Поиск по базе сайта:
Таборовий правильник дитячо-юнацька військово-спортивна патріотична гра \"Сокіл\" (\"Джура\") Українського козацтва ідеологія icon

Таборовий правильник дитячо-юнацька військово-спортивна патріотична гра "Сокіл" ("Джура") Українського козацтва ідеологія




НазваТаборовий правильник дитячо-юнацька військово-спортивна патріотична гра "Сокіл" ("Джура") Українського козацтва ідеологія
Сторінка1/6
Дата конвертації09.10.2013
Розмір0.81 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР ТУРИЗМУ
І КРАЄЗНАВСТВА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

РАДА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

РАДА КОЗАЦЬКИХ ОТАМАНІВ УКРАЇНИ

МБУ «ЦЕНТР НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ»

Головний штаб гри „Сокіл" („Джура")




ТАБОРОВИЙ

ПРАВИЛЬНИК

дитячо-юнацька військово-спортивна

патріотична гра "Сокіл" ("Джура") Українського козацтва


ІДЕОЛОГІЯ


Контрольними заходами, що дозволяють оцінити якісну підготовку школярів за програмою дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри "Сокіл" ("Джура") Українського козацтва є фінальні етапи – шкільні, районні, обласні та всеукраїнський, що проводяться протягом поточного навчального року.

Шкільні та районні етапи гри, як правило, проводяться у березні-квітні, обласні – у квітні-травні, а всеукраїнський – у червні-липні. За результатами шкільного, районного та обласного етапів гри визначаються кращі рої відповідно – навчального закладу, району, області у трьох групах (1-4 класи, 5-8 класи, 9-12 класи). До участі у Всеукраїнському етапі гри допускаються по одному рою від Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя.

Районні, обласні та всеукраїнський етапи гри проводяться методом таборування – створюються патріотичні військово-спортивні туристсько- краєзнавчі оздоровчі наметові табори.

Що таке наметовий табір фінального етапу гри? Наш табір має поєднувати військово-патріотичне виховання, фізкультурно-спортивну, туристично-краєзнавчу та культурно-просвітницьку роботу. Навички, набуті під час перебування в таборі, мали б стати у пригоді в різних не передбачуваних ситуаціях. Табір на природі дає заряд бадьорості на багато днів. Тому й правильне розташування табору та його обладнання грає чи не одну із перших умов його доброї діяльності.

З чого розпочати роботу по підготовці табору? Перше з чого потрібно почати – це, звичайно, добірка команди організаторів. А першоосновою і зовсім не технічною стороною всього процесу підготовки табору має бути ідеологічна мотивація, якою стають просякнуті абсолютно всі напрямки підготовки та проведення табору. Це і місце табору, і програма, і всі з кого учасники беруть приклад…

Ідеологічна мотивація таборування має формуватися на виконання завдань гри для досягнення її виховного ідеалу – формування козацько-лицарського типу сучасної молодої людини.


^ Завданнями гри "Сокіл" ("Джура") є:

- виховання у дітей та юнацтва активної громадянської позиції, національної гідності і самосвідомості, любові до своєї Батьківщини – України, готовності захищати свій рідний край;

- опанування козацької культурної спадщини, гри на козацьких музичних інструментах, козацького танцю, козацьких пісень і дум, вивчення козацького живопису, розпису й опорядження козацького житла, звичаїв і ритуалів, традицій, свят;

- оволодіння художніми промислами, козацькими способами життя і господарювання на землі (в полі, огороді, саду), на пасіці, традиційними видами тваринництва тощо;

- переймання козацьких забав та військових ігор, традиційних козацьких видів фізичної культури, спорту та військових умінь, зокрема різних видів єдиноборства, верхової їзди та кінного спорту, бойового танцю "Гопак" та інших національних військово-спортивних традицій з метою гартування козацького духу й тіла;

- осягання секретів козацької кухні, здорового способу життя, козацької медицини, знахарства;

- зміцнення та розвиток дружби між дітьми та юнацтвом різних регіонів України.


Тож, пропонуємо вам кілька статей, які при потребі направлять в правильне русло думки і настрої як організаторів, так і самих учасників. Нищеподану інформацію можна також використовувати і для ідеологічних гутірок, дискусій, вогників, тощо.


^ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ


Українське Козацтво – суспільна формація, яка історично склалася на традиціях Запорозької Січі – військового духовно-лицарського ордену (Лицарство Запорозьке Низове), що мав жорсткий Статут і духовно-лицарські традиції витворені козаками-січовиками. У періоди національно-визвольних війн Запорозьке Козацтво завжди виступало на захист національних прав і свобод Українського народу, що базувалися на принципах демократизму, волелюбства, виборності, віротерпимості, і які стали джерелом формування сучасної Української державності.

Козацтво є дисциплінованою організацією Українського народу, споконвічною формою його самоорганізації та самозахисту в лихоліття на засадах стародавнього Звичаю – Волі як відкристалізованого етнічного розуму.

Під час національно визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького Запорозьке Козацтво визволило українські землі від чужоземного панування і створило Українську гетьманську державу, як удосконалену систему політичної системи Запорозької Січі. До нашого часу, не зважаючи на тривалий процес розкозачення і денаціоналізації українців, живий ланцюг спадковості козацтва ніколи не переривався.

В наш час Українське Козацтво являє собою козацький рух, що об’єднує козацькі організації України та діаспори, які стоять на Звичаї, дотримуються Козацького Звичаєвого права та охороняють Українську Державу.

Головною метою діяльності українських козацьких організацій є праця для ідеї Української Самостійної Соборної Держави. Соборна Україна – об’єднаність, цілісність, недоторканість суспільства й держави в Україні. Соборність України має кілька вимірів: соборність її земель; соборність державності; соборність громадськості. Самостійна Україна – така, що не підпорядкована, не підлегла іншій державі.

^ Українська Держава – існування Української Держави в наш час затверджено Актом проголошення незалежності України (прийнятого Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 року № 1427-XII), в якому зазначено: "продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ".

^ Українська козацька нація (українці) – автохтон Русі-України – єдина у світі козацька нація. Українці проживають на території сучасної України більше як 13 тис. років.

^ Український козацький народ – складова частина української нації, її головний формуючий чинник, духовно-просвітницьке джерело і захисник культури, мови та релігії нації, Української Держави.

Козак – це лише русич-українець по крові, без різниці віросповідання – представник окремої верстви українського суспільства (кшатрій): воїн, політик, адміністратор, тобто захисник та управитель Українського народу.

Джура – молодий вихованець, зброєносець і помічник козака. Інститут джур був дуже поширений і авторитетний, бо існував протягом усієї історії козацтва. Стати джурою міг не кожен, а лише той, хто годився до козацької служби, пройшовши певні випробовування – як фізичні, так і моральні. Причому духовна загартованість передувала фізичній, якої набували упродовж кількох років. Виховувалися перш за все розважливість та поміркованість, впевненість у собі і власних силах. За існуючою у Війську Запорозькому традицією кожен козак на схилі життя мав підготувати для служби у Війську замість себе молодого юнака. У джури брали своїх молодших родичів (якщо вони були), а частіше – сторонніх підлітків, яких спочатку привчали до ведення козацького господарства, а пізніше, вже на Січі, навчали військовій справі. Система виховання була досить жорсткою. І далеко не всі вихованці годилися для військової служби. Часто вони успадковували від своїх вихователів не тільки військовий досвід, а й усе майно і господарство. У перших воєнних походах патрон-вихователь пильно опікувався своїм джурою, доки той не набуде певного досвіду і не стане повноцінним козаком. У свою чергу джура мав усіляко дбати про свого патрона-вихователя і беззаперечно виконувати всі його накази, демонструючи при цьому швидкість, дотепність та кмітливість.

^ Козацький громадський рух – система громадського навчально-виховного впливу, що покликана дати молоді додаткову козацько-лицарську освіту та виховання, забезпечити її надійний духовний зв’язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками та зорієнтувати на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарські мужніх та сильних духом громадян незалежної України.

^ Козацько-лицарський тип людини – це шевченківський тип людини, який міцно укоренився в духовності і бутті українців. Домінантна ідея такої людини «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!» (Т.Шевченко). Така людина завжди прагне стати володарем становища, господарем землі, невпинно боротися до перемоги з лжетеоріями, ідеями, які послаблюють процеси національного відродження, державотворення. Така людина всіма шляхами і засобами в ідеологічній, духовній сфері та конкретними і щоденними справами наближає «апостолів правди і науки», національних законодавців «з новим і праведним законом» (Т.Шевченко). Козак – людина шевченківського типу відкидає «пристосування до чужої сили в Україні» (М.Шлемкевич) і утверджує себе як «господар домовитий по своїй хаті і по своїм полі» (І.Франко).

^ Козацько-лицарські традиції та звичаї – основна форма регулювання поводження, правила поведінки, які склалися внаслідок їх практичного застосування на протязі тривалого часу серед козаків, уособлювали собою підсумок історичного досвіду та зародки майбутнього.

^ Сучасний козацько-лицарський спосіб життя враховує, що боротьба з площини «вогнем і мечем» все більшою мірою переходить у площину боротьби ідей – наукових, політичних, теорій, концепцій, духовних цінностей, інформаційних технологій та практичних справ, конкретної дії, поведінки. Козацько-лицарська духовність спрямовує практичну діяльність на підвищення добробуту українського народу, розвиток його культури, інших сфер життя, державотворення.

^ Українська козацька педагогіка – це частина народної педагогіки у вершинному її вияві, яка формує у підростаючих поколіннях українців синівську вірність рідній землі, Батьківщині – незалежній Україні. Це народна виховна мудрість, що своєю головною метою ставила формування в сім’ї, школі і громадському житті козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю.

^ Козацько-лицарське виховання – це шлях досягнення ідеалу вільної та незламної в своїх прагненнях до свободи людини, яка на національних традиціях громадського та політичного життя розвиває рідну культуру й економіку, будує незалежну державу. Це козак-хлібороб – власник землі, її дбайливий господар у часи мирної праці, і одночасно козак-воїн – витязь нескореного духу, честі і звитяги у часи боротьби за волю свого народу.

^ Козацька ідеологія кваліфікує забуття рідної мови, культури свого народу, Батьківщини як найтяжчий злочин. У військовий час, коли над Україною нависало чужоземне поневолення, зрадників знищували. Цим самим спрацьовували інстинкт самозбереження народу, ідея захисту його від переродженців, віровідступників, батькопродавців, яничарів. Нині їх «винищують» морально.

МОЛИТВА


Великий Боже, молимо Тебе, щоб зробив нас гідними довір'я, бо є такі, що довіряють нам.

Зроби нас сумлінними – бо нашою сумлінністю ми осягнемо наші найвищі ідеали.

Вчи нас братерськості й приятельськості, бо є багато таких, що потребують приятелів.

Дай нам нагоду виказати нашу чемність – чемність, що м’який килим на долівці життя.

Зроби нас корисними – ліси й поля є повні Твоїх створінь.

Поможи нам бути дисциплінованими бо yспix осягає лише той, хто перше навчиться слухняності.

Зроби, щоб ми були все доброї гадки бо життєрадісність — це наче зелена трава серед каміння при дорозі.

Вправляй нас в ощадності – ощадні звички уможливлюють нас бути щедрими для тих, що потребують.

Хай будемо відважні, відважні в темноті й відважні серед дня, але збережи нас, щоб ми не зловживали цією відвагою.

Поможи нам бути чистими в думці, в розмові, в ділах; i щоб ми все пам'ятали, що наші тіла є сотворені на Твій образ.

Понад усе, Отче, поможи нам бути повними пошани – не лише супроти Тебе, але супроти всього, що Ти сотворив. Поможи нам бути вірними Україні та готовими на вci її потреби.

Ми просимо Твоєї опіки у всіх наших проханнях!

Амінь.

ІДЕЯ


Ідейні принципи виходять із лицарського покликання «Служіння Богові, Батьківщині, ближнім»:

Бог і Україна.

Добре діло – найкращий дар один одному.

Здоровий спосіб життя та розвиток туристсько-спортивних навичок – основа успішного виховання майбутнього покоління громадян України.

Дорогу долає той, хто йде. "Щоб дійти до мети, треба перш за все йти".

Наша мета – шляхом свідомого опанування геройським, лицарським, гуманним і демократичним славного минулого наших предків – Українського козацтва, його традицій, культури, науки, військового мистецтва та господарювання – ДУХОВНО І МОРАЛЬНО ПІДНЯТИСЯ ДО РІВНЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ І ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЇЇ ЖИТТЄДАЙНІСТЬ НА ВІЧНІСТЬ.

ТАБІР


Табір – один з найуспішніших засобів національного виховання, якщо програма та її проведен­ня на відповідній висоті. Це можливість ізолювати юнацтво від впливу міста і дати йому наскрізь українську атмосферу. Таборування з усіма його чарами, ми знаємо з досвіду, наче тепло для воску, дає змогу виховнику формувати молодь до бажаних виховних цілей.


Таборування

Організація табору – складний процес, який вимагає багато часу та вмінь. Планування табору слід розпочинати не пізніше, ніж за 6 місяців до початку проведення.

При початку підготовки табору необхідно з’ясувати перші ключові питання: ^ Хто? Що? Навіщо? Коли? Де? Як?

  1. Хто?

Організатори та ПРОВІД ТАБОРУ


Створюємо групу по організації табору (від 3-5 осіб). До обов’язків цієї групи входить перед таборова робота. З членів цієї групи обирається комендант табору, керманич виховної програми, писар і т. п.

Проводить табір козацька старшина табору. Під час підготовки табору різні обов'язки, які виконують організатори табору поступово переходять на намічену старшину табору. Цей перехід не є чітко розмежований і, залежно від обставин, може відбуватися в різний час і в різній формі.

Провід табору складають:

козацька старшина:

  • похідний отаман табору;

  • заступник похідного отамана – осавул табору;

  • духівник табору;

  • лікар табору;

  • хорунжий табору;

булава (штаб):

  • бунчужний табору;

  • писар табору;

  • обозний табору;

  • скарбник табору;

  • начальник кухні.

ланка інструкторів – запрошені фахівці та виховники (наприклад, інструк­тор з куховарення, сигналізації, картографії, першої медичної допомоги, впоряду тощо, залежно від програми табору).

ланка суддів – запрошені фахівці для суддівства етапів змагань.

Різниця між старшиною табору, булавою, інструкторами та суддями ніколи не повинна бути надто великою, бо всі вони творять провід табору, і всі в однаковій мірі відповідають за успішне проведення табору. Інша справа, що міра цієї відповідальності різна.

Кожна з наведених груп проводу табору має свої чітко визначені права та обов'язки, але всі вони спільно відповідають:

- За життя і здоров'я довірених їх опіці таборовиків;

- За успішне проведення табору;

- За свою ділянку на таборі.


^ ОБОВ'ЯЗКИ ЧЛЕНІВ ПРОВОДУ ТАБОРУ


козацька старшина ТАБОРУ


Похідний отаман таборунайстарша посадова особа в таборі, яка виконує такі завдання:

  • загальна організація табору, керівництво особами, які входять до складу проводу табору;

  • репрезентація табору у взаємодії з місцевими органами державної влади, правоохоронними органами, органами охорони здоров’я, представниками ЗМІ та іншими організаціями;

  • укладення виховної програми та контроль за рівнем її підготовки;

  • укладення правильника таборування;

  • укладення розпорядку дня та розкладу занять;

  • формування проводу табору та учасників;

  • ведення за допомогою писаря таборової книги наказів;

  • контроль занять учасників та діяльності членів проводу табору;

  • проведення щоденних нарад з ланкою інструкторів і обговорення виховних питань і проблем табору;

  • складання за допомогою писаря звіту по закінченню табору;

  • виконання інших поточних завдань, спрямованих на забезпечення якісного таборування.


Заступник похідного отамана – осавул табору виконує такі завдання:

  • виконує обов’язки похідного отамана табору під час його відсутності на терені табору або за його дорученням поза табором;

  • забезпечення якісного проведення урочистої частини таборування;

  • керування призначеними черговими підрозділами (роями), керування стійковими;

  • забезпечення охорони табору та недопущення в межі табору сторонніх осіб;

  • забезпечення пропускного режиму в таборі;

  • контроль і перевірка денних і нічних таборових стійок;

  • контроль та забезпечення дотримання учасниками таборування правил внутрішнього розпорядку, встановленого в таборі;

  • виконання інших поточних завдань і доручень похідного отамана,
    спрямованих на забезпечення якісного таборування.


Духівник табору виконує такі завдання:

  • забезпечення духовної (світоглядної) опіки;

  • проведення світоглядних гутірок;

  • виконання інших поточних завдань спрямованих на забезпечення якісного таборування.



Лікар табору виконує такі завдання:

  • контроль стану здоров’я учасників;

  • огляд учасників та терен на початку та в кінці табору;

  • ведення лікарської картотеки, таборового шпиталю і аптечки;

  • контроль гігієнічних умов, чистоти та безпеки табору;

  • співпраця при укладанні меню та нагляд за його реалізацією;

  • ведення загального нагляду за спортивними заняттями на таборі;

  • припинення таборових занять, які на його думку шкодять здоров'ю учасників;

  • надання дозволу на купання учасників;

  • звільнення хворих учасників від занять;

  • складання щотижневого та загальнотаборового санітарного звіту табору;

  • проведення гутірок за своєю ділянкою програми;

  • виконання інших поточних завдань спрямованих на забезпечення якісного таборування.


Хорунжий табору – керівник виховної програми табору, який виконує такі завдання:

  • підготовка загальної виховної програми табору;

  • добір інструкторів і запрошення доповідачів;

  • контроль за підготовкою ланки інструкторів табору (перевірка планів проведення занять на кожну визначену годину;

  • формування до початку табору роїв учасників відповідно до умов участі у таборуванні;

  • забезпечення озвучення табору (трансляція патріотичних пісень та оголошення інформації);

  • укладення щоденного розкладу занять табору (культурно-виховного);

  • прийняття щоденних коротких звітів інструкторів про проведення занять;

  • проведення постійного довишколу з інструкторами та обговорення занять минулого та наступного дня;

  • ведення таблиці результатів табору;

  • розв’язання виховних проблем та надання допомоги в трудностях, які виникають у інструкторів;

  • виконання інших поточних завдань і доручень похідного отамана,
    спрямованих на забезпечення якісного таборування.



^ БУЛАВА (ШТАБ) ТАБОРУ


Булава табору – це та частина проводу, що веде адміністративну ділянку табору.

Крім адміністративної, члени булави можуть провадити на таборі виховну діяльність. У цьому випадку, вони стають ще й членами ланки інструкторів.

^ Бунчужний табору – організаційний провідник булави і ланки інструкторів.

Він має право:

  • надавати накази і розпорядження необхідні для успішного проведення табору та таборової програми всім членам проводу і учасникам, крім похідного отамана та членів старшини;

  • звертати увагу учасників на поведінку, не згідну з правильником табору, або таку, що може принести шкоду табору чи поодиноким йо­го учасникам.

Він виконує такі завдання:

  • здійснення загального шикування всіх учасників таборування;

  • проведення за допомогою інструкторів ранкової руханки;

  • здійснення шикування роїв учасників на ранкову та вечірню збірки, прийом доповідей від ройових про наявність учасників, про стан їхнього здоров’я та про їхню готовність до виконання поточних завдань навчально-виховної програми таборування;

  • доповідь похідному отаману на ранковій та вечірній збірках про готовність роїв до виконання поточних завдань навчально-виховної програми таборування;

  • керування призначеними хорунжими, які піднімають та опускають державний і козацький прапори (на ранковій збірці здійснюється підняття прапорів з одночасним виконанням державного гімну, на вечірній – опускання прапорів з одночасним виконанням державного гімну);

  • доведення до учасників таборування сигналів загального оповіщення;

  • подача сигналів загального оповіщення (гарматний постріл, сурма, посильний);

  • забезпечення точного та правильного проведення щоденних заходів програми табору;

  • забезпечення виконання учасниками таборування розпорядку дня;

  • розміщення в таборі прапорів, плакатів (іншої наочної агітації);

  • контроль за чисельним станом учасників і подання щоденного харчового стану табору;

  • контроль діяльності осіб, які входять до складу булави;

  • контроль за порядком, чистотою табору, дотриманням безпеки табору від вогню;

  • надання дозволу на короткострокове залишення території табору, ведення книги відсутності учасників і інструкторів;

  • виконання інших поточних завдань і доручень похідного отамана,
    спрямованих на забезпечення якісного таборування.

  1   2   3   4   5   6



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації