Поиск по базе сайта:
Микола Трублаїні icon

Микола Трублаїні




Скачати 24.18 Kb.
НазваМикола Трублаїні
Дата конвертації24.05.2013
Розмір24.18 Kb.
ТипДокументи

86b8bcf7-6477-403d-97bc-76d0e786c22f


Микола Трублаїні - талановитий прозаїк,невтомний мандрівник.він добре знав Арктику-край,де зима довша за весну,літо та осінь разом.Про той холодний край,людей,які живуть там,письменник розповів у своїх оповіданнях.


2 клас

Жанр:оповідання

Підготувала

Шевчук О.М.

Вчителька Рава-Руської ЗОШ№2

Жовківського р-ну

Тико і Волохан

Вони познайомилися,коли одному було три роки, а другому три місяці.

Три роки було маленькому Тико. Він жив із своєю мамою і старшим братом на березі холодного моря.

Маму його звали Панай,а брата-Умк.

Навколо їхньої хатини розляглася тундра.В тундрі не ростуть дерева.Там лише мох,болото та каміння.В тундрі дуже мало людей.

Одного дня до берега підійшов пароплав.Люди з пароплава привезли на берег великі бочки,залишили їх повернулись назад.Пароплав рушив далі і зник вдалині.

Маленький Тико прийшов подивитись на ті бочки.Ніхто не бачив,як він туди пішов.

Умк саме тоді лагодив сани.

Коли чує Умк-хтось дзявкає біля нього:дзяв-дзяв!дзяв-дзяв!Дивиться-аж то маленьке цуценя,якому було не більше як три місяці.

-Цюця…-кажеУмк.-Волохатий який,-гладить його.

Досі він його цуценяти не бачив.Мабуть,люди з пароплава привезли його на берег і забули.

Поведінка цуценяти була чудна.Воно то ухопить Умка за ногу,то потягне,відбіжить,загавкє і замотає головою,наче запрошує кудись.Умк зрозумів,-цуценя кличе його за собою.Він пішов за ним.Цуценя біжить,а Умк за ним.Побігло цуценя на берег.Прибіг туди і Умк.Дивиться цуценя на бочку,гавкає,а бочка догори дном стоїть.Прислухається Умк-у бочці щось гуде.Підняв він ту бочку,а з-під неї Тико заплаканий визирає.Хлопчик підліз під ту бочку,а вона його й накрила.Налякався бідолашний.Міг би загинути.Цуценя його врятувало.

Того песика дуже полюбив Тико.Песик теж полюбив хлопчика.Песик був волохатий,і прозвали його Волохан.


Хвиля-напасниця

Минув рік,як вони познайомилися та потоваришували.Ніколи Тико не ходив гуляти без Волохана.

Волохан ріс швидко,і тепер це був молодий дужий собака.

Якось Тико разом з Умком пішли до моря.Волохан біг попереду.

Вітру на морі не було,проте клекотів сильний прибій.Висока хвиля підіймалася на поверхні моря,котилась до берега,тут розсипалась і далеко заливала узбережжя.Хвиля котила багато камінців і піску.Вона то викидала їх на берег,то тягла знов у море.

Умк і Тико кидали камінці-пробували,хто далі кине.Дорослий Умк,звичайно,кидав далі.

Тико забруднив руки і хотів їх помити,присівши біля води.В цей час набігла хвиля.Від удару Тико впав,хвиля відкотилася від берега і забрала хлопця з собою.Умк не бачив цього,бо стояв спиною до моря.Повернувшись на голосне гавкання Волохана,він побачив спочатку Тико,якого хвилею несло від берега,а далі й Волохана,що кинувсь услід за ним у море.Хлопчик незабаром зник під водою.Волохан теж.

Умк кинувся,щоб рятувати брата,але не встиг добігти до берега,як побачив Волохана,що випірнув з-під води.В зубах він держав Тико.Перемагаючи прибійну хвилю,собака наближався до берега.Хвиля кидала його разом із Тико на пісок,а потім хапала і несла назад у море.Умк поспішив їм на допомогу і витягнув обох на берег.З радісним гавканням плигав Волохан навколо нерухомого Тико.



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації