Поиск по базе сайта:
Родинне свято матері icon

Родинне свято матері




Скачати 79.94 Kb.
НазваРодинне свято матері
Дата конвертації18.06.2013
Розмір79.94 Kb.
ТипДокументи

РОДИННЕ СВЯТО МАТЕРІ

Вчитель. Добрий день, шановна родино! Я не помилилася, бо думаю,
що сьогоднішнє свято з'єднало нас у велику родину. (Виносить хліб на
рушнику.) Шановні батьки, гості, діти? Запрошуємо вас до нашої родинина хліб та сіль, на слово щире та родинне свято Матері.


Ведучий. Весна! Недаремно цей іменник жіночого роду. Вона — пробудження, початок здійснення найкращих мрій і сподівань. Вона — наша радість і любов, все те, що ми бачимо у Матері, жінці, сестрі, бабусі. Весна — і жінка, весна — і мати, це краса і любов, мир і радість. Це вічністьнашого життя.

Ведуча

Рід наш з кореня — верби.
Не шукай древніше знаті.
На фамільному гербі
Ми карбуєм вічне: Мати.


Ведучий. Ненька — усьому початок Усе прекрасне в людині від променів сонця і молока матері — ось що наснажує нас на Любов до життя. Мати тримає на руках свою дитину. Малюк пригортається до її рук, вбирає в себе їх тепло, і добре йому біля матусі. і нема нічого страшного йому на світі. Біля маминих рук, біля її слова і тепла він стане великою і сильною людиною, стане частиною свого народу.

Ведуча

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.


Ведучи й. Дні дитинства, наче плин води. Проліта дитинство, та у спадок залишається пісня, повна згадок, пам'ять залишилась назавжди.

Ведуча. Мамина колискова — це свята і незабутня пісня нашого дитинства.

^ На калині мене

Мати колихала,

Щастя й долі в чистом

Полі виглядала.

Ой калинонько червона, не хилися

Від землі наснаги й сонця наберися.


В ч и т е л ь. А чи не питали ви у своїх мам, в якій колисці ви колисалися?

^ Чи були вередливими?

Чим вас мама годувала?

Якою ж залишається мама у вашій пам'яті?

(Діалог батьків і дітей)

В степу материнка цвіте, відцвітає
На вітрі досвітньому зріють жита,
А мати щаслива дитя пригортає,
І чайка у ранішнє небо зліта.


Мати

Сину; коханий мій сину,
Мамине слово шануй
Сину, люби Україну,
Як неповторну весну.


Син

Мамо, квітневим туманом
Полечко-поле світа...
Пісню твою, моя мамо
Я пронесу крізь літа.


Мати

Візьми, мій соколику, в далеку дорогу
Батьківську надію і віру, й любов...
Тужитиме серце за отчим порогом,
Та радість прилине, як ластівка, знов.


Син

Любов материнська всесильна, безкрая,
Батьківська надія — зоря промінна...
В степу материнка цвіте, відцвітає
Пора світанкова... Дорога стрімка.


Ведуча. Дійсно, любов материнська свята і всесильна...
(Легенда про вишиту сорочку)
Звучить пісня «Сорочка».


Виший ти, мамо, сорочку
В рідній моїй стороні,
Гори там виший рядочком,
Вишні рясні при вікні.
Приспів:


^ Хрестиком виший, матусю,
Рідні сади та поля.


Може, вже я не вернуся
Вранці стрічать солов'я.


Виший барвистим узором
Хату у ріднім краю.
Бачиш, заплакані зорі
Падають в душу мою.


Приспів.

Ведучий. Вишита сорочка, вишиті рушники — неоціненний сімейний скарб. І що сім'я — то скарб. Тож поділіться своїми священними реліквіями.

Ведуча. Мабуть, ой як важко б було-мамі вжитті, якби поруч не було тата, якого діти люблять, поважають не менше від мами. Але життя завжди наділяє більшими турботами маму. Недаремно каже народне прислів'я: «Жінка підтримує в хаті три стовпи, чоловік — четвертий».

^ Ведучий читає гумореску ”Паровоз”.
Звучить пісня «Батько й мати».


В ч и т е л ь. У нашому бурхливому житті не вистачає місця для почуттів, і дорослі, і діти їх приховують. Давайте не будемо скупитися на слова, на сльози радості і гордості за своїх батьків і дітей.

Мати

Ну як мені,

Ну як, було б без тебе,

Дитя моє, моя ти люба втіхо?

Як дню без пісні, як без сонця небу, —

Отак мені було б без твого сміху.

Без рученят — промінчиків ласкавих.
Що світ увесь готовий обійняти,
Без оченят — таких веселих, жвавих.
Від котрих і на хвильку не сховатись.


В тобі — мої світання нерозквітлі,
Мої чекання, радощі й тривоги.
В тобі — любов моя, велика, світла,
Моїх надій розкрилені дороги.


^ Життя моє в тобі, і сонце, й квіти,
І дощики ніжні із весняного сміху
Ну як мені, ну як без тебе жити,
Дитя моє, моя незрадна втіхо!


Діти зізнаються батькам в любові, батьки — дітям.

Ведуча

Мати моя — любая горлиця,
Все до її серденька горнеться:


Золота бджола — намистиною,
Небо — празниковою хустиною,
Сивий дуб — прокуреним прадідом,
Жура-журавель над криницею —
Чистою сльозою-водицею,
А земля — пшеницею ярою,
А літа — замисленим явором.
Місяць — неполитим золотом,
А береза — вранішнім солодом,
Хата — ластівками над стріхою,
А туман — вдовиною втіхою.
Крашанкою — сонечко в миснику
А вона до всіх нас — піснею.


(Б. Олійник)

Звучить пісня «Мамина вишня».

Ведуча

У черешневий цвіт тебе вдягли роки,
Моя матусенько, моя голубонько мила.
І на чолі поорані стежки,
Й на личку доля слід свій залишила.


^ В очах твоїх небесна голубінь,
І доброти у них безмежне море,
Хоч дарувала доленька тобі
Струмочки радості і ріки горя.


В своєму серці не тримаєш зла,
Воно любов'ю, ласкою рясніє,
Не раз ти скривджена в житті була,
Та кривду нам завжди прощати вміла.


^ Моя матусенько, голубонько моя,
Натруджені і мозолисті твої руки,
Та не згубили ніжності й тепла,
Його ти подаруєш іще внукам.


Бо день за днем у даль летять роки,
І черешневий цвіт до себе манить,
Й не припорошить час мої рядки
Так, як з роками мама не зів'яне.


Ведучий. Ні з чим не зрівняти мамину посмішку — стільки ж вона
нам дарує тепла. Так ще раз мені хочеться, щоб не зникала з маминого обличчя, а жила, щоб світилися мамині очі й освітили для тебе всі дні.


Ведуча

Горять над степами вечірніх вогнів самоцвіти,
Знайома стежинка до рідних воріт заверта.
Матусині очі... У них стільки сонця і світу!
Матусині очі... Матуся моя ти свята.


Вчитель. А чи пам'ятаєте ви колір очей своїх матусь. Адже очі — дзеркало душі. (Діти розповідають про мамині очі). Подорослішали діти, стали самостійні, впевнені. А чи знають ваші мами про ваші захоплення, бажання, заповітні мрії?

(Батьки розповідають про дітей.)


Вчитель. Минуле за плечима, теперішнє ось. Давайте перенесемось
у майбутнє. (Вчитель зачитує лист до матері.)



^ Здрастуй мамо! Добрий день рідненька,
Пишу вам листа із далеких доріг.
Давно вони в світ мене вивели. ненько,
І мало пускають до вас на поріг.


А як звечоріє чи має світати.
Коли втихомириться гуркіт буття,
Думками щемними лечу в кашу хату,
Прощення молю й хоч на мить вороття.


^ Прощення за те, що живу я не близько,
Що міць моя мало вам скрашує дні
І ваші долоні не ніжить коляска,
Яка виколисує парость рідні.


До рук мені б ваших — бодай на часинку,
Що мають роботу собі день при дні
Й за вік не навчились шукати спочинку,
І знаком невтомності стали мені.


^ Це вміння трудитись я хочу у спадок,
Щоб бути при ділі, щоб бути з людьми,
Хай візьме у мене його мій нащадок
І хай між своїми поділить дітьми.


(Батьки зачитують адресовані дітям листи.)

Учитель. Тож на порозі майбутнього, благословіть мами своїх діток,
бо найвище в світі — це батьківське благословення.


Що ви діти, візьмете у своїх батьків в приклад?

Ведучий

Кожну згадаю риску незабутню твою,
Пам'ятаю з колиски я усмішку твою.


Від нещастя врятує, добре знаю я,
Мати, мама, матуся, найдорожча моя.



Крізь роки і розлуки, чую співи твої,
Бачу теплії руки, бачу коси твої.
Каже правду святую, добре знаю це я,
Мати, мама, матуся, найдорожча моя.



^ Тільки вдачу пророчить побажання твоє.
Бачу рідні я очі, чую слово твоє.
Щастям горе затулить, добре знаю це я,
Мати, мама, матуся, найдорожча моя.



Нагороджена я любов'ю,
Хай святиться повік ім'я!
Зичу доброго вам здоров'я,
Берегине, ненько моя.



^ Мамо, матінко, матусю,
Припадаю до ваших ніг.
Я маленька ваша частинка,
Радість ваших натруджених днів.



Де б не був ти — додому не раз повернись,
Де б не був ти — батькам до землі поклонись.



^ Вертаючись з віддалених країв
Пісень тривожних, мандрів і розлуки,
Цілуйте руки наших матерів,
Натруджені й ласкаві ніжні руки.


Руки ласкаві цілую.
Скільки з них випито сил.
Жали вони і косили...
Скільки з них випито сил.


^ Вдивляюся у ці невтомні руки,
В оці любові ніжні два крила.
Матусі руки. Невсипущі руки,
Джерела щедрі вічного тепла.


Мамині руки — колиска моя,
Хліб у долонях, що сонцем сія,



^ Крила мої у годину розлуки
Мамині руки, мамині руки.


Руки твої — то веселки крило,
Пісня й життя — все на нім зацвіло


В небо до зір ти мене піднесла.
Мамо, матуся моя.


Руки твої — васильки і жита.
Руки твої — наші юні літа.
Вірна любов не зав'яне, жива.
Мамо, матуся моя.


Даруймо ж мамам хоч інколи хвилини радості, бо від нашого тепла для неї стає теплішим і добрішим світ. Для матері її дитина — найкраща у світі. Мати може пробачити все навіть тоді, коли закон: люди не пробачають.

Незабаром, мов лелеки у вирій, розлетяться з теплого маминого гнізда мої однокласники. Та щасливої погожої днини збере нас, мов
чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. І защебече, заговорить, заплаче
мамина пісня у ваших серцях. Озветься вона червоною калиною у лузі,
стрункою тополею у полі, кучерявою вербою над водою, білокорою березою, вишневим садом, солов'їною мовою, пахучістю трав... І, де б не були ви, нехай завжди до вас прилітають легкокрилі лебеді з отчого дому.


^ Крізь дощі, крізь сніги і тумани
Чи бездоріжжя яке,
Приїжджайте частіше до мами.
Повертайтесь в дитинство своє.



Забувайте обов'язок, втому,
Не марнуйте дрібницями днів,
Приїжджайте до рідного дому,
Потурбуйтесь про душі свої.


^ Там ростуть чорнобривці і м'ята.
Де пройшли ваші дні золоті,
Лиш не можуть вам вічними стати
Руки мамині — крила святі!


Щоб не мучила совість по тому.

Не приносьте батькам ви печаль,

Бо для них ви жар — сонячний промінь,

Бо для них ви майбутнього даль.

Звучить пісня «Мамо, мамо, рідная нене».


Безруківська ЗОШ І-ІІІ ступенів


Розробка

виховного заходу у 9 - б класі

на тему:

«Ми матір називаємо святою»


Класного керівника 9-б класу

Гаврішкевич І.В.


2008




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації