Поиск по базе сайта:
Вода. Твердість води icon

Вода. Твердість води




Скачати 228.63 Kb.
НазваВода. Твердість води
Дата конвертації13.12.2014
Розмір228.63 Kb.
ТипДокументи

Вода. Твердість води

Практично розрізняють три види твердості: загальну, ліквідну і постійну. Загальна твердість - не твердість сирої води, зумовлена всіма сполуками кальцію і магнію (іноді заліза і марганцю), незалежно від того, з якими аніонами вони зв'язані. Постійна твердість - твердість води після одногодинного кип'ятіння. Вона викликана присутністю сульфатів і хлоридів кальцію, заліза, магнію, калію, натрію, тобто солей, які не дають осаду при кип'ятінні. Ліквідна твердість спричинена наявністю у воді гідрокарбонатів кальцію Са(НСО3)2, менше магнію Мg(НСO3)2, які видаляються при кип'ятінні, осідаючи на стінках посуду у вигляді накипу (СаСОз, МgСОз). Таким чином, ліквідна твердість є частиною загальної твердості, яку можна обчислити за різницею між загальною і постійною твердістю. Карбонатна твердість зумовлена присутністю у воді карбонатів і гідрокарбонатів кальцію і магнію (іноді калію, натрію, алюмінію, марганцю, заліза). При кип'ятінні гідрокарбонати кальцію і магнію розкладаються:
Са(НСО3)2=СаСО3 +Н20 + С02;
Мg(НСО3)2 = МgНСО3 + Н20 + С02.
Карбонати кальцію і магнію, що утворилися, випадають в осад і тому вода втрачає частину твердості.Карбонатна твердість часто збігається з ліквідною твердістю, але прирівнювати їх одну до одної не можна. При кип'ятінні ліквідовується переважно та частина карбонатної твердості, яка залежала від гідрокарбо¬нату кальцію. При великій кількості у воді гідрокарбонату магнію різниця між карбонатною і ліквідною твердістю буває досить значною.
Твердість води залежить також від хімічного складу ґрунту, через який проходить вода, вмісту у воді оксиду вуглецю (IV), ступеня забруднення її органічними речовинами.
Загальна твердість води, згідно з ГОСТом 2874-82 "Вода питна", повинна бути не вище 7 мг,екв/дм3; для водопроводів, які подають воду без спеціальної обробки, при узгодженні з органами СЕС, допускається до 10 мг*екв/дм\. Дуже тверда вода має неприємний смак, може погіршувати протікання ниркокам'яної хвороби.
Метод ґрунтується на утворенні міцної комплексної сполуки трилону Б (двонатрієвої солі етилендіамідтетраоцтової кислоти - ЕДТА) з іонами кальцію і магнію. Визначення проводять титруванням проби трилоном Б при рН=10 в присутності індикатора.
Якщо у воду, яка містить іони кальцію та магнію, внести індикатор, що дає зафарбовану сполуку з цими іонами, то при додаванні трилону Б відбудеться зміна кольору в точці еквівалентності, тобто коли трилон Б зв'яже іони кальцію і магнію в міцний комплекс. За кількістю доданого розчину трилону Б визначають загальну твердість досліджуваної води.
а) Визначення загальної твердості води трилонометричним методом
Твердість води показує концентрацію в ній катіонів лужноземельних металів, перш за все кальцію та магнію. Ці елементи в природних умовах потрапляють у воду внаслідок впливу вуглекислого газу па карбонатні мінерали або біохімічних процесів, що проходять у зволожених шарах ґрунту.
Об'єм води для визначення загальної твердості повинен бути не менше 250 мл.
Якщо визначення твердості не може бути проведене в день відбору проби, то відміряний об'єм води, розведений дистильованою водою 1:1, допускається залишати для визначення до наступного дня. Проби води, призначені для визначення загальної твердості, не консервуються.
Висновки
Отже, вода відіграє надзвичайно важливу роль. Випаровуючись, вода переноситься на величезні віддалі і там випадає у вигляді дощу і снігу. Вологість повітря і кількість атмосферних опадів є найважливішими факторами, що регулюють клімат і погоду.

Вступ
Вода належить до найбільш поширених речовин у природі. Водою вкрито близько 4/5 поверхні земної кулі (океани, моря, озера, річки). Значні її кількості у вигляді льоду і снігу вкривають високі гори і величезні простори Арктики і Антарктики. Багато води в атмосфері повітря — пара, туман і хмари. Значні кількості води містяться і в земній корі у вигляді підземних вод. У природі вода перебуває не тільки у вільному стані, а і в хімічно зв'язаному.
Вода входить до складу багатьох гірських порід і всіх рослинних і тваринних організмів. На воду припадає близько 60% маси тварин і до 80% маси риб. У деяких рослинах вміст води іноді перевищує 90% їх маси.
Більшість запасів води на Землі знаходяться в морях і океанах, прісна вода становить менше 1%. У природі вода відіграє надзвичайно важливу роль. Випаровуючись, вода переноситься на величезні віддалі і там випадає у вигляді дощу і снігу. Вологість повітря і кількість атмосферних опадів є найважливішими факторами, що регулюють погоду. Вода є також одним з найважливіших геологічних факторів, що змінює зовнішній вид земної поверхні, розмиваючи гори і утворюючи долини. Вона руйнує гірські породи не тільки механічно, а й хімічно, реагуючи з ними з утворенням інших речовин.

Прописна істина говорить - «людина складається з води». Мозок дорослої людини складається з води на 74,5%, кров - на 83%, у м'язах води 75,8%, у кістах - 22%. Людський зародок - суцільна вода: у триденному ембріоні її 97%, у тримісячному - 91%, а у восьмимісячному - 81%.

Важливість води для людини важко переоцінити - якщо без їжі людина може прожити досить довго, а голодування і донині багато хто вважає кращою з дієт, то дегідратація (втрата організмом води) порушує діяльність серцево-судинної системи, клітинний метаболізм і терморегуляцію, причому швидко й надійно. Утрата навіть 3% води організмом позбавляє людини можливості бігати, 5% - позбавляє можливості переносити істотні фізичні навантаження, а втрата організмом 10% води становить небезпеку для життя. При цьому середньостатистична людина тільки при подиху втрачає за добу 0,32 літра води. Усього в добу (у помірному кліматі) людське тіло виділяє близько 2,5 літрів води. Це 10 склянок! А в жаркому кліматі і при значному фізичному навантаженні виділення вологи може досягати 4,5-5 літрів у добу. Відповідні втрати організмом води повинні бути компенсовані її надходженням ззовні. Власне, у «надходженні ззовні» і криються багато проблем. Але для початку варто зрозуміти, - що ж таке „вода”?

«Найпростіше стійке з'єднання водню з киснем», - таке визначення дає воді хімічна енциклопедія. Тим часом до XIX століття люди не знали, що вода - хімічна сполука, і вважали її звичайним хімічним елементом. Лише в 1805 році Олександр Гумбольдт і Жозеф Луї Гей-Люссак установили, що вода складається з молекул, кожна з який містить два атоми водню й один атом кисню. При цьому велика частина хімії виросла саме з вивчення водяних розчинів - адже саме вода є найпоширенішим у природі розчинником.

І саме через те, що вода є універсальним розчинником, у ній часом можуть бути присутні ледве не всі елементи періодичної таблиці Менделєєва. Зрозуміло, вживання такої води спричиняє безліч різноманітних проблем. Досягаючи визначеної концентрації в організмі, більшість елементів починають свій згубний вплив, викликаючи отруєння й мутації. Крім того, що самі вони отруюють організм людини, вони ще і чисто механічно засмічують його - наприклад, іони важких металів осідають на стінках найтонших систем організму і засмічують ниркові канали, канали печінки, у такий спосіб, знижуючи фільтраційну здатність цих органів. Відповідно, це приводить до нагромадження токсинів і продуктів життєдіяльності клітин нашого організму, самоінтоксикації, тому що печінка відповідає за знешкодження різних чужорідних речовин, що потрапляють у наш організм, у тому числі й токсинів, і продуктів життєдіяльності організму, а нирки - за їхнє виведення.

У цілому вживання води, що містить шкідливі домішки, скорочує потенційний термін життя людини на 20-25 років. До цього неприємного факту можна додати і те, що навіть у роки, які залишились, людина навряд чи може бути здоровою, вживаючи неякісну воду.


^ 2. Основні домішки та їх вплив на людину

Основним критерієм якості води з медичної точки зору вважається її корисність для здоров'я при повсякденному вживанні. Людина на 70-80% складається з води, без неї вона не може жити, і від того, якими корисними чи шкідливими властивостями вона володіє, залежить його гарне самопочуття й довголіття, або, навпроти, хвороби і раннє старіння. Мається на увазі не тільки та вода, яку людина п’є, але й та якою миється.


2.1. Хлор

У практиці знезаражування питної води є декілька найбільш поширених методів: хлорування, озонування, ультрафіолетова обробка й ін. Хлорування є одним із найдешевших і в той же час ефективних методів. У нашій країні повсюдно розповсюджений метод хлорування води. Найбільш важливою проблемою даного методу є висока активність хлору, він вступає в хімічні реакції з всіма органічними і неорганічними речовинами, що знаходяться у воді. У воді з поверхневих джерел (які в основному є джерелами водозабору) знаходиться величезна кількість складних органічних речовин природного походження, а також у більшості великих промислових міст у воду потрапляють із промисловими стоками барвники, ПАВ, нафтопродукти, феноли й ін. При хлоруванні води, що містить вищенаведені речовини, утворяться хлорвмісні токсини, мутагенні й канцерогенні речовини, у тому числі діоксиди.

При обробці води активним хлором утворюються особливо небезпечні речовини: хлороформ, що володіє канцерогенною активністю, дихлорбромметан, хлоридбромметан, трибромметан, що володіють мутагенними властивостями 2,4,6-трихлорфенол, 2-хлорфенол, дихлорацетонитрил, хлоргиередин, поліхлоровані біфеніли, що є іммунотоксичними і канцерогенними Тригалогенметани, канцерогенні з'єднання хлору. Дані речовини справляють уповільнений убивчий вплив на організм людини. Багато хто очищають тільки питну воду, але не варто забувати, що більшість канцерогенних і мутагенних хлорорганічних речовин потрапляють у наш організм при купанні й митті тіла. За орієнтовними даними, вплив на організм людини хлорорганічних речовин наступний: годинне прийняття ванни дорівнює 10 літрам випитої хлорованої води.

Ряд онкоепідеміологічних досліджень, проведених, США і Німеччиною, дозволяє припустити існування взаємозв'язку між захворюваністю населення окремими формами ракових захворювань і вмістом у питній воді хлорорганічних з'єднань, і насамперед хлороформу, який зустрічається найбільш часто й у найбільшій концентрації.

У США отримані дані, що свідчать про наявність статистично достовірного зв'язку між концентрацією хлорорганіки в питній воді і частотою випадків захворювання й смертності від раку сечового міхура, шкіри, шлунково-кишкового тракту й інших органів.

У ряді розвинутих країн уже встановлені гранично припустимі концентрації суми тригалогенметанів, також багато розвинутих країн відходять від хлорування питної води, переходячи на більш природні, екологічні і безпечні способи знезаражування води.

Якщо Ви вирішили за краще позбутись хлору і хлорорганічних речовин у воді квартири чи котеджу, то вирішити цю проблему можливо за допомогою адсорбційного вугільного фільтра, що при належному обслуговуванні і своєчасній заміні вугілля буде служити Вашим надійним захисником !


2.2. Залізо

Залізо складає приблизно 5% усієї твердої земної кори. Саме тому цей метал зустрічається практично у всіх джерелах води (поверхневих водах і свердловинних).

У природних водах, залізо, найчастіше зустрічається у виді іонів Fe2+ і Fe3+, а також у виді органічних і неорганічних з'єднань (колоїди, суспензії й ін.).

  • Симптоми:

  • Присмак металу

  • Рудий наліт на сантехніці, арматурі

  • Початково прозора вода на відкритому повітрі рудіє, а згодом випадає рудий осад

  • Теж відбувається в процесі готування їжі (при нагріванні води)

  • У зливних бачках утворюється схожий на кисіль наліт

  • Темний (чорний) наліт, що легко видаляється утворюється в трубах

  • Кольорові матеріали знебарвлюються після прання

  • Напої (компоти) темніють.

Зміст заліза у воді виміряється в міліграмах на літр (мг/л). Рівень заліза 0.3 мг/л і більш приводить до появи рудого нальоту. Вода може містити кілька типів заліза (кілька форм). Сумарне залізо – це сума концентрацій усіх типів заліза, що містяться у воді.


^ Двохвалентне залізо

Двовалентне залізо (Fe2+ чи Fe++). Воно розчинене у воді, і вода здається прозорою. В міру окислювання (на відкритому повітрі) вода здобуває жовтуватий чи рудуватий відтінок. Найбільше часто зустрічається в підземних водах. Для видалення необхідно окислити дану форму заліза до Fe3+. Найбільш безпечним і дешевим окислювачем є, поки що, безплатний кисень у складі атмосферного повітря. Подача повітря в потік води називається аерацією, а пристрої для аерації – аераторами. Проте для реакції окислення необхідний значний час 15-30 хв. Скоротити час реакції допомагають каталізатори (пришвидшувачі хімічних реакцій), які скорочують час окислення в тисячі разів. Процес окислення проходить у ємності із зернистим каталітичним середовищем, яке одночасно виконує фільтрувальну функцію і затримує у своїй товщі окислене залізо. Очищається зернисте каталітичне середовище від заліза промивкою потоком води у зворотному напрямку.


^ Трьохвалентне залізо

Тривалентне залізо (Fe3+ або Fe+++). У цю форму перетворюється двовалентне залізо після окислювання. Таке залізо має вид суспензії нерозчинного і не осідаючого осаду. Дану форму заліза найлегше видаляти. Видаляється механічним шляхом. Для цього використовують засипні фільтри із зернистим нейтральним середовищем.


^ Колоїдне залізо

Колоїдне залізо – це залізо, частки якого мають дуже маленькі розміри (менш 0.1 мкм) і тому не можуть бути відфільтровані механічними фільтрами. Таке залізо також утворить суспензію. Зустрічається досить рідко. Віддаляється чи окислюванням перекладом в іншу форму, а потім фільтрацією.


^ Органічне залізо

Органічне залізо – це зв'язане залізо, що утворило з'єднання з органічними речовинами, такими як: таніни чи гумусова кислота. Таке залізо може бути безбарвним, жовтуватим чи рудуватим. Таке залізо називають: органічним чи складним. Таке залізо видаляється найбільш складно через свою органічну природу. Способи видалення: іонний обмін, адсорбція, окислювання.
Бактеріальне залізо

Деякі бактерії (залізисті бактерії) використовують залізо в метаболічних процесах. Бактеріальне залізо може мати вигляд желе чи волокон. Іноді таке залізо утворить поверхневу плівку. Зустрічається рідко.

Дехто вважає, що розчинене у воді залізо є проблемою суто естетичною і не приносить великої шкоди. Проте це не так. Залізо належить до важких металів. Високі концентрації заліза у воді викликають захворювання печінки та різні алергійні реакції, що можуть призвести до захворювань крові. Якщо заліза більше 1 мг/л - жовтіє шкіра, волосся блякне і втрачає природний колір, сиве й світле стає рудо-коричневими. При концентрації 10 мг/л волосся можна зіпсувати упродовж двох-трьох тижнів, і ніякі шампуні не допоможуть.

Прання в «залізистій» воді згубне для білизни - якщо концентрація заліза більше 1,0 мг/л, то уся білизна жовтіє. Додавання пральних порошків, і особливо відбілювача, приводить до інтенсивного утворення пластівців заліза вже при концентрації 0,3 мг/л. «Залізиста» вода псує кахельну плитку, емаль і фаянс сантехнічних виробів. Жовто-коричневий наліт на їх глазурованій поверхні можна видалити тільки кислотовмісними миючими засобами. Але кислота руйнує глазур, що захищає кераміку. І як тільки вона руйнується, залізо припадає в пори кераміки й емалі, відкіля його вже ніяк не дістати, після чого білизна ванн, раковин, унітазів назавжди втрачається.

У системі гарячого водопостачання проблеми, обумовлені підвищеним вмістом заліза, багаторазово зростають. Уже при концентрації 0,5 мг/л іде інтенсивна поява пластівців, що утворюють пухкий шлам, який забиває теплообмінники, радіатори, трубопроводи, звужує їхній прохідний перетин. Шлам попадає в крани, змішувачі, прилади автоматики. При концентрації 1,5-3 мг/л кульові крани і змішувачі виходять із ладу вже через кілька місяців. При високих температурах шлам затвердіває у вигляді осаду на металевих поверхнях, що проводить до зниження тепловіддачі й корозії.

У залізистих відкладеннях іде розмноження залізобактерій. Процес починається вже при концентрації заліза 1-2 мг/л, і швидкість їхнього розмноження залежить від того, наскільки багато кисню і тепла - процес щосили йде вже при 30-45 градусах. І система гарячого водопостачання - просто ідеальне для них місце. Буквально за кілька місяців водопровід може цілком зарости шламом із залізобактерій брудного бурого кольору. А про прилади автоматики й сантехники, у котрі «вистрілюють» шламові пробки, і говорити нічого.

Українські санітарні норми обмежують концентрацію заліза у воді для господарсько-питних потреб у межах 0,3 мг/л. У підземній же воді вона коливається в межах від 0,5 до 20 мг/л.


^ 2.3. Тверда вода

Твердістю води називається сума розчинених у воді іонів кальцію Саг+ і магнію Mg2+.

Твердість – це найбільш розповсюджена проблема якості води. Спочатку термін «тверда вода» застосовувався до води, прання в якій було утруднене.

Основним джерелом солей магнію й кальцію у воді є розмиті природними водами поклади вапняків, гіпсу й доломітів.

Розрізняють вплив твердості води на організм людини та вплив на побутову й санітарну техніку. І якщо про корисність чи шкідливість впливу солей кальцію й магнію на людину точаться суперечки і відсутня єдина позиція, то для техніки вапнисті відкладання однозначно шкідливі. Тверда вода непридатна для систем водопостачання і живлення водонагрівальної техніки (див. фото). У твердій воді збільшується витрата мила й порошку при пранні білизни, повільно розварюється м'ясо й овочі. Твердість виміряється в міліграмах еквівалент на літр (мг-экв/л). Цікавою є розбіжність у стандартах ЄС та України щодо жорсткості питної води. Директива Ради ЄС не допускає перевищення твердості вище 2,5 мг-экв/л (приведене до українських одиниць виміру), за українськими стандартами цей показник дорівнює 7 мг-экв/л. Спрацьовує відоме правило: якщо якесь відхилення зустрічається часто, то простіше зробити його нормою, і – нема проблем.


^ 2.4. Мутна вода

Причиною мутності можуть бути як органічні, так і неорганічні речовини у завислому стані. Ці речовини потрапляють у воду в результаті розмиву твердих часточок (глини, піску, мулистих речовин).

Підвищення мутності води може бути викликано виділенням деяких карбонатів, гідроксидів алюмінію, марганцю, високомолекулярних органічних сполук гумусового походження, появою фіто- чи зоопланктону, окислюванням з'єднань заліза, скиданням неочищених виробничих стічних вод. У більшості випадків «каламуть» осідає на дно у виді осаду, крім випадків дрібних колоїдних домішок.

Завислі речовини мають різний гранулометричний склад (розмір) і характеризуються гідравлічною крупністю, що виражається швидкістю випадіння часточок в осад.

Основні симптоми:

  • суспензії мулу, бруду, глини у воді

  • пісок, дрібний гравій чи грязьовий осад

  • червонуваті пластівці та рудий осад (мутність обумовлена окисленим залізом)

  • тонко дисперсна (колоїдна) не осідаюча суспензія

  • вода молочного кольору

Ступінь мутності води оцінюють по її прозорості – здатності пропускати/поглинати сонячне світло. Мутність питної води не повинна перевищувати 1,5 мг/л.

Основним способом видалення мутності є фільтрація. Для видалення великих часточок чи піску дрібного гравію можна використовувати сітчасті промивні фільтри, у яких фільтруючим елементом служить сітка з розміром комірок від 20 до 500 мкм. Сторонні частки збираються на сітці фільтра й дні чаші та можуть бути легко вилучені при включенні режиму промивання, що включається поворотом ручки кульового клапана чи в автоматичному режимі. Ці фільтри найчастіше мають корпус із прозорого пластику, що дозволяє візуально оцінити ступінь забруднення фільтруючої сітки. І хоча ці фільтри мають солідну вартість, проте вони окуповують себе завдяки низьким експлуатаційним затратам та можливості автоматизувати процес очистки. Простішими за конструкцією та дешевшими є патронні (картриджні) фільтри, у яких фільтруючим матеріалом є змінний елемент (картридж), що поміщається в міцний корпус (колбу) із пластику чи сталі. Ступінь очищення від 30 до 0,5 мкм. Особливістю даного типу фільтра є менша вартість порівняно із сітчастими, але більші експлуатаційні витрати, зумовлені необхідністю періодичної заміни фільтруючого елемента. Для видалення більш дрібних суспензій використовують засипні фільтри. Для поліпшення ефекту фільтрації використовують багатошарові засипні фільтри.


^ 2.5. Запах і присмак води

Природа запахів і присмаків дуже різна, і може бути обумовлена як наявністю у воді визначених розчинених солей так і вмістом різних хімічних і органічних сполук.

Найбільш розповсюджені причини запахів і присмаків у воді:

Запах гнилісний, рибний чи землистий. Найбільше часто зустрічається у воді, яка забирається з відкритих водойм. Обумовлений присутністю у воді природних органічних сполук, що найчастіше безпечні для людини. Хоча іноді цей запах може бути обумовлений наявністю у воді синьо-зелених водоростей і бактерій. Найбільш виражено відчувається в період цвітіння водойм. Видалення: фільтри з активованим вугіллям (адсорбція). Для питного використання - побутовий зворотний осмос.

Запах хлору. Зустрічається в основному в муніципальній воді. Обумовлений сильним хлоруванням води на муніципальних очисних спорудженнях. Видалення: фільтри з активованим вугіллям (абсорбція). Для питного використання - побутовий зворотний осмос.

Запах тухлих яєць. Наявність у воді розчиненого сірководню (Н2S). Найбільш характерно для підземних вод. Іноді наявністю сульфурних бактерій, що виробляють сірководень. Видалення: чи не єдиним ефективним засобом видалення сірководню є аерація води з подальшим відведенням повітря і та інших розчинених у воді газів. Для видалення бактерій необхідне хлорування або обробка ультрафіолетовим випромінюванням.

Хімічний запах, запах фенолу. Даний вид запахів обумовлений потраплянням у стічних вод у систему водопостачання або у водоносний горизонт (у випадку забору підземних вод). Видалення: фільтр з активованим вугіллям (абсорбція).

Інші неприродні запахи. Обумовлені влученням побутових і виробничих стічних вод і інших продуктів діяльності людини у водойми і підземні водоносні обрії. Видалення: усунення причини влучення даних речовин у воду. У деяких випадках можливе використання фільтрів з активованим вугіллям (абсорбція).

Солонуватий присмак. Обумовлений підвищеним змістом у воді солей: NaCl, NaSO4, MgSO4 Видалення: знесолення води (деіонізація чи зворотний осмос). Для питного використання - побутовий зворотний осмос.

Присмак металу. Зміст у воді заліза. Видалення: системи знезалізнення.

Лужний присмак. Обумовлений високим показником лужності води. Видалення: системи деіонізації (Н катіонування) чи зворотного осмосу. Для питного використання - побутовий зворотний осмос.


^ 3. Як не треба підбирати фільтр води для заміського будинку (за матеріалами статті А.В. Афанасьєва, кандидата технічних наук)

Прийнято вважати, що вода для пиття і для побутових потреб - речі різні. Це помилка. І для пиття, і для миття використовується тільки очищена питна вода. Живучи в місті і користаючись усілякими комунальними послугами, ми просто не задумуємося про те, яку складну і багатоступінчасту обробку проходить вода, що ллється в нас з під крана. Тому багато забудовників, почавши будівництво заміського будинку, часом залишають рішення проблеми очищення води на «потім» або взагалі ігнорують її. А проте, в умовах заміського життя, чиста, придатна для побутових потреб і пиття вода – важлива умова для Вашого комфорту. Адже забудовник потрапляє в нове, незвичне середовище життя, де єдиним джерелом води стає артезіанська свердловина. А підземні води, як відомо, у силу природних умов і постійного забруднення навколишнього середовища містять непотрібні, а часом навіть шкідливі для організму домішки. І тут усе залежить від правильно обраного устаткування для очищення води. Звичайно, можна поїхати на найближчий ринок і купити недорогий фільтр, що сподобався. Але не факт, що це буде правильний вибір. На жаль, зараз не так багато фірм, здатних дійсно професійно підібрати необхідне устаткування для очищення води і якісно його установити.

Найчастіше забудовники дізнаються про необхідність встановлення системи очищення води в себе в будинку тільки на останніх етапах будівництва. Відбувається це або у зв'язку з некомпетентністю будівельників, або тому, що будівельники не зацікавлені у відволіканні грошових засобів замовника від їхньої кишені. У більшості випадків система очищення води не передбачена проектом зовсім, або на уведенні водопровідної труби в будинок намальований прямокутник із підписом: «фільтр для води». Багато архітекторів також не знають про те, що необхідно виділити досить місця для розміщення системи очищення води, навіть якщо до будинку підводиться вода від селищного водопроводу. У підсумку замовник виявляється зовсім непідготовленим до необхідності серйозних витрат на водоочисне устаткування.

Саме тому ми хочемо застерегти забудовників заміських будинків від деяких помилок, зв'язаних із вибором устаткування для очищення води.

Перш ніж довірити своєму виконробу вирішення питання про вибір водоочисного устаткування, подумайте, на які види робіт він міг би витратити Ваші гроші. Інтернет - поганий помічник у справі вибору системи водоочищення для заміського будинку. Що найчастіше можна побачити на сайтах фірм, що пропонують водоочисне устаткування? Це багаторазово передруковані з рекламних листівок фотографії пристроїв десятилітньої давнини з застарілими органами керування, таблиці з незрозумілими для недосвідченої людини параметрами різних видів фільтрів, де основні технічні дані завищені у два, а то й у три рази, викладення з деяких наукових матеріалів, передруковані з чи помилками чи переінакшеним змістом. Наприклад, на одному із сайтів я прочитав, що перекис водню (H2O2) - хлорвмісний реагент, на іншому - що сірководень легко видаляється з води за допомогою вугільного картриджа. Деякі описи просто вводять в оману майбутнього власника водоочисного устаткування. Як, наприклад, така часто зустрічається фраза: "установка для видалення заліза, марганцю й сірководню на базі сорбенту "Manganese greensand". Наївний покупець приймає її за чисту монету, хоча насправді залізо і, бути може, марганець цією установкою видалити можна, але сірководень, на жаль, не вийде. Хоча в лабораторних умовах "Manganese greensand" дійсно переводить сірководень у колоїдну сірку. Справа в тім, що ця фраза була колись кимось процитована із закордонного рекламного проспекту висмикнутою з контексту. У США дійсно використовують "Manganese greensand" для видалення заліза, марганцю й сірководню, але перед фільтром, у який завантажений "Manganese greensand", дозують гіпохлорит натрію, а сорбент служить тільки каталізатором окислювання сірководню до розчинного у воді сульфату.

Інший підступ полягає в заяві: продуктивність установки - ххх куб м/ч. У більшості випадків ця цифра лукаво завищена в 2-4 рази. Тобто, наприклад, дві конкуруючі фірми продають установки з однаковим діаметром балона, одним і тим же по якості і кількості фільтрувальним середовищем, але в першої заявлена продуктивність (розхід) у два рази вище, ніж у другої, при цьому ціна тільки в півтора раза вище. Таким чином, покупець думає, що йому пропонують фільтр краще й дешевше, ніж у конкурента (оскільки тут він купить один фільтр, а там повинен був би купити два) і попадає на гачок недобросовісного продавця. Не піддавайтеся спокусі і порівнюйте фільтри не по заявлених характеристиках, а тільки по конструктивних ознаках - діаметру і висоті балона, типу й кількості завантаження і т.п. Насправді продуктивність засипного фільтра обчислюється шляхом перемножування площі перерізу балона на лінійну швидкість фільтрації. Лінійна швидкість фільтрації визначена виробником фільтруючої завантаження, і її перевищення веде до погіршення якості роботи фільтра.

Останнім часом з'явилися любителі "втюхати" покупцю фільтр типу "два в одному", або "три в одному", накрутивши при цьому на балон з іонітом, нехай і багатокомпонентним, два-три "кінці". Удавана економія (один балон у будь-якому випадку дешевше системи, що складається з декількох пристроїв) виходить боком. Адже продавці фільтрів "два в одному" чомусь не повідомляють покупцю про те, що: а) зовсім м'яка вода не дуже-те зручна в користуванні, а відкрити байпас підмішування вихідної води - значить пропустити залізо на вихід, і б) - майже в 98% свердловин на вапняку присутній сірководень, видалити який ніяким "міксом" не вдасться. От і живуть їхні покупці зі смердючою водою й милом, що не змивається. В остаточному підсумку (через рік-другий) і мило починає змиватися, та й іржаві розводи з'являються, тому що фільтрувальне середовище обволікається тривалентним залізом, що випало в осад, і перестає працювати.

Як ще затягають нашого покупця? Так просто запропонувавши купу "безкоштовних" послуг: безкоштовний виїзд фахівця (ніби бензин вони за свій рахунок купують), безкоштовний аналіз води (лаборанти в лабораторії в поті чола безкоштовно трудяться на благо нашого покупця) чи "довічну гарантію" на устаткування (а це ж не сковорода, а складне, що складається з безлічі деталей наукомістке устаткування). От і з'являються в три рази завищені характеристики і "унікальні" сорбенти - "продукти космічних технологій". І ще. Покупець ласий на красиві назви, наприклад, типу: "Rain Craft" чи "Sauber Soft" і т.п.,. тому, приклеївши яскраві лейби на стандартні балони зі стандартними клапанами, можна пропонувати безкоштовно змонтувати фільтри, установивши на самі фільтри космічні ціни.

Так що, ФІЛЬТРУЙТЕ, добродії.


^ 4. Як правильно підбирати обладнання

Узагалі проблема розробки міні-систем надзвичайно складна. На відміну від великих водоочисних станцій, де існують склади реагентів і бригади обслуговуючого персоналу, домашні установки повинні мати малі габарити і працювати в автоматичному режимі, а також мати невисоку вартість і вимагати мінімальних експлуатаційних витрат. Слід зазначити, що приватний будинок – це найбільш складний об'єкт упровадження водоочисної технології, де будь-яка система піддається найсерйознішій перевірці на надійність і ефективність. Багаті замовники – власники розкішних особняків, – незважаючи на удавану легкість у поводженні з коштами, добре засвоїли такі ази взаємин із підрядчиками, як "надійність", "гарантійні зобов'язання", "сервіс" і "відповідальність".

Зараз багато хто сперечаються про переваги тієї чи іншої технології очищення. Головним аргументом у суперечках є ефективність очищення води. Але навіть, якщо всі методи однаково дозволяють отримувати воду відмінної якості, основним критерієм оцінки повинні бути фінансові витрати на сервіс, вартість запчастин, реагентів та інших витратних матеріалів. Економічну перевагу того чи іншого методу визначають розраховуючи вартість очистки одного метра кубічного води. Користаючись цим критерієм, можна досить обґрунтовано показати неспроможність і непрацездатність багатьох пропонованих технологій. При виборі системи водоочищення для свого будинку, якою б ефективною, багатообіцяючою і престижною вона не видавалась, необхідно отримати відповіді на головні питання: Чи буде установка очищати воду до необхідної Вам якості? Як довго установка буде працювати при незмінній якості очищеної води без заміни фільтруючого середовища? Скільки коштуватиме очистка 1 м3 води (враховується вартість сервісного обслуговування, реагентів, витратних матеріалів для регенерації, вартість змінних елементів фільтрів, що мають обмежений ресурс, вартість заміни фільтруючого середовища після вичерпування його ресурсу і т. ін.)? У чому полягає сервісне обслуговування установки? Скільки коштує сервісне обслуговування в рік? Хто буде встановлювати її у Вашому будинку? Яким чином фірма здійснює гарантійне обслуговування?

Вибір конкретного обладнання буде напряму залежати від даних лабораторного аналізу води для кожного окремого випадку.

Наведемо загальні схеми побудови системи очистки води для таких основних випадків водопостачання: свердловина та міський водопровід.

Схема побудови системи очистки води зі свердловини.

Для води зі свердловини характерними є такі основні забруднюючі домішки:

- тверді частки, іншими словами, пісок і всякий бруд (зустрічаються в нерозроблених і несправних свердловинах); 
- колоїдні частки; 
- розчинені у воді гази (вуглекислий газ, сірководень, радон і ін.);
- розчинені у воді залізо й марганець;
- розчинені у воді солі твердості; 
- розчинені у воді фтор і бор (бувають іноді);
- розчинені у воді нітрати й нітрити (бувають іноді);
- розчинені у воді "мікроелементи" - речовини, що майже завжди містяться у воді в дуже малих кількостях, деякі з них можуть бути дуже шкідливі при постійному споживанні.

Найбільш ефективна за всіма параметрами (технічними, експлуатаційними і економічними) система для видалення вищевказаних забруднень з води свердловини в 95% випадків повинна бути побудована за наступною схемою:

- фільтр-грязевик для видалення механічних часток з конструкцією і тонкістю фільтрації, що залежать від вихідних характеристик води (потрібний також для захисту усього наступного устаткування для очищення води);
- устаткування для попередньої підготовки води (деодорування), що включає в себе аераційно-деаераційне устаткування та устаткування для дозування хімреагентів (необхідне для видалення різних газів, сірководню і сульфідів). Може містити в собі насоси другого підйому води;
- фільтр для видалення заліза і марганцю, освітлення води, у тому числі зниження мутності води;
- фільтр для видалення солей твердості;
- полірувальний або контрольний патронний фільтр (потрібний для захисту усього наступного устаткування, що знаходиться у водогінній мережі);
- додаткові фільтри спеціально для питної води (монтуються на кухні під мийкою і мають окремий питний кран) для видалення надлишків тих речовин, що не можуть бути вилучені основним устаткуванням з різних причин.

Схема побудови системи очистки води з міського водопроводу.

Здавалося б, проблеми забруднення води мають хвилювати лише власників індивідуальних джерел водопостачання, адже централізовані системи, у відповідності зі своїм призначенням, роблять усе необхідне, щоб якість води відповідала Санітарним нормам. Вихідний контроль якості води здійснюється постійно відповідно до розробленої робочої програми і не пропускає воду, що не відповідає встановленим нормам. Однак жалюгідний стан розподільних мереж дає можливість вторинного забруднення води. Крім того, у процесі знезараження воду піддають хлоруванню. Про шкоду хлору див. вище. Що ж стосується жорсткості води, то як пояснити розбіжність між європейськими, що визначають граничну жорсткість на рівні 2,5 мг-экв/л (приведене до українських одиниць виміру) та українськими Санітарними нормами, що допускає 7 мг-экв/л? Можливо тим, що українець витриваліший за будь-якого європейця і нічого йому не зробиться? Як відомо, “спасіння потопаючих справа рук самих потопаючих”. Тому, ось Вам типова схема побудови системи доочищення води з міського водопроводу.

- фільтр для видалення механічних часток (іржі, піску та ін. потрібний також для захисту усього наступного устаткування для очищення води);
- фільтр для видалення хлору;
- фільтр для видалення (або регулювання вмісту) солей твердості;
- додаткові фільтри спеціально для питної води (монтуються на кухні під мийкою і мають окремий питний кран) для видалення інших речовин, що не можуть бути вилучені основним устаткуванням з різних причин

Ще раз підкреслюю, що схема, спосіб очищення і конкретне обладнання для кожного окремого випадку підбираються індивідуально на основі даних аналізу води та вимог до якості очищеної води.



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації