Поиск по базе сайта:
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів icon

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів




НазваНавчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Сторінка3/14
Дата конвертації27.06.2013
Розмір2.83 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
1. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/_НОЗЕМН_ МОВИ.doc
2. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/_НФОРМАТИКА.doc
3. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/_СТОР_Я Сборник материалов и документов по истории Украины.doc
4. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/_СТОР_Я УКРАфНИ Гетьмани украхнського козацтва.doc
5. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/_СТОР_Я УКРАфНИ.doc
6. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/_СТОР_Я.doc
7. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/_стор_я УКРАфНИ ОУН-УПА Под_х, факти, документи.doc
8. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/АДМ_Н_СТРАЦ_ф.doc
9. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/АСТРОНОМ_Я.doc
10. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/Б_ОЛОГ_Я.doc
11. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ВИХОВНА РОБОТА.doc
12. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ГЕОГРАФ_Я.doc
13. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ДИТЯЧИЙ САДОЧОК.doc
14. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ.doc
15. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ДОВ_ДНИК.pdf
16. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/Для розм_щення на сайт_.doc
17. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ЕКОЛОГ_Я ТА ОХОРОНА ПРИРОДИ.doc
18. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ЕКОЛОГ_Я.doc
19. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ЕКОНОМ_КА.doc
20. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ЕТИКА ТА ЕСТАТИКА.doc
21. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ЖУРНАЛ_СТИКА.doc
22. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ЗАРУБ_ЖНА Л_ТЕРАТУРА.doc
23. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/Класному кер_вников_.doc
24. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/МАТЕМАТИКА.doc
25. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/МУЗИКА.doc
26. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/НАРОДОЗНАВСТВО.doc
27. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ОБЖ.doc
28. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ОБРЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО.doc
29. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/П_ДРУЧНИКИ.doc
30. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ПЕДАГОГ_КА.doc
31. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ПОС_БНИК.doc
32. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ПОЧАТКОВА ШКОЛА.doc
33. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/Профор_єнтац_я.doc
34. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/Р_зне.doc
35. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/РЕЛ_Г_Я ТА М_ФОЛОГ_Я.doc
36. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/РОС_ЙСЬКА МОВА ТА Л_ТЕРАТУРА.doc
37. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/СВ_ТОВА КУЛЬТУРА.doc
38. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/СЛОВНИКИ, ЕНЦИКЛОПЕД_ф.doc
39. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/СОЦ_АЛЬНА ПЕДАГОГ_КА.doc
40. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ.doc
41. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/У розд_л Учись учитися.doc
42. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/УКРАфНОЗНАВСТВО.doc
43. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/УКРАфНСЬКА МОВА ТА Л-РА.doc
44. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/УЧИСЬ УЧИТИСЯ.doc
45. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/УЧИТЕЛЮ.doc
46. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/Ф_ЗИКА.doc
47. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/Ф_ЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ.doc
48. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/Х_М_Я.doc
49. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ХУДОЖНЯ Л_ТЕРАТУРА УКР Л_ТЕРАТУРА.doc
50. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ХУДОЖНЯ Л_ТЕРАТУРА.doc
51. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ШК_ЛЬНОМУ Б_БЛ_ОТЕКАРЕВ_.doc
52. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/ШК_ЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ.doc
53. /_нформац_йн_-ресурси для учител_в/Шк_льному б_бл_отекарев_.doc
Іноземні мови
Викладання інформатики
П. Т. Фиров
П. Т. Фиров
Розділ учителю-предметнику (Історія України) історія україни
Розділ учителю-предметнику (Історія)
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Розділ адміністрації школи
Астрономія
Розділ учителю предметнику (Біологія) біологія
Розділ виховна робота
Викторина по географии для учащихся 7 11 классов «Индийский океан»
Методические разработки Консультация для воспитателей Занятия с детьми Документация в детском саду Игры с обучением Сказки. Песенки. Стихи
Розділ для допитливих
Занесено розділ художня література українська література Андріан Кащенко. Історичні повісті
Екологія та охорона природи
Викладання екології
Викладання економіки
Етика та естатика
Журналистика, издательское дело и сми
Зарубіжна література
Лекции для родителей, сценарии и многое другое. Класному керівникові найрізноманітніші сценарії
Веселова Олена Анатоліївна математика викладання математики авторські програми, форми навчання математики, розробки урок
Інформації про їх авторів та виконавців. До більшості пісень подані акорди для акомпанементу на гітарі, також заплановано розмістити ноти і музичні фраґменти у форматах midi та m На сайті ви знайдете корисні посилання подібної тематики
Розділ народознавство
Викладання обж
Образотворче мистецтво
Учебники по физике, химии, английскому языку, культурологии др довідник
Статті, реферати, курсові та дипломні роботи
Истории украины
Шкільні предмети
Профорієнтація
Учись учитися
Релігія та міфологія
Преподавание русского языка
Розділ учителю-предметнику світова культура
Розділ енциклопедії, словники, довідники
Http://festival. 1september ru/subjects/25
В помощь учителю
Проекты и исследования учитель ученику
Українознавство
Розділ учителю-предметнику
Розділ учись учитися
Всем, всем, всем
Викладання фізики
Фізична культура
Викладання хімії
Розділ художня література українська література
Розділ художня література художня література
Шкільному бібліотекареві
Литература по психологии Електронна бібліотека України психологія для шкільного психолога
Правила безпеки в Інтернеті для дітей подорожі з павучком-всезнайкою (Корисні поради Інтернет мандрівникам) та інші матеріали шкільному бібліотекареві

ЛЕКЦІЯ 2


НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ РУХ НАПЕРЕДОДНІ

ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ


Підготовка ОУН до війни Німеччини проти СРСР

Підпілля Української Народної Республіки напередодні Великої Вітчизняної війни


Підготовка ОУН до війни Німеччини проти СРСР. Напередодні нападу Німеччини на СРСР різні українські угруповання визначали своє відношення до майбутньої війни, виробляли тактику своїх дій. Це відбувалося як на території Західної України, що вже входила до складу Радянського Союзу, так і за межами СРСР.

На радянській території оунівці обох фракцій перейшли в підпілля, а бандерівці почали підготовку до ведення партизанських дій. У 1939-1940 роках, рятуючись від переслідувань більшовиків, у німецьку зону окупації з Галичини перемістилося від 20 до 30 тисяч політичних біженців, серед яких було багато членів ОУН і їхніх прихильників. Для задоволення основних економічних і гуманітарних потреб українського населення на окупованій Німеччиною території Польщі виникли десятки комітетів самодопомоги. Навесні 1940 р. з мовчазної згоди німецької влади ці комітети створили в Кракові координаційний орган під назвою Український Центральний Комітет (УЦК), головою якого був обраний професор-географ Володимир Кубійович. УЦК являв собою українську установу соціального забезпечення, обов'язки якого полягали в догляді за хворими, людьми похилого віку, безпритульними дітьми, в організації громадської служби охорони здоров'я, освіти тощо. Німці з усією ясністю дали зрозуміти, що УЦК не буде мати ніяких політичних прерогатив.

У початковий період Другої світової війни ОУН Мельника намагалася займати нейтральну позицію. Це було продиктовано їхнім бажанням не викликати репресії проти українців у Німеччині, а також на землях, що знаходилися під владою гітлерівців. А з іншого боку тому, що очікувалася німецько-радянська війна, в ході якої могло вирішитися українське питання. Причини нейтралітету мельниківців можна також пояснити відносинами, що склалися між керівниками ОУН-М і німецькими спецслужбами. У літературі наводяться дані про те, що в 1938 р. Мельник, під псевдонімом Консул - I, був завербований абвером, а потім ще став таємно співробітничати з гестапо. Агентом німецької розвідки був також член Проводу ОУН-М полковник Роман Сушко [17, с.31].

Мельник неодноразово бував у Німеччині. У липні 1940р. він у черговий раз прибув до Берліна, де намагався вирішити деякі питання стосовно відновлення єдності ОУН. Ніяких практичних результатів по об'єднанню організації він не досяг. Зненацька перед Мельником виникла проблема повернення в Італію, де знаходилася штаб-квартира Проводу ОУН-М. Розвиток відносин між Німеччиною і СРСР спричинив за собою припинення гітлерівцями явної підтримки українських націоналістів. Фашистське керівництво не дозволило Мельнику повернутися в Італію й утримувало його на території рейху «про всякий випадок» [46, с. 84]. Він залишався в Німеччині до самого арешту в 1944 р.

Прийняте Гітлером рішення про напад на СРСР призвело до чергової спроби з боку військових кіл III рейху використати українських націоналістів у своїх цілях. Українці потрібні були німцям як диверсанти в радянському тилу, а також як розвідники і перекладачі. Передбачалося використання невеликих українських збройних підрозділів, а також призначення українців на нижчі і середні посади в адміністрації на зайнятих територіях. Особливу цінність для німців представляли бойовики ОУН, які нагромадили значний досвід у роки боротьби з польським режимом. Саме їх у першу чергу гітлерівці вербували в розвідувальні школи і диверсійні групи. На підготовку агентури німці не шкодували коштів. Офіцерам абверу допомагали представники бандерівського керівництва: М. Лебедь, С. Сулятицький та інші. Активніше інших співробітничав з німецькою службою розвідки Рико Ярий, котрий, за твердженням деяких авторів, не мав нічого спільного з Україною (Ярий народився в Австрії, його батько –німець, мати – угорка). Ярий «йшов до того, – як зазначав член оунівського керівництва Зіновій Книш, – щоб політичну організацію націоналістів штовхнути до агентурної ролі шпигунства, розраховуючи одержати з цього прибуток від чужої розвідки» [17, с. 15]. Інші ж автори стверджують, що Книш «знеславлював Ярого, як тільки міг, коли міг і де міг»[50, с. 234].

Агенти-оунівці, яких переправляли на територію Радянського Союзу, повинні були оцінювати військовий і економічний потенціал СРСР, добувати політичну інформацію, проникати на важливі об'єкти оборони, транспорту, зв'язку. Проводячи розвідку і здійснюючи диверсії, ці агенти втягували в підривну діяльність членів ОУН, якы мешкали на території Західної України. За допомогою місцевих жителів абверівські агенти збирали дані про дислокацію і чисельність радянських військ у західному регіоні, відомості про окремих радянських і партійних працівників, військовослужбовців. Багато агентів і цілих груп справлялися з поставленими перед ними завданнями. У той же час радянські органи державної безпеки знешкодили значну кількість добровільних помічників фашистів.

Здійснюючи таємну підготовку до нападу на СРСР, нацистське керівництво виношувало плани створення на окупованих територіях сателітних держав, з наданням їм певної самостійності. Автором цього проекту був відомий нацистський теоретик Альфред Розенберг. У цьому плані Україні відводилось особливе місце. Передбачалося, що їй будуть повернуті всі етнічні території, а також кілька областей Білорусії і Росії, населених значною кількістю українців. Вважалося, що «Велика Україна» буде виступати гарантом стабільності на Сході, оскільки російсько-український антагонізм заважав би цим державам виступити разом проти Німеччини.

План Розенберга залишився на папері, але його позиція з українського питання сприяла зближенню ОУН-Б з гітлерівським військовим командуванням. На початку 1941 р. адмірал Канаріс і генерал Браухіч відгукнулися на пропозицію Бандери створити українські військові підрозділи. Кілька тижнів представник Бандери Р. Ярий вів з німцями переговори, в ході яких була отримана згода на створення батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд». Домовленість носила чисто військовий характер, вона була досягнута без відома уряду й органів безпеки рейху. Дані батальйони створювалися в Німеччині та Австрії на кошти німців, але присягали ОУН і Україні. Вони налічували близько 700 бійців-українців, переважно членів ОУН і колишніх вояків Карпатської Січі Закарпаття. Особовий склад батальйонів одержав німецьку військову форму, харчування і платню. На чолі «Нахтігаля» і «Роланда» стояли Роман Шухевич і Євген Побігущий. Поряд з офіцерами-німцями командні посади також займали Р. Волошин, Ю. Лопатинський, А. Луцький, Д. Грицай, В. Сидір та інші офіцери-українці. Бандера і його оточення розраховували, що ці два батальйони складуть основу майбутньої української армії, заради її створення вони були готові співробітничати з німецькими військовими колами.

Полковник Мельник знав про створення українських батальйонів, він навіть мав зустрічі з тими військовими, з якими бандерівці дійшли згоди. Успіх бандерівців на переговорах з німцями Мельник пояснював тим, що їх більше, що їхні люди більш агресивні і діють динамічніше, ніж мельниківці [46, с.211].

Керівництво революційної ОУН приділяло велику увагу створенню так званих похідних груп, завдання яких полягало в створенні оунівської адміністрації на зайнятих німцями територіях України. Всього було створено три похідні групи, які об’єднували в своїх лавах декілька тисяч осіб. Перша група, під керівництвом М. Климишина, повинна була рухатися на Харків; друга, керована М. Лемиком, - на Київ; третя на чолі з З. Матлою - на Дніпропетровськ і Одесу. Групи поділялися на велику кількість дрібних похідних груп, що знали маршрути свого руху, і мали конкретні завдання. Створенням похідних груп займалися і мельниківці.

У квітні 1941 р. ОУН-Б провела Другий великий Збір, на якому Мельника виключили з лав ОУН, а Бандеру проголосили вождем організації. Бандерівський рух взяв курс на повалення більшовицького режиму в Україні і поглиблення зв'язків з державами - противниками комунізму. Метою руху було утвердження «Суверенної Української Держави», яка «може забезпечити українському народу вільне життя і повний всебічний розвиток усіх його сил». Збір прийняв програмний маніфест, в якому говорилося наступне: «Ми, українці, піднімаємо прапор нашої боротьби за волю народів і людини... Боремось за звільнення українського народу і всіх поневолених Москвою народів... Боремось проти крайнього приниження людини в її праці та у її будинку... Боремось: за достоїнство, волю людини, за право визнавати відкрито свої переконання, волю усіх віросповідань, за повну волю совісті. Боремось проти тиранії і терору більшовицької кліки, проти страшного режиму НКВС... Боремось за те, щоб кожен поневолений Москвою народ, міг сповна користатися багатствами своєї рідної землі і результатами своєї щоденної праці» [35, 1993, 14 V, с. 6]. Цей програмний маніфест ОУН Бандери поширювався в 1941 р. в центральних і східних землях України у вигляді листівок.

Поставлені керівництвом ОУН-Б перед активом організації завдання, свідчили про те, що націоналісти готуються до проведення масштабних партизансько-диверсійних акцій проти радянської влади і Червоної Армії. Напередодні Великої Вітчизняної війни бандерівці створювали у Західній Україні розвідувальну мережу і партизанські підрозділи, які в момент початку німецько-радянської війни повинні були приступити до широкої бойової діяльності з метою перетворення її в національне повстання. Командуючим партизанським рухом став Іван Климів - Легенда. Деякі науковці вважають, що на початоку літа 1941 р. у розпорядженні бандерівської організації знаходилося від 12 до 20 тисяч бійців [58, с. 115].

Керівництво ОУН-Б і командування партизанських формувань розраховували, що німці допоможуть вирішити питання матеріально-технічного забезпечення і виділять зброю. Навесні 1941 р. абвер запропонував бандерівцям провести переговори про співробітництво. Головна мета переговорів: чи згодний Бандера співробітничати з гітлерівцями? М. Лебедь, який був уповноваженим Бандери на переговорах, відповів ствердно, але при дотриманні певних умов:

  1. Повна рівноправність організації бандерівців з мельниківцями.

  2. Надання матеріальної допомоги бандерівцям.

  3. Постачання зброєю.

Представник абвера Айкерн принципових заперечень не висловив, але зі свого боку він висунув зустрічні умови:

  1. Надати бандерівські кадри для навчання диверсійній роботі в радянському тилу, а також для ведення розвідки.

  2. Надати в розпорядження німців для роботи в штабах перекладачів з числа бандерівців.

Обидві сторони добре розуміли одна одну і робили все для досягнення позитивного результату, в якому були зацікавлені як німці, так і оунівці. Лебедь згодом писав: «Обидві ОУН не розривали зв'язків з німецькими військовими колами просто тому, щоб мати можливість активно брати участь у боротьбі на Україні під час німецько-радянської війни, що тоді назрівала і була для всіх очевидною» [44, 1991, №12, с. 79].

Перед початком цієї війни, в травні 1941 р., керівництво ОУН-Б розіслало своїм організаціям секретні інструкції, в яких визначалося головне завдання: використовувати війну для початку боротьби за Суверенну Соборну Українську Державу. Так як фронт боротьби з більшовиками буде проходити через українські землі, і вони виявляться під німецькою окупацією, завдання оунівців визначалася так: «не допустити, щоб Україна була лише територією двобою чужих сил з нашим ворогом, а слідом за тим об'єктом чужого панування». Навпаки, будівництво Української держави буде здійснюватися «нашими власними силами і по нашій власній ініціативі» [33, с. 99]. При цьому ОУН-Б не забувала про союзників. До них Провід бандерівців відносив ті держави, які «ведуть боротьбу з Москвою і не ставляться вороже до України», визнають суверенність і соборність України, позитивно ставляться до української державності. Ставлення України до цих держав буде залежати від того, як вони будуть поважати життєві вимоги України [45, с. 4-5].

Крім секретних інструкцій, у травні 1941 р. був виданий наказ «Боротьба і діяльність ОУН в період війни». У ньому зазначалось: «Від самого початку війни кожен український націоналіст повинний намагатися різними способами (саботування, поширення різних фальшивих чуток) вводити безладдя і хаос у роботу радянської адміністрації, господарських органів, сільськогосподарських і промислових підприємств, приводити до зриву плани мобілізації і призову військовозобов'язаних у Червону Армію». У тилах же Червоної Армії, говорилося далі в наказі, варто влаштовувати саботаж і диверсії, «блокувати поштові дільниці, перерізати лінії зв'язку і важливі переходи», перегороджувати залізниці «дерев'яними завалами». У даному наказі багато уваги приділялося також тому, що треба робити з радянськими військовослужбовцями, якщо вони потраплять до рук націоналістів. Рядових слід «віддавати в полон німцям, а політруків і комуністів... ліквідувати». Була також вказівка про застосування репресій по відношенню до діячів науки, культури, літератури, а також євреїв. Зміст наказу свідчив, що націоналістична влада буде «страшною». ОУН-Б не приховувала, що піде на крайні заходи заради досягнення своїх цілей, і заявляла про готовність до тісного співробітництва з фашистами [72, 1990, .№22, с. 79].

По-своєму готувалася до війни ОУН-М. Мельниківське керівництво виходило з того, що в конфлікті з СРСР Німеччина неминуче буде змушена визнати український фактор. Заходи Проводу були спрямовані на те, щоб переконати німецький уряд у необхідності офіційно визнати самостійність і соборність України і допустити українців до участі у війні проти СРСР як рівноправних партнерів Німеччини. Про це велася мова в меморандумі, надісланому Мельником до канцелярії Гітлера 14 квітня 1941 р. Відповіді не було. Мовчання Берліна спонукало Провід ОУН-М зайняти стриману позицію по відношенню до Німеччини.

Керівництво ОУН-М не було прихильником збройної партизанської боротьби, але не виключало її. Перед початком Великої Вітчизняної війни лідери ОУН-М припускали, що Німеччина війну програє, а тому треба бути готовими до партизанських дій проти радянських військ. Напередодні 22 червня 1941 р. весь актив одержав інструкцію, в якій говорилося: «Створювати військові загони і з'єднання і, не допускаючи їх до зіткнень з німцями, займати різні території і створювати там усі форми державного життя». Містилася вказівка про нагромадження засобів бойового характеру, щоб використовувати їх у майбутньому, коли «в більш тяжких умовах доведеться далі вести боротьбу» [46, с. 285].

За тиждень до початку війни ОУН-Б теж підготувала меморандум для офіційного Берліна. Але потрапив цей документ у рейхсканцелярію тільки 23 червня. З ним ознайомилися Гіммлер, Розенберг, Риббентроп. У меморандумі говорилося: «Основи для німецько-українських дружніх відносин будуть створюватися з моменту початого німецького походу на Схід Європи. Тому, що українські націоналісти несуть величезну відповідальність за долю і майбутнє України, що вони довели справою, для них вирішальне значення має установка Німеччини щодо Української держави, за яку вони борються... Тільки таке рішення, яке відповідатиме історичним і народним інтересам України, також принесе користь Німеччині; рішення, несприйнятливе для України, завдасть великої шкоди для Німеччини...Українські націоналісти в першу чергу охороняють інтереси свого власного народу... Навіть, якщо при вході в Україну, німецькі війська спочатку будуть, зрозуміло, зустрічати як визволителів, таке ставлення може швидко змінитися, якщо Німеччина увійде на Україну без наміру відновлення Української Держави й використання відповідних гасел... Найменше насильство викличе протилежні наслідки... У Східній Європі домінування з допомогою технічних засобів держави й адміністрації, що спираються на сильну окупаційну армію, неможливе на тривалий час... Українська держава мусить бути економічно самостійною. Подальший розвиток німецько-українських відносин залежить не тільки від остаточного вирішення цієї проблеми, але також і від застосованих на самому початку методів» [33, с. 570].

Реакція міністерства закордонних справ рейху на цей документ була негативною. МЗС заявило: «Меморандум містить у собі докори на адресу Німеччини, яка під час окупації України в 1918 році «наробила помилок»…Що стосується майбутнього, то Німеччині адресуються також вказівки, місцями попереджуючим тоном, що новий порядок може бути введений у Східній Європі не шляхом тривалої військової окупації, а завдяки створенню незалежної Української держави…незалежної економічно…зі своїми збройними силами» [35, 1993, 22 V, с.12]. Фашистське керівництво, звичайно, не мало наміру прислухатися до «вказівок» бандерівців, Берлін не мав потреби в «рівноправному» партнері в боротьбі з Москвою. Україна цікавила гітлерівську Німеччину своїми природними багатствами і дешевою робочою силою, а не як самостійна держава.


Підпілля Української Народної Республіки напередодні Великої Вітчизняної війни. Війну між Німеччиною і СРСР очікували не тільки оунівці. Великі надії покладали на неї керівники Української Народної Республіки, які знаходилися в еміграції. Республіканці, підлеглі президенту і головному отаману УНР Андрію Левицькому, були ідейними противниками фашизму, вони мали певний вплив у Західній Україні і займалися підготовкою до ведення збройної боротьби. Один із представників республіканської течії Тарас Боровець згодом стане відомим керівником повстанського руху в Україні.

Зимою 1932-1933 років на Поліссі була створена невелика підпільна організація за назвою «Українське Національне Відродження» (УНВ), яку очолив Т. Боровець. Організація вирішила: не виступати як політична партія; у строгому підпіллі переформуватися у військово-революційну організацію; для широкої роботи серед населення використовувати будь-які офіційні організації; членство в організації повинне бути вкрай довірчим, а не масовим; не вступати ні в яку партію і боротись під державним прапором УНР. Своїми ворогами УНВ визначила комуністичний лад і польський режим. Організація вела підготовку кадрів майбутньої української революційної армії і проводила антибільшовицьку роботу. «Пропагандистські матеріали в СРСР, – писав Боровець, – ми посилали балонами і пляшками. Пляшки з листівками пускали тисячами по Прип'яті – Дніпру – аж до Чорного моря, а повітряні балони при відповідному вітрі також тисячами летіли туди, «де так вільно дихає людина» [9, с. 24]. За свою підпільну діяльність проти польської влади Боровець був кинутий у концтабір Береза-Картузська.

Під час німецько-польської війни Боровець перебував на польській території і побачив жахи «нового порядку», що встановили німці. Він був впевнений, що німці розберуться з поляками, а потім візьмуться за українців. У листопаді 1939 р. Боровець порушує питання про активізацію діяльності Українського Національного Відродження в Україні в зв'язку з тим, що «військові події щохвилини можуть поширитися з заходу на схід». Керівництво УНВ прийняло рішення підготувати план політичних і військових акцій в Україні на випадок німецько-радянської війни.

У червні 1940 р. президент УНР Левицький заявив, що не пізніше, ніж через рік, спалахне німецько-радянська війна, і він затвердив план дій УНВ. Одночасно Левицький дав завдання Боровцю: «Негайно нелегально пробратися в СРСР». Також ставилося завдання по підготовці УНВ до воєнних дій, закладці головної бази на Поліссі, перевірці стану підпілля. З початком війни необхідно було «поставити під рушницю територіальну партизанську армію». Військові формування УНВ повинні діяти тільки за наказами уряду УНР в еміграції. До одержання наказу УНВ не повинна піднімати масового повстання, а повинна пропагувати ідею державотворення, «маневруючи між усіма чужими силами на своїй території» [9, с. 45-46].

Бандерівці і мельниківці не визнавали керівництва УНР у вигнанні. Боровець кілька разів побував у Кракові, щоб досягти хоч якогось взаєморозуміння, але його зусилля не дали вагомих результатів. Представник ОУН-М полковник Сушко з розумінням поставився до пропозиції Боровця про військове співробітництво у боротьбі за вільну Україну. Набагато важче було домовлятися з бандерівцями. Вони були готові мати справу з УНВ тільки на основі підпорядкування її людей наказам ОУН-Б і вступу членів УНВ у бандерівську організацію. Разом з тим Боровець підкреслював, що в питанні збройної боротьби на українських територіях з оунівцями можна було домовитися.

1 серпня 1940 р. Боровець без сторонньої допомоги перейшов кордон СРСР. Через Ковель і Рівне він пробрався на Полісся. На Костопільщині він проводить зустрічі з членами УНВ, налагоджує зв'язки, проводить роботу з прийому нових людей в організацію. У жовтні 1940 р. Боровець відправляється в інспекційну поїздку по Україні. За два місяці він відвідав Житомир, Київ, Чернігів, Полтаву, Харків, Дніпропетровськ, Одесу, Вінницю. Картина, яку побачив Боровець, «була більш, ніж жахлива». УНВ була майже зруйнована.

Після поїздки по Україні Боровець прийшов до висновку, що треба складати новий план структури УНВ. На початку 1941 р. Вже була підготовлена схема військово-революційної організації під назвою «Українська Повстанська Армія (УПА). Дана схема передбачала, що на чолі УПА буде стояти головне командування. На територіях 2-4 областей планувалося створювати Окружні Січі з територіальними назвами (Поліська, Волинська, Полтавська і т.д.). В окремих областях формувати обласні бригади, а в районах – районні полки. У селах створювати сільські сотні, а 2-5 сотень об’єднувати в курінь (батальйон). На випадок всенародного повстання окружні січі об’єднуються в групу з двох, трьох чи чотирьох округів. Орієнтовно таких груп буде п'ять: «Північ», «Схід», «Південь», «Захід», «Центральна». Військово-революційна організація у своїй структурі мала два сектори: політичний і військовий. Політичний сектор мав займатися пропагандою, зв'язком, збором усього необхідних для військових частин. Завдання військового сектора полягало в підготовці військових формувань до ведення бойових операцій [9, с. 62-63].

Схема Боровця передбачала, що назва організації автоматично зміниться в день початку німецько-радянської війни. Замість Українського Національного Відродження організація буде називатися Українською Повстанською Армією. Автори схеми УПА не знали, яку політику будуть проводити в Україні німці, від чого буде залежати тактика УПА. Для Боровця і його соратників ясним було лише те, що під час цієї війни Україна буде переходити з рук в руки, політичної і військової порожнечі не буде. Звідси і випливала тактика діяльності на майбутнє: «бити постійно того, хто постійно б'є нас. Допомагати тому, хто воює проти того, хто б'є нас, навіть тоді, коли він – наш явний ворог. Маневрувати так, щоб обом окупантам нанести найбільших втрат» [9, с. 64].

Свої плани керівництво УНР розробляло, не вступаючи в контакти ні з ОУН, ні з гітлерівцями. Республіканці не мали такої підтримки в Західній Україні як бандерівці, а їхнє підпілля на території УРСР було розгромлене. Це робило дані плани практично нездійсненними. Безпосередньо Т. Боровець перед війною не уявляв, з якими труднощами йому доведеться зіштовхнутися в процесі створення повстанської армії і наскільки виправданою буде обрана тактика.

* * *

В умовах, коли вже йшла Друга світова війна і наближалася німецько-радянська, угруповання українських націоналістів визначалися в своєму ставленні до неї і розробляли свою тактику. У той же час німецькі військові кола намагалися використовувати українських націоналістів у війні проти СРСР. Вони встановили тісне співробітництво з бандерівцями і дозволили їм створити власні військові формування. Створюючи батальйони «Нахтігаль» і «Роланд», оунівці розгорнули підготовку до партизанської боротьби на території України з подальшим розширенням її до масштабів «національного повстання». У документах ОУН-Б, прийнятих в квітні-травні 1941р., містився наказ націоналістичним силам на розгортання боротьби проти «більшовицької кліки».

На відміну від бандерівців, мельниківці помітної активності не виявляли, вони обрали пристосовницьку тактику. ОУН-М не приховувала свого лояльного ставлення до Німеччини і пропонувала їй свої послуги в якості «рівноправного партнера».

Війну Німеччини проти СРСР очікували також керівники УНР. Будучи ідейними противниками фашизму, вони на контакти з німцями не йшли, але розраховували скористатися успіхами Німеччини у війні проти Радянського Союзу. Республіканці робили основну ставку на власні військові формування, схему яких розробив Т. Боровець.

Кілька українських угруповань, що діяли самостійно, готувалися до німецько-радянської війни. Їхні тактики відрізнялися, але всі вони мали одну і ту ж мету: створення самостійної Української держави.

ЛЕКЦІЯ 3


ОУН І ЇЇ ПІДПІЛЛЯ ВІД ПОЧАТКУ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ ДО СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ


Проголошення ОУН Акта відновлення Української Держави

Націоналістичний рух і його підпілля в умовах фашистської окупації

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації