Поиск по базе сайта:
Урок №1 Алгоритм роботи з матеріалами заняття icon

Урок №1 Алгоритм роботи з матеріалами заняття




Скачати 257.52 Kb.
НазваУрок №1 Алгоритм роботи з матеріалами заняття
Дата конвертації13.01.2013
Розмір257.52 Kb.
ТипУрок

ІВАН ФРАНКО (1856 -1916)

Урок №1

Алгоритм роботи з матеріалами заняття:

  • прочитайте теоретичний матеріал уроку;

  • виконайте тестові завдання.

Тема. Іван Франко. Життєвий шлях письменника. Багатогранність діяльності  в українській культурі, її вплив на культурний і політичний розвиток України

Цілі заняття:

    • поглибити знання біографії письменника;

    • з’ясувати вплив багатогранної діяльності І. Франка на культурний і політичний розвиток України.

Теоретичний матеріал

Іван Франко

(1856—1916)

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

(Іван Франко)


Іван Франко — найвидатніший світоч гуманізму, свободи і духовної величі людини. Один із найвпливовіших митців і мислителів Європи, громадський діяч, він присвятив себе народові, підніс рідне слово до високих вершин мистецтва. Іван Якович відзначався титанічною працездатністю, залишивши нащадкам величезну духовну спадщину, що осяює наш шлях і нині. Він прозрів поступ людства, був невтомним творцем духовнонаціонального відродження України та її державності. У творчості органічно поєднав національну своєрідність сприйняття художнього світу і загальнолюдські ідеали.

^ Життєві віхи ІВАНА ФРАНКА

27 серпня 1856 р. - народився у с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська обл.). Про дитячі роки писав в оповіданнях «У кузні», «Малий Мирон», «Під оборогом». 
1862-1864 - навчання у школі села Ясениця Сільна. 
1864-1867 - навчання у нормальній школі при Василіянському монастирі у Дрогобичі. 
1867-1875 - навчання у Дрогобицькій гімназії. Про шкільні роки писав в оповіданнях «Грицева шкільна наука», «Олівець».

^ 1875 р. - вступив на філософський факультет Львівського університету, увійшов до складу редакції журналу «Друг». 
1876 р. - опубліковано оповідання «Лесишина челядь», «Два приятелі». Вийшла перша поетична збірка «Баляди і розкази». 
Червень 1877 р. - перше ув'язнення. 
  Січень 1878 р. - суд над Франком та його однодумцями, їх звинувачували у належності до таємної соціалістичної організації, якої насправді не було. У тюремній камері Франко написав сатиру «Сморгонська академія» 
1878 р. - Франко разом з М. Павликом заснував журнал «Громадський друг». Журнал було заборонено. Видавці випустили у світ два збірники журнального типу «Дзвін», «Молот». 
   1878-1880 р. - видає серію книжок «Дрібна бібліотека». 
Березень 1880 р. - другий арешт і тримісячне ув'язнення в коломийській тюрмі. Письменника звинуватили у підбуренні місцевих селян проти "законного порядку". Враження від коломийського ув'язнення описані у творі «На дні». 
   1881 р. - почав виходити журнал «Світ» за активної участі Франка. За 1881-1882 рр. у «Світі» Франко написав 52 відсотки усього матеріалу, що містив журнал, не враховуючи непідписаних редакційних статей. У цьому журналі був надрукований роман «Борислав сміється». 
   1881-1882 р. - живе у Нагуєвичах. Тут пише повість «Захар Беркут», перекладає трагедію «Фауст» Й. В. Гете, поему «Німеччина» Г. Гейне, пише низку статей про Т. Шевченка, рецензує збірку «Хуторна поезія» П. Куліша тощо. 
   ^ 1883 р. - працює у журналі «Зоря». Увійшов до складу редакції газети «Діло». 
1885-1886 р. - відвідує Київ. Знайомиться з М. Лисенком, І. Нечуєм-Левицьким, М. Старицьким, П. Житецьким, О. Кониським, В.Антоновичем. 
   Травень 1886 р. - у Києві одружується з Ольгою Хорунжинською. 
   1887 р. - перше видання збірки «З вершин і низин». Збірка присвячена О. Хорунжинській. 
   ^ 1888 р. - написав поему «Смерть Каїна». 
   1889 р. - третій арешт, двомісячне ув’язнення за зв’язок з групою київських студентів, що прибули до Галичини. 
    1890 p. - Вийшла збірка оповідань «У поті чола». У Львові почав виходити двотижневик «Народ», відповідальним за випуск якого був І. Франко. За ініціативою І. Франка та М. Павлика засновано Русько-українську радикальну партію. 
    1 липня 1893 р. - захистив докторську дисертацію «Варлаам і Йоасаф: старохристиянський духовний роман і його літературна історія»  у Віденському університеті.

^ 1893 р. - вийшла п'єса «Украдене щастя». Вперше була поставлена у театрі «Руська бесіда». 
    1894-1897 - видає журнал «Житє і слово». 
    1896 - вийшла збірка «Зів'яле листя». 
    1896-1897 рр. - участь у виборах до Віденського Сейму. 
    1897 р. - вийшла збірка «Мій Ізмарагд», друге видання збірки «З вершин і низин».

^ 1905 р. - написав поему «Мойсей». 
    1906 р. - Харківський університет присвоїв науковий ступінь доктора російської словесності. О. Шахматов, Ф. Корш висунули кандидатуру Франка кандидатом у члени Російської академії наук, однак імперські реакційні сили перешкодили здійсненню цього. 
    ^ 1914 р. - вийшла збірка «Із літ моєї молодості». 
    28 травня 1916 р. - помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.

Практикум

Тестові завдання

Завдання 1 - 10 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Виберіть правильний, на Вашу думку, варіант відповіді, позначте його в табличці знаком Х



  1. Іван Франко народився

А 27 серпня 1854

Б 25 серпня 1856

В 27 серпня 1855

Г 27 серпня 1856

А

Б

В

Г















^ 2. Батько Франка був

А ковалем

Б учителем

В стельмахом

Г священиком

А

Б

В

Г















^ 3. Іван Якович Франко народився у

А Ясениці Сільній Дрогобицького повіту

Б Нагуєвичах Дрогобицьккого повіту

В Стеблеві Канівського повіту

Г Дрогобичі

А

Б

В

Г













^ 4. Перша збірка віршів І. Франка

А «Мій Ізмарагд»

Б «Зів’яле листя»

В «Баляди і розкази»

Г «З вершин і низин»

А

Б

В

Г















^ 5. У березні 1880 року І.Франко заарештували

А вперше

Б вдруге

В втретє

Г вчетверте

А

Б

В

Г















^ 6. Збірка «З вершин і низин» присвячена

А Ользі Рошкевич

Б Ользі Хоружинській

В Юзефі Дзвонковській

Г Целіні Зигмунтовській

А

Б

В

Г













^ 7. «Жінка, що була завжди поруч», - сказано про

А Ольгу Рошкевич

Б Ольгу Хоружинську

В Юзефу Дзвонковську

Г Целіну Зигмунтовську

А

Б

В

Г















^ 8. 1906 року присвоює Франкові науковий ступінь доктора російської словесності університет

А Київський

Б Віденський

В Львівський

Г Харківський

А

Б

В

Г















^ 9. У 1893 році І. Франко захищає дисертацію з теми

А «Баляди і розкази»

Б «Думи пролетарія»

В «Жіноча доля в руських піснях народних»

Г «Варлаам і Йоасааф» - старохристиянський духовний роман і його літературна Історія»

А

Б

В

Г















^ 10. І. Я. Франка поховано

А у Нагуєвичах

Б на Байковому кладовищі Києва

В на Новодівичому кладовищі Москви

Г на Личаківському кладовищі Львова

А

Б

В

Г















Завдання 11 – 12 мають по чотири варіанти відповіді, із яких правильним може бути один, два або більше варіантів. Виберіть правильні, на Вашу думку, варіанти відповідей, позначте їх в табличці знаком Х

^ 11. Враження від дитячих років І. Франко описав у творі

А «У кузні»

Б «На дні»

В «Під оборогом»

Г «Малий Мирон»

А

Б

В

Г















^ 12. І. Франко навчався у

А школі села Нагуєвичі

Б школі села Ясениця Сільна

В Дрогобицькій гімназії

Г школі при Василіанському монастирі

А

Б

В

Г















Урок №2

Алгоритм роботи з матеріалами заняття:

  • прочитайте теоретичний матеріал уроку;

  • розгляньте презентації «Асоціації», «Кохання Івана Франка»;

  • виконайте завдання практикуму.

Тема. Поетична збірка І. Франка «Зів’яле листя». Емоційна гама почуттів ліричного героя в поезіях збірки. Утвердження людських почуттів, ідеалу кохання

Цілі заняття:

  • ознайомитися з поетичною збіркою І. Франка «Зів’яле листя»;

  • з’ясувати автобіографічні моменти в інтимній ліриці поета.

Глосарій

Алегорія – це спосіб двопланового художнього зображення, який грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під художніми образами.

Драма – літературний твір, призначений для постановки на сцені, для якого характерні серйозність конфлікту й глибокі переживання персонажів.

Лірика – один з основних літературних родів, в якому життя відображається через передачу почуттів, переживань і думок людини в певних обставинах, під впливом певних подій; яскраве відтворення вибуху якогось почуття, настрою чи думки.

^ Теоретичний матеріал

У ліриці Франка потужно розвивалася не тільки громадянська лірика, а й інтимна. Це підкреслив Михайло Коцюбинський, аналізуючи збірку «Зів’яле листя»: «Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадянськими інтересами. У Франка є прекрасна річ— лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розумінням душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв… Франко — лірик високої проби, і його ліричні твори просяться часто в музику».

У передмові до збірки «Зів’яле листя» (1896) автор зазначив, що поштовхом до написання лірики був щоденник юнака, розчарованого нерозділеним коханням. Проте Франко по-своєму трансформував поодинокі деталі, зізнання й настрої закоханого. Автор бажав, щоб читачі сприймали його поезію не в «автобіографічному ключі», а як мистецькі творіння, що мають загальнолюдське значення. Поет підкреслив їх «самостійне літературне значення». Хоча деякі поезії не позбавлені автобіографічних ноток, збірка переросла звичні автобіографічні рамки і відтворює глибокий духовний світ нещасливого закоханого, людини щирої, мрійливої і доброї.

Прагнучи показати багатогранність почуттів героя, Франко використовує складну ліричну оповідь: ліричного героя, ліричного персонажа, власне автора, а також застосовує голоси кількох «Я», що заявляють про себе в душі персонажа. Важливу роль відіграє проекція свідомого й підсвідомого героя, відлуння його внутрішніх «Я». У такий спосіб розгортається романічна сюжетна лінія, тобто картина історії кохання, ліричний роман, в якому монологи, невласне пряме мовлення, потік свідомості, голоси героїв утворюють ліричну оповідь.

Композиція збірки. До збірки входять три «жмутки», тобто цикли. Компонуючи книгу, Франко спирався не на хронологічний, а на тематичний принцип, щоб якнайповніше виразити своє бачення картини світу і почуттів закоханої людини. Кожен цикл складається із двадцяти творів, лише перший із них завершується ще й «Епілогом». Оригінально визначив поет жанр збірки — лірична драма, що підкреслює драматичний сюжет розгортання в душі розчарованого героя усіх перипетій змагань із самим собою, зі своїм коханням, а також із зовнішнім світом. Це свідчить про те, що збірка написана в річищі модерністської поетики. У центрі ліричного сюжету книги— романтичний юнак, що скаржиться на неприхильність до нього дівчини, в яку закохався, тому зазнає розчарувань між горем і надією.







Холодна осінь уже набрала силу, передала її студеному вітру, що зрива слабке листя, яке падає на землю яскравим різнобарвним килимом, кружляє в осінньому вальсі. Велике, могутнє дерево стоїть зовсім одне, голе, лякає своїм довгим чорним гіллям. Його ще ранньої осені покинули птахи. Можливо, стежкою повз це дерево пройде “остання любов” поета, пройде по зів’ялому листу й не замилується його красою, не помітить грізного дерева, на якому вже не співають птахи, на яке повіває холодом вітер осені, вітер невдач, тяжкого життя.

“Зів’яле листя” – це не просто кілька “жмутків” зів’ялого листя ліричних зізнань, а й лірична драма в усіх розуміннях цього слова, драм самого Франка, а не лише ліричного героя. Це трагедія закоханого серця. Це квітуча весна, яка змінилася на сувору зиму.


Практикум

Дайте відповіді на питання

1. Як сприйняв збірку «Зів’яле листя» Михайло Коцюбинський?

2. Що спонукало Франка написати ліричну драму?

3. Схарактеризуйте композицію книги «Зів’яле листя».

4. До яких жанрових різновидів лірики вдавався поет?


Урок №3

Алгоритм роботи з матеріалами заняття:

  • прочитайте поезії «Безмежне поле…», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Чого являєшся мені» зі збірки «Зів’яле листя»;

  • опрацюйте теоретичний матеріал уроку;

  • зробіть ідейно-художній аналіз поезії «Чого являєшся мені» (заповніть таблицю).

Тема. Лірична драма І. Франка «Зів’яле листя». Аналіз поезій «Безмежне поле…», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Чого являєшся мені»

^ Цілі заняття:

  • ознайомитися з поезіями «Безмежне поле…», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Чого являєшся мені» зі збірки «Зів’яле листя»;

  • з’ясувати автобіографічні моменти в інтимній ліриці поета.

Глосарій

Анафора – однаковий початок рядків у вірші, що застосовується для підкреслення важливого за смислом слова.

  Епітет – художнє означенн, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного явища.
Ліричні твори
 — твори, у яких віддзеркалені думки, настрої та почуття людини, душевний стан автора, його ставлення до оточення.
Метафора - переносне значення слова, засноване на уподібнені одного предмета чи явища іншому за схожістю або за контрастністю; приховане порівняння, побудоване на схожості або контрастності явищ, у якому   слова «як», «ніби», «неначе» відсутні, але маються на увазі.                                       

Порівняння – форма поетичної мови, основана на порівнянні двох предметів або явищ з метою пояснити один з них за допомогою іншого.

Рима — це однакове звучання або співзвуччя закінчень віршових рядків.    
^ Три основні форми римування:
√ парне (суміжне або паралельне) (АА ББ ВВ);

  • оповите (кільцеве чи опоясуюче) (А Б Б А);

  • перехресне (А Б А Б).

^ Ритм — повторюваність у віршованій мові однорідних звукових особливостей.
Строфа — кілька віршових рядків, поєднаних за змістом і певним порядком римування. Залежно від кількості рядків у строфі розрізняють такі строфи: дистих, тривірш, терцина, катрен, сонет тощо. Вони різняться ще й системою римування. 

^ Віршовий розмір
Двоскладова стопа  
 1,3,5,7,9 – хорей    _/ _ _/ _ _/ _ _/ _ _/ _
2,4,6,8,10 – ямб   _ _/ _ _/ _ _/ _ _/ _ _/
Трискладова стопа  
1,4,7,10 – дактиль      _/ _ _ _/ _ _ _/ _ _ _/ _ _
2,5,8,11 – амфібрахій _ _/ _ _ _/ _ _ _/ _ _ _/ _
3,6,9,12 – анапест        _ _ _ / _ _ _ / _ _ _ / _ _ _ /
Примітка: цифра позначає номер наголошен ого складу.



Прочитайте поезії

***

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

***
Безмежнеє поле в сніжному завою, 
Ох, дай мені обширу й волі! 
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною 
І в серці нестерпнії болі.


Неси ж мене, коню, по чистому полю, 
Як вихор, що тутка гуляє, 
А чень утечу я від лютого болю, 
Що серце моє розриває.

* * *

Ой ти, дівчино, з горіха зерня, 
Чом твоє серденько — колюче терня?

Чом твої устонька — тиха молитва, 
А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром, 
Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі, 
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І чом твій усміх — для мене скрута, 
Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре! 
Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе кидаючи, любити мушу, 
Тебе кохаючи, загублю душу.


^ Теоретичний матеріал

«Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Кохання цікавило Франка як вічна людська тема. У збірці «Зів’яле листя» важлива роль відводиться образу жінки, яка надихає героя на розвиток творчого начала в житті: «Ти найтайніший порив той, що бурить кров, підносить грудь», «Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться». Такі звертання до коханої сприяють змалюванню ліричного героя-екзистенціала, що розмірковує

над смислом буття, над особливостями свого духовного світу. Значну естетичну функцію у вірші виконує пісенний паралелізм, лірична оповідь вибудувана з риторичних запитань:«Ой ти, дівчино, з горіха зерня, / Чом твоє серденько — колюче терня? / Чом твої устоньки — тиха молитва, / А твоє слово остре, як бритва?» Стилістично нейтральні слова серденько,

слово в контексті твору набувають нового смислового наповнення, асоціюються не з чарівною, а холодною дівчиною, якій байдужі глибокі почуття ліричного героя. При цьому врода коханої змальовується в річищі фольклорної поетики, а тому протиставляється її норовистій вдачі, її серцю «колючому», як шпички терня, словам гострим, як бритва. Проте ці порівняння не свідчать про важкий характер дівчини. Просто вона не

кохає юнака, який безтямно любить її, захоплюється красою очей, котрі «сяють тим чаром, / Що запалює серце пожаром», іменує милу «ясною зорею». Душевні переживання ліричного героя зображуються через багату образну палітру, а також контрастні суб’єктивні оцінки: «І чом твій усміх — для мене скрута, / Серце бентежить, як буря люта? // Ой ти, дівчино,

ясная зоре! / Ти мої радощі, ти моє горе!» Митець характеризує ліричного персонажа за допомогою антонімів, поєднання кількох значень слів, внаслідок чого поетичний образ звучить багатоголосо. Прекрасним є кохання, його істинна сутність, без осягнення якої людина морально гине. Це шлях у світ справжніх цінностей, у світ гармонії, до самого себе і коханої. Римування твору відповідає принципу римування в українському фольклорі— переважають морфологічні рими, тобто між собою римуються однакові частини мови: чаром пожаром, зоре горе та інші. Відтак музичне звучання строфи, гра тонів і напівтонів зливаються в органічну єдність, наповнюючи поезію особливим колоритом і створюючи своєрідний сплав музики й живопису, завдяки чому художній образ стає зримим і окресленим. Вірш увиразнюють паралелізм («Ой ти, дівчино, ясная зоре! / Ти мої радощі, ти моє горе!»), а також лексичні анафори («Ой ти, дівчино...»).

«Безмежнеє поле в сніжному завою» за жанром — романс, мелодійний та експресивний. Хоч і гнаний долею, ліричний герой Франка не може примиритися з неподіленим коханням, прагне «обширу і волі», хоча в його серці «нестерпні болі», муки серця, прикра розлука. Він звертається до коня— символу лицарської волі: «Неси ж мене, коню, по чистому полю, / Як

вихор, що тутка гуляє, / А чень, утечу я від лютого болю, / Що серце моє розриває». Цей мотив підкреслює одинокість, сум героя, який прагне втекти від себе і свого горя, у такий спосіб вгамовуючи свої титанічні пристрасті. Ліричний герой не знаходить собі місця в житті. Проте його ваблять рух, втеча, інший простір — простір серця, яке ніяк не може вгамуватися. Герой Франка — інтраверт, тобто психологічний тип особи, зануреної у внутрішній світ своїх переживань і роздумів, схильний замикатися в собі, жити своїми фантазіями. Ліричний герой звертається до коханої, дівчини-зорі, яка зруйнувала «щастя власного підклад». Через іпостась жінки-красуні, цнотливої і гордої, іронічної і суворої, холодної і жорстокої, розгортається картина шляху-страждання, пошуків і роздоріжжя, загалом філософія болю існування ліричного героя збірки. Поезії Франка побудовано у формі монологу ліричного героя, серед них можна виділити три групи монологів: монологічні роздуми («Не надійся нічого»), монологи-оповіді героя про себе і свої почуття («Я не надіюся нічого»), монологи-звертання («За що, красавице, я так тебе люблю»).

Практикум

^ Заповніть таблицю


1.

Поштовхом до написання “Зів’ялого листя” став …

2.

Збірку названо “ліричною драмою”, тому що…

3.

Вірші у збірці адресовано…

4.

Своєрідність структури збірки в тому , що…

5.

“Зів’яле листя можна назвати автобіографічною збіркою, оскільки…

6.

Доведіть, що назва збірки алегорична

7.

Аналіз поезії “Чого являєшся мені у сні?..”




Жанр твору -




Провідний мотив твору (тема) –





Художні засоби:










Розмір:




Зробіть схему: Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні...



Урок № 4

Рекомендації щодо опрацювання заняття:

  • прочитайте теоретичний матеріал, поезію «Гімн»;

  • законспектуйте основні положення заняття;

  • виконайте завдання практикуму.


Тема. Лірика збірки І. Франка «З вершин і низин». Концепція поступу людства й незламний оптимізм у вірші «Гімн»

Цілі заняття:

  • ознайомитися зі збіркою І. Франка «З вершин і низин»;

  • з’ясувати композицію збірки та її мотиви;

  • проаналізувати поезію «Гімн».




Глосарій


^ Гімн ( грец. – урочиста пісня) – урочистий твір символічно-програмованого змісту.

Громадянська (політична) лірика — поетичні твори, присвячені актуальним проблемам суспільного життя. Провідні мотиви політичної лірики — свобода особи, народу і державної незалежності, захист прав людини, викриття антигуманного суспільства, заклики до боротьби.

Пaфос (грец. pathos — почуття, пристрасність, натхнення,піднесеність) — емоційно-оцінне ставлення письменника до змальованої дійсності, емоціональна тональність твору, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю. Існує громадянський, героїчний, трагічний, комічний пафос.

Цикл (грец. kyklos — коло, колесо) — декілька художніх творів, об’єднаних жанром, темою, головними героями, єдністю авторського задуму, в поезії — настроєм, єдиним мотивом, заголовком.



^ Теоретичний матеріал


Важливим етапом у розвитку української поезії був вихід 1887 року збірки «З вершин і низин». Франкова збірка мала загальноукраїнське значення. Нова естетична концепція світу пройнята активністю й боротьбою. Її ліричний герой — борець, революційний провідник — знає реальні шляхи для втілення гуманістичного ідеалу. Збірка осяяна життєствердженням, людинолюбством, високою духовністю.

Центральний образ збірки — багатозначний образ Духу, який поступово розгортається в художньому світі поезій. Цей Дух іде з вершин до низин, охоплює всю Україну, проникає в душі людей, відлунюється добрими справами у змаганнях за кращу долю і свободу вітчизни.

Композиція

Збірка«З вершин і низин» складається з шести розділів («De profundis», «Профілі і маски», «Сонети», «Га­лицькі образки» і т.д.). Перші чотири розділи поділяються на цикли. Назва першого розділу збірки — «De profundis» («З глибини»), а останнього циклу цього розділу — «Ехсеlsіоr!» («Вище!»). За назвами першого розділу збірки і його останнього циклу і названа ціла збір­ка — «З вершин і низин».

Назва збірки символічна, зображує процеси і шляхи, що «вели людський дух з вершин до низин і зворотним шляхом — з низин до вершин», поєднуючи мотиви національного буття, історичне й сучасне України та світової історії. Ідея незалежності України є центральною у художньому світі книги Франка. Цю ідею втілюють цикли «Веснянки», «Осінні думи», «Скорботні пісні», «Нічні думи», «Excelsior!», «Україна».

Головні мотиви збірки - духовність і віра в державотворчу силу, національне відродження.




ГІМН
Замість пролога

Вічний революцйонер — 
Дух, що тіло рве до бою, 
Рве за поступ, щастя й волю, — 
Він живе, він ще не вмер. 
Ні попівськiї тортури, 
Ні тюремні царські мури, 
Ані війська муштровані, 
Ні гармати лаштовані, 
Ні шпіонське ремесло 
В гріб його ще не звело.

Він не вмер, він ще живе! 
Хоч від тисяч літ родився, 
Та аж вчора розповився 
І о власній силі йде. 
І простується, міцніє, 
І спішить туди, де дніє; 
Словом сильним, мов трубою, 
Міліони зве з собою, — 
Міліони радо йдуть, 
Бо се голос духа чуть.

Голос духа чути скрізь: 
По курних хатах мужицьких, 
По верстатах ремісницьких, 
По місцях недолі й сліз. 
І де тільки він роздасться, 
Щезнуть сльози, сум нещастя, 
Сила родиться й завзяття 
Не ридать, а добувати, 
Хоч синам, як не собі, 
Кращу долю в боротьбі.

Вічний революцйонер — 
Дух, наука, думка, воля — 
Не уступить пітьмі поля, 
Не дасть спутатись тепер. 
Розвалилась зла руїна, 
Покотилася лавина, 
І де в світі тая сила, 
Щоб в бігу її спинила, 
Щоб згасила, мов огень, 
Розвидняющийся день?

[1880]


Програмною для покоління «молодої України» була поезія «Гімн».

Жанр вірша — вірш-алегорія, гімн «вічному революціонеру», безсмертному волелюбному духові народу в його боротьбі за свободу. Цей дух є силою, що «тіло рве до бою, / Рве за поступ, щастя й волю».Поезію проймає загальнолюдський пафос: на своєму прапорі каменярі несуть науку, вільну думку і волю. Заперечне, анафоричне «ні» («ані») окільцьовує рядки, увиразнює експресію — темним силам не подолати цей дух свободи: «Ні попівськії тортури, / Ні тюремні царські мури, / Ані війська муштровані, / Ні гармати лаштовані, / Ні шпіонське ремесло / В гріб його ще не звело». Градація, тобто нагнітання образів, служить для підсилення художньої виразності ліричної оповіді. Таку ж змістову й динамічну функцію виконує рефрен «Він живе, він ще не вмер!» у першій і другій строфах, який увиразнює волю ліричного героя, його впевненість у досягненні мети. Організуючим смисловим чинником є розгорнута метафора поступу духу свободи, що лунає і в «курних хатах мужицьких, на верстатах ремісницьких, по місцях недолі й сліз». Контрастна побудова ліричного сюжетуважливий складник моделювання відмінностей у світосприйманні Вічного революціонера і рутинного, «темного царства», антигуманного світу. Сили зла захищають себе солдатськими багнетами, поліцейськими шпигунами, тортурами, ув’язненням борців зі світом пітьми. За допомогою художньої виразності образів поет підкреслює невмирущість духу, його непереможну волю до поступу.

Ліричний герой набуває символічного значення, уподібнюється могутньому архангелу, пророку, месії, поетові, який «словом сильним, мов трубою, / Міліони зве з собою, — /Міліони радо йдуть, / Бо се голос духа чуть». В образному світі твору Вічний революціонер, який пробудився, окреслюється в часово-просторових координатах: час буття героя— тисячоліття («Хоч від тисяч літ родився, / Та аж вчора розповився / І о власній силі йде»). Водночас він наділений просторовою характеристикою, яка охоплює і всесвіт, і рідну Україну з її національними ознаками: «Голос духа чути скрізь: / По курних хатах мужицьких / По верстатах ремісницьких, / По місцях недолі й сліз». Герой постає як вічний мандрівник, що крокує землею, пробуджуючи в душах людей бунтівний дух незгоди з недолею і кривдою. Образ Вічного революціонера символічний та одухотворений: він богатир, енергійно йде по українській землі, де лунає його громовий голос пророка й архангела, від добродіяння і слова якого «щезають сльози, сум, нещастя, сила родиться й завзяття».

Життєствердність цього твору підсилює алітерація «р», яка повторюється 34 рази. Франко вірив у «розвидняющийся день» свого народу, тому розширив смислове поле алегоричного образу Вічного революціонера, що охоплює такі поняття, як «наука, думка, воля», без яких не побудувати гуманного суспільства. Конкретна предметність і абстрактність образів поезії становлять собою смисл ліричної оповіді: «Вічний революціонер — / Дух, наука, думка, воля — / Не уступить пітьмі поля, / Не дасть спутатись тепер».

«Гімн» завершується риторичним запитанням, відповідь на яке дана всім віршем: немає у світі сили, яка б перемогла волелюбні прагнення мільйонів і погасила полум’я революційного ентузіазму народу. Чітка ритміка, бадьорий розмір — чотиристопний хорей з пірихієм — увиразнюють стрімкий і поривчастий рух. «Гімн» вражав, виховував, організовував і вселяв віру.

Вірш покладений на музику Миколою Лисенком.

Практикум

Літературний диктант «І.Франко. Збірка «З вершин і низин»

  1. До якого виду лірики належать вірші, уміщені в збірці «З вершин і низин»?

  2. Визначте тему, спільну для творів збірки.

  3. Яка ідея об’єднує поезії збірки «З вершин і низин»?

  4. Яким віршем відкривається збірка?

  5. Що з грецької означає слово «гімн» ?

  6. На чию честь створено «Гімн»?

  7. Які рядки поезії вказують на незламність духу перемін?

  8. Яким є кредо революціонера?

  9. Де витають революційні думки?

  10. Хто такий «вічний революціонер»?

  11. Який композитор передав у музиці революційний зміст цього вірша?

  12. Яке значення мала збірка «З вершин і низин»?




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації