Поиск по базе сайта:
Програма предмет : спецкурс \"Фізика розчинів\" Спеціальність: фізична І біомедична електроніка факультет електроніки; Форма навчання денна icon

Програма предмет : спецкурс "Фізика розчинів" Спеціальність: фізична І біомедична електроніка факультет електроніки; Форма навчання денна




Скачати 51.22 Kb.
НазваПрограма предмет : спецкурс "Фізика розчинів" Спеціальність: фізична І біомедична електроніка факультет електроніки; Форма навчання денна
Дата конвертації21.05.2013
Розмір51.22 Kb.
ТипПрограма

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА


Предмет : спецкурс “Фізика розчинів”

Спеціальність: фізична і біомедична електроніка

факультет – електроніки; Форма навчання – денна


Виписка з навчального плану


№ сем.

К–ть ауд. годин

У тому числі

К–ть годин

КР

Заліки

Іспити

Л

ПС

ЛР

6

68

34




34










+


АНОТАЦІЯ


Фізика розчинів і клітинних процесів є одним з розділів медичної біофізики.

Медична біофізика – навчальний курс, який синтезує знання з фізики, хімії, біології, медицини та математики і базовим предметом є фізика.

В основу курсу покладено вивчення фізичних та фізико–хімічних властивостей і параметрів таких важливих біологічних сполук як розчини, що входять до складу живого організму. Адже за їх складом, фізичними властивостями можна судити про стан здоров’я живого організму.

Важливу роль в процесах життєдіяльності відіграють поверхні розділу фаз, де відбуваються процеси обміну, синтезу, абсорбції і інші, пов’язані з життєдіяльністю організму.

^ ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Вступ. Медична біофізика (МБ) як наука. Визначення МБ. Зміст МБ. Фізика, біологія і медицина. Жива і нежива природа. Властивості відкритих систем. Термодинаміка – теоретична основа вивчення обміну речовин та енергії в живому організмі. Основні питання та визначення термодинаміки в застосуванні до живого організму. Розділи і методи медичної біофізики.

^ Вчення про розчини. Значення розчинів в життєдіяльності організму. Класифікація розчинів. Характеристика розчинів з точки зору складу компонент і з точки зору термодинаміки. Розчинник і розчинена речовина. Об’єм і енергія суміші як однорідні суміші. Рівняння Дюгема–Маргулеса. Закон Рауля. Типи розчинів.

^ Газові суміші. Ідеальні і неідеальні газові суміші. Органічна взаємна розчинність газів. Фугативність (леткість). Методика визначення фугативності.

Розчини газів в рідинах. Вплив тиску і температури на розчинність газів. Вплив природи розчинника на розчинність газів в них.

^ Рідкі суміші. Практично незмішуючі і змішуючі рідини. Рідина і пара в рідких сумішах, що знаходяться в рівновазі. Закон Рауля. Суміші двох рідин з відхиленням від ідеальних. Рівновага між рідкою і пароподібною фазами. Кипіння рідких сумішей. Рідини, що частково змішуються між собою. Розподіл речовин між двома рідкими фазами. Застосування закону розподілу Нернста при екстрагуванні.

^ Розчини електролітів. Сильні електроліти. Коефіцієнт активності. Термодинаміка розчинення сильних електролітів. Слабкі електроліти: дисоціація слабких електролітів; термодинаміка дисоціації слабких електролітів в розчинах.

^ Фізика води. Вода, як слабкий електроліт. Водневий і гідроксильний показник (рН) води. Фізіологічна дія іонів водню і гідроксильних іонів. Значення водних розчинів в життєдіяльності організму.

^ Розчини твердих тіл в рідинах. Розчинність рідких модифікацій кристалогідратів в рідинах. Вплив розчинника і температури на розчинність твердих тіл. Рівняння Шредера. Дифузія. Осмос. Осмотичний тиск розчинів. Значення осмосу в біологічних процесах життєдіяльності організмів. Термодинаміка осмотичного тиску. Тиск пари над розчином. Закон Рауля. Кріоскопія і ебуліоскопія.

^ Розчини живого організму. Кров. Склад крові (плазма, форменні елементи, лімфа). Шлунковий, панкреатичний, кишковий соки, сеча, піт, слина, жовч печінки, спинно–мозкова рідина, сльозна рідина. Депресія, рН біологічних розчинів.

Ізотонічні розчини: гіпертонічні, гіпотонічні, плазмоліз, гемоліз, цитоліз.

^ Буферні розчини: системи (гідрокарбонатна, фосфатна, гемоглобінова, білкова). Порушення і корекція кислотно–основного стану (КОС).

Колоїдні розчини.

Розчини високомолекулярних сполук (ВМС). Значення ВМС в медицині і фармації. Властивості розчинів ВМС. Процес набухання і його природа. Тиск набухання. Види та ступінь набухання. Значення явища набухання в медицині. В’язкість розчинів ВМС. Драглі.

^ Основні поняття реології. Реологічні властивості біологічних розчинів. Ньютонівські і неньютонівські рідини, їх в’язкість. Рух розчинів в живому організмі. Основи гемодинаміки. Біофізичні основи процесу кровообігу. Робота і потужність серця. Моделі кровообігу. Механізми транспортної системи кисню у живому організмі. Аерозолі.

^ Електропровідність розчинів. Питома, молярна і гранична електропровідності. Практичне застосування (розчинність малорозчинних сполук, іонний добуток, кондутометричне шифрування). Реографія. Полярографія.

^ Поверхневі явища і їх значення в біології і медицині. Класифікація поверхневих явищ за агрегатним станом контактуючих фаз. Поверхнева енергія. Спонтанні процеси на межі поділу фаз багатокомпонентних систем. Рівняння Гіббса та його аналіз. Адсорбція на межах поділу: тверде тіло – газ; тверде тіло – розчин. Полімолекулярна адсорбція.

^ Біофізика клітинних процесів. Механізми міжклітинних взаємодій. Щілинні сполучення. Синаптична передача. Основи біоенергетики. Структура мітохондрій. Електронно–конформаційні взаємодії. Біологічна еволюція. Інформаційні елементи еволюції.


^ Список лабораторних робіт до спецкурсу.

  1. Дослідження спектрів поглинання розчинів.(кров, сеча, піт, слина, сльози).

  2. Оптична активність біологічних розчинів (цукор, адреналін, сечовина, нікотин).

  3. Провідність розчинів (визначення рН).

  4. Дослідження розчинів на оптичному поляризаційному мікроскопі. Рідкі кристали.

  5. Титрування розчинів.

  6. Рефрактометрія в медико–біологічних дослідженнях.

  7. Вирощування кристалів з розчинів.

  8. Термографічний аналіз розчинів.

  9. Потенціометричне титрування розчинів.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Антонченко В.Я. Физика воды. – Киев: Наук. думка, 1986.–128с.

  2. Антонченко В.Я., Давыдов А.С., Ильин В.В. Основы физики воды. Киев: Наук. думка, 1991, – 670с.

  3. Асатиани В.С. Новые методы биохимической фотометрии.

  4. Болдырев А.А. Биологические мембраны и транспорт ионов.–М.: Изд–во Моск. Ун–та, 1985, – 208с.

  5. Волькенштейн М.В. Биофизика, М.: Наука, 1988, 592с.

  6. Григор’єва В.В., Самійленко В.М., Сим А.М. Загальна хімія. Київ, “Вища школа’, 1991, 432с.

  7. Ємчик Л., Кміш Я. Медична біофізика. Львів, Місіонер, 1988, – 216с.

  8. Крокстон К. Физика жидкого состояния. – М.: Мир, 1978,–400с.

  9. Литвинов Ф.Ф. Практикум по физико–химическим методам. Моск. Изд.,1991.

  10. Майдановская Л.Г. Растворы. Изд–во Томск. Ун–та, 1971,–122с.

  11. Луцик О.Д., Іванова А.Й., Кабак К.Р. Гістологія людини. Львів, “Мир’, 1993,–400с.

  12. Мороз А.С., Ковальова А.Г. Фізика та колоїдна хімія. Львів. “Світ’, 1994,– 280с.

  13. Пикин С.А. Структурные превращения в жидких кристалах. –М.:Наука, 1981, – 336с.

  14. Шмельов В.П., Артиалев В.Т. Практикум по биохимии. Воронеж. 1973.

  15. Юхновский И.Р., Курыляк И.И. Электролиты. –Киев: Наук. думка, 1988, – 168с.


Програму склав доцент Антонюк В.Г.



Схожі:




База даних захищена авторським правом ©lib.exdat.com
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації