Поиск по базе сайта:
Мне мама рассказала про войну icon

Мне мама рассказала про войну




Скачати 39.27 Kb.
НазваМне мама рассказала про войну
Дата конвертації21.06.2013
Розмір39.27 Kb.
ТипДокументи


Мне мама рассказала про войну

Павлюк Елена, ХООШ № 106, 5-А класс


Мне мама рассказала про войну немного.

Теперь я знаю, что война – тревога,

Война – болезни, голод и несчастье,

Война – убийства, слезы и ненастье,

Война – печаль и горе, страх, разлука,

Война – сиротство, мрак, тоска и муки,

Война – снаряды, взрывы, разрушения,

Война – насилие, пытки, искушения,

Война – сожженные дома и школы,

Война – и стертые с лица земли мосты и села…

ВОЙНА – что может быть страшнее слова?!!

Не дай нам, Боже, увидать такое!


Мне мама про войну немного рассказала,

Но много о войне из слов ее узнала:

Война – не для детей и не для взрослых,

Война в истории должна остаться просто,

Чтоб через дни, и годы, и столетия

Мы помнили события эти,

И поклонились людям до земли,

Которым удалось ужасную войну пройти!


Война имеет черный цвет!

Мы, дети всей земли, все скажем: «НЕТ ВОЙНЕ!»

^ МЫ ЛЮБИМ СВЕТ!


«Безсмертя понесемо в майбуття»


Дуленкова Анастасія, ХЗОШ № 106, 8-Б клас



Яскраві випускні і тепле літо,

Хто знав, що станеться біда?

А ось і небо, літаками вкрите,

Віщує нам: розпочинається війна.

Набої, кулі, вогняний дим –

Все це не піде десь у забуття.

Ми знаєм той подвиг, пишаймося ним,

Безсмертя понесемо в майбуття.

Час той страшний і кривавий, тяжкий:

Наступи, танки, розвідки,

Стогін поранених, плач матерів

Не викреслити навіки.

Сльози твої, ветеране,

Знов розтроюдять рани,

Серце тремтить від гніву,

Згадуючи картину:

Місто палає рідне,

Стогне земля батьків,

Все навкруги – в руїнах,

Роздерте на дрібні шматки.

Скільки не повернулось

Хлопців, дівчат, юнаків,

Що із словами: «Живи, людино!»,

Прожили останні хвилини.

Їм не було і двадцяти,

Але вони твердо знали,

Люди побачать зелені поля і ліси,

І пісню щастя заспівають.

Пролунають дитячі голоси,

Посміхнеться щаслива мати,

Що картину миру і краси

Має щастя спостерігати.

Вклоняюсь тобі, Невідомий Солдате!

Не маємо права війни ми забути!

Ми можемо вільне повітря вдихнути,

Життя прожити довгу путь,

Бо Ти своє поклав на плаху,

Сучасник, того не забудь!




^ Швед Ирина,

ученица 8 – А класса

УВК № 45 «Академическая гимназия»


Мой лес красив в любое время года:

Когда журчат ручьи иль падают снега,

И в нём всегда прекрасная погода,

Короной лес венчает радуга – дуга.

Но есть в нём тайная печаль:

Он помнит всё – свистящий звук,

Снаряд, удар, разрывы бомб.

Не видно неба, дым...

На полувздохе замерло «Ура» -

Солдат упал,

Щекой к земле прижался навсегда.

Лес замер, кровоточа раной.

Окоп – как шрам, как боль, как крик.

Он – вечности застывший миг.

И этот шрам багряною листвою

Лес тихо, словно саваном накрыл.


^ Я обіцяв, що повернусь…


Боровська О.,11-а


Як ніби-то учора це було

Моя старенька рідна мати,

Я би сказав що все пройшло,

Хоча не можу більше встати…

Ти пам‘ятаєш, як мене

Благословила в дальню путь,

Я цілував у лоб тебе,

Та обіцяв, що повернусь!

Я обіцяв тобі стежки ,

Що приведуть до волі нас,

Я обіцяв тобі прийти,

Я обіцяв те все для вас.

І проходив я ті стежки.

Переступая ворогів,

І я вже мусив би прийти,

Та вів мене до бою гнів!

Запал тих битв ,що я зазнав -

Це гордість, слава для народу!

Ті сльози, що я проливав,

Це моє слово за свободу!

В бою кривавім я пізнав,

Чого тут варте людське тіло.

Та на той час я ще не знав,

Чого тут варта братська сила.

Це сила єдності людей,

Що у бою за правду стали!

Це слово нації всієї

Що за життя, життя віддали!

Всі сльози, що пролила мати,

Як відголосся моїх дум.

Вона бажала би не знати,

Що промінь сонця вже затух.

Та я ще йшов вперед за волю

Я бачив небо увісні,

Я вів мільйони за собою!

Я не пропав тоді впітьмі!

Хоробрість стала моєю вдачей,

І як той брат став автомат.

Адже я знав, що люди плачуть,

І що нема шляхів назад!

І все ж таки стежки одні,

Зі смертю стрітився за вас.

І зараз всі пісні сумні

Звучать на вулицях за нас!

Де кров пролита на землі,

Там будуть квіти і дерева,

І там де рани зажили,

Там буде сонце, чисте небо…

Як ніби-то учора це було,

Моя старенька рідна мати,

Я би сказав, що все пройшло,

Хоча не можу більше встати…


Боровська О.,11-а







Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації