Доповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей» icon

Доповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей»




Скачати 80.03 Kb.
НазваДоповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей»
Дата конвертації21.01.2013
Розмір80.03 Kb.
ТипДокументи



УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ АДМІНІСТРАЦІЇ

ЖОВТНЕВОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК) № 156

КОМБІНОВАНОГО ТИПУ ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ


Доповідь до семінару

«Вплив педагога на ігрову діяльність дітей»


вихователь-методист

ДНЗ № 156

Л.Г.Нехаєнко


Харків-2012


Кажуть, хто не мріє про майбутнє, той його і не має. Сьогодні про майбутнє освіти так чи інакше думають усі. Роздуми педагогів підсилюються під впливом суспільства, яке проявляє зацікавленість у майбутньому нашої освіти. Для багатьох, хто сьогодні розмірковує про майбутнє освіти, орієнтирами є глобальні моделі освіти, які пов’язані з прийнятими в сучасному світі стандартами функціональної грамотності, компетентності, знання іноземної мови і, як кінцева мета, – діловий успіх. Уже вкотре міркування пов’язані з удосконаленням, ускладненням, модернізацією навчально-виховного процесу. Порушується баланс основних функцій освітнього закладу – навчання, виховання і розвиток.

Усі ДНЗ умовно можна поділити на три типи.

  • До першого слід віднести ті, що за головну мету вважають глибокі та міцні знання. Культ знань робить дітей заручниками цієї ідеї.

  • Другий тип дитячих садків – ті, для яких головною метою є дитина, її розвиток . Решта (і навчання) – це умови розвитку дитини в ДНЗ. У таких закладах домінуюча діяльність – виховання.

  • Третій тип – установи, які не мають своєї концепції, особистих педагогічних позицій. Головне для них – виконання соціального замовлення.

І якщо говорити про справжній дитячий садок, а тим більше про школу майбутнього, то це, безумовно, школа виховання.

Виховання – вічна категорія, у якій людина перебуває все своє життя. Все своє життя ми вихователі і вихованці. Існує багато визначень, трактувань виховання – це суспільне явище, діяльність, процес, система, вплив, взаємодія дорослих і дітей, це процес створення дорослими оптимальних умов для реалізації дитиною свого природного потенціалу, формування базису особистісної культури, системи ціннісних ставлень до світу та самої себе. І в цій взаємодії дитина стає центром відліку, кожна дитина стає головною.

Суперечка про виховання вічна: ліпити особистість за надуманою парадигмою чи не втручатися? Ні те, ні інше – розвивати!

Відомий німецький педагог Людвиг Гурлітт писав: «Ми повинні привчити себе до думки, що діти – не гірше, ніж їхні батьки. Тільки вони пізніше народилися, тільки молодші, тільки бідніші на досвід. Це не вада - бути дитиною, і це не її провина. Дитина не повинна бути рівна дорослому, вона також не зобов’язана бути схожою на дорослого. У неї передовсім один обов’язок, а саме: розвиватися відповідно до своєї природи, свого середовища, й отже, й до свого часу».

Коли говорити про головну ідею виховної діяльності педагога як фактора гуманізації простору дитинства, то це, безумовно, благо дитини. Відмінні особливості цієї ідеї – безкорисливість педагога, конкретне та діалектичне бачення дитини, відмова як від ідеалізації дитини, так і від невиправданого переконання, що педагог зможе зробити з дитини все, що захоче, постійне та глибоке вивчення дитини, розуміння та терпимість вихователя у взаємодії з дитиною

Свого часу великий Корчак, «спіймавши секрет дитинства», зміг переступити через три бар’єри, які, як він стверджував, існують між дорослими та дітьми:

недосконалість світу (як діти можуть бути щасливими, коли світ такий недосконалий?);

погана робота дитячих закладів, які працюють без урахування інтересів дитини;

перешкоди, які існують у процесі безпосереднього спілкування дитини з дорослим.

На думку Януша Корчака, одна з найважливіших проблем дитинства полягає в тому, що дитина часто не може скористатися своїм головним правом – правом на повагу. Педагог підкреслював, що в Декларації прав дитини права та обов’язки переплутані. Те, що називають правами (право на освіту, на харчування), писав Корчак, зовсім не права, а обов’язки дорослих стосовно дітей. У Декларації не закладено право дитини бути такою, якою вона хоче або може – право бути самою собою. Забезпечення права дитини бути самою собою, а не такою, якою її хочуть бачити дорослі, – одна з найважливіших проблем гуманізації простору дитинства.

У сучасних умовах проблема стосунків дорослих і дітей має особливу гостроту. Мова не про вічну проблему «батьків і дітей», мова про взаємодію поколінь – дорослої спільноти та підростаючих людей. Позиція, яку повинні займати стосовно дітей дорослі, - це позиція відповідальності: від турботи про дитину до намагання забезпечити їй нормальне майбутнє. У будь-якому випадку позиція дорослого – це позиція посередника в засвоєнні дитиною соціального світу, без якого неможливий перехід дітей до світу дорослих.

Що ускладнює процес нашої взаємодії з дитиною, процес виховання?

відсутність стабільності суспільно-політичного життя, соціально-економічного становища громадян;

кризове зниження виховного потенціалу родини внаслідок розширення соціального сирітства, посилення алкогольних традицій, недостатня педагогічна культура батьків, авторитарний стиль спілкування в родині;

кардинальна перебудова дитячого простору внаслідок інтенсивної інформатизації суспільства;

істотні зміни в психології взаємодії особистості з навколишнім середовищем унаслідок поінформованості про глобальні екологічні проблеми, міжнаціональні конфлікти, релігійні протиріччя, тероризм тощо. Таке потужне навантаження на психіку молодого покоління деформує його духовну сферу, ускладнює позитивну соціалізацію;

зміни у взаєминах із мистецтвом: замість того, щоб виконувати виховну, культурологічну місію, воно стає утилітарним засобом релаксації;

недостатнє використання виховного потенціалу дитячого та молодіжних рухів.

Серйозною перешкодою в побудові нормальних стосунків між дорослими та дітьми є той факт, що вони «зав’язані», в основному, в процесі навчання. Другорядність виховання призвела до серйозних прорахунків у найважливіших питаннях виховання. Виховна діяльність здійснюється на «території», де педагог та діти «живуть» разом. Ця «територія» є «простором дитинства», де дитина реалізує свої основні потреби; «педагогічним простором», де педагог здійснює виховну функцію; та простором взаємодії педагогів та дітей – «виховним простором».

Причиною непорозуміння між дорослими та дітьми є те, що дитина на всіх стадіях дитинства – така, що росте, але ще не доросла людина. Саме це «ще не» і визначає те, що дитина сприймається дорослим світом як нерівний суб’єкт, який живе майбутнім, поступово зростаючи в дорослість.

У сучасних умовах з’явилася якісно нова обставина, яка загострила й ускладнила процес соціального розвитку дітей: дитина отримує величезний потік інформації та засвоює норми суспільства не тільки в контактах із конкретними дорослими, коли існують певні можливості корекції. Увесь матеріал, який подається дитині (від навчальних передач до духовних установок), яким би широким він не був, як би не намагалися батьки та вихователі, знаходиться в одному руслі зі значно більшим потоком вільної та негативної інформації, яку дитина отримує з екранів телевізора, комп’ютера, журналів, газет

Особлива розмова про групи дітей – жертв соціуму. Фахівці виділяють у сучасному дитячому товаристві декілька груп дітей, які є жертвами соціуму. Мова йде про дітей групи «соціального ризику», які з різних причин позбавлені можливостей, необхідних для нормального розвитку, які потрапили під вплив криміногенних факторів, які опинилися в умовах, які перешкоджають їхній соціально-психологічної адаптації.

Це діти далеко не завжди позбавлені дому, сім’ї, достатку де-факто, але вони завжди позбавлені головного - батьківського догляду, опіки та турботи. Життя в просторі такого дитинства складне: раннє дорослішання, несприятливі умови життя, жорстоке поводження - усе це приводить дітей до думки про безперспективність життя.

Психологи виявили ряд соціально-психологічних проблем, які, на думку дітей, суб’єктивно неможливо вирішити. До них діти відносять: сімейні проблеми, непорозуміння з батьками, розлучення, смерть одного з батьків, самотність, хвороби, інвалідність.

Тому одна з найважливіших ролей педагога в просторі дитинства – роль посередника між дітьми та соціумом. Змістом його діяльності в цьому напрямку є пом’якшення ударів соціуму, допомога дитині в процесі її адаптування до соціуму, компенсація того, що дитина недоотримала в соціумі, реабілітація дитини, скаліченої соціумом.

Звідси головна функція виховної діяльності, яка спрямована на гуманізацію простору дитинства, – допомога дитині та її підтримка. Основою гуманістичної педагогіки є ставлення до дитини як до людини, якій притаманні як гарні, так і погані риси. Тобто завдання педагога – будувати свою діяльність як розвиток її найкращих рис та послаблення, обмеження її негативних проявів. Якщо педагог проголошує головною цінністю дитину, це означає, що він приймає на себе відповідальність за те, щоб у шкільні роки дитина відбулася, не була зламана, не була принижена, щоб вона пізнала, хто вона, зрозуміла свої можливості, збагнула, що вона вміє і не вміє, чого хоче і не хоче. Вирішення цих завдань можливе, якщо педагог глибоко усвідомлює, що є особистість і індивідуальність дитини.

А для цього дитину потрібно вивчати. Педагог вивчає дитину, її вікові особливості, знайомиться з кожною дитиною як представником певного соціального та культурного середовища, аналізує предмети дитячої творчості, систематично спостерігає за дітьми. Виховна діагностика педагога базується на розумінні таких симптомів стану дитини, як сміх та сльози дитини, рум’янець та позіхання, крик та зітхання - це все важливо так само, як температурні криві для лікаря.

Основний метод гуманістичної виховної діяльності педагога – опора на позитивне в дитині, поступове послаблення негативних рис її характеру шляхом обережного внесення коректив та розвиток позитивних якостей.

Питання виховання, виховання особистості – складне і важливе питання, на яке немає однозначної відповіді, і в той же час ми цю відповідь повинні постійно шукати. Не претендуючи на істину в останній інстанції та формулювання готових рецептів, пропоную вашій увазі деякі аксіоми, які неможливо не враховувати:

усі діти різні, однаковими вони повинні бути тільки в правах і свободах;

основа основ сучасного освітнього закладу: принцип поваги до внутрішнього світу дитини;

освітній простір закладу має бути доброзичлевим, місцем, де дитина може знайти захист як від негараздів навколишнього світу, так і від самої себе;

сім’я та освітній заклад являють собою два важливих інститути соціалізації дітей. Їх виховні функції різні, але для повноцінного розвитку дитини необхідна їхня тісна взаємодія;

діти – це правда про дорослих, які їх виховують.

Коли ми говоримо про видатних педагогів, то інколи думаємо, що вони жили та працювали в якихось зовсім інших умовах. Хто бував у Павлиші, де працював В. Сухомлинський, знає, що це звичайна сільська місцевість. Незвичайне в іншому – у дивовижній здатності Сухомлинського витягувати «освітню й виховну можливість» із оточення, із землі, з історії, зі старих людей, із дитини. Витягувати цю можливість і розкручувати у спільній діяльності з дитиною на занятті, в повсякденній реалії. Може, вміння працювати з «освітньою, виховною можливістю», яку дарує життя, – і є основна якість чи сучасною мовою «професійна компетенція» педагога.

Найкращий метод виховання – подавання особистого прикладу. До нього є сенс вдаватися безліч разів, і щоразу він буде доречним, затребуваним, бажаним і очікуваним.



Додати документ в свій блог або на сайт


Схожі:

Доповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей» iconПлан роботи регіонального наукового семінару
Доповідь: "Синтаксичні конструкції в аналізі геометричних фігур в текстах англомовного репортажу"

Доповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей» iconЯк готувати доповідь Доповідь
Доповідь – вид самостійної науково-дослідницької діяльності, де автор розкриває суть досліджу вальної проблеми, наводить різні точки...

Доповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей» iconМатеріали районного семінару вчителів біології за темою «аналітична діяльність учителя біології» Самоаналіз та самооцінка професійної діяльності вчителя
Матеріали районного семінару вчителів біології за темою «аналітична діяльність учителя біології»

Доповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей» iconГотуємо дітей до зовнішнього незалежного оцінювання та складання іспитів
Завдання педагога – своєчасно виявити дітей з різними проблемами та надати їм необхідну допомогу. В залежності від сутності проблем,...

Доповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей» iconПрограма досліджень та інновацій "horizon 2020"
Якщо під час семінару Ви маєте намір представити коротку доповідь (повідомлення) то просимо також подати тему виступу та коротку...

Доповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей» iconПро організовану і самостійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі
Державна Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» передбачає зміни підходів до організації життєдіяльності дітей,...

Доповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей» iconПрограма першого засідання психологічного семінару – практикуму для педагогів днз №156 «техніка спілкування» тема
Презентація за темою засідання та доповідь «Основи побудови взаємовідносин з людьми. Структура спілкування»

Доповідь до семінару «Вплив педагога на ігрову діяльність дітей» iconСамоосвіта учня Як готувати доповідь
...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи