльності тощо.

Аналіз інформації зі звітів свідчить про те, що на теперішній час у психологічних службах ВНЗ майже відсутні ставки соціальних педагогів (лише 2 з 41 ВНЗ). Частково функції соціальних педагогів виконують практичні психологи (9 з 41 ВНЗ), але треба підкреслити, що соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу здійснюється не в повному обсязі – лише окремі види робіт з обмеженою кількістю студентів, за відсутності методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Особлива увага має приділятися підбору та створенню найбільш ефективних форм і методів індивідуальної та групової роботи психологічної служби вузу зі студентами і викладачами (психопрофілактичні і психогігієнічні, діагностичні, консультаційні, розвиваючі й корекційні методики), спрямовані на саморозвиток, самоактуалізацію і самореалізацію особистості, що сприятиме процесу соціально-психологічної адаптації студентської молоді.

Подальший розвиток психологічної служби у ВНЗ III-IV рівнів акредитації продовжує потребувати наступної допомоги:

  1. організаційно-нормативної – документального визначення організаційної і функціональної структури психологічної служби, статусу її працівників (відповідність назв посад до переліку педагогічних і науково-педагогічних працівників згідно з чинним законодавством, тижневе навантаження, норми витрат часу на основні види діяльності, форми звітності, тривалість щорічної відпустки, атестація тощо);

  2. фінансової – визначення і забезпечення джерел фінансування та матеріально-технічного забезпечення діяльності психологічної служби;

  3. науково-методичної – надання науково-методичних рекомендацій щодо форм, методів та змісту діяльності практичних психологів та соціальних педагогів;

  4. інформаційної – обмін передовим досвідом та інноваційними технологіями, організація науково-практичних конференцій та семінарів.

Психологічна служба ВНЗ сприятиме вирішенню як вищезазначених завдань, так і подоланню і профілактиці негативних соціальних явищ у студентському середовищі.

  1   2   3   4   5   6




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації