Поиск по базе сайта:
Світова література Головною метою вивчення предмета «Світова література» icon

Світова література Головною метою вивчення предмета «Світова література»




НазваСвітова література Головною метою вивчення предмета «Світова література»
Сторінка3/4
Дата конвертації31.12.2012
Розмір0.64 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4


Орієнтовне календарно-тематичне планування

11 клас. Профільний рівень (3 уроки на тиждень)




дата

Тема та основний зміст уроку

І семестр

1.




Основні тенденції розвитку драматургії на- прикінці XIX – на початку ХХ ст.

2.




«Нова драматургія», її засадничі принципи.

3.




Г. Ібсен – видатний норвезький драматург, творець «но- вої драми». Новаторство Ібсена-драматурга.

4.




«Ляльковий дім» – соціально-психологічна драма. Особливос- ті драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі.

5.




РМ (усно). Характеристика образу Нори. дискусія в творі.

6.




^ А. Чехов – видатний російський письменник. його місце у ро- сійській і всесвітній літературі. «Чайка» – перша п’єса но-

вої театральної школи. Чехов і система Станіславського.

7.




Особливості драматичного конфлікту та роз- витку сценічної дії в п’єсі.

8.




Проблема життєвого успіху та творчої мети у п’єсі. Треплєв і Зарєчна. Новаторство Чехова-драматурга. Роль підтексту у творі.

9.




^ Б. Шоу – творець соціальної «драми-дискусії». комедія «Пігмаліон», її зв’язок із давньогрець- ким міфом і сучасний драматургові зміст.

10.




Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії.

11.




Проблематика та художні особливості тво- ру. Новаторство Шоу-драматурга.

12.




Контрольна робота.

13.




Складність і неоднозначність художнього процесу І пол. ХХ ст. Модернізм як некласична модель культури, найповніше та най- послідовніше втілення естетико-художнього перевороту ХХ ст.

14.




Авангардизм 1910-20-их років і здійснювана ним «револю- ція в мистецтві», його основні течії (футуризм, кубізм, да- даїзм, експресіонізм, сюрреалізм). доля реалізму в лі- тературі І пол. ХХ ст. Елітарна та масова культура.


14



15.




^ Ф. Кафка. Загальна характеристика творчості. Концеп- ція світу та людини в оповіданні «Перевтілення».

16.




Проблема метафоричного світобачен- ня в оповіданні «Перевтілення».

17.




Символічність образного світу твору. Вплив Ф. Кафки на розвиток всесвітньої літератури.

18.




Контрольний твір

19.




Джеймс Джойс – видатний ірландський письменник- модерніст. характерні риси його творчос-

ті та їхнє втілення в есе «Джакомо Джойс».

20.




«Потік свідомості» та аналіз психології людини у психо- логічному есе «Джакомо Джойс». Ремінісценції та алю- зії в творі. Вплив Джойса на всесвітню літературу.

21.




РМ (усно). Спроба «реконструкції» лінійно- го сюжету есе «Джакомо Джойс».

22.




^ Німецька історія і німецька література першої пол. ХХ ст. го- строта соціально-політичної та ідеологічної боротьби та їхній

уплив на літературний процес. Томас Манн – видатний німецький письменник ХХ століття. Реалізм і модернізм у його творчості.

23.




^ Напруженість передвоєнної ситуації в Європі та три- вожний настрій новели “Маріо і чарівник”.

24.




^ Алегоричність і паралелізм у творі. Віра письменни- ка в здатність особистості до збереження свого “я”.

25.




Контрольна робота.

26.




Михайло Олександрович Булгаков – видатний ро- сійський письменник. Булгаков і Київ.

27.




«Майстер і Маргарита». Особливості композиції твору.

28.




«Московські» та «єршалаїмські» розділи тво- ру та художні засоби їхнього зв’язку.

29.




Проблематика роману. Характеристика головних образів роману.

30.




РМ (письмово) Складання цитатної характеристи- ки (або анкети) образів Майстра та Маргарити.

31.




^ Особистість і влада, різні аспекти потракту- вання проблеми їхніх взаємовідносин.

32.




Воланд і його почет. «Магічний реалізм» у творі.

33.




ПЧ. Сторінками художньої прози першої полови-

ни ХХ ст. контрольний домашній твір. художня літе- ратура кінця ХІХ– першої третини ХХ століття: тради- ції та новаторство (на матеріалі вивчених творів).

34.




^ Художня література кінця ХІХ– першої третини ХХ століт- тя: традиції та новаторство (на матеріалі вивчених творів).


15



35.




^ Глибинні зрушення в поезії початку ХХ ст. Модер- нізм і основні течії європейської поезії XX ст.

36.




Загальна характеристика творчості Р.М. Рільке.

37.




Загальна характеристика творчості Аполлінера.

38.




Загальна характеристика творчості Т.С. Еліота.

39.




Загальна характеристика творчості Ф. Гарсіа Лорки.

40.




«Срібна доба російської поезії».

41.




Загальна характеристика творчості О. Блока.

42.




Загальна характеристика творчості Анни Ахматової.

43.




Загальна характеристика творчості В. Маяковського.

44.




Загальна характеристика творчості Б. Пастернака.

45.




РМ. Виразне читання віршів.

46.




Контрольна робота.

47.




ПЧ. Сторінками поезії першої половини хх ст.

48.




Особливості розвитку літературного про- цесу другої половини ХХ ст.

49.




Резервний час.

II семестр

50.




Нові явища та тенденції в літературі кінця ХХ ст.

51.




Бертольт Брехт – видатний німецький письменник. «Епічний те- атр» Брехта, його теоретичні засади та творча практика.

52.




Проблематика та художні особливості п’єси «Життя Галілея».

53.




Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуаль- ний характер драми «Життя Галілея».

54.




А. Камю – французький письменник, лауреат Нобелів- ської премії. Його філософські й естетичні погляди.

55.




Роман “Чума” як еволюція “від естети- ки абсурду до естетики бунту”.

56.




РМ. (письмово). Філософія екзистенціаліз- му в цитатах з роману «Чума».

57.




Роман “Чума” як узагальнене потрактування зла в контек-

сті людського буття та ствердження необхідності боротьби з ним при неможливості повного й остаточного подолання.

58.




Характеристика основних образів роману.

59.




Проблема вибору у творі. Особливості поетики та стилю.

60.




ПЧ. «Драма абсурду» у світовій літературі.


16



61.




Контрольна робота.

62.




Е. Хемінгуей – видатний американський письменник. Тема «втраченої генерації» у творчості письменника.

63.




«Старий і море» – повість-притча про людину. Образ Сантьяго.

64.




«Життєподібний» сюжет і філософсько-символічний зміст повісті.

65.




Довершеність прологу, роль підтексту («принцип айсбергу») в творі. Місце Хемінгуея в американській і всесвітній літературі.

66.




РМ (усно). Афоризми в повісті «Старий і море».

67.




Своєрідність японської літератури хх ст. кавабата ясунарі – «кра- сою японії народжений». Вишукана простота стилю письменника.

68.




Утілення національної естетики та ети- ки в романі «Тисяча журавлів».

69.




Чайна церемонія та її доля у ХХ ст. як уособлення гло- балізації та вульгаризації національного колориту.

70.




^ Гармонія природи і людини як засадничий прин- цип та одна з головних проблем твору.

71.




Контрольний твір. багатство та розмаїття літератур-

них явищ і національних літератур у середині-другій по- ловині ХХ століття (на матеріалі вивчених творів).

72.




РМ. Аналіз твору.

73.




Інтенсивний розвиток латиноамериканської літерату-

ри в другій пол. ХХ ст. Г. Гарсіа Маркес – відомий ко- лумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії. Ро- ман “Сто років самотності” як твір “магічного реалізму”.

74.




^ Органічне поєднання буденного й фантастичного як характерні риси «магічного реалізму» в романі «Сто років самотності».

75.




Проблематика та система образів твору.

76.




Родина Буендіа у художньому часі й просторі твору. Ци- клічний і лінійний час у романі, міфологеми в його ху- дожній тканині. Контрольний домашній твір

77.




^ Постмодернізм – одне з найяскравіших літератур- них явищ другої половини ХХ ст., його теоретич- ні засади та художня (літературна) практика.

78.




^ Найяскравіші представники постмодерністської про- зи. Постмодернізьке мистецтво, його стосун-

ки з елітарною та масовою культурою.

79.




М. Павич – сербський письменник-постмодерніст. Особливості його творчості.

80.




Утілення в оповіданні «Дамаскин» рис по- стмодернізму, гри з читачем.


17



81.




^ Використання фактів візантійської та поствізан- тійської культури («віртуальний історизм») як ха- рактерна ознака творчості М. Павича.

82.




Контрольна робота.

83.




П.Зюскінд – сучасний письменник- постмодерніст, особливості його творчості.

84.




Риси постмодернізму в повісті «Запахи, або Історія од-

ного вбивці»: «віртуальний історизм» («імітація» світогля-

ду франції доби просвітництва); захоплюючий детективний сю- жет, можливість багатьох варіантів інтерпретації тощо.

85.




^ Образ Гренуя та його літературні прототипи (Кри- хітка Цахес, персонажі Ч. Діккенса і т.д.).

86.




^ Співіснування і взаємодія різних стилів, напрямів, те- чій. «Утеча культури на університетські кафедри», ви- живання і конкуренція художньої літератури з «відео»,

«мультимедіа», Інтернетом та іншими реаліями сучас- ності: «від Інтернету до Гуттенберга» (У. Еко).

87.




помітні сучасні літературні явища: творчість Ричар-

да Баха, Патріка Зюскінда, Паоло Коельо, Італо Кальві-

но, Мілана Кундери, Харукі Муракамі, Януша Вишневсько-

го та ін. Пріоритети сучасного світового книжкового ринку.

88.




Глобалізація як важливий чинник сучасного літературного про- цесу. Література і мас-медіа. Література і кіно. Література і комп’ютерні технології. Основні тенденції в сучасній літературі.

89.




Осмислення досвіду різних генерацій другої половини ХХ

початку ХХІ ст., культурної пам’яті, пошуків ідентичнос-

ті, гендерних стосунків та ін. Провідні теми сучасного лі- тературного процесу. Сучасна література: проблема «ка- нону», класики та моди, шедевру та бестселера.

90.




ПЧ. Література початку ХХІ ст.

91.




Контрольна робота.

92.




РМ. Захист проекту «Книга, без якої я не уявляю свого життя»

93.




Узагальнення та систематизація вивченого. Най- видатніші здобутки світової літератури доби анти- чності, Середньовіччя та Відродження.

94.




^ Найвидатніші здобутки світової літератури ХVII і ХVIIІ сто- літь, а також ХІХ століття (доба романтизму).

95.




^ Найвидатніші здобутки світової літератури ХІХ сто- ліття (доби реалізму та раннього модернізму).

96.




Найвидатніші здобутки світової літератури ХХ – почат-

ку ХХІ століття (у т.ч. сучасного літературного процесу).

97.




Резервний час.


18


Основними видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточна й підсумкова (тематична, семестрова, річна), державна підсумкова атестація.


Перелік головних вимог щодо основних видів оцінювання, виконання пись­ мових робіт і перевірка зошитів зі світової літератури, особливостей прове­ дення уроків виразного читання, кількість, призначення та особливості оформ­ лення зошитів з предмета, їх перевірки й критерії оцінювання містяться у відповідному методичному листі Міністерства від 21.08.2010 № 1/9­580 тощо. Там же подано зразок заповнення сторінки журналу зі світової літе­ ратури. Звертаємо увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в жур­ налі не робиться.


Уточнення потребують вимоги щодо структури і особливостей проведен­

ня уроків розвитку мовлення.

Робота над розвитком мовлення учнів послiдовно здiйснюється при вивченнi всiх шкільних дисциплiн, але особлива роль у цьому процесi вiдводиться урокам лiтератури, предметом яких є мистецтво слова. Саме на уроках лiтератури створюються винятковi можливостi для мовленнєвої прак­ тики учнів, для оволодiння рiзноманiтними видами та жанрами мовленнєвих висловлювань, у тому числi i творчих. Тому саме вiд учителя, вiд тих методiв та прийомiв, що вiн обирає, та вiд мистецтва їхнього використання на уроцi i пiд час позакласної роботи залежить ступiнь цього впливу.

Усне мовлення – мовлення живе, проказуване і чутне, тобто розрахова­ не на слухове сприйняття. Воно характеризується такими показниками, як правильність вимовлення звуків і звукосполучень, ритмомелодичний малю­ нок, тональність, гучність, темп, тембр, паузи, логічні наголоси, емоційне за­ барвлення.

Усне мовлення зазвичай контактне, підкріплюється зорово – мімікою, жес­ тами, позою мовця. Воно відрізняється великим впливом на слухачів і саме залежить від них – може змінюватися відповідно до реакції співрозмовника або аудиторії. Усне мовлення ситуативне, проминає в конкретній мовленнєвій обстановці, воно миттєве, спонтанне, тобто зазвичай непідготовлене, народжу­ ється в момент говоріння, потребує оперативності, швидкої реакції, високої мовленнєвої готовності, не дає часу на обдумування, підбір слів і конструк­ цій. До нього неможливо повернутися ще раз, оскільки абсолютно точно воно може бути відтворене тільки в запису. В усному мовленні необхідно утриму­ вати в пам’яті те, що сказано, і уміти прогнозувати, передбачати ще не ска­ зане. Т. О. Ладиженська відзначає такі особливості усного мовлення, як ла­ конізм (стислість висловлення) і в той же час надмірність (часті повтори), уривчастість (паузи у пошуках потрібних слів), неповноту речень, доповню­ вану ситуацією спілкування, наявність зайвих слів – заповнювачів пауз.

З огляду на зазначені особливості в усному мовленні уживаються в основ­ ному короткі речення, багато штампів, звичних висловів, мовлення перери­ висте, швидко добираються потрібні слова, допускається неточне вживання слів і їх форм, іноді вони в процесі мовлення виправляються. Усне розмов­ не мовлення має свій специфічний словник, простіший синтаксис, свої сти­


19


лістичні особливості, відрізняється особливостями сприйняття. Таким чи­ ном, усне мовлення характеризується як комунікативно­психологічними, так і мовними особливостями, які повинні враховуватися в процесі навчання цієї форми мовлення в школі.

Усне мовлення існує в двох різновидах – діалогічному і монологічному. Діалог – розмова двох осіб, монолог – значне за тривалістю висловлення од­ нієї людини; виділяють ще полілог – розмову декількох осіб.

Писемне мовлення, на відміну від усного, частіше є підготовленим. Воно більш нормативне. Для нього характерний суворий відбір мовних засобів, складні синтаксичні конструкції, повні речення.

Навичка викладу своїх думок у писемній формі – складніша мовленнєва на­ вичка, яка потребує спеціального навчання. Перевагою писемного мовлення як об’єкта навчання є його статичність, фіксованість, що дає можливість повтор­ но звертатися до нього для аналізу, перетворення, запам’ятовування з метою відтворення. Писемне мовлення може бути того або іншого функціонально­ семантичного типу (розповідь, опис або міркування), які можуть виділятися і в усному монологічному мовленні того або іншого жанру (оповідь, лист, замітка в газету) і того або іншого стилю (розмовний, публіцистичний, ді­ ловий, стиль художньої літератури). Співвідношення різних типів, жанрів і стилів мовлення різноманітне і неоднозначне.

Дослiдники цієї проблеми вiдзначають, що робота з розвитку мовлення учнiв усiх класiв у процесi вивчення лiтератури ведеться комплексно за та­ кими напрямами:

словниково-фразеологiчна робота, що нацiлена на збагачення лексич­ ного запасу учнiв та активiзацiю його використання у мовленнєвій практицi;

навчання зв’язного монологiчного мовлення у рiзноманiтних жанрах усних та письмових висловлювань;

навчання грамотного дiалогiчного мовлення;

пiдсилення виразностi, емоцiйностi, образностi мови.

Таким чином, розвиток мовлення учнiв – це система роботи, що спря- мована на розвиток умiнь та навичок учнiв в усній та писемній формі пе- редавати чужi думки та будувати власнi висловлювання.

Cпецифiкою роботи з розвитку мовлення на уроках лiтератури обумовле­ но появу основних правил, якими прийнято оперувати пiд час удосконален­ ня мовленнєвої культури учнiв.

1. Робота по розвитку мовлення має базуватися на безпосереднiх лiтературних та життєвих враженнях учнiв. I завдання вчителя – органiзувати цi враження, перш за все зацiкавити художнiм твором, тобто презентувати книгу, зробити так, щоб учень її прочитав. Якщо художнiй твiр схвилював учня, то у нього з’являться новi думки i почуття, що є необхiдним першо­ джерелом слова. Так, культура усного та писемного мовлення передбачає, що необхiдно вмiти складати план твору, продумати аргументи для свого виступу, побудувати композицiю доповіді. Такi вмiння школярiв стануть ре­ альними, якщо опановувати ними учнi будуть пiд час вивчення тих творiв, якi доступнi їм, вiдповiдають вiковим особливостям, цiкавi їм за тематикою,


20


близькі за проблемами, що порушуються, нетрадицiйними поглядами, що в них висловлюються.

2. Робота з розвитку мовлення учнів має будуватися в єдинiй системi, ви­ користовуючи принцип наступностi навчання. Важливо пiдкреслити, що цей принцип має бути прiоритетним. Потрiбно, щоб кожний вид роботи з роз­ витку мовлення розглядався вчителем з перспективою послiдовно зростаю­ чих можливостей учнiв. Таким чином, кожний вид роботи з розвитку мов­ лення учнiв має спиратися на отриманi вже на попереднiх уроках вмiння та навички, розвивати та удосконалювати їх.

3. Власна мовленнєва культура вчителя має спонукати учнів до творчостi, має сприяти закрiпленню та удосконаленню отриманих знань та умiнь. Тоб­ то рiзноманiтнi види власних висловлювань учителя­словесника повиннi бути грамотними, логiчними, емоцiйними та виразними. Для цього словеснику треба уникати таких якостей мови, як безсистемнiсть, монотоннiсть, багатослiвнiсть, непереконливість та ін. «Живе слово» вчителя має стати зразком монологiчної мови для учнiв. Таким «живим словом» може бути розповiдь про письмен­ ника, про iсторiю створення твору, усний вiдгук на вiдповiдь учня чи на його твiр, коментар до тексту, лекцiя на уроцi лiтератури. Залежно вiд того, наскiльки буде змiстовна, виразна, переконлива i цiкава розповiдь учителя, залежить ставлення школярiв до твору, їхнє розумiння його.

4. Робота з розвитку мовлення учнiв має здiйснюватися на кожному уроцi лiтератури i закрiплюватися на окремих спеціальних уроках – уро­ ках розвитку мовлення, що є квiнтесенцiєю всiєї роботи з удосконалення мовленнєвих умiнь та навичок учнiв. Уроки розвитку мовлення мають сис­ тематизувати, контролювати та направляти всю роботу з розвитку мовлен­ ня школярiв.

З метою розвитку монологічного та діалогічного писемного й усного мов­ лення школярів відповідно до реальних потреб учителю доцільно розроби­ ти орієнтовну програму уроків розвитку мовлення школярів з методичними рекомендаціями щодо їх проведення. Запропонована програма може мати таку структуру:

1. Тема уроку розвитку мовлення.

2. Мета уроку.

3. Місце даного уроку в загальній системі вивчення окремої літератур­

ної теми.

4. Методичні рекомендації до уроку.

1   2   3   4



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації