Поиск по базе сайта:
Ордени та медалі моєї родини Учень: Гранкін Данило Клас: 9 – б учитель: Закліківська Т. П. Директор: Соловйова Л. М. Назва закладу: Харківська гімназія №163 Адреса: Луї Пастера, 330 icon

Ордени та медалі моєї родини Учень: Гранкін Данило Клас: 9 – б учитель: Закліківська Т. П. Директор: Соловйова Л. М. Назва закладу: Харківська гімназія №163 Адреса: Луї Пастера, 330




НазваОрдени та медалі моєї родини Учень: Гранкін Данило Клас: 9 – б учитель: Закліківська Т. П. Директор: Соловйова Л. М. Назва закладу: Харківська гімназія №163 Адреса: Луї Пастера, 330
Дата конвертації19.06.2013
Розмір23.8 Kb.
ТипДокументи



Ордени та медалі моєї родини


Учень: Гранкін Данило

Клас: 9 – Б

Учитель: Закліківська Т.П.

Директор: Соловйова Л.М.

Назва закладу:

Харківська гімназія №163

Адреса: Луї Пастера, 330

Моя родина -- це ціла військова династія. Слава про героїв із нашої сім`ї передається із покоління в покоління. Саме тому про бойові нагороди я знаю не за чутками й не по книгах.

Мій прапрадід воював у русько – японській війні і був нагороджений золотим хрестом. На жаль, я мало знаю про його долю, але з фотографії дивиться сурове і мужнє лице.

У Великій Вітчизняній війні з моєї родини воювали два прадіди й прабабуся. Це

Рачкова Марія Федорівна,

Рачков Миколай Іванович,

Малюков Олексій Іванович.

Прабабуся на фронті була зв’язківцем й пройшла усю війну. Я не знаю її бойових нагород, але фотографії, які є з тих часів, – реліквія нашої родини.

Прадідусь Малюков О.І. -- полковником НКВС. У нього було нелегке життя, ті часи досить складні. Мама розповідала, що він був дуже замкнутою і справедливою людиною. Пройшов такі випробування, як німецький концтабір і архіпелаг ГУЛАГ після війни. Знаю, що після війни він був нагороджений медалями «За відмінну службу» III та II ступенів.

Рачков Миколай Іванович, мій другий прадід, воював усю війну. Був узятий у полон зрадниками з Повстанської армії «Галичина» , після чого був відправлений у концтабір. Він був розвідником.

Під час бою йому відірвало руку і він став інвалідом. Найцікавіше, що всі родичі з маминого боку з Росії., а воював прадід на Україні, виходить визволяв мою рідну Батьківщину. Війну закінчив у 1945 році у Берліні, був нагороджений медаллю «За взяття Берліна». Після війни його, як ветерана Великої Вітчизняної війни, нагородили медаллю «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.» та «Та тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.».

Мати казала, що коли прадід розповідав про війну, він завжди плакав. І улюбленим його святом було 9 Травня. Завжди брав маму, коли вона була маленькою, і водив до Вічного вогню покладати квіти у м. Омську, він там жив.

Мій дідусь, Малюков Володимир Олексійович, має прекрасну професію - захищати Батьківщину. Він – офіцер. Закінчив з відзнакою Ленінградську академію Внутрішній військ МВС. Звання – майор. Служив у Сибіру та Забайкаллі. Має нагороди , а саме: медаль «За відмінну службу в органах внутрішніх справ СРСР» III ступеня, ювілейну медаль «50 років Збройних Сил СРСР» , ювілейну медаль «60 років Збройних Сил СРСР».

Я пишаюсь своєю родиною. У ній справжні чоловіки. Може, на мені не закінчиться військова династія. Я теж можу розповісти про свої досягнення, поки що спортивні. 5 років я займаюсь тхеквандо, маю 9 медалей. Я бронзовий призер чемпіонату України , чемпіон Харкова 2007 року у своїй ваговій категорії. Але я маю надію, що більші мої досягнення ще чекають на мене в майбутньому.

Та одне я вже знаю напевно : краще заробляти медалі мирним шляхом та боротися за них тільки у спортивному бою!


сканирование0005.jpg



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації