Поиск по базе сайта:
Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги артеріальна гіпертензія icon

Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги артеріальна гіпертензія




НазваУніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги артеріальна гіпертензія
Сторінка7/7
Дата конвертації10.11.2012
Розмір1.02 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7
1. /Nakaz gipertenziya/АГ_УКПМДp-1.doc
2. /Nakaz gipertenziya/Вс_м УОЗ Аг _384 24.05.2012 __.doc
3. /Nakaz gipertenziya/КН_АГ.doc
4. /Nakaz gipertenziya/Наказ АГ_05_2012.doc
5. /Nakaz gipertenziya/Наказ ГУОЗ АГ в_д 12.06.12.doc
Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги артеріальна гіпертензія
Міністерство охорони здоров’я україни
Артеріальна гіпертензія
Інформації про найкращу медичну практику, що додається
Наказ №428 Про введення в дію наказу моз україни від 24 травня 2012р №384

Методика вимірювання артеріального тиску


  • Вимірювання артеріального тиску повинно проводитися у спокійному оточенні після 5-хвилинного відпочинку.

  • Протягом 30 хв. до вимірювання пацієнт не повинен курити чи пити каву.

  • Манжета має охоплювати не менше ніж 80 % окружності плеча і покривати 2/3 його довжини. Використання занадто вузької або короткої манжети веде до завищення показників АТ, занадто широкої – до їх заниження. Стандартна манжета (12-13 см у ширину та 35 см у довжину) використовується у осіб з нормальними та худими руками. У осіб з мускулистими або товстими руками потрібно застосовувати манжету довжиною 42 см; у дітей віком до п'яти років – довжиною у 12 см.

  • Розміщують манжету посередині плеча на рівні серця так, аби її нижній край знаходився на 2-2,5 см вище ліктьової ямки, а між манжетою і поверхнею плеча проходив палець.

  • При першому вимірюванні АТ рекомендується спочатку визначити рівень САТ пальпаторним методом. Для цього необхідно визначити пульс на a. radialis і потім швидко накачати повітря в манжету до 70 мм рт. ст. Далі необхідно накачувати по 10 мм рт. ст. до значення, при якому зникає пульсація на a. radialis. Після цього починають випускати повітря з манжети. Той показник, при якому з'являється пульсація на a. radialis під час випускання повітря, відповідає САТ. Такий пальпаторний метод визначення допомагає уникнути помилки, пов'язаної з «аускультативним провалом» - зникненням тонів Короткова відразу після їх першої появи.

  • При вимірюванні аускультативним методом повітря накачують на 20-30 см вище значень САТ, які були визначені пальпаторно.

  • Випускають повітря повільно – 2 мм за секунду – і визначають І фазу тонів Короткова (появу) і V фазу (зникнення), які відповідають САТ і ДАТ. При вислуховуванні тонів Короткова до дуже низьких значень або до 0, за ДАТ вважають рівень АТ, що фіксується на початку V фази. Значення АТ закруглюють до найближчих 2 мм.

  • Вимірювання слід проводити не менше двох разів з інтервалом 2-3 хв. При розходженні результатів більше, ніж на 5 мм рт.ст., необхідно зробити повторні виміри через декілька хвилин.

  • При першому вимірюванні АТ слід визначати на обох руках, а також в положенні сидячи, стоячи і лежачи. До уваги беруться більш високі значення, які точніше відповідають внутрішньоартеріальному АТ.

  • Вимірювання АТ на першій та п'ятій хвилинах після переходу в ортостаз необхідно обов'язково проводити у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом і в усіх випадках наявності ортостатичної гіпотензії або при підозрі на неї.







Додаток № 5

до уніфікованого клінічного протоколу первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія»


Надання медичної допомоги на догоспітальному етапі пацієнтам з ГК (екстрена медична допомога)


Розділ 1. Прийом виклику диспетчером “103”. Передача виклику диспетчером бригаді швидкої медичної допомоги.

    1. Поради абоненту, який зателефонував на «103» (Диспетчер у телефонному режимі):

  • Покласти пацієнта з піднятим головним кінцем;

  • Уточнити, чи прийняв пацієнт планові гіпотензивні препарати, якщо ні, то рекомендувати прийняти їх у звичайній дозі;

  • Виміряти пульс, АТ і записати значення;

  • Знайдіть попередні ЕКГ пацієнта, показати їх медичному працівнику бригади швидкої медичної допомоги (ШМД);

  • Не залишати пацієнта без нагляду.

  1. Бригада ШМД прибуває на виклик за направленням диспетчера ШМД проводить втручання:

    1. Діагностика

    2. Надання екстреної медичної допомоги

    3. Термінова госпіталізація пацієнта у профільний заклад охорони здоров’я.

Розділ 2. Діагностика

Діагностичне та клінічне обстеження пацієнта проводиться в повному обсязі та записується в карту виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/о), яка затверджена Наказом МОЗ України від 17.11.2010 № 999 «Про затвердження форм звітності та медичної облікової документації служб швидкої та екстреної медичної допомоги України».

Необхідні дії на виклику

Обов’язкові:

  1. Збір анамнезу захворювання, обов’язкові запитання:

  1. Встановити час початку захворювання та скільки триває криз;

  2. Скарги пацієнта на момент початку захворювання;

  3. Чи реєструвалось раніше підвищення АТ, скільки років триває підвищення АТ;

  4. Які звичайні і максимальні цифри АТ;

  5. Які симптоми супроводжують підвищення АТ, які клінічні прояви на момент огляду;

  6. Чи отримує пацієнт постійну антигіпертензивну терапію;

  7. Якими препаратами раніше вдавалося знизити АТ.

  1. Збір анамнезу життя:

  • Наявність артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, захворювань серцево-судинної системи, порушення мозкового кровообігу в анамнезі тощо;

  • Наявність супутньої патології, плановий прийом препаратів для лікування супутньої патології.

  1. Огляд і фізикальне обстеження

  1. Оцінка загального стану і життєво важливих функцій.

  2. Первинний огляд включає усунення порушень життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу за алгоритмом АВС.

  3. Забезпечення моніторування життєво важливих функцій.

  1. Інструментальні обстеження:

  1. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

  2. Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях або передача біометричних ЕКГ- сигналів у консультативний телеметричний центр для вирішення термінових питань інтерпретації ЕКГ: оцінка ритму, ЧСС, наявності ознак ішемії та інфаркту міокарда.

Бажані:

  1. Інструментальне обстеження – проведення пульсоксиметрії (визначення сатурації крові киснем).

Розділ 3. Лікування (надання першої медичної допомоги)

  1. Заспокоїти пацієнта.

  2. Положення пацієнта – лежачи з піднятим головним кінцем.

  3. Контроль ЧСС, АТ кожні 15 хв.

  4. Забезпечення стабілізації життєво важливих функцій: дихання та гемодинаміки.

  5. Налагодження внутрішньовенного доступу.

  6. При необхідності – забезпечення адекватного знеболення, медикаментозної седації (препаратами вибору є морфіну гідрохлорид, фентаніл, діазепам).

  7. Симптоматична та антигіпертензивна терапія повинна проводитися відповідно до чинних медико-технологічних документів, залежно від ураження органів-мішеней, з урахуванням рекомендацій наведених у табл. А.3.4.2. та табл. А.3.4.3, рекомендоване внутрішньовенне введення лікарських засобів.

  8. У пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу на догоспітальному етапі у більшості випадків застосування антигіпертензивної терапії не рекомендоване без необхідності через складність адекватного контролю у них темпів зниження АТ.


1   2   3   4   5   6   7




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації