Поиск по базе сайта:
Твори Хміль Анастасії Харків icon

Твори Хміль Анастасії Харків




Скачати 125.13 Kb.
НазваТвори Хміль Анастасії Харків
Дата конвертації26.06.2013
Розмір125.13 Kb.
ТипДокументи



Твори

Хміль Анастасії


Харків

2011-2012

Люби усе живе

В одному селі, великому, гомінливому, у мальовничій місцевості жила чемна та щаслива родина: Ярослав із сестрою Василиною та їхні батьки. Діти гарно вчилися у школі, мали багато друзів, які їх поважали. Батьки Ярослава і Василини були добрими людьми. Вони за своїм фахом сільські музиканти. Їхня домівка була розписана красивими візерунками.

Біля села текла річка, з одного її боку – пасовища, а з іншого – казковий ліс. У лісі ростуть різні ягоди – малина, ожина та терен. Яких тільки грибів в ньому немає: поважні боровики, рудуваті маслюки й лисички.

Ліс живе своїм життям, це неначе сім’я, де всі потрібні одне одному: птахи живляться шкідливими для рослин комахами, рослини дають притулок птахам і тваринам. Хижаки – це санітари лісу, вони поїдають хворих, слабких тварин. У ньому усі жителі жили спокійним життям, але одного разу сталося лихо. «Що ж могло трапитися?» – спитаєте ви.

Ось яку історію повідав мені ліс.

Коли всі лісові жителі відпочивали, до них у «гості» завітали Ярослав і Василина. Їм захотілося гарно відпочити на природі, погратися, а потім як це буває – гарненько підкріпитися смачненьким.

  • Василино, подивись, яка гарна галявина, давай розведемо на ній багаття, – викрикнув її брат.

  • Давай, – не заперечила вона.

І діти разом побігли туди. Але перед прийняттям свого рішення вони не задумувалися про шкоду, яку можуть завдати галявинці, на якій росли синьоокі волошки в зеленому трав’яному «морі». На ці квіточки злетілися і смугасті бджілки, і строкаті метелики.

Тим часом Ярослав почав розводити багаття, а Василина збираючи квіточки, промовляла:

  • Які ж вони гарні, оченят не можу відвести. - Й підспівувала пісеньку:

«Ой мої ви гарненькі, волошки синьоокі, ростете під сонечком, як під гарячим соняшником, під голубим небом, як під морем синім.

Дайте вас зірву та принесу додому, покажу матусі, а вона поставить вас у гарненьку вазочку.»

У той час зірвані волошки промовляли:

- Ой як не гарно дівчинка вчинила з нами, вона зіпсувала нам життя, адже ми постоїмо у вазі три дні і зав’янемо. Ой, Господи, допоможи зупинити дітей, бо вони почали завдавати зло лісу та його жителям.

З цього приводу у королівстві волошок почалася паніка. Королева, порадившись, промовила наказ:

- Усім жителям волошкового поля швидко зібрати свої речі. Ми усі разом їдемо до іншого лісу!

Тим часом Ярослав, розпаливши багаття, чекав поки Василина назбирає квіточок.

  • Брате, поглянь який гарний букет. Я хочу подарувати його мамі.

  • Гарний, – погодився він.

  • Я трохи стомилася, що хочу поїсти і відпочити. – промовила дівчинка.

Діти підсмажили хліб з сосисками на вогні. Підкріпившись та відпочивши, вони вирішили пограти у теніс. Їм було весело. День добігав кінця, і настав час йти їм додому. На галявинці ще тліло багаття . Взявши з собою сміття, вони направилися у напряму села. у дорозі брат із сестрою вирішили скупатися.

  • Яка гарна, прозора вода, як кришталь, – промовила Василина.

  • Так, – погодився з нею брат.

Скупавшись, діти зібралися іти далі. Ярослав сказав сестрі:

  • Ти іди потихеньку, а я зараз тебе наздожену.

Узявши сміття, він швидко направився до річки викинути сміття. Річка, звертаючись до нього, промовила:

  • Ярославчику, любий друже, не забруднюй мене, я буду тобі вдячна.

Не звертаючи уваги на красу і благання річки, він все ж таки викинув сміття у воду. Вдома вони розповіли, як провели гарно свій вільний час. Повечерявши, вони лягли спати.

Вночі піднявся вітер, і непогасле багаття раптом спалахнуло. Вогонь розгорявся все більше і більше, палаючи червоним кольором. Ліс благав про допомогу і його слова були почутими. Раптом небо затягло хмарами і пішов дощ. Вогонь було зупинено, але значна частина лісу згоріла. Невдовзі після пожежі я – Анастасія завітала до лісу. Побачивши, що сталося, у мене на очах навернулися сльози. Серце защемило від побаченого. Ліс мені повідав про двох дітей, які розважалися в лісі і не думали про шкоду, яку можуть завдати лісу своєю поведінкою.

- Я допоможу тобі відродитися, – сказала я лісу. Зібравши усі свої сили, я послала до Ярослава і Василини двох невидимих ангелів. Коли діти спали, до них прилетіли ангели, які казковим чином допомогли їм зрозуміти, що вони вчинили з лісом не добре. І Ярослав із Василиною прийшли до мене, а я їх відправила у минуле, щоб вони виправили свою помилку.

Отже, пам’ятайте, перш ніж замахнутися на щось варто згадати такі відомі слова:

Ви на землі, все треба берегти та любити.

І звіра, птаха, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти –

Бо врешті ти лише її частина.


Осінь

Осінь – це чудова пора,

В яку народилася я.

Листя жовтогаряче кружляє в танку,

Хвилі маленькі на річці,

А пташки летять у теплі краї.

Там красиво, але не так як тут.

Дощик полоще вночі,

Квіти злітають у сильному вітрі.

Гриби проростають у зеленому лісі,

Дерева світяться в золотому промінні сонця.

А люди йдуть по осінніх вулицях міста і нічого не помічають. Для них робота, робота, сірі будні, а що воно дасть? Тільки гроші? Люди! Помітьте цю красу природи, але вона дає її нам. Будні. Вони не сірі, а кольорові та надзвичайно цікаві. Давайте будемо жити цікаво!!!

Мій четвертий життєпис

Літо – це гаряча пора відпусток. Більшість людей у цей час їдуть відпочивати на море. Не винятковою стала і сім’я Олеся, яка відправилася до Одеси. Отже, ця історія відбувалася зі мною саме в цьому місці.

Як пам’ятаю,у вівторок, було спекотно, і вся родина пішла купатися на море. Мама тим часом на пляжі розстелила ковдру і лягла загоряти, а тато зі своїм другом грав у шахи. Скупавшись, хлопчик приєднався до компанії дітей, яка на березі моря будувала піщані фортеці. Він поряд з ними намалював кораблик, яким керував невеликий чоловічок в окулярах та в капелюсі моряка (чоловічок – це я: Ха-еф). Олесь доторкнувся до мене, і я відчув людське тепло. Схопивши момент, коли хлопчик відволікся, я переліз до його руки. Повернувши свій погляд до піску, він мене не помітив.

^ Родина ще півгодини відпочивала на пляжі, а потім вирушила додому. По дорозі вони фотографувалися на фоні червоного сонця, яке заходило за високі, кам’янисті гори.

Наступного дня Олесь із своїми батьками вирушили на екскурсію. Їдучи в автобусі, хлопчик доторкнувся до скла своєю долонею, і я одразу перестрибнув на нього.

Відпустка родини Олеся добігала кінця. Зібравши свої речі, вони наступного дня вирушили додому, до міста Львова. Їхати їм довелося тим самим автобусом, на склі якого жив я. Мені спочатку всієї подорожі подобалося там знаходитися, але згодом я вирішив попросити Олеся допомогти мені злізти з вікна. Я покликав хлопчика, і він озирнувся і побачив мене – «Ха-ефа». Олесь одразу подав мені свою руку. Я заліз на неї і розповів: хто я і звідки. Хлопчик дуже уважно мене слухав і вирішив поселити мене у своїй сумці.

Нарешті ми доїхали до Львова, але до будинку хлопчика треба було їхати ще дві трамвайні зупинки. Сівши у трамвай, рушивши далі. На мене ніякої уваги не звертали, і я вирішив вистрибнути із сумки на скло. А тепер я мандрую по білому світу, завжди задоволений собою!

Хлопчик – Хвіґурка


Маленька проза «Дівчина Україна»

Чорна, як вугілля, ніч прийшла,

Місяць в золотім пальтечку висіває в небі гречку.

А у полі білесенька хатинка стоїть, а від неї

стежечка манюсінька, мов ниточка тонюсінька.

Біля хатинки травичка, як смарагд,

Земля навкруги м’яка, як пух.

Ялиночка колюча, як їжачок, стоїть,

Береза струнка, як дівчина,

Дуб міцний, як витязь.

Вікна у тій хатинці, мов золоті сонечка світяться.

А у хатинці живе дівчина Україна,

Гарна, як калина.

Старовинну пісню вишиває голоском, а голкою рушник.

А на тім рушнику квіточки , мов пташки.

І ось пісенька перервалась.

Небо сльози пустило. Поприбігали вітренята з лісу.

І у дім увірвався ворог. Україна злякалася та пішла у бій за свободу, але перемогти не може! Кличе:

«Люди добрі, допоможіть, будь ласка, я буду вдячна вам!»

У дім зайшли козаки і врятували гарну, як калина Україну.

« Дякую вам! Візьміть рушник, він допоможе вам .»

Козаки прийняли подарунок, поклонились і пішли.

Рукавом сірим небо сльози витерло і сонечко викотилося

із прозорих хмаринок, а Україна одягла свої крилята і полетіла до людей. Наділила їх радістю. І тепер ніхто не зможе цю радість знищити, а рушник той знаходиться, у кожного з нас в душі.

Любіть калинову свою Україну, у сні й на яву!!!


Колібрія та горобець

Колібрія жила разом з Горобцем в одній клітці. О, як страждала бідна Колібрія від присутності цього малого, сірого, зовсім непривабливого «пташеняти»: «Який огидний сірий колір, яка потворна фігура, який кепський вираз обличчя. Хто побачив би прохолодного сонячного ранку щось подібне, у того гарний настрій було б зіпсовано на весь день та прекрасну ніч. Неприємнішого сусіда годі шукати в цілому світі. Усю картину гарного життя псує!»

Як не дивно, Горобець також страждав від сусідства Колібрії. Сумний, ображений, він скаржився на долю, що звела його з таким неприємним, носатим, різнобарвним, строкатим малим птахом. На світ відомим, який літає біля квітів і збирає своїм довгим, огидним дзьобом нектар. «Де вони такі беруться? – думав Горобець. – Чому саме на моє життя випало це нещастя? Чому, як на зло, мене покинула моя щаслива, яскрава, як сонечко в синьому небі, зірка на чорному, нічному, як вугілля, небі з багатьма яскравими, золотими зіроньками? Чому мої щасливі дні повинні закінчитися таким мороком? Мені б було куди приємніше сидіти з іншим горобцем на дерев’яному чи кам’янистому (для мене не має різниці) паркані будь – якого сільського подвір’я чи квітучого саду та парку й радіти з того, що ми на волі разом насолоджуємося чистим, прозорим повітрям та гарною погодою. Ніж з цим потворним, напевно нікому не потрібним, птахом. Кому вона потрібна, що в ній такого привабливого. Не розумію!» - мислив страждаючи сірий малий горобець.


Новый год - это счастье

С Новым годом поздравляю,

Счастья, радости желаю.

Чтоб в году всё получалось,

И мечты все исполнялись.

В этот день и в эту ночь,

Чудо ясное прийдёт.

И откроет, и войдёт Новый год в ваш дом прекрасный.

С Новым годом,

С новым счастьем.

Он поздравит вас внезапно.

И откроют все подарки,

И увидят его ласку,

И заботу, и любовь.

В сладкий сон все упадут,

И увидят в сне прекрасном

Новый год, что значит счастье!


Що таке доброта

Доброта – це те, що може побачити сліпий

і почути глухий.

Марк Твен

Почнемо спочатку зі слова добро. Добро – це коли ти радієш всьому, що є на цій Землі. Коли ти допомагаєш іншим і тобі це подобається. Якщо ти добра юдина, ти гарна людина в духовному сенсі. Щоб повірити в добро, треба почати робити його. Добро це протиставлення злу. Ось один приклад творення добра:

«Коли ти побачиш кошеня промокле за вікном, тоді забери його собі. Бо якщо воно там залишиться, то його доля обірветься. Воно загине від холоду і голоду.»

Дуже простий і в ту мить гарний приклад для школяра та дорослих, які не розуміють, що таке добро в нашому житті. Це дуже просто, але багато людей цього не розуміють. Чому я почала зі слова добро? Тому що доброта походить від нього. А тепер про доброту. Спочатку, дізнаємося що це слово означає.

  1. це прояв щирих і добрих почуттів по відношенню до кого-небудь.

  2. також це почуття такі як душевна любов, в житті рідко відносна, але все ж таки вона є і буде.

У мене є три думки, що таке доброта. По-перше, це не тільки добрі справи, але й добре ставлення до оточуючих. Це до батьків, людей похилого віку, друзів, наших улюбленців (домашніх тварин)

^ Навіть є таке «золоте правило» моралі: стався до людей так, як вони до тебе. Також добра, чемна людина готова допомогти у важку хвилину тим, хто цього потребує.

По-друге, доброта – це коли ти робиш щось для свого внутрішнього заспокоєння, але запевняєш себе, що зробив це заради іншого.

По-третє, це те, що ми даруємо іншим. Не треба лякатися дарувати людям доброту. Просто треба набратися сил і зробити добру справу, а то життя наше коротке! Бо я знаю багатенько випадків, в яких люди замислювалися, якщо я подарую йому доброту(добру справу), що він про мене подумає або скаже. Не треба боятися, бо це нестрашно.

Хочу сказати, що доброта звичайно, гарна якість, але я помітила що деяким добрим людям живеться важче ніж іншим. В нашій країні і в світі є багато гарних і звичайно добрих людей, але цього не достатньо. Щоб було більше їх в першу чергу треба почати з себе. І все буде чудово. І наостанок доброта це дуже гарне почуття, воно є в усіх, але проявлено по-різному. У деяких багато, а у інших мало.

Люди будьте добрими, а не злими. Хоча добро не може жити без зла. Такі закони природи.

Хоча людина не може бути злою чи доброю

ці якості рівні.

Народна мудрість

Що в людині найцінніше

Чи замислювалися ми коли-небудь по-справжньому над словами «Родина – найцінніше в житті людини». А чи насправді це так? Відповідь на це запитання дає автор оповідання «Різдвяна пісня в прозі, або різдвяне оповідання з привидами» Чарлз Дікенс.

У цій історії головний герой Скрудж мав родину – родину племінника Фреда, але Скруджу до нього не було діла. Він ніколи не цікавився, як у них справи, чи треба їм допомогти. Скрудж призвичаївся покладатися тільки на себе, йому ніхто не був потрібен, спілкування з людьми йому замінив підрахунок грошей. Скрудж відає всі сили роботі, накопиченню грошей. Свята для нього – «пустощі», оскільки в ці дні люди не працюють, а одже не примножують багатства. Герой проміняв прості радощі життя на гроші, тому і душа у нього пожорсткішала, стала, як камінь невблаганною, черствою.

Але Духи Різдва напередодні свята допомогли головному герою по-іншому подивитися на життя, позбавитися від черствості та відособленості. Пригадати себе у дитинстві й багатьох людей тих, що зустрілися йому на життєвому шляху. Стати чуйною людиною, відчути потребу в спілкуванні з іншими людьми і наданні допомоги тим, хто цього потребують. Духи Різдва вилікували Скруджа від зла і жадання грошей, змінили його.

Так чарівна зустріч, що відбулася в ніч перед Різдвом, змінила Скруджа, і він почав по-іншому відноситися до життя і родини. А свята стали для нього не «марною втратою часу», а прекрасною можливістю зробити щось приємне.

Родина – це найцінніше у світі. Тому, що у родині тебе завжди зрозуміють, допоможуть. Хіба не приємно сидіти у родинному колі біля каміна чи за столом. Просто спілкуватися, цікавитися, дізнаватися про щось нове. Навіть Чарлз Дікенс у творі застерігає нас: «Люди, будьте обережні, не піддавайтеся владі грошей!» Доповнюючи думку Дікенса «можна» сказати: «Приділяйте більше уваги до людей і близьким вашим».


Пісня - душа народу

Пісня іде від людини до людини. Піснею проводжали в армію, висловлювали свої думки, твори. Виникали календарно-обрядові пісні, які не мали конкретного автора. У цих піснях співається про звичаї того часу. Народ у цих піснях також співав про містичних створінь та народні свята.

Пісні літнього циклу розповідають нам про мавок, свято Івана Купала та врожай.

Зимового циклу – про Різдво Христове та Новий рік. Це були щедрівки та колядки.

Весняного циклу – це веснянки та пісні-ігри. Люди того часу перед весною виконували обряд проводів зими (Масляна). У веснянках співається про вшановану природу, уславлений прихід весни.

^ Особливу увагу привертають колискові пісні. Вони в душі кожного з нас. Ще з дитинства матусі нам співали їх для того, щоб ми заспокоювалися і спали тихо-тихо.

На увагу заслуговують й пісні літературного походження. Їх написали відомі нам автори. Наприклад, «Ще не вмерла Україна». Її написав відомий поет Павло Чубинський. Перший куплет та приспів вірша було взято за основу Державного гімну України.

Значну роль відігравали й стрілецькі пісні. Це героїчно-патріотичні пісні, які були створені бійцями загонів Українських січових стрільців під час національно-визвольній боротьбі українського народу (1915 – 1920). У цих піснях вони зобразили події та колорит українського патріотизму і героїзму січовиків. Наприклад, пісня «Ой у лузі червона калина…» Степана Чернецького та Григорія Труха.

Отже, можна зробити висновок, що в нашій країні багата скарбниця народних пісень. Тож пісня є душою народу.

Незвична риболовля

Одного разу хлопчик, який відпочивав в селі у бабусі, вирушив на риболовлю. Був сонячний, прохолодний ранок. Річка була голуба та прозора. Навкруги царювала тиша. Цього гарного ранку хлопчику вдалося зловити лише одну рибку. Вона була не така, як усі риби в річці. Риба була жовтого кольору. Спочатку йому стало жалко рибки, але поміркувавши узяв банку з водою і випустив її туди. Одразу після риболовлі він пішов додому. Вдома хлопчик поставив банку з рибкою на стіл, на якому лежали трави, фрукти та ягоди в тарілці. На вікні кімнати висіли білі фіранки та на мотузці, прив’язаній до вікна, висихала риба. Не встиг хлопчик відвернутися, як випущена в банку з водою риба заговорила людським голосом і попросила:

  • Любий мій хлопчику, я чарівна риба, яка робить людям добро. Загадай бажання, і я його виконаю, але якщо ти пообіцяєш, що випустиш мене і будеш робити людям добро. Якщо ні, то бажання не здійсниться.

  • Я обіцяю тобі, чарівна рибко! Я дуже хочу гарно вчитися і вступити до спортивної школи.

  • Це дуже добре, але пам’ятай: щоб воно здійснилося, насамперед ти повинен сам прагнути до цього.

Хлопчик одразу побіг до річки з банкою в руках. Вже наставав вечір і все навкруги почало темніти. Річка так і зоставалася спокійною. Прибігши до річки, він сказав своє останнє слово рибці:

  • Дякую тобі, за все! Я буду слухняний.

  • Хай тобі щастить, - відповіла ніжним, спокійним голосом рибка.

Випустивши її, він трошки посидів на березі, подивившись на захід сонця. А потім пішов хутко додому. Вдома його чекала стомлена від праці бабуся. Випивши по склянці молока, хлопчик розповів свою пригоду, але бабуся цьому не повірила. Настала чорна, як вугілля, ніч, і всі полягали спати.



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації