Поиск по базе сайта:
Тестові завдання з курсу “Історія української культури” !1 Феномен української культури. Джерельна база та методологічні засади її вивчення icon

Тестові завдання з курсу “Історія української культури” !1 Феномен української культури. Джерельна база та методологічні засади її вивчення




НазваТестові завдання з курсу “Історія української культури” !1 Феномен української культури. Джерельна база та методологічні засади її вивчення
Сторінка1/7
Дата конвертації17.06.2013
Розмір0.93 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7


Тестові завдання з курсу “Історія української культури”


!1 Феномен української культури. Джерельна база та методологічні засади її вивчення

№ 1,0,1,1,1,60

Етимологія поняття “культура” (cultura) походить з

- Латинської мови

- Італійської мови

- Грецької мови

№ 2,0,1,1,1,60

Слово “культура” походить від слів

- Colo, colare, culturas, cultus

- Cola, colere, culturus, cult

- Colo, colere, culturare, cultus

№ 3,0,1,1,1,60

Початковим класичним словосполученням зі словом cultura в античну добу був вислів

- Cultura lingva

- Cultura juris

- Cultura agri

№ 4,0,1,1,1,60

Вислів Цицерона “cultura animi authem philosophia est” характеризує, передусім

- Світоглядно-моральний потенціал культури

- Цілеспрямований вплив на людину з метою її духовного розвитку, виховання, освіти

- Духовний, світоглядно-моральний та освітньо-виховний зміст культури

№ 5,0,1,1,1,60

Традиційним перекладом слова “cultura” є

- Щось вирощувати, обробляти, доглядати, плекати, шанувати, доводити до досконалості, розвивати, виховувати, навчати

- Вирощений, оброблений, доглянутий, виплеканий, вшанований, доведений до досконалості, розвинутий, вихований, освічений

- Вирощування, обробіток, догляд, плекання, шанування, доведення до досконалості, розвиток, виховання, освіта

№ 6,0,1,1,1,60

Поява крім вислову “agri cultura” інших словосполучень: “cultura lingva”, “cultura juris”, “cultura literarum” тощо означало посилення

- Світоглядно-духовного, морально-виховного та освітнього змісту розуміння слова “cultura”

- Застосування слова “cultura” в різних сферах життя античного суспільства

- Застосування слова “cultura” для позначення діяльності, спрямованої на вдосконалення мови, права, літературної творчості тощо.

№ 7,0,1,1,1,60

Еволюція поглядів на поняття “cultura” в античну епоху йшла від її розуміння як

- Обробітку землі до освіти і виховання людини

- Цілеспрямованого впливу на природу до впливу на саму людину з метою її духовного розвитку, виховання, освіти

- Землеробської діяльності до таких видів діяльності, як вдосконалення мови, права, літературної творчості, науки, освіти

№ 8,0,1,1,1,60

Під поняттям “культура” в добу Середньовіччя розуміли

- Служіння Богу, міський уклад життя, удосконалення суспільного життя

- Сакральну діяльність, що виявляє себе в релігійному культі, всебічний і гармонійний розвиток людини

- Поклоніння Богу (релігійний культ), освіту і виховання, міський уклад життя

№ 9,0,1,1,1,60

В епоху Ренесансу під “культурою” розуміли

- Освіту і виховання, всебічний і гармонійний розвиток особистості

- Освіту і виховання, міський уклад життя, розвиток духовності

- Освіту і виховання, цивілізацію, міський уклад

№ 10,0,1,1,1,60

В добу Просвітництва під поняттям “культура” розуміли

- Цивілізований спосіб життя, освіту, виховання, міський уклад життя

- Те, що відрізняє людину від тварини, релігійний культ

- Цивілізацію і “чисту духовність”

№ 11,0,1,1,1,60

Культуру як “духовність”, “людяність”, що відрізняється від “природності”, “тваринності” розуміли в добу

- Середньовіччя

- Ренесансу

- Просвітництва

№ 12,0,1,1,1,60

Хто і коли першим використав поняття “культура” як самостійний науковий термін?

- Цицерон у І ст. до н.е.

- Пуфендорф у 1684 р.

- Л.Уайт у 1956 р.

№ 13,0,1,1,1,60

Головні представники французької, італійської та німецької просвітницьких культурологічних шкіл

- Ш. Монтеск’є, Ж. Ламетрі, Ж.-Ж. Русо, Ф.-М. Вольтер; Д. Віко; Й.Гердер, Ф.Шилер

- Д. Дідро, П. Гольбах, К. Гельвецій, Ж.-Ж. Русо, Ф.-М. Вольтер; Д. Бруно; Новаліс, брати Шлегелі

- П.-С. Марешаль, Д. Дідро, М. Монтень, Ж.-Ж. Русо, Ф.-М. Вольтер; Л. Ваніні; І. Кант, Г. Гегель

№ 14,0,1,1,1,60

Головні напрями німецької культурологічної школи кін. XVIII ст.

- Романтичний, моральний, класичної німецької філософії

- Естетичний, романтичний, моральний, філософський

- Естетико-романтичний і філософський (моральний, об’єктивно-ідеалістичний)

№ 15,0,1,1,1,60

Засновник сучасної культурології

- Е. Тайлор

- Дж. Фрезер

- Л. Уайт

№ 16,0,1,1,1,60

З якого часу термін “культурологія” почав широко використовуватися для позначення науки про культуру?

- З кін. XVIII ст.

- З поч. ХХ ст.

- З сер. ХХ ст.

№ 17,0,1,1,1,60

Хто засновник середньовічної богословської концепції культури?

- Аврелій Августин

- Тома Аквінський

- Єронім Блаженний

№ 18,0,1,1,1,60

Засновник “теології культури”

- В. Соловйов

- П. Тілліх

- А. Шептицький

№ 19,0,1,1,1,60

Античні, середньовічні, раціоналістично-ренесансні, раціоналістично-просвітницькі концепції культури передували

- Богословській концепції культури

- Циклічній концепції культури

- Еволюційній концепції культури

№ 20,0,1,1,1,60

Л. Морган, Г. Спенсер, Е. Тайлор, Дж. Фрезер – це представники

- Екзистенціальної концепції культури

- Еволюційної

- Циклічної (“культурних коловоротів”)

№ 21,0,1,1,1,60

Ідейним предтечею циклічної концепції культури із своїм вченням про три фази (стадії) культурного розвитку людства був

- Д. Віко

- Л. Морган

- М. Данилевський

№ 22,0,1,1,1,60

Вчення про “культурний цикл” як живий організм, що народжується з сакральної “душі” народу стосується

- М. Данилевського

- А. Тойнбі

- О. Шпенглера

№ 23,0,1,1,1,60

Л. Моргана стосується вчення про

- 8 завершених “культурних циклів”

- 10 завершених “культурних циклів”

- “Дикунство”, “варварство” і “цивілізацію”

№ 24,0,1,1,1,60

Серед головних філософських концепцій культури тільки

- Еволюціоністська, циклічна, марксистська, “філософії життя”, екзистенціальна, ігрова, символічна, діалогічна, аксіологічна, семіотична, моральна

- Еволюціоністська, циклічна (“культурних коловоротів”), німецької класичної філософії, марксистська (трудова, класовості культури, “2-х культур”), дифузионізму, функціональна, структуралістська, антропологічна

- Еволюціоністська, циклічна, марксистська, “філософії життя”, структурно-функціональна, екзистенціальна, культурної антропології, в теорії психоаналізу (фрейдизму, неофрейдизму, “культурних архетипів”)

№ 25,0,1,1,1,60

Послідовність створення концепцій культури в українській культурології

- Символічна Г. Сковороди, революційно-демократична Т. Шевченка, “філософія мови” О. Потебні, “філософія серця” П. Юркевича, “азіатського ренесансу культури” М. Хвильового

- Революційно-демократична Т. Шевченка, символічна Г. Сковороди, “філософія серця” П. Юркевича, “філософія мови” О. Потебні, “азіатського ренесансу культури” М. Хвильового

- Революційно-демократична Т. Шевченка, символічна Г. Сковороди, “філософія мови” О. Потебні, “азіатського ренесансу культури М.Хвильового, “філософія серця” П. Юркевича

№ 26,0,1,1,1,60

Концепція української культури І. Огієнка близька

- Богословсько-теологічній (моральній) концепції культури

- Націоналістичній Д. Донцова

- Філософії культури (“культурних хвиль”, структури і змісту культури) Дм. Чижевського

№ 27,0,1,1,1,60

Протилежними концепції культури як космопланетарного феномену (ноосфери) В. Вернадського були погляди

- К. Ціолковського

- П.-Т. де Шардена

- О. Шпенглера

№ 28,0,1,1,1,60

Які сучасні підходи до розуміння культури?

- Антропологічний, соціологічний, філософський, аксіологічний, семіотичний, праксеологічний, ентелехійний

- Цивілізаційний, сутнісний, регіональний, історико-археологічний, часовий, расово-етнічний (національний), ентелехійний

- Антропологічний, соціологічний, філософський, цивілізаційний, сутнісний, часовий

№ 29,0,1,1,1,60

Культура – суспільне (соціальне та історичне) явище тому, що

- Це “суспільний (соціальний) організм”, який має свою історію

- Культура історично еволюціонує в певних суспільних (соціальних) умовах

- Носієм культури є соціум (суспільство), всі форми життєдіяльності якого мають історію свого розвитку

№ 30,0,1,1,1,60

Культура складне і у той же час єдине явище тому, що

- Виявляє себе в багатьох формах прояву, носієм яких є єдиний соціальний організм – суспільство

- Надзвичайно багатоманітними є форми культурної діяльності людства, які мають єдину мету – його соціальний прогрес

- Виявляє себе в багатьох формах прояву (матеріальна культура, духовна культура) і єдності форм свого існування – об’єктивно-предметних (культурних вартостях) та суб’єктивно-особистісних (людей – суб’єктів культури)

№ 31,0,1,1,1,60

Цілісність культури полягає у

- Єдності об’єктів і суб’єктів культури

- Культурній діяльності

- Єдності матеріальної і духовної культури

№ 32,0,1,1,1,60

Які форми прояву культури?

- Матеріальні і духовні вартості

- Матеріальна і духовна культура

- Об’єктивно-предметні і суб’єктивно-особистісні форми культури

№ 33,0,1,1,1,60

Які форми існування культури

- Матеріальні і духовні вартості

- Матеріальна і духовна культура

- Об’єктивно-предметні і суб’єктивно-особистісні форми культури

№ 34,0,1,1,1,60

Яке визначення матеріальної і духовної культури?

- Це вся сукупність матеріальних і духовних вартостей та всі види матеріальної і духовної діяльності

- Це вся сфера матеріального життя (виробництва, розподілу і споживання матеріальних вартостей) і вся сфера духовного життя (виробництва, створення, розподілу і споживання духовних вартостей)

- Це всі матеріальні об’єкти (вартості) – будівлі, механізми, транспортні засоби, побутові речі, техніка тощо та всі духовні вартості – знання, погляди, уявлення, вірування, мистецтво, література

№ 35,0,1,1,1,60

Яке співвідношення між матеріальною і духовною культурою?

- Настільки органічно взаємозв’язані, що одна без іншої не існує

- Це співвідношення, в якому матеріальна культура не може існувати без духовної, а духовна культура існує у взаємозв’язку з матеріальною

- Матеріальна культура виступає матеріальною основою духовного виробництва, розподілу й споживання духовних вартостей і – навпаки

№ 36,0,1,1,1,60

Види культурної діяльності

- Матеріальна і духовна

- Репродуктивна (копіювальна) і творча (іноваційна)

- Культурні традиції і новації

№ 37,0,1,1,1,60

Найбільш загальне визначення поняття “культура” як складного, єдиного і цілісного соціально-історичного явища

- Це спосіб існування людини, вища форма життєдіяльності суспільства

- Це вся сукупність (система) матеріальних і духовних вартостей, нагромаджених людством впродовж всієї історії свого існування, а також сама його діяльність по створенню, розподілу і споживанню цих вартостей

- Це “вираження” змісту суспільства (суспільного життя), всі його матеріальні і духовні сфери (виробництва, розподілу і споживання вартостей)

№ 38,0,1,1,1,60

Співвідношення між поняттями “культура” і “цивілізація” як

- Душа і тіло

- Слово і діло

- Поезія і проза

№ 39,0,1,1,1,60

Яка структура культури?

- Це люди і створені ними матеріальні й духовні вартості, світова і загальнолюдська культура, культура племен, народів, держав і великих географічних регіонів, побутовий шар і спеціалізовані галузі культури (філософія, наука, релігія, мистецтво, література, право, політика, мораль), традиції і новації, культурні епохи, соціальні функції культури

- Це об’єктивно-предметні і суб’єктивно-особистісні форми культури, її матеріальна і духовна форми, традиції і новації, побутовий шар і спеціалізовані галузі культури, зокрема окремі види духовної культури (філософія, наука, релігія, література, право, політика, мораль, мистецтво), художня, масова та елітарна, етнічна і національна, світова і загальнолюдська культура та її організаційні форми (Церква, судова система, політичні партії тощо), культурні епохи та соціальні функції культури

- Це матеріальна і духовна культура, її об’єктивно-предметні і суб’єктивно-особистісні форми, традиції і новації, суспільний і особистісний рівень, побутовий (повсякденний) шар і спеціалізовані галузі культури, її інституціалізовані і неформальні форми, масова та елітарна культури, культурні регіони, етнічні і національні культури, субкультури, художня культура, культурні епохи та соціальні функції культури

№ 40,0,1,1,1,60

Що таке “художня культура” та які її види?

- Це художня творчість за допомогою мистецтва, літератури та народної творчості. Живопис, архітектура, театр, скульптура, кіно, декоративно-прикладне мистецтво, проза і поезія

- Це творчість, спрямована на художньо-образне відображення світу (відображення світу за допомогою художніх образів і символів) та її наслідки. Мистецтво (образотворче, театральне, будівельне тощо), література, народна творчість

- Це діяльність по створенню художніх вартостей і сама нагромаджена система (сукупність) цих вартостей. Мистецька, літературна, народна творчість

№ 41,0,1,1,1,60

Джерельна база вивчення історії української культури – це

- Такі її стародавні писемні пам’ятки, як “Повість минулих літ”, “Слово о полку Ігоревім”, козацькі літописи тощо

- Низка таких писемних джерел, як “Велесова книга”, давньоруські і козацькі літописи, першодруки, пам’ятки наукової, філософської та художньої літератури

- Низка писемних джерел, в яких вона фіксується

№ 42,0,1,1,1,60

Серед загальновизнаних найдавніших писемних джерел української історії та культури

- Початковий Київський літопис, або “Повість минулих літ” та “Слово про закон і благодать”

- “Повість минулих літ”, “Слово про закон і благодать”, Галицько-Волинський літопис

- “Велесова книга”, Початковий Київський літопис, “Повість минулих літ”

№ 43,0,1,1,1,60

Етапи давньоукраїнського літописання

- Початковий Київський літопис, “Повість минулих літ”, Галицько-Волинський літопис

- Початковий Київський літопис, Київський літопис, Галицько-Волинський літопис

- “Повість минулих літ”, її Лаврентіївський та Іпатіївський списки, Галицько-Волинський літопис

№ 44,0,1,1,1,60

Одночасно літописцем і полемістом був

- Іван Вишенський

- Христофор Філалет

- Захарія Копистенський

№ 45,0,1,1,1,60

Автор “Синопсису”

- Інокентій Гізель

- Петро Могила

- Герасим Смотрицький

№ 46,0,1,1,1,60

Георгій Кониський значиться автором

- Літопису “Самовидця”

- “Історії Русів”

- “Летописного повествования о Малой России и её народе и казаках вообще”

№ 47,0,1,1,1,60

Козацькі літописи “Самовидця”, Самійла Величка, Григорія Грабянки безпосередньо передували історичним розвідкам про Козацьку добу

- Д. Бартиш-Каменського та М. Маркевича

- Дм. Дорошенка та М. Грушевського

- Г. Покаса та П. Симоновського

№ 48,0,1,1,1,60

Початковий етап складання українознавства започаткував

- Пантелеймон Куліш

- Микола Костомаров

- Іван Нечуй-Левицький

№ 49,0,1,1,1,60

Засновником української етнографії та фольклористики вважається

- Михайло Максимович

- Павло Чубинський

- Григорій Калиновський

№ 50,0,1,1,1,60

Вивчення української культури як цілісного історичного процесу започаткував

- Іван Франко

- Михайло Грушевський

- Іван Огієнко

№ 51,0,1,1,1,60

До українознавців української діаспори не належить

- Євген Маланюк

- Мирослав Попович

- Мирослав Семчишин

№ 52,0,1,1,1,60

Хто з цих авторів досліджував не історію української культури загалом, а історію української філософії зокрема

- Дмитро Дорошенко

- Іван Крип’якевич

- Дмитро Чижевський

№ 53,0,1,1,1,60

Автор “Шевченкового міфу України”

- Соломія Павличко

- Оксана Забужко

- Наталія Полонська-Василенко

№ 54,0,1,1,1,60

Методологічні засади вивчення історії української культури – це

- Сукупність культурологічної методології та методики, головних положень теорії культури, що застосовуються до вивчення історії української культури

- Сукупність вихідних методологічних принципів та методів, що застосовується до вивчення історії української культури

- Сукупність теоретичних культурологічних парадигм, концепцій (теорій) культури та головних сучасних підходів до розуміння культури, що застосовуються до вивчення історії української культури

№ 55,0,1,1,1,60

Яка з цих назв стосується не вихідних принципів методології культурології, а методологічних підходів – методів дослідження культури?

- Плюралізму

- Наукової об’єктивності

- Компаративізму

№ 56,0,1,1,1,60

Яка з цих методологічних засад є не методом, а вихідним принципом культурології?

- Дослідження культури по “горизонталі” і “вертикалі”

- Співвідношення культури і цивілізації

- Герменевтики

№ 57,0,1,1,1,60

Яке визначення етнічної культури?

- Етнічна культура – це культура етносу. Вона “анонімна” – твориться всім народом (етносом), має етнічну самобутність, що відрізняє її від інших культур світу

- Етнічна культура – це народна культура (культура певного народу). Вона твориться всім народом (етносом), а, отже, має етнічну специфіку

- Етнічна культура – це вся сукупність матеріальних і духовних вартостей, створених етносом впродовж своєї історії, а також сама його культурна діяльність, що в сукупності складають нагромаджений етносом культурний потенціал, який характеризується своєю самобутністю та внеском у загальнолюдську культуру

№ 58,0,1,1,1,60

Національна культура – це

- Культура нації, яка твориться національною культурною елітою. Вона, як і етнічна, має національну самобутність, відрізняючись своєю специфікою від інших культур світу

- Вся сукупність матеріальних і духовних вартостей, створених нацією впродовж своєї історії, а також сама її культурна діяльність, що в сукупності складають нагромаджений нацією культурний потенціал, який характери­зується своєю самобутністю та внеском у світову культуру

- Культура нації, яка твориться професійною національною культурною елітою. Тобто, її досягнення (здобутки) завдячують творчості конкретних виданих професійних культурних діячів, імена яких складають її славу

№ 59,0,1,1,1,60

Структура етнічної (національної) культури охоплює

- Матеріальну і духовну культуру, що має етнічну (національну) самобутність та мову як вербальну форму її існування

- Географічний простір та кліматичні умови, в яких вона існує, господарство, побут, різні галузі матеріальної та духовної культури, включно з народною творчістю, а також мову як засіб її самоідентифікації

- Географічний простір, кліматичні умови, в яких вона існує, різні галузі матеріальної та духовної культури, особливості господарської діяльності, побутової культури та народної творчості, а також спільну мовну культурну основу

№ 60,0,1,1,1,60

Культурна самобутність етносу (нації) – це загалом

- Оригінальність, особливість їх культури

- Неповторність, унікальність їх культури

- Відмінність їх культури, що відрізняє її від інших культур

№ 61,0,1,1,1,60

Яке співвідношення мови і культури?

- Мова є головним засобом збереження й успадкування культурних традицій та умовою культурної наступності, розвитку культури, тобто основою збереження і передачі культурного досвіду людства загалом і кожного народу зокрема

- Мова є основою збереження і передачі культурного досвіду, головним засобом творення, функціонування і розвитку етнічної (національної) культури, вербальною формою існування й розвитку культури загалом

- Мова – це вербальна форма існування і розвитку різних галузей матеріальної й духовної культури, основа збереження і передачі культурного досвіду різними поколіннями людей

№ 62,0,1,1,1,60

Культурна самобутність етносу (нації) виявляє себе, насамперед, у

- Їх мові

- Побутовій основі їх культури

- Етнографії і фольклорі народу

№ 63,0,1,1,1,60

Культурні звичаї – це

- Традиції культурного життя народу

- Усталений спосіб культурного життя (існування) народу

- Особливі форми культурної життєдіяльності народу

№ 64,0,1,1,1,60

Культурні традиції – це

- Форми культурного життя, що існують давно

- Позабіологічний процес передачі культурного досвіду, пов’язаного зі звичаями

- Форми культурного життя, що успадковуються

№ 65,0,1,1,1,60

Обряди – це

- Складова частина звичаїв

- Складова частина традицій

- Символічні дії, що традиційно виконуються з нагоди певної події

№ 66,0,1,1,1,60

Ритуали – це

- Порядок проведення обрядів або їх сукупність

- Дії, якими супроводжується проведення обрядів

- Відповідна організація обрядів

№ 67,0,1,1,1,60

Менталітет (лат. mens, mentis) означає

- Мислення, духовність

- Розум, “душевний склад”

- Свідомість, самосвідомість

№ 68,0,1,1,1,60

Яке з цих понять в основі національної культури є найбільш широким

- “Національна самосвідомість”

- “Національний характер”

- “Національний менталітет”

№ 69,0,1,1,1,60

Національний менталітет (ментальність) – це

- Синонім національного характеру

- Складова національної психології (етнопсихології)

- Спосіб мислення, “думання нації”

№ 70,0,1,1,1,60

Національний характер стосується

- Інтелектуально-раціональних аспектів свідомості

- Емоційно-психологічних аспектів свідомості

- Відмінних від етнопсихології аспектів

№ 71,0,1,1,1,60

Найбільш близьким національному характеру є поняття

- Національної самосвідомості

- Національного менталітету (ментальності)

- Національної психології (етнопсихології)

№ 72,0,1,1,1,60

Національна ідентичність (самоідентифікація) культури обумовлюється, передусім

- Національним менталітетом (ментальністю)

- Національним характером

- Мовою

№ 73,0,1,1,1,60

Яка культурно-расова та культурно-етнічна (мовна) класифікація народів світу?

- Поділ на “білу”, “жовту” і “чорну” раси. Поділ на мовні сім’ї семітів і хамітів, індоєвропейців, угро-фінів тощо, а також на групи мов (з яких складаються ці сім’ї)

- Поділ на європеоїдну, монголоїдну та негроїдну раси. Поділ на мовні сім’ї (семіто-хамітську, індоєвропейську, тібето-китайську, угро-фінську тощо) та групи мов (романських германських слов’янських тощо)

- Поділ на європейську, азіатську, африканську раси. Поділ на мовні сім’ї (семітську, хамітську, індоєвропейську, тібето-китайську, угро-фінську тощо) та групи мов (європейських народів, азіатських народів, африканських народів тощо)

№ 74,0,1,1,1,60

Головні культурні регіони світу (стародавні та сучасні):

- Стародавній Схід та греко-римський світ. Європейський, американський, арабський, індійський, африканський, латиноамериканський культурні регіони

- Близький Схід та античний світ. Європейський, північноамериканський, арабо-мусульманський, далекосхідний, центрально-африканський, далекосхід­ний, латиноамериканський культурні регіони

- Стародавній Схід та античний світ. Європейсько-північноамериканський, арабо-мусульманський, індійський, далекосхідний, тропічно-африканський, латиноамериканський культурні регіони

№ 75,0,1,1,1,60

Яке визначення світової культури?

- Це сукупність етнічних, національних, расових та регіональних культур світу у їх спільному історичному розвитку

- Це єдність національно-етнічного, расового, регіонального та загальнолюд­ського в культурі

- Це культура всього людства, цілісний світовий процес його культурної еволюції як сукупності і єдності всіх культур світу у їх спільному історичному розвитку

№ 76,0,1,1,1,60

Що в світовій культурі загальнолюдське (універсальне), а що національне (самобутнє)?

- Загальнолюдське (універсальне) – це все, що притаманне всім культурам світу, є спільним для них – загальним, а національне (самобутнє) – це те, що відмінне, особливе в кожній культурі світу

- Загальнолюдське (універсальне) в культурі світу – це те, що створене в надрах національних культур, а згодом стало загальнолюдським надбанням, універсальним, спільним для всіх культур, а національне (самобутнє) – це те, що ідентифікує культуру по відношенню до свого носія – нації, є тим особливим, що відрізняє національні культури світу

- Загальнолюдське (універсальне) в світовій культурі – це спільне для всіх культур світу. Національне (самобутнє) – це те, що відрізняє одну національну культуру від інших, є оригінальним, неповторним, унікальним, особливим в них, створюється в надрах національних культур і є їх змістом.

№ 77,0,1,1,1,60

Сфера розуму людства – це

- Біосфера

- Стратосфера

- Ноосфера

№ 78,0,1,1,1,60

Масова культура – це

- Універсальна (загальна) культура основної маси населення, яка притаманна всім країнам світу, рисами якої є комерційний успіх, споживацький характер

- Уніфікована (однакова для всіх), характерна для основної маси населення культура, зокрема “маскульт” – космополітична, маргінальна (позбавлена національних ознак та традицій) сучасна споживацька, комерціалізована культура світу, “індустрія розваг”

- Сучасна культура основної маси населення, яка притаманна всім країнам світу (універсальна), однакова (уніфікована) для всіх культура, спільними рисами якої є комерційний успіх, споживацький характер, індустрія розваг

№ 79,0,1,1,1,60

Елітарна культура – це

- Культура еліти, обмеженого кола “обраних людей” (букв. краща, добірна, вишукана культура), зокрема відмінна від масової більш високим інтелектуальним рівнем або від офіційної – своїми смаками, вартісними орієнтаціями (наприклад, андеґраунд)

- Культура соціальної або інтелектуальної еліти суспільства

- Культура соціальної або інтелектуальної верхівки певного соціуму, яка орієнтується не на масові смаки, а на культурні смаки представників еліти (наприклад, т.зв. “елітарне мистецтво”)

№ 80,0,1,1,1,60

Хто з цих прихильників поняття “світової культури” був академіком?

- В. Вернадський

- К. Ціолковський

- П.-Т. де Шарден

№ 81,0,1,1,1,60

Що таке “варіативність” культурного процесу, які засоби його класифікації (систематизації)?

- Це різноманітність культурного розвитку світової культури, головним засобом класифікації якої є метод типізації – групування її варіантів за спільністю ознак

- Велика кількість варіантів різноманітності культурного розвитку людства, головним засобом класифікації яких є їх типологування – ґрупування спільних ознак

- Існування багатьох варіантів культурного процесу, головним засобом класифікації яких є метод типології – групування цих варіантів за спільністю ознак

№ 82,0,1,1,1,60

Яке визначення поняття “історичного типу культури” та “культурної епохи”?

- Перше – це світовий, зонально-регіональний або етнічно-національний тип історичного розвитку культури. Друге – це, в свою чергу, етап (історичний тип) їх власного розвитку, який характеризується загальним рівнем своїх досягнень або визначним духовним явищем

- Перше – це історичний варіант розвитку культури (загальнолюдської, регіональної або етнічно-національної). Друге – це етап розвитку світової, європейської або етнічно-національної культури

- Перше – це той чи інший варіант історичного розвитку культури (світової, зонально-регіональної, етнічно-національної). Друге – це той чи інший етап (період) розвитку світової, регіональної або етнічно-національної культури, що відрізняється своїм змістом від інших етапів (періодів)

№ 83,0,1,1,1,60

Історичні типи світової культури

- Первісна, рабовласницька, феодальна культура, культура індустріального і постіндустріального суспільства

- Культура первісного суспільства та рабовласницького (Ст. Сходу, античного), Середньовіччя, Ренесансу, Нового і Новітнього часу постмодернізму

- Первісна, рабовласницького суспільства (Ст. Сходу, античності), Середньо­віч­чя, Нового і Новітнього часу, постмодерну

№ 84,0,1,1,1,60

Історичні типи європейської культури

- Первісна, антична, середньовічна, ренесансна, бароко і класицизму, Просвітництва, Новітнього часу і постмодернізму

- Первісна, антична, середньовічна, Відродження, Нового і Новітнього часу, постмодерну

- Первісна, античності та Середньовіччя, Ренесансу, Нового часу, бароко і класицизму, Новітнього часу та постмодерну

№ 85,0,1,1,1,60

Сутнісні типи культури

- Чоловічий або жіночий, молодий або зрілий, аполоніївський або діонісіївський, традиційний або іноваційний, постмодернізм

- Дикунство, варварство, цивілізація

- Традиційний, іноваційно-креативний (модерна епоха), постмодерн

№ 86,0,1,1,1,60

Архетип культури – це її

- Архаїчний тип

- Архітектурний тип

- Археологічний тип

  1   2   3   4   5   6   7



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації