Поиск по базе сайта:
Для вчителів зарубіжної літератури icon

Для вчителів зарубіжної літератури




НазваДля вчителів зарубіжної літератури
Сторінка1/3
Дата конвертації22.11.2013
Розмір0.64 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3


Районний методичний кабінет відділу освіти

Яворівської районної державної адміністрації


Для вчителів

зарубіжної літератури













Яворів, 2009


Позакласна робота як засіб стимулювання до вивчення зарубіжної літератури. Укладачі: О.Майхер, О.Кодан., Верхола Н.П. -Яворів.2009.-52 с.


У збірнику подано матеріали на допомогу вчителям зарубіжної літератури в організації та проведенні позакласної роботи як засобу стимулювання інтересу до вивчення зарубіжної літератури. Позакласні заходи вчителів-практиків допоможуть залучити учнів до творчості,розширити та поглибити їх знання, отримані на уроках.


Укладачі:

^ Майхер Оксана Миколаївна – методист Яворівського районного методичного кабінету.

Кодан Оксана Василівна – вчитель зарубіжної літератури Наконечнянської СЗШ І-ІІІ ст., педагогічне звання «Старший вчитель».

^ Верхола Наталія Петрівна – вчитель зарубіжної літератури Шклівської СЗШ І-ІІІ ст., педагогічне звання «Старший вчитель».


Рецензент:

Гірка Ганна Дмитрівна – вчитель-методист зарубіжної літератури Новояворівської СЗШ І-ІІІ ступенів № 3


Схвалено на засіданні ради Яворівського районного методичного кабінету. Протокол № 7 від 20.10.2009 р.


Відповідальний за випуск: ^ Фірчук О.М. – завідувач РМК.





Микола Костянтинович Реріх — відомий живописець, археолог, письменник XX ст. писав: «Заклик про культуру, заклик про світ, заклик про творчість і красу досягне лише вуха, укріпленого істин­ними цінностями». Під істинними цінностями він розумів духовні цінності, які в суспільстві завжди існують як цілісна система. Аксіомою визнано твердження про те, що однією з головних цінностей світової культури є класична література. Вона ефективно бере участь у формуванні активної життєвої позиції особистості, її етичних переконань, естетичних поглядів і смаків, емоційного світу. Одним з ефективних способів розв'язання проблеми підвищення якості вивчення літератури в школі є повернення до активної методики позакласної роботи з літератури. Цій проблемі приділили неабияку увагу вчені-методисти: Д. Білецький, О. Ісаєва, Ж. Клименко, Л. Мірошни­ченко, В. Неділько, Р. Токмань, Ю. Холодна та ін.

Досвід роботи показує, що досягти успіху у фор­муванні всебічно розвиненої особистості, вдумливого читача та знав­ця літературного мистецтва за рахунок тільки урочного часу немож­ливо. «Урок — основна ланка навчально-виховного процесу, завдяки якій учитель щоденно здійснює освіту, виховання та всебічний розви­ток учня», — керуючись такими принципами В. Сухомлинського, ми викладаємо свій предмет. Але щоб урок насправді мав емоційний, спо­нукальний ефект, потрібні такі форми роботи, які б стимулювали шко­лярів до вивчення зарубіжної літератури.

Позакласна робота допомагає зацікавити учнів предметом, розши­рити та поглибити їхні знання, отримані на уроках.

Позакласна робота стала невід'ємною частиною навчально-виховного процесу, тобто обов'язковим елементом повноцінно орга­нізованої роботи.

Завдання уроків літератури та позакласних заходів багато в чому збігаються, втім позакласна робота має і особливі, вкрай важливі для навчання та виховання завдання. Серед них:

а) поглиблення, розширення знань, здобутих на уроках;

б) розвиток логічного і критичного мислення, мовного чуття;

в) удосконалення володіння рідною та іноземною мовами;

г) розвиток творчих здібностей учнів;

ґ) підвищення загальнокультурного рівня розвитку школярів.

Щодо організації позакласних заходів є низка певних принципів. Щоб позакласне заняття було успішним та ефективним, кожен учитель має дотримуватись таких аспектів, як:

^ 1) Вибірковість.

Учитель обирає тему, літературний матеріал, групу учнів, місце та час проведення заходу.

2) Наукова поглибленість.

Обраний для позакласного заходу матеріал не має повторювати роз­глянутий на уроці. Іноді краще навіть вийти за межі шкільної програми.

^ 3) Практична спрямованість.

Цей принцип передбачає зв'язок уроку і позакласного заходу, транс­формацію теорії й практики.

4) Добровільність.

Успіх заходу залежатиме від добровільного начала усіх видів і форм позакласної роботи, що базується на зацікавленості учнів. Утім, нама­гаючись залучити дитину до такої роботи, часто вчителі вдаються май­же до шантажу: «Поставлю гарну оцінку, лише візьми участь».

^ 5) Рівне право.

Учні мають бути рівноправними учасниками такої роботи. І голов­ним у цьому заході має бути не учитель, а учень. Роботу такого педа­гога варто розцінювати як найвище досягнення, як «вищий пілотаж» у його праці.

^ 6) Зацікавленість.

Цей принцип полягає у різноманітності та варіативності форм позакласних заходів.

7) І останнім у цьому списку є принцип творчості. Адже неможливо позакласний захід звести до певних шаблонів, схематизму та чіткості.

Позакласний захід — це імпровізація, незапланований розвиток подій, що надає такій формі роботи з учнями особливого настрою і шарму.

На сьогоднішній день існують такі форми позакласних заходів: олім­піади з предмета, предметні тижні, гуртки, літературні турніри, зустрі­чі з письменниками, науковцями, конкурси читців поезії, факультативи, конференції, усні журнали, вечори, ранки, КВК, вікторини, екскурсії літературними місцями, клуби знавців літератури, концерти, карнавали, конкурси стінгазет, лекто­рії, літературно-музичні салони або вітальні.

Класифікацій позакласних заходів існує безліч, і всі вони постій­но видозмінюються та наповнюються новими формами проведення.

  • За часом підготовки, наприклад, та ж літературно-музична ві­тальня потребує приблизно три тижні, а вікторина — скажімо, один; КВК — приблизно два тижні, а конкурс малюнків — декілька днів.

  • За місцем проведення: поза школою учитель зможе провести, на­приклад, екскурсію до музею, поїздку літературними місцями, зустрі­чі з науковцем чи письменником і навіть КВК, якщо він відбувається на базі якогось іншого навчального закладу.

  • Розподіл позакласних заходів за уподобаннями учнів буде інди­відуальним для кожної школи і залежатиме від успіху проведення по­дібного заходу і зацікавленості дітей у продовженні роботи у цьому напрямку.

Позакласна робота захоплює красою художнього слова, можливіс­тю проявити себе, свій інтелект, особисті позитивні риси.

^ Чи можна говорити про високий рівень викладання зарубіжної лі­тератури в школі, коли позакласна робота там є невиразною? Продов­жуючи розмову про художнє слово поза уроком, учитель-словесник виявляє і свою любов до літератури, до свого предмета, віру в обдару­вання своїх вихованців, бажання спілкуватися з ними як з однодумця­ми, а також здатність «пробудити» дитину.

Учитель має урізноманітнювати індивідуальні, групові та масові форми роботи — у такий спосіб він найповніше виявить своє творче «Я», психологічну здатність до неформального спілкування з дітьми. І тоді вони побачать у ньому, в першу чергу, друга, порадника, спів­творця, а вже потім — учителя.

Дитина — головна з усіх цінностей світу. Ми часто пере­конуємося у її природній мудрості та винахідливості. Творча особис­тість, закладена в кожній дитині, може вирости й розквітнути лише на благодатному ґрунті.

І тому головне завдання вчителя — залучити до позакласної ро­боти учнів за їхніми здібностями, допомогти розвивати їх, щоб школярі могли легко і правильно визначатися у своїх бажаннях, здійснити своє покликання. А зробити це й учителю, й учню допоможе звернення до книжки, до кращих творів світо­вої літератури. Читання класичного роману — це банкет, гідний богів. Допомогти учням взяти в ньому участь — покликання вчителя.

Не вважатимемо себе і наших учнів зайвими на банкеті мудреців, визначимо на ньому і свої місця, і тоді відкриються нам безмежні можливості спілкування з прекрасними творін­нями письменників, учених, істориків усіх часів і народів. Наші учні правильно оцінять свої здібності, їхнім очам відкриються нові невідомі горизонти.





Проведення предметних тижнів стало дуже популярним заходом позакласної роботи. В організації та проведенні слід розрізняти три типи літературних тижнів:

  • настановчий тиждень;

  • підсумковий тиждень;

  • тематичний тиждень.

Пропонуємо вашій увазі орієнтовний план літературних тижнів різних типів.

Настановчий тиждень.

Основна мета — зацікавити позакласними заходами, сприяти захопленню гуртковою роботою, творчою та самоосвітньою діяльністю — читанням художніх творів, знайомством з науково-популярною та популярною літературою. Хід тижня

1 день — інформаційний.

До початку тижня або в самому його початку розвішуються необхідні ілюстративні та робочі матеріали: план проведення тижня, план роботи літературних гуртків, матеріали вікторин, кросвордів тощо. Через шкільний радіовузол чи на лінійці повідомляється про початок тижня літератури.


2 день — день бесід.

  Бесіди керівників літературних гуртків із зарубіжної літератури та найбільш активних їх членів з учнями різних класів про роботу гуртків. Проводяться конкурси та вікторини («Літературний брейн-ринг». «Направо підеш — у ліс зайдеш, наліво підеш — мене знайдеш» тощо).

^ 3 день — день відкритих дверей. 
Проведення відкритих занять гуртків, які працю 
вали минулого року.

4 день — день бібліографа. Проводиться свято бібліографа, організовуються «книжкова лікарня» та «книжкові іменини»; конкурс виразного читання.

5 день — закриття тижня.  Проведення святкових ранків та вечорів (форма довільна).Нагородження переможців конкурсів та змагань.

^ Підсумковий тиждень.

  Тиждень такого типу проводиться зазвичай наприкінці навчального року. Це своєрідний звіт гуртківців, любителів літератури, які виконують окремі завдання (підготовка альбомів, випуск спецгазети та листівок, підготовка бесід, лекцій тощо). Мета тижня — популяризація досягнень гуртківців, залучення нових любителів літератури до активної роботи.

^ Хід тижня

  1. день. Святкове відкриття тижня: парад (карнавал) учасників тижня; звітні ранки та вечори, які проводять члени окремих гуртків.

  2. день. Конкурс на кращу літературну стінгазету, 
    альбом, стенд, плакат про роботу гуртка. Конкурс на кращий реферат (тема довільна) та твір-мініатюру на літературознавчу тему. Темою можуть послужити слова І. Франка: Книга морська глибина. Хто в неї пірне аж до дна, Той хоч і труда мав досить, Дивнії перлії виносить.

  3. день. Проводяться читацькі конференції, присвячені цікавим книгам (художнім та науково-популярним), окремим персоналіям. Як приклад наведемо такі 
    теми: «Нитка Аріадни» (про роль книги у житті людини), «Такі книги читають усе життя» та інші.

  4. день. Виступи гуртківців на літературознавчі 
    теми, інсценізації окремих фрагментів творів.

  5. день. Закриття тижня. Нагородження учасни 
    ків та переможців конкурсів, вікторин, які проводяться впродовж тижня на великих перервах. Проведення підсумкового вечора (ранку) відповідно до вікової групи школярів, загальношкільної лінійки.

^ Тематичний тиждень присвячується зазвичай тій чи іншій святковій даті, ювілеєві конкретного письменника. Однак він може мати і загально- літературну мету. На перший план у такому випадку висувається завдання виховного характеру. Так, тематичний літературний тиждень, присвячений популяризації читання творів зарубіжної літератури проводиться на тему: «Двері відкриті для проханих і непроханих» (О. Грибоєдов). Основна мета — розвиток читацьких здібностей, зацікавленість книжкою, удосконалення навичок усного та письмового мовлення учнів.

^ Хід тижня

  1. день. Відкриття тижня. Проводиться загаль- 
    ношкільна лінійка на тему: «Подорож до книгогра- 
    ду». У цей день доцільно провести вечір та ранок. Для 
    них можна вибрати такі теми: «Хто хоче знати май 
    бутнє, мусить знати минуле» (італійська народна муд 
    рість) та «Життя розпочинається з дитинства, а літе 
    ратура з казки»).

  2. день. Робота консультативного клубу допитливих «Це цікаво знати кожному». Літературні виставки. Випуск спеціальних бюлетнів на літературознавчу тему.

  3. день. Літературна вітальня. Заочна подорож по 
    літературній галереї. Конкурс виразного читання кла 
    сичних творів та власних літературних проб.

  4. день. Конференції за окремими художніми 
    творами. Літературний брейн-ринг для старших кла 
    сів та літературне «Поле чудес» для учнів середньої 
    ланки. Конкурси та вікторини.

  5. Закриття тижня. Доцільно провести загальношкільне свято на літературну тему за віком. Наприклад, вечір на зразок літературного КВК чи ранок на тему «У гостях у богів Еллади».






Неймовірні історії кохання великих письменників.

Обладнання: портрети О. Пушкіна, Н. Гончарової, Дж. Байрона, М. Чаворт, Т. Гвічіоллі, А. Міцкевича, К. Янош, І. Франка, О. Рошкевич, О. де Бальзака, Е. Ганської; музика оркестру П. Моріа; квіти, підсвічники, ліра.

Учасники свята: ведучі, читці, дійові особи.

^ ХІД ЗАХОДУ

І частина. Звучить музика – Love Story.

Виходять ведучі.

1 ведучий Важко уявити існування людини без бентежного кохання. Самовідданість, самопожертва, жага оновлення всього світу – все це входить до складної гами цього почуття. Складне переплетення смутку і легкості, печалі та світла...

2 ведучий Кохання – це напруження всіх сил, людських і нелюдських, звершення неможливого, долання всіх перешкод... Ніщо не в змозі стати на його шляху – ні відсутність взаємності, ні прохолода у стосунках.

3 читець Як цвіт троянди, повен аромату,

Люблю тебе і радуюсь тобою.

Та як тебе, кохана, не кохати,

Коли в тобі усе цвіте весною.

Мені байдуже, що у серці твому

Для мене місця залишилось мало;

Вже так складалось, що в житті усьому

Мій дім, бувало, щастя оминало.

Та я від долі мало вимагаю,

Й мені для щастя небагато треба;

Лиш усміхнися – і зречуся раю

Та подарую всі розкоші неба.

Троянда запахом усіх дурманить,

Вона його нікому не відмовить.

Й мене твої захоплюють примани,

Хоч знаю, що не ждать мені любові.

(П. Карманський)


4 читець (дівчина) Двори стоять у хуртовині айстр.

Яка рожева й синя хуртовина!

Але чому я думаю про вас?

Я вас давно забути вже повинна.


Це так природно – відстані і час.

Я вже забула. Не моя провина, -

То музика нагадує про вас,

То раптом ця осіння хуртовина.


Це так природно – музика і час,

І ваша скрізь присутність невловима.

Двори стоять у хуртовині айстр.

Яка сумна й красива хуртовина.

(Л. Костенко)

1 ведуча Кохання всесильне. І немає такого народу, який не складав би пісень або сказань про почуття, перед яким безсилі моря і гори, відстань і час, сили природи і людини. Петро і Февронія, Тахір і Зухра, Трістан та Ізольда, Ромео і Джульєтта... Можна назвати чимало імен, пов’язаних із всеперемагаючим коханням.

^ 5 читець (дівчина). „От до чого кохання доводить: все залишаю, і честь, і багатство, і рідних. І страждаю разом з чоловіком, і поневіряюсь. А причина цього – те непорочне кохання, якого я не посоромлюся ні перед Богом, ні перед усім світом, тому що він один у моєму серці. Мені здається, що він для мене народився, а я для нього, і нам одне без одного жити неможливо”.


2 ведучий. І тільки поетична мова здатна передати почуття такої сили.

Затремтіли струни у душі моїй...

Ніжна – ніжна пісня задзвеніла в ній...

Що ж їх торкнулось? Чи проміння дня,

Чи журба, і радість, і любов моя?!

Задзвеніли струни ще ніжніш – ніжніш...

Мабуть, ти до мене думкою летиш,

Мабуть, ти це в’єшся у душі моїй

І крилом черкаєш срібні струни в ній.

(О. Олесь)

Звучить музика – F. List – Consolation №3.


ІІ частина. О. Пушкін і Н. Гончарова.

Виходять з різних країв сцени. Поет сідає за стіл і пише листа. Жінка читає його листа мовчки.

Пушкін ... бачити щохвилі вас,

Ходити вслід, як тінь незрима,

Ваш усміх, погляд повсякчас

Ловить жадібними очима,

Ваш голос чути, розуміть

Усю довершеність безкраю,

У муках перед вами мліть,

Блідніти й гаснуть... О, мій раю!

Гончарові...Ні, серцем полюбила

Лише тебе навіки я!

Так вища рада присудила...

То воля неба: я твоя;

Життя мойого всі години –

Порука зустрічі одній,

Сам Бог послав тебе, єдиний,

Повік ти охоронець мій....

Ведучий. Так кохали одне одного Олександр Пушкін і Наталія Гончарова, до якої поет сватався двічі. І хоча батько Наталії був проти, молоді люди все-таки відвоювали своє щастя... А ще була розлука. Пушкіна за наказом царя було вислано в його маєток Болдіно, а Наталія залишилась у Москві. З’єднували закоханих їхні теплі і ніжні листи.

^ Музика підсилюється. Пушкін і Гончарові сходяться, беруться за руки.

Пушкін. „Сьогодні – річниця того дня, коли я вас вперше побачив. Чим більше я думаю, тим сильніше переконуюсь, що моє існування невіддільне від вашого. Я створений для того, щоб кохати вас і йти за вами. Усі інші мої клопоти – омана і безумство... Рано чи пізно я кину все і впаду до ваших ніг”.

Гончарова. „Любий друже! В’їзд у Москву заборонений через епідемію. Іменем Бога молю, пишіть мені, не дивлячись ні на що. Погода жахлива. Не знаю, що робиться на білому світі. Прощайте, мій дорогий, мій ангеле!”


Пушкін. Я пам’ятаю мить чудову,

Коли мені з’явилась ти,

Як привид, сповнений любов’ю,

Як геній чистий красоти.

Гончарова. У снах мені ти привиджався,

Незримий, душу ти палив,

Твій дивний зір мене томив,

Твій голос в серці відбивався.

Пушкін. І серце б’ється променисте,

В моїй душі воскресли знов

І божество, й натхнення чисте,

Й життя, і сльози, і любов.

^ Музика Ф. Ліста підсилюється. Пушкін і Гончарова йдуть углиб сцени.

ІІІ частина. Байрон, Мері Чаворт, Тереза Гвічіоллі.

На сцену виходять ведучі і Тереза Гвічіоллі. Вона читає лист.

Тереза. „Світе мій, життя моє стало дуже сумним і одноманітним. Ніщо не тішить мене. Товариство жінок мене не вабить. Кілька років я свідомо уникав сильних пристрастей, тому що надто довго страждав від тиранії любові. Я не хотів більше кохати і не сподівався, щоб мене хто покохав. Ти зруйнувала всі ці наміри, я тепер увесь твій, я буду тим, ким ти побажаєш, - буду, можливо, щасливий твоєю любов’ю, але спокою мені вже не знати ніколи. Не треба було будити моє серце – адже досі моя любов була нещастям для тих, кого я кохав, і для мене самого. Проте ці роздуми запізнилися. Ти була зі мною, і, хоч би який був кінець, довічно буду цілковито твоїм.

Цілую тебе тисячу і ще тисячу разів...

Кохай мене – твого незмінно ніжного і вірного.”

Ведучий 1. Цього листа своїй коханій незадовго до смерті написав поет, ім’я якого у XIX столітті викликало фанатичне поклоніння і наслідування в одних, зневагу – в інших; щире захоплення і неприховану відразу... Весь час він був оточений легендами і плітками, і ще за життя став героєм літературних творів. Поет-романтик, він прагнув прожити романтичне життя, і доля йому в цьому нерідко „допомагала”, підкидаючи найнесподіваніші сюжети, гідні його власних творів. Ім’я цієї людини – Джордж Гордон Байрон.


Ведучий 2. Останніми словами 36-літнього поета, якого вбили хвороба і невігластво лікарів, були: „Я залишаю у світі щось неоціненне.” Серед того неоціненного скарбу Байрона – історії його кохань. Кожного разу він кохав по-іншому, та завжди – як востаннє.


Ведучий 3. Мері Чаворт... Це їй присвятив Байрон шал юнацького кохання і численні поетичні рядки. Вона була його безнадійною, „мало не з 14 років” любов’ю. Вони були сусідами. Але рід Байронів і рід Чаворт роз’єднувала легендарна ворожнеча, затьмарена вбивством. Напевне, не раз Байрон бачив себе і Мері юними героями Шекспіра.

^ Лунає музика – Ennio Marikone – Le Vent, Le Cri.

Виходять Байрон і Мері Чаворт.

Мері. „Наш шлюб міг би покласти край ворожнечі, через яку пролилася кров наших предків; він об’єднав би розлогі і багаті землі; з’єднав би наші серця, і двох людей, що підходять одне одному за віком...”

Байрон. „Вона вийшла заміж за чоловіка, значно старшого від неї, була з ним нещаслива і розлучилась. Я одружився і теж розлучився, і все-таки ми не з’єдналися.

В минулім все. Скінчилось все погребом,

Розтануло немов у сні.

Від усмішки моєї Мері небом

Ви вже не станете мені!

Мері. Кінець! То був лиш сон. І враз

Блідих надій промінчик згас.

Щасливих мало днів прожито...

Любов, надію вщент розбито.

Якби ж – і спомини. Якби-то!

Ведучий 1. Нещасливий у шлюбі, гнаний „вищим” світом, цькований критиками, Байрон залишає Англію. Він прощається зі своїми мріями і з Мері Чаворт, яка на той час уже була місіс Мастерс.

^ Музика підсилюється.

Ведучий 3. Як грішник, вигнаний із раю,

Безсилий втрачене вернуть,

Дивився, сповнений одчаю,

На суджену тернисту путь;

А там, блукаючи по світу,

Привик до болю і вериг,

Хоч тугу вбить несамовиту

За щастям згубленим не міг, -

Так змушений і я втікати,

Від зваб твоїх, аби мені,

Зустрівши, марно не зітхати

За тим, що звідав навесні.

У втечі спокій відшукаю, -

Я пастку обмину твою;

Не хочу бачить свого раю,

Щоб не жадати буть в раю.

Ведучий 2. Протягом кількох років Байрон побував у багатьох країнах, написав величезну кількість творів, які зробили його відомим усій Європі. Багато здобув, багато втратив. Доля привела його до Італії. Там він зустрічає свою останню любов – 16-річну Терезу Гвічіоллі. Лист, яким ми почали розповідь про Байрона, написаний Терезі, коли з туги за коханим вона серйозно, по-справжньому небезпечно захворіла. Поет боявся втратити її, у листах до друзів писав, що його життя закінчиться, якщо станеться непоправне.

Ведучий 1. Та, на щастя, хвороба відступила. Тереза, молода тендітна жінка, виявилась сильною не тільки фізично: заради Байрона вона розлучилася із заможним і впливовим чоловіком, за що ледве не потрапила до монастиря. Вона втратила становище у суспільстві і навіть елементарну надійність життя: її могли вигнати з міста, з країни. Її любов була вища за людський поговір, за саму долю, вона змінила все її єство.

^ Музика підсилюється.

Кохання Байрона до Терези було схоже на стихію. Шалене, пристрасне і нетривке водночас.

До Байрона підходить Тереза.

Байрон. Ріко! Ти линеш повз прадавні мури,

Де мила мешкає, і в краю тім,

На води, може, дивлячись похмурі,

Мене згада на березі крутім.

Тереза. І ділять нас не води швидкоплинні,

Не пасмо гір, чи прірва, повна тьми,

А те, що долі в нас такі відмінні,

Як ті краї, де народились ми.

Байрон. Шал півдня влився до моєї крові,

Тому-то знов, стількох зазнавши ран,

Я бранцем став, я став рабом любові,

Навіки впав у твій, кохана, бран.

^ Музика підсилюється. Байрон, Мері та Тереза йдуть углиб сцени.

  1   2   3




Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації