Поиск по базе сайта:
Робота Романюк Олександри Анатоліївни,лссмші ім. С. Крушельницької Євген Павлович Гребінка icon

Робота Романюк Олександри Анатоліївни,лссмші ім. С. Крушельницької Євген Павлович Гребінка




Скачати 27.21 Kb.
НазваРобота Романюк Олександри Анатоліївни,лссмші ім. С. Крушельницької Євген Павлович Гребінка
Дата конвертації03.01.2013
Розмір27.21 Kb.
ТипДокументи

Робота Романюк Олександри Анатоліївни,ЛССМШІ ім.С.Крушельницької

Євген Павлович Гребінка


 байкар, белетрист, видавець,

громадський діяч 




(1812 — 1848) 

Євген Павлович Гребінка народився 21 січня ( 2 лютого ) 1812р. у сім'ї

дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині

( тепер с. Мар’янівка Гребінківського р – ну ) .
Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 — 1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна участь у літературному житті гімназичної молоді.

  У гімназії почав писати вірші.1829 року почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава». Брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів М.Гоголя, Н.Кукольника, М.Прокоповича, Г.Гребінки. 1831 року закінчив гімназію.

У 1834 році Гребінка переїздить до Петербурга, де восени вийшла його збірка байок «Малоросійскіє пріказкі».З 1837 року працював вчителем російської мови.

Література того періоду живилась подіями народного життя й надихалася ідеями національного відродження. Євген Гребінка , як і багато інших українських, російських, польських літераторів, вдався до жанру байки, яка мала давні традиції. Гребінка творчо переосмислив здобутки попередників ( Г.Сковороди, І.Крилова ) у цьому жанрі. Надав їм широти звучання, ввівши в них українські реалії та думки, що відображали світогляд українського селянина. У його байка зіставлено дві моралі – панська і народна, хижацька і гуманна.

Євген Гребінка успішно виступав і як прозаїк, автор історичних повістей, нарисів та романів. В історії української культури Гребінка залишився навічно ще й як щирий учасник у вирішенні Шевченкової долі. Брав участь у викупі його з кріпацтва та допоміг видати «Кобзар» 1840 р.
 Помер Гребінка 3 грудня 1848 року в Петербурзі. Тіло його перевезли в Убіжище, де й поховали.


^ ЛЕБІДЬ І ГУСИ



На ставі пишно Лебедь плив,

А Гуси сірії край його поринали.

«Хіба оцей біляк вас з глузду звів? -

Один Гусак загомонів,-

Чого ви, братця, так баньки повитріщали?

Ми попеласті всі, а він один між нас

Своє пиндючить пір'я білеї

Коли б ви тілько захотіли,

Щоб разом, стало бить, вся беседа взялась,

Ми б панича сього якраз перемастили».

І завелась на ставі геркотня,

Гусине діло закипіло:

Таскають, грязь і глей,зо дна

Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло.

Обмазали кругом - і трохи галас стих;

А Лебедь плись на дно - і випурнув як сніг 



^

ВЕДМЕЖИЙ СУД


Лисичка подала у суд таку бумагу:

Що бачила вона, як попеластий Віл

На панській винниці пив, як мошенник, брагу,

Їв сіно, і овес, і сіль.

Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки.

Давай вони його по-своєму судить

Трохи не цілі сутки.

«Як можна гріх такий зробить!

Воно було б зовсім не диво,

Коли б він їв собі м'ясиво»,—

Ведмідь сердито став ревіть.

«А то він сіно їв!» — Вовки завили.

Віл щось почав був говорить,

Да судді річ його спочинку перебили,

Бо він ситенький був. І так опреділили

І приказали записать:

«Понеже Віл признався попеластий,

Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,

Так за такі гріхи його четвертувать

І м'ясо розідрать суддям на рівні часті,

Лисичці ж ратиці оддать».




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації